Класифікація речових доказів за їх зв’язком з подією кримінального правопорушення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класифікація речових доказів за їх зв'язком з подією кримінального правопорушення

Сергій Ковальчук

Вступ

Класифікація речових доказів має вагоме значення в теорії кримінального процесу і практиці кримінально-процесуального доказування, оскільки дозволяє поглибити процес пізнання даної правової категорії та здійснювати збирання, дослідження, перевірку, оцінку і використання речових доказів під час досудового розслідування та судового провадження з урахуванням особливостей кожного з їх видів.

Теоретичне і практичне значення класифікації речових доказів зумовили підвищений інтерес учених до дослідження класифікаційних критеріїв і видів речових доказів, які виділяються за кожним з них. Зокрема, класифікації речових доказів присвячені наукові праці А.Р. Бєлкіна, В.П. Гмирка, М.М. Єгорова, І.А. Зінченка, Є.Г. Коваленка, Д.А. Лопаткіна, А.О. Ляша, М.А. Погорецького, О.О. Рясова, М.О. Селіванова, Д.Б. Сергєєвої, С.В. Слінька, С.М. Стахівського, В.М. Тертишника, Ю.В. Худякової, М. Є. Шумила та інших учених. Водночас вони застосовують різні класифікаційні критерії з недостатньо повним обґрунтуванням доцільності їх використання, що зумовлює необхідність дослідження окремих класифікацій речових доказів з визначенням їх наукової обґрунтованості та практичного значення.

Мета статті полягає в розробці з урахуванням існуючих у теорії кримінального процесу теоретичних концепцій науково обґрунтованої класифікації речових доказів за їх зв'язком з подією кримінального правопорушення.

Виклад основного матеріалу. Класифікація речових доказів у теорії кримінального процесу ґрунтується на загальній типології доказів, у межах якої вчені виділяють від трьох до семи класифікаційних критеріївСтрогович, М.С. (1968). Курс советского уголовного процесса. Москва: Наука, 372-384; Коваленко, Є.Г. (2006). Теорія доказів у кримінальному процесі України. Київ: Юрінком Інтер, 39-40; Стахівський, С.М. (2005). Кримінально- процесуальні засоби доказування. Київ, 154; Грошевий, Ю.М., Тацій, В.Я., Туманянц, А.Р. та ін. (2013). Кримінальний процес. Харків: Право, 182-184; Белкин, Р.С., Винберг, А.И., Дорохов, В.Я., Карнеева, Л.М. и др. (1973). Теория доказательств в советском уголовном процессе. Москва: Юридическая литература, 257-258; Белкин, А.Р. (2007). Теория доказывания в уголовном судопроизводстве. Москва: Норма, 32-38; Гмирко, В.П. (2002). Кримінально- процесуальні докази: поняття, структура, характеристика, класифікація. Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 40-43.. У повному обсязі застосуванню до класифікації речових доказів підлягають три основні критерії (відношення до предмета обвинувачення; відношення джерела відомостей про доказуваний факт до самого цього факту; відношення до обставин, які підлягають доказуванню), які вчені виділяють із несуттєвим коригуванням назв класифікаційних критеріїв і видів доказівСтахівський, С.М. (2005). Кримінально-процесуальні засоби доказування. Київ, 154; Грошевий, Ю.М., Тацій, В.Я., Туманянц, А.Р. та ін. (2013). Кримінальний процес. Харків: Право, 182-184; Белкин, Р.С., Винберг, А.И., Дорохов, В.Я., Карнеева, Л.М. и др. (1973). Теория доказательств в советском уголовном процессе. Москва: Юридическая литература, 257-258; Строгович, М.С. (1968). Курс советского уголовного процесса. Москва: Наука, 372-384; Коваленко, Є.Г. (2006). Теорія доказів у кримінальному процесі України. Київ: Юрінком Інтер, 39-40; Миренский, Б., Асамутдинов, А., Камалходжаев, Д. (2003). Проблемы теории доказательств в уголовном процессе. Ташкент: Академия МВД Республики Узбекистан, 96; Трусов, А.И. (1960). Основы теории судебных доказательств. Москва: Госюриздат, 52; Арсеньев, В.Д. (1964). Вопросы общей теории судебных доказательств в советском уголовном процессе. Москва: Юридическая литература, 121; Михеєнко, М.М., Нор, В.Т., Шибіко, В.П. (1999). Кримінальний процес України. Київ: Либідь, 140-141; Горский, Г.Ф., Кокорев, Л.Д., Элькинд, П.С. (1978). Проблемы доказательств в советском уголовном процессе. Воронеж: Издательство Воронежского университета, 118128; Белкин, А.Р. (2007). Теория доказывания в уголовном судопроизводстве. Москва: Норма, 32-37.. З урахуванням теоретичного і практичного значення класифікації речових доказів за наведеними критеріями, більшість учених покладає їх в основу класифікації речових доказівlawtheses.com/problemy-sobiraniya-veschestvennyh-dokazatelstv-v-dosudebnyh- stadiyah-rossiyskogo-ugolovnogo-protsessa> (2014, листопад, 27).. Крім того, до типології речових доказів підлягає застосуванню пропонована в теорії кримінального процесу класифікація доказів за критерієм залежності від етапу процесуального провадження, на якому вони зібрані й використовуютьсяШумило, М.Є. (2013). Докази досудового і судового провадження: проблема функцій та співвідношення. Юридичний вісник України, 40, 6-7; Шумило, М.Є. (2013). Поняття "докази" у Кримінальному процесуальному кодексі України: спроба критичного переосмислення ідеології нормативної моделі. Вісник Верховного Суду України, 2, 47-48; Гмирко, В.П. (2002). Кримінально- процесуальні докази: поняття, структура, характеристика, класифікація. Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 40-43; Михайловская, И.Б. (2008). Соотношение следственных и судебных доказательств. Государство и право, 4, 39; Победкин, А.В. (2009). Уголовно-процессуальное доказывание. Москва: Юрлитинформ, 219-220; Шумило, М.Є. (2013). Досудові і судові докази у КПК України. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ, 1, 86; Сергєєва, Д.Б. (2013). Щодо співвідношення понять "судові докази", "досудові докази" й "процесуальні докази" у кримінальному процесі України. Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия "Юридические науки", 2-2, 340; Погорецький, М.А. (2013). Актуальні питання теорії доказів. Докази і доказування за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (до 75-річчя з дня народження доктора юридичних наук, професора Михайла Макаровича Михеєнка), 19..

Класифікуючи речові докази, науковці по-різному підходять до визначення класифікаційних критеріїв, на підставі яких здійснюється їх структурна систематизація, виділяючи у своїх працях від одного до одинадцяти таких критеріївдоказательств методами анатомо-адсорбционного спектрального анализа. Москва, 55; Выдря, М.М. (1955). Вещественные доказательства в советском уголовном процессе. Москва: Госюриздат, 56.. Як один із самостійних критеріїв класифікації речових доказів, учені виділяють зв'язок речових доказів з подією злочину (належність об'єктів до розслідуваної події).

Аналізуючи наведені критерії класифікації речових доказів, потрібно відзначити, що найбільш поширеною в теорії кримінального процесу виступає класифікація речових доказів за їх зв'язком з подією злочину (належністю об'єктів до розслідуваної події), за яким вчені виділяють види речових доказів, що відповідають нормативно закріпленому їх перелікуХудякова, Ю.В. (2006). Вещественные доказательства в уголовном процессе. Челябинск, 56; Селиванов, Н.А. (1971). Вещественные доказательства. Москва: Юридическая литература, 23-24; Зинченко, И.А. (1991). Вещественные доказательства при расследовании преступлений (уголовно-процессуальный аспект). Ташкент: Ташкентская высшая школа МВД СССР, 20-21; Кертэс, И. (1973). Основы теории вещественных доказательств. Москва: Издательство ВНИИ МВД СССР, с.38; Ляш, А.А. (1991). Вещественные доказательства в досудебных стадиях уголовного процесса. Киев: НИиРИО Киевской высшей школы МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 11; Рясов, А.А. Понятие и виды вещественных доказательств. <http://bibliofond.ru/view.aspx?id=99609> (2014, листопад, 30), або наводять їх поділ на спрямовані на перевірку наявних відомостей і спрямовані на одержання нових відомостейЛопаткин, Д.А. (2003). Вещественные доказательства (процессуальные и криминалистические аспекты). Краснодар, 50.. Водночас доцільність класифікації речових доказів за зазначеним критерієм піддається критиці з боку окремих учених. Так, Н.А. Селіванов, наводячи примірний перелік видів речових доказів за цим критерієм, вказує на відсутність необхідності в перерахунку всіх видів речових доказів, які виділяються за ним, оскільки "їх коло не є суворо постійним і залежить від змін у кримінально-правовому законодавстві, пов'язаних зі скасуванням окремих складів злочинів і впровадженням нових складів"Селиванов, Н.А. (1971). Вещественные доказательства. Москва: Юридическая литература, 23-24.. О.Г. Шило відзначає, що класифікація речових доказів, яка наведена у ст. 98 КПК України, певною мірою має умовний характер, оскільки один і той самий предмет може належати одночасно до різних класифікаційних груп, наприклад зброя, яку викрали підозрюваний, обвинувачений, а потім використали для вчинення кримінального правопорушення, одночасно є його предметом, знаряддям, а також предметом, на якому залишилися сліди кримінального правопорушенняШило, О.Г. (2013). Речові докази як процесуальне джерело доказів. Вісник прокуратури, 6, 79.. Аналізуючи наведені позиції, потрібно відзначити, що класифікація речових доказів за критерієм їх зв'язку з подією злочину є цілком виправданою як з теоретичної, так і з практичної точки зору. Проте виділення в процесі класифікації видів речових доказів, які відповідають нормативно закріпленому їх переліку, є необгрунтованим, оскільки не відповідає меті її здійснення. Повною мірою це стосується і виділення за цим критерієм речових доказів, спрямованих на перевірку наявних відомостей, і речових доказів, спрямованих на одержання нових відомостей, оскільки наведені види не характеризуються жодними специфічними особливостями, що позбавляє їх виділення як теоретичного, так і практичного значення.

У зв'язку з цим більш обгрунтованою є позиція вчених, які, класифікуючи речові докази за критерієм зв'язку з подією злочину, не обмежуються наведенням нормативно закріпленого їх переліку, а здійснюють їх систематизацію на два види: 1) речові докази - сліди злочину; 2) речові докази, які не є слідами злочину (інші речові джерела доказової інформації, або "матеріальні докази")Тертышник, В.М. (1999). Уголовный процесс. Харьков: Арсис, 154-155;

Тертышник, В.М., Слинько, С.В. (1998). Теория доказательств. <http://www.

pravo.vuzlib.su/book_z382.html> (2014, листопад, 30).. За умови подальшого поділу наведених видів речових доказів на окремі групи даний критерій дозволяє побудувати розгалужену класифікацію, яка охоплюватиме все різноманіття речей, які виступають речовими доказами у кримінальному провадженні. Зокрема, у межах першого виду речові докази - сліди злочину за своїми властивостями можуть бути поділені на три підвиди (групи): а) предмети (частини предметів); б) сліди-відображення на матеріальних об'єктах; в) речовини (залишки речовин); г) документи (за умови, якщо вони мають ознаки речових доказів). У межах другого виду речові докази, які не є слідами злочину, можуть бути поділені на два підвиди (групи): а) матеріальні об'єкти, які свідчать про існування негативних обставин; б) гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Оперування в процесі класифікації речових доказів за цим критерієм поняттям "сліди злочину" надає їй криміналістичного характеру. У теорії криміналістики сліди злочину заведено розглядати як результат взаємодії об'єктів живої та неживої природи, які опинилися у сфері злочинної діяльностіСалтевський, М.В. (1999). Криміналістика. Харків: Консум; Основа, 118., поділяти на ідеальні та матеріальні, а останні - визначати в широкому та вузькому розумінніКогутич, І.І. (2008). Криміналістика. Київ: Атіка, 57-59..

Широке розуміння слідів злочину дозволяє охоплювати як ідеальні сліди, під якими розуміють "відбитки у свідомості людини, що становлять собою специфічну форму вищого рівня психічного, цілеспрямованого, активного, вибіркового відображення, здійснюваного в чуттєво-раціональній формі, у результаті якого формується відносно адекватний, суб'єктивно-об'єктивний "відбиток" - уявний образ пам'яті людини, заснований на раніше сприйнятій інформації та є формою збереження відповідної інформації"Затенацький, Д.В. (2008). Ідеальні сліди в криміналістиці (техніко- криміналістичні та тактичні прийоми їх актуалізації). Харків, 14., так і матеріальні сліди, під якими розуміють "пов'язані зі злочином зміни в елементах уречевленої навколишньої обстановки, що утворилися внаслідок механічного, хімічного, біологічного, термічного або іншого взаємовпливу (наприклад, сліди знарядь зламу, різноманітних дій злочинців, потерпілих, переміщення предметів або речовин, їх наявність або відсутність у певному місці, втрата або набуття ними певних ознак, властивостей тощо)"Когутич, І.І. (2008). Криміналістика. Київ: Атіка, 57.. Крім того, сліди злочину як результат взаємодії певних об'єктів можуть залишатися на тілі людини, на що звертається увага вчених-процесуалістів і криміналістів. Зокрема, досліджуючи підстави та процесуальні й тактичні основи проведення освідування як слідчої (розшукової) дії, вчені звертають увагу на те, що його метою виступає виявлення слідів злочину на тілі особиКлочуряк, С. (2013). Мета і завдання проведення освідування за КПК України Закон и жизнь, 3, 26; Чаплинський, К.О. (2011). Організаційні і тактичні особливості судово-медичного освідування Вісник Запорізького національного університету, 1, 249; Чаплинський, К.О. (2013). Освідування як об'єкт криміналістичного дослідження Вісник Академії митної служби України. Серія "Право", 2 (11), 136; Салтевський, М.В. (2006). Криміналістика (у сучасному викладі). Київ: Кондор, 336; Коваленко, Є.Г. (2003). Кримінальний процес України. Київ: Юрінком Інтер, 319; Харченко, С.В. (2014). Тактика проведення освідування неповнолітніх осіб. Науковий вісник Херсонського державного університету, 3, 226., якими можуть бути як тілесні ушкодження, сліди від операцій тощо, так і сліди біологічного походження, які залишилися на тілі суб'єкта, або зразки об'єктів біологічного походження, які необхідно відібрати в особиДаниленко, А.В., Савчук, Т.І., Купріянова, Л.С., Гусєва, В.О. (2013). Деякі проблемні питання освідування осіб. Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия "Юридические науки", 1, 182., що відповідає потребам практики, завданням і пізнавальним можливостям даної слідчої діїСерія "Право", 1 (3). <http://1j.oa.edu.ua/artic1es/2011/n1/111ydonn.pdf> (2014, листопад, 30).. Така позиція випливає зі змісту ч. 1 ст. 241 КПК України, яка передбачає, що слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизуКримінальний процесуальний кодекс України, ст. 241 (2012) (Верховна Рада України). Офіційний сайт Верховної Ради України. <http://zakon2.rada.gov.ua/ 1aws/show/4651-17/page8> (2014, листопад, 30)..

Застосування широкого розуміння поняття "слід" у процесі класифікації речових доказів призводить до висунення вченими необгрунтованих класифікаційних критеріїв і видів речових доказів, які виділяються за ними. Так, Ю.В. Худякова як класифікаційний критерій виділяє належність речових доказів до живої або неживої природи, за яким виділяє два їх види: 1) речові докази, які належать до неживої природи; 2) речові докази, які належать до живої природиХудякова, Ю.В. (2006). Вещественные доказательства в уголовном процессе. Челябинск, 62.. Водночас речовими доказами можуть виступати лише матеріальні об'єкти, у зв'язку з чим наведена класифікація речових доказів є помилковою. Тому при здійсненні класифікації речових доказів за критерієм зв'язку з подією злочину до уваги потрібно брати лише матеріальні сліди, що дозволить запобігти помилкам при обранні критеріїв класифікації речових доказів і виділенні їх видів.

Підсумовуючи викладене, потрібно відзначити, що за зв'язком з подією кримінального правопорушення речові докази можуть бути класифіковані на два види: 1) речові докази - сліди кримінального правопорушення; 2) речові докази, які не є слідами кримінального правопорушення.

За умови подальшого поділу наведених видів речових доказів на окремі групи даний критерій дозволяє побудувати розгалужену класифікацію, яка охоплюватиме все різноманіття речей, які виступають речовими доказами у кримінальному провадженні. Зокрема, у межах першого виду речові докази - сліди злочину за своїми властивостями можуть бути поділені на три підвиди (групи): а) предмети (частини предметів); б) сліди-відображення на матеріальних об'єктах; в) речовини (залишки речовин); г) документи (за умови, якщо вони мають ознаки речових доказів). У межах другого виду речові докази, які не є слідами злочину, можуть бути поділені на два підвиди (групи): а) матеріальні об'єкти, які свідчать про існування негативних обставин; б) гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом. речовий доказ кримінальний

Класифікація речових доказів за зв'язком з подією кримінального правопорушення є цілком обґрунтованою, оскільки має як теоретичне, так і практичне значення. Теоретичне значення такої класифікації речових доказів полягає в тому, що вона дозволяє поглибити процес пізнання даної правової категорії та розробити практичні рекомендації щодо роботи з окремими видами речових доказів під час кримінального провадження: предметами (їх частинами), слідами- відображеннями на матеріальних об'єктах, речовинами (їх залишками), документами-речовими доказами, матеріальними об'єктами, які свідчать про існування негативних обставин, грошима, цінностями та іншими речами, набутими кримінально протиправним шляхом. Практичне значення класифікації речових доказів за зв'язком з подією кримінального правопорушення зумовлено тим, що її застосування дозволяє здійснювати збирання, дослідження, перевірку, оцінку і використання речових доказів у кримінальному процесуальному доказуванні з урахуванням особливостей кожного з їх видів.

Література

1. 3 Егоров, Н.Н. (2005). Теоретические и прикладные проблемы учения о вещественных доказательствах. Иркутск, 87-88; Лопаткин, Д.А. (2003). Вещественные доказательства (процессуальные и криминалистические аспекты). Краснодар, 44-47; Селиванов, Н.А. (1971).

5. Вещественные доказательства при расследовании преступлений (уголовно-процессуальный аспект). Ташкент: Ташкентская высшая школа МВД СССР, 20-33; Кертэс, И. (1973).

6. Основы теории вещественных доказательств. Москва: Издательство ВНИИ МВД СССР, с.38- 49; Ляш, А.А. (1991).

7. Вещественные доказательства в досудебных стадиях уголовного процесса. Киев: НИиРИО Киевской высшей школы МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 11; Рясов, А.А.

8. Понятие и виды вещественных доказательств. <http://bibliofond.ru/view.aspx?id=99609> (2014, листопад, 30); Тертышник, В.М. (1999). Уголовный процесс. Харьков: Арсис, 153-155; Рясов, А.А. (2008). Проблемы собирания вещественных доказательств в досудебных стадиях российского уголовного процесса. <http://lawtheses.com/problemy-sobiraniya- veschestvennyh-dokazatelstv-v-dosudebnyh-stadiyah-rossiyskogo-ugolovnogo- protsessa> (2014, листопад, 30); Тертышник, В.М., Слинько, С.В. (1998). Теория доказательств. <http://www.pravo.vuzlib.su/book_z382.html> (2014, листопад, 30); Одиночкина, Т.Ф. (1974).

9. Криминалистическая экспертиза вещественных 5 Лук'янчиков, Є.Д., Лук'янчиков, Б.Є. (2011). Освідування і право особи на недоторканність. Часопис Національного університету "Острозька академія".