Окремі заходи примусу в публічному інтересі у праві інтелектуальної власності
Дослідження приватного і публічного інтересів у праві інтелектуальної власності, які відображають різні сторони правової дійсності. Визначення специфіки примусу у праві інтелектуальної власності. Характеристика ролі й особливостей обмежень та заборон.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.06.2022 |
| Размер файла | 28,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Національний університет «Львівська політехніка»
Окремі заходи примусу в публічному інтересі у праві інтелектуальної власності
Малець Марта Романівна - асистент кафедри адміністративного та інформаційного права
Нестеренко Анна Олександрівна - аспірант кафедри адміністративного та інформаційного права
У статті розглядаються окремі заходи примусу в публічному інтересі у праві інтелектуальної власності. Примус - універсальний метод, який використовується державою для впливу на поведінку суб'єктів у сфері прав інтелектуальної власності, застосовуваний у випадках, коли необхідно забезпечити публічний інтерес суспільства та держави. В основі поділу інтересів, опосередковуваних правом на приватні та публічні лежать: ступінь спільності; характер потреб, на задоволення яких спрямований інтерес; суб'єктний склад. Приватний і публічний інтереси у праві інтелектуальної власності відображають різні сторони правової дійсності, взаємопов'язані мають ознакою системності; для забезпечення ефективності правового регулювання необхідне дотримання балансу. Під балансом приватних і публічних інтересів розуміється гармонійне поєднання інтересів правовласників і суспільства при створенні та використанні творів науки, літератури, мистецтва, яке забезпечує задоволення потреб автора, доступ суспільства до творів науки, літератури, мистецтва, культурних цінностей, знань в освітніх, просвітницьких та інших цілях, свободу творчості та прогресивний розвиток суспільства. Примус у праві інтелектуальної власності встановлено на користь приватної особи для задоволення приватних інтересів і в публічному інтересі. Така форма примусу пов'язана з обмеженням прав правовласника, встановленням меж реалізації та здійснення інтелектуальних прав. Відбувається стримування правовласника за допомогою обмежувальних заходів, що дозволяє користуватися результатом інтелектуальної діяльності іншим суб'єктам. Обмеження та заборони є основоположними елементами забезпечення доступу до знань і факторами соціально-економічного розвитку. Обмеження та заборони гарантують, що право інтелектуальної власності служить інтересам авторів, правовласників і невизначеному колу осіб.
Ключові слова: інтелектуальна власність, право, примус, публічний інтерес, баланс інтересів, примусова ліцензія.
Summary
The article considers some measures of coercion in the public interest in intellectual property law. Coercion is a universal method used by the state to influence the behavior of subjects in the field of intellectual property rights, used in cases where it is necessary to ensure the public interest of society and the state. The basis of the division of interests mediated by the right to private and public are: the degree of commonality; the nature of the needs to be met; subjective composition. Private and public interests in intellectual property law reflect different aspects of legal reality, interrelated have a sign of system city; to ensure the effectiveness of legal regulation, it is necessary to maintain a balance. The balance of private and public interests means a harmonious combination of interests of rights holders and society in the creation and use of works of science, literature, art, which meets the needs of the author, public access to works of science, literature, art, cultural values, educational, educational and other goals, freedom of creativity and progressive development of society. Coercion in intellectual property law is established in favor of an individual to satisfy private interests and in the public interest. This form of coercion is associated with the restriction of the rights of the right holder, the establishment of limits on the exercise and exercise of intellectual property rights. There is a restraint of the right holder by means of restrictive measures that allows to use result of intellectual activity to other subjects. Restrictions and prohibitions are fundamental elements of ensuring access to knowledge and factors of socio-economic development. Restrictions and prohibitions ensure that intellectual property rights serve the interests of authors, right holders and an indefinite number of persons.
Key words: intellectual property, law, coercion, public interest, balance of interests, compulsory license.
Вступ
Постановка проблеми
Сучасний етап розвитку суспільства характеризується підвищенням значення результатів творчої діяльності не тільки в культурній, а й в економічній, соціальній і інших сферах життєдіяльності. Дотримання прав авторів і сфері інтелектуальної власності є одним з показників розвитку демократичного суспільства і інтеграції держав до європейського співтовариства. Водночас продукти інтелектуальної діяльності, відіграють велику роль в культурному і економічному розвитку суспільства, суспільство зацікавлені в доступі до результатів наукової та іншої творчої діяльності, вільному обміні інформацією. Важливого значення набуває створення правових підстав для забезпечення публічних інтересів. У зв'язку з чим у праві інтелектуальної власності на сучасному етапі першочерговим стає завдання забезпечення правовими засобами гармонійного поєднання інтересів правовласників, суспільства та держави.
Аналіз дослідження проблеми
Загальні та окремі питання примусу у публічному інтересі, у тому числі щодо права інтелектуальної власності розглядали вчені: В. Б. Авер'янов, Р. В. Бараннік, Є. Ю. Бараш, А. І. Берлач, А. Л. Борко, О. Г. Братко, М. М. Бурбика, О. П. Гетьманець, К. Ф. Гуценко, І. О. Ієрусалимова, Т. Є. Каганов- ська, Н. В. Камінська, І. В. Кріцак, Я. В. Лазур, К. Б. Левченко, В. Я. Малиновський, Р. С. Мельник, Н. М. Мироненко, О. М. Музичук, Н. Л. Омельченко, М. П. Орзіх, О. П. Орлюк, В. Л. Синчук, О. Ю. Синявська, О. Л. Соколенко, Ю. С. Шемшученко та ін. Правові засоби регулювання примусу щодо публічного інтересу у праві інтелектуальної власності повинні бути ефективними, утворювати певну систему, яка прагне до забезпечення балансу приватних і публічних інтересів, що вимагає проведення досліджень.
Мета статті - дослідження окремих заходів примусу в публічному інтересі у праві інтелектуальної власності.
Виклад основного матеріалу
Термін «інтелектуальна власність» включає перелік охоронюваних результатів інтелектуальної діяльності і засобів індивідуалізації, який є вичерпним і визначено у Цивільному кодексі України [1]. Автору результату інтелектуальної діяльності належить право авторства, інші особисті немайнові права, виключні права. За загальним правилом право авторства, право на ім'я й інші особисті немайнові права автора є не- відчужуваними. Виключне право є майновим правом може бути передано в добровільному або примусовому порядку у випадках, встановлених законом.
Право інтелектуальної власності ґрунтується на принципі поєднання приватних і публічних інтересів. Автор наукового або літературного твору є його творцем. Тільки він має право вирішувати питання про опублікування твору чи ні. У цій волі полягає приватний інтерес автора. Публічний інтерес виражається в наданні можливості використання опублікованого твору неви- значеним колом осіб. З урахуванням інтересів суспільства законом закріплені випадки, коли твори можуть вільно використовуватися зацікавленими особами.
Наприклад, надання обов'язкових примірників у бібліотеки. Встановлене законодавством положення ґрунтується на конституційному праві громадян на пошук, отримання і поширення інформації. Для реалізації наданого конституційного права був прийнятий закон «Про обов'язковий примірник документів», який визначає державну політику у галузі формування обов'язкового примірника документів як ресурсної бази комплектування повного національного бібліотечно-інформаційного фонду нормативних документів України та розвитку системи державної бібліографії [2].
Обов'язковий примірник це екземпляри документів, виготовлених на території України, що підлягають передачі виробником на безоплатній основі юридичній особі або його структурному підрозділу наділеним правом отримання, зберігання та громадського використання обов'язкового примірника.
У термін, встановлений законом партії тиражу друкованих видань, що пройшли редакційно-видавниче опрацювання, поліграфічно оформлені, мають вихідні відомості, або інші документи визначені законом «Про обов'язковий примірник документів», виробник зобов'язаний доставити обов'язковий примірник у встановленій кількості одержувачу.
В подальшому одержувач веде систематизований облік обов'язкових примірників і забезпечує їх зберігання. Особи, які бажають реалізувати право на отримання інформації в праві звернутися до відповідного одержувача.
Наприклад, після заповнення відповідної заявки у Національну бібліотеку імені В. І. Вернадського і отримання читацького квитка з унікальним номером, особа має право отримати доступ до наявних у фонді бібліотеки видань. інтелектуальний власність примус
Однією з форм правового примусу в публічному інтересі, є необхідність розсилки обов'язкових примірників, коли власник результату інтелектуальної діяльності при тиражуванні результату набуває обов'язок розсилки [3]. Доступ до примірників твору стає доступним для невизначеного кола осіб, а сам екземпляр знаходиться в публічному доступі.
Правовідносини в праві інтелектуальної власності на початковій стадії носять абсолютний характер, тобто правам і інтересам автора протиставлене невизначене коло осіб. Вступ автора з конкретною особою в правовідносини, коли останній здійснює конкретні дії з твором, трансформує абсолютне у відносне правовідношення. Відповідно права і інтереси виникають між конкретними учасниками правовідносин.
Інтелектуальні права слід відрізняти від речових прав. Їх співвідношення становить складну проблему, законодавче вирішення якої існує, але до доктринального рішення ще далеко. ЦК України закріплює незалежність інтелектуальних прав від речових. Наприклад, куплений громадянином комп'ютер стає його власністю, однак, наявне програмне забезпечення, а точніше, інтелектуальні права на таку програму не переходять до нового власника. Для права інтелектуальної власності важливе значення має виключне право, загальне уявлення про який представлено законодавцем у законодавстві щодо окремих об'єктів інтелектуальної власності.
Особа, яка володіє винятковим правом на результат інтелектуальної діяльності або на засіб індивідуалізації (правовласник), має право використовувати такий результат або такий засіб на свій розсуд будь-яким, що не суперечить закону способом.
Правовласник може дозволяти або забороняти іншим особам використання результат, а треті особи не мають права використовувати без згоди першого. Недотримання встановлених правил тягне адміністративну або цивільно-правову відповідальність.
Порушення інтелектуальних прав є приводом для застосування способів захисту передбачених ЦК України та законодавством про об'єкти інтелектуальної власності. Оскільки перелік способів захисту є відкритим, то крім загальних способів захисту, таких як визнання права, відшкодування збитків, стягнення неустойки, компенсації моральної шкоди та інших, у книзі четвертій ЦК України передбачені спеціальні способи захисту.
Способи захисту (примусу) застосовуються в разі, коли має місце порушення суб'єктивного права. Їх застосування можливе шляхом висловлення потерпілим вимог адресованих до правопорушника. Окремі способи захисту можна застосовувати тільки за рішенням суду. Захист порушених прав інтелектуальної власності, може застосовувати публічний орган в інтересах особи, чиї права порушені.
Режим абсолютного права визначається правилами того, що ніхто не може бути обмежений у правоздатності та дієздатності інакше як у випадках і в порядку, встановлених законом, а також встановленням наслідків нікчемності дій, що тягнуть обмеження, повна або часткова відмова від право і дієздатності. Відновлення та захист порушених прав, наприклад, щодо використанню товарних знаків, відбувається незалежно від волі власника прав, в чому проявляється форма примусу правового характеру.
Аналогічно встановлений правопорядок при використанні інших результатів інтелектуальної діяльності, який припускає охорону відносин використання цих результатів, за допомогою примусових заходів правового характеру у публічному інтересі. Правопорядок встановлений щодо використання результатів інтелектуальної діяльності без згоди власника авторських прав. Може йтися про примусові ліцензії.
Ліцензійний договір це угода про передачу правовласником права використання результату інтелектуальної діяльності лі- цензіату в передбачених межах. Примусова ліцензія має на увазі передачу за рішенням суду права використання результату інтелектуальної діяльності зацікавленій особі. Дане правило поширюється на винахід, корисну модель, промисловий зразок і селекційне досягнення. Перш ніж звертатися до суду з позовом про надання примусової ліцензії зацікавлена особа зобов'язана звернутися правовласнику за відповідним дозволом.
Існування інституту примусової ліцензії обґрунтовується вченими наявністю публічного інтересу. Міжнародна конвенція з охорони нових сортів рослин у статті 17 передбачає обмеження прав селекціонера інакше, як щодо охорони суспільних інтересів [4]. Останні, полягають в тому, що розвиток і активне використання нових сортів рослин є елементом продовольчої безпеки. Як зазначається в літературі, людство зацікавлене у створенні умов, коли кожне нове досягнення селекції здатне в повній мірі проявити конкурентні переваги.
Герменевтика та розуміння публічного інтересу в примусовому ліцензування не завжди відбувається ясно і однозначно. У науковій літературі зазначають, що визначення терміну «примусове ліцензування» є дискусійним. У законодавстві Європейського Союзу термін визначається законом або судовою практикою у контексті суспільного інтересу, виділивши, зокрема, економічні, соціальні, технічні та медичні складові.
На думку О. І. Чепис, в Україні публічний інтерес проявляється в двох протилежних аспектах - ступінь використання право- власником результатом інтелектуальної діяльності, що є складовою публічного інтересу, обмеженні прав власника авторських прав на відповідний результат [5, с. 145].
Широта використання результатів у промисловості відображає користь для не- визначеного кола осіб. Публічний інтерес виражається у наявності попиту такого результату на ринку товару. Попит визначає реальну потребу суспільства на певний результат інтелектуальної діяльності. Однак наявність тільки одного попиту є недостатнім. Необхідно вимірювати соціальну значимість. Другим підходом пояснюється прагненням подолання негативних наслідків використання інтелектуальних прав, що стримують економічний та інноваційний розвиток, шкодять інтересам споживачів і приросту суспільного блага.
Публічний інтерес у примусовому ліцензування визначає широту максимальних можливостей у здійсненні прав право- власника, та обмеження несанкціонованого використання відповідних результатів інтелектуальної діяльності. Зацікавлені особи в отриманні ліцензії можуть реалізувати право тільки тоді, коли обрана сфера діяльності буде затребувана суспільством буде відповідати критеріям публічного інтересу. В інших випадках це право залишиться нереалізованим.
Існує інститут примусового ліцензування у фармацевтичній сфері, як механізму забезпечення балансу публічних і приватних інтересів [6, с. 33]. Даний напрям має не тільки економічну складову, а й визначає соціальну політику - здоров'я населення, доступність до розробок лікарських засобів невизначеного кола осіб.
Виключне право на використання розроблених лікарських препаратів оформляється патентом. Примусове ліцензування направлено на обмеження патентної монополії на оплатній основі, є обмеженням виключних прав патентовласника з метою забезпечення доступу до відповідних медикаментів.
Згідно Паризької конвенції про охорону промислової власності 1883 р, в п. 2 ч. А ст. 5 закріплено, учасники мають право розробити та прийняти законодавчі заходи, які реалізують видачу примусової ліцензії в умовах зловживання виключним правом власника патенту, наприклад, в разі невикористання винаходу [7].
Положення міжнародного договору створюють підстави для існування інституту примусового ліцензування. Положення про примусової ліцензії відображено в Угоді про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (далі - ТРІПС) [8]. Ст. 8 ТРІПС закріплена можливість вжиття заходів необхідних для охорони здоров'я населення, для сприяння громадським інтересам в життєво важливих секторах соціально-економічного та технічного розвитку. До таких заходів може відноситися запобігання зловживання правами інтелектуальної власності з боку власників прав. ТРІПС встановлює умови використання результату інтелектуальної власності без дозволу власника патенту.
Дозвіл на таке використання має ґрунтуватися на індивідуальних властивостей. Зацікавлена особа зверталося до правовласника, але угоди не було досягнуто; використання необхідно для забезпечення потреб населення і ринку. Дозвіл на використання, сума винагороди може бути предметом судового розгляду. Міжнародне правове регулювання дозволяє не тільки застосовувати інститут примусового ліцензування, а й встановлювати в національному законодавстві підстави використання, що визнається надзвичайною ситуацією і обставинами крайньої необхідності щодо охорони здоров'я.
Перелік випадків видачі примусової ліцензії є вичерпним. В юридичній літературі обґрунтована проблема про примусові ліцензії на лікарські препарати, необхідність яких може виникнути у надзвичайних ситуаціях або обставинах крайньої необхідності [9]. Законодавством порядок видачі ліцензії на виробництво лікарських засобів у разі виникнення зазначених обставин не передбачений. Відсутність такого порядку може стати серйозною проблемою при виникненні криз в охороні здоров'я.
Розвинена система охорони інтелектуальних прав є визначальним фактором для вкладення інвестицій, не тільки у фармацевтичній сфері, але й в інших сферах. Аналіз досвіду зарубіжних держав, свідчить про те, що зловживання примусовим ліцензуванням може привести до негативних наслідків для населення і для економіки країни.
Можливість вільного використання результату інтелектуальної діяльності без згоди правовласника визначені законодавством України, що зумовлюється публічним інтересом. Зазначені положення визначають порядок і умови вільного відтворення твору, використання в інформаційних, наукових, навчальних і культурних цілях, користування бібліотеками, архівами та освітніми організаціями.
Існують інші випадки використання, але з виплатою винагороди. Для спрощення здійснення майнових прав в індивідуальному порядку автори, виконавці, виробники фонограм і інші власники авторських і суміжних прав можуть створювати засновані на членстві некомерційні організації, що управляють правами на колективній основі. До останніх можна віднести громадське об'єднання «Всеукраїнське авторське товариство» [10].
Метою Всеукраїнського авторського товариства є досягнення колективних інтересів і суспільних благ в області формування ефективної системи правового захисту авторських прав шляхом здійснення діяльності з управління правами на колективній основі. Всеукраїнське авторське товариство здійснює збір, розподіл і виплату авторської винагороди за різні способи використання творів. Всеукраїнське авторське товариство надає користувачам ліцензії на використання творів у сферах публічного виконання, при повідомленні в ефір і по кабелю, відтворення шляхом механічного та магнітного запису, тиражуванні творів образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва у промисловості і в інших сферах.
Відповідно до чинного законодавства використання творів можливо лише за згодою правовласника і виплатою авторської винагороди. Для того щоб правомірно використовувати твори необхідно звернутися у Всеукраїнське авторське товариство за відповідним дозволом і укласти ліцензійний договір або договір про виплату авторської винагороди.
Як правило, ліцензійний договір подібного роду не повинен містити конкретні авторські твори. Предмет договору є істотною умовою, за яким має бути досягнуто згоди. Судовою практикою встановлено відсутність в ліцензійному договорі вказівки на використання конкретних творів авторів і перелік оприлюднених творів. Це не свідчить про те, що умова про предмет договору сторонами не узгоджена.
Виплата винагороди за користування твором є обов'язковою умовою. Звернення в організацію, колективно керуючу авторськими правами, є зручним способом отримання дозволу, особливо коли використовується велика кількість творів різних авторів. Укладення договору дозволяє користуватися твором правомірно, а власник отримує відповідну винагороду.
Висновки
Примус у праві інтелектуальної власності встановлено на користь приватної особи для задоволення приватних інтересів і в публічному інтересі. Така форма примусу пов'язана з обмеженням прав правовласника, встановленням меж реалізації та здійснення інтелектуальних прав. Відбувається стримування правовласника за допомогою обмежувальних заходів, що дозволяє користуватися результатом інтелектуальної діяльності іншим суб'єктам.
Обмеження та заборони є основоположними елементами забезпечення доступу до знань і факторами соціально-економічного розвитку. Обмеження та заборони гарантують, що право інтелектуальної власності служить інтересам авторів, правовласників і користувачів, невизначеному колу осіб.
Література
1. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. № 435-ІУ. Законодавство України. иЯЬ. https://zakon.rada. gov.ua/laws/card/435-15
2. Про обов'язковий примірник документів: Про обов'язковий примірник документів: Закон України від 09.04.1999 р. № 595-ХІУ. Законодавство України. иКВ https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/595-14
3. Іванова М., Іванов Ю. Нормативно- правове забезпечення права інтелектуальної власності в діяльності бібліотек. Збірник наукових праць Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. 2018. Вип. 49. иЯЬ. http://nbuviap.gov.ua/images/naukprazi/49.pdf
4. Про приєднання України до Міжнародної конвенції по охороні нових сортів рослин: Про обов'язковий примірник документів: Закон України від 02.06.1995р. № 209/995-ВР. Законодавство України. иЯЬ. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/209/95- %D0%B2%D1%80#Text
5. Чепис О.І. Юридична природа інтересів у праві інтелектуальної власності. Порівняльно-аналітичне право. 2019. № 5. С. 144147. Конституції України: Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. Законодавство України. иКК. https://zakon.rada.gov.ua/laws/ card/254%D0% ВА/96-% В0%В2%В1%80/аэ^
6. Пономарьова О. Примусова, відкрита та добровільна ліцензії на лікарські засоби: деякі аспекти правозастосування. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2019. № 3. С. 32-38.
7. Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року. Законодавство України. иЯЬ. https://zakon. rada.gov.ua/ laws/show/995_123#Text
8. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності. Законодавство України. иКВ https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/981_018#Text
9. Кашинцева О. Ю., Трофименко М. М. Правові механізми розширення доступу до лікування за умов пандемії в Україні та світі.. Медичне право. 2020. № 2 (26). С. 34-48.
10. Громадське об'єднання «Всеукраїнське авторське товариство». иКЬ https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/26560222/
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Суть інтелектуальної власності - закріплених законом прав, які є результатом інтелектуальної діяльності в науковій, літературній, художній, промисловій галузях. Міжнародно-правові акти з питань інтелектуальної власності та державна система управління нею.
реферат [300,6 K], добавлен 11.10.2011Сутність інтелектуальної власності та види її порушень. Аналіз сучасного стану системи охорони інтелектуальної власності в Україні. Виявлення недоліків та проблем в законодавчій базі. Державна політика у сфері правової охорони інтелектуальної власності.
курсовая работа [222,8 K], добавлен 25.11.2012Поняття інтелектуальної власності. Загальні відомості про патентну інформацію та документацію. Відповідальність за порушення прав на об'єкти права інтелектуальної власності. Міжнародні договори, конвенції та угоди у сфері інтелектуальної власності.
учебное пособие [1,2 M], добавлен 12.12.2011Право інтелектуальної власності в об'єктивному розумінні, його основні джерела та види. Ключові об'єкти та інститути права інтелектуальної власності. Суб’єктивні права інтелектуальної власності. Поняття і форми захисту права інтелектуальної власності.
презентация [304,2 K], добавлен 12.04.2014Філософсько-правовий аспект інтелектуальної власності в сучасному світі. Дослідження особливостей розвитку феномену постмодерну. Обґрунтування нових напрямів інтелектуальної власності. Сучасний етап розвитку інноваційних відносин в українській державі.
статья [31,6 K], добавлен 11.09.2017Договори про захист інтелектуальної власності. Глобальні договори системи охорони та міжнародні організації: всесвітня організація інтелектуальної власності, Європейська патентна організація. Визнання ролі України в розвитку міжнародної співпраці.
реферат [30,6 K], добавлен 23.12.2015Інститут інтелектуальної власності. Економіко-правовий зміст та структура інтелектуальної власності. Аналіз правотворення у сфері інтелектуального розвитку країни. Пріоритетні напрями оптимізації правового регулювання сфери інтелектуальної діяльності.
реферат [44,3 K], добавлен 27.09.2014Інноваційний розвиток, його роль та вплив на економічне зростання. Проблеми і перспективи розвитку системи охорони інтелектуальної власності України. Функціонування патентної системи. Структура державної системи правової охорони інтелектуальної власності.
реферат [93,4 K], добавлен 14.02.2013Сутність та класифікація об'єктів права інтелектуальної власності. Загальні засади охорони права громадян на творчу діяльність. Місця походження товарів. Поняття "ноу-хау" у авторському праві. Поняття та сутність суміжних прав у законодавстві Україні.
контрольная работа [41,2 K], добавлен 22.02.2011Стадія ґенези права інтелектуальної власності. Розгалуження авторського права і промислової власності. Основні властивості інтелектуальної власності та її пріоритетне значення. Удосконалення системи патентного права. Поняття терміну "товарний знак".
реферат [23,2 K], добавлен 15.07.2009Роль і значення інтелектуальної власності в суспільстві. Сучасний стан законодавчої бази в сфері інтелектуальної власності в Україні, його проблеми, співвідношення з правом власності на річ, перспективи розвитку та рекомендації щодо її вдосконалення.
реферат [47,6 K], добавлен 17.10.2009Аналіз стану світової системи інтелектуальної власності. Основні аспекти державної політики інтелектуальної безпеки України на сучасному етапі її розвитку. Визначення основних загроз у сфері інтелектуальної власності, рекомендації по їх нейтралізації.
реферат [23,1 K], добавлен 01.03.2014Етапи становлення державної системи охорони інтелектуальної власності в Україні, її структура та установи. Ефективність захисту прав у сфері інтелектуальної власності. Міжнародні установи і законодавство з питань у сфері охорони промислової власності.
курсовая работа [60,8 K], добавлен 09.07.2009Методи та законодавча база захисту та запобігання порушенню прав інтелектуальної власності. Типові порушення авторського права та суміжних прав. Відстеження порушень прав інтелектуальної власності, форми та засоби їх захисту, визначення відповідальності.
реферат [432,6 K], добавлен 03.08.2009Захист інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Особисті немайнові права фізичних осіб (поняття, зміст, система, особливості здійснення та захисту).
статья [13,7 K], добавлен 11.09.2017Інтелектуальна власність як юридична категорія та розвиток її як категорії права. Поняття права інтелектуальної власності. Законодавство України про інтелектуальну власність. Міжнародні нормативно-правові акти з питань інтелектуальної власності.
реферат [23,9 K], добавлен 30.10.2008Аналіз правового регулювання договорів на розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Елементи ліцензійного договору, порядок його укладення і припинення. Види відповідальності за порушення майнових прав інтелектуальної власності в Україні.
дипломная работа [142,5 K], добавлен 11.01.2011Загальна характеристика інститутів інтелектуальної власності. Виявлення проблем, пов`язаних з набуттям, здійсненням, захистом та охороною даних прав. Методи вирішення проблем та вдосконалення законодавства України в сфері інтелектуальної власності.
курсовая работа [61,6 K], добавлен 12.09.2015Основні поняття інтелектуальної власності. Правове регулювання відносин щодо об'єктів авторського права і суміжних прав. Правове регулювання відносин щодо об'єктів промислової власності. Передача та захист прав на об'єкти інтелектуальної власності.
книга [1,7 M], добавлен 02.12.2007Проблеми законодавчого закріплення процедури автентифікації при наданні послуг з надання дискового простору розміщення інформації в Україні. Дослідження специфічних особливостей щодо поновлення порушеного права інтелектуальної власності в Інтернеті.
статья [22,8 K], добавлен 07.02.2018
