Адміністративно-правове регулювання використання природних ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

Лазаренко Дарина Валентинівна

Київ - 2015

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна»

Науковий керівник

доктор юридичних наук, професор

Галунько Валентин Васильович,

Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»,

директор Інституту права та суспільних відносин

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент

Баклан Олег Володимирович,

Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі,

професор кафедри цивільних та кримінально-правових дисциплін;

кандидат юридичних наук, професор

Сущенко Віктор Дмитрович,

Національна академія внутрішніх справ,

професор кафедри адміністративного права та процесу

Захист відбудеться « 5 » березня 2015 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.139.01 у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна» за адресою: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 23

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” за адресою: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 23

Автореферат розісланий « 4 » лютого 2015 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради С.О. Короєд АНОТАЦІЇ

Анотація

Лазаренко Д.В. Адміністративно-правове регулювання використання природних ресурсів. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», Київ, 2015.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів.

Розкрито поняття адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів, адміністративно-правовий статус суб'єктів публічної адміністрації, що беруть участь в використання природних ресурсів, а також визначено принципи спеціального використання природних ресурсів.

Зроблено висновок, що адміністративна відповідальність у сфері використання природних ресурсів як різновид юридичної відповідальності за своєю юридичною природою є державним покаранням, понесеним суб'єктом, що вчинив адміністративний проступок у сфері використання природних ресурсів, за спеціально визначеною процедурою відповідними контролюючими органами із застосуванням адміністративно-правових заходів.

Досліджено міжнародний досвід адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів у зарубіжних країнах щодо активного економічного державного стимулювання та підтримки підприємництва. Обґрунтовано значення діяльності громадських екологічних організацій, екологічної культури, освіти, виховання і просвітництва.

Ключові слова: адміністративно-правове регулювання, адміністративна відповідальність, використання природних ресурсів, принцип, природні ресурси, санкція, суб'єкт публічної адміністрації.

Аннотация

Лазаренко Д.В. Административно-правовое регулирование использования природных ресурсов. - На правах рукописи.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Открытый международный университет развития человека «Украина», Киев, 2015.

В диссертации приведено теоретическое обобщение и новое решение научной задачи, которая проявляется в определении административно-правового регулирования использования природных ресурсов.

Раскрыто понятие административно-правового регулирования использования природных ресурсов, административно-правовой статус субъектов публичной администрации, участвующих в использовании природных ресурсов, а также определены принципы специального использования природных ресурсов.

Сделан вывод, что административная ответственность в сфере использования природных ресурсов, как разновидность юридической ответственности, по своей юридической природе является государственным наказанием, понесенным субъектом, который совершил административный проступок в сфере использования природных ресурсов, по специально определенной процедуре соответствующими контролирующими органами с применением административно-правовых мероприятий.

Исследован международный опыт административно-правового регулирования использования природных ресурсов в зарубежных странах по активному экономическому государственному стимулированию и поддержки предпринимательства. Обосновано значение деятельности общественных экологических организаций, экологической культуры, образования, воспитания и просвещения.

Ключевые слова: административно-правовое регулирование, административная ответственность, использование природных ресурсов, принцип, природные ресурсы, санкция, субъект публичной администрации.

Annotation

Lazarenko D. Administrative regulation of natural resources. - On the manuscript.

Dissertation for the degree of Candidate of Sciences in specialty 12.00.07 - administrative law and procedure; finance; information law. - Open International University of Human Development "Ukraine", Kyiv, 2015.

The dissertation presented theoretical generalizations and new research problem solving, as reflected in the definition of administrative and legal regulation of natural resources.

The notion of administrative and legal regulation of natural resources, administrative and legal status of public administration involved in the use of natural resources, and also the principles of special natural resources.

It is concluded that the administrative responsibility in the use of natural resources as a kind of legal responsibility for its legal nature is a state penalty incurred by an entity that committed an administrative offense in the use of natural resources, specially authorized manner appropriate regulatory authorities using administrative law measures.

Discovered international experience of administrative and legal regulation of the use of natural resources in foreign countries for active stimulation and economic state support of entrepreneurship. Proved importance of public environmental organizations, environmental culture, education, education and education.

Keywords: administrative and legal regulation, administrative responsibility, use of natural resources, the principle, natural resources, sanction, subject of public administration.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Навколишнє природне середовище є основою життєдіяльності людини, що визначає його важливу роль у процесах соціально-економічного розвитку суспільства. Суттєвим компонентом навколишнього середовища є природні ресурси, які використовуються у процесі суспільного виробництва заради задоволення матеріальних та культурних потреб людей.

Територія нашої держави наділена значною кількістю природних ресурсів, серед яких можна відзначити землю, надра, воду, рослинний та тваринний світ, атмосферне повітря та інше. Саме цим і зумовлене величезне значення використання природних ресурсів для економіки країни. Проте значне, а у більшості випадків неефективне та нераціональне використання природних ресурсів завдає шкоди навколишньому природному середовищу загалом. Тому актуальним залишається питання раціонального використання та відновлення природних ресурсів, забезпечення їх захисту та охорони.

На жаль, природні ресурси використовуються неефективно, часто на шкоду інтересам людини і суспільства. Навколишнє природне середовище - це взаємопов'язана система і неправильне використання одного із елементів приносить шкоду іншим. Наприклад, відомо безліч випадків, коли незаконно здійснювалася вирубка лісу, що стало причиною паводків, зміни стану клімату, ґрунту та водного балансу. Тому як раніше, так і на цей час, гостро постає питання раціонального використання природних ресурсів.

Дана проблема складна, адже вона пов'язана із правильним розміщенням виробничих сил, забезпеченням можливостей для доступу до природних ресурсів задля розвитку народного господарства, задоволення матеріальних, духовних та природних потреб людей, покращення екологічної безпеки та забезпечення екологічної рівноваги.

Таким чином, існує потреба у чіткому, логічному та раціональному правовому регулюванні використання природних ресурсів, що займає ключове місце в екологічних відносинах.

Зазначена вище інформація підтверджується результатами власного соціологічного опитування громадян. Так 83 % опитаних осіб не задоволені умовами та якістю здійснення адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів (Додаток А до дисертації).

Адміністративно-правове регулювання використання природних ресурсів було предметом дослідження вчених-юристів, як у галузі адміністративного права, так і у теорії держави і права та в екологічному праві. Найбільший вклад у розвиток цих відносин внесли вчені-правознавці: В.Б. Авер'янов, В.І. Андрейцев, О.В. Баклан, Ю.П. Битяк, В.І. Борейко, В.В. Галунько, А.П. Гетьман, А.В. Головащенко, І.П. Голосніченко, А.З. Горщиков, І. В. Гофман, П.В. Жук, Д.В. Зеркалов, О.С. Йоффе, Р.А. Калюжний, Т.С. Кичилюк, Н.Р. Кобецька, В.М. Комарницький, М.В. Краснова, В.С. Кравців, В.І. Курило, С.В. Ківалов, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, В.В. Копейчиков, Є.В. Курінний, В.І. Олефір, В.С. Міщенко, О.О. Погрібний, В.В. Петров, П.М. Рабінови, К.А. Рябець, В.М. Селіванов, О.Ф. Скакун, В.Д. Сущенко, В.А. Толбатов, Є.О. Харитонов, В.К. Шкарупа, Ю.С. Шемшученко, П.П. Ястребов та ін.

Однак, вони безпосередньо проблему адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів не досліджували, а зосереджували свою увагу на більш загальних, спеціальних чи суміжних викликах.

З погляду адміністративно-правової методології, адміністративно-правове регулювання використання природних ресурсів базується на працях вітчизняних і зарубіжних учених з теорії держави і права, конституційного права, адміністративного та екологічного права. Але комплексного дослідження проблем адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів в нашій країні ще не проводилося. Саме ці обставини визначають актуальність і вибір теми дослідження, її науково-практичну значущість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Інституту права та суспільних відносин Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» на тему: «Адміністративно-правове регулювання суспільних відносин» (номер державної реєстрації 0107U008696) та у відповідності до основних напрямків державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджених Постановою Верховної Ради України від 05.03.1998 р. № 188/98-ВР, Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року», Програми формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 рр., яка затверджена Законом України від 21.09.00; загальнодержавної Програми поводження з токсичними відходами, затвердженої Законом України від 14.09.00; загальнодержавної Програми охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів, затвердженої Законом України від 22.03.01 та багатьох спеціалізованих програм з питання врегулювання їх використання, а також інших напрямків наукових досліджень Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» в контексті удосконалення в нашій державі адміністративного та екологічного законодавства на межах їх стику.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України, досягнень адміністративно-правової та еколого-правової науки та узагальнення юридичної практики визначити концептуальні положення адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів, виявити прогалини адміністративно-правового регулювання зазначеної сфери суспільних відносин і висловити пропозиції та рекомендації щодо удосконалення діючого законодавства та підвищення ефективності його практичної реалізації.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:

- сформулювати поняття та межі адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів;

- виявити принципи адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів;

- з'ясувати адміністративно-правовий статус суб'єктів публічної адміністрації, які здійснюють регулювання використання природних ресурсів;

- розкрити зміст механізму адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів;

- з'ясувати форми адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів;

- розкрити методи адміністративно-правового регулювання природних ресурсів;

- розкрити адміністративну відповідальність у сфері використання природних ресурсів;

- здійснити аналіз зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів;

- розробити пропозиції щодо вдосконалення законодавства та адміністративної діяльності публічної адміністрації стосовно використання природних ресурсів.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають під час забезпечення публічною адміністрацією регулювання використання природних ресурсів.

Предметом дослідження є адміністративно-правове регулювання використання природних ресурсів.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність загальнонаукових і спеціальних дослідницьких методів і прийомів наукового пізнання. Узагальнення явищ і процесів при здійсненні адміністративно-правової охорони природних ресурсів базується на системному аналізі правових дефініцій та категорій.

У ході дослідження використано систему методів наукового пізнання. За допомогою діалектичного методу з позиції сукупності теорії держави і права та теорії адміністративного права визначено юридичну природу адмiнiстративно-правового регулювання природних ресурсів (пiдроздiли 1.1,1.2); метафізичний метод дозволив дослідити поняття механізму адміністративно-правового використання природних ресурсів в умовній статиці (пiдроздiл 2.1); системно-структурний метод дозволив здiйснити комплексний аналiз механізму адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів та визначити сукупність методів у сфері використання природних ресурсів (пiдроздiли 1.3, 2.1). У повній мірі був використаний загальнологічний метод дедукції (підрозділи 1.1, 1.2).

У дисертації використовувався метод класифікації при визначенні принципів адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів (Розділ 1.2), методи аналізу та синтезу були використані в усіх розділах дисертації, а саме найбільше: метод аналізу був використаний у підрозділах 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 3.1, а метод синтезу - 1.1, 2.1. Формально-логічний та аналітико-синтетичний методи використані для дослідження форм, засобів та процедур адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів та виявлення недоліків законодавства у цій сфері з метою надання пропозицій щодо удосконалення регулювання використання природних ресурсів (розділи 2, 3).

Метод порівняльного правознавства застосовано для вивчення зарубіжного досвіду у сфері використання природних ресурсів (підрозділ 3.1).

В усіх розділах дослідження застосовувався формально-догматичний метод (підрозділи 1.1, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3) та метод тлумачення змісту чинного законодавства (підрозділи 2.2, 2.3, 2.4).

Пошук напрямів удосконалення законодавства у сфері охорони природних ресурсів здійснювали з допомогою раціонального методу (підрозділ 3.1), правового експерименту (підрозділ 3.2) та правового прогнозування (підрозділ 3.2), також останній метод використовувався при дослідженні механізму адміністративно-правової охорони природних ресурсів(підрозділ 2.1). Також став у нагоді метод індукції (підрозділ 3.2).

За допомогою функціонального методу ми розглядали вплив адміністративно-правової охорони на суспільні відносини з метою їх упорядкування та стабілізації (підрозділ 1.3).

Емпіричну базу дослідження склали положення Конституції України, міжнародних договорів, законів і постанов Верховної Ради України, Указів Президента України, Постанов Кабінету Міністрів України, Розпорядження Міністерства екології та природних ресурсів, нормативних актів Державної служби України з питань охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та інших центральних органів виконавчої влади, а також вивчення й узагальнення правозастосовної практики. У формулюванні висновків і пропозицій дисертантка ґрунтувалася на загальнотеоретичних наукових працях, розробках фахівців в галузі адміністративного права, а також загальної теорії держави і права, конституційного, цивільного, екологічного та інших галузей права. Вузькопрофільність дисертації зумовила необхідність збору інформації, що обумовило участь у соціологічному дослідженні в якості «експертів» 725 осіб.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших в Україні досліджень, яке присвячене аналізу теоретичних засад та механізму реалізації адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів в Україні. Наукову новизну дослідження характеризує ряд положень та висновків, запропонованих особисто дисертанткою:

- отримав подальшого розвитку зміст адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів, як системи адміністративно-правових засобів, які засновані на адміністративно-правових нормах, що здійснюється компетентними суб'єктами публічної адміністрацій з метою забезпечення прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб на безпечне існування в оточуючому середовищі та раціональне використання природних ресурсів;

- вперше виявлено, що принципи адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів за своєю природою носять як адміністративний, так і екологічний характер, як система основоположних засад, ідей, які є вихідними положеннями та регулюють реалізацію громадянами їх екологічних прав на загальне та спеціальне використання природних ресурсів та нормальне функціонування громадянського суспільства і держави;

- удосконалено поняття адміністративно-правового статусу публічної адміністрації, яка здійснює регулювання використання природних ресурсів, як сукупність юридичних засобів (елементів), що встановлюється нормами адміністративного права через визначення правосуб'єктності, юридичних обов'язків, публічних прав та дисциплінарної відповідальності публічної адміністрації, що надає суспільству спеціального ефективного суб'єкта, який спроможний забезпечити раціональне використання природних ресурсів;

- отримав подальшого розвитку механізм адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів, як сукупність взаємопов'язаних та взаємодіючих засобів та форм, що здійснюється уповноваженими на те органами державної влади з метою забезпечення регулювання прав громадян на безпечне довкілля, раціональне і економне використання природних ресурсів;

- удосконалено розуміння форм діяльності публічної адміністрації у сфері адміністративно-правого регулювання використання природних ресурсів, як зовнішнього прояву адміністративної діяльності публічної адміністрації щодо забезпечення ощадливого використання природних ресурсів з метою задоволення розумних потреб громадян та ефективного функціонування вітчизняної економіки;

- удосконалено методи адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів, як сукупність різноманітних способів, прийомів та засобів здійснення безпосереднього й цілеспрямованого впливу органів публічного управління у межах визначеної компетенції для екологізації суспільних відносин, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки в Україні та світі;

- отримав подальшого розвитку аналіз зарубіжного досвіду розвинутих країн, який доводить, що держави усе більше адміністративно втручаються в процес регулювання використання природних ресурсів, як позитивними (через державні програми, пояснювальну роботу) так і негативними засобами (шляхом накладення адміністративних санкцій), що приводить до ретельного адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів, утвердження чисельних форм, засобів та адміністративних процедур в аналізованій сфері;

- удосконалено законодавство стосовно забезпечення раціонального використання природних ресурсів, запропоновано розширити повноваження місцевих органів державної влади, більш широкого використання дозволів, лімітів, квот та обмежень, розширення переліку випадків обов'язковості екологічної експертизи, посилення адміністративної відповідальності у цій сфері, введення екологічних податків, адміністративного стимулювання впровадження ощадного використання природних ресурсів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції, отримані здобувачем, можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері - положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки питань адміністративно-правової охорони природних ресурсів;

- у правотворчості - в результаті проведеного дослідження сформульовані пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, що регулює використання природних ресурсів (Додаток Б до дисертації);

- у правозастосовній діяльності - використання одержаних результатів дозволить при застосуванні адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів покращити ефективність практичної діяльності органів публічної адміністрації і місцевого самоврядування, а також окремих громадян з метою раціонального використання природних ресурсів (Акт впровадження комунального підприємства догляду за зеленими насадженнями Святошинського району м. Києва від 17 жовтня 2014 р.);

- у навчальному процесі - матеріали дисертації можуть використовуватись під час проведення занять з дисциплін «Адміністративне право» при підготовці відповідних підручників, навчальних посібників, курсів лекцій (Акт впровадження Інституту права та суспільних відносин Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» від 12 березня 2014 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлювалися у ході роботи трьох міжнародних науково-практичних конференцій: «Юридичні науки: історія, сучасний стан та перспективи досліджень» (Київ, 2014 р.), «Тенденції та інновації юридичної науки» (Тернопіль, 2014 р.) «Інновації в юридичній науці та правозастосовчій практиці» (Київ, 2014 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 8 публікацій у наукових фахових виданнях, зокрема 5 включених до переліку МОН України як фахові з юридичних дисциплін, в тому числі одна в іноземному виданні, та трьох тезах на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається із вступу, 3 розділів, що містять 9 підрозділів, і висновків. Повний обсяг дисертації складає 197 сторінок. Робота містить також список використаних джерел із 186 найменувань і додатків.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв'язок із науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів» складається з трьох підрозділів, у яких розкриваються основоположні засади регулювання використання природних ресурсів.

У підрозділі 1.1 «Поняття та межі адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів» зазначається, що об'єкти природи, у тому числі й природні ресурси, репрезентують інтерес суспільства і кожного окремого індивіда зокрема до використання природних ресурсів, що, як результат, приносить певну користь. І будь-який природний об'єкт, який буде використовуватися чи вже використовується у господарській діяльності, переходить до іншої термінології - «природний ресурс».

Дисертантка визначає, що природні ресурси - це складова частина природного середовища, яка охороняється законом, що існує незалежно від свідомості людини і є матеріальною основою для задоволення різних потреб людей та суспільства загалом.

Автор доводить, що адміністративно-правове регулювання використання природних ресурсів - це система адміністративно-правових засобів, що засновані на адміністративно-правових нормах, яка здійснюється компетентними суб'єктами публічних адміністрацій з метою регулювання забезпечення прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб в екологічній сфері з можливістю застосування заходів адміністративного примусу, притягнення до адміністративної відповідальності щодо осіб, які порушили режим використання природних ресурсів.

Підрозділ 1.2 «Принципи адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів» присвячений розкриттю основних принципів адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів.

Автор виявив, що принципи адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів є різновидом принципів адміністративного та екологічного права, вихідними, основоположними засадами, які регулюють реалізацію громадянами їх екологічних прав на загальне та спеціальне використання природних ресурсів та нормальне функціонування громадянського суспільства та держави.

Сформовано принципи адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів: раціонального використання природних ресурсів на благо нинішнього і майбутніх поколінь; пріоритетності вимог екологічної безпеки при використанні природних ресурсів; гарантування публічною адміністрацією екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей; превентивний характер заходів при використанні природних ресурсів; обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів, лімітів використання природних ресурсів; гласність і демократизм при прийнятті рішень публічною адміністрацією у сфері використання природних ресурсів; стимулювання органами державного управління суб'єктів господарювання до широкого впровадження новітніх технологій; збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об'єктів і комплексів; формування публічною адміністрацією екологічного світогляду; науково обґрунтованого нормування використання природних ресурсів; платності спеціального використання природних ресурсів; компенсації шкоди заподіяної при розробці природних ресурсів та ненормативному використанні природних ресурсів.

Підрозділ 1.3 «Адміністративно-правовий статус суб'єктів публічної адміністрації, які здійснюють використання природних ресурсів» присвячено розкриттю суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, правосуб'єктності та адміністративної відповідальності осіб, які здійснюють використання природних ресурсів.

Дисертанткою доведено, що система суб'єктів публічної адміністрації у сфері використання природних ресурсів - це внутрішньо-організована сукупність структурних державних органів, органів місцевого самоврядування та громадських організацій, які взаємопов'язані у своїй діяльності з метою забезпечення раціонального використання природних ресурсів.

До системи органів публічної адміністрації, які здійснюють регулювання використання природних ресурсів відноситься: Міністерство екології та природних ресурсів України як провідний центральний орган виконавчої влади у сфері використання природних ресурсів; Центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через Міністра екології та природних ресурсів України (Державна екологічна інспекція України; Державне агентство України з управління зоною відчуження; Державне агентство екологічних інвестицій України; Державне агентство земельних ресурсів України; Державна служба геології та надр України); органи місцевого самоврядування у сфері використання природних ресурсів; громадські об'єднання у сфері використання природних ресурсів.

Розділ 2 «Механізм адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів» складається з чотирьох підрозділів і присвячений розкриттю поняття та складових механізму регулювання використання природних ресурсів.

Підрозділ 2.1 «Зміст механізму адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів» присвячений формуванню змісту правового механізму в аналізованій сфері.

Автор доводить, що механізм адміністративно-правового регулювання це механізм управлінського впливу суб'єктів публічної адміністрації на різноманітні об'єкти публічного управління шляхом використання адміністративно-правового інструментарію.

Дисертанткою визначено риси адміністративно-правових відносин у сфері регулювання використання природних ресурсів: у вузькому розумінні адміністративно-правові відносини у сфері використання природних ресурсів - це суспільні відносини у сфері використання природних ресурсів, які врегульовані нормами адміністративного права; адміністративно-правові відносин у сфері використання природних ресурсів є адміністративно-сервісними, коли фізичним та юридичним особам забезпечуються належні умови для використання природних ресурсів та виконавчо-розпорядчими, коли суб'єкти публічного управління є адміністративно владними щодо об'єктів публічного управління; адміністративно-правові відносини охороняються державою, яка сприяє здійсненню суб'єктивних публічних прав і юридичних обов'язків, а в разі правопорушення притягує винну особу до адміністративної або іншої юридичної відповідальності.

Підрозділ 2.2 «Форми адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів» присвячено розкриттю форм адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів.

Доведено, що форми адміністративної діяльності публічної адміністрації у сфері адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів поділяються на: видання адміністративних актів: а) видання підзаконних нормативно-правових актів; б) видання індивідуальних адміністративних актів; укладення адміністративних договорів; вчинення інших юридично значущих адміністративних дій; здійснення матеріально-технічних операцій;

Видання підзаконних нормативно-правових актів - це правотворчий напрямок діяльності публічної адміністрації, яка здійснює адміністративно-правове регулювання використання природних ресурсів, що передбачає розпорядчу діяльність, спрямовану на виконання законів шляхом розробки та встановлення підзаконних правил загального характеру. Видання індивідуальних адміністративних актів є найбільш поширеним способом реалізації адміністративних повноважень органів публічної адміністрації у сфері адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів, так саме через них безпосередньо здійснюється реалізація норм адміністративного права щодо раціонального використання та охорони природних ресурсів. Адміністративні договори у сфері використання природних ресурсів - це правовий акт застосування норм права, що здійснюється і реалізується компетентними органами публічної адміністрації для упорядкування адміністративно-правових відносин в сфері використання природних ресурсів, розмежуванні та фіксуванні прав та обов'язків сторін користування природних ресурсів.

У підрозділі 2.3 «Методи адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів» встановлено, що регулювання відносин у сфері використання природних ресурсів проводиться за допомогою методів адміністративно-правового регулювання, що здійснюється через засоби: заохочення, переконання, примусу, контролю, ліцензування та шляхом накладення адміністративних санкцій.

Дисертантка довела, що методи адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів - це сукупність різноманітних способів, прийомів та засобів здійснення безпосереднього й цілеспрямованого впливу органів публічного управління у межах визначеної компетенції для екологізації суспільних відносин, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки в Україні та світі.

У підрозділі 2.4 «Адміністративна відповідальність у сфері використання природних ресурсів» проаналізовано адміністративну відповідальність у зазначеній сфері.

Виділено видові об'єкти адміністративних правопорушень у сфері використання природних ресурсів в Україні: відносини, що складаються у сфері використання землі в Україні; відносини, що складаються у сфері використання лісу в Україні; відносини, що складаються у сфері використання води в Україні; відносини, що складаються у сфері використання надр; відносини щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринного світу; відносини, що складаються при збереженні та відновленні природного стану атмосферного повітря; відносини, що складаються у сфері утилізації відходів в Україні.

Автор визначив адміністративну відповідальність у сфері використання природних ресурсів як різновид юридичної відповідальності, понесена суб'єктом, що вчинив адміністративний проступок у сфері використання природних ресурсів, за спеціально визначеною процедурою відповідними суб'єктами публічної адміністрації із застосуванням заходів адміністративного примусу.

Розділ 3 «Напрями вдосконалення адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів» складається з двох підрозділів, у яких проаналізовано міжнародний досвід і запропоновано шляхи розвитку законодавства в аналізованій сфері.

У підрозділі 3.1 «Зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів» виявлено, що зарубіжна практика свідчить, що основою всієї системи регулювання використання природних ресурсів в іноземних країнах є активне державне регулювання, в якому значні пріоритети надаються економічному стимулюванню та підтримці підприємництва, що розвивається в напрямі екологізації суспільного виробництва. Велике значення надається також діям громадських екологічних організацій, екологічній культурі, освіті, вихованню і просвітництву.

Автором встановлено, що досвід розвинутих зарубіжних країн доводить те, що держави усе більше адміністративно втручаються в процес регулювання використання природних ресурсів, як позитивними (через державні програми; пояснювальну роботу) так і негативними засобами (шляхом накладення суворих адміністративних санкцій). Усе це призводить до досить ретельного адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів.

У підрозділі 3.2 «Удосконалення законодавства України у сфері адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів» автором запропоновано удосконалити законодавство у сфері використання природних ресурсів наступними положеннями:

1) розширити повноваження місцевих органів державної влади стосовно врегулювання використання природних ресурсів;

2) більш детально врегулювати інститут приватної власності на природні ресурси, а також створити відповідну ринкову інфраструктуру у сфері використання природних ресурсів;

3) встановити систему нормативного та адміністративного регулювання, що включає в себе дозволи, ліміти, квоти, нормативи, обмеження, заборони, обов'язковість екологічної експертизи та інше.

4) більш детального врегулювати квотування використання природних ресурсів;

5) посилити контроль та адміністративну відповідальність за порушення законодавства сфері використання природних ресурсів;

6) встановити екологічні податки для екологічного стимулювання раціонального використання та збереження природних ресурсів;

7) посилити екологічну направленість податкового законодавства та цінової системи, розширити можливість кредитної та фінансової підтримки і допомоги суб'єктам господарювання у реалізації заходів з раціонального використання природних ресурсів через цільові спеціальні фонди бюджету;

8) виважено перерозподілити податкові платежі між бюджетами національних, регіональних та місцевих рівнів;

9) адміністративно стимулювати впровадження регіонального комплексного використання природних ресурсів.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального наукового завдання, що полягає в узагальненні теоретичних і практичних аспектів адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів, виробленні пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення законодавства та адміністративної діяльності публічної адміністрації у цій сфері. У результаті проведеного дослідження було сформовано ряд висновків і пропозицій, основними з яких можна вважати такі: законодавство адміністративний природний право

1. Виявлено, що адміністративно-правове регулювання використання природних ресурсів здійснюється в процесі правотворчої, правореалізаційної та правоохоронної діяльності публічною адміністрацією. Встановлено, що правореалізаційна діяльність публічної адміністрації у сфері використання природних ресурсів - це діяльність відповідних суб'єктів публічної адміністрації, наділених спеціальною компетенцією по конкретизації та виконанню приписів, настанов та правил, що прописані в адміністративно-правових нормах, шляхом надання адміністративних послуг та виконавчо-розпорядчої діяльності з метою захисту природних ресурсів та їх раціонального використання у процесі господарської діяльності та інших сферах життєдіяльності людини, забезпечення екологічного балансу між людиною і природою.

2. Доведено, що адміністративно-правове регулювання використання природних ресурсів - це система адміністративно-правових засобів, що засновані на адміністративно-правових нормах, яка здійснюється компетентними суб'єктами публічних адміністрацій з метою забезпечення прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб на безпечне існування в оточуючому середовищі, раціонального використання природних ресурсів щодо комфортного існування людини шляхом попередження запобігання порушення екологічних норм з можливістю застосуванням до порушників заходів адміністративного примусу, притягнення до адміністративної відповідальності щодо осіб, які порушили режим використання природних ресурсів.

3. Встановлено, що принципами адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів є: принцип раціонального використання природних ресурсів на благо нинішнього і майбутніх поколінь; пріоритетності вимог екологічної безпеки при використанні природних ресурсів; гарантування публічною адміністрацією екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей; превентивний характер заходів при використанні природних ресурсів; обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів, лімітів використання природних ресурсів; гласність і демократизм при прийнятті рішень публічною адміністрацією у сфері використання природних ресурсів; стимулювання органами державного управління суб'єктів господарювання до широкого впровадження новітніх технологій; збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об'єктів і комплексів; формування публічною адміністрацією екологічного світогляду; науково обґрунтованого нормування використання природних ресурсів; платності спеціального використання природних ресурсів; компенсації шкоди заподіяної при розробці природних ресурсів та ненормативному використанні природних ресурсів.

4. Зроблено висновок, що елементами адміністративно-правового статусу публічної адміністрації, яка здійснює регулювання використання природних ресурсів є обсяг і характер правосуб'єктності, юридичні обов'язки, публічні суб'єктивні права та дисциплінарна відповідальність посадових осіб публічної адміністрації, які здійснюють публічне управління і надають адміністративні послуги у сфері регулювання використання природних ресурсів. Визначено, що система суб'єктів публічної адміністрації у сфері використання природних ресурсів - це внутрішньо-організована сукупність структурних державних і громадських органів, які взаємопов'язані у своїй діяльності, діють із однією метою та виконують для її досягнення відповідні функції.

5. Доведено, що механізм адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів характеризується наступними рисами: є сукупністю адміністративно-правового інструментарію; здійснює цілеспрямований вплив на регулювання суспільних відносин у сфері використання природних ресурсів; забезпечується спеціально визначеними суб'єктами публічної адміністрації; представляє собою процес, що складається із визначених стадій реалізації. Визначено, що адміністративно-правові відносини у сфері використання природних ресурсів в першу чергу є адміністративно-сервісними, коли фізичним та юридичним особам забезпечуються належні умови для використання природних ресурсів та виконавчо-розпорядчими, коли суб'єкти публічного управління є адміністративно владними щодо об'єктів публічного управління, задіяних у використанні природних ресурсів.

6. Доведено, що форми адміністративної діяльності публічної адміністрації у сфері адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів поділяються на: 1) видання адміністративних актів: а) видання підзаконних нормативно-правових актів; б) видання індивідуальних адміністративних актів; 2) укладення адміністративних договорів; 3) вчинення інших юридично значущих адміністративних дій; 4) здійснення матеріально-технічних операцій у сфері регулювання використання природних ресурсів.

7. Зроблено висновок, що регулювання відносин у сфері вплив використання природних ресурсів проводиться за допомогою методів адміністративно-правового регулювання, що здійснюється через засоби: заохочення, переконання, примусу, контролю та шляхом накладення адміністративних санкцій. Доведено, що адміністративно-запобіжні заходи, як різновид методу адміністративного примусу у сфері використання природних ресурсів - це сукупність встановлених державою організаційно-правового та іншого впливу на суспільні відносини у сфері використання природних ресурсів, що застосовуються органами державної виконавчої влади та їх посадовими особами.

8. Виявлено, що в зарубіжних розвинутих країнах держави усе більше адміністративно втручаються в процес регулювання використання природних ресурсів, як позитивними так і негативними засобами, зокрема шляхом розробки прийняття і реалізації природоохоронних програм (США), широкого ліцензування такої діяльності (Нідерланди, Туреччина), прозорості інформації (Грузія), розвитку системи вторинної переробки відходів (ФРН), дуже раціонального використання природних ресурсів (Японія), встановлення державних і місцевих стандартів у цій сфері (КНР), використання інституту екологічного податку (Польща).

9. Розроблено зміни і доповнення до діючого законодавства щодо забезпечення більш раціонального використання природних ресурсів, зокрема обґрунтовано необхідність доповнення Кодексу України про адміністративні правопорушення ч. 5 ст. 57 «Порушення вимог щодо охорони надр» щодо незаконного видобування корисних копалин місцевого значення та збільшити розміри штрафів за порушення законодавства у сфері використання природних ресурсів. Доповнення до розділу 8 «Екологічний податок» Податкового кодексу України для екологічного стимулювання раціонального використання та збереження природних ресурсів, розширення можливостей кредитної та фінансової підтримки і допомоги суб'єктам господарювання у реалізації заходів з раціонального використання природних ресурсів через цільові спеціальні фонди бюджету, а також перерозподіл податкових платежів між бюджетами національних, регіональних та місцевих рівнів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Лазаренко Д. В. Природні ресурси як об'єкт адміністративно-правового регулювання Д. В. Лазаренко // Інформація і право. - Київ: Університет «Україна», 2013. - С. 44-47.

2. Лазаренко Д. В. Принципи адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів / Д. В. Лазаренко // Митна справа. - 2014. - №3 (93). - Частина 2. - С. 140-145.

3. Лазаренко Д. В. Форми адміністративної діяльності публічної адміністрації щодо регулювання використання природних ресурсів [Електронний ресурс] / Д. В. Лазаренко // Журнал східноєвропейського права. - 2014. - №4. - С.64-67.

4. Лазаренко Д. В. Адміністративно-правовий статус публічної адміністрації, яка здійснює регулювання використання природних ресурсів / Д. В. Лазаренко // Актуальні проблеми держави і права. - 2014. - №73. - С. 129-133.

5. Лазаренко Д. В. Административно-правовые отношения регулирования использования природных ресурсов / Д. В. Лазаренко // Закон и жизнь. - 2014. - №7/3(271). - С. 57-60.

6. Лазаренко Д. В. Адміністративно-правовий статус Міністерства екології та природних ресурсів України / Д. В. Лазаренко // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Юридичні науки: історія, сучасний стан та перспективи досліджень» (13-14 червня 2014р.) - Київ, Центр правових наукових досліджень, 2014 р. - С. 92-93.

7. Лазаренко Д. В. Основоположні засади адміністративно-правового регулювання використання природних ресурсів / Д. В. Лазаренко // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Тенденції та інновації юридичної науки» (11 червня 2014 р.) - Тернопіль, 2014 р. - С. 54-55.

8. Лазаренко Д. В. Підзаконні нормативно-правові акти у сфері регулювання використання природних ресурсів Д. В. Лазаренко // Матеріали Міжнародної юридичної науково-практичної Інтернет-конференції «Інновації в юридичній науці та правозастосовчій практиці» (29 травня 2014 р.) - Київ, 2014 р. - С. 108-111.

Размещено на Allbest.ru

...