Зарубіжний досвід забезпечення патрульною поліцією безпеки дорожнього руху

Виклад основного матеріалу

Актуальність тематики забезпечення безпеки дорожнього руху в жодному разі не викликає сумнівів, а необхідність дослідження зарубіжного досвіду з відповідною тематикою сприятиме застосуванню актуальних світових практик. Однак, перш за все, треба звернути увагу на дослідження понятійно-категоріального апарату відповідної теми та розтлумачити окремі його елементи.

Нормативно-правовий базис поняття безпеки трактує по-різному, що також дає підстави для його вивчення. У ХІІ ст. поняття безпеки тлумачилось як спокійний стан духу людини, котра вважала себе захищеною від будь-якої небезпеки [1, с. 19-28]. У країнах Заходу з позиції безпеки як комплексного державницького явища під “безпекою” (security) розуміють стан, що є результатом здійснення оборонних заходів, які підвищують захищеність держави від ворожих актів чи інших видів зовнішнього втручання. Безпеку також розглядають як комплекс заходів для захисту від будь-якого зовнішнього впливу, спрямованого на порушення ефективності функціонування об'єкта [2].

Поряд із цим за домінуючим у сучасній українській науці підходом безпеку тлумачать як рівень захищеності життєво важливих інтересів людини, а також суспільства, держави, довкілля від реальних або потенційних загроз, що їх створюють антропогенні чи природні чинники. При цьому розрізняють воєнну, екологічну, економічну, інформаційну, пожежну, політичну, продовольчу, радіаційну, соціальну, технічну, транспортну, фінансову, ядерну безпеку. Крім того зазначається, що важливий чинник політики будь-якої держави - національна безпека [3, с. 385].

Отже, слід підкреслити, зокрема, на основі проаналізованих підходів і в контексті акцентованої нами тематики, що безпекою може бути такий соціальний стан захищеності інтересів людини, за якого вона захищена від чинників, що можуть поставити її у небезпечне становище.

Поряд із цим у запропонованому контексті поняття безпеки дорожнього руху авторами також остаточно не розглянуто, а окремі питання його тлумачення потребують додаткового аналізу як комплексної категорії “безпека дорожнього руху”, так і поняття “дорожній рух” зокрема.

Авторським колективом Великого тлумачного словника сучасної української мови словосполучення “дорожній рух” розтлумачено як “процес руху по дорогах транспортних засобів та учасників дорожнього руху” [4, с. 1280].

Як аргументує М. Долгополова, дорожній рух варто розглядати як систему елементів живої та неживої природи, що функціонує в умовах, які залежать від рівня сучасної техніки, стану внутрішнього середовища й можливостей людини. Крім того, дорожній рух являє собою процес, під час якого здійснюється регулювання динамічних зв'язків у потрійному сполученні: людина, транспортний засіб, дорога [5, с. 35].

Поряд із цим, на думку О. Салманової, під дорожнім рухом доцільно вважати нормативно врегульовану діяльність, у результаті якої здійснюється просторове пересування людей і вантажів дорогами за допомогою транспортних засобів або без них [6, с. 16].

Подібним видається підхід до визначення сутності дорожнього руху, відповідно до якого вчені вважають, що він являє собою переміщення людей і вантажів механічними транспортними засобами та осіб без транспортних засобів дорогами, який регламентовано спеціальними правовими нормами, а також урегульовано спеціальними технічними засобами та державними органами [7, с. 353].

Тому, дослідивши запропоновані позиції щодо сутності та поняття дорожнього руху, слід навести деякі власні аргументи. Перш за все, традиційна доктрина дорожнього руху зазнає певних змін, оскільки в системі взаємодії “транспортний засіб, водій, дорога” у недалекому майбутньому може з'явитися чи то штучний інтелект, чи то оператор автоматизованого транспортного засобу, що здійснює керування ним дистанційно.

Окрім цього варто також акцентувати увагу на тому, що дорожній рух являє собою як трафік пішоходів через дорожнє покриття, так і трафік транспортних засобів. Таким чином, дорожнім рухом можна назвати врегульований чинним законодавством динамічний механізм переміщення осіб (у тому числі без транспортних засобів) та вантажів дорожнім покриттям.

Разом із цим окремо вченими розглядається питання безпеки дорожнього руху та його тлумачення як цілісної та комплексної категорії.

Нормативне визначення дефініцій “безпека дорожнього руху”, “забезпечення дорожнього руху” на сьогодні не достатньо аргументоване, незважаючи на те, що у правовому полі України термін “безпека дорожнього руху”, як зазначає М. Долгополова, доволі вживаний, про що можна судити з назв деяких нормативних актів, наприклад: “Програма забезпечення безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки транспортних засобів” [8].

Деякі вчені визначають, що безпека дорожнього руху - це стан, коли учасникам дорожнього руху ніщо не загрожує, а саме: стан захищеності життєво важливих інтересів людини у безпечній реалізації потреби у переміщенні (поряд з охороною життя та здоров'я учасників дорожнього руху) [9, с. 134]. Буквальне розуміння поняття забезпечення безпеки дорожнього руху, як підкреслює В. Лук'янов, дає підстави припускати повне виключення можливості виникнення дорожньо-транспортних пригод [10, с. 26]. Під забезпеченням безпеки дорожнього руху розуміють діяльність, спрямовану на зниження в умовах розвитку автомобілізації країни загальної кількості дорожньо-транспортних пригод та тяжкості їх наслідків [11].

Отже, треба звернути увагу на те, що безпекою дорожнього руху слід вважати такий стан пересування всіх учасників дорожнього руху, за якого всі вони захищені від чинників, що можуть поставити їх у небезпечне становище.

Поряд із аналізом понятійно- категоріального апарату варто звернути увагу на те, що організація безпеки дорожнього руху є безпосереднім завданням окремих поліцейських органів в України.

Наказом Національної поліції України від р. № 73 затверджено Положення про Департамент патрульної поліції (у редакції наказу Національної поліції України від р. № 887), яким визначено, що він є міжрегіональним територіальним підрозділом Національної поліції України, який створюється, ліквідовується та реорганізовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку [12].

Учені підкреслюють, що поліція виступає саме тією державною організацією, через яку держава забезпечує значну частину заходів щодо забезпечення власної безпеки та безпеки суспільства і його членів [13, с. 51, 52].

У той час серед основних завдань Департаменту патрульної поліції визначено забезпечення безпеки дорожнього руху, а до функцій у цьому контексті належать такі: здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, що віднесенні до компетенції Національної поліції України, у тому числі ті, що віднесені до правопорушень, пов'язаних із керуванням транспортним засобом; здійснення регулювання дорожнього руху; здійснення контролю за дотриманням законодавства з питань безпеки дорожнього руху та питань правомірності експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі; аналіз обставин і причин виникнення дорожньо- транспортних пригод на вулично-дорожній мережі, що профілактує такі пригоди і запобігає їх вчиненню; організація, здійснення та контроль за внесенням інформації до баз (банків) даних єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України [12].

Таким чином, діяльність Національної поліції загалом і Департаменту патрульної поліції як її структурного підрозділу спрямована, зокрема, на організацію безпеки дорожнього руху, що є досить комплексним поняттям, та включає в себе все, що стосується трафіку на дорозі, - від контролю за дотриманням правил дорожнього руху, здійснення перевірки транспортних засобів, встановлення умов і правил на перевезення небезпечних вантажів до прийняття конкретних адміністративних рішень стосовно осіб, що їх порушують.

Поряд із цим значна кількість прогресивних європейських країн організовують безпеку дорожнього руху на високому рівні вже тривалий час, що може стати для нашої держави позитивним прикладом і слугувати каталізатором укріплення та вдосконалення законодавства у сфері організації безпеки дорожнього руху в Україні.