Перспективи запровадження в Україні ювенальної юстиції

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Діти - це окрема, самостійна частина суспільства, якій притаманні особливі правила поведінки, своєрідні життєві стереотипи, що забезпечують її розвиток і становлення та перетворення в дорослу (основну) частину суспільства. Щороку засуджуються до різних видів покарання тисячі підлітків. На жаль, каральна система в її нинішньому вигляді не здатна зробити з неповнолітніх правопорушників законослухняних громадян. Отже, вона потребує істотних змін та реформ.

Аналіз публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми. Висвітлення проблем, котрі пов'язані із здійсненням безпосередньо профілактики правопорушень серед неповнолітніх, вже багато років турбують громадськість, вчених-юристів та правоохоронців-практиків безпосередньо України та багатьох країн світу у цілому. Велика кількість науковців та практиків: І.О. Бандурка, В.М. Бурдін, Т.О. Гончар, Т.А. Денисова, Н.М. Крестовська, Є.С. Назимко та інші - досліджували та вивчали дану проблему. В нашу державу ювенальні технології йдуть з великою швидкістю й повним ходом. Запроваджується «Концепція розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні» (словосполучення «ювенальна юстиція», щоб не лякати народ, вирішують змінити на «кримінальну юстицію щодо неповнолітніх»), котра була схвалена Президентом України в 2011 році.

Метою є дослідження особливостей правового регулювання ювенальної юстиції та можливих перспектив її впровадження в Україні.

В період з 2011 по 2018 було зроблено великий внесок у розвиток даного питання. За підрахунками Державної служби статистики, у країні в період з 1996 року дитяче населення зменшилося майже в два з половиною рази. Станом на 2017 рік кількість дітей становить близько 8 млн. Час від часу в інформаційному просторі України порушується питання ювенальної юстиції. Причому, на жаль, причиною актуалізації цієї найважливішої проблеми стає не розуміння необхідних змін у підходах і системі захисту прав дітей, а чергові жахливі випадки їх порушення. Найбільш гостро вони постають у країнах, що розвиваються, та у країнах з перехідною економікою, до яких належить і Україна. Започатковані у світі загальнообов'язкові стандарти дотримання прав людини стали однією з пріоритетних задач, що вирішуються суспільством задля захисту порушених прав уразливих верств населення, у тому числі і неповнолітніх. Важливість державного та громадського захисту цих вразливих груп полягає у перспективності розвитку та побудови правової держави з демократичними цінностями.

Важливо зазначити, що подальший соціальний та економічний розвиток будь-якої держави залежить від її людського потенціалу, а тому вивчення зарубіжного досвіду впровадження ювенальної юстиції, як системи захисту прав неповнолітніх, є надважливим завданням будь-якої правової держави. ювенальний юстиція правовий

У мінімальних стандартних правилах ООН, які стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила 1985 р.) зазначено: “...за вчинення правопорушень, які караються за законом держави, неповнолітні повинні притягуватися до відповідальності, яка відрізняється від відповідальності повнолітніх осіб”.

Згадаємо п. 3 ст. 40 Конвенції про права дитини (1989), у якій підкреслено, що “...держави-учасниці прагнуть сприяти в установленні законів, процедур, органів і установ, що стосуються безпосередньо дітей, які, як вважається, порушили кримінальне законодавство, обвинувачуються або визнаються винними в його порушенні” [2].

Саме це положення стає міжнародно-правовою основою для формування державної політики України у сфері створення системи ювенальної юстиції.

Перші ініціативи щодо створення системи ювенальної юстиції в Україні здійснювалися з 2003 р. у формі підготовки та оприлюднення низки інформаційних матеріалів та проектів нормативних документів, впровадження регіональних пілотних проектів.

Важливим у цьому процесі була ініціатива недержавних організацій, що перейшла у співпрацю з державними органами, причетними до питань ювенальної юстиції, у першу чергу, Верховного Суду, Генеральної прокуратури, Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерства освіти і науки України, Державної кримінально-виконавчої служби та ін.

Президент України підписав у 2011 р. Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні [5].

Так, у квітні 2011 р. Львівська міська рада звернулася до Президента України з вимогою попередити введення в Україні ювенальної юстиції. 14 червня у Києві відбулись акції протесту батьківської громадськості проти введення системи ювенальної юстиції, а також інших «антисімейних технологій». Спеціалісти Батьківського руху брали активну участь у роботі круглих столів, послідовно виступали проти введення кримінальної (ювенальної) юстиції. Більше того, юристами Батьківського руху було розроблено альтернативний варіант Концепції, який декілька разів (у листопаді 2010 р., а також повторно у березні 2011 р.) був направлений офіційно в Міністерство юстиції, з копією Президенту України. Всі вони висловлювалися проти підписання Президентом України 24 травня 2011 р. «Концепції розвитку кримінальної юстиції для неповнолітніх в Україні». Основними аргументами противників запровадження ювенальної юстиції виступають твердження про «спрямованість ювенальної юстиції на руйнування інституту сім'ї в Україні», а також те, що «ювенальні суди будуть непідконтрольні державі, натомість отримають виключне право контролю за сім'ями та відібрання дітей у батьків» [3].

Чинні норми, що стосуються безпосередньо дітей, містяться в таких документах:

- Конвенція про права дитини 1989 р., що до кінця 1997 р. була ратифікована усіма країнами, за винятком Сполучених Штатів Америки й Сомалі;

- мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних Націй, які стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила), 1985 р. (далі - Пекінські правила);

- правила Організації Об'єднаних Націй, що стосуються захисту неповнолітніх, позбавлених волі, 1990 р. (далі - Правила);

- керівні принципи Організації Об'єднаних Націй для попередження злочинності серед неповнолітніх (Керівні принципи, прийняті в Ер-Ріяді) 1990 р. (далі - Ер-Ріядські керівні принципи);

- керівні принципи щодо дій в інтересах дітей у системі кримінального правосуддя (Відень, 1997 р.) [1, с. 37].

Слід зазначити, що в науковій літературі відсутній єдиний підхід до визначення поняття «ювенальна юстиція». Ювенальна юстиція включає в себе профілактику підліткової злочинності та соціально-психологічну реабілітацію неповнолітніх, які вчинили злочин (у тому числі засуджених, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі), так і неповнолітніх жертв злочинів.

Ювенальна юстиція «працює» із двома категоріями дітей - це діти- правопорушники та діти, які опинились у складній життєвій ситуації (сироти, позбавлені батьківського піклування, безпритульні, свідки та жертви злочинів тощо). Зміст і мета ювенальної юстиції - це збереження або реабілітація особи дитини при усвідомленій невідворотності покарання за скоєне [4, с. 26].

Основне завдання ювенальної юстиції полягає в тому, щоб вивести неповнолітніх із загальної системи каральної юстиції. Саме на це спрямовані положення численних міжнародних договорів, учасником яких є Україна. Відповідно до загальновизнаних стандартів розгляд справи про злочин, вчинений підлітком, повинен здійснюватися після спеціальної попередньої підготовки за участю психологів і соціальних працівників. Судове засідання також має проходити у спеціально створеній обстановці, яка забезпечує підліткові психологічний комфорт і виключає репресивний тиск на його психіку [1, с. 36].

Велика увага приділена необхідності забезпечення відкритості та доступності широкій громадськості інформації про принципи, норми та правила, на яких ґрунтується законодавство про кримінальну юстицію, з метою уникнення неправильного сприйняття громадськістю даного інституту та, як наслідок, протистояння між владою і суспільством.

Існують такі основні принципи та функції ювенальної юстиції:

1. Охоронна. Забезпечення судового захисту неповнолітнього як потерпілого, підсудного, засудженого тощо шляхом закриття справи про злочин неповнолітнього або про посягання на злочин, зменшення розміру покарання у зв'язку з неповноліттям відповідно до Кримінального кодексу України; надання переваги виховному впливу перед примусовими заходами тощо; цей принцип пов'язаний із відновною та примирною функціями.

2. Відновна та примирна. Ювенальна юстиція має базуватися на відновному принципі. У цьому її істотна відмінність від сучасного «дорослого» правосуддя. Правосуддя у справах неповнолітніх має бути не каральним, а передовсім таким, що відновлює порушені права та свободи жертви злочину або потерпілого від правопорушення, сприяє усвідомленню правопорушником необхідності відповідати за свої вчинки і здійсненню заходів для відшкодування завданої шкоди. Залагодження конфліктів та вирішення ситуацій, пов'язаних з правопорушеннями, відбувається шляхом досягнення порозуміння між сторонами судового процесу із залученням їх соціального оточення та представників місцевих громад.

3. Реабілітаційна. Реабілітація стосується і дитини, яка зазнала жорстокого поводження або недбалого піклування, і неповнолітнього правопорушника, який має бути ресоціалізований. Для цього ювенальний суд має стати координатором програм і проектів, а також центральною інституцією серед низки державних та недержавних, які працюють з дітьми.

Аналізуючи ювенальну юстицію з різних боків, можна виділити позитивні й негативні ознаки. Якщо говорити «за», в першу чергу спрямована на удосконалення превентивної та профілактичної роботи з неповнолітніми особами, які схильні до вчинення правопорушення, і лише потім передбачає заходи боротьби з підлітковою злочинністю та роботу з неповнолітніми злочинцями. Провідну роль у процесі виховання дітей якраз і відіграватиме сім'я та громадськість шляхом застосування гуманних методів роботи з дітьми [5].

Міжнародна й вітчизняна практика свідчить, що запровадження ювенальної юстиції є важливим фактором, який позитивно впливає на суспільство та сприяє зміцненню позицій місцевих громад. Ефективною складовою ювенальної юстиції є програми з відновного правосуддя: це й виховний вплив на правопорушника, і профілактика вчинення повторних правопорушень, і сприяння соціальній адаптації та реінтеграції правопорушників у суспільство.

Вважаємо, що знайдуться аргументи, які викликають у людей стурбованість і настороженість. Багато хто побоюється ситуації, коли дітей почнуть вилучати із сім'ї за найменший проступок батьків. Наприклад, у Франції, якщо дитина поскаржиться на своїх батьків, з приводу того, що вони їй щось не дозволяють або не дають кишенькові гроші, - це може бути підставою для судового розгляду. Другим негативним моментом є припущення, що в результаті усвідомленої безкарності розгул дитячої злочинності дійде свого піку. За даними статистики, в країнах з працюючою ювенальною юстицією злочинність все більше молодіє, дитячі злочини там відбуваються в рази частіше, порівняно з іншими країнами. Серед негативних моментів потрібно зазначити, що в Україні не торкаються питання адміністративного судочинства, пов'язаного із дітьми.

Недоліком розпорядження Кабінету Міністрів України є те, що всі його положення здебільшого спрямовані на профілактичну роботу з неповнолітніми правопорушниками, тобто особами, які вже відбувають покарання. Наприклад, «створення належних умов для життя, забезпечення необхідної медичної допомоги у приймальниках-розподільниках для дітей органів внутрішніх справ, слідчих ізоляторах, спеціальних виховних установах»; «створення та оновлення матеріальної бази для національно- культурного і духовного розвитку неповнолітніх, які тримаються у спеціальних виховних установах, проведення з ними психолого-педагогічної та фізкультурно-спортивної роботи» [6] тощо.

Не можна брати модель ювенальної юстиції «західного типу» і шаблоном вставляти в Україні, через менталітет та непристосованість існуючої правової системи вона просто не приживеться, її необхідно адаптувати.

Ювенальна політика буде ефективною лише тоді, коли вона буде елементом усієї національної правової системи, в тому числі у сфері злочинності неповнолітніх. Вона повинна бути органічно взаємопов'язана з усіма напрямами державної правової політики на стадіях вироблення, прийняття і реалізації рішень.

Таким чином, питання запровадження ювенальної юстиції та відновного правосуддя для України є дуже актуальним, оскільки стан підліткової злочинності в державі викликає глибоку занепокоєність та зумовлює необхідність пошуку нових засобів її попередження.

Ювенальна юстиція - це заснована на специфічних принципах особлива система захисту прав неповнолітніх, яка включає в себе сукупність державних органів, діяльність яких здійснюється спільно з відповідними методико-психологічними, соціальними службами допомоги дітям і підліткам за допомогою механізму захисту прав дитини, які застосовуються для забезпечення реалізації її прав. Мета ювенальної юстиції - виховання неповнолітніх через зменшення шкідливого впливу на них чинника залучення у кримінальне судочинство. Очевидно, що відмітною ознакою ювенальної юстиції є пріоритет інтересів розвитку особистості неповнолітнього та його соціалізація.

Теперішній час - важливіший етап уведення системи ювенальної юстиції в Україні, мета й завдання існування якої - забезпечення прав дитини у цілому, її цивільних (сімейних, житлових) прав і її захист від кримінального переслідування у кримінальному процесі, керуючись принципом верховенства права, застосовуючи реституційний підхід і відновне правосуддя.

Література

1. Восстановительное правосудие для несовершеннолетних и социальная работа (от проектов к практике): сборник / общ. ред. Т.И. Марголина, Л.А. Соболева. Пермь, 2006.

2. Конвенція про права дитини Прийнята резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї від 20 листопада 1989 року. Набула чинності 2 вересня 1990 року. URL: http://www.un.org/russian/documen/convents/childcon.htm (дата звернення: 02.02.2019 р.)

3. Львовский городской совет призывает Президента предотвратить введение в Украине ювенальной юстиции. ЦКЪ: http://lb.ua/news; Всенародное противодействие внедрению ювенальной юстиции в Украине // http://sovest.dnepro.org/2011/3426.html. (дата звернення: 02.02.2019 р.)

4. Права дітей: зб. док. Ради Європи та Організації Об'єднаних націй / упоряд. Громадська правозахисна організація «Громадський контроль»; пер з англ. Серія «Права людини». Київ, 2002.

5. Про Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні від 24 травня 2011 року № 597/2011: Указ Президента України. ЦКЬ: https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/597/2011 (дата звернення: 02.02.2019 р.).

6. Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні: розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.10.2011 № 1039-р. Урядовий кур'єр. 2011. № 208.

7. Крукевич О.М. Становлення та історичний розвиток кримінальної юстиції щодо неповнолітніх. Порівняльно-аналітичне право. 2014. № 6. С. 23-31.

8. Кримінальний процесуальний кодекс України. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 (дата звернення: 02.02.2019 р.).

Размещено на Allbest.ru