Щодо об’єкта субсидіарного зобов’язання

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЩОДО ОБ'ЄКТА СУБСИДІАРНОГО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Гудима-Підвербецька М.М. кандидатка юридичних наук,

доцентка, докторантка кафедри цивільного права Навчально-наукового юридичного інституту Державного вищого навчального закладу «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»

м. Івано-Франківськ, Україна

Неоднозначний підхід вчених до об'єкта субсидіарного зобов'язання, що є на сьогодні недостатньо науково опрацьованим, ще загострюється накладаючись на проблему визначення та розуміння одного із головних питань зобов'язального права, з приводу якого в науковців і досі не склалось одностайної думки - поняття об'єкта зобов'язання. Саме ж поняття об'єкта зобов'язання повинно стати тією відправною точкою, з якої слід виходити і вченим, і практикам при розгляді будь-якого питання, пов'язаного з дослідженням об'єкта вже конкретних зобов'язань.

До недавніх пір проблема субсидіарних зобов'язань не була на піку уваги дослідників, і потрапляє в поле зору вітчизняних та російських вчених-юристів лише в останні роки. Пожвавленням відзначається і дослідження в цьому контексті специфіки об'єкта субсидіарного зобов'язання в працях А. С. Бакіна, Г. Г. Гриценко, Ю. Я. Крюкової, X. Т. Насірова, О. П. Прус, Н. М. Сампари, В. М. Сломи, Д. В. Трута, тощо. Однак видається, що комплексності, чіткості та однозначності у вирішенні вказаної проблеми все ж бракує. Тому першочергова мета нашого дослідження - внести ясність у розуміння об'єкта цивільно-правових субсидіарних зобов'язань шляхом аналізу теоретичних положень з позицій наукової обґрунтованості, практичної доцільності та законодавчої допустимості.

Однозначно, що відправним пунктом дослідження будь-якого об'єкта, явища, процесу або стану є з'ясування суті поняття, що його позначає, від чого принципово залежить інтелектуальна і операційна реакція на його існування і функціонування. Тому наше дослідження не може обійти без звернення до проблеми розуміння об'єкту зобов'язання. Специфіка зобов'язань в дихотомії «речові - зобов'язальні» правовідносини виражається в тому, що реалізація майнового інтересу правомочного суб'єкта в останніх неможлива без відповідної поведінки зобов'язаної особи. Я.М. Магазінер вказував, що «об'єктом будь-якого права є чужа дія» [1, с. 174], що згодом О.С. Іоффе почалося іменуватися юридичним об'єктом, який існує разом з матеріальним об'єктом і, на відміну від першого, у багатьох зобов'язаннях взагалі відсутній [2, с. 13-14]. В юридичній науці в даному разі відзначалось «про об'єкт в двох значеннях - в значенні дій зобов'язаної особи та в значенні того предмету, з приводу якого повинні бути здійснені дії» [3, с. 21]. Г.Ф. Шершеневич писав, що «об'єктом зобов'язального правовідношення є дія, яка в той же час складає і зміст зобов'язання» [4, с. 589-590]. Існуюча думка з приводу дії як об'єкта у зобов'язанні на сьогодні є найпоширенішою, все ж не беззаперечною. Противники її вказують на те, що визнання поведінки людини об'єктом зобов'язання є рівнозначним до того, що об'єктом зобов'язання визнати саму людину [5, с. 192-193]. Однозначно, що говорити про існування дії людини відокремлено від самої людини некоректно. Власне механізми правового регулювання поведінки людини є виявленням волі суб'єктів правовідносин, та й вплив його теж здійснюється через дію людську волю і свідомість. Ще одним аргументом критики в бік аналізованої позиції є те, що правовідношення виражається не лише через суб'єктивне право, але й юридичний обов'язок, і тому його об'єктом може бути тільки те, що є об'єктом не тільки права, але й юридичного обов'язку.

Вважаємо, що вирішити цю дискусію потрібно провівши чітку лінію, щодо того, що об'єктом зобов'язання доречніше вважати не саму дію, що є очевидно невіддільна від людини, а те благо, що породжується внаслідок відповідних дій. Так, як вказував О.С. Іоффе: «в основу правового конструювання зобов'язання повинен бути покладений економічний процес переміщення майна та інших результатів праці, які також мають майновий характер» [2, с. 8]. Власне саме зобов'язання спрямоване не на дії зобов'язаної особи, а на певне благо, що має певну цінність для кредитора з метою задоволення його інтересу, забезпеченого відповідним суб'єктивним правом. Не претендуючи на вичерпність в межах даної публікації щодо узгодження всіх існуючих поглядів на поняття об'єкта зобов'язання, вважаємо, що ним є благо (корисний ефект, уречовлений результат) поведінки боржника, що складає інтерес уповноваженого суб'єкта з приводу якого суб'єкти вступали у відповідні зобов'язальні правовідносини і яким вони власне і обумовлені. Такий висновок дозволить внести ясність в розмежування окремих елементів зобов'язальних правовідносин (об'єкта та змісту), не суперечачи теоретичним уявленням про їх поняття, лінгвістичному і філософському тлумаченню аналізованих термінів, та й власне не перетворюватиме поведінку людини (відтак і саму людину, невіддільну від її дій) в об'єкт панування іншого суб'єкта.

Переходячи власне до об'єкта субсидіарного зобов'язання відзначимо, що підхід вчених залежить від того чи зводять науковці субсидіарне зобов'язання до субсидіарної відповідальності чи проводять розмежування вказаних понять. Перші з них однозначні в свої висновках щодо об'єкта субсидіарного зобов'язання, який визначається виключно як сплата грошових коштів, оскільки останні є універсальним засобом платежу, здатним служити меті цивільно-правової відповідальності, згідно компенсаційної функції цивільного права - відновити майнове становище особи [6, с. 99]. Деякі українські вчені, зосібна, Н. М. Сампара [7, с. 122], приходять до такого на підставі аналізу частини 3 ст. 619 ЦК (далі - ЦК) України, а тому, наголошується дослідницею (виключно в початкових публікаціях, і не так уже виключно в подальших), що до субсидіарного (додаткового) боржника неможливо пред'явити вимогу щодо виконання зобов'язання в натурі [7, с. 124]; фактично, субсидіарний боржник повертає кредитору в певному еквіваленті ті майнові втрати, що кредитор поніс внаслідок невиконання або неналежного виконання основним боржником свого зобов'язання» [8, с. 149, 150]. В пізніших працях вченої простежуються вже моменти прихильності до можливості виконання субсидіарним боржником порушеного обов'язку основного боржника в натурі [8, с. 151]. Російська вчена Ю.Я. Крюкова, яка виділяє поряд з субсидіарною відповідальністю й інші види субсидіарних зобов'язань в своєму дослідженні пише, що «... об'єктом субсидіарних зобов'язань поряд з грошовими коштами може виступати інше майно. Подібне може мати місце в субсидіарних зобов'язання договірної природи. Крім поширеного договору поруки, об'єктом в якому можуть бути тільки грошові кошти, між кредитором і субсидіарним боржником можливе укладання іншого договору, який передбачає виконання субсидіарного обов'язку в натурі, тобто має негрошовий об'єкт» [9, с. 24]. При цьому потребує здійснення застереження, що значна частина субсидіарних зобов'язань має недоговірну природу, в яких в субсидіарного боржника відсутня можливість виконати зобов'язання в натурі [8, с. 150]. субсидіарне зобов'язання цивільний правовий

Резюмуємо, що об'єктом субсидіарного зобов'язання є передання кредитору грошових коштів субсидіарним боржником, що випливає з того, що субсидіарний боржник не є стороною за основним зобов'язанням, тому вимога субсидіарному боржнику про виконання зобов'язання в натурі може розцінюватись як покладення на боржника обов'язку зобов'язанням, в якому він участі не брав, що є неможливим в силу ч. 1 ст. 511 ЦК України. Ще одним аргументом на користь вищенаведеного висновку є те, що субсидіарне зобов'язання покликати надати ефективний і оперативний захист інтересів кредитора, так як основне зобов'язання вже й так порушене основним боржником, то кредитор має право на якнайскоріший захист його прав, що, на нашу думку, може бути здійснено шляхом надання субсидіарним боржником виконання зобов'язання саме в грошовій формі. Все ж підтримуємо позицію щодо можливості виконання субсидіарного зобов'язання не лише в грошовій формі з огляду на те, що основним принципом цивільного права є принцип свободи договору, а спрямованість субсидіарного зобов'язання полягає в наданні найбільш повного захисту інтересів кредиторів, тому якщо на це є домовленість сторін зобов'язання, то замість сплати грошових сум може бути передбачено можливість звернення вимоги субсидіарному боржнику про виконання зобов'язання в натурі, наприклад передання товару, виконання робіт, надання послуг. При цьому уточнимо, що можливість прояву диспозитивності в цьому ключі залежить і від того чи таке субсидіарне зобов'язання має договірну чи недоговірну природу. У недоговірних субсидіарних зобов'язаннях зменшення розміру відповідальності субсидіарного боржника за погодженням сторін є неможливим. І це з тих причин, що особа субсидіарного боржника, порядок та обсяг виконання ним зобов'язання прямо визначені чинним цивільним законодавством та є залежними від основного зобов'язання [8, с. 150].

Відзначимо, що об'єкт зобов'язання за субсидіарним зобов'язаннями відмінний від об'єкта основного зобов'язання: тоді як від первинного боржника кредитор може вимагати виконання зобов'язання в натурі (згідно ст. 622 ЦК України), від субсидіарного ж - задоволення своєї вимоги, невиконаної основним боржником в грошовому еквіваленті. Між тим, в силу свободи договору та диспозитивності цивільного законодавства, основне і субсидіарне зобов'язання теоретично можуть мати однаковий предмет у разі обумовленості між сторонами можливості надання того ж предмету виконання, що й основний боржник. Проте якщо основний боржник вже частково виконав своє зобов'язання перед кредитором, обсяг зобов'язання додаткового перед кредитором буде визначатись невиконаною частиною. Отож, як відзначається в літературі, має місце різний обсяг обов'язків основного і субсидіарного боржника [10, с. 96]. Окрім того, виконання субсидіарного зобов'язання виконанням невиконаного чи неналежно основним боржником боржником субсидіарним не вичерпується, якщо мало місце порушення основного і субсидіарного обов'язку [11, с. 147].

Отже, об'єктом субсидіарного правовідношення є надання з боку субсидіарного боржника, яким задовольняється майновий інтерес кредитора, що здебільшого полягає в наданні грошових коштів для задоволення вимоги кредитора (це найпростіший і найпоширеніший варіант) в розмірі невиконаного основним боржником зобов'язання та санкцій за порушення основного і субсидіарного обов'язку, що, однак не означає неможливості в рахунок виконання субсидіарного обов'язку субсидіарним боржником надати інше майно (в тому числі й права), виконання робіт чи надання послуг, які прокриють його «втрати» на підставі взаємної домовленості суб'єктів договірного субсидіарного зобов'язання.

Література