Забезпечення безпечних, здорових і справедливих умов праці суддів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕЧНИХ, ЗДОРОВИХ І СПРАВЕДЛИВИХ УМОВ ПРАЦІ СУДДІВ

Карпушова О.В.,

здобувач

Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

У статті узагальнюється наукова думка про концепцію забезпечення безпечних, здорових і справедливих умов праці суддів в Україні. Встановлюється нормативна база забезпечення належних умов праці та роль у відповідному правовому режимі підзаконних актів, головним чином правил внутрішнього службового та трудового розпорядку судів та рішень органів суддівського самоврядування. Особлива увага приділяється встановленню залежності забезпечення гідних умов праці судді та ефективності виконання суддями службово-трудової функції, а у цьому контексті - аналізу впливу поточного стану забезпечення гідних умов праці суддів на можливості виконання ними суддівських повноважень. Констатується, що сучасні умови забезпечення гідної праці суддів в Україні не є належними, спостерігається низький рівень забезпечення безпеки суддів, що є однією з важливих умов створення кадрової кризи у системі правосуддя.

Ключові слова: безпека праці, гідна праця, правосуддя, робота судді, суддя, умови праці.

В статье обобщается научная мысль о концепции обеспечения безопасных, здоровых и справедливых условий труда судей в Украине. Автором выясняется нормативная база обеспечения надлежащих условий труда и роль в соответствующем правовом режиме подзаконных актов, главным образом правил внутреннего служебного и трудового распорядка судов и решений органов судейского самоуправления. Особое внимание обращается установлению зависимости обеспечения достойных условий труда судьи и эффективности выполнения судьями служебно-трудовой функции, а в этом контексте - анализу влияния текущего состояния обеспечения достойных условий труда судей на возможности выполнения ими судейских полномочий. Констатируется, что современные условия обеспечения достойного труда судей в Украине не являются надлежащими, наблюдается низкий уровень обеспечения безопасности судей, что является одним из важных условий создания кадрового кризиса в системе правосудия.

Ключевые слова: безопасность труда, достойный труд, правосудие, работа судьи, судья, условия труда.

GUARANTEE OF THE SAFE, HEALTHY AND FAIR WORKING CONDITIONS OF JUDGES

The article summarizes the scientific idea of the concept of ensuring safe, healthy and fair working conditions for judges in Ukraine. It establishes the regulatory framework for ensuring appropriate working conditions and the role in the relevant legal regime of by-laws, mainly the rules of internal service and labor regulations of courts and decisions of judicial self-government bodies. Particular attention is paid to establishing the relationship between ensuring decent working conditions for judges and the effectiveness of judges ' performance of their official and labor functions, and in this context, to analyzing the impact of the current state of ensuring decent working conditions for judges on their ability to exercise judicial powers. It is stated that the current conditions for ensuring decent work of judges in Ukraine are not appropriate, there is a low level of ensuring the safety of judges, which is one of the important conditions for creating a personnel crisis in the justice system.

Key words: decent work, justice, occupational safety, referee, the work of a judge, working conditions.

Постановка проблеми

На сьогоднішній день законодавство України характеризується нестабільністю, наявністю суперечностей та великою кількістю норм, що не відображають механізму їх реалізації. При цьому «саме у сфері праці виникає багато проблем, що не дають змоги реалізувати закріплені Конституцією України права, свободи та законні інтереси громадян» [1, с. 104, 105]. Це питання має надзвичайне теоретичне та практичне значення, адже, як зауважує український науковець В.М. Андріїв, «само по собі визначення пріоритету прав і свобод людини ще не свідчить про реальність їхнього забезпечення» [2, с. 1].

Однією з цих важливих проблем є рамки поширення законодавства про працю на державних службовців, а особливо - на службово-трудову діяльність суддів. У цьому контексті слід погодись з провідним українським юристом-трудовиком М.І. Іншином, котрий наголошує на тому, що трудове право, як і будь-яка інша галузь права, «характеризується єдністю і диференціацією» [3, с. 136]. Відтак, убачається потреба у виявленні закономірності поширення на службово-трудову діяльність суддів норм трудового законодавства України, доцільність обмежень поширення сфери законодавства про працю на окремі аспекти врегулювання службово-трудової діяльності суддів. При цьому вказане завдання може бути вирішеним лише в контексті критичного аналізу правового регулювання комплексу етапів й обставин перебігу трудових відносин за участю суддів. З огляду на об'ємність порушеного питання, у межах цієї наукової розвідки доцільним вбачається присвятити увагу забезпеченню гідних (безпечних, здорових і справедливих) умов праці суддів. Ця позиція ґрунтується на наступному: 1) забезпечення гідних умов праці суддів у найбільшій мірі (з поміж інших обставин перебігу трудових відносин) сприяє виконанню суддями суддівських управлінських та процесуальних обов'язків, а відтак - обумовлює існування правової держави; 2) забезпечення гідних умов праці судді по сьогодні залишаються суттєвою проблемою для системи правосуддя України; 3) порушене питання ще не було належним чином досліджене у межах доктрини трудового права.

Аналіз наукової літератури та невирішені раніше питання

Окремі аспекти забезпечення гідної праці публічних службовців й, зокрема, суддів розглядали у своїх наукових дослідженнях Т.В. Андрейчук, В.М. Андріїв, В.П. Бойко, В.В. Волинець, М.В. Данилова, М.А. Дідиченко, Ю. Дрозд, В.І. Журавель, Т.А. Занфірова, Б. Іваночко, М.І. Іншин, І.Г Козуб, А.Ю. Коротких, П.С. Луцюк, Л.М. Москвич, Г.М. Мурашин, О.М. Овчаренко, Є.Ю. Пономаренко, С.В. Прилуцький, В.О. Процевський, Л.В. Прудиус, О.М. Ярошенко та інші вітчизняні науковці. Не применшуючи наукового внеску цих та інших учених, слід констатувати, що у світлі поточної судово-правової реформи питання забезпечення безпечних, здорових і справедливих умов праці суддів в Україні потребують комплексного осмислення.

Отже, метою цієї наукової статті є узагальнення наукової думки про концепцію забезпечення безпечних, здорових і справедливих умов праці суддів в Україні. Для досягнення поставленої мети виконуються наступні завдання: 1) з'ясувати нормативну базу забезпечення належних умов праці та роль у відповідному правовому режимі підзаконних актів; 2) встановити залежність забезпечення гідних умов праці судді та ефективності виконання суддями службово-трудової функції й у цьому сенсі проаналізувати вплив поточного стану забезпечення гідних умов праці суддів на можливості виконання ними суддівських повноважень; 3) сформулювати узагальнюючі висновки.

Виклад основного матеріалу дослідження

У відповідності до ст. 139 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України мантією та нагрудним знаком, а також окремим кабінетом, робочим місцем та необхідними для роботи засобами. При цьому вказана норма законодавства, як спеціальна нормативна основа для забезпечення гідних умов праці суддів, значним чином конкретизується у підзаконних актах (безпосереднім чином - у правилах внутрішнього службового та трудового розпорядку судів), сутнісний зміст норм яких має безпосередню трудоправову природу. У якості прикладу розглянемо Правила внутрішнього службового та трудового розпорядку у Млинівському районному суді Рівненської області від 27 грудня 2016 року [4]. У підпунктах 1-4 п. VII цих Правил зазначається, що умови праці на робочому місці, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються суддею, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці. Між тим, саме голова суду зобов'язаний «забезпечити безпечні умови праці, належний стан засобів протипожежної безпеки, санітарії і гігієни праці», а тому, «за стан пожежної безпеки та дотримання інструкцій з охорони праці в органі державної влади відповідає голова суду та визначена ним відповідальна особа, на яку покладено такий обов'язок». У зв'язку із цим, «інструктування з охорони праці та протипожежної безпеки має здійснювати особа, на яку головою суду покладені відповідні функції у суді». При цьому судді повинні дотримуватись правил техніки безпеки, виробничої санітарії і гігієни праці, протипожежної безпеки.

Важливість питання забезпечення безпеки праці суддів, як фундаментальна гарантійна обставина перебігу службово-трудових правовідносин за участю судді підтверджується міжнародними організаціями, Конституційним Судом України та Радою суддів України (РСУ). Наприклад, у Рішенні РСУ «Про заходи забезпечення безпеки судів і суддів, охорони судів та осіб, котрі беруть участь у здійсненні судочинства» від 26 жовтня 2018 року наголошувалось на тому, що безпека суддів та охорона приміщень судів є «однією з основних гарантій незалежності суддів та системи правосуддя в цілому». Поряд із тим, у вказаному документі РСУ констатувала, що «останнім часом спостерігається збільшення випадків нападів на суддів та членів їх сімей, завдання шкоди їх життю, здоров'ю чи майну. Такі випадки призводять до дестабілізації діяльності судової влади, становлять загрозу утвердженню в Україні принципу верховенства права, підривають основи правопорядку в державі, завдають непоправної шкоди авторитету України на міжнародній арені». Утім, попри те, що умови праці суддів мають важливий публічний контекст, слід мати на увазі й те, що ці умови відіграють також важливу трудоправову роль у службово-трудовій діяльності судді.

Зауважимо, що вказані спостереження також стосується інших етапів та обставин перебігу розглядуваних службово-трудових правовідносин. Окрім того, ці спостереження також вже зазначались іншими українськими вченими. Зокрема, Т.В. Штих прямо вказує на «плюралізм статусу судді», який «впливає на межі реалізації трудових прав і обов'язків» [5, с. 686], які мають своєрідне відображення в обставинах та етапах перебігу відповідних службово-трудових правовідносин.

Саме тому вчені зазначають, що умови праці судді на його робочому місці, безпека відповідних технологічних процесів, а також стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам чинного законодавства України про працю. В цьому сенсі слід мати на увазі, що «працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для середовища чи довкілля». У той же час суддя, як особливий суб'єкт трудових відносин, «забезпечується зі сторони держави захистом себе та своїх трудових функцій, і може застосовувати ряд дій, передбачених законом, для здійснення захисту. Кожен професійний суддя має гарантовану державою особисту охорону свого житла і майна, може мати для власної безпеки та безпеки своєї сім'ї зброю, яку також може використовувати для сповіщення про небезпеку» [6, с. 572-573].

Також звернемо увагу на те, що публічно-правові та приватноправові контексти умов праці, важливості їх забезпечення (приведення до рівня гідних умов праці) перетинаються, що є цілком закономірним, зважаючи на значення трудової діяльності судді. Зокрема, українські вчені Н.М. Кушнір та А.В. Лопатін вже зазначали про те, що неналежні умови праці суддів (та працівників апарату суду) слід розглядати в якості однієї з важливих підстав допущення суддями судових помилок [7, с. 91]. Утім, попри важливість цього питання для забезпечення прав і законних інтересів учасників судових процесів, суспільства та держави, а також для захисту службово-трудових й особливих суддівських прав суддів, слід констатувати те, що наразі реалізація вказаного в нормативній та правозастосовній дійсності характеризується численними проблемами, з огляду на які можна стверджувати про те, що держава сьогодні ще не забезпечує гідну працю суддів, щонайперше, у частині забезпечення безпечних та здорових умов праці.

У цьому сенсі звернемо увагу на те, що РСУ у своєму Рішенні «Щодо неналежної реалізації Закону України «Про державний захист працівників суду»» від 7 грудня 2017 року № 76 безпосередньо визнала неналежною практичну реалізацію положень відповідного Закону України й звернулась до Генерального прокурора та до Міністра внутрішніх справ України з приводу необхідності посилення нагляду за додержанням законів стосовно забезпечення державного захисту судів, суддів і працівників апарату судів та щодо необхідності неухильного виконання вимог закону про забезпечення громадського порядку в судах та охорони приміщень судів; захисту життя та здоров'я суддів, працівників апарату судів та учасників судового процесу. Окрім того, у Рішенні «Про стан охорони приміщень судів України» від 7 грудня 2017 року № 78 РСУ констатувала, що із 768 приміщень, в яких розміщуються апеляційні та місцеві суди, 464 (тобто, 60%) приміщень не охороняються взагалі, 161 (22%) - охороняються лише вдень, а 7 (1%) - лише вночі. Цілодобовою охороною підрозділами НПУ забезпечується лише 136 приміщень, тобто 18% від усієї кількості приміщень, в яких розміщуються апеляційні та місцеві суди. Саме тому цим Рішенням РСУ звернулась до Голови НПУ та Командувача Нацгвардії України з вимогою забезпечити безпеку судових установ, суддів, працівників апаратів судів та вжити заходи щодо усунення загрози безпеки суддів. Окрім того, цим рішенням РСУ звернулась до Державної судової адміністрації України та Вищої ради правосуддя (ВРП) щодо термінового початку роботи Служби судової охорони (ССО).

Рішенням XV чергового З'їзду суддів України «Про стан здійснення правосуддя в умовах судової реформи у 2017 році» від 7 березня 2018 року було визнано, що стан незалежності судів і суддів потребує посилення, зокрема, з питань щодо охорони судів, життя, здоров'я та майна суддів та їх сімей. Так, з цього приводу З'їздом суддів України вирішено звернутись з пропозиціями до ВР України, Президента України, КМУ відносно: а) невідкладного розроблення та прийняття спеціального Закону України «Про службу судової охорони», що регулюватиме правовий статус вказаного суб'єкта, «як правоохоронного органу з наділенням його повноваженнями, достатніми та необхідними для негайного реагування і припинення проявів неповаги до суду, тиску на суддів, втручання у здійснення правосуддя»; б) розробки та внесення на розгляд законопроекту щодо змін до абз. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» про доповнення переліку правоохоронних органів, що здійснюють державний захист працівників суду, ССО і підтримання громадського порядку в судах; в) розробки законопроекту з приводу внесення змін до КК України та КУпАП щодо підвищення захисту органів судової влади від протиправних посягань. Ці пропозиції були відображені у ст. 26 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд»» від 12 липня 2018 року N° 2509-УШ, якою передбачається заміна ст. 160 Закону України «Про судоустрій і статус суддів главою 4 «Служба судової охорони», яка, зокрема, передбачає, що «підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює ССО». Поряд із тим, цим законодавчим актом у ст. 27 передбачалось відкладення кінцевої дати забезпечення виконання в повному обсязі ССО своїх повноважень, а саме до 1 січня 2019 року (раніше цією датою було 1 січня 2018 року). На сьогоднішній день, окреслена проблема поступово вирішується РСУ. При цьому сьогодні ССО ще перебуває у стані оптимізації свого правового статусу (це обумовлено тим фактом, що вона у практичній дійсності не завжди здатна повноцінно виконувати покладені на неї функції й належним чином захищати життя та здоров'я суддів, їх право на гідну працю від зловмисників).

Окремим питанням постає проблема забезпечення здорових умов праці суддів у контексті їх психічного здоров'я. Українська учена В.В. Пузанова справедливо зауважує, що «професійна діяльність суддів відрізняється високою соціальною значущістю, стресогенністю, значними нервово- психічними та інтелектуальними навантаженнями, підвищеною індивідуальною відповідальністю (респонсібілітивністю), багатоплановим й евристичним змістом розв'язуваних судових завдань, варіативністю та нестандартністю ситуацій в умовах дефіциту часу (також у зв'язку із надмірним навантаженням на суддів та дефіциту суддів, котрий почав спостерігатись з 2014 року), вираженою організаторською спрямованістю зі значною кількістю комунікативних контактів». Суттєво загострює це питання той факт, що в Україні (так само, як і в сусідній Республіці Польща) наразі «спостерігається серйозний тиск на судову гілку влади», що «неприпустимо для демократичної та правової держави». З огляду на це, учена доходе справедливого висновку, що на сьогоднішній день необхідним є «створення Психологічної служби в судовій системі, а також створення «кабінетів психологів» у кожному суді. Саме за рахунок створення вказаної служби судді зможуть отримати належну психологічну допомогу та підтримку, а учасники судового засідання - належне відправлення правосуддя (адже, неналежний психічний стан судді, обумовлений надмірним професійними навантаженням та протиправним тиском на нього, сприяє вчиненню суддями судових помилок, які обумовлюють зниження авторитету судової гілки влади та суддів)» [8, с. 95-96].

Висновки

суддя трудовий право конституційний

Отже, можемо дійти думки, що спеціальними нормами чинного законодавства про працю та про судоустрій і статус суддів відображені загальні трудоправові правила з приводу забезпечення працівників гідними умовами праці, з урахуванням того, що ці умови праці судді виявляються в тому, що виробничі, санітарно-гігієнічні, психофізіологічні, естетичні та соціальні фактори виконання суддями своїх судових повноважень (та повноважень на адміністративних посадах у суді) не спричиняють шкоди для судді, а саме для його життя і здоров'я.

Поряд із тим, слід констатувати, що за останні роки був значним чином знижений стан безпеки суддів на робочому місці, про що свідчать не лише наведені у цьому дослідженні факти, але й численні факти, викладені у рішеннях РСУ та ВРП, матеріалах прес-служб судових органів, а також у матеріалах ЗМІ. Звісно, наразі держава робить окремі кроки з вирішення кризи стану безпеки суддів, проте, створення ССО та її функціонування ще не спроможні протистояти тому стану криміналізації суспільства, падінню правової культури у суспільстві, а саме тим умовам, за яких нормалізуються факти тиску на суддів, продукується нівелювання стандартами гідної праці суддів як державними органами, так й іншими суб'єктами публічної адміністрації. За таких умов, звісно, суддя не може належним чином виконувати свою суддівську роботу, а тому в практичній дійсності, спостерігається й подальше загострення кадрової кризи у системі правосуддя, яку держава вирішує, серед іншого, укрупненням судів (фактично - об'єднанням судів, в яких не має суддів, із судами, в яких ще залишились судді).

Список використаних джерел

1. Сидоренко А.С. До питання диференціації правового регулювання праці. Право і суспільство. 2015. № 3(2). С. 104-107.

2. Андріїв В.М. Система трудових прав працівників та механізм їх забезпечення: автореф. дис.... д-ра юрид. наук: 05. Одеса, 2012. 40 с.

3. Іншин М.І. Поняття диференціації правового регулювання в сфері державної служби. Вісник Національного університету внутрішніх справ. 2003. № 21. С. 136-143.

4. Правила внутрішнього службового та трудового розпорядку у Млинівському районному суді Рівненської області, затверджені рішенням загальних зборів трудового колективу Млинівського районного суду Рівненської області від 27.12.2016 № 2. (дата звернення: 14.05.2019).

5. Штих Т.В. Права і обов'язки судді як суб'єкта трудового права. Форум права. 2009. № 3. С. 686-690.

6. Логвиненко М.І. Деякі аспекти специфіки правового статусу та охорони праці суддів України. Форум права. 2012. № 1. С. 571-574.

7. Кушнір Н.М. Причини та умови виникнення судових помилок (на матеріалах справ судів першої інстанції). Науковий вісник Чернівецького університету. 2010. № 550. С. 74-79.

8. Пузанова В.В. Забезпечення психічного здоров'я суддів з метою поліпшення якості здійснення правосуддя. Правові засади організації та здійснення публічної влади: зб. тез Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Хмельницький, 23-30 квіт. 2018 р.). Хмельницький: ХУУП, 2018. С. 94-97.

Размещено на Allbest.ru