Адміністративна правосуб’єктність особи в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УДК 342.9 (477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Адміністративна правосуб'єктність особи в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Гаврилюк Руслан Валерійович

Запоріжжя - 2015

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Запорізькому національному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент Доненко Валерій Вікторович, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри загальноправових дисциплін юридичного факультету;

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Гуржій Тарас Олександрович, Київський національний торговельно-економічний університет, завідувач кафедри комерційного права;

кандидат юридичних наук, доцент Джафарова Олена В'ячеславівна, Харківський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри адміністративної діяльності органів внутрішніх справ.

Захист відбудеться «26» червня 2015 року о «10⁰⁰» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.07 Запорізького національного університету за адресою: 69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 74, корп. 5, кім. 202-б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького національного університету (м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66-а, корп. 2, кім. 101).

Автореферат розісланий «22» травня 2015 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради П. С. Лютіков.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Революція гідності та боротьба за свободу України створили нову українську ідею - ідею гідності, свободи і майбутнього. Україна переходить у нову епоху історії, і Український народ отримує унікальний шанс побудувати нову Україну. Це зазначається в «Стратегії сталого розвитку «Україна - 2020», метою якої є впровадження в Україні європейських стандартів життя та вихід України на провідні позиції у світі.

Тому забезпечення прав людини, її життя, здоров'я і безпека, відповідно до Конституції України, як найвищої соціальної цінності в нашій державі набували нових векторів її реалізації. Головне їх спрямування полягає в досягненні гарантування прав людини і громадянина, таких найважливіших цінностей, як життя та здоров'я, честь та гідність, недоторканність та безпека. Однією зі сфер такого спрямування є безпека дорожнього руху. Саме тому на цьому шляху набувають значення наукові та організаційні механізми впливу на безпеку дорожнього руху з метою створення ефективної системи її забезпечення. Особливе місце у формуванні нової ідеології протидії правопорушенням та правової свідомості громадян належить адміністративному праву.

Загальнотеоретичну основу дослідження становить науковий доробок українських вчених: В. Б. Авер'янова, О. Ф. Андрійко, О. М. Бандурки, В. М. Бевзенка, А. І. Берлача, Ю. П. Битяка, В. М. Гаращука, І. П. Голосніченка, С. Т. Гончарука, П. В. Діхтієвского, Є. В. Додіна, Р. А. Калюжного, С. В. Ківалова, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, О. Л. Копиленка, М. В. Корнієнка, О. В. Кузьменко, Є. В. Курінного, В. І. Курила, Д. М. Лук'янця, Р. С. Мельника, Н. Р. Нижник, В. І. Олефіра, О. І. Остапенка, В. П. Пєткова, С. В. Пєткова, Д. В. Приймаченка, Т. О. Проценка, А. О. Селіванова, С. Г. Стеценка, О. П. Рябченко, В. П. Тимощука, М. М. Тищенка, О. І. Харитонової, В. К. Шкарупи, Х. П. Ярмакі та ін.

Питанню забезпечення безпеки дорожнього руху були присвячені окремі дослідження фахівців різних галузей права, які вплинули на формування основних питань, досліджуваних у дисертації. З моменту здобуття Україною незалежності такі дисертаційні роботи виконали: Б. Ю. Бурбело, М. Ю. Веселов, Г. В. Галімшина, А. В. Гаркуша, В. А. Головко, Т. О. Гуржій, С. М. Гусаров, Д. С. Денисюк, О. В. Джафарова, Є. В. Довженко, М. М. Долгополова, О. В. Домашенко, В. В. Доненко, В. В. Донський, В. В. Єгупенко, С. А. Коміссаров, В. М. Лозовий, О. Л. Міленін, В. А. Мисливий, Р. І. Михайлов, О. М. Мойсюк, В. Ф. Муцко, В. В. Новиков, А. М. Подоляка, В. Й. Развадовський, О. Ю. Салманова, О. В. Собакарь, Л. І. Сопільник, М. М. Стоцька, О. В. Філіпенко, Я. І. Хом'як, Є. В. Циба та ін.

Втім, незважаючи на значну кількість досліджень з питань забезпечення безпеки дорожнього руху, проблеми адміністративної правосуб'єктності особи в цій сфері комплексно не розглядалися. Окремі питання адміністративно-правового статусу особи у сфері безпеки дорожнього руху розглядалися в роботах В. А. Головка, Т. О. Гуржія, О. Л. Міленіна, інших вчених, але здебільшого вони стосувалися проблем адміністративної відповідальності, забезпечення соціальних та економічних прав учасників дорожнього руху, впливу реалізації права на керування транспортними засобами на формування правосвідомості учасників дорожнього руху тощо.

Наведене обумовлює актуальність теми дисертації, свідчить про необхідність комплексного дослідження проблем адміністративної правосуб'єктності особи у сфері безпеки дорожнього руху, надання обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення норм, які регулюють адміністративно-правовий статус особи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках планів наукових досліджень Запорізького національного університету на 2011-2014 роки, комплексного наукового проекту «Дослідження основних напрямків реформування законодавства України в контексті глобалізаційних процесів» (номер державної реєстрації 0111U008532). Обрана тема дисертації спрямована на виконання основних положень Транспортної стратегії України на період до 2020 року, схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2010 року № 2174-р, та відповідає Пріоритетним напрямам розвитку правової науки в Україні на 2011-2015 роки, затвердженим постановою Загальних зборів НАПрН України від 24 вересня 2010 року.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи - на підставі аналізу наявних наукових та нормативних джерел визначити сутність та специфіку адміністративної правосуб'єктності особи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також окреслити проблеми її нормативного визначення та практичної реалізації, сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в цій сфері і практики його застосування.

Виходячи з поставленої мети, в дисертаційній роботі поставлено та вирішено такі основні задачі:

– висвітлити актуальні проблеми науково-правового забезпечення безпеки дорожнього руху та запропонувати шляхи їх вирішення;

– сформулювати поняття адміністративної правосуб'єктності особи у сфері безпеки дорожнього руху;

– розкрити зміст адміністративної правосуб'єктності особи у сфері безпеки дорожнього руху;

– охарактеризувати форми реалізації прав і обов'язків в адміністративно-правових відносинах у сфері безпеки дорожнього руху;

– здійснити характеристику адміністративно-правового режиму допуску до керування транспортними засобами;

– з'ясувати проблеми застосування позбавлення спеціального права як виду адміністративного стягнення;

– визначити напрями оптимізації механізму забезпечення правосуб'єктності особи у сфері безпеки дорожнього руху;

– виявити проблеми набуття права на керування транспортними засобами та його реалізації;

– визначити шляхи вдосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності, пов'язаної з правосуб'єктністю особи у сфері безпеки дорожнього руху.

Об'єктом дослідження є правовідносини, які виникають у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, пов'язані з формуванням правосуб'єктності особи в цій сфері.

Предмет дослідження - адміністративна правосуб'єктність особи в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є як загальнонаукові, так і спеціальні юридичні методи дослідження. Системно-структурний метод використовувався при визначенні структури дисертаційної роботи, а також проблемних питань адміністративно-правового забезпечення правосуб'єктності особи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (підрозділи 2.2, 2.3, 3.2, 3.3). Під час аналізу адміністративної правосуб'єктності особи у сфері безпеки дорожнього руху як об'єкта науково-правових досліджень застосовано історичний метод (підрозділ 1.1). Для формулювання понятійного апарату використаний логіко-семантичний метод наукового пізнання (підрозділи 1.2, 1.3, 2.3). Порівняльно-правовий метод дав змогу виявити переваги досвіду зарубіжних країн у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (підрозділи 1.3, 3.2). Методи моделювання, аналізу та синтезу застосовувалися при розробленні пропозицій з удосконалення законодавства щодо механізму забезпечення правосуб'єктності особи у сфері безпеки дорожнього руху (підрозділи 2.1, 3.1, 3.2). Автором використовувались також формально-юридичний метод, абстрагування, узагальнення та інші методи наукового пізнання.

Нормативну основу дослідження склали чинне та перспективне законодавство України з питань адміністративно-правового статусу особи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані, акумульовані Державною службою статистики України, Департаментом Державної автомобільної інспекції України (далі - Державтоінспекція України), результати соціологічного дослідження, проведеного шляхом анкетування учасників дорожнього руху (215 осіб) у Дніпропетровській, Запорізькій, Харківській областях за 2011-2015 роки, та наукові праці, публікації у засобах масової інформації та мережі Інтернет.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших комплексних наукових досліджень адміністративної правосуб'єктності особи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, і визначається сучасною постановкою проблеми, застосуванням відповідного теоретико-методологічного апарату і спрямуванням на вдосконалення практики реалізації норм адміністративного права. У результаті дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, що мають важливе теоретичне та практичне значення і запропоновані здобувачем:

уперше:

- проведено комплексне дослідження проблемних правових та організаційних питань адміністративної правосуб'єктності особи у сфері безпеки дорожнього руху, на підставі чого зроблено висновки про пріоритетність юридичних наук у вивченні безпеки дорожнього руху як багатоаспектного явища. Обґрунтовано домінуюче положення досліджень адміністративно-правових проблем безпеки дорожнього руху, яке обумовлене пріоритетністю утвердження та забезпечення прав людини в адміністративно-правовій доктрині;

- запропоновано впровадження дворівневої підготовки осіб до участі в дорожньому русі: загальної (на рівні навчальних закладів) та спеціальної (з метою набуття права на керування транспортними засобами), з розробкою та затвердженням Концепції підготовки учасників дорожнього руху принципово іншого змісту;

— обґрунтовано характеристику підстав застосування позбавлення спеціального права як виду адміністративного стягнення та запропоновано застосовувати позбавлення та поновлення тільки за рішенням суду; запропоновано зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно умовного, строкового та безстрокового позбавлення спеціального права. Умовне позбавлення спеціального права може бути застосовано судом на термін до одного року та може бути скасовано в разі вчинення правопорушень, за які застосовується таке стягнення;

удосконалено:

— зміст поняття «адміністративна правосуб'єктність особи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» і запропоновано розуміти її як соціально обумовлену, юридично регламентовану здатність особи бути суб'єктом адміністративного права, набувати для себе права і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе обов'язки, самостійно їх виконувати та нести адміністративну відповідальність;

— наукові положення щодо сутності адміністративної правосуб'єктності особи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема: обґрунтовано положення щодо інституту громадської активності як елементу її гарантій; адміністративну правосуб'єктність особи розглянуто з позиції, заснованої на пріоритеті визнання, дотримання та захисту прав і свобод та законних інтересів особи, які виникають у сфері безпеки дорожнього руху. Усі учасники дорожнього руху взаємозалежні та мають вплив на стан безпеки дорожнього руху, який залежить від належного виконання ними своїх прав та обов'язків;

— наукові підходи щодо розробки пропозицій до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про дорожній рух», низки підзаконних актів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, які стосуються адміністративно-юрисдикційної діяльності, пов'язаної з адміністративним примусом, зокрема зупинки транспортних засобів, перевірки документів, огляду транспортних засобів, фіксації порушень правил дорожнього руху, та які вимагають перегляду його широкого тлумачення відповідно до принципів, установлених Радою Європи;

дістали подальшого розвитку:

— наукові положення щодо потреби подальшого оновлення системи нормативних актів, які становлять основу правового регулювання адміністративної правосуб'єктності особи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Перспектива створення нової патрульної служби вимагатиме оновлення та суттєвого розширення змісту її адміністративно-юрисдикційної діяльності, яка буде відбуватися не тільки у сфері безпеки дорожнього руху, а й у сфері громадської безпеки, громадського порядку, порядку управління тощо;

— пропозиції щодо розширення громадського впливу на забезпечення безпеки дорожнього руху, розширення можливостей діяльності громадських формувань у цій сфері як засобу громадського контролю і реалізації прав та обов'язків у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; поновлення обов'язкової участі осіб, які навчаються на курсах водіїв, у заходах із забезпечення безпеки дорожнього руху; розвитку громадських формувань з безпеки дорожнього руху на місцевому рівні для оперативного реагування на дорожньо-транспортні пригоди та медичної допомоги, розширення участі органів місцевого самоврядування в забезпеченні безпеки дорожнього руху; розробки та впровадження відповідних програм державної підтримки;

— положення про доцільність нормативного визначення засад розширення позбавлення спеціального права, наданого громадянинові, на інші сфери адміністративно-правового регулювання, яке має розглядатися як позбавлення права займатися певною діяльністю; існуючий ресурс адміністративних стягнень потребує подальшого перегляду відповідно до їх внутрішнього змісту, їх співвідношення з кримінальними покараннями. Позбавлення спеціального права як санкція має перспективу застосування у сфері кримінальних проступків, запровадження якої з урахуванням міжнародних демократичних стандартів є виконанням обов'язків та зобов'язань України щодо європейського вектору розвитку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес та можуть бути використані у:

— науково-дослідній діяльності - висновки та пропозиції щодо вдосконалення адміністративної правосуб'єктності особи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху можуть бути основою для подальших наукових досліджень з відповідної проблематики (акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 22.01.2015);

— правотворчій та правозастосовчій діяльності - запропоновані в дисертації рекомендації можуть бути використані для вдосконалення законодавчої бази, а також для підвищення ефективності діяльності органів публічної адміністрації (акт впровадження Управління Державтоінспекції МВС України в Дніпропетровській області від 02.03.2015);

— навчальному процесі - матеріали дослідження можуть бути використані при викладанні студентам вищих навчальних закладів дисциплін «Адміністративна відповідальність», «Адміністративна діяльність ОВС», враховані при підготовці навчальних та робочих програм, посібників (акти впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 22.01.2015; Академії митної служби України від 09.02.2015; Дніпропетровської об'єднаної технічної школи Товариства сприяння обороні України від 12.03. 2015).

Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана автором самостійно з використанням останніх досягнень теоретиків юридичної науки та практиків юриспруденції у сфері адміністративного права. Усі сформульовані в дисертації положення та висновки ґрунтуються на особистих теоретичних та практичних дослідженнях автора. У співавторстві здобувачем написано статтю «Адміністративна правосуб'єктність особи у сфері безпеки дорожнього руху: напрями сучасного дослідження» та тези доповідей «Щодо вдосконалення статусу особи в сфері безпеки дорожнього руху». У дисертаційній роботі не використовувались ідеї та розробки, які належать співавтору.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації були оприлюднені на 6 міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Запорізькі правові читання» (м. Запоріжжя, 2011 р.), «Безпека дорожнього руху: правові та організаційні аспекти» (м. Донецьк, 2011 р.), «Актуальні проблеми правоохоронної діяльності та юридичної науки» (м. Дніпропетровськ, 2013 р.), «Безпека дорожнього руху: правові та організаційні аспекти» (м. Донецьк, 2013 р.), «Адміністративне право і процес України: пріоритетні напрями розвитку в умовах демократизації» (м. Запоріжжя, 2014 р.), «Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні» (м. Дніпропетровськ, 2014 р.).

Публікації. Основні положення роботи знайшли відображення у 6 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визнані як фахові з юридичних дисциплін, у тому числі в одному зарубіжному науковому виданні, а також у 5 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять дев'ять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 225 сторінок. Список використаних джерел налічує 205 найменувань і займає 24 сторінки.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок із науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, розкривається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться відомості про особистий внесок здобувача, апробацію результатів і публікації.

Розділ 1 «Теоретичні основи адміністративної правосуб'єктності особи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Адміністративна правосуб'єктність особи у сфері безпеки дорожнього руху як об'єкт науково-правових досліджень» проведено аналіз досліджень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та зазначаються основні напрями таких досліджень. Проведений аналіз дисертацій за період із 1991 по 2014 роки дозволяє стверджувати, що тема безпеки дорожнього руху розглядалася дисертантами переважно крізь призму правових наук: адміністративно-правові аспекти превалюють із показником у 30,0 %; кримінально-правові аспекти - 14,3 %, а, отже, правові аспекти досліджень мають перевагу над технічними тощо.

Загальні питання адміністративно-правового статусу у сфері безпеки дорожнього руху розглядалися в працях А. М. Подоляки, М. М. Стоцької, Г. В. Галімшиної, які стосувалися адміністративної правосуб'єктності Державтоінспекції України, правового статусу учасників провадження в справах про порушення правил дорожнього руху, адміністративно-правового статусу державних інспекцій.

Обґрунтовано, що положення Конституції України головним обов'язком держави визначають забезпечення прав і свобод людини, а нова сутність адміністративного права вимагає забезпечення цих прав і свобод людини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, створення належних умов реалізації та охорони цих прав, на що мають бути спрямовані сучасні дослідження.

У підрозділі 1.2 «Поняття адміністративної правосуб'єктності особи у сфері безпеки дорожнього руху» досліджено сутність правосуб'єктності у загальнотеоретичній площині з урахуванням трансформації адміністративного права.

Встановлено, що адміністративно-правовий статус громадянина України визначається обсягом і характером його адміністративної правосуб'єктності. Підкреслюється, що оновлення адміністративного права, його предмету та методів вимагає подальшого розроблення як поняття «адміністративна правосуб'єктність», так і поняття «адміністративна правосуб'єктність особи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».

На основі праць Н. О. Армаш, І. В. Бойко, М. А. Бояринцевої та інших досліджено загальні проблеми правового статусу громадян, співвідношення понять «адміністративна правосуб'єктність», «правове положення», «адміністративно-правовий статус», «особа», «суб'єкт», «правоздатність», «дієздатність», «деліктоздатність». Запропоновано авторське визначення адміністративної правосуб'єктності особи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Зроблено висновки про те, що адміністративна правосуб'єктність є загальною категорією для всіх суб'єктів адміністративного права на відміну від адміністративно-правого статусу, який є реалізацією правосуб'єктності в конкретних правовідносинах (водій, пасажир, пішохід).

У підрозділі 1.3 «Зміст адміністративно-правового статусу особи в сфері безпеки дорожнього руху» зазначається, що правосуб'єктність разом із суб'єктивними правами та юридичними обов'язками виступає складовою правового статусу суб'єкта права.

Визначено адміністративно-правовий статус особи у сфері безпеки дорожнього руху як встановлену Конституцією України, законами та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють відносини у сфері дорожнього руху, сукупність галузевих, індивідуальних прав, обов'язків водія, пасажира, пішохода, їх відповідальності, яка засновується на конституційному пріоритеті прав і свобод людини, гарантованість яких забезпечується відповідною діяльністю держави. Встановлено, що елементами адміністративно-правового статусу громадянина у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху є: права, обов'язки, юридичні гарантії.

Зроблено висновок про те, що ступінь гарантованості реалізації прав учасників дорожнього руху визначається: по-перше, ефективністю законодавства у сфері безпеки дорожнього руху; по-друге, якістю його виконання як сукупності адміністративно-правових та організаційних гарантій.

Наголошено, що в учасників дорожнього руху (водіїв, пасажирів, пішоходів) як суб'єктів адміністративно-правових відносин немає єдиного адміністративно-правового статусу, а є головне, що їх об'єднує, - наявність адміністративної правосуб'єктності, яка є постійною категорією і на підставі якої особа може діяти залежно від своїх бажань, можливостей, тобто на свій розсуд у межах правосуб'єктності.

Розділ 2 «Адміністративно-правове забезпечення та реалізація правосуб'єктності особи у сфері безпеки дорожнього руху» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Форми реалізації правосуб'єктності особи у сфері безпеки дорожнього руху» доведено необхідність вирішення питання активізації ролі громадянина у відстоюванні своїх прав, свобод і законних інтересів та скасування монопольного права держави на охорону прав і свобод громадян. Розглянуто форми реалізації адміністративної правосуб'єктності особи, якими є: застосування, використання, дотримання, виконання, звернення, оскарження.

Наведено форми реалізації прав і обов'язків громадянина в адміністративно-правових відносинах, які виникають на підставі Законів України «Про дорожній рух», «Про громадські об'єднання», Правил дорожнього руху. Доведено необхідність розширення форм реалізації адміністративної правосуб'єктності в частині посиленні ролі громадян у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Наголошено на існуванні різноманітних неформальних (активних) громадських структур, діяльність яких спрямована на забезпечення реалізації своїх прав та обов'язків у сфері безпеки дорожнього руху, котрі потребують додаткового вивчення та нормативного регулювання. Такими є «Автомайдан», «Дорожній контроль», «Стоп-хам», тимчасові громадські спільноти, які виникають під час резонансних дорожньо-транспортних пригод тощо.

Викладені пропозиції щодо усунення недоліків правової регламентації форм реалізації прав та обов'язків громадянина в цій сфері.

У підрозділі 2.2 «Адміністративно-правовий режим допуску до керування транспортними засобами» встановлено, що правовий порядок, який утворюється у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, створює передумови для реалізації прав громадян на безпечні умови дорожнього руху. правовий адміністративний дорожній

Такі умови реалізуються у зв'язку з набуттям спеціального адміністративно-правового статусу, який виникає в умовах дозвільного характеру набуття права на керування транспортними засобами, здійснення транспортних перевезень тощо. Встановлено, що поза дозвільною системою особи можуть мати різні адміністративно-правові статуси, які змінюються залежно від реалізації конкретних потреб, які виникають у сфері безпеки дорожнього руху.

Виокремлено особливості дозвільної системи як способу забезпечення безпеки дорожнього руху: особливий порядок діяльності, закріплений у законах та підзаконних актах; реалізується в межах надання адміністративних послуг, які надаються за зверненням громадян; метою цих відносин є отримання дозволу, що легалізує діяння; її складовою є адміністративний нагляд за належним дотриманням адміністративно-дозвільних відносин; можливість застосування заходів адміністративної відповідальності, в тому числі позбавлення спеціального права, наданого громадянину.

Запропоновано звільнити Державтоінспекцію України від надання послуг у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, залишивши тільки функцію контролю за дотриманням правил дорожнього руху. Внесені пропозиції щодо вдосконалення процедури реєстрації транспортних засобів, виключення можливості нав'язування додаткових послуг, які не пов'язані безпосередньо з дозвільною процедурою.

У підрозділі 2.3 «Позбавлення спеціального права як вид адміністративного стягнення та проблеми застосування у сфері безпеки дорожнього руху» досліджено право на керування транспортними засобами як суб'єктивне право кожного громадянина, як вид адміністративного стягнення, а також напрями його розвитку в сучасній правовій доктрині.

Досліджено становлення позбавлення спеціального права як адміністративного стягнення при прийнятті чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення. Встановлено, що позбавлення спеціального права застосовувалося виключно до прав на керування транспортними засобами, а також правил полювання. Зазначене положення стосувалося норм усіх кодексів колишнього Радянського Союзу. Охарактеризовано підстави застосування позбавлення спеціального права як виду адміністративного стягнення. Визначено відмінності спеціального права від інших суб'єктивних прав та його сучасний розвиток у Російській Федерації, Республіці Білорусь та Республіці Казахстан. Зроблено припущення, що існуючий ресурс адміністративних стягнень вимагає перегляду, переосмислень стосовно їх внутрішнього змісту, співвідношення з кримінально-караними діяннями та завершення наукової дискусії щодо кримінально-караних проступків.

Запропоновано залишити судовий порядок розгляду справ про позбавлення спеціальних прав та обґрунтовано необхідність здійснювати процедуру поновлення спеціального права винятково за рішенням суду. Розглянуто досвід країн Європейського Союзу щодо застосування позбавлення спеціального права у сфері безпеки дорожнього руху.

Розділ 3 «Удосконалення механізму забезпечення правосуб'єктності особи у сфері безпеки дорожнього руху» містить три підрозділи.

У підрозділі 3.1 «Напрями оптимізації механізму забезпечення правосуб'єктності особи у сфері безпеки дорожнього руху» встановлено, що організаційний напрям оптимізації механізму забезпечення правосуб'єктності особи у сфері безпеки дорожнього руху має включати в себе реорганізацію та вдосконалення системи забезпечення прав і свобод, обов'язків людини у сфері безпеки дорожнього руху. Підтримано пропозиції вітчизняних вчених Т. О. Гуржія, В. В. Доненка, В. В. Гаркуші щодо необхідності перегляду повноважень Державтоінспекції України в частині адміністративно-юрисдикційної діяльності. Зазначено, що створення нової служби потребує об'єднання функцій охорони громадського порядку, громадської безпеки та безпеки дорожнього руху.

Акцентовано увагу на посиленні ролі органів місцевого самоврядування та громадських організацій у забезпеченні правосуб'єктності особи у сфері безпеки дорожнього руху.

Правовий напрям оптимізації механізму забезпечення правосуб'єктності особи у сфері безпеки дорожнього руху включає в себе систему правових актів, які забезпечують безпеку дорожнього руху. Запропоновано внести зміни до Закону України «Про дорожній рух», прийняти закони «Про поліцію», «Про національну поліцію», «Про місцеву поліцію», прийняти Концепцію підготовки учасників дорожнього руху.

У підрозділі 3.2 «Проблеми адміністративно-юрисдикційної діяльності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, пов'язані з правосуб'єктністю особи» автором, на відміну від попередніх досліджень (С. М. Гусаров, Т. О. Гуржій, О. Ю. Салманова), здійснено аналіз адміністративно-юрисдикційної діяльності Державтоінспекції України з урахуванням її ліквідації та створення патрульної служби принципово нового зразка. Зроблено висновок про те, що основними вадами у здійсненні адміністративно-юрисдикційних повноважень були: переобтяження повноваженнями, не пов'язаними з безпекою дорожнього руху; наявність кількісних показників роботи, які стимулювали не попередження правопорушень, а адміністративно-деліктну репресію; ускладнення відносин з учасниками дорожнього руху адміністративно-примусовою складовою (зупинками, оглядом транспортних засобів, фіксацією порушень тощо), низький рівень партнерських відносин, корумпованість тощо.

Досліджено заходи адміністративного примусу як засоби забезпечення правосуб'єктності особи у сфері безпеки дорожнього руху. Доведено, що адміністративно-примусові заходи є суттєвим чинником впливу на безпеку дорожнього руху та безпосередньо впливають на складові правосуб'єктності.

Встановлено, що застосування окремих адміністративно-примусових заходів (зупинка транспортного засобу, перевірка документів тощо) - в сучасному трактуванні як попереджувальних заходів - призводить до напруги в цих відносинах між суб'єктами. Встановлено, що, незважаючи на численні скарги, зазначені дії не підлягають оскарженню та не сприяють поновленню порушених прав.

У підрозділі 3.3 «Проблеми набуття та реалізації особою права на керування транспортними засобами» здійснено аналіз існуючої в Україні системи підготовки осіб до керування транспортними засобами.

Досліджено можливі напрями підготовки осіб до керування транспортними засобами. Запропонована організація безкоштовної підготовки водіїв різних категорій для потреб оборони та національної безпеки. Наголошено на необхідності дослідження питання щодо надання права велосипедистам брати участь у дорожньому русі нарівні з іншими водіями. Досліджено практику складання «європротоколу» при дорожньо-транспортних пригодах як форми розширення прав осіб у сфері дорожнього руху. Встановлено, що у 2014 році тільки 7 % ДТП без потерпілих було оформлено за допомогою європротоколу. Внесено пропозиції з удосконалення практики складання європротоколу.

Зроблено висновок про те, що існуюча система підготовки осіб до участі в дорожньому русі стосується виключно отримання ними права на керування транспортними засобами та на виконання відповідних обов'язків. Запропоновано положення про те, що попередня підготовка має охоплювати й осіб, які традиційно не входять у сферу підготовки до участі в дорожньому русі (пішоходи, велосипедисти, водії механічних транспортних засобів з робочим об'ємом двигуна до 50 куб. см або електродвигуном потужністю до 4 кВт). Така підготовка має починатися з навчальних закладів на рівні програм курсу з правил дорожнього руху і в подальшому повинна стати основою для отримання права на керування транспортними засобами.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні та вдосконаленні правосуб'єктності особи у сфері безпеки дорожнього руху. Здобувачем сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення цього завдання. Основні з них такі:

1. Обґрунтовано, що забезпечення безпеки дорожнього руху вимагає широкого комплексу правових, організаційних та інших заходів, покликаних гарантувати всебічну реалізацію прав, свобод та обов'язків особи в цій сфері, які (заходи) мають спиратися на науковий підхід. Аналіз стану науково-правових досліджень у сфері безпеки дорожнього руху свідчить про високий рівень їх актуальності, новизни та практичної значущості.

Обґрунтовано, що у вітчизняній правовій доктрині намітилася тенденція щодо пріоритету прав людини, їх захисту від незаконних рішень та дій з боку органів публічної адміністрації, яка має проявлятися й у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Встановлено, що серед дисертаційних робіт, присвячених забезпеченню безпеки дорожнього руху, 78,5 % складають роботи юридичного характеру, 21,5 % - іншої спрямованості.

2. Встановлено, що в межах загальної проблеми визначення правового статусу особи у сфері безпеки дорожнього руху необхідно висвітлювати в цілому правову природу категорії «правосуб'єктність», оскільки в юридичній літературі існує безліч різноманітних дефініцій зазначеного поняття. Запропоновано визначення поняття адміністративної правосуб'єктності як соціально обумовленої, юридично регламентованої здатності особи бути суб'єктом адміністративного права, набувати для себе прав і самостійно їх здійснювати, а також здатності своїми діями створювати для себе обов'язки, самостійно їх виконувати та нести адміністративну відповідальність. З'ясовано, що правосуб'єктність має два аспекти: здатність особи мати права та обов'язки (правоздатність) та здатність особи власними діями реалізовувати такі права та обов'язки (дієздатність).

Констатується, що реалізація правосуб'єктності у сфері безпеки дорожнього руху забезпечується державними інституціями та має виступати невід'ємною складовою демократичної політики у сфері гарантування прав людини і громадянина.

3. Проаналізовано зміст правосуб'єктності особи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, визначено її обов'язкові елементи. Наголошено, що наявність обов'язкових елементів є потенційною можливістю особи набувати адміністративно-правового статусу у сфері безпеки дорожнього руху. Зазначається необхідність формування відповідних прав, свобод, інтересів та гарантій в їх невід'ємній єдності, які мають бути спрямовані на забезпечення інтересу особи, а не «суспільних» чи «державних інтересів» тощо. Встановлено, що сучасна практика реалізації прав, свобод, обов'язків особи у сфері безпеки дорожнього руху здебільшого залишається спрямованою на захист інтересу держави, а не особи. Тому існують цілі сфери надання певних послуг, які нав'язуються громадянинові, не пов'язаних з правосуб'єктністю особи, її інтересом.

4. Визначено, що реалізація адміністративної правосуб'єктності особи у сфері безпеки дорожнього руху відбувається у відповідних формах, які різняться змістом дій суб'єктів правовідносин. Встановлено, що до форм реалізації адміністративної правосуб'єктності особи у сфері безпеки дорожнього руху належать: застосування заходів адміністративного примусу за невиконання обов'язків; використання особою наданого їй права чи свободи; дотримання особою встановлених правил, норм та стандартів, які діють у сфері безпеки дорожнього руху; виконання приписів, пов'язаних із покладенням на особу обов'язків; оскарження особою рішень і дій суб'єктів владних повноважень; звернення особи до уповноваженого органу з метою реалізації належних їй прав і свобод.

Зроблено висновок про те, що залежно від ролі і місця особи в структурі відносин, які виникають у сфері безпеки дорожнього руху визначаються особливості її інтересів. Так адміністративно-правовий статус особи можна поділити на загальний, спеціальний та індивідуальний. Кожний громадянин наділений у сфері безпеки дорожнього руху загальним статусом як учасник дорожнього руху, однаковим для всіх, що не виключає можливої наявності декількох правових статусів (пасажир, пішохід, водій). Спеціальний правовий статус свідчить про особливий правовий стан суб'єктів відносин у сфері безпеки дорожнього руху та характеризується притаманним йому методом правового регулювання. Індивідуальний статус громадянина у сфері безпеки дорожнього руху залежить як від волевиявлення особи, так і від фактичних можливостей, умов його реалізації.

5. Охарактеризовано застосування позбавлення спеціального права як виду адміністративного стягнення, яке пропонується розглядати як комплексне поняття, що охоплює нормативний, юридико-фактичний і процедурний аспекти.

Проаналізовано засади застосування позбавлення спеціального права, наданого громадянинові. З'ясовано, що такими є діяння (дії чи бездіяльність), що пов'язуються з правом керування транспортними засобами та правом полювання і характеризуються значним ступенем суспільної шкідливості. Зроблено висновки про те, що ресурс позбавлення спеціального права в подальшому має відійти до сфери кримінальних проступків з юрисдикцією виключно суду.

6. Виокремлено й охарактеризовано основні перспективні напрями вдосконалення правових засад позбавлення спеціального права, наданого громадянинові, як виду адміністративного стягнення, серед яких: уніфікація всіх нормативних засад застосування позбавлення спеціального права, наданого громадянинові, (права керування транспортними засобами, права полювання) та відповідна кодифікація в рамках трансформації Кодексу України про адміністративні правопорушення та кримінально-караних діянь; позбавлення спеціального права, наданого громадянину, має бути розширене та розглядатися як позбавлення права займатися певною діяльністю (право на керування транспортними засобами, право на полювання, право на зайняття підприємницькою діяльністю тощо); визнання права займатися певною діяльністю в якості основного стягнення, яке має застосовуватися тільки судом; врегулювання питання про накладення стягнення стосовно спеціального права на полювання, яке повинно поєднуватися з обов'язковим вилученням вогнепальної зброї, а терміни позбавлення спеціального права мають відраховуватися з моменту фактичного припинення діяльності та вилучення (добровільної здачі) відповідних дозвільних документів.

7. Вивчено стан адміністративно-правового забезпечення дозвільної системи в цілому та здійснено його характеристику у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Дозвільна діяльність у сфері безпеки дорожнього руху є різновидом управлінської діяльності державних органів та посадових осіб і реалізується у відповідних процедурах. Дозвільна система у сфері безпеки дорожнього руху полягає в реєстрації та обліку транспортних засобів, видачі реєстраційних та дозвільних документів на транспортні засоби, перевірці знань та видачі посвідчення водія, контролі за наявністю сертифікатів на відповідність транспортних засобів.

Внесено пропозиції щодо вдосконалення окремих дозвільних процедур, зокрема щодо уніфікації реєстрації транспортних засобів. Досліджено сутність дозвільного порядку допуску до керування транспортними засобами. Наголошено на фактичному існуванні одного напряму діяльності - загального. Проаналізовано досвід дозвільної діяльності в країнах Європейського Союзу та Сполучених Штатів Америки.

Проведене дослідження дозвільної діяльності дало змогу зробити висновок про спорідненість відносин, які охоплюються поняттями «громадська безпека», «безпека дорожнього руху», «громадський порядок», що в разі створення нової патрульної служби може слугувати науковим підґрунтям формування її завдань і функцій.

8. Пропонується запровадження багатоступеневої системи підготовки осіб для участі у сфері безпеки дорожнього руху. З'ясовано, що фактично однією формою підготовки особи для участі в дорожньому русі є підготовка осіб до керування транспортними засобами, у зв'язку з цим запропоновано здійснювати підготовку на початковому рівні в навчальних закладах. Зроблено висновки щодо збільшення теоретичної частини програм підготовки за рахунок зменшення технічної. Встановлено, що причинами неналежної активності громадян у сфері безпеки дорожнього руху при складанні європротоколу є: низький рівень обізнаності громадян; низький рівень правової культури; високий рівень недовіри до правоохоронних структур та влади в цілому. Запропоновано здійснювати правову підготовку, яка передбачає вивчення порядку складання «Повідомлення про ДТП» (європротоколу).

9. Вивчено стан адміністративно-юрисдикційної діяльності у сфері безпеки дорожнього руху та з'ясовано, що першочерговими проблемами є: застосування технічних засобів контролю дорожнього руху, розробка системи «електронний протокол», відеофіксація всіх дій, розвиток нових форм соціальної активності, їх нормативне та організаційне закріплення та стимулювання, правова пропаганда, активізація взаємодії з громадськими формуваннями, скасування кількісних показників роботи, перегляд адміністративних послуг. Зроблено висновки про те, що моноструктурність адміністративно-юрисдикційної діяльності Державтоінспекції України стосувалася винятково сфери безпеки дорожнього руху.

Запропоновано зміни до чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині адміністративно-юрисдикційних повноважень осіб у сфері безпеки дорожнього руху. Наголошується на необхідності прийняття відповідного відомчого нормативного акта, яким будуть урегульовані нові адміністративно-юрисдикційні повноваження. Внесені пропозиції про доповнення чинного законодавства щодо процедури зупинки транспортного засобу, перевірки документів, огляду транспортного засобу, змісту та форми протоколу про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Гаврилюк Р. В. Лишение специального права как вид административного взыскания в Украине : реалии и перспективы реформирования / Р. В. Гаврилюк // Legea si viata. - 2015. - № 1. - С. 37-47.

2. Гаврилюк Р. В. Адміністративна правосуб'єктність особи в сфері безпеки дорожнього руху : напрями сучасного дослідження / Р. В. Гаврилюк, В. В. Доненко // Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. - 2011. - № 2 (ч. 1). - С. 98-103.

3. Гаврилюк Р. В. Систематизація наукових досліджень з питань безпеки дорожнього руху / Р. В. Гаврилюк // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : Збірник наукових праць. - 2013. - № 4 (68). - С. 146-154.

4. Гаврилюк Р. В. Щодо сутності дозвільної системи допуску до керування транспортними засобами / Р. В. Гаврилюк // Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. - 2014. - № 2. - С. 121-128.

5. Гаврилюк Р. В. Особливості позбавлення права керування транспортними засобами як вид адміністративного стягнення / Р. В. Гаврилюк // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2014. - № 2 (68). - С. 137-144.

6. Гаврилюк Р. В. Про реформування Державтоінспекції / Р. В. Гаврилюк // Право і суспільство. - 2014. - № 5. - С. 84-89.

7. Гаврилюк Р. В. Поняття та зміст адміністративно-деліктної політики в сфері безпеки дорожнього руху / Р. В. Гаврилюк // Безпека дорожнього руху : правові та організаційні аспекти : матеріали шостої міжнародної науково-практичної конференції (м. Донецьк, 17-18 листопада 2011 року). - Донецьк : Ландон-ХХІ, 2011. - С. 120-123.

8. Гаврилюк Р. В. Адміністративно-правовий режим забезпечення безпеки дорожнього руху / Р. В. Гаврилюк // Актуальні проблеми правоохоронної діяльності та юридичної науки : матеріали. міжнародної науково-практичної конференції (м. Дніпропетровськ, 19-20 вересня 2013 року). - Дніпропетровськ : ДДУВС, 2013 - С. 566-559.

9. Гаврилюк Р. В. Щодо вдосконалення статусу особи в сфері безпеки дорожнього руху / Р. В. Гаврилюк, В. В. Доненко // Безпека дорожнього руху : правові та організаційні аспекти : матеріали восьмої міжнародної науково-практичної конференції (в авторській редакції) (м. Донецьк, 22 листопада 2013 року). - Донецьк : Донецький юридичний інститут МВС України, 2013. - С. 119-122.

10. Гаврилюк Р. В. Систематизація наукових досліджень з питань безпеки дорожнього руху / Р. В. Гаврилюк // Адміністративне право і процес України : пріоритетні напрями розвитку в умовах демократизації : матеріали міжнародної міжнародної науково-практичної конференції пам'яті Л. В. Коваля (27-28 лютого 2014 року) / За заг. ред. Т. О. Коломоєць. - Запоріжжя : ЗНУ, 2014. - С. 48-53.

11. Гаврилюк Р. В. Проблеми підготовки водіїв як фактор впливу на безпеку дорожнього руху / Р. В. Гаврилюк // Правова держава історія, сучасність та перспективи формування в Україні : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Дніпропетровськ, 31 жовтня 2014 року) - Дніпропетровськ : ДДУВС. - 2014. - С. 27-29.

Анотації

Гаврилюк Р. В. Адміністративна правосуб'єктність особи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2015.

Дисертацію присвячено аналізу сутності, змісту, формам реалізації правосуб'єктності особи у сфері безпеки дорожнього руху. Охарактеризовано сучасний стан і тенденції науково-правових досліджень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Розкрито зміст адміністративної правосуб'єктності особи у сфері безпеки дорожнього руху. Охарактеризовано адміністративно-правовий режим допуску до керування транспортними засобами. З'ясовано ефективність адміністративно-примусових заходів та їх вплив на адміністративну правосуб'єктність особи у сфері безпеки дорожнього руху. Визначено проблеми адміністративно-юрисдикційної діяльності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, пов'язані з правосуб'єктністю особи. Охарактеризовано напрями оптимізації механізму забезпечення правосуб'єктності особи у сфері безпеки дорожнього руху. Виявлено проблеми набуття права на керування транспортними засобами та його реалізації.

Ключові слова: адміністративна деліктоздатність, адміністративна дієздатність, адміністративна правоздатність, адміністративна правосуб'єктність, адміністративний примус, адміністративно-правовий режим, адміністративно-правовий статус, адміністративно-юрисдикційна діяльність, безпека дорожнього руху, механізм забезпечення.

Гаврилюк Р. В. Административная правосубъектность лица в сфере обеспечения безопасности дорожного движения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Запорожский национальный университет, Запорожье, 2015.

Диссертация посвящена анализу сущности, содержанию, формам реализации правосубъектности лица в сфере безопасности дорожного движения.

Охарактеризовано современное состояние и тенденции научно-правовых исследований в сфере обеспечения безопасности дорожного движения. Определено, что тема безопасности дорожного движения вообще и ее составные в частности рассматриваются диссертантами преимущественно через призму правовых наук. Исследование положения лица, статуса лица рассматривались лишь в качестве его как субъекта ответственности, субъекта административно-принудительного воздействия, субъекта административно-процессуальных отношений и т.п. Большей частью в работах рассматривались проблемы административной правосубъектности Госавтоинспекции Украины, правового статуса участников производства по делам о нарушении правил дорожного движения, административно-правового статуса государственных инспекций. Комплексного исследования административной правосубъектности лица в сфере обеспечения безопасности дорожного движения не проводилось.

Раскрыто содержание административной правосубъектности лица в сфере безопасности дорожного движения. Сделан вывод о том, что у участников дорожного движения (водителей, пассажиров, пешеходов) как субъектов административно-правовых отношений нет единого административно-правового статуса, а есть главное, что их объединяет, - наличие административной правосубъектности, которая становится постоянной категорией, на основании которой лицо может ее реализовывать свои желания, возможности, т.е. действовать на свое усмотрение в пределах правосубъектности.

Детально исследован административно-правовой режим допуска к управлению транспортными средствами. Выяснена эффективность административных мер принуждения и их влияние на административную правосубъектность лица в сфере безопасности дорожного движения.

Определены проблемы административно-юрисдикционной деятельности в сфере обеспечения безопасности дорожного движения, связанные с правосубъектностью лица. Исследованы меры административного принуждения как средства обеспечения правосубъектности лица в сфере безопасности дорожного движения. Доказано, что административно-принудительные меры являются существенным фактором воздействия на безопасность дорожного движения и непосредственно влияют на составные правосубъектности.

...