Тактика обшуку та виїмки

Правові основи проведення обшуку та виїмки. Розслідування кримінальної справи в Україні. Класифікація обшуку та стадії його проведення. Фіксація результатів слідчої дії, інших технічних засобів пошуку. Особливості тактики проведення окремих видів обшуку.

Рубрика Государство и право
Вид лекция
Язык украинский
Дата добавления 04.02.2020
Размер файла 55,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Тактика обшуку та виїмки

1. Поняття і правові основи проведення обшуку та виїмки

Правове регулювання, перш за все, виїмки і в певній мірі обшуку за чинним КПК України, на відміну від колишнього КПК України та кримінальних процесуальних кодексів інших держав близького зарубіжжя, має суттєві відмінності, що не може не позначитися й на відповідних тактичних рекомендаціях із проведення даних процесуальних дій. Тому не буде зайвим розпочати із відображення тих принципових розбіжностей, які містяться у КПК України, та в традиційних підходах щодо проведення, у першу чергу, виїмки як слідчої дії. Так, гл. 20 «Слідчі (розшукові) дії» КПК України не передбачає проведення в якості окремої процесуальної дії виїмки, яка здійснюється в процесі різних процесуальних слідчих дій, перш за все, огляду та обшуку, що, однак, не може повністю замінити виїмку як самостійну отримуючу дію, завдання якої полягає, у т. ч. раптової виїмки, тих речей і документів, які можуть бути сфальсифіковані зацікавленими особами.

Стаття 93 «Збирання доказів» КПК України передбачає, по суті, отримуючі процесуальні дії, які алогічно заміняють отримуючу процесуальну дію - виїмку, коли згідно з:

Частиною 2 «сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом … витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок…».

Абз. 1 ч. 3 «сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок…».

Вказані норми кодексу передбачають пасивні дії головних суб'єктів кримінального судочинства з очікування, коли витребувані ними речі та документи надійдуть від фізичних чи юридичних осіб, або будуть принесені цими суб'єктами кримінального провадження, поміж яких, частіше за все, бувають зацікавлені особи.

Залишаючи поза межами відповіді позицію законодавця, який надає широкі можливості для фальсифікації речей чи документів до моменту їх потрапляння у володіння головних суб'єктів кримінального судочинства, треба дати відповідь на таке питання: а за якою процесуальною дією мають такого роду речові джерела потрапити у володіння суб'єктів кримінального судочинства після їх витребування чи отримання? Вихід лише у проведенні огляду речового джерела, у процесі якого витребувана чи отримана річ або документ, і має бути вилучена з метою залучення до матеріалів кримінальної справи.

Чинний КПК України передбачає виїмку речей і документів не в якості окремої гласної слідчої розшукової дії (як це було за попереднім КПК України у вигляді виїмки і примусової виїмки), а в контексті заходів забезпечення кримінального провадження. Зокрема, гл. 15 «Тимчасовий доступ до речей і документів» КПК України передбачає, що речі та документи, які надані стороні кримінального провадження у тимчасовий доступ особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можуть бути піддані ознайомленню або можуть робитися з них копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею чи судом можуть бути вилучені (здійснити виїмку). Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді чи суду, у випадку, якщо сторони кримінального провадження звернулися з клопотанням до слідчого судді під час досудового провадження або до суду під час судового провадження або за клопотанням слідчого, яке погоджується з прокурором. За ухвалою слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей документів, особа, яка зазначена як володілець речей або документів, зобов'язана надати тимчасовий доступ до зазначених в ухвалі речей і документів. У разі невиконання ухвали, суд за клопотанням сторони кримінального провадження на підставі ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку, з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів.

Гл. 16 «Тимчасове вилучення майна» КПК України передбачає фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Таким майном може бути:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом;

4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку передбаченому КПК України і разом із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора чи іншої уповноваженої службової особи передати вказане майно засвідчуючи цей факт протоколом. Тимчасове вилучення майна можна здійснювати також під час обшуку та огляду.

Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов'язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучене у випадках:

1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;

2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;

Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 223 «Вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій» КПК України, слідчий, прокурор зобов'язані запросити не менше двох незацікавлених осіб (понятих) для пред'явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов'язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.

У відповідності ж з вимогами абз. 2 ч. 7 ст. 223 КПК України, обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Тобто, обов'язково поняті залучаються для проведення лише: 1. Обшуку житла та іншого володіння особи. 2. Обшуку особи.

Поняття житла та іншого володіння особи викладено у ч. 2 ст. 233 «Проникнення до житла чи іншого володіння особи» КПК України, згідно з якою під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

Звідси всі інші види обшуку: приміщення та місцевість, що не є володінням особи, можуть проводитися й без участі понятих.

Вимоги інших частин ст. 233 «Проникнення до житла чи іншого володіння особи» КПК України також мають бути враховані при проведенні обшуку, а саме:

Ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якої метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді.

Однак слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами ст. 234 КПК України, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримані відомості підлягають знищенню в порядку, передбаченому ст. 255 КПК України.

Тактичні прийоми проведення обшуку мають бути розроблені з дотриманням вимог КПК України, а саме:

Згідно ст. 234 «Обшук» КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Він проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

У разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням, яке повинно містити відомості про:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з розслідуванням якого подається клопотання;

3) правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

4) підстави для обшуку;

5) житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, де планується проведення обшуку;

6) особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться;

7) речі, документи або осіб, яких планується відшукати.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання. Клопотання про обшук розглядається у суді в день його надходження за участю слідчого або прокурора.

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що:

1) було вчинено кримінальне правопорушення;

2) відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування;

3) відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду;

4) відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи.

У відповідності зі ст. 235 «Ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи» КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз.

Дана ухвала повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених КПК України, а також містити відомості про:

1) строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали;

2) прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук;

3) положення закону, на підставі якого постановляється ухвала;

4) житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку;

5) особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться;

6) речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

Виготовляються дві копії ухвали, які чітко позначаються як копії.

У ст. 236 «Виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи» КПК України зазначається, що ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана слідчим чи прокурором. Для участі в проведенні обшуку може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку має право запросити спеціалістів. Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені.

Обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді повинен відбуватися в час, коли завдається найменша шкода звичайним заняттям особи, яка ними володіє, якщо тільки слідчий, прокурор не вважатиме, що виконання такої умови може суттєво зашкодити меті обшуку.

Перед початком виконання ухвали слідчого судді особі, яка володіє житлом чи іншим володінням, а за її відсутності - іншій присутній особі повинна бути пред'явлена ухвала і надана її копія. Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.

У разі відсутності осіб у житлі чи іншому володінні копія ухвали повинна бути залишена на видному місці у житлі чи іншому володінні особи. При цьому слідчий, прокурор зобов'язаний забезпечити схоронність майна, що знаходиться у житлі чи іншому володінні особи, та неможливість доступу до нього сторонніх осіб.

Обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. За рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі речі або документи, що мають значення для кримінального провадження. Обшук особи повинен бути здійснений особами тієї ж статі.

Слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право відкривати закриті приміщення, сховища, речі, якщо особа, присутня при обшуку, відмовляється їх відкрити або обшук здійснюється за відсутності зазначених осіб.

При обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Речі, що вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не належить до речей, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку.

Згідно з ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою:

1. Виявлення і фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення.

2. Відшукання знаряддя кримінального правопорушення.

3. Відшукання майна, яке було здобуте в результаті його вчинення.

4. Встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Виходячи з вимог ч. 5 ст. 237 «Огляд» КПК України, згідно з якими при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу.

Також до додаткового завдання обшуку також можна віднести і вилучення інших речей і документів, дослідженням або вивченням яких можна отримати відомості, які можуть мати значення для правильного вирішення певної кримінальної справи.

2. Класифікація обшуку та стадії його проведення

Обшуки можуть бути класифіковані за різними підставами, а саме за:

1. Об'єктом:

1.1. Обшук приміщень.

1.2. Обшук на місцевості.

1.3. Обшук транспортних засобів.

1.4. Особистий обшук (тобто, обшук особи та його одягу).

2. Черговістю проведення:

2.1. Первісний.

2.2. Додатковий обшук проводиться в тому випадку, коли у процесі первісного обшуку не були знайдені необхідні речі чи документи або особи або коли в тому самому місці у тій же справі треба знайти інші речі, документи чи осіб.

2.3. Повторний, коли первісний обшук був проведений неякісно.

3. Кількістю одночасного обшуку об'єктів:

3.1. Поодинокий, коли обшуку підданий один об'єкт.

3.2. Груповий, коли обшук проводиться одночасно в декількох осіб, які проходять по одній справі або в однієї особи, але у різних місцях (квартира, дача).

Попри наявність відповідних особливостей кожного з названих вище різновидів обшуку, існують загальні (спільні) тактичні положення, засади, якими слід керуватись у ході будь-якого обшуку:

1) раптовість (неочікуваність для обшукуваного);

2) планомірність (тобто послідовність і системність обшуку);

3) цілеспрямованість;

4) використання етики і психології;

5) врахування особливостей предметів пошуку і характеру обслідуваного об'єкта тощо;

6) застосування техніко-криміналістичних засобів, методів і допомоги спеціалістів;

7) безпечність дій при обшуці для учасників і присутніх;

8) використання допомоги оперативних підрозділів та негласних відомостей, отриманої оперативним способом.

Умовно обшук можна поділяти на три стадії:

1. Підготовча стадія:

1.1. До виїзду на місце проведення обшуку.

1.2. На місці проведення обшуку.

2. Робоча стадія:

2.1. Оглядовий етап - з'ясування меж об'єкта, який має бути підданій обшуку.

2.2. Загальний етап - з'ясування, що саме являє собою об'єкт обшуку і де саме найбільш вірогідне місцезнаходження розшукуваних об'єктів.

2.3. Детальний етап - проведення власно розшукових та пошукових дій.

3. Заключна стадія обшуку - завершення документування розшукових і пошукових дій, а також дій з обстеження (огляду, особистого дослідження) знайдених об'єктів та ін.

Розглянемо більш детальніше кожну із представлених стадій.

Перший етан підготовчої стадії полягає в розробленні плану проведення обшуку і виконання комплексу заходів щодо його забезпечення. Цей комплекс заходів охоплює:

1) вивчення матеріалів кримінальної справи;

2) вивчення слідчої практики;

3) вивчення особи обшукуваного;

4) моделювання шуканих об'єктів;

5) проведення слідчих дій, спеціально запланованих для отримання недостатніх відомостей;

6) здійснення встановлювальних та інших розвідувальних заходів;

7) аналіз оперативно-розшукових відомостей;

8) підготовку технічних засобів;

9) визначення кола учасників обшуку;

10) складення письмового плану.

Подальшим етапом підготовчої стадії обшуку є здійснення комплексу заходів, що проводяться від моменту прибуття на місце обшуку, але до початку пошукових дій. Комплекс цих заходів є таким:

1) корегуються деякі пункти плану з урахуванням реальної обстановки та слідчої ситуації;

2) в зоні пошуку розмішується оперативний склад групи зовнішнього забезпечення.

Тобто, після прибуття (бажано раптового) на місце обшуку транспортний засіб залишають па певній віддалі від об'єкта обшуку.

Негайно організують спостереження за вікнами і вхідними дверми помешкання чи приміщення, в якому має проводитись обшук;

3) встановлюються зв'язки між групою зовнішнього забезпечення та іншими учасниками обшуку;

4) реалізуються завчасно розроблені прийоми раптового проникнення в приміщення або на місцевість, які обшуковуються.

Входять на місце проведення обшуку відразу всі учасники, зокрема поняті. Але, якщо навіть є непрямі дані, що злочинець озброєний і може вчинити опір, обов'язково проводяться оперативні операції щодо убезпечення всіх учасників слідчої дії та результативності проведення обшуку (через завдання оперативним працівникам з'ясувати, хто є на об'єкті майбутнього обшуку, припинити будь-які спроби застосування зброї тощо, а також можливість утекти, щось сховати або знищити);

5) за відсутності обшукуваного або дорослих членів сім'ї вжити заходів до їх доставлення додому або до місця обшуку, не розголошувати причини цього;

6) коли неможливо встановити місцеперебування обшукуваного або членів його сім'ї, а обшук відстрочити неможливо, запрошують представників домоуправління або місцевих органів влади і відкривають приміщення;

7) слідчий пред'являє своє посвідчення і ухвалу про обшук, на якій обшукуваний повинен розписатись за ознайомлення з нею, одночасно дається доручення оперативним працівникам перевірити документи в осіб, що були виявлені на місці обшуку, і опитати їх на з'ясування причетності до справи;

8) після цього слідчим дається вказівка, кому з цих осіб треба залишити місце слідчої дії, попередивши про нерозголошення відомостей, що стали їм відомі під час процедур, які проводилися за їхньої участі, а кому залишитись;

9) цим особам, а також тим, що прибули зі слідчим на місце обшуку (понятим, спеціалістам, свідкам, потерпілим тощо) слідчий роз'яснює їхні права та обов'язки;

10) має місце роз'яснення, що без дозволу слідчого обшукувані особи, а також інші особи: члени сім'ї обшукуваного, ті, кого на місці обшуку було залишено і залучено як допоміжних учасників, не вправі переміщатися по об'єкту, подавати якісь знаки або репліки, підходити до телефону, втручатись у дії учасників обшуку;

11) далі слідчий повідомляє мету обшуку, і обшукуваному пропонується видати предмети обшуку.

Коли ці об'єкти видано добровільно, слідчий проводить їх вилучення, вирішуючи питання про продовження чи завершення на цьому обшуку;

12) щоб обшукуваний згодом не зміг заявити, що знайдені в нього речі належать комусь іншому, доцільно до початку обшуку запитати його: «Чи немає у приміщенні чужих речей тощо?», і зафіксувати це запитання, а також відповідь у протоколі;

13) і останнє, що потрібно виконати па цій стадії,- ще раз узгодити розподіл обов'язків між учасниками обшуку.

Оглядовий етап розпочинається з орієнтування на місці обшуку і попереднього обслідування приміщення або ділянки місцевості.

Під час цього остаточно корегується план обшуку (коли ж такого немає в загальних рисах, намічається план обшуку і складається схема черговості пошукових операцій). Виявляються місця та об'єкти, що потребують спеціальних знань і особливої уваги.

На загальному етапі приймається рішення щодо застосування конкретних технічних засобів і допомоги оперативного складу (негласних співробітників).

Визначається початок пошукового огляду:

1. За напрямом і послідовністю дослідження:

1.1) зустрічне одночасне дослідження;

1.2) паралельне одночасне;

1.3) планове (коли площа поділяється на квадрати ділянки);

1.4) послідовне дослідження;

2. За обсягом дослідження:

2.1) суцільне обслідування (тобто має місце огляд усього приміщення або всієї території в чітко визначеному порядку, послідовності);

2.2) вибіркове (часткове) (пошук на місцях найбільш ймовірного переховування предметів пошуку).

3. За характером дослідження, завданням відшукати схованки тощо:

3.1) візуальний пошук;

3.2) вимірювання;

3.3) прослуховування;

3.4) простукування (різновид прослуховування), прощупування (щупом);

3.5) просвічування об'єктів за допомогою рентгенівських і гамма-променів;

3.6) огляд закритих порожнин крізь малі отвори за допомоги оптичної системи, що складається з мініатюрного ширококутного об'єктива, світловода і окуляра (в медицині такий
пристрій називають ендоскопом);

3.7) пошук із використанням оптичних приладів, здебільшого луп;

3.8) спосіб пересипання сипучих речовин;

3.9) переливання рідин;

3.10) порівнювання однорідних речей і ділянок;

3.11) виявлення демаскувальних ознак, зокрема матеріальних негативних обставин;

3.12) виявлення (знаходження) шуканого з використанням собаки-детектора: на сліди запаху зброї, наркотиків, трупу тощо;

3.13) обслідування без порушення цілісності об'єктів та обслідування, пов'язане з порушенням їхніх частин;

3.14) психологічні прийоми: «розвідка словами», тощо.

У ході обшуку вказані способи можуть застосовуватись у різних комбінаціях - поєднаннях, залежно від наявних ситуацій обшуку.

Детальний етап робочої стадії - найскладніша, об'ємна і відповідальна частина обшуку. Вона полягає в проведенні детального обслідування обшукуваного приміщення, місцевості чи особи. Від якості виконання цього етапу залежить досягнення мети слідчої дії.

Особливе значення відіграють такі загальні тактичні положення обшуку, про які вже згадувалося: планомірність, цілеспрямованість обшуку, використання даних етики і психології, врахування ситуації та ін., а особливо вміння правильно вибрати потрібні за конкретних ситуацій тактичні прийоми та відповідну комбінацію останніх.

Класифікації тактичних прийомів обшуку, що реалізуються саме в ході його детального етапу:

1. За функціональною спрямованістю:

1.1) тактичні прийоми, що виконують пошукову функцію:

1.1.1) аналіз обстановки окремих ділянок приміщення,

1.1.2) зіставлення предмета пошуку з різними об'єктами місця обшуку,

1.1.3) орієнтація на професійні навички обшукуваної особи;

1.2) тактичні прийоми, що викопують комунікативну функцію з обшукуваним:

1.2.1) роз'ясненням неправильно зайнятої обшукуваним позиції.

1.2.2) постановка обшукуваному контрольних запитань,

1.2.3) застосування навіювання у формі наказу тощо.

2. За об'єктом спрямованості:

1) тактичні прийоми, спрямовані на створення впливу на обшукуваного:

1.1) розмова на сторонню тему,

1.2) розвідка словами,

1.3) пояснення мети обшуку та ін.;

2) тактичні прийоми, направлені на дослідження матеріальної обстановки:

2.1) аналіз виявлених слідів та їхніх ознак,

2.2) аналіз ознак предметів пошуку,

2.2.) використання можливостей типових аналогів тощо.

3. За об'ємом (широтою) використання:

3.1) тактичні прийоми, що використовуються тільки під час обшуку:

3.1.1) розвідка словами;

3.1.2) орієнтація на професійні навички обшукуваного;

3.2) тактичні прийоми, що застосовуються під час провадження слідчих дій:

3.2.1.) контрольні запитання;

3.2.2) постановка різноманітних запитань;

3.2.3) розмова на сторонню тему;

3.2.4) роз'яснення потреби допомогти органам розслідування та ін.

4. За особливостями реалізації:

4.1) тактичні прийоми, що реалізуються безпосередньо і особисто слідчим;

4.2) тактичні прийоми, що реалізуються через розподіл ролей між учасниками слідчо-оперативної групи.

Додаткові і найсвіжіші відомості про місцеперебування шуканого можна отримати і під час самого обшуку, спостерігаючи за поведінкою обшукуваного, його реакцією на перебіг діянь.

Емоції обшукуваних (хвилювання, страх, радість, апатія) можуть указувати на ті місця, де сховано шукані об'єкти. Так, наприклад, хвилювання обшукуваних зростає мірою наближення слідчого (чи учасника слідчо-оперативної групи) до місця схованки.

Інколи неабиякий позитивний результат дає вже неодноразово згадувана «розвідка словами», що полягає у звучному називанні слідчим чергового об'єкта обшуку, поєднаного зі спостереженням за реакцією обшукуваного.

Щоб це спостереження було якомога ефективнішим, його доцільно доручити спеціально виділеному досвідченому оперативному працівникові.

Відомості про місця знаходження тайників можна отримати і за умови правильного оцінювання психології, професійних знань, навичок і вмінь того, хто причетний до виготовлення (будови) схованки, ким здебільшого є сам обшукуваний.

На детальному етапі цієї слідчої дії особливо важливо дотримуватися таких рекомендацій:

1) по можливості обслідувати об'єкт без порушення його цілісності, через простукування, проколювання, промацування, вимірювання, порівняння з аналогічними об'єктами, а також за допомоги відповідних науково-технічних засобів (металошукача, ультра- чи інфра- випромінювача, ендоскопа та багатьох інших);

2) обслідування зі зламом (частковим) об'єкта проводити тільки за наявності для цього достатніх підстав, але і в цьому випадку намагатися діяти раціонально (наприклад, якщо є можливість оглянути виявлену внутрішню пустоту крізь невеликий отвір, не варто повністю зламувати об'єкт; не варто зривати всі шпалери - досить вирізати їхні шматки, щоби згодом їх
можна було приклеїти на свої місця;

3) під час вилучення речей забезпечити цілісність ознак - слідів дотику до них обшукуваного;

4) звертати увагу на відсутність речей, про наявність яких в обшукуваного було відомо слідству або ж які повинні бути на місці обшуку, про що свідчать результати пошуку (відсутність коштовностей тощо за наявності їх письмового списку, значна кількість магнітофонних і відеокасет за відсутності самої апаратури тощо) і взагалі помічати прояви як матеріального, так нематеріального характеру негативних обставин;

5) перед завершенням детального етапу обшуку виконати повторний обхід та огляд об'єкта обшуку, аби переконатися, чи достатньо повно виконано слідчу дію (та інші рекомендації).

Останньою стадією обшуку є завершальна стадія, що полягає в закріпленні джерел доказів, зокрема, і фіксації результатів обшуку, взагалі.

Результати обшуку фіксуються у протоколі слідчої дії та додатках до нього.

3. Особливості тактики проведення окремих видів обшуку. Фіксація результатів

Обшук у приміщенні передбачає примусове обстеження всіх приміщень, які є у володінні фізичних чи юридичних осіб, якщо там можуть знаходитись об'єкти пошуку. Він полягає у вивченні та аналізі конструктивних вузлів будинку, житлових і підсобних приміщень, речей домашньої обстановки.

Обшук рекомендується розпочинати з найбільш «важких» ділянок приміщення, проводити пошук спочатку у нежитлових, а потім у житлових приміщеннях, здійснювати обшук у напряму від входу до приміщення. Особливу увагу при обстеженні конструктивних вузлів будівлі необхідно приділяти елементам, що не передбачені проектом, а також на відсутність окремих деталей, неоднорідності пофарбування, пошкодженню павутиння, відмінності у штукатурці. З метою виявлення схованки доцільно у вірогідних місцях її знаходження простукати стіну.

Також необхідно ретельно обстежувати речі обстановки, звернувши увагу на усі щілини, виміряти і порівняти усі внутрішні та зовнішні габарити.

Пошукові дії в службових приміщеннях слід розпочинати з робочого місця обшукуваного. Перш за все оглядають робочий стіл, сейфи і шафи.

Обшук транспортних засобів передбачає примусове обстеження будь-якого транспортного засобу, який є у приватному володінні громадянина. Обшук легкового автомобіля доцільно розпочати з багажника і закінчувати мотором. У салоні знімаються килими, чохли, перевіряються місця між сидіннями і спинками, досліджується торпеда, знімається автомагнітола. Механізми й деталі, що розташовані в автомобілі під днищем оглядаються на «ямі». Обшукується автомобіль і під капотом. Обшук автотранспортних засобів доцільно проводити за участю фахівця автотехніка.

Під час обшуку відкритої місцевості спочатку необхідно провести візуальний огляд для виявлення ознак схованок - свіжо викопана земля, засохла рослинність, незвичайне розташування грядок.

При виявленні підозрілого місця необхідно прощупати його довгим щупом або перекопати на відповідну глибину. Якщо зовнішніх ознак схованки не виявлено, треба перевірити всю ділянку за допомогою металошукача або щупа, обстежуючи його у шаховому порядку.

Обшук особи полягає у примусовому обстеженні людини, її одягу, взуття та інших речей. Особистий обшук необхідно проводити дотримуючись правил безпеки.

Обшукуваного необхідно поставити обличчям до стіни або автомобіля під кутом 45 градусів із широко розведеними руками та ногами. Особа, яка проводить обшук не повинна дуже нахилятися, щоб не втратити рівновагу. Обшук рекомендується проводити з верху до низу - головний убір, верхній одяг, взуття, приділяючи особливу увагу кишеням, швам на одязі, підкладці та ін. Такий обшук виконує особа однієї статі з обшукуваним, а при необхідності запрошується і медичний представник.

До обшуку особи належить і обстеження речей, які є в обшукуваного (портфелі, валізи, сумки, гаманців та ін.).

Випадки проведення особистого обшуку без винесення постанови слідчого чи ухвали суду:

1. При фізичному захопленні переслідуваного, якщо є підстави вважати, що при ньому є знаряддя злочину, інші небезпечні об'єкти або речові джерела доказів, можливість спроби позбутися цих речей тощо.

2. При затриманні підозрюваного уповноваженими органами.

3. При взятті підозрюваного під варту.

4. За наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка знаходиться в приміщенні, де проводиться обшук, приховує при собі речі або документи, що мають значення для встановлення істини в кримінальній справі.

Фіксація результатів обшуку. Результати обшуку фіксуються у протоколі слідчої дії та додатках до нього. Від повноти і об'єктивності документування й відображення іншим способом ходу і результатів обшуку залежить доказове значення цієї дії.

Протокол повинен відповідати загальним, передбаченим ст. 104 КПК України вимогам.

Протокол доцільно складати після завершення обшуку і обов'язково на місці його проведення. Під час слідчої дії слідчому рекомендується вести чорнові записи або застосувати диктофон.

Окрім цього, можуть застосовуватися фото-, кінознімання, відеозапис із дотриманням окремої процедури і тактичних рекомендацій.

З огляду на необхідність вручення обшукуваному копії протоколу його потрібно скласти не менш ніж у двох екземплярах.

Протокол обшуку, як і протоколи більшості слідчих дій, складається з трьох частин.

У вступній частині (шапці) протоколу зазначають:

1) місце і дату виконання слідчої дії;

2) час початку і завершення обшуку;

3) посаду, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол, і кожного зі складу слідчо-оперативної групи, спеціалістам - роз'яснення прав та обов'язків;

4) прізвище, ім'я, по батькові та домашню адресу кожного понятого, факт роз'яснення їм прав;

5) дату винесення ухвали про проведення обшуку, ким складено, ким санкціоновано обшук (коли санкції та постанови немає, вказується чому)

6) адресу приміщення, де проводився обшук, або місце розташування, межі обшукуваної території;

7) позначка про роз'яснення обшукуваному чи особам, які його заступають, права бути присутніми на місці виконання слідчим усіх дій, робити заяви щодо цих дій, що підлягають занесенню до протоколу;

8) позначка про те, що перед початком обшуку слідчий запропонував добровільно видати шукане і якою була відповідь;

9) позначка про доведення до відома про застосування факультативних засобів фіксації перебігу та результатів слідчої дії та інших технічних засобів пошуку. обшук виїмка кримінальний слідчий

В описовій частині протоколу зазначається:

1) найменування знайденого або добровільно виданого об'єкта, описання його ознак (назва, розмір, форма, вага, колір, маркування, мітки, номери, пошкодження тощо), реквізити документів, що будуть вилучатися, серії та номери цінних паперів, сума грошей і купюри (у справах про хабарництво вказують номери купюр).

Завдання слідчого полягає в тому, щоб охарактеризувати й індивідуалізувати знайдену і згодом вилучену річ, зафіксувати ознаки та особливості, що дозволять відрізнити її від інших схожих об'єктів, унеможливити її підміну. У випадку вилучення виробів із дорогоцінних металів у протоколі обшуку зазначають назву виробу його родові та індивідуальні ознаки, колір або відтінок, розмір, кількість, особливості окремих частин, наявність пробірних знаків.

Не встановивши точного найменування знайденого металу або коштовного каміння, не варто називати їх «золотом», «платиною» або «смарагдами» тощо;

2) де і в яких умовах зберігалась кожна знайдена річ; якщо в тайнику, тоді облаштування останнього, як його було виявлено, які конкретні технічні засоби для цього було застосовано;

3) чи було вчинено опір учасникам слідчо-оперативної групи, спроби сховати або знищити шукане;

4) позначки про прояви негативних обставин (наявності чи відсутності, демаскувальні ознаки, дисимуляції);

5) які пошкодження заподіяно різним об'єктам внаслідок пошуку і виявлення шуканого (злами замків, підлоги, стін; пошкодження обшивок, розкриття швів, злам меблів тощо).

У завершальній частині протоколу повинні міститися:

1) перелік вилучених конкретних речей (документів) із вказівкою (повторною) їхніх індивідуальних ознак (кількість, вага, колір, особливі прикмети); вказівка на суми вилучених грошей, валюти. Коли кількість вилученого є значною, можна оформити вилучення окремим описом, що долучається додатком до протоколу обшуку, про що в ньому робиться позначка;

2) вказівка на матеріал, спосіб упакування і опечатування вилученого;

3) перелік громіздких речей, вилучити які на момент обшуку було неможливо і які передано на відповідальність зберігання власникові або його родичам чи представникам будинкоуправління, місцевим органам влади;

4) позначка про попередження вказаних осіб про відповідальність за незбереження переданого їм під відповідальність майна, про що відбирається відповідна (відмітка) розписка;

5) заяви спеціалістів та їх пояснення щодо зроблених висновків;

6) заяви (якщо вони надійшли) від обшукуваного та інших присутніх на обшуку осіб щодо дій слідчого та змісту протоколу;

7) підписи учасників обшуку, обшукуваного чи осіб, які його заступають, про засвідчення ними правильності протоколу, а також підпис особи, якій було вручено копію протоколу.

У разі відмови від підпису обшукуваного чи осіб, що представляють його інтереси, цей факт фіксується в протоколі.

Запитання для самоконтролю

1. В чому полягають завдання обшуку та виїмки (тимчасового доступу та вилучення речей і документів)?

2. Які існують різновиди обшуку?

3. Які принципи необхідно враховувати при проведенні обшуку?

4. За якими підставами можна класифікувати обшук?

5. В чому полягає особливість тактики обшуку приміщень?

6. Які існують способи проведення обшуку приміщень?

7. В чому полягає особливість тактики обшуку на місцевості?

8. Які існують основні способи проведення обшуку на місцевості?

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.