Компетентнісний підхід як методологічне підґрунтя модернізації державної служби України: зарубіжний досвід

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК: 35.085

Компетентнісний підхід як методологічне підґрунтя модернізації державної служби України: зарубіжний досвід

М.В. Кузнецова

Анотація

Висвітлено можливості застосування компетентнісного підходу з метою формування висококваліфікованого кадрового складу державної служби України. Розглянуто існуючі варіанти модернізації державної служби зарубіжних країн з метою визначення можливості впровадження позитивного зарубіжного досвіду у вітчизняну практику. Обґрунтовано перевагу компетентнісного підходу до професійної підготовки кадрів для державної служби на основі зарубіжного досвіду та відповідно до потреб державної служби України.

Ключові слова: модернізація, реформування, державна служба, зарубіжний досвід, компетентнісний підхід.

Annotation

The article highlights the possibility of the competence approach implementation in order to create highly skilled staff of the public service in Ukraine. Existing variants of public services modernization in foreign countries to determine the possibility of positive foreign experience implementation in national practice are considered. The advantages of the competence approach for professional personnel training for public service on the basis of the international experience and in accordance with the needs of public service of Ukraine are substantiated.

Key words: modernization, reform, public service, international experience, competence approach.

Сучасний світ характеризується швидкими змінами. Такі найважливіші фактори, як глобалізація, розвиток інформаційних і комунікаційних технологій, управління знаннями і необхідність підтримки та регулювання диверсифікації створюють і диктують абсолютно інші вимоги для професійного навчання державних службовців. Зазнає змін парадигма як викладання, так і навчання, де все більшого значення набувають підходи, центровані на державних службовцях. В умовах різноманіття контекстів та їх змін необхідно постійно стежити за вимогами державної служби до професійних компетенцій.

Останніми роками в національній системі державного управління відбуваються досить складні й суперечливі процеси, спрямовані на докорінне реформування. Актуальним напрямом модернізації є професіоналізація кадрового складу державної служби адже саме від компетентних управлінців залежить ефективна реалізація реформ. Це дало б змогу створити збалансовану, надійну та ефективну сучасну систему державного управління.

У багатьох країнах можна побачити спроби переглянути роботу органів державної влади з метою поліпшення якості та ефективності діяльності державних служб. Схожі процеси наразі відбуваються й в українському суспільстві, саме тому аналіз ідентичних перетворень інших країн розкриває можливість визначити як позитивний результат так і передбачити та уникнути ймовірні негативні ризики зазначеного процесу.

Останніми роками питання вдосконалення професіоналізації державної служби актуалізувалось і стало об'єктом дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців. У дослідженнях значна увага зосереджена на міжнародному досвіді професійного навчання державних службовців, проблемам організації інституту державної служби, характеристиці основних моделей, напрямів розвитку та реформування. Зазначеними напрямами дослідження у своїх наукових працях займались як вітчизняні вчені: О. Антонова, Н. Гончарук, Н. Липовська, Т. Пахомова, Л. Прокопенко, С. Серьогін, В. Чмига, так і зарубіжні науковці А. Вербицький, В. Лобанов, Д. Мак Клелланд. Незважаючи на велику кількість наукових напрацювань, чимало важливих питань залишилось поза увагою та потребують комплексного вивчення. Зокрема, особливу зацікавленість викликають підходи, які використовуються зарубіжними країнами щодо впровадження в дію зазначених модернізаційних перетворень.

Мета статті полягає в дослідженні особливості застосування компетентнісного підходу до професіоналізації кадрів розвиненими країнами світу задля виокремлення найкращої практики цього процесу в інтересах модернізації державної служби України.

Унаслідок змін в економічній сфері і переходу до індустріального суспільства формуються нові вимоги до управлінців. Для якісного виконання державних функцій у нових суспільних умовах виникає потреба у спеціальних знаннях, особливо в таких галузях, як право, економіка, облік тощо. Державна служба стає все більш професійною і орієнтується не тільки на задоволення потреб монарха або аристократії, а й на розв'язання загальнодержавних справ, надання послуг населенню. Відповідно до цього змінюється й саме ставлення до державних осіб, вимоги до формування складу державних установ. Серед умов, що визначають придатність до державної служби, на перше місце висуваються не тільки і не стільки походження, а природні здібності, працьовитість, досвід, освіта державних службовців. Запорукою просування службовою ієрархіює стає рівень освіти [9].

Розвиток демократичного інституту державної служби і об'єктивне зростання впливу громадянського суспільства пояснюють необхідність модернізації управлінських структур як за допомогою демократизації, заміщення традиційного управління управлінням конкурентним, так, і відповідно, змін у напрямку відбору, професійної підготовки кадрового

складу державних органів.

У світлі інтенсивних трансформацій, що відбуваються у сфері державної служби, повинен сформуватися принципово новий клас професійних і компетентних відповідній посаді управлінців, необхідних для реалізації національних інтересів України як демократичної, соціальної держави з розвинутою ринковою економікою.

Американський дослідник Р. Бояціс першим визначив, що “Competency - важлива характеристика особистості, якась риса або мотив, соціальна роль або багаж знань, який він або вона використовують” та означив компетенцію як “основну характеристику особистості, яка лежить в основі ефективного виконання роботи”. Ним були визначені ті особливості менеджера (основні компетенції), які б дозволили йому бути найбільш успішним в різних практичних ситуаціях. Запропонована Р. Бояцисом інтегрована модель менеджерських компетенцій пояснює взаємозв'язок цих особливостей із функціями управління та внутрішньою організацією середовища. У ці компетенції входили відмінні комунікативні навички, здатність працювати з людьми, чітка і позитивна самооцінка, високий рівень мотивації, здатність логічного мислення, а також здатності до ефективного використання ресурсів [12].

В енциклопедичному словнику з державного управляння [6], зокрема, даються такі визначення: “компетенція” (від лат. competentia - відповідальність, узгодженість) сукупність повноважень (прав та обовязків) будь-якого органу, посадової особи, які визначають можливості цього органу або посадової особи приймати обов'язкові до виконання рішення, організовувати та контролювати їх виконання, вживати в необхідних випадках заходи відповідальності тощо; “компетентність” спроможність за рахунок набутих знань виконувати певний комплекс робіт або керувати його виконання з відповідною швидкістю, якістю та ефективністю, що являє собою певний процес або певну частину процесу, функцію або певну частину функцій. Слово “компетентний” має спільний корінь зі словом “компетенція” й означає спроможний, відповідний; той хто має відповідну компетенцію, знання в певній галузі.

Уперше узагальнені ідеї компетентнісного підходу висунуті англійськими дослідниками в галузі моделей компетенцій Лейла і Сайн Спенсер, які особливо виділяють, що саме розвиток компетенцій є основоположним фактором ефективності професійної діяльності конкретного службовця [10].

Отже, на засадах компетентністного підходу необхідною умовою перш за все є забезпечення професіоналізму державних службовців, які автоматично навантажуються відповідальністю за впровадження нових принципів державного управління.

На законодавчому рівні закріплено нові поняття (терміни):

- профіль професійної компетентності посади державної служби - комплексна характеристика посади державної служби, що містить визначення змісту виконуваної за посадою роботи та перелік спеціальних знань, умінь і навичок, необхідних державному службовцю для виконання посадових обов'язків;

- рівень професійної компетентності особи - характеристика особи, що визначається її освітньо-кваліфікаційним рівнем, досвідом роботи та рівнем володіння спеціальними знаннями, уміннями та навичками [1].

Однією з найважливіших умов реалізації модернізації державної служби є наявність в державному апараті висококваліфікованих кадрів всіх рівнів. В основу реформ у сфері державної служби покладено компетентнісний підхід, що вимагає переорієнтації освітнього процесу на придбання компетенцій та компетентності.

Сучасному суспільству і державі потрібні управлінці готові до продовження активного творчого пізнання, розвитку, що мають здатність практично вирішувати складні життєві та професійні проблеми. А це і є ті самі якості, які позначаються поняттями “компетенція” і “компетентність”. В основі такої важливої роботи, безумовно, лежить забезпечення через практико орієнтовані освітні програми підготовки кадрів розкриття їх концептуальних понять.

Для вироблення цілісної освітньої траєкторії професійного навчання кадрів необхідно звернутися до передового закордонного досвіду традиційних систем їх підготовки та співвіднесення його з компетентнісним підходом.

У Великобританії в рамках формування системи державної служби були розроблені критерії оцінки компетентності фахівців. Це створило потужний імпульс позитивної мотивації для постійного вдосконалення державними службовцями професійних навичок, освоєння нових знань та ефективних методів роботи.

У рамках реформування питання про присвоєння наступного класу або підвищенні по службі рівень освіти та професійної підготовки розглядалася як один з вирішальних аргументів. Тут підготовка кадрів вважається одним з пріоритетних напрямів. Кожне відомство розробляє свої програми підготовки кадрового резерву з урахуванням моніторингу потреб у навчанні персоналу та планування його подальшого застосування. Зміст навчання і програми професійного зростання державних службовців формуються з урахуванням специфіки функцій і посади, займаної чиновником.

У системі підготовки кадрів для державної служби у Великобританії можна виділити наступні фактори, які можуть представляти певний інтерес:

- існування чітких критеріїв оцінки компетентності державних службовців створює величезний позитивний стимул для підвищення рівня освіти та професійних навичок. Упровадження таких критеріїв у систему контролю якості виконуваної роботи дозволяє більш чітко формулювати обов'язки державних службовців і обумовлює обов'язковість підвищення рівня їх професіоналізму;

- зміст навчальних програм відрізняється великою гнучкістю, дозволяючи оперативно відгукуватися на цілі і завдання поточної політичної та соціально-економічної ситуації.

У Німеччині відроджується традиція підготовки висококваліфікованих фахівців на базі широкого міждисциплінарного підходу. Переважання юридичних дисциплін, що було характерною рисою англосаксонського підходу, поступається місцем більш збалансованого варіанту навчальних програм. Традиційні академічні програми підготовки державних службовців існують в університетах Потсдама і Констанца, програма підготовки аспірантів - у Вищій школі управлінських наук у м. Шпайере. Величезна увага при підготовці кадрів для державної служби приділяється практичній частині. Усі програми передбачають стажування в органах державної служби, які тривають кілька місяців. Навчальні програми Німеччини відрізняються не тільки балансом між правовими та економічними дисциплінами, але й збалансованістю між теоретичними знаннями та набуттям практичних навичок. Подібна практика в деякій мірі диктує універсальність програм.

Система підготовка кадрів для державної служби Німеччини, хоча традиційно сформувалася в рамках англосаксонського підходу, давно завоювала власні сильні позиції на європейському освітньому просторі. Зокрема, багаторівнева ранжирувана система, що практикується у Німеччині (початковий ознайомлювальний; відновлювальний, пов'язаний зі змінами в управлінському процесі; зберігає, спрямований на підтримку або розширення рівня професійних знань і умінь; висхідний тощо), визнана однією з найбільш результативних освітніх систем в Європі.

Особливість французького підходу полягає в тому, що державне управління викладається в розділі політичних та адміністративних наук. У Франції переважають два типи навчальних закладів: інститути політичних досліджень і університети. Підготовка державних службовців для органів державного управління, яка у Франції носить назву професійної постійної підготовки, складається з професійної початкової підготовки державних службовців і підвищення кваліфікації, яке організовується протягом всієї їхньої кар'єри.

При деяких інститутах політичних досліджень створено центри підготовки кадрів державного управління, які протягом року після отримання диплома готують до вступного конкурсу в ті чи інші органи державної служби.

Особливе місце в галузі підготовки за спеціальністю “Державне управління” займають дві вищі школи, що знаходяться у віданні прем'єр- міністра: Національна школа адміністрації і Паризький інститут політичних досліджень. У завдання Національної школи адміністрації входить підготовка чиновників для комплектування вищих кадрів адміністрації: членів Державної Ради, Рахункової палати, Фінансової інспекції (вищі органи управління), регіональних рахункових палат, адміністративних судів, Генеральної інспекції адміністрації, корпуси префектів, цивільних адміністраторів.

Таким чином, у Франції, як і в Німеччині, система підготовки державних службовців носить централізований характер і має багаторівневу структуру, ранжувати залежно від цілей навчання і ступеня професійної підготовки слухачів. Однак якщо німецькі освітні програми відрізняються високим рівнем збалансованості економічних і правових дисциплін, то французький підхід орієнтований на поглиблене вивчення економіки.

У США давно намітилася тенденція до посилення економічної освіти державних управлінців, пов'язана з введенням оцінки результативності та якості роботи урядових органів.

Зміст магістерської освітньої програми включає вивчення особливостей системи політичних процесів, системи права, соціологічних теорій. Особлива форма підготовки магістрів з державного управління - це курс навчання і захист дисертації, яку організовує для працівників вищої та середньої ланки державних органів ряд університетів, що мають угоду з американським урядом.

Система підготовки магістрів державного управління в канадських університетах мало чим відрізняється від підготовки США. Найбільш великі університети знаходяться в містах Торонто, Монреалі і Квебеку. Типологічно їх можна об'єднати в модель, умовно названу вище “американською”. В її основі лежить міждисциплінарний підхід, і розробляються не тільки прикладні, а й загальнотеоретичні проблеми. Особливості канадської системи підготовки магістрів у галузі державного управління ведеться за трьома напрямками - з канадської проблематики; науково-технічному прогресу, інновацій та охорони природного середовища: з проблематики розвитку [8; 12].

Досвід зарубіжних країн свідчить про те, що ефективність підготовки державних службовців залежить від обов'язковості та безперервності процесу навчання і його безпосереднього зв'язку з просуванням по кар'єрних сходах.

Отже, задля ефективної реалізації завдань поставлених новою редакцією Закону України “Про державну службу” необхідно вдосконалити механізм вступу на державну службу та її проходження з урахуванням компетентнісного підходу шляхом визначення рівня знань, умінь і навичок необхідних для виконання посадових обов'язків державних службовців. Профілі професійної компетентності державної служби стануть основою для організації управління людськими ресурсами на державній службі [8] (табл.).

Таблиця Рівень освіти державних службовців (дані станом на 01.01.2012 р.) [7].

Дані щодо рівня освіти державних службовців в Україні дають можливість зробити припущення, що їх освітні потреби вимагають подальшого розвитку системи професійної підготовки.

Центральне місце та провідна роль серед навчальних закладів системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців належить Національній Академії державного управління при Президентові України, до структури якої входить Інститут підвищення кваліфікації керівних кадрів. Також в Україні діє чотири регіональні інститути державного управління НАДУ в містах Львові, Дніпропетровську, Одесі та Харкові. Ці потужні навчальні заклади готують професійні кадри для роботи в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Крім того, в Академії пропонуються аспірантська і докторантська програми у галузі “Державного управління” з метою підготовки висококваліфікованих науково-педагогічних та наукових кадрів, експертів, консультантів, радників для потреб державної служби, а також система короткотермінового підвищення кваліфікації діючого керівного персоналу державних органів [1; 3; 4].

У результаті порівняльного аналізу зарубіжного та вітчизняного досвіду підготовки управлінських кадрів для державних органів, а також включення компетентністного підходу в модульні навчальні програми дозволяє переглянути підходи в навчанні кадрів відповідно з адекватністю потребам в наявності професійних управлінців. Необхідність активізувати застосування в національну практику передовий досвід планування професіоналізації залежно від затверджених профілів професійної компетентності.

Компетентнісний підхід вимагає чіткої вибудуваної моделі компетенцій. У побудові національної моделі компетенцій необхідно враховувати інтереси декількох сторін: державного органу що ставить цілі і завдання перед кожним фахівцем, оцінюючого його результати, самого державного службовця, освітньої установи. Виходячи з потреб профілів професійної компетенції, важливим є розроблення цільової програми професійної підготовки кадрів залежно від реальних потреб державної служби України.

Сьогодні в Україні постає необхідність здійснення системної реформи щодо підготовки державних службовців, підвищення їх кваліфікації; забезпеченні прозорої, об'єктивної та ефективної оцінки державних органів і державних службовців, на основі компетентнісного підходу. Українське суспільство, сьогодні має потребу в управлінцях з високим рівнем професіоналізму та культури, здатних компетентно та відповідально виконувати завдання та функції держави, впроваджувати новітні соціальні технології, сприяти інноваційним процесам.

Зарубіжний досвід свідчить, що для здійснення модернізації державної служби влада повинна сприяти розвитку високого рівня професіоналізму працівників та мати резерв висококваліфікованих і компетентних державних службовців. Це пов'язано із зовнішніми та внутрішніми викликами світу, які змушують державну владу не тільки бачити але й втілювати перспективи майбутнього розвитку підходу з підготовки висококваліфікованого покоління державних службовців, що матимуть необхідні здібності для ефективного та якісного вирішення актуальних проблем.

Література

1. Про державну службу : Закон України від 17.11.2011 р. № 4050-VI [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

2. Про затвердження Державної цільової програми розвитку державної служби на період до 2016 року : постанова Кабінету Міністрів України від 13.05.2013 р. №350 [Електронний ресурс]. - Режим доступу :

http://nads.gov.ua.

3. Про комплексну програму підготовки державних службовців: Указ Президента України від 09.10.2000 р. № 1212/2000 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

4. Про створення Інституту державного управління і самоврядування : указ Президента України від 4.03.1992 р. № 126 // Збірник указів Президента України. - 1992. - № 1.

5. Про створення Львівського, Одеського і Харківського філіалів

Української Академії державного управління : Указ Президента України від 11.09.1995 р. №824 [Електронний ресурс]. - Режим доступу :

http://www.zakon1.rada.gov.ua.

6. Енциклопедія державного управління. - Т. 6: Державна служба / наук.-ред. кол. : С. М. Серьогін (співгол.), В.М. Сороко (співгол.) та ін. - 2011. - 524 с.

7. Інтерактивна система “Державна служба в цифрах” [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://nads.gov.ua.

8. Мэннинг Н. Реформа государственного управления: международный Опыт / Ник Мэннинг, Нил Парисон ; пер. с англ. - М. : Весь Мир, 2003. - 496 с.

9. Серьогін С. М. Влада і державна служба: історичний аспект : навч. посіб. / С. М. Серьогін. - К. : Вид-во УАДУ, 1999. - 194 с.

10. Спенсер Л. М.Компетенции на работе. Модель максимальной эффективности работы / Лайл М. Спенсер-мл. и С. М. Спенсер. ; пер. с англ. - М. : HIPPO,2005. - 384 с.

11. Boyatzis R. E. The competent manager: A model for effective performance / R. E. Boyatzis. - New York : Wiley. - 1982. - 308 p.

12. Pollitt C. Public Management Reform / C. Pollitt, G. Bouckaert. - Oxford : Oxford University Press, 2000. - 558 p.

Надійшла до редколегії 10.02.2014 р.

Размещено на Allbest.ru