Окремі аспекти правової охорони ґрунтів: консервація та рекультивація земель в Україні та ЄС

Размещено на http://www.allbest.ru/

Окремі аспекти правової охорони ґрунтів: консервація та рекультивація земель в Україні та ЄС

Мельник О.Г., к.ю.н., старший викладачкафедри теоретико-правових та соціально-гуманітарнихдисциплін

Білоцерківськийнаціональнийаграрнийуніверситет

Охорона ґрунтів - це окремий комплексний напрям земельно-правового регулювання та належного режиму певної категорії земель. На нашу думку, недоречно було б розглядати еколого-збалансоване землекористування як складовий елемент охорони земель у нашій державі. Доцільно окремо виділяти поняття правової охорони земель сааме сільськогосподарського призначення, узагальнити думку науковців у ційсфері та визначити, щоце є сукупність правового впливу, якийспрямований на належневтіленнянауковообґрунтованоїефективностіеколого-збалансованоговикористання земель самецьогоелементу як основного засобувиробництва в сферісільськогогосподарства. При цьомуважливоврахуватипріоритет права сільськогосподарськогоземлекористування перед усімаіншими видами та важливістьвзаємодіїземлі з іншимиприродними ресурсами. Отже, не дивно, що в тому ж Земельному Кодексіпередбачено, щоосновнимзавданнямохорони земель в Україні є самезбереження та відтворенняземельнихресурсів, екологічноїцінностіприродних та іншихякостей земель. земельний правовий екологічна цінність

Відновлення земель може бути не лише в межах окремоїкатегорії, цетакож і поліпшеннянасампередякісного стану земель як сільськогосподарського, так і лісогосподарськогопризначення, яківикористовуються як базовийзасібвиробництва. Йдеться про відновленняїхякісного стану, а саме про відтворенняродючостіґрунтів. Важливимелементом такого відтворення є підвищенняпродуктивності земель. Такожпевнаспецифікавластива й відновленню земель, щоперебуваютьпід особливою охороною.

Щодоконсервації, то їйпідлягаютьдеградовані та малопродуктивніземлі, промисловевикористанняяких є небезпечним для екології та економічнонеефективним. Проблема такожполягає у тому, щотехногеннозабрудненіземельніділянкинепридатні для проживання людей, оскільки на них майженеможливоотриматиекологічночиступродукцію. Основнимзавданнямрекультивації є виконаннякомплексупевнихробіт і заходів, доведенняпорушених земель до стану, якийбув би придатний для їхвикористання у сільськомучи, скажімо, лісовомучирибномугосподарствах для промислового та комунальногобудівництвачистворення зон відпочинку.

Ключові слова: земля, консервація земель, відновлення земель, рекультивація земель, еколого-збалансованоговикористання земель.

SOME ASPECTS OF SOIL'S LEGAL PROTECTION: CONSERVATION AND RECLAMATION IN UKRAINE AND THE EU

Soil's protection is a separate complex area of land regulation and proper regime of a certain category of land, and most probably it would not be appropriate to consider ecologically balanced land use as an integral element of land protection in our country. It is advisable to separately distinguish the concept of legal protection of land for agricultural purposes and summarize the opinion of scientists in this field and to determine that this is a set of legal impact, which is aimed at the proper implementation of scientifically sound efficiency of ecologically-balanced use of land of this element as the main means of agricultural production farms. It is important to consider the priority of agricultural land use right over all other species and the important interaction of land with other natural resources. It is not surprising, therefore, that the same Land Code stipulates that the main task of land protection in Ukraine is precisely the conservation and reproduction of land resources, the ecological value of natural and other qualities of land. Land restoration can be not only within a separate category, it can also improve, first of all, the quality of agricultural and forestry land, which are used as a basic means of production. It is a question of restoring their qualitative state, namely the reproduction of soil fertility, an important element is the improvement of the productivity of lands, and a certain specificity is peculiar to the restoration of lands under special protection. As regards conservation, it is subject to degraded and low-productivity land whose industrial use is environmentally hazardous and economically inefficient. The problem is also that man-made land, where it is almost impossible to get clean produce, and living on these land plots is detrimental to them health. The main task of reclamation is to perform a set of specific works and activities, to bring the disturbed lands to a condition that would be suitable for their use in agriculture, or, say, forestry or fisheries for industrial and communal construction or the creation of recreation areas. Keywords: land, land conservation, land restoration, land reclamation, ecologically-balanced land use.

Key words: land, land conservation, land restoration, land reclamation, ecologically-balanced land use.

Відновлення земель можливе не лише в рамках окремоїкатегорії. Йдеться про поліпшенняякісного стану земель як сільськогосподарського, так і лісогосподарськогопризначення, яківикористовуються як базовийзасібвиробництва, тобтовідновленняїхякісного стану і, щоважливо, відтворенняродючостіґрунтів та підвищенняпродуктивності земель. Є певнаособливість, щовластива і відновленню тих земель, якіпідлягаютьособливійохороні. Важлива роль відновлення земель спричиненарізними факторами. Насампереднегативнийвплив на стан земель здійснюєантропогеннадіяльність, хоча до ерозіїґрунтівможутьпризвеститакож і природнічинники. Відновлення земель маєздійснюватися в різнихправових формах, йдеться, зокрема, про природне та штучневідновлення земель. до форм природноговідновлення земель належать передусімконсервація й рекультивація, а формою штучного відновленнянауковцівважаютьконсолідацію земель.

у законодавствіукраїнипередбаченіпринципи, щорегулюютьосновні засади і окреміправовіпринципидержавноїполітики у сферіохорони земель. Вони окреслюютьпріоритет норм екологічноїбезпеки у належномувикористанніземлі та відшкодуванняспричиненихзбитків за порушеннязаконодавстваукраїни про охорону земель [1, с. 115]. Стаття 164 Земельного кодексу [2] передбачаєзмістохорони земель, щовключає в себе:

- обґрунтування і забезпеченнядосягненняраціональногоземлекористування;

- захист земель відерозії, переосушення, забрудненнявідходамивиробництва, хімічними та радіоактивнимиречовинами та відіншихнесприятливихприродних і техногеннихпроцесів;

- збереженняприродних водно-болотнихугідь;

- консерваціюдеградованих і малопродуктивнихсільськогосподарськихугідь та інше.

Такожважливосказати про нормування та певнеобмеженнявпливугосподарськоїдіяльності на земельніресурси. Закон україни «Про охорону земель» визначаєважливістьпоєднаннязаходівекономічноговпливу та юридичноївідповідальності в галузіохорони земель, збільшенняроліпублічності у вирішенніпитаньохорони земель та доцільневикористаннябюджетнихкоштів на охорону земель.

Теоретична основа дослідження

Проблему охорони земель досліджували в українітакіповажні в ційгалузівчені, як Ю.С. Шемшученко, В.І. Андрейцев, Н.І. Титова, М.В. Шульга, П.Ф. Кулинич, В.В. НосікГуцуляк, Г.Д. Добряк, Н. Мазій, А. Сохнич, А. Третяк та багатоінших. Завдяки роботам цихвченихнапрацьовано систему підходів та розробленопрактичнірекомендаціїщодовирішення проблем сучасногоземлеустроюУкраїни в системіуправлінняземельними ресурсами та охорони земель.

Впровадженнясучаснихекологічнихвимог у земельнівідносинидаєможливістьзабезпечитивідповіднезастосуванняприродоохороннихтехнологійвиробництва, здійснитикомплексні заходи щодоохорони земель віднегативнихприродних та антропогеннихпроцесів, таких як ерозія, заболочування, будівництво й експлуатаціяоб'єктів, що негативно впливають на якісний склад ґрунтів і стан земель та є причиною їхзабрудненняхімічнимирадіоактивнимичибактеріальнимиречовинами. Часто застосовуютьтакийзасіб, як відновленняродючості у виглядіконсервації земель, тобтовиведенняїх з обігу. Цейзахідпереважнозастосовують для перезволожених, посушливихчималопродуктивних земель. Вирішуючиціпитання, важливорозробитиумовипередачі земель на консерваціювласниками і орендарями. При цьомуважливоврахуватирозрахований для них розміркомпенсації, зокрема у разівтративрожаю, визначитиїх права та обов'язкищодозаконсервованих земель. У бюджетіпроведенняконсервації земель потрібнопередбачитиможливістьконсервації і воднихджерел, прибережнихтериторій, порядок використаннянадр на законсервованих землях [3].

На жаль, за роки реформ погіршилися заходи щодопідвищенняродючостіґрунтів та захистуземлі, інфраструктура села перебуває у неналежномустані, на фермерськихгосподарствахвідбулися не зовсімвдаліорганізаційно- господарські та організаційно-територіальнізміни, які не булиузгоджені з організацієютериторій. Безгосподарськимвикористаннямземлістворенінесприятливінаслідкиземлекористування. Надалі у процесвикористання земель важливовключатиконкретні заходи щодовідновленнядегра- дованих та непродуктивних земель. При цьомуекономічновигідноюможе стати консервація земель, щопередбачаєприпиненнягосподарськоговикористання таких земель шляхом їхзалуженняабозаліснення. У результатіцьогоагроландшафти і навколишнєсередовищезагаломстаютьбільшпривабливими, послаблюютьсясуперечності в ланцюгу «людина - природа» [4].

Як вказановище, значноюмірою проблематика збереження і підвищенняродючості земель вирішується на етапі державного управліннявикористанням і належноюохороною земель. З метою покращення стану деградова- них сільськогосподарських земель передбачаєтьсявиведенняїхізінтенсивногосільськогосподарськоговиробництва на консервацію. Закон України «Про охорону земель» [5] передбачає, щоконсервація земель - цеприпиненнягосподарськоговикористання на визначенийтермін та залуженняабозалісеннядеградованих і малопродуктивних земель, господарськевикористанняяких є екологічно та економічнонеефективним, а такожтехногеннозабрудненихземельнихділянок, на якихнеможливоодержуватиекологічночиступродукцію, а перебування людей на цихземельнихділянках є небезпечним для їхздоров'я.

держава здійснюєекономічнестимулюваннязаходівщодоохорони та використання земель і підвищенняродючостіґрунтівземлевласниками та землекористувачами шляхом:

- звільненняземлевласників і землекористувачіввід плати за землю, за земельніділянки, на якихвиконуютьсяроботи з меліорації, рекультивації, консервації земель та іншіроботищодоохорони земель на періодтимчасовоїконсервації, будівництва та сільськогосподарськогоосвоєння земель відповідно до затвердженоїдокументаціїізземлеустрою;

- компенсуваннясільськогосподарськимтоваровиробникамнедоодержаноїчастки доходу внаслідокконсерваціїдеградованих, малопродуктивних, а такожтехногеннозабруднених земель, щопередбачено Законом України «Про охорону земель» [5].

консерваціїпідлягаютьдеградовані та малопродуктивніземлі, господарськевикористанняяких є екологічнонебезпечним та економічнонеефективним, а такожтехногеннозабрудненіземельніділянки, на якихнеможливоодержатиекологічночиступродукцію, а перебування людей на цихземельнихділянках є небезпечним для їхздоров'я.

консервація земель здійснюється за рішенняморганіввиконавчоївладиабоорганівмісцевогосамоврядування на підставідоговорів з власникамиземельнихділянок. Підставою для того, щобприйнятирішення про консервацію земель, є поданняорганіввиконавчоївладиабоорганівмісцевогосамоврядування, щоздійснюють контроль за використанням та охороною земель. Середрізновидівзаходів з охорони земель статтею 166 Земельного кодексу України [2], статтею 52 Закону України «Про охорону земель» [5] передбаченопроведеннярекультиваціїпорушених земель. У цьомузв'язкуважливим є з'ясуваннязміступравовідносинщодоздійсненнярекультиваціїпорушених земель як одного з виду заходів з покращенняякісного стану земель та відповідністьнаявному в Україні правовому регулюваннюзаконодавства ЄС. Земельнезаконодавствовстановлює, щоземлі, якізазнализмін у структурірельєфу, екологічномустаніґрунтів і материнськихпорід та у гідрологічномурежимівнаслідокпроведеннягірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та іншихробіт, підлягаютьрекультивації [6, с. 60].

Рекультиваціїпідлягаютьземлі, якінасампередзмінились у структурірельєфу, екологічномустаніґрунтів і материнськихпорід та в гідрологічномурежимівнаслідокпроведеннягірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та іншихробіт. ЗаконодавствоУкраїни не встановлюєвизначенихкритеріїв, щосвідчили б про необхідністьпроведеннярекультивації, якщозменшенняякісних характеристик земельноїділянкивідбуваєтьсяпоступовопротягомтривалого часу, наприклад, відп'ятичибільшероків. У директивіЄвропейського парламенту та Європейської ради від 22.09.2006 р. закріплюютьсязагальніпринципиохорониґрунту в ЄвропейськомуСпівтоваристві. Зокрема, передбачаєтьсязакріпленнявимогистворення в державах - членах ЄС національнихпрограмохорони та рекультиваціїґрунтів, якіповинніпереглядатись як мінімум раз на 5 років. ЩодоУкраїни, то прийняття таких програм з рекультивації дозволило б не тількиконстатуватипокращеннячипогіршення стану ґрунтів, а й визначативідповідальнихдержавнихсуб'єктівабоорганимісцевогосамоврядування за здійсненнявідповіднихробітабо контроль за їхпроведенням. Тому рекультивація у ситуації, коли погіршилисьякісніхарактеристикиґрунту, такожмає бути обов'язкомземлекористувача. Якщовін не здійснюєдійщодопокращеннячивідновленняякісних характеристик ґрунту, то рекультиваціяздійснюватиметься, наприклад, за рішенням суду, де позивачем буде відповідна рада. Важливоврахувати, щочиннезаконодавствоУкраїни не чітковизначаєвимоги і обставини, у разінастанняякихвідповідна рада можевимагати, а землекористувачзобов'язанийздійснитирекультиваціютакоїземельноїділянки.

доцільнонаголосити, щопроцесивідновлення земель певноюміроювпливають на стан навколишньогоприродногосередовища. Тому відновлення земель маєсправлятипозитивнийвплив на іншіприродніресурси. Так, проведеннярекультиваціїпорушених земель лісогосподарськогопризначенняповиннезабезпечуватиполіпшенняякісного складу лісів, підвищенняїхпродуктивності та біологічноїстійкості [7, с. 142].

Важливовідзначити, щопідсиленийрівеньправовоїохорони земель, якіпредставляють собою особливуцінність, втілюється у визначенні в нормах права загальної заборони на використання таких земель не за їхосновнимцільовимпризначенням.

Отже, підсумуємосказаневище, рекультивація земель - це комплекс організаційних, технічних, правовихчиіншихнеобхіднихзаходів, здійснюваних з метою відновленняґрунтовогопокриву, покращення стану та продуктивностіпорушених земель. Земельний кодекс Українивизначаєґрунтиземельнихділянок, незалежновідїхвласникачицільовогопризначення, об'єктомособливоїохорони. Важливезавданнярекультиваціїполягає в тому, щобвиконатинеобхідніроботи і заходи та довести порушеніземлідо стану, придатного для їхвикористання у сільському, лісовому, господарствах, для промислового та комунальногобудівництвачи зон відпочинку. Рекультиваціїпідлягаютьусіземлі, щозазнаютьзмін у рельєфі, ґрунтовомупокриві та змін, яківідбуваютьсяабовжевідбулися у процесігірничих, будівельнихчиіншихробіт. Необхіднорекультивувати й еродованіґрунти, а за відповідних умов і землі з низькопродуктивнимиґрунтами. Консервація земель здійснюєтьсялишещодо земель, відновитипродуктивні та екологічнівластивостіяких у процесіїхсільськогосподарськоговикористаннявженеможливо.

Охоронаґрунтіввважаєтьсяоднією з доситьсерйозних проблем у сучасномусвіті. Віднеїзалежитьзабезпеченняпродовольствомнаселеннянашоїпланети, і вартоврахувати, щовонопостійнозростає. Через ціфактизбереження і відтворенняродючостіґрунтів та екологізація в аграрнійсферіможе бути вирішенням і продовольчої, і екологічної, і економічної проблем, щозагаломвпливає на забезпеченнянаціональноїбезпекинашоїкраїни.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бойко А.О. Теоретичніоснови та принципидержавноїполітики у сферіземельнихвідносин в Україні. Інвестиції': практика та досвід. 2018. Вип. 16. С. 114-122.

2. Земельний Кодекс України. Відомості Верховної Ради України.2002. № 3-4, ст. 27. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14.

3. Зигрій О., Малиновський В. Особливості державного управліннявикористанням земель сільськогосподарськогопризначення в Україні. Актуальні проблеми правознавства.Випуск 1 (13). 2018. С. 130-134.

4. Горлачук В.В. Управлінняземельними ресурсами. Миколаїв : Вид-во МФ НаУКМА, 2012. 316 с.

5. Про охорону земель. Закон України. Відомості Верховної Ради України. 2003, № 39, ст. 349. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-15.

6. Курило В.І., Лебідь В.І. Окреміаспекти правового регулюваннявідносин у сферірекультивації земель в Україні та відповідністьвимогам ЄС. Міжнародний науковий журнал Інтернаука. Серія: Юридичні науки. 2017. Вип. 1. С. 59-62.

7. Мельник О.Г Сталеземлекористування та вирішенняекологічних проблем у ЄвропейськомуСоюзі як досвідна шляху до забезпеченнясталогорозвитку в Україні. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції: наук. зб. 2018. № 1. С. 141-144.

Размещено на Allbest.ru