Відносини власності подружжя в міжнародному приватному праві: теоретичні аспекти

Размещено на http://allbest.ru

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Анотація

Ключові слова: відносини власності, режим власності, право власності, подружжя, міжнародне приватне право.

За сучасних умов дослідження питань правовідносин власності залишаються незавершеними, адже в зазначеній сфері можна знайти проблематику, вивчення якої збагатить сучасну науку міжнародного приватного права за допомогою вироблення цілісного уявлення про такі правовідносини. Відповідно, детального вивчення потребують питання, пов'язані з особливостями правового регулювання відносин власності подружжя в міжнародному приватному праві: право власності, що є центральним у системі речових прав, виходить за межі регулювання внутрішньодержавним правом і закріплюється на міжнародному рівні за рахунок поширення правовідносин, ускладнених іноземним елементом [10, с. 515].

У світлі зауваженого вище не можна уникнути розгляду питання права власності загалом, оскільки воно є складним правовим феноменом, що досліджувався науковцями в усі часи. Власність і право власності співвідносяться як зміст і форма одного і того самого явища. Із цього приводу С. Апексєєв стверджує, що власність за самою суттю створених відносин - це і право власності. Власність без "права на неї" втрачає будь-який сенс, основи свого існування. Це означає, що при наданні власності загальної характеристики визначального значення набуває її правова складова, яка є основою того, що дві близькі і, водночас, здавалося б, різні категорії - "власність" і "право власності" - за своєю суттю й основними рисами є тотожними, адже збігаються і перекривають (нехай і не в усьому) одна одну [2, с. 7-27].

На думку Ю. Толстого, право власності є системою правових норм, що регулюють відносини щодо володіння, користування і розпорядження власником належною йому річчю на розсуд власника й у його інтересах, а також щодо усунення втручання всіх третіх осіб у сферу його господарського панування [4, с. 411]. Є. Суханов стверджує, що право власності як суб'єктивне цивільне право - закріплена законом можливість особи на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним їй майном, одночасно беручи на себе тягар і ризик його утримання [6, с. 32]. З погляду В. Камишанського, право власності - це найбільш речове право, у якому розсуд власника визначається його волею, межами й обмеженнями, встановленими законом в інтересах третіх осіб і суспільства загалом. Власнику належать права володіння, користування, розпорядження своїм майном [5, с. 420]. К. Скловський, зі свого боку, не бачить необхідності давати повного визначення праву власності і пропонує кожному досліднику сконструювати своє визначення цієї категорії, зважачи на специфічні властивості абсолютного речового права [11, с. 205-215].

У кожній державі центральним правовим інститутом є інститут права власності, адже праву власності належить головне місце в системі речових прав [15, с. 121]. Згідно з позицією О. Юлдашева, у різних правових системах світу речові права характеризуються двома основними ознаками:

• вони прямо передбачені законодавством: особа не може за своїм бажанням створювати будь-які різновиди речових прав;

• вони належать до прав абсолютних, за яких пра- вочинності носія права відповідає обов'язок усіх інших осіб визнавати їхню дію й утримуватися від їхнього порушення [15, с. 121].

До прикладу, положення § 903 ч. 3 Цивільного уложення Німеччини, присвячені власності, встановлюють правомочності власника. Власник речі може в тій мірі, у якій цьому не перешкоджає закон або права третіх осіб, розпоряджатися річчю на свій розсуд й усувати будь-який вплив з боку інших осіб [7, с. 549550]. Згідно зі ст. 544 Цивільного кодексу Франції, власність - це право користуватися і розпоряджатися речами найбільш абсолютним чином, якщо тільки їхнє використання не забороняється певними законами або регламентами [3, с. 392].

Можемо стверджувати, що власність - це право максимально повного панування над річчю. Проте з давніх-давен праву відомий феномен спільної власності, коли кілька суб'єктів здійснюють панування над річчю одночасно. У зазначеному випадку особливого значення набуває феномен відносин власності подружжя. При вивченні історії розвитку інституту подружньої власності виникає питання, пов'язане з періодизацією правовідносин власності подружжя.

Наприклад, О. Чефранова пропонує авторську періодизацію, що передбачає три стадії:

• перша стадія - первісна, - що відрізняється спільністю володіння майном усіх членів первісної сім'ї;

• друга стадія характеризується наявністю роздільної або спільної часткової власності;

• третя стадія пов'язана із формуванням особливої майнової спільності, в основі якої лежить спільна власність подружжя щодо придбаного під час шлюбу майна [14, с. 7].

А. Слепакова, проводячи дослідження історичного розвитку правового регулювання майнових відносин подружжя, цілеспрямовано утрималася від виділення будь-якої періодизації правовідносин власності подружжя [12, с. 55-82]. Такий підхід, на наш погляд, легко пояснюється тим, що еволюція майнових відносин подружжя з часів Київської Русі і дотепер відбувалася під впливом релігійних, економічних і політичних чинників.

Наприклад, самобутність України, що реалізовувалася в її просторово-географічній ролі по осі "Схід - Захід", розпорошена урбанізація, століття кріпацтва, православна релігія, що стала на кілька століть майже монопольним регулятором шлюбно-сімейних відносин, період радянської влади - перелік основних причин, що призвели до розрізненості правових норм, застосування яких ставилося часом у залежність від географічних і соціальних факторів. майновий право власність шлюбний договір

Іноді науковці висловлювали абсолютно протилежні погляди щодо дії того чи іншого принципу побудови правовідносин власності подружжя протягом одного і того ж історичного періоду, щодо однієї і тієї ж географічної місцевості або соціального прошарку населення. Усе це створює чимало перепон у правильному тлумаченні, зіставленні і встановленні певної періодизації розвитку правовідносин власності подружжя для сучасних фахівців.

Представляється можливим визначити найбільш яскраво виражені принципи побудови правовідносин подружжя, що визначають режим їхнього майна на теренах України й інших держав Східної Європи в різні історичні періоди:

1) період Київської Русі - IX ст. Режим майна побудований на принципах спільності всього майна подружжя незалежно від способів і часу його придбання, де право розпорядження одноосібно належить чоловікові. Майновий стан дружини поставлено в залежність від форми, у якій укладався шлюб;

2) період Х-ХІІІ ст. Режим майна побудований на принципах спільності всього майна незалежно від часу і способів його набуття, де подружжя діє як єдиний суб'єкт у договорі або майном розпоряджається чоловік за згодою дружини;

3) період ХIV-ХVN ст. Режим майна побудований на принципах спільності набутого у шлюбі майна, де обидва з подружжя вважаються власниками. Майно кожного з подружжя становить придбане до шлюбу майно, а також те майно, що придбано під час шлюбу відповідно до безоплатних угод. Спільним майном розпоряджаються обидва члени подружжя, діючи як єдиний суб'єкт у договорі, або ж майном розпоряджається чоловік за згодою дружини. Чоловік розпоряджається своїм майном самостійно, а дружина - за згодою чоловіка;

4) період ХVШ-ХIХ ст. Режим побудований на принципах роздільності майна незалежно від часу і способу його придбання;

5) XX ст. Режим побудований на принципах спільності майна, придбаного подружжям у шлюбі. Майном подружжя є майно, придбане до шлюбу і придбане в шлюбі, згідно з безоплатними угодами. Правомочності щодо майна, яке належить на праві спільної власності, обидва з подружжя здійснюють за обопільною згодою. Розпорядження майном кожного з подружжя проводиться самостійно, без згоди другого члена подружжя.

Сучасний, об'єктивний погляд на ситуацію було висловлено О. Чефрановою, яка, провівши комплексне всебічне дослідження зазначеної проблематики, висунула припущення, що імперативне встановлення радянською владою загальної власності на майно було продиктовано аж ніяк не прагненням до захисту жінки, яка не мала самостійного джерела доходу: демографічні дані вказують на практичну відсутність дружин- домогосподарок у СРСР. На думку автора, спільність майна визначалася політичними й ідеологічними чинниками, спрямованими на викорінення будь-яких проявів самостійності й незалежності особистості від держави. З огляду на зазначене, вважаємо, що і відсутність інституту шлюбного договору в радянському праві є природним продовженням послідовної ідеологічної політики КПРС.

У 1990-х рр. розпад радянського ладу, суспільні й економічні зміни створили неминучу потребу не тільки в серйозному корегуванні, а й у кардинальній зміні низки інститутів сімейного законодавства. Зокрема, науковці почали порушувати питання законного режиму майна подружжя.

І. Жилінкова, наприклад, під законним режимом майна подружжя визначає такий порядок регулювання майнових відносин подружжя, що базується безпосередньо на нормах законодавства і має універсальний характер, тому що розрахований на всіх осіб, які мають статус подружжя [9, с. 166]. Схожу позицію займає й А. Слепакова, проводячи відмінності між спільністю придбаного в шлюбі майна, як основоположного принципу регулювання подружніх відносин, і режимом речей, що належать подружжю на праві спільної сумісної власності [12, с. 196]. На думку О. Чефранової, під правовим режимом майна подружжя слід розуміти комплекс цивільно-правових, сімейно-правових, цивільно-процесуальних засобів, що поєднують дозволи, заборони, позитивні зобов'язання і заходи примусу, спрямовані на регулювання майнових відносин між подружжям із метою забезпечення єдності сім'ї, захисту майнових інтересів подружжя загалом і кожного з подружжя окремо, а також встановлення балансу між інтересами особистості, сім'ї та суспільства [13, с. 27].

На думку М. Дяковича, законний режим майна подружжя - це правовий інститут, що визначений та комплексно врегульований нормами цивільного і сімейного права. Законний режим майна подружжя можна, зі свого боку, поділити на дві групи: майно, яке перебуває у спільній сумісній власності (режим спільності), та майно, яке є особистою приватною власністю дружини та чоловіка (режим роздільності). Крім законного режиму майна подружжя, існує ще й договірний режим, який визначається не законом, а домовленістю між подружжям [8, с. 128].

Резюмуючи викладене вище, під законним режимом майна подружжя пропонуємо розглядати порядок регулювання відносин, які складаються з приводу майна подружжя, що визначає характер й обсяг прав та обов'язків кожного з подружжя щодо цього майна.

Однак нині відносини власності подружжя також стають предметом регулювання міжнародного приватного права, адже дедалі більшого поширення набувають шлюбно-сімейні відносини, ускладнені іноземним елементом. Наприклад, у ст. 3 Гаазької конвенції про право, що застосовується до режимів власності подружжя, від 14 березня 1978 р. визначається, що режим власності подружжя регулюється внутрішнім правом, визначеним подружжям до шлюбу. Подружжя може визначати тільки одне з поданих прав:

• право будь-якої держави, громадянином якої є один із подружжя під час такого визначення;

• право тієї держави, у якому один із подружжя має своє звичайне місце проживання під час такого визначення;

• право першої держави, у якій один із подружжя набуває нове звичайне місце проживання після шлюбу [1].

Право, визначене таким чином, застосовується до всієї власності подружжя. Проте подружжя, незалежно від того, визначило воно чи ні право згідно з попередніми абзацами, може, щодо всього або деякого нерухомого майна, визначити право того місця, де розміщена ця нерухомість. Подружжя може, крім того, передбачити, щоб нерухомість, яка може бути згодом придбана, регулювалася правом місця, де така нерухомість розміщена [1].

Зі свого боку, ст. 4 згаданого документа зазначає: якщо подружжя до вступу в шлюб не визначило застосовне право, то режим їхньої власності регулюється внутрішнім правом держави, у якій обоє набувають своє перше звичайне місце проживання після вступу в шлюб [1].

Однак, ураховуючи той факт, що нині шлюбно- сімейні відносини за участі іноземних громадян набувають дедалі більшого поширення, часто виникають проблеми, пов'язані з тим, що подружжя є громадянами різних держав, адже урізноманітнюються не тільки способи укладання шлюбу, а й відносини власності. З огляду на це регулювання питання відносин власності подружжя в міжнародному приватному праві набуває дедалі більшої теоретичної та практичної актуальності і потребує подальшого детального вивчення.

Список використаних джерел

1. Конвенція про право, що застосовується до режимів власності подружжя від 14 березня 1978 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_923.

2. Алексеев С.С. Право собственности. Проблемы теории : монограф. / С.С. Алексеев. - М. : НОРМА: НИЦ Инфра-М, 2012.

3. Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) Code civil des Franзais (Code Napolйon) / пер. с франц. B.H. Захватаева. - M. : Инфотропик Медиа, 2012.

4. Гражданское право : в 3 т. / под ред. Ю.К. Толстого, А.П. Сергеева. - М. : ТК "Велби", Изд-во "Проспект", 2005. - Т. 1.

5. Гражданское право : в 3 ч. / под ред. В.П. Камышанского, Н.М. Коршунова, В.И. Иванова. - 2-е изд., перераб и доп. - М. : Эксмо, 2010. - Ч. 1.

6. Гражданское право : в 4 т. / отв. ред. Е.А. Суханов. - М. : Вол- терс Клувер, 2005. - Т. 2: Вещное право. Наследственное право. Исключительные права. Личные неимущественные права.

7. Гражданское уложение Германии. Вводный закон к Гражданскому уложению / пер. с нем., науч. ред.: Н.Г. Елисеев, А.Л. Маковский, Т.Ф. Яковлева. - М. : Волтерс Клувер, 2004.

8. Дякович М.М. Сімейне право / М.М. Дякович. - К. : Правова єдність, 2009.

9. Жилинкова И.В. Правовой режим имущества членов семьи / И.В. Жилинкова. - Х. : Ксилон, 2000.

10. Котляр О.І. Регулювання права власності за міжнародним правом / О.І. Котляр // Форум права. - 2012. - № 4. - С. 515-520.

11. Скловский К.И. Собственность в гражданском праве / К.И. Скловский. - 5-е изд., перераб. - М. : Статут, 2010.

12. Слепакова A.B. Правоотношения собственности супругов : монограф. / А.В. Слепакова / Москов. гос. ун-т им. М.В. Ломоносова; Исслед. центр частного права. - М. : Статут, 2005.

13. Чефранова Е.А. Имущественные отношения супругов : науч.- практ. пособ. / Е.А. Чефранова. - М. : Эксмо, 2008.

14. Чефранова Е.А. Механизм семейно-правового регулирования имущественных отношений супругов : автореф. дисс. ... д-ра юрид. наук : 12.00.03 / Елена Александровна Чефранова ; Гос. образоват. учреждение высшего профессион. образования "Росс. прав. акад. Министерства юстиции Российской Федерации". - М., 2007.

15. Юлдашев О.Х. Міжнародне приватне право: Теоретичні та прикладні аспекти / О.Х. Юлдашев. - К. : МАУП, 2004.

Abstract