Шенгенське acquis у праві Європейського Союзу

Зазначається, що правовими інструментами Шенгенського аcquis є: а) договори та угоди, ухвалені між державами Шенгенського простору; б) постанови (директиви, регламенти, рішення, декларації та резолюції), ухвалені інституціями ЄС; в) міжнародні договори, укладені ЄС із третіми країнами; г) правила та процедури, що стосуються відкриття внутрішніх кордонів, встановлення візового режиму як для держав - членів ЄС, так і для третіх країн, тощо.

Шенгенське acquis містить внутрішню та зовнішню складові стосовно наявності різного обсягу прав та обов'язків держав Шенгенського простору в реалізації та розвитку ними цього acquis. Внутрішній вимір полягає в укладенні угод, договорів та актів між самими державами-учасницями Шенгенського простору (Шенгенська угода 1985 р., Шенгенська конвенція 1990 р., рішення Ради ЄС тощо). Зовнішній вимір Шенгенського аcquis полягає в укладенні ЄС міжнародних угод із третіми країнами задля реалізації основних напрямів цього аcquis (угоди про реадмісію та спрощення візового режиму з третіми країнами, а також ухвалені інститутами ЄС декларації, програми, плани дій, низка рамкових документів тощо).

У Розділі 4 «Організаційно-правовий механізм функціонування Шенгенського простору», що складається з трьох підрозділів, показано специфіку компетенції Європейського Союзу, надано характеристику договірного та інституційного механізмів цього простору.

Підрозділ 4.1 «Види компетенції Європейського Союзу в межах Шенгенського простору» містить аналіз теорії і практики розподілу повноважень у ЄС.

В дисертації показано, що з підписанням у 2007 р. Лісабонського договору було вперше визначено компетенцію ЄС та держав-членів у всіх сферах, які охоплюються Шенгенським acquis. Згідно з положеннями ДФЄС (п. 2 ст. 4) ЄС та держави-члени володіють спільною компетенцією, ухвалюючи обов'язкові акти, що регулюють функціонування Шенгенського простору.

Держави-члени здійснюють свою компетенцію в тих випадках, якщо ЄС не застосовує або припиняє її. Так, в межах прикордонного співробітництва держав Шенгенського простору їх спільна з ЄС компетенція поширюється на сфери, що стосуються: режиму скасування прикордонного контролю при перетині особами кордонів держав-учасниць незалежно від їх громадянства; режиму перевірок та ефективного моніторингу таких осіб при перетині зовнішніх кордонів держав-учасниць; режиму поступового впровадження інтегрованої системи управління зовнішніми кордонами тощо. Відповідно, держави Шенгенського простору зобов'язуються гармонізувати своє законодавство з Шенгенським acquis.

У підрозділі 4.2 «Договірний механізм регулювання співпраці держав Шенгенського простору» досліджено специфіку договірного механізму забезпечення Шенгенського простору.

Основу договірного механізму регулювання співпраці держав Шенгенського простору як системи міжнародних договорів, що регулюють функціонування даного простору, формують установчі договори ЄС, визначаючи його політики у сферах, які охоплюються цим простором.

Протоколи і додатки до установчих договорів ЄС визначають статус окремих держав-членів в межах Шенгенського простору. Зазначається, що установчим договорам мають підпорядковуватися інші міжнародні договори, що регулюють функціонування Шенгенського простору. Так, Шенгенська конвенція 1990 р., яка деталізує співпрацю держав учасниць у визначених нею сферах, доповнюється міжнародними договорами держав-членів ЄС з третіми країнами, включаючи договори реадмісії та спрощення візового режиму.

У підрозділі 4.3 «Інституційний механізм функціонування Шенгенського простору» здійснюється аналіз діяльності агенцій, відомств та установ, що забезпечують функціонування правового порядку Шенгенського acquis.

Підкреслюється, що договірні відносини держав Шенгенського простору становлять основу функціонування його інституційного механізму співробітництва у цій сфері. Він складається з агенцій, відомств та установ, спрямованих на забезпечення окремих сфер правового регулювання Шенгенського acquis.

Зроблено висновок, що переважна більшість інституцій Шенгенського простору зорієнтована на охорону зовнішніх кордонів держав - членів ЄС від проникнення нелегальних мігрантів з третіх країн, ефективну боротьбу з організованою злочинністю, протидію терористичним актам тощо.

В цьому плані важливе значення надається прикордонному співробітництву держав-учасниць Шенгенського простору, сприяючи тим самим подальшому розвитку єдиної інтегрованої системи управління зовнішніми кордонами цього об'єднання.

Розділ 5 «Реалізація спільної візової політики Європейського Союзу в межах Шенгенського простору», що складається з трьох підрозділів, присвячено аналізу правового регулювання спільної візової політики держав Шенгенського простору, розвитку процесу її уніфікації та правовим засадам функціонування Візової інформаційної системи.

У підрозділі 5.1 «Правові засади спільної візової політики держав Шенгенського простору» аналізуються правові акти, що регулюють правила, умови та процедури щодо реалізації державами-учасницями цього простору спільної візової політики у відносинах з третіми країнами.

Доведено, що для реалізації спільної візової політики держави Шенгенського простору встановлюють узгоджені переліки безвізових та візових країн, визначають спільні критерії щодо внесення чи невнесення тієї чи іншої країни до цих переліків, запроваджують єдиний формат візи, сприяють консульському співробітництву та обміну інформацією у цій сфері. Акти, пов'язані з видачею візи, її оформленням, процедурами та заходами щодо отримання віз, є невіддільною складовою Шенгенського acquis.

В дисертації проаналізовано критерії, згідно з якими держави?- члени ЄС відносять треті країни до «чорного переліку» (громадяни третіх країн, які зобов'язані мати шенгенські візи для перетину зовнішніх кордонів ЄС) або «білого переліку» третіх країн (громадяни третіх країн, які звільняються від вимоги мати шенгенські візи для перетину зовнішніх кордонів ЄС).

Зроблено висновок, що сукупність законодавчих актів та спільних заходів держав Шенгенського простору у візовій сфері виступають правовими інструментами реалізації спільної імміграційної політики ЄС як складової Шенгенського acquis.

Підрозділ 5.2 «Візовий кодекс і уніфікація спільної візової політики Європейського Союзу» присвячено аналізу положень Візового кодексу.

Беручи до уваги обставини, що візова політика ЄС в третіх країнах суттєво відрізняється залежно від ступеня міграційного ризику та інших факторів, в дисертації зосереджено увагу на тих положеннях Візового кодексу, що регулюють питання співробітництва держав Шенгенського простору.

Досліджено специфіку правового регулювання співробітництва в рамках Шенгенського acquis консульських установ. Так, консульства держав?- членів ЄС зобов'язуються співпрацювати між собою, дотримуючись в межах однієї юрисдикції, узгодженого списку додаткових документів, які заявники мають надати; спільних критеріїв розгляду заявок з огляду на скасування вимоги оплати консульського збору; вичерпного переліку проїзних документів, виданих приймаючою країною. В межах місцевої співпраці держав Шенгенського простору має існувати обмін інформацією стосовно щомісячної статистики стандартних віз та віз із територіально обмеженою дією.

Візовий кодекс застосовується всіма 26 державами-учасницями Шенгенського простору, а також чотирма його асоційованими державами - Ісландією, Ліхтенштейном, Норвегією і Швейцарією. Нові правила не стосуються Великої Британії, Хорватії, Румунії, Ірландії, Болгарії та Кіпру, на яких спільна візова політика Євросоюзу не поширюється.

У підрозділі 5.3 «Візова інформаційна система держав Шенгенського простору» дається аналіз функціонуванню Візової інформаційної системи.

Звернено увагу на те, що питання функціонування Візової інформаційної системи є необхідним, з огляду на вільний перетин особами кордонів держав-учасниць Шенгенського простору. Вона складається з біографічних та біометричних персональних даних, які подають особи при отриманні шенгенської візи. Дана система надає можливість вільного доступу до бази даних як прикордонним, так і правоохоронним органам держав Шенгенського простору, які, у свою чергу, мають змогу оперативно взаємодіяти задля підтримки національної безпеки, громадського порядку, ефективної боротьби з організованою злочинністю, перетином кордонів нелегальними іммігрантами та торгівлею наркотиками. Такі завдання держави - члени ЄС реалізують двома способами, якими є: координація діяльності уповноваженими національними органами у сфері візової політики та співробітництво на рівні ЄС.

Дана інформаційна система сприяє захисту персональних даних заявників від крадіжки їхньої ідентичності та перешкоджає шахрайству з документами і торгівлі візами. Зокрема, взяття відбитків пальців широко застосовується в межах Шенгенського простору з метою забезпечення достатньо високого рівня безпеки інших супровідних документів - посвідчення особи, паспортів тощо.

У Розділі 6 «Правові засади співпраці держав Шенгенського простору у сфері спільної імміграційної політики», що складається з трьох підрозділів, розглянуто правові основи регулювання спільної імміграційної політики держав Шенгенського простору, визначено її основні напрями, проаналізовано складові спільної політики у сфері боротьби з нелегальною імміграцією та надання притулку.

У підрозділі 6.1 «Правове регулювання спільної імміграційної політики Європейського Союзу» досліджуються правові аспекти спільної імміграційної політики ЄС.

Встановлено, що спільна імміграційна політика є політикою ЄС відносно прикордонного контролю, що регулює питання, пов'язані з умовами в'їзду, пересування, проживання та працевлаштування громадян з третіх країн. Дана політика спрямована також на виявлення, запобігання та боротьбу з нелегальною імміграцією, торгівлею людьми тощо.

Питання, пов'язані із спільною імміграційною політикою держав Шенгенського простору, регулюються Договором про функціонування Європейського Союзу (ст. 77-80). Зокрема, ЄС розвиває спільну імміграційну політику, спрямовану на забезпечення ефективного управління міграційними потоками, справедливе ставлення до громадян третіх країн, які на законних підставах проживають у державах - членах ЄС, а також запобігання нелегальній імміграції, торгівлі людьми і посилення боротьби з нелегалами.

Для реалізації спільної імміграційної політики держав Шенгенського простору Європейський парламент і Рада ЄС, що діють відповідно до звичайної законодавчої процедури, вживають заходи у сферах, пов'язаних із: умовами в'їзду і проживання, а також процедурами щодо видачі державами-членами довготермінових віз і дозволів на проживання, включно з тими, що мають на меті возз'єднання сімей; визначенням прав громадян третіх країн, які перебувають на законних підставах у державах - членах ЄС, включаючи умови, що регулюють свободу пересування і проживання в інших державах - членах ЄС; нелегальною імміграцією і незаконним проживанням, у тому числі, висилання і репатріацію осіб, які проживають незаконно; боротьбою з торгівлею людьми, особливо жінками і дітьми.

Підкреслюється, що спільна імміграційна політика віднесена до спільної компетенції ЄС та його держав-членів, які завдяки ухваленню низки правових актів та вжиття відповідних заходів гармонізують законодавство із зазначеної сфери. Прикладами такої гармонізації є ухвалені інститутами ЄС програми, плани дій, декларації, комюніке, висновки та інші документи, що виступають правовими інструментами реалізації спільної імміграційної політики Євросоюзу та є складовими Шенгенського acquis.

Підрозділ 6.2 «Основні напрями спільної імміграційної політики Європейського Союзу» містить аналіз цієї політики, яка зіштовхнулася з численними проблемами та викликами.

Спільна імміграційна політика Європейського Союзу, що базується на принципах солідарності та відповідальності, перебуває у стані постійного динамічного розвитку. Правовий масив Шенгенського acquis у сфері імміграційної політики спрямований на вирішення двох основних проблем: сприяння легальній імміграції до Шенгенського простору та подолання нелегальної імміграції на території держав-членів.

Доведено, що основними напрямами спільної імміграційної політики ЄС є заохочення та розвиток легальної імміграції до держав - учасниць Шенгенського простору та боротьба з нелегальними мігрантами з третіх країн, які становлять загрозу національній безпеці, державній політиці та громадському порядку європейських держав.

Правові акти Шенгенського acquis у межах легальної імміграції регулюють питання, що стосуються визначення статусу тривалого проживання громадян з третіх країн; встановлення для таких осіб відповідних умов проживання; розробки заходів та мінімальних стандартів щодо возз'єднання сімей; ухвалення єдиних умов допуску громадян третіх країн до навчання та стажування; запровадження прискореної процедури допуску кваліфікованих працівників до європейського ринку праці тощо. Отже, здійснюючи свою політику у сфері легальної імміграції, ЄС заохочує громадян третіх країн до активного їх залучення та інтеграції в межах європейського простору.

Виокремлено складові спільної політики у сфері подолання нелегальної імміграції, серед яких: боротьба з торгівлею людьми; запровадження спільних заходів боротьби з нелегальним працевлаштуванням; удосконалення обміну інформацією завдяки діяльності імміграційних офіцерів зв'язку; проведення ЄС політики повернення нелегальних іммігрантів тощо.

У підрозділі 6.3 «Спільна політика Європейського Союзу щодо надання притулку» аналізуються акти, що регулюють його надання біженцям.

Для регулювання питань, пов'язаних із значним зростанням кількості шукачів притулку та біженців на територію держав Шенгенського простору ЄС розробляє спільну політику щодо надання притулку громадянам третіх країн, які перетинають його зовнішні кордони.

Основу проведення спільної політики ЄС у сфері надання притулку та захисту громадян третіх країн становить метод координації між ЄС та державами-членами, що характеризується спільною компетенцією сторін. Ухвалені у цій сфері рішення спрямовані передусім на правову, гуманітарну, мовну допомогу та спрощення адміністративних процедур для перетину іммігрантами зовнішніх кордонів ЄС, забезпечуючи при цьому захист їх економічних, соціальних та інших прав.

Водночас в дисертації відзначається, що основна проблема у сфері надання притулку в Європі полягає в неготовності ряду європейських держав гармонізувати з відповідним правом ЄС матеріальні та процесуальні норми у цій сфері.

Розділ 7 «Співробітництво судових та правоохоронних органів держав Шенгенського простору», що складається з трьох підрозділів, присвячений дослідженню співпраці судових та правоохоронних органів держав Шенгенського простору, аналізу правового та інституційного механізмів захисту персональних даних, практиці Суду ЄС у даній сфері.

У підрозділі 7.1 «Співпраця поліцейських органів держав Шенгенського простору» визначаються правові засади співробітництва держав у цій сфері.

Проблеми та виклики, пов'язані з організованою злочинністю, тероризмом, проявами насильства та хуліганства з боку мігрантів, можливо реалізувати завдяки скоординованій, налагодженій та ефективній співпраці поліцейських органів держав Шенгенського простору. Дана співпраця зорієнтована на запровадження системних заходів та створення органів щодо запобігання, виявлення та розслідування кримінальних злочинів, боротьби з організованою злочинністю, незаконним обігом наркотиків, торгівлею людьми, кіберзлочинністю і тероризмом в межах Шенгенського простору та забезпечення безпеки в цілому.

Відповідно, така політика має опиратися на дієві та ефективні правовий та організаційний інструментарії. Саме тому, у сфері покращення безпеки та налагодженості співпраці поліцейських органів між державами Шенгенського простору пропонуються шляхи вирішення цих проблем. Йдеться насамперед про перегляд вже існуючих заходів та методів стосовно обміну персональними даними, запровадження стратегії внутрішньої безпеки серед європейських держав, розвиток Європейської поліцейської системи записів індексів тощо.

Підрозділ 7.2 «Співпраця судових органів держав Шенгенського простору у кримінальних справах» містить аналіз національних законодавчих та нормативних актів держав Шенгенського простору у кримінальних справах.

Обґрунтовується, що як і інші складові Шенгенського acquis, сфера судової співпраці у кримінальних справах має налагоджену правову взаємодію договірного та інституційного механізмів.

Ухвалені у цій сфері документи встановлюють правові засади співробітництва європейських держав, які полягають у взаємному визнанні судових вироків та рішень, запобіганні і врегулюванні конфліктів юрисдикцій між державами - членами ЄС, полегшенні співробітництва між судовими чи іншими органами держав - членів ЄС у межах кримінального переслідування і примусового виконання судових рішень, а також посиленні поліцейського і судового співробітництва у кримінальних справах держав - учасниць Шенгенського простору з третіми країнами.

В межах співробітництва судових органів європейських держав у кримінальних справах важливе місце відводиться інститутам затримання та екстрадиції. Завдяки низці ухвалених інститутами ЄС документів екстрадицію між державами-членами ЄС було замінено системою передачі судового ордеру. Тим самим, відповідні судові органи держав-членів ЄС отримали можливість прямо та оперативно передавати ордери на арешт, уникаючи тим самим доволі складну та кропітку процедуру запитів через їх зовнішньополітичні установи.

У підрозділі 7.3 «Шенгенське acquis щодо захисту персональних даних» здійснено аналіз рішень Суду ЄС у сфері захисту таких даних.

Визначено, що правовий механізм захисту персональних даних являє собою комплексну систему правових актів, яку, з одного боку, формують установчі договори ЄС, Хартія основоположних прав ЄС 2000 р., Шенгенська конвенція 1990 р. та ухвалене інститутами ЄС вторинне законодавство ЄС у вигляді директив, регламентів, рішень, повідомлень тощо, з іншого, які детально регламентують правила обробки даних, методи та способи їх зберігання тощо.

Інституційний механізм захисту персональних даних в ЄС представлений діяльністю Європейського уповноваженого із захисту персональних даних, основна функція якого полягає у забезпеченні поваги до права на недоторканність приватного життя всіма органами та інститутами ЄС. Разом із Уповноваженим ключова роль у захисті інтересів фізичних осіб належить офіцерам, задіяних в обробці даних в інститутах ЄС, Робочій групі як консультаційного органу при Комісії ЄС та відповідним незалежним наглядовим органам, що функціонують у всіх державах - членах ЄС.

Висловлюється думка, що комплексний аналіз правового та інституційного механізмів захисту персональних даних в ЄС свідчить про усталеність діяльності цього інституту. З огляду на технологічний прогрес, розвиток інформаційних технологій, методів автоматизованої обробки даних, формування глобальних інформаційних систем, перед ЄС та державами-членами залишається проблема необхідності подальшого удосконалення правового та технічного регулювання захисту персональних даних.

Розділ 8 «Правові засади співпраці України з державами Шенгенського простору» присвячений аналізу договірного та інституційного механізмів співробітництва України та ЄС в межах Шенгенського acquis, дослідженню основних форм та напрямів цієї співпраці.

У підрозділі 8.1 «Договірний механізм співробітництва України з державами Шенгенського простору» аналізуються правові акти, що регулюють співпрацю України з державами цього простору.

Зазначено, що, окрім Угоди про асоціацію 2014 р., основними документами, що визначають правові засади співробітництва України з ЄС та практичними інструментами її імплементації, є такі спільні сфери співробітництва ЄС та України, що здійснюються в рамках Східного партнерства, Європейської політики сусідства та Порядку денного асоціації. Україна, у свою чергу, зобов'язується використовувати можливості, надані вищезазначеними документами, для того, щоб стати важливою складовою частиною Шенгенського простору.

Підрозділ 8.2 «Інституційний механізм співробітництва України з державами Шенгенського простору» присвячено аналізу діяльності їх спільних органів, що діють в межах Шенгенського простору.

Встановлено, що у межах спільних органів співпраці між Україною та ЄС у різних сферах Шенгенського acquis між сторонами передбачено обмін практиками, які включають, зокрема, технічні аспекти, обмін інформацією з дотриманням встановлених правил та процедур, спільний аналіз ризиків, участь у спільних діях, підготовку персоналу, навчання тощо. Для їх реалізації сторони докладають спільні зусилля, спрямовані на ефективну імплементацію відповідних положень Шенгенського acquis.

Для надання підтримки Україні у реформуванні її законодавства відповідно до положень Шенгенського acquis, ЄС створює власні органи, доповнюючи тим самим вже існуючий між ними механізм. Йдеться про Групу Комісії ЄС з підтримки України та Консультативну місію ЄС в Україні. Їх діяльність характеризується наданням консультацій, проведенням тренінгів з метою підтримки реформування правоохоронних та судових органів України, таких як: Міністерство внутрішніх справ, Національна поліція, Генеральна прокуратура, Служба безпеки України, Національне антикорупційне бюро тощо.

В даний час Україна формує відповідну систему органів, спрямовану на реалізацію Шенгенського acquis. Йдеться про Національне антикорупційне бюро України, Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, Національне агентство з питань запобігання корупції та Агентство з розшуку/повернення активів.

У підрозділі 8.3 «Основні напрями та форми співпраці між Україною та державами Шенгенського простору» визначаються напрями співпраці України з ЄС та державами - учасницями Шенгенського простору.

Визначено, що основними напрямами співпраці між Україною та Європейським поліцейським офісом (далі - Європол) є: боротьба з відмиванням грошей, протидія незаконному обігу наркотиків, протидія організованій злочинності, боротьба з корупцією, тероризмом, оцінка потенційних загроз злочинності тощо. Ратифікація Україною у 2017 р. Угоди про оперативне та стратегічне співробітництво з Європолом дає комплекс нових можливостей Україні надати нові інструменти для боротьби з організованою злочинністю транскордонного характеру шляхом аналізу та обміну інформацією, у тому числі, персональними даними.

Участь України в проектах Фронтексу має підвищити ефективність охорони спільного з ЄС кордону, відповідаючи сучасним викликам прикордонної безпеки. До того ж, з'являються додаткові можливості оцінки ризиків, перепідготовки фахівців відповідно до загальноєвропейської моделі підготовки персоналу, адаптації системи охорони кордонів України та інтеграції її у загальноєвропейську систему інтегрованого управління кордонами, розвитку сучасних технологій, систем спостереження тощо.

Завдяки ратифікації у 2017 р. Угоди про співробітництво між Україною та Європейською організацією з питань юстиції їх співпраця здійснюватиметься шляхом створення спільних слідчих груп, оперативного обміну інформацією, координації дій з протидії транскордонній злочинності, сприяння збору доказів, проведення інших процесуальних дій та надання правової допомоги. Крім того, Україна матиме можливість мати свого офіцера зв'язку в Євроюсті та обмінюватися інформацією, у тому числі, персональними даними.

ВИСНОВКИ

У Висновках сформульовано найважливіші результати дисертаційного дослідження та вирішено наукову проблему, що полягає у визначенні правового порядку Шенгенського аcquis, який має забезпечити реалізацію однієї з найважливіших засад ЄС, а саме вільний рух осіб в межах кордонів держав-членів.

Відповідно, в дисертації сформульовано такі положення і висновки, що характеризують найважливіші результати дослідження згідно з поставленою метою та завданнями:

1. Шенгенське аcquis являє собою багатоаспектний інструмент правового характеру, що визначає умови вільного пересування громадян ЄС в межах територіального простору держав-членів, названий Шенгенським простором.

2. Шенгенське аcquis функціонує як окремий правовий порядок, що діє в рамках права ЄС, поширюючись на держави-члени шляхом відміни між ними внутрішнього прикордонного та імміграційного контролю.

3. В рамках Шенгенського простору реалізуються права громадян держав - членів ЄС на вільне пересування, що є безпосереднім засобом здійснення та поглиблення інтеграційних процесів, які забезпечують виконання в об'єднанні економічних, політичних, безпекових, гуманітарних та інших цілей і завдань.

4. Важливою особливістю Шенгенського acquis є встановлення правових умов вступу до цього простору третіх країн, що характеризує цей правовий порядок як відкритий також для держав - членів ЄС.

5. Шенгенське аcquis демонструє гнучкість свого правового інструментарію, в рамках якого допускається функціонування різних за обсягом прав і обов'язків держав-учасниць, які складають внутрішній та зовнішній виміри. Перший створюється згідно з договірними та іншими відносинами держав - учасниць Шенгенського простору (Шенгенська угода 1985 р., Шенгенська конвенція 1990 р., відповідні рішення Ради ЄС та ін.). Другий засновується на угодах ЄС з третіми країнами (угоди про реадмісію і спрощення візового режиму та декларації, програми дій, рамкові акти інститутів ЄС).

6. Джерела Шенгенського acquis складають правові рішення та заходи держав - учасниць Шенгенського простору, які регулюють інтеграційні процеси, що стосуються: відміни перевірок на внутрішніх кордонах і запровадження правил перетину зовнішніх кордонів; здійснення ними спільної візової та імміграційної політики; узгодження їх політики щодо надання притулку; організації співпраці їх судових і поліцейських органів; встановлення правил захисту персональних даних та запровадження Шенгенської інформаційної системи, Візової інформаційної системи тощо.

7. Гнучкість Шенгенського acquis досягається укладанням угод Ради ЄС з відповідними державами - учасницями цього простору. Такі угоди, зокрема, укладені з Ісландією, Норвегією, Ліхтенштейном і Швейцарією, що передбачає відміни ними перевірок та контролю на своїх зовнішніх кордонах і застосування правових рішень та заходів Шенгенського acquis. Контроль за здійсненням останніх покладається на комітети, що діють в межах робочих груп Ради ЄС. До них, як правило, входять представники урядів держав?- членів ЄС, Ради ЄС, Комісії ЄС та представники третіх країн. Останні можуть брати участь в обговоренні законодавчих актів Шенгенського acquis без права голосу.

8. Спільна візова політика ЄС є одним з основних напрямів співробітництва держав Шенгенського простору. В межах його внутрішніх кордонів громадяни держав-учасниць користуються свободою пересування. Що стосується участі третіх країн в Шенгенському просторі, то візова політика ЄС залишається важливим інструментом, за допомогою якого держави-члени на своїх кордонах можуть захищати себе від нелегальної імміграції, потоків біженців та забезпечити при цьому належний рівень безпеки власних громадян.

9. Надано оцінку критеріям стосовно віднесення до «чорного переліку» певних третіх країн та обмеження у зв'язку з цим видачі шенгенської візи при перетині громадянами цих країн зовнішніх кордонів ЄС. Встановлення ЄС цих критеріїв пов'язується з ризиками нелегальної міграції, державною політикою з питань безпеки, зовнішніх відносин ЄС з цими країнами. Отже, віднесення певної третьої країни до того або іншого ризику, має бути належним чином обгрунтоване, з наведенням максимально достатніх та виправданих фактичних обставин. Водночас ЄС практикує встановлення «білого переліку» третіх країн, звільняючи їх громадян від вимоги мати шенгенські візи при перетині зовнішніх кордонів ЄС. Однак, проблема біженців, що пов'язана також з боротьбою з нелегальною міграцією, до цих пір не тільки не вирішена ЄС, а в останній час ще більше поглибилася, ставши серйозною загрозою для безпеки держав-членів, їх цивілізаційним цінностям.

10. Зроблено висновок про досить високий рівень уніфікації Візового кодексу ЄС, в якому знайшло більш точне визначення таких понять як віза та їх категорії, а також встановлення процедур їх видачі. В результаті, в рамках Шенгенського простору відбулося спрощення правового режиму візової політики ЄС, що сприяло гармонізації законодавства держав-членів у цій сфері.

11. Проведено детальний аналіз функціонування Візової інформаційної системи, створеної в ЄС, з метою встановлення ефективного контролю прикордонних органів держав-членів за перетином їх кордонів. Вона характеризується комплексом необхідних процедур, застосування яких слугує виявленню інформації про громадян із третіх країн, які подають заявки на отримання шенгенської візи та визначенню осіб, що тимчасово або постійно перебувають на території держав - учасниць Шенгенського простору з метою встановлення порушників візового режиму на їх зовнішніх кордонах. Запровадження цієї системи також сприяє захисту персональних даних заявників від крадіжки їхньої ідентичності, перешкоджаючи шахрайству з документами і торгівлі візами. Взяття відбитків пальців широко застосовується в межах Шенгенського простору з метою забезпечення достатньо високого рівня безпеки інших супровідних документів?- посвідчення особи, паспортів тощо. Крім того, використання біометричних даних для підтвердження ідентичності особи, яка має шенгенську візу, також надає можливість правоохоронним органам і прикордонним службам держав Шенгенського простору оперативно перевіряти дані іноземців, ефективно боротися з підробкою документів, протидіяти злочинній діяльності тощо.

12. Відміна перевірок та контролю на кордонах у межах держав Шенгенського простору є однією з необхідних умов приєднання третіх країн до нього. Водночас, відкривши свої кордони, держави Шенгенського простору регулярно зіштовхуються з низкою таких проблем як транскордонна злочинність, проникнення нелегальних мігрантів, які становлять загрозу громадському порядку, національній безпеці тощо. Вирішення цих проблем разом із запобіганням нелегальній імміграції, встановленням правил та процедур перетину кордонів держав?- членів ЄС, умовами в'їзду, пересуванням, проживанням та працевлаштуванням іноземців, а також боротьбою з торгівлею людьми, визначає основні напрями співробітництва держав Шенгенського простору у сфері охорони їх кордонів.

13. Важливу складову діяльності ЄС, спрямовану на підвищення ефективності функціонування Шенгенського acquis, становить визначення в його рамках наступних завдань: забезпечення вільного руху осіб, незалежно від їх громадянства, при перетині ними внутрішніх кордонів; проведення перевірок осіб та моніторингу при перетині зовнішніх кордонів; поступове впровадження інтегрованої системи управління зовнішніми кордонами та ін. Все це сприяло гармонізації у сфері прикордонного співробітництва законодавства держав-членів.

14. Зроблено висновок про те, що вирішення в рамках ЄС такої важливої проблеми як охорона зовнішніх кордонів держав Шенгенського простору, яка тісно пов'язана із запобіганням нелегальної міграції, транскордонної злочинності та торгівлею людьми, має комплексний характер, що сприяє режиму безпеки на його кордонах. У зв'язку з цим, усі правові та організаційні заходи у формі єдиних стандартів, спільних правил та процедур в рамках Шенгенського простору безпосередньо сприяють зміцненню та розвитку такого важливого напряму співробітництва держав-членів, як охорона зовнішніх кордонів ЄС.

15. Обгрунтовується положення про те, що сучасний розвиток інформаційних технологій значно вплинув на ефективне підвищення Шенгенської інформаційної системи, піднявши її на рівень другого покоління. Вона передбачає можливість приєднання до неї нових європейських держав, розширення, зокрема, категорій розшукуваних осіб та об'єктів. Оновлена система перебуває на стадії реалізації забезпечення безпеки та охорони зовнішніх кордонів держав - учасниць Шенгенського простору, слугуючи інструментом реалізації його acquis.

16. Визначено інституційний механізм співробітництва між державами-учасницями Шенгенського простору у сфері прикордонної співпраці, що складається з: Фронтексу як агенції з охорони кордонів; загонів швидкого прикордонного реагування Рабіт; Європейської служби прикордонної та берегової охорони і Європейської системи прикордонного спостереження Євросур, який можна охарактеризувати як комплексну інтегровану систему управління зовнішніми кордонами ЄС.

17. Визначено, що спільна імміграційна політика ЄС безпосередньо пов'язана з встановленням в його межах прикордонного контролю, регулюючи питання в'їзду, пересування, проживання та працевлаштування громадян з третіх країн. Її складовою є боротьба з нелегальною міграцією, торгівлею людьми тощо.

18. Показано правовий режим надання третім країнам фінансової допомоги для боротьби з нелегальною міграцією, що здійснюється на основі укладення з ними угод ЄС. В них передбачено проведення заходів, спрямованих на підтримання економічної та соціальної стабільності третіх країн разом із удосконаленням їх державного управління. Перш за все, вона має сприяти усуненню соціальних і економічних причин нелегальної міграції з цих країн.

19. Надано характеристику угод ЄС та держав-членів з третіми країнами про реадмісію, в яких встановлено процедуру повернення осіб, які не мають законних підстав для перебування на території держав-членів, до країни походження або транзиту.

20. Визначено комплекс питань, що стосуються порядку надання ЄС притулку громадянам третіх країн та визначено рівень гармонізації законодавства держав-членів у цій сфері. Його основу становить метод координації між ЄС та державами-членами як їх спільної компетенції, що визначається установчими договорами ЄС, підтверджується практикою Суду ЄС та законодавством держав-членів. Метод координації стосується надання третім країнам правової, гуманітарної та мовної допомоги, передбачаючи спрощення адміністративних процедур для перетину іммігрантами зовнішніх кордонів ЄС. При цьому застосовуються заходи щодо забезпечення економічних, соціальних та культурних прав цих осіб.

21. Показано правову природу інституційного механізму реалізації Шенгенського acquis у сфері поліцейського співробітництва, що діє у складі відповідних агенцій та установ. До них відносяться: Європейський поліцейський офіс, Європейський навчальний поліцейський коледж, Постійний комітет з оперативного співробітництва та внутрішньої безпеки, Європейський центр розвідувального аналізу, Європейський центр з боротьби з кіберзлочинністю, Європейський центр протидії екстремізму і тероризму та Європейський центр з боротьби з нелегальною імміграцією, діяльність яких не справляється у повній мірі з загрозами та небезпеками сьогодення. Зроблено висновок про те, що вирішення цих гострих питань, пов'язаних із боротьбою з організованою злочинністю, незаконним обігом наркотиків, торгівлею людьми, кіберзлочинністю і тероризмом, потребує більш скоординованої політики на рівні зазначених інституцій ЄС.

22. Судове співробітництво держав - учасниць Шенгенського простору у кримінальних справах становить окрему систему органів ЄС, що складається з Європейської організації з питань юстиції, Європейської судової мережі та Мережі законодавчого співробітництва. Кожна з цих складових має власні цілі, завдання та функції, що визначають їх повноваження. Важливим повноваженням у судовій співпраці є виконання запитів державами - членами ЄС на взаємній основі. Ця форма співробітництва судів у кримінальних справах засновується на координації ЄС з державами-членами.

23. Надано характеристику угод України з окремими державами Шенгенського простору з питань взаємного працевлаштування, соціального забезпечення та умов і процедур, що стосуються місцевого прикордонного руху осіб. Належне виконання Україною положень цих угод вимагає гармонізації її законодавства, хоча до цих пір це зобов'язання України все ще перебуває в стадії імплементації.

24. Укладання угод України з ЄС та державами-членами на виконання Шенгенського acquis становить важливий крок у реалізації громадянами України свободи руху осіб та їх долученні до Шенгенського простору як однієї з основоположних засад діяльності ЄС.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

Індивідуальні монографії:

1. Мушак Н. Б. Міжнародно-правові засади захисту та забезпечення прав людини в європейських міжнародних організаціях: монографія. Київ: Ліра-К, 2013. 192 с.

2. Мушак Н. Б. Правові засади функціонування Шенгенського простору: монографія. Одеса: Фенікс, 2017. 442 с.

Рецензії:

Прилуцький С. В. [Рецензія]. Часопис Київського університету права. 2017. № 3. С. 327-328. Рец. на монографію: Мушак Н. Б. Правові засади функціонування Шенгенського простору. Одеса: Фенікс, 2017. 442 с.

Цірат Г. А. [Рецензія]. Публічне право: наук.-практ. юрид. журнал. 2018. № 1. С. 270-271. Рец. на монографію: Мушак Н. Б. Правові засади функціонування Шенгенського простору. Одеса: Фенікс, 2017. 442 с.

Розділи в колективних монографіях:

3. Мушак Н. Б. Запровадження безвізового режиму для громадян України є європейська інтеграція. Українська Революція гідності, агресія РФ і міжнародне право: монографія. Київ: К. І. С., 2014. С. 166-175.

4. Мушак Н. Б. Принцип свободи руху осіб в Угоді про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Економічна асоціація України з Європейським Союзом: монографія / за ред. О. І. Шниркова, В. І. Муравйова. Київ: ВПЦ «Київський університет», 2015. С. 361-374.

5. Мушак Н. Б. Механізм врегулювання спорів у межах угод Європейського Союзу про створення асоціації і зони вільної торгівлі. Україна в міжнародних інтеграційних процесах: монографія / за ред. В. В. Копійки. Київ: ВПЦ «Київський університет», 2015. С. 409-430.

6. Мушак Н. Б. Інститут громадянства у правовій системі Європейського Союзу. Сучасні інститути держави та права: актуальні питання теорії та практики: монографія / за заг. ред. Ю. Л. Бошицького. Львів: СПОЛОМ, 2015. С. 413-422.

7. Mushak Nataliia, Muraviov Victor. Judicial Control of Public Power as Legal Instrument for Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms in Ukraine. Rule of Law, Human Rights and Judicial Control of Power: monography. Regensburg: Springer, 2015. P. 127-134.

8. Мушак Н. Б. Захист персональних даних у Візовій інформаційній системі Європейського Союзу. Від теорії міжнародного права до практики захисту прав людини (Liber Amicorum до 60-річчя проф. В. В. Мицика): монографія / за ред. О. В. Задорожнього та О. Р. Поєдинок. Київ; Одеса: Фенікс, 2016. С. 590-596.

9. Mushak Natalia. The Interaction of Schengen Law with the National Law of EU Member States. Transformation of Law System in Central, Eastern and Southeastern Europe in 1989-2015. Gdansk: Gdansk University Press, 2016. P. 293-301.

10. Мушак Н. Б. Правові засади співпраці України з державами Шенгенського простору. Актуальні проблеми сучасного конституціоналізму (на прикладі України та Республіки Польща): кол. монографія / за заг. ред. Ю. Бошицького та Я. Стеліни; Київський університет права НАН України, Гданський університет. Київ: Талком, 2017. С. 292-305.

11. Мушак Н. Б. Правові основи відновлення прикордонного контролюу межах Шенгенського простору. Становлення та розвиток науки європейського права в Україні (Liber Amicorum до 70-річчя проф. В. І. Муравйова): монографія / за ред. К. Смирнової. Київ; Одеса: Фенікс, 2017. С. 339-352.

12. Мушак Н. Б. Імплементація Угоди про асоціацію між Україою та Європейським Союзом у сфері візової політики. Асоціація як новий формат відносин України з Європейським Союзом: політичний, економічний та інформаційний аспекти: монографія / В. В. Копійка, М. С. Дорошко, О. Ю. Кондратенко та ін.; за заг. ред. В. В. Копійки і М. С. Дорошка. Київ: ВПЦ «Київський університет», 2018. С. 272-286.

13. Мушак Н. Б. Актуальні проблеми надання притулку в Європейському Союзі. Актуальні проблеми міжнародного права (на прикладі України та Грузії): кол. монографія / за заг. ред. Ю. Бошицького та А. Махарадзе; Київський університет права НАН України, Батумський державний університет ім. Шота Руставелі. Київ: Талком, 2018. С. 33-38.

Наукові статті у фахових виданнях України з юридичних наук:

14. Мушак Н. Б. Механізм правового регулювання відносин України та Європейського Союзу у сфері захисту прав людини. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2013. № 5. С. 5-13.

15. Мушак Н. Б. Теорії походження прав людини та їх вплив на розвиток концепції прав людини в міжнародному праві. Правничий вісник університету «КРОК». 2013. № 2. С. 106-112.

16. Мушак Н. Б. Гармонізація законодавства України з acquis Європейського Союзу та стандартами Ради Європи. Право України. 2013. № 4. С. 77-92.

17. Мушак Н. Б. Угода про Асоціацію і свобода пересування громадян України в межах ЄС. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2013. № 115, ч. 2. С. 120-125.

18. Мушак Н. Б. Свобода пересування осіб як одне із фундаментальних прав громадян Європейського Союзу. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2013. № 116. С. 105-114.

19. Мушак Н. Б. Правові форми співробітництва України та Організації з безпеки і співробітництва у Європі у сфері захисту прав людини. Український часопис міжнародного права. 2013. Спеціальний випуск. С. 201-207.

20. Мушак Н. Б. Міжнародно-правові питання співробітництва та взаємодії правових систем Ради Європи, Європейського Союзу та Організації з безпеки і співробітництва у Європі у сфері захисту прав людини. Часопис Київського університету права НАН України. 2013. № 1. С. 308-312.

21. Мушак Н. Б., Муравйов В. І. Гармонізація законодавства України з правом Європейського Союзу в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Віче. 2013. № 8. С. 12-18.

22. Мушак Н. Б., Муравйов В. І. Гармонізація внутрішнього права асоційованих країн з правом Європейського Союзу. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2013. № 4. С. 12-18.

23. Мушак Н. Б. Шенгенські acquis та Україна. Віче: журнал Верховної Ради України. 2014. № 22. С. 3-8.

24. Мушак Н. Б. Україна на шляху до безвізового режиму з Європейським Союзом: роль та значення угод про місцевий прикордонний рух. Віче: журнал Верховної Ради України. 2014. № 23. С. 12-16.

25. Мушак Н. Б. Імплементація Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом щодо забезпечення свободи пересування громадян України територією держав - членів ЄС. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2014. № 122, ч. 1. С. 79-88.

26. Мушак Н. Б. Правові засади імміграційної політики Європейського Союзу. Альманах права. Правовий світогляд: людина і право (До 65-річчя Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України). Київ, 2014. Вип. 5. С. 276-281.

27. Мушак Н. Б. Україна та Європейський Союз: формат двостороннього співробітництва у сфері пересування осіб. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2014. № 6. С. 74-80.

28. Мушак Н. Б. Реалізація Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України. Віче: журнал Верховної Ради України. 2015. № 6. С. 19-24.

29. Мушак Н. Б. Правові засади формування візової інформаційної системи Європейського Союзу в межах Шенгенського простору. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2015. № 1. С. 96-101.

30. Мушак Н. Б. Спільна політика Європейського Союзу щодо надання захисту громадянам третіх країн. Часопис Київського університету права НАН України: український наук.-теоретичний часопис. 2015. № 3. С. 345-349.

31. Мушак Н. Б. Основні теорії європейської інтеграції у межах Шенгенського простору. Український часопис міжнародного права. 2015. № 2. С. 88-95.

32. Мушак Н. Б. Концептуальні засади європейської інтеграції у сфері транскордонного співробітництва Віче: журнал Верховної Ради України. 2015. № 10. С. 22-26.

33. Мушак Н. Б. Legal Protection of Third Country nationals in the European Union. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2016. № 127. С. 95-104.

34. Мушак Н. Б. Аcquis у правовій системі Європейського Союзу. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2016. № 1. С. 101-105.

35. Mushak Nataliia. Fight against Corruption in Ukraine as the Precondition for Introduction of Visa-free Regime with the European Union. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2016. Вип. 129. С. 74-82.

36. Мушак Н. Б. Правове регулювання функціонування інформаційних систем у межах Шенгенського простору. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2017. № 130. С. 70-81.

37. Мушак Н. Б. Концепція «безпечної третьої країни» у праві Європейського Союзу. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2018. № 134. С. 90-98.