Размещено на http://www.allbest.ru/

Склад злочину

Вступ

злочин кримінальний право

Вчення про склад злочину є безперечним досягненням вітчизняної теорії кримінального права. При цьому, на перший погляд, воно (вчення про склад) є зрозумілим і усталеним. Однак, узагальнюючи зміст проаналізованих по темі джерел, можна виділити основні спірні моменти у вітчизняній теорії складу злочину:

· визначення правової природи складу злочину і, як наслідок, яке безпосередньо випливає з цього, визначення поняття складу злочину;

· зміст складу злочину, тобто те, які ознаки він об'єднує в свої елементи, визначення цих ознак і змісту елементів складу злочину;

· класифікація складів злочинів за різними підставами і визначення понять окремих видів складів;

· практичне значення теорії складу злочину.

Однією з основних ознак злочину є суспільна небезпека діяння. Але суд і слідчі органи не можуть керуватися тільки цією ознакою при вирішенні питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності. Тут необхідний більш конкретний і чіткий критерій. Таким критерієм в науці кримінального права, кримінальному законодавстві і правозастосовчій практиці є конкретний склад злочину. Поняття складу злочину сприяє віднесенню конкретних діянь до розряду злочинів, бо склад злочину - це сукупність встановлених кримінальним законом ознак, що визначають суспільно небезпечне діяння як злочин.

1. Поняття складу злочину

Російський теоретик кримінального права С. М. Будзинський, котрий досліджував історію терміну «склад злочину», вказував, що поняття «corpus delicti» вживалося до другої половини XVIII століття виключно в процесуальному значенні. Початкове значення цього терміну - труп убитого [2].

Надалі цим терміном стали позначати сукупність зовнішніх матеріальних слідів злочину; потім - сукупність доказів, які свідчили про скоєний злочин. У XVI і XVII століттях під ним розуміли всі ті сліди, котрі залишає злочинне діяння в зовнішньому світі. Як, наприклад, труп убитого, знаряддя вбивства, сліди крові і т. п., тобто взагалі сукупність тих ознак, за якими можна було впевнитися в дійсному скоєному злочині [3, с. 141].

З кінця ХVII століття в Німеччині поняття corpus delicti (Thaibestand des Verbrechens), поряд з кримінальним процесом, стало використовуватися у кримінальному праві у сенсі істотних умов настання кримінальної відповідальності [3, с. 78-81].

Отже, спочатку поняття «склад злочину» мало кримінально-процесуальне значення [2].

Зазначимо, що у наведеному вище склад злочину визначається як сукупність матеріальних слідів діяння, що має ознаки злочину. Не можна не відзначити логічність використання словосполучення «склад злочину» саме стосовно сукупності його слідів. У даний час подібними слідами «займається» криміналістика.

Надалі поняття «склад злочину» наповнюється новим змістом: «Тільки в кінці XVIII століття в німецькій літературі поняття складу злочину переноситься у кримінальне матеріальне право. Причому у визначенні цього поняття довго проявляється його процесуальне походження. Тому з вчення про склад злочину зазвичай виключали вчення про суб'єктивні умови винності» [12, с. 141].

У підручнику С. В. Познишева склад злочину визначається через чотири суттєві ознаки (в сучасному розумінні це швидше за все елементи складу злочину, а не його ознаки) - суб'єкт злочину, об'єкт злочину, протиправність діяння і винність, котрі утворюють в сукупності загальний склад злочину [11, с. 50].

Найглибше теоретичні положення вчення про склад злочину були розроблені в радянський період.

Як зазначає А. В. Іванчин, у ході дискусій 1954-1955 рр. більшість теоретиків радянського кримінального права визначилося, що склад злочину - це сукупність встановлених кримінальним законом ознак, котрі характеризують конкретне суспільно небезпечне діяння як злочин, що знайшло своє відображення в роботах А. Н. Трайніна, В. Н. Кудрявцева, А. А. Піонтковського і ряду інших [6, с. 264].

Прихильник цього напряму А. О. Пінаєв у своєму курсі лекцій із Загальної частини кримінального права України визначає такі особливості складу злочину [10, с. 67]:

Вітчизняна наука кримінального права при визначенні змісту поняття «склад злочину» віддала перевагу системно-структурному методу пізнання суспільно небезпечного явища дійсності, визнаному кримінальним законом злочином [10, с. 67].

Ґрунтуючись на нормативістському підході, В. О. Навроцький визначає склад злочину як юридичну конструкцію, котра вироблена теорією кримінального права [9, с. 136].

Ще більш категоричний у намаганні дистанціювати склад злочину від кримінального закону В. П. Малахов. На його думку, склад злочину - це теоретична конструкція, наукова абстракція, котрої не знає кримінальний закон і яку майже кожний автор розуміє і тлумачить по-своєму [8, с. 163]. Незважаючи на певну обмеженість наведених визначень, слід визнати правильним висновок В. О. Навроцького що формулювання «склад злочину, передбачений кримінальним законом» не є правильним, якщо мати на увазі не злочин, а склад.

Дійсно, кримінальний закон визначає злочин, а не склад злочину. Саме диспозиція Особливої частини відображає та закріплює узагальнені, типові та найбільш характерні ознаки певного виду суспільно небезпечного явища, що визнається кримінальним законом злочином. Ознаки злочину, що закріплені в законі, повинні бути розпізнавані, читаємі, перевіряємі, тобто відповідати принципу виразності [5, с. 137].

2. Елементи та ознаки складу злочину

Злочин може характеризуватися більшим або меншим числом тих чи інших ознак. Із сукупності різних ознак злочину законодавець визначає тільки ті, котрі можуть мати значення для кримінальної відповідальності. Сукупність саме цих ознак і утворює склад злочину. Конкретно злочин і його склад співвідносяться як явища об'єктивної дійсності і юридичне поняття про нього як про злочин. Злочин являє собою конкретне суспільно небезпечне діяння певної особи, вчинене в певний час і в конкретному місці, з індивідуальними ознаками, котрі притаманні конкретному вчинку людини. У понятті кожного конкретного вчиненого злочину відображаються загальне і одиничне, котрі знаходяться в нерозривній єдності. Загальним буде конкретний склад злочину, який описаний в законі; одиничним - вчинене діяння [4, c. 5].

У структурі будь-якого складу злочину слід виділяти елементи і ознаки, котрі їх характеризують. Законодавець формулює в Кримінальному кодексі ознаки складів злочинів на основі вивчення ситуації, що складається в країні з вчиненням певних видів вчинків людей, які набувають характеру тенденції до зростання і є шкідливими (небажаними) з точки зору суспільного прогресу. Адекватно побудований Кримінальний кодекс більш-менш правильно відображає систему суспільних відносин і ті суспільно небезпечні форми їх спотворення, котрі підривають справедливість в суспільстві і які гальмують вирішення поставлених перед ним завдань [4, c. 6].

Ознаки складу злочину представляють собою конкретну законодавчу характеристику найбільш істотних властивостей злочину. Вони описують риси злочину і допомагають відмежувати один склад від іншого [4, c. 6].

Елементи складу злочину є складовою частиною структури складу, яка включає групу відповідних ознак. І ознаки, і елементи складу злочину відображають конкретне суспільно небезпечне діяння, що визнається злочином. Елементи складу злочину відповідають різним сторонам злочину: його об'єкту, об'єктивній стороні, суб'єкту, суб'єктивній сторони [4, c. 6].

Серед зазначених в законі елементів складу злочину немає головних і другорядних. Для наявності складу злочину необхідна наявність всіх чотирьох елементів в сукупності. Відсутність будь-якого з них веде до відсутності складу злочину [4, c. 7].

При описі ознак конкретного складу злочину в КК знаходять відображення не всі фактичні ознаки, котрі мали місце при здійсненні того чи іншого діяння, а тільки найбільш типові і значущі його об'єктивні та суб'єктивні ознаки, які в сукупності характеризують відповідне діяння як небезпечне для суспільства [4, c. 7].

Кожен злочин характеризується різноманітними об'єктивними і суб'єктивними ознаками, характерними рисами й особливостями. Однак в статтях Особливої ??частини КК вказуються лише характерні об'єктивні і суб'єктивні ознаки для даного складу злочину, що укладають в сукупності в цьому діянні властивість суспільної небезпеки, здатність завдавати істотної шкоди охоронюваним кримінальним законом інтересам і цінностям або ставити їх в небезпеку заподіяння шкоди [4, c. 7].

Склад злочину на всіх рівнях узагальнення - це наукова абстракція, наукове поняття, що відображає ознаки конкретного виду суспільно небезпечної поведінки людини, тобто відбиває конкретний факт соціальної дійсності. Кожен конкретний склад злочину являє собою юридичне поняття про певне суспільно небезпечне діяння. Він виділяє ті його ознаки, з наявністю яких пов'язані певні юридичні наслідки - можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності, всі елементи представлені у Табл. 1 [4, c. 8].

Табл. 1. Елементи (група ознак) злочину

Ознаки складу злочину не можна змішувати з елементами.

Склад злочину на рівні елементів не може виконувати функцію відмежування одного злочину від іншого. Більш того, склади злочинів на цьому рівні нічим один від одного не відрізняються. Кожен склад злочину відображає ознаки одних і тих же сторін злочину: об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта, суб'єктивної сторони. Склад злочину як структура на рівні ознак має важливе пізнавальне значення у правозастосовчій діяльності, так як містить характеристику конкретного злочинного діяння [4, c. 8].

3. Види складів злочину

Залежно від ступеня суспільної небезпеки одного і того ж виду злочину склади злочину підрозділяються на прості, кваліфіковані і привілейовані. Як відомо, ступінь суспільної небезпеки діяння відбивається в санкціях різних частин однієї і тієї ж статті КК. Однак не всі злочини одного і того ж виду підпадають під вище наведену класифікацію. Іноді в законі закріплені тільки основний і кваліфікований склади. Як правило, законодавець вдається до такої конструкції стосовно злочинів, що відрізняється підвищеною суспільною небезпекою: вбивство (ст. 115-119 КК України); розбій (ст. 187 КК України); бандитизм (ст. 257 КК України) та ін. [10, с. 73].

Простим називають склад того чи іншого конкретного злочину без обтяжуючих чи пом'якшуючих обставин.

Під кваліфікованим мається на увазі склад конкретного злочину з обтяжуючими обставинами. Серед кваліфікованих складів виділяють і особливо кваліфіковані, які характеризуються підвищеною тяжкістю діяння, що тягне найбільш суворе покарання. Обтяжуючі обставини кваліфікованого складу характеризуються ознаками об'єкта або ознаками суб'єкта, об'єктивною та суб'єктивною сторонами злочину [10, с. 73].

Привілейований - це склад злочину за наявності пом'якшувальних обставин. Наявність пом'якшуючих обставин обумовлює призначення менш суворого покарання в порівнянні з санкцією статті, яка передбачає відповідальність за основний склад. У разі конкуренції норм, тобто наявності в скоєному як ознак кваліфікованого, так і привілейованого складу, перевага віддається останньому. Так, якщо вбивство з особливою жорстокістю скоєно в стані афекту, то кваліфікувати скоєне слід по ст. 116 КК України [10, с. 73].

За структурою склади злочину класифікуються як прості і складні. Простий склад містить опис ознак одного конкретного діяння, який не ускладнений ні по одному з його елементів, оскільки норма, у якій описані ознаки даного складу, має своїм завданням охорону якихось певних суспільних відносин. Наприклад, норма ст. 185 КК України ставить перед собою завдання: захист власності від такого злочинного посягання, як крадіжка. Вона відноситься до розряду однооб'єктивних злочинів [4, c. 10].

Склади тих злочинів, які зазіхають відразу на кілька об'єктів в теорії кримінального права називають складними складами. До їх числа належить, наприклад, розбій (ст. 187 КК України), який одночасно зазіхає і на власність, і на особистість і відноситься до двооб'єктним злочинів. До складних складів відносяться і такі склади, які описані в статтях, що передбачають злочини з двома формами вини, наприклад, ч. 2 ст. 121 КК України [4, c. 10].

З точки зору особливостей законодавчої конструкції склади злочину поділяються на формальні та матеріальні. Об'єктивна сторона формальних складів включає тільки ознаки, що характеризують дію, і злочин визнається закінченим в момент його вчинення [4, c. 11].

У теорії кримінального права крім формальних та матеріальних складів злочину прийнято виділяти ще усічений склад. Тим не менш, питання, що стосується усічених складів, є спірним. Багато авторів вважають, що «усічених» складів злочинів немає. При усічених складах момент закінчення злочину перенесений на стадію приготування або на стадію замаху. Від формальних складів усічені склади відрізняються тим, що прямим умислом винного охоплюються не тільки дії, що входять до складу злочину, а й подальші, спрямовані на той же об'єкт дії і їх результат, що знаходиться за межами даного складу злочину [4, c. 12].

4. Значення складу злочину

Значення складу злочину полягає [1, c. 67]:

Значення складу злочину полягає насамперед у тому, щоб бути підставою кримінальної відповідальності. Це означає, що особа, в діянні якої міститься склад злочину, або, іншими словами, особа, яка виконала склад злочину, підлягає притягненню до кримінальної відповідальності органами слідства, прокуратури і суду, а саме особа зобов'язана нести таку відповідальність [9].

Інша функція складу - використовуватися для кваліфікації злочину, тобто встановлення відповідності ідентифікації, тотожності скоєного особою за ознаками складу злочину, передбаченого в диспозиції кримінально-правової норми [9].

Самому процесу кваліфікації злочину передує встановлення фактичних обставин вчиненого діяння. Згідно КПК на цьому етапі відбувається встановлення діяння - збір і оцінка доказів у кримінальній справі, що підтверджують наявність або відсутність складу злочину в діянні особи. Аналіз помилок у кваліфікації злочинів показує, що на «доказовому» етапі кваліфікації злочину правоохоронними, особливо слідчими органами, допускається велика кількість помилок [9].

Неповнота і недоведеність обов'язкових елементів складу злочину виключають наявність складу і вимагають припинення порушеної кримінальної справи або винесення виправдувального вироку. Без встановлення фактичних обставин діяння, відповідних обов'язкових елементів складу, припиняється подальший процес кваліфікації злочинів. Обставини, пов'язані з факультативними елементами складу, по-перше, виконують роль доказів обов'язкових елементів, по-друге, використовуються надалі судом при винесенні покарання як пом'якшувальні чи обтяжуючі обставини [9].

Висновок

· система викладених в кримінальному законі ознак суспільно небезпечного діяння, забороненого під загрозою покарання;

· сукупність юридично значущих ознак злочинного діяння, які характеризують конкретний злочин і котрі є фактичною підставою для кваліфікації злочину, а також визначення видів і розмірів конкретного покарання.

Очевидно, що два взаємопов'язаних, але різнорідних явища не можуть позначатися одним і тим же терміном. Більш того, дана ситуація виглядає дивною стосовно юридичних дисциплін в силу того, що для юридичної техніки і правозастосовчої практики істотним є принцип однозначності використовуваних термінів.

Як правило, склад злочину складається з 4 елементів:

· об'єкта злочину і об'єктивної сторони злочину;

· суб'єкта злочину і суб'єктивної сторони злочину.

По конструкції виділяють матеріальний, формальний і усічений склади злочину. Матеріальний склад характеризується зазначенням або припущенням суспільно небезпечних наслідків. Формальний - це склад, в який включено тільки діяння і який містить наслідки. І, нарешті, усічений склад злочину, який є різновидом формального складу і характеризується тим, що закінчення злочинного діяння законом перенесено на більш ранню стадію його вчинення.

Далі йде класифікація, яка поділяється на привілейовані, кваліфіковані і особливо кваліфіковані ознаки, в залежності від вказівки в законі, які пом'якшують або обтяжують обставини.

При кваліфікації злочину відбувається, так зване, порівняння тієї чи іншої поведінки людини, яка стає його елементами і частинами передбачуваного злочину.

Вивчення складів дає багато в чому зрозуміти задум законодавця і зрозуміти межі злочинної поведінки.

Значення складу злочину в тому, що він є підставою кримінальної відповідальності. Якщо ж відсутній будь-який склад, то кримінальна відповідальність не настає. У якості прикладу можна привести той випадок, коли злочин вчиняється неосудною людиною, тобто відсутній суб'єкт злочину, це і означає, що він не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності.

Список використаної літератури

1. Батичко В. Т. Кримінальне право. Загальна та Особлива частини. Курс лекцій / В. Т. Батичко. - Таганрог. - 2006 - С. 21.

2. Бернер А. Ф. Підручник німецького кримінального права (Частина Загальна) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://allpravo.ru/librali/doc101p0/instrum3264/print3410.htlm

3. Будзинський С. Початок кримінального права: підручник / С. Будзинський. - Варшава, 1870.

4. Гармиш Я. В. Склад злочину: навч. посібник / Я. В. Гармиш. - Іркутськ: Изд-во БГУ, 2018. - 54 с.

5. Жалінський А. Е. Сучасне німецьке кримінальне право / А. Е. Жалінський. - М. : ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2004.

6. Загальна частина кримінального права: стан законодавства та наукової думки: монографія / за ред. Н. А. Лопашенко. - СПб. : Юрид. центр Прес, 2009. - С. 264.

7. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / Ю. В. Александров, В. І. Антипов, О. О. Дудоров та ін. - Вид. 4-те, переробл. та допов. / За ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка. - К. : Атіка, 2008.

8. Малахов В. П. Підстави кримінальної відповідальності / В. П. Малахов. - К. : Українська акад. внутр. справ., 1994. - С. 163.

9. Навроцький В. О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації / В. О. Навроцький. - К. : Атіка, 1999.

10. Пінаєв А. А. Курс лекцій з Загальної частини кримінального права України / А. А. Пінаєв. - Харків: «Харків юридичний», 2002.

11. Познишев С. В. Підручник кримінального права. Нариси основних засад загальної та особливої частини науки кримінального права. Загальна частина / С. В. Познишев. - М., 1923. - С. 50.

Размещено на Allbest.ru