Адміністративно-правове регулювання банківської системи: деякі теоретичні аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністративно-правове регулювання банківської системи: деякі теоретичні аспекти

Оксінь В. Ю., здобувач кафедри конституційного,

адміністративного та фінансового права

Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»

Анотація

У статті на основі аналізу чинного законодавства та думок на цю проблематику учених - юристів визначені теоретичні питання адміністративно - правового регулювання банківської системи. Автор підкреслює, що формування України, як демократичної, правової держави з ринковою економікою вимагає поліпшення правового регулювання з боку держави банківської системи.

Ключові слова: адміністративно-правове регулювання, об'єкт, банківська система, банки, Національний банк України, легалізація, ліцензування, нагляд.

Аннотация

В статье на основе анализа действующего законодательства и мыслей на эту проблематику учених-юристов определены теоретические вопросы административно-правового регулирования банковской системы. Автор подчеркивает, что формирование Украины, как демократического, правового государства с рыночной экономикой требует улучшения правового регулирования со стороны государства банковской системы.

Ключевые слова: административно-правовое регулирование, обьект, банковская система, банки, Национальный банк Украины, легализация, лицензирование, надзор.

Annotation

In article on the basis of the analysis of current legislation and thoughts on this issue scientists-lawyers defined theoretical issues of administrative regulation of the banking system. The author emphasizes that the formation of Ukraine as a democratic state with a market economy requires improvement of the legal regulation by the state of the banking system.

Key words: administrative regulation, the object, the banking system, the banks, the national Bank of Ukraine, legalization, licensing, supervision.

Актуальність теми

Науковий та практичний інтерес являє собою вивчення сучасної банківської системи, особливо зараз під час гострих трансформаційних перетворень в нашій державі, в підтвердження цьому ми спостерігаємо нестабільність національної валюти, ліквідацію банків тощо. Наведені обставини ще раз вказують на актуальність обраної тематики.

Зараз виникає нагальна потреба в створенні ефективних передумов для розвитку економічних ринкових відносин, в умовах всезагального реформування всієї суспільно- державної дійсності та вимагає уточнення сучасного категорійного апарату у сфері адміністративно-правового регулювання банківської системи.

Ступінь розробленості

До проблеми адміністративно-правового регулювання банківської системи звертали свої погляди вчені Я.О. Берназюк, Д.О. Гетманцев, С.М. Баранов-Мохорт, В.Г. Першин, Ю.І. Пивовар, О.В. Прилуцький, С.М. Половко, М.В. Сідак, С.В. Очкуренко, А.Г. Пишний, С.І. Лучковська, І.А. Шамрай, О.П. Орлюк, О.М. Селезньова, Т.А. Латковська, Г.Ю. Шемшученко та ін. Однак безпосередньо предметом їхніх досліджень адміністративно-правового регулювання банківської системи не було, вони свої наукові пошуки зосереджували на більш суміжних викликах.

Метою статті є ґрунтовне дослідження теоретичних аспектів адміністративно- правового регулювання банківської системи та виокремити його дефініцію.

Виклад основних положень

У своїх творах М.В. Старницький зазначає, що стабільне функціонування банківської системи є невід'ємною умовою життєздатності національної економіки. Відповідно до чинного законодавства в Україні запроваджена і діє дворівнева банківська система, в якій на верхньому рівні функціонує Національний банк України, а на другому рівні знаходяться банківські та інші фінансово-кредитні установи, які можуть здійснювати спеціальний вид діяльності -- банківську діяльність. Ефективне функціонування банківської системи не в останню чергу, залежить від стану законності у сфері банківської діяльності. Саме необхідність забезпечення законності обумовлює існування досить розвинутої системи заходів впливу, які Національний банк України має право застосовувати і регулярно застосовує до банків та інших кредитно-фінансових установ за порушення банківського законодавства та нормативно-правових актів НБУ [1].

Спочатку нам слід розглянути такі складні феномени, як «правове регулювання», «адміністративно-правове регулювання», «адміністративно-правове регулювання банківської системи» та ін., щодо яких не втихають наукові суперечки і в наш час.

В першу чергу нам слід звернутися до тлумачного словника юридичних термінів в якому влучно зазначається, що правове регулювання -- форма регулювання суспільних відносин, яка забезпечує відповідність поведінки їхніх учасників вимогам і дозволам, що містяться в нормах права [2, с. 218].

В своїх творах В.В. Лазарєв та Т.Н. Радько, доречно зазначали, що правове регулювання є частиною дії права, котра характеризує спеціально-юридичну (не інформативну і ціннісно-мотиваційну) дію права на поведінку і діяльність його адресатів, але безпосередньо з ними ще не пов'язана [3, с. 133].

В.В. Галунько проблему правового регулювання характеризує такими рисами: має цілеспрямований характер, оскільки постає певним регулятором суспільних відносин, впорядковуючи їх за допомогою права на рівні суспільства; має організаційний та упорядкований характер, тобто здійснюється за допомогою певних засобів; спрямовано на досягнення певних цілей, а тому має регулятивний характер; має певний предмет і сферу правового впливу, які усвідомлюються людьми і суспільством та мають для них певне значення; забезпечується певними методами, які координують діяльність суб'єктів права, або здійснюються за допомогою їх субординаційної підлеглості у процесі виконання або використання норм права; має визначені стадії, які передбачають правову регламентацію суспільних відносин, виникнення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків та їх реалізацію [4, с. 116-118].

Правове регулювання -- здійснюваний державою за допомогою всіх юридичних засобів владний вплив на суспільні відносини з метою упорядкування, закріплення, охорони й розвитку, а також вплив на поведінку та свідомість громадян шляхом проголошення їх прав та обов'язків, встановлення певних дозволів та заборон, затвердження певних правових актів тощо [5, с. 369].

У своїх творах В. Д. Ткаченко, Є. Б. Ручкін до змісту будь-якого різновиду соціального регулювання відносять дії морального характеру, що полягають у визнанні на нормативному та індивідуальному рівнях відповідно до цілей регулювання меж дозволеної і забороненої поведінки соціальних суб'єктів, встановленні ідеальних моделей їхніх стосунків у певних життєвих ситуаціях, а також у стимулюванні фактичного дотримання ними даних установлень [6, с. 404-408].

Кожний із зазначених вище вчених розкриває в тому чи іншому ракурсі більш глибину сутнісну складову феномену правового регулювання. Ми не будемо приєднуватися до думок якогось з них, тому що вони всі містять справедливі твердження.

Досить сталим у сучасній юридичній літературі є погляд, що загальна частина адміністративного права містить норми адміністративного права, що мають регулятивне значення для всіх галузей та інших сфер державного управління [7, с. 19].

Тепер слід відзначити, що відповідно особлива частина адміністративного права, охоплює норми, якими регулюється суспільні відносини в окремих галузях державного управління: економіки, соціально-культурного будівництва, адміністративно-політичної діяльності, оборони, забезпечення законності та охорони громадського порядку тощо [8, с. 18].

Існує багато визначень та думок щодо адміністративно-правового регулювання, ми зупинимося на деяких з них.

На погляд В. І.Олефіра, Ю. В.Гридасова, А. А. Іванищука, С. О Короєда адміністративно-правове регулювання -- це цілеспрямований вплив норм адміністративного права на суспільні відносини з метою забезпечення за допомогою адміністративно-правових засобів прав, свобод і публічних законних інтересів фізичних та юридичних осіб, нормального функціонування громадянського суспільства та держави [9, с. 323-324].

Система елементів адміністративно-правового регулювання (стадій правозастосування та правоохоронної діяльності): норми адміністративного права, їх зовнішнє вираження -- джерела адміністративного права; принципи адміністративного права; тлумачення норм адміністративного права; адміністративно-правові відносини; адміністративно-правовий статус суб'єктів адміністративного права; індивідуальні акти суб'єктів публічної адміністрації; форми діяльності суб'єктів адміністративного права; методи адміністративного права; адміністративно-правові режими; адміністративні процедури; ефективність адміністративно-правового регулювання [9, с. 323-324].

На думку В.Б. Авер'янова, сучасна оцінка характеру предмета адміністративного права приводить до висновку про те, що всупереч колишнім помилковим поглядам, ця галузь покликана не регулювати аж ніяк не тільки і не скільки управлінські відносини між публічно-владними суб'єктами, з одного боку, і підвладно-керованими об'єктами - з іншого боку, хоча управлінська складова предмета адміністративного права зберігає, безперечно досить важливе значення. Натомість значно вагоміше суспільне призначення адміністративного права полягає в іншому -- в регулюванні численних відносин, що складаються в ході різноманітної діяльності згаданих суб'єктів щодо забезпечення ефективної реалізації належним приватним особам прав і охоронюваних законом інтересів (так само, до речі, як і для виконання покладених на них законом обов'язків), а у разі порушення цих прав та інтересів -- також їх захисту як у позасудовому (адміністративному), так і судовому (через адміністративну юстицію) порядку [10, с. 13].

Тепер ми перейдемо більш детальніше до адміністративно-правового регулювання банківської системи.

Згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» встановлюється напрями адміністративної діяльності спеціальної публічної адміністрації щодо забезпечення діяльності банківської системи: державна реєстрація банків; здійснення державне регулювання діяльності банків в адміністративній формі; здійснення банківського нагляд, метою якого є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках; деякі адміністративні вимоги щодо відносин банків з клієнтами, а саму право клієнта на інформацію, гарантування вкладів фізичних осіб; обов'язки банку щодо збереження банківської таємниці; питання запобігання легалізації грошей, набутих злочинним шляхом; зобов'язаний подавати Національному банку України фінансову і статистичну звітність щодо роботи банку, його операцій, ліквідності, платоспроможності з метою оцінки його фінансового стану; адміністративні процедури здійснення перевірки банків на місцях інспекторами чи аудиторами, призначеними НБУ; застосування заходів адміністративного впливу до банків, зокрема: скликання загальних зборів, спостережної ради, правління банку для прийняття програми його фінансового оздоровлення; застосування заходів адміністративного примусу до банків: накладення штрафів; примусова реорганізації банку; призначення тимчасової адміністрації; примусова ліквідації банків; адміністративні процедури оскарження рішень НБУ [11].

О.В. Прилуцький, вважає, що у стабільному функціонуванні банків і банківської системи України важливу роль відіграє банківський нагляд, спрямований на зміцнення надійності банківської діяльності, на попередження їх банкрутств. Банки, що перебувають у стані фінансової скрути за ініціативою НБУ або заявою кредиторів можуть бути ліквідовані. Практика банківського нагляду показує, що здебільшого ліквідація банків відбувається за ініціативою НБУ. У підтримці та зміцненні законності в банківській сфері помітна роль належить правовим заходам впливу. Залежно від конкретного виду скоєного правопорушення до порушників -- фізичних осіб застосовуються адміністративні, дисциплінарні, чи кримінальні-правові заходи впливу. Юридична відповідальність може застосовуватися і до банків -- як юридичних осіб [12].

А.Г. Баришніковим обґрунтовано, що основним суб'єктом адміністративно-правового регулювання банківської системи є Національний банк України. Він є особливим державним органом, якому притаманні владні повноваження (функції владарювання); водночас його можна назвати лише носієм виконавчої влади, оскільки він здійснює адміністративно-правове регулювання шляхом використання певних повноважень органів виконавчої влади, владно-розпорядчі повноваження НБУ може здійснювати лише в межах владних контурів виконавчої гілки влади. Разом з тим НБУ притаманний позасистемний статус від цієї гілки влади відповідно до Маастрихтських угод країн- членів Європейського Союзу [13].

Напрями адміністративно-правового регулювання банківської системи: 1) державної реєстрації банків; 2) здійснення державного регулювання діяльності банків в адміністративній формі; 3) ліцензування банківської діяльності; 4) банківський нагляд, 5) забезпечення банківської таємниці; 6) регулювання валютних операцій; 7) запобігання легалізації грошей, набутих злочинним шляхом; 8) адміністративні процедури здійснення перевірки банків; 9) застосування заходів адміністративного примусу та адміністративної відповідальності до банків та їх посадових осіб; 10) адміністративні процедури оскарження рішень НБУ [14].

Висновок

банківський система регулювання адміністративний

Отже, все викладене вище дає можливість виокремити дефініцію адміністративно-правового регулювання банківської системи, що являє систему та виокремлює ті суспільні відносини, котрі визначаються комплексом різноманітних юридичних засобів; відіграє провідну роль в упорядкуванні суспільних відносин, за допомогою норм адміністративного права; характеризується наявністю стадій у функціональному аспекті та змістовому плані; виділяє специфічні не характерні для інших видів соціального регулювання риси; упорядковує лише найбільш важливі соціальні відносини у цій сфері, які не зможуть без правового регулювання ефективно існувати та розвиватися.

Література

1. Старинський М.В. Банки як учасники адміністративно-деліктних відносин у сфері банківської діяльності: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / М.В. Старинський ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. К., 2009. 19 с.

2. Юридичні терміни. Тлумачний словник. [уклад. В.Г.Г ончаренко, П.П. Андрущенко, Т.П. Базова та ін.]. 2-ге вид., стереотипне. К.: Либідь, 2004. 320 с.

3. Общая теория права и государства / [Афанасьев В.С., Герасимов А.П., В.и. Гойман и др.]; под ред. В.В. Лазарева - [2-е изд. перераб. и доп.]. М.: Юристь, 1996. 472 с.

4. Галунько В.В. Теорія держави та права: [конспект лекцій] / В.В. Галунько, Г.О. Пономаренко, В.К. Шкарупа ; за заг. ред. В.К. Шкарупи. Херсон: ВАТ «ХМД», 2008. 280 с.

5. 5 Популярна юридична енциклопедія / [укладачі В. К. Гіжевський, В.В. Г оловченко, В.С. Ковальський (кер.)]. К.: Юрінком Інтер, 2003 - 528 с.

6. Загальна теорія держави та права / [Цвік М.В., Ткаченко В.Д., Богачова Л.Л. та ін.] ; під ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. Х.: «Право», 2002. 427 с.

7. Юридичний словник-довідник / [ ред. упоряд. Ю.С. Шемшученко]. К.: Феміна, 1996. 696 с.

8. Великий енциклопедичний юридичний словник / [ред. упоряд. Ю.С. Шемшученко]. К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. 992 с.

9. Адміністративне право України: підручник / [Галунько В. В., Олефір В. І., Гридасов Ю. В., Іванищук А. А., Короед С. О.]. Херсон: ХМД, 2013. Т.1: Загальне адміністративне право. Академічний курс. 393 с.

10. Авер'янов В.Б. Не «керувати» людиною - служити їй / В.Б. Авер'янов / / Віче 4 (157). 2005. № 4. С. 10-15.

11. Закон України «Про банки і банківську діяльність» / / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 5-6, ст.30.

12. Прилуцький О.В. Організаційно-правові засади діяльності комерційних банків в Україні: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / О.В. Прилуцький ; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. Х., 2008. 20 с.

13. Баришніков А.Г. Адміністративно-правове регулювання сфери банківського кредитування в Україні: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / А.Г. Баришніков ; Класич. приват. ун-т. Запоріжжя, 2009. 21 с.

14. Оксінь В.Ю. Межі адміністративно-правового регулювання банківської системи / В.Ю. Оксінь / / Митна справа. 2014. № 1 (91). С. 225-231.

Размещено на Allbest.ru