Навчальна практика в поліції
Правовий статус державного органу місцевого самоврядування. Правовий статус службовців. Контрольна діяльність міського відділу ГУНП в області. Юрисдикційна діяльність Національної поліції. Провадження по справах про адміністративні правопорушення.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | отчет по практике |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 24.01.2019 |
| Размер файла | 60,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Содержание
- Вступ
- Тема 1. Правовий статус державного органу або органу місцевого самоврядування
- Тема 2. Правовий статус службовців
- Тема 3. Контрольна діяльність Лебединського міського відділу ГУНП в Сумській області
- Тема 4. Юрисдикційна діяльність Національної поліції
- Тема 5. Провадження по справах про адміністративні правопорушення
- Висновок
Вступ
Навчальна практика є невіддільною складовою професійної підготовки фахівців і навчального процесу у вищому навчальному закладі. Вона забезпечує тісний зв'язок між теоретичною підготовкою майбутніх правознавців та їх практичним професійним становленням у плані формування вмінь і професійних навичок.
Під час проходження навчальної практики в слідчому відділі Лебединського ГУНП в Сумській області з 29.06.16 по 24.07.16 року, під керівництвом Гончарова Олександра Миколайовича, я узагальнила і вдосконалила знання винесені методичними рекомендаціями. Перед проходженням практики мені було проведені інструктажі з правил техніки пожежної, технічної безпеки та правил внутрішнього трудового розпорядку та техніки безпеки в слідчому відділі Лебединського ГУНП в Сумській області.
Надалі узгодила з керівником основні вимоги щодо проходження практики, а саме мій розклад робочого часу та обсяг роботи. До того, як я приступила до виконання поставлених мені завдань я мала ознайомитися з Закон України "Про Національну поліцію", а також детально ознайомитися з КПК України та КК України.
Навчальна практика передбачає таку мету: закріплення та поглиблення теоретичних знань в галузях кримінального права, кримінального процесу, адміністративного права та інших правових дисциплін; відпрацювання практичних умінь і навичок тлумачити та застосовувати чинне законодавство; юридично грамотно кваліфікувати дії, факти, обставини; на професійному рівні складати професійні документи; виховання потреби систематично підвищувати свою професійну кваліфікацію, вивчати нове законодавство та практику його застосування.
Завданнями навчальної практики є:
поліція державний орган самоврядування
1) закріплення і практичне використання здобутих знань з фахових дисциплін;
2) вивчення структури Національної поліції України;
3) вміння застосовувати в процесі практичної діяльності чинне законодавство України;
4) формування професійної ідентифікації майбутніх юристів та їхньої професійної самосвідомості;
5) накопичення досвіду виконання професійних обов'язків, виховання почуття персональної відповідальності.
Тема 1. Правовий статус державного органу або органу місцевого самоврядування
Одне з центральних місць серед існуючих в Україні правоохоронних органів посідає Національна поліція України. Особливе становище цього органу у системі правоохоронних органів зумовлюється обсягом і складністю їх компетенції при здійсненні правоохоронної діяльності, а також тим, що на них покладається основний тягар боротьби зі злочинністю, забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Завданнями Лебединського ГУНП в Сумській області є надання поліцейських послуг у сферах:
1) забезпечення публічної безпеки і порядку;
2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;
3) протидії злочинності;
4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Функції визначаються завданнями, які вони повинні виконувати, тому Лебединський міський відділ ГУНП в Сумській області відповідно до покладених на неї завдань:
1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;
2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;
3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;
4) вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення;
5) здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події;
6) здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності;
7) розшукує осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом;
8) у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання;
9) доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення;
10) регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі та інші.
Систему поліції складають:
1) центральний орган управління поліцією;
2) територіальні органи поліції.
Лебединський міський відділ ГУНП в Сумській області є територіальним органом поліції. Структуру територіальних органів, в тому числі і Лебединського міського відділу ГУНП в Сумській області поліції затверджує керівник поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України. Штатний розпис (штат) та кошторис територіальних органів поліції затверджує керівник поліції. Керівники територіальних органів поліції призначаються на посади та звільняються з посад керівником поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України. Заступників керівників територіальних органів поліції призначає на посади та звільняє з посад керівник територіального органу поліції.
Керівником, заступником керівника територіального органу поліції може бути призначена особа, яка:
1) відповідає загальним умовам вступу на службу в поліцію;
2) має вищу повну юридичну освіту;
3) має стаж роботи в галузі права не менш як п'ять років;
4) має досвід роботи на керівних посадах не менше одного року.
Керівництвом Лебединського міського відділу ГУНП в Сумській області є:
Начальник відділу поліції: Герасименко Микола Васильович;
Перший заступник начальника міського відділу - начальник слідчого відділу - Яковлев Олександр Вікторович;
В.о. заступника начальника міського відділу - начальника кримінальної поліції - Метенко Валентин Володимирович;
Заступник начальника міського відділу - начальник поліції громадської безпеки - Бубон Віталій Володимирович;
Начальник сектору кадрового забезпечення - Синюка Олеся Анатоліївна;
Черговий по МВ поліції - цілодобово.
У складі поліції функціонують: кримінальна поліція; патрульна поліція; органи досудового розслідування; поліція охорони; спеціальна поліція; поліція особливого призначення. У системі поліції можуть утворюватися науково-дослідні установи та установи забезпечення.
У своїй діяльності Лебединський міський відділ ГУНП в Сумській області керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закон України "Про Національну поліцію" та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України іншими нормативно-правовими актами. Це такі як: закон України "Про оперативно-розшукову діяльність"; закон України "Про організаційно-правові основи боротьби зорганізованою злочинністю"; закон України "По боротьбі з корупцією", постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосуванняспеціальних засобів самооборони, заряджених речовинамисльозоточивої та дратівливої дії"; постанова Кабінету Міністрів України "Про Правила дорожнього руху" та багато інших.
Тема 2. Правовий статус службовців
Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон. Зразки та порядок видання службових посвідчень та спеціальних жетонів затверджує Міністр внутрішніх справ України.
Не може бути поліцейським:
1) особа, визнана недієздатною або обмежено дієздатною особою;
2) особа, засуджена за умисне вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, у тому числі судимість якої погашена чи знята;
3) особа, яка має непогашену або незняту судимість за вчинення злочину;
4) особа, яка має захворювання, що перешкоджає проходженню служби в поліції;
5) особа, яка втратила громадянство України та/або має громадянство (підданство) іноземної держави, або особа без громадянства та інше.
Основними обов'язками поліцейського є:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
5) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Поліцейський:
1) забезпечується належними умовами для виконання покладених на нього службових обов'язків;
2) отримує в органах поліції в установленому порядку інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, та матеріали, необхідні для належного виконання покладених на нього обов'язків;
3) користується повноваженнями, передбаченими цим Законом, незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу;
4) своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України;
5) у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства;
6) захищає свої права, свободи та законні інтереси всіма способами, що передбачені законом.
Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:
1) у зв'язку із закінченням строку контракту;
2) через хворобу;
3) за віком;
4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
5) через службову невідповідність.
Тема 3. Контрольна діяльність Лебединського міського відділу ГУНП в Сумській області
Контроль в поліції - це процедура, відповідно до якої уповноважені посадові особи оцінюють стан дотримання виконавської дисципліни.
Сама контрольна діяльність здійснюється шляхом перевірок, планових і позапланових ревізій, обстежень, витребування звітів, проведення рейдів, оглядів та ін. і включає в себе низку послідовних дій, яку можна розділити на три стадії: підготовчу, центральну та підсумкову. В свою чергу вони самі наповнюються конкретними краще етапами-діями. На підготовчій стадії:
1) обирається об'єкт контролю;
2) визначається предмет контролю встановлюється, що саме слід перевірити);
3) встановлюються засоби здійснення контролю;
4) підбираються (призначаються) особи, які здійснюватимуть контроль;
5) складаються плани його проведення. На центральній стадії здійснюються збирання і оброблених інформації. Зібрана інформація (часто одержана від різних джерел) аналізується, порівнюється з реальним станом справ на об'єкті, який перевіряється, оскільки інформація, одержана від керівництва такого об'єкта та з інших джерел, часто не збігається. До підсумкової стадії належать такі дії, як:
1) прийняття рішення за результатами контролю;
2) доведення його до адресата (а в необхідних випадках і до відома громадськості, правоохоронних органів інших осіб, зацікавлених у результатах контролю);
3) надання допомоги підконтрольній структурі в наведенні порядку на об'єкті;
4) контроль за виконанням рішень, прийнятих за підсумками контролю.
До основних завдань контролю можна віднести:
- забезпечення неухильного виконання законів і підзаконних актів щодо діяльності органів поліції;
- забезпечення своєчасного та якісного виконання управлінських рішень, що приймаються в органах поліції;
- своєчасне попередження, виявлення та усунення недоліків в діяльності;
- підвищення дисципліни та відповідальності працівнків та інші.
Начальник відділу поліції розробляє систему контролю у відділі, аналізує стан виконавської дисципліни і вживає заходів щодо її зміцнення. З цією метою:
розподіляє між своїми заступниками і керівниками структурних підрозділів обов'язки щодо здійснення контрольних функцій;
визначає документи і рішення, виконання яких підлягає контролю, способи і форми його здійснення.
Начальник відділу здійснює безпосередньо контроль за виконанням Конституції України, законів і постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Існують різноманітні класифікації видів контролю за різними критеріями, проте ми зупинимось лише на основних.
Залежно від критерію, який є визначальним при класифікації на види, виділяють внутрішній і зовнішній контроль, відомчий (галузевий) і надвідомчий, загальний і спеціальний, попередній, поточний та наступний.
Залежно від характеру організаційних зв'язків контролюючого та підконтрольного суб'єктів виділяють внутрішній контроль та зовнішній. Внутрішній контроль здійснюється в межах організаційної підпорядкованості суб'єктів, які здійснюють контроль та суб'єктів чия діяльність перевіряється. Внутрішній контроль здійснюється самими органами публічної адміністрації і відіграє важливу роль у зміцненні законності виконавської дисципліни, підвищенні рівня організованості і порядку в сфері публічного управління.
Основними об'єктами такого контролю слід вважати діяльність щодо забезпечення:
реалізації прав і свобод громадян;
надання управлінських послуг органами виконавчої влади, їх посадовими особами;
дотримання в діяльності згаданих органів вимог норм чинного законодавства.
Внутрішній контроль здійснюється в межах безпосередньої організаційної підпорядкованості підконтрольного об'єкта контролюючому суб'єкту. Він є суто внутрішньою справою і здійснюється органами однієї системи та стосується широкого кола питань її діяльності.
Система внутрішнього контролю складається із відомчого (галузевого) та надвідомчого контролю. Ці види контролю тісно переплітаються й при взаємодії дають можливість отримати об'єктивну інформацію, всебічно проаналізувати стан справ та попередити негативні наслідки. Провадяться вони стосовно конкретної функції управління, або ж галузі. Для галузевого контролю характерною є організаційна підпорядкованість того, хто контролює, з тим, кого контролюють. При надвідомчому контролі така залежність відсутня. Відмінність цих видів контролю полягає й у різних правових формах реалізації контролюючих повноважень і правових методів впливу, та й обсязі їх здійснення. Якщо відомчий контроль є суто внутрішнім і може стосуватися різних сторін діяльності підпорядкованого суб'єкту, то надвідомчий контроль, як правило, торкається конкретної функції чи певної сторони управлінської діяльності.
Крім того, виділяють судовий, фінансовий, банківський, податковий, статистичний, контроль за виконанням управлінських рішень та ін.
Відомчий контроль здійснюється структурними підрозділами міністерств, відомств, державних комітетів та інших органів державного управління фінансово-господарською діяльністю підвідомчих їм підприємств, закладів та організацій. Це важлива функція будь-якого керівного органу (посадової особи). Без належної його організації та здійснення неможлива робота будь-яких структур, підконтрольних державі. Відомчий контроль - це також один з основних факторів, що дисциплінує працівників. Призначення відомчого контролю полягає, по-перше, у спостереження за функціонуванням відповідного підконтрольного об'єкта відомчої належності; по-друге, у отриманні об'єктивної та достовірної інформації про дотримання законності й дисципліни на підконтрольному об'єкті; по-третє, у вжитті заходів щодо попередження та усунення порушень законності й дисципліни; по-четверте, у встановленні причин та умов, які обумовлюють недотримання вимог правових норм, правил організації процесу виробництва, надання послуг тощо; по-п'яте, у вжитті заходів, спрямованих на поліпшення ситуації на об'єкті (поновлення законності й дисципліни); по-шосте, у притягненні до відповідальності осіб, винних у порушенні встановленого порядку.
Суб'єктами відомчого контролю в піліції можуть бути: вищестоящі начальники (керівники), які за посадою зобов'язані контролювати підлеглих; спеціально створені підрозділи: штаби, інспекції з особового складу; підрозділи внутрішньої безпеки, постійно діючі мобільні групи; підрозділи органів поліції, які поряд із своїми основними функціями здійснюють і контрольні, наприклад, чергові частини, слідчо-оперативні групи, та ін.
До основних об'єктів відомчого контролю в поліції можна віднести:
1) поведінку працівників органів поліції як фізичних осіб, з одного боку, і зовнішньо-адміністративну та внутрішньо-організаційну діяльність органів, служб та підрозділів поліції - з іншого;
2) стан оперативно-службової, кадрової, господарської, санітарної, протипожежної та інших видів діяльності цих органів.
Залежно від призначення контролю виділяють:
загальний, що охоплює всі сторони діяльності контрольованого суб'єкта;
цільовий контроль окремого напрямку роботи.
Існують такі види відомчого контролю в органах поліції:
1. За спрямованістю контрольної діяльності, відомчий контроль може бути зовнішнім та внутрішнім. Так, зовнішній контроль спрямовується на зовнішню адміністративну діяльність, де предметом контролю є виконання правоохоронних завдань, пов'язаних з охороною громадського порядку та громадської безпеки, забезпеченням паспортної системи та правил перебування в Україні іноземних громадян і осіб без громадянства, здійсненням дозвільної системи, видачею громадянам посвідчень на право керування автомототранспортом і т. ін. У свою чергу, внутрішній відомчий контроль спрямовується на внутрішньо-організаційну діяльність органів поліції.
2. Залежно від кола контрольованих видів діяльності розрізняють загальний та спеціальний контроль. При здійсненні загального контролю він спрямований на дослідження усіх елементів об'єкта контролю, наявність чи відсутність котрих, а також певних їх ознак, впливає на результат (позитивний, негативний) їх оцінки, тобто при загальному контролі його об'єкт досліджується як певна цілісна система. При загальному контролі здійснюється перевірка органів поліції по всіх напрямах та сферах їх діяльності. Такий контроль здійснюється, як правило, у формі інспекторських перевірок. Спеціальний контроль спрямований на дослідження лише окремих елементів об'єкта контролю для їх перевірки як відповідних чи не відповідних тим чи іншим оціночним критеріям контрольної діяльності, інакше кажучи, при цьому контролі досліджуються тільки певні підсистеми об'єкта. Під час спеціального контролю здійснюються перевірки, спрямовані на вивчення якогось конкретного питання або ділянки роботи (наприклад, перевірка заяв та повідомлень про злочини).
3. Залежно від стадій розгляду контрольного питання контроль може бути попереднім, поточним і подальшим. Так, під попереднім (превентивним) розуміється контроль за правильністю та доцільністю підготовки управлінського рішення. Він має попереджувальне значення, оскільки під час його здійснення ставиться мета попередити прийняття підконтрольним органом неправильних і недостатньо обґрунтованих рішень. Поточний контроль відіграє велику організуючу роль. Він допомагає виявляти досягнення та прорахунки в процесі реалізації рішення, добиватися його повного та своєчасного виконання. Поточним є, наприклад, періодичний контроль за процесом виконання заходів плану роботи органу чи структурного підрозділу, контроль начальника за виконанням власних рішень, а також наказів, вказівок, планів відділу поліції та ін. Подальший (пасивний) контроль включає перевірку реалізованих управлінських рішень.
4. За способом організації контрольної діяльності можна виділити три основних види контролю: комплексне інспектування, контрольна перевірка, цільова перевірка. Під час проведення комплексних інспектувань, цільових та контрольних перевірок надається методична і практична допомога у боротьбі зі злочинністю, забезпеченні охорони громадського порядку та громадської безпеки, зміцненні службової дисципліни, дотриманні вимог законодавства.
5. За часом здійснення відомчий контроль може бути постійним та тимчасовим. Це пояснюється тим, що для одних суб'єктів контрольна діяльність є постійною, так як являється одним із функціональних обов'язків (наприклад, керівники зобов'язані здійснювати постійний контроль за поведінкою підлеглих. Тимчасовий здійснюється під час інспекторських перевірок.
6. За сферами, які підлягають відомчому контролю, останній може бути: санітарний; фінансовий; господарський; контроль за: службовою, стройовою, фізичною, вогневою та іншими видами професійної підготовки працівників органів поліції. Тобто це контроль за різними напрямками діяльності органів поліції, як за внутрішньо-організаційною, так і за зовнішньо адміністративною.
7. За стадією дослідження об'єкта контроль може бути первинним, проміжним, кінцевим. Первинний контроль дає вихідні дані про поведінку (стан) об'єкта контролю. Проміжний контроль може доповнити ці дані новими. Кінцевий контроль припускає наявність усіх необхідних даних для їх оцінки як фактичного результату, встановленого контролем.
8. За відкритістю: гласний та негласний. Так, під час гласного контролю об'єкт знає про проведення контрольних заходів.
В даний час в Національній поліції запроваджена автоматизована система контролю, що дозволяє вчасно і систематично одержувати інформацію про хід реалізації планів роботи й інших заходів. В залежності від того, на якій стадії управління - до чи після прийняття і виконання управлінського рішення - перевіряється діяльність об'єкта управління, розрізняють попередній, поточний (активний, оперативний) і подальший (заключний) контроль.
Під попереднім розуміється контроль за правильністю і доцільністю підготовки управлінського рішення. Він здійснюється до фактичного початку робіт.
Поточний контроль здійснюється в процесі виконання прийнятих рішень, тобто до досягнення кінцевих результатів. Він може проводитися паралельно з іншими операціями по виконанню управлінського рішення (зокрема, з підбором і розстановкою виконавців, забезпеченням їхньої діяльності чи організацією взаємодії між ними).
Подальший (заключний) контроль містить у собі перевірку реалізованих управлінських рішень. В результаті цього контролю аналізуються допущені недоліки, виявляються їхні причини, а також узагальнюється, поширюється позитивний досвід оперативно-службової діяльності.
Найбільш відомими формами контролю є: безпосередня перевірка виконавців керівниками органів поліції та їх контрольними (інспекторськими) апаратами; вивчення інформаційних матеріалів, які характеризують діяльність виконавців; заслуховування виконавців про їх діяльність.
Безпосередня перевірка виконавців керівниками органів поліції та їх контрольними (інспекторськими) апаратами має ряд різновидів: інспектування, огляд, ревізія, інвентаризація. Так, інспектування дозволяє одержати найбільший обсяг інформації про роботу органу, що перевіряють. Під час оглядів здійснюється перевірка служб та підрозділів органів поліції за одним або декількома видами діяльності. Наприклад, стройовий огляд, огляд фізичної та вогневої підготовки тощо. Під час ревізії перевіряється фінансово-господарська діяльність підрозділів та органів поліції. Інвентаризація - це переоблік матеріальних цінностей, закріплених за органом поліції, у кількісному та номенклатурному вираженні за станом на певне число (за планом) або в зв'язку з прийомом-здачею матеріальних цінностей при заміні матеріально відповідальних осіб.
Тема 4. Юрисдикційна діяльність Національної поліції
Згідно закону України " Про Національну поліцію" основними повноваженнями поліції є:
1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;
2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;
3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;
4) вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення;
5) здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події;
6) здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності;
7) розшукує осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом;
8) у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання;
9) доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення;
10) вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях;
11) регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі та інші.
Окрім того, поліція здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень.
Поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності:
1) формує бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України;
2) користується базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади;
3) здійснює інформаційно-пошукову та інформаційно-аналітичну роботу;
4) здійснює інформаційну взаємодію з іншими органами державної влади України, органами правопорядку іноземних держав та міжнародними організаціями.
Поліція може створювати власні бази даних, необхідні для забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції у сфері трудових, фінансових, управлінських відносин, відносин документообігу, а також міжвідомчі інформаційно-аналітичні системи, необхідні для виконання покладених на неї повноважень.
Тема 5. Провадження по справах про адміністративні правопорушення
Справи про адміністративні правопорушення розглядаються:
1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;
2) виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те цим Кодексом;
4) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, вищими спеціалізованими судами та Верховним Судом України;
5) органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами).
Органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення:
1) про порушення громадського порядку;
2) правил дорожнього руху;
3) правил, що забезпечують безпеку руху транспорту;
4) правил користування засобами транспорту;
5) правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення (проступки) - це особливий різновид адміністративно-деліктних проваджень у системі адміністративного процесу, який значною мірою врегульований правовими нормами.
Провадження у справах про адміністративні проступки за своєю структурою схоже на кримінальний процес, але воно значно простіше і передбачає менше процесуальних дій.
Таке провадження має такі стадії:
1) порушення справи та адміністративне розслідування;
2) розгляд і прийняття рішення у справі;
3) оскарження та опротестування прийнятого рішення;
4) виконання постанови.
Порушення справи та адміністративне розслідування є початковою стадією провадження у справах про адміністративні правопорушення, воно являє собою цілий комплекс процесуальних дій, спрямованих на встановлення самої події правопорушення, обставин правопорушення, їх фіксацію та кваліфікацію. На цій стадії створюються умови для об'єктивного та швидкого розгляду справи, застосування до винного передбачених законодавством заходів впливу.
Підставою для порушення адміністративної справи та попереднього з'ясування її обставин є вчинення особою діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення (фактична підстава). Проте фактичної підстави не завжди достатньо для того, щоб провадження у справі розпочалося. Для цього необхідна ще й формальна, процесуальна, підстава, тобто інформація про правопорушення. Іншими словами, крім підстави для порушення справи про адміністративне правопорушення має бути ще й привід.
Процесуальним документом, який фіксує закінчення стадії порушення адміністративної справи, є протокол. Він складається про кожне правопорушення, крім випадків, прямо передбачених законодавством. Інколи протокол розглядають як документ про порушення адміністративної справи, а його складання - як процесуальний момент порушення справи. Але це скоріше - звинувачувальний документ. Ще до його складання проводяться всі необхідні процесуальні дії: опитуються свідки, потерпілі, беруться пояснення у порушників, проводяться огляди тощо.
Другою стадію провадження у справах про адміністративні проступки є розгляд і прийняття рішення у справі.
Розгляд справ про адміністративні правопорушення - це основна стадія провадження у справах про них, на ній вирішуються найважливіші завдання цього провадження. Ці завдання полягають у встановленні винних і забезпеченні правильного застосування законодавства з тим, щоб до кожного правопорушника були застосовані справедливі заходи адміністративного впливу.
Зазначена стадія згідно з відповідними положеннями КУпАП включає три етапи: підготовку справи до розгляду; розгляд справи; прийняття у ній постанови.
З метою правильного і своєчасного вирішення кожної справи відповідний орган, посадова особа зобов'язані ретельно підготуватися до її розгляду.
Відповідно до КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, як правило, за місцем вчинення останніх.
Вирішенню завдань протидії адміністративним правопорушенням, їх попередженню сприяє виявлення причин та умов вчинення цих правопорушень. Саме тому при розгляді справи даному питанню має бути приділено значну увагу. Закон (ст.282 КУпАП) вимагає від органу чи посадової особи, які розглядають справу, вносити до відповідного державного органу, громадської організації чи посадовій особі пропозиції про вжиття заходів щодо усунення зазначених причин та умов.
Розгляд справи закінчується винесенням постанови (виконкоми селищних та сільських рад приймають її у формі рішення).
Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення відповідним органом (посадовою особою) одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові у справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.
Постанова у справі має містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.
Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів останнього, присутніх на засіданні.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.
Наступною стадією даного провадження є оскарження та опротестування прийнятого рішення.
Відповідно до КУпАП постанову може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Постанову може бути оскаржено або в адміністративному, або в судовому порядку. Залежно від того, куди можна подати скаргу, виділяють варіанти оскарження - альтернативний і послідовний. Перший варіант полягає в тому, що постанову може бути оскаржено до вищого органу (вищій посадовій особі) або до адміністративного суду. Який порядок оскарження обрати (адміністративний чи судовий), - вирішує сам скаржник. Згідно з послідовним порядком оскарження скарга спочатку має бути подана до вищого органу (вищій посадовій особі), після чого, якщо його рішення не задовольняє скаржника, - до місцевого загального як адміністративного суду.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення (проступок) може бути опротестовано прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження (опротестування) цієї постанови.
Скарга і протест на постанову у справі про адміністративне правопорушення розглядаються правомочними органами (посадовими особами) у десятиденний строк з дня їх надходження, якщо інше не встановлено законом.
Правомочний орган (посадова особа) також перевіряє постанову у справі про адміністративне правопорушення (проступок) щодо законності та обґрунтованості винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест - без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення (проступок), з тим, однак, щоб стягнення не було збільшено.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення (проступок) може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або щодо неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, протест прокурора, подані після закінчення цього строку, повертаються апеляційним судом особі, яка Ті подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Останньою стадією даного провадження є виконання постанови у справі про адміністративний проступок. Виконання постанов про накладення заходів адміністративної відповідальності є заключною стадією даного провадження. Від того, наскільки своєчасно і повно виконується постанова, значною мірою залежить ефективність зазначеного провадження, всього інституту адміністративної відповідальності.
Для того, щоб постанова стала обов'язковою до виконання, вона має набрати чинності.
Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснює орган (посадова особа), який виніс постанову. Перш за все перевіряється, чи ознайомлено порушника із змістом постанови, чи своєчасно йому вручено її копії, чи надіслано постанову органу (посадовій особі), уповноваженому безпосередньо її виконувати. У відповідних документах органу (посадової особи), який виніс постанову, робиться відмітка про повне виконання постанови або про неможливість ЇЇ виконання з об'єктивних причин.
Висновок
Проходження мною практики в Лебединському ГУНП в Сумській області було дуже важливим етапом моєї навчальної та професійної діяльності.
Звичайно, як і всі інші організації та установи слідчий відділ Лебединського ГУНП в Сумській області, має свої значні недоліки, які я помітила та проаналізувала під час ознайомлення з роботою відділу:
у відділенні присутній низький технічний рівень забезпечення. Це проявляється у малій кількості комп'ютерів, а з ним і мережі Інтернет; кондиціонерів; малій кількості транспортних засобів. Окрім того, погані умови в яких працюють працівники Лебединського ГУНП в Сумській області;
наданий час у слідчому відділі невелика кількість слідчих, а тому роботи в них дуже багато, і це значно впливає на
низький соціально-економічний розвиток працівників піліції, що виявляється в низькій заробітній платі, що є занадто несправедливо по відношенню до службовців, звертаючи увагу на їхню надзвичайно важку та небезпечну роботу.
Відповідно до поданих недоліків, я хотіла б запропонувати внесення певних змін до діяльності Лебединського ГУНП в Сумській області:
необхідною умовою належного функціонування Лебединського ГУНП в Сумській області є забезпечення державою належними приладами та технічними засобами. Також важливим аспектом технічних недоліків є мала кількість транспортних засобів, а в кого такий присутній, то відсутність потрібної кількості палива.
величезною проблемою є низький соціально-економічний стан працівників, адже середня заробітна плата працівника поліції, на даний час, є значно низькою. На мій погляд фінансове забезпечення працівників Лебединського ГУНП в Сумській області є основною і головною проблемою неналежного рівня виконання роботи працівниками поліції.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Повноваження Національної поліції під час попередження, припинення та виявлення правопорушень на сімейно-побутовому ґрунті, притягнення винних до відповідальності. Діяльність дільничного офіцера поліції під час виявлення фактів насильства у сім’ї.
статья [20,7 K], добавлен 19.09.2017Аналіз наукових підходів щодо визначення терміна "провадження в справах про адміністративні правопорушення"; дослідження його специфічних особливостей. Класифікація та зміст принципів здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення.
статья [25,6 K], добавлен 18.08.2017Поняття та види проваджень в справах про адміністративні правопорушення. Принципи та учасники провадження у справах про адміністративні правопорушення. Строки розгляду справи. Заходи забезпечення провадження в справах. Заходи процесуального забезпечення.
курсовая работа [38,2 K], добавлен 10.03.2014Стан правового регулювання та практики організації служби в органах місцевого самоврядування. Визначення змісту правового статусу посадових осіб місцевого самоврядування. Обов'язки посадових осіб. Правовий режим служби в органах місцевого самоврядування.
доклад [35,5 K], добавлен 29.01.2014Специфіка нормативно-правового регулювання та практика кадрового забезпечення функціонування Національної поліції Ізраїлю. Ознаки та функції даного апарату, фінансовий стан. Кількість осіб, які працюють у поліції. Елементи правового статусу працівників.
реферат [22,0 K], добавлен 04.05.2011Контроль у державному управлінні: з боку органів законодавчої влади, спеціалізованих контролюючих установ, представництва місцевого самоврядування. Судовий, прокурорський та громадський нагляд. Провадження в справах про адміністративні правопорушення.
контрольная работа [55,6 K], добавлен 13.02.2011Правові засади діяльності Відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції: структура, правове становище посадових осіб, фінансування. Порядок здійснення виконавчого провадження; заходи примусового виконання рішень; діловодство.
отчет по практике [46,9 K], добавлен 14.04.2013Засада "публічності" як етико-правовий орієнтир при ухваленні рішення про відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення. Загальні фактичні та юридичні умови відкриття провадження. Поняття і загальна характеристика процесуальних рішень.
диссертация [223,8 K], добавлен 23.03.2019Дослідження стадій адміністративного процесу. Загальна характеристика провадження у справах про адміністративні правопорушення, принципи цього виду провадження. Місця розгляду справ, забезпечення судів приміщеннями та їх матеріально-технічне забезпечення.
контрольная работа [35,1 K], добавлен 27.04.2010Виробництво по справах про адміністративні правопорушення. Поняття виробництва. Принципи виробництва. Організаційна структура виробництва по справах про адміністративні правопорушення. Порушення справи. Розгляд. Виконання постанов.
курсовая работа [29,2 K], добавлен 07.04.2003Утворення самостійних територіальних одиниць. Визначення територіальної громади як первинного суб’єкта місцевого самоврядування. Представницькі та виконавчі органи місцевого самоврядування в містах, їх структура, функції, повноваження та форми діяльності.
реферат [34,5 K], добавлен 19.02.2012Законність як метод державного управління суспільством. Її вимоги у нормотворчій і правозастосовній діяльності. Правове регулювання і діяльність держави по упорядкуванню суспільних відносин. Принципи контролю за роботою органів місцевого самоврядування.
курсовая работа [39,6 K], добавлен 04.11.2014Поняття, сутність, правова природа експертиз. Поняття та цілі використання експертиз. Предмет, об’єкт, види експертних досліджень. Характеристика основних елементів правового статусу експерта в провадженні у справах про адміністративні правопорушення.
дипломная работа [130,6 K], добавлен 02.12.2008Сутність, особливості та завдання державної служби, її структура та принципи. Правовий статус державного службовця та засади юридичної відповідальності. Обмеження та вимоги, встановлені до держслужбовців. Право на проведення державного розслідування.
курсовая работа [38,1 K], добавлен 22.03.2009Особливості адміністративної діяльності Національної поліції Ізраїлю, використання ідей американських та британських авторів та спільні риси з міліцією України. Класифікація та розподіл основних функцій ізраїльської поліції, реформування її діяльності.
реферат [31,2 K], добавлен 04.05.2011Аналіз гносеологічних концептів принципу відповідальності в діяльності працівників національної поліції. Відповідальність як форма контролю над здійсненням влади. Залежність розвитку суспільства від рівня професійної компетентності державних службовців.
статья [21,2 K], добавлен 17.08.2017Правовий статус та основні обов’язки працівників міліції. Працівник міліції як представник державного органу виконавчої влади. Специфічні ознаки служби співробітників ОВС (міліції). Обов’язки працівникiв міліції наділений комплексом відповідних прав.
курсовая работа [33,2 K], добавлен 13.11.2010Правова характеристика основних прав людини як суспільних і соціальних явищ. Поняття, принципи і вміст правового статусу людини. Правовий статус громадян України, іноземців і осіб без громадянства. Міжнародні гарантії прав і свобод людини в Україні.
курсовая работа [53,3 K], добавлен 02.01.2014Поняття та конституційні принципи місцевого самоврядування, їх закріплення в чинному законодавстві. Місцеве самоврядування в Україні як частина організації управлінської діяльності в державі. Система й організаційно-правові форми місцевого самоврядування.
реферат [53,7 K], добавлен 29.10.2010Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села, селища, міста. Правовий статус сільських, селищних, міських голів, їх діяльність, початок та припинення повноважень, функції й порядок обрання.
контрольная работа [25,7 K], добавлен 21.04.2011
