Робота з Єдиним державним реєстром судових рішень як невід'ємна складова практикоорієнтованості навчання юристів: деякі проблемні аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут права Київського національного університету імені Тараса Шевченка

РОБОТА З ЄДИНИМ ДЕРЖАВНИМ РЕЄСТРОМ СУДОВИХ РІШЕНЬ ЯК НЕВІД'ЄМНА СКЛАДОВА ПРАКТИКООРІЄНТОВАНОСТІ НАВЧАННЯ ЮРИСТІВ: ДЕЯКІ ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ

Тертична А.А. здобувач наукового ступеню

доктора філософії кафедри кримінально-правової

політики та кримінального права

м. Київ

1 червня 2006 року набрав чинності Закон України «Про доступ до судових рішень», частина 1 статті 3 якого передбачила: «Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень» [1]. Таким чином, Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в незалежній Україні вже майже 15 років.

Для практикоорієнтованості навчання юристів запровадження такого реєстру важко переоцінити. Очевидно, якщо раніше доступ студентам-юристам до матеріалів реальної судової практики міг бути втілений лише в межах виробничої чи переддипломної практики, то з 1 червня 2006 року студенти-юристи мають можливість ознайомлюватися з матеріалами судової практики не на паперових носіях, а в електронному вигляді, не витрачаючи свій час на роботу в архівах відповідного суду.

Звичайно, це не можна не оцінювати позитивно. При цьому, варто зауважити, що запровадження Єдиного державного реєстру судових рішень був, так би мовити, вимушеним кроком України на шляху до Євроінтеграції: «21 листопада 2002 року Верховна Рада України схвалила Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, де, серед іншого, передбачалось заснування національної інформаційної мережі судових рішень з метою забезпечення доступу до прикладів судової практики та можливості їх публічного обговорення» [2].

Очевидно, що функціонування вищезазначеного Закону було б нічого не вартим у випадку відсутності підзаконного нормативно-правового акту, який би урегулював сам порядок ведення такого реєстру. 25 травня 2006 року постановою Кабінету Міністрів України № 740 було затверджено «Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень», який визначав «процедуру формування та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень» [3].

1 жовтня 2018 року цей Порядок втратив чинність.

Натомість 19 квітня 2018 року Рішенням Вищої ради правосуддя № 1200/0/15-18 було затверджено новий «Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень».

Даний Порядок містить наступне визначення поняття «Єдиний державний реєстр судових рішень»: «Єдиний державний реєстр судових рішень - державна інформаційна система, що входить до складу Єдиної судової інформаційної системи і забезпечує збирання, облік (реєстрацію), накопичення, зберігання, захист, пошук та перегляд інформаційних ресурсів Реєстру та їх образів. З дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Реєстр переходить до її складу» [4].

Проте, на жаль, затвердження нового Порядку, на нашу думку, не усунуло суттєві складнощі роботи з Реєстром не лише студентів-юристів, а і аспірантів, викладачів, практикуючих юристів.

І на окремих проблемах функціонування Єдиного державного реєстру судових рішень (окресливши їх лише в загальних рисах, залишаючи привід для наукової дискусії та підґрунтя для подальших наукових досліджень) я б хотіла зупинитися у даній публікації.

Перше враження від роботи з Реєстром на офіційному сайті https://reyestr.court.gov.ua/ позитивне. Все структуровано, є можливість пошуку за ключовими словами, датою, номером чи категорією справи, тощо.

Враховуючи, що я проводила дисертаційне дослідження на тему «Кримінальна відповідальність за невиконання судового рішення», емпіричною базою якого слугували саме матеріали з Реєстру, маю змогу поділитися власним, так би мовити, «негативним» досвідом, а саме:

1. Незручність пошуку відповідних справ. В Реєстрі, у випадку пошуку за схемою «Судова справа» «Форма судочинства», далі необхідно обрати: «Кримінальні справи (з 01.01.2019)» чи «Кримінальні справи (до 01.01.2019)». В мережі Інтернет пояснень, чому справи в Реєстрі поділені на «до» і «після» - відсутнє. Можу припустити, що це пов'язано з переобтяженістю Реєстру, і це можна зрозуміти, проте, очевидно, що незручність все таки існує.

2. Відсутність в Реєстрі розмежування між тими судовими рішеннями (актами), які стосуються так би мовити «матеріальних» і «процесуальних» питань. У випадку обрання далі, за пропонованим пошуком, категорії «Кримінальні правопорушення проти правосуддя» «Невиконання судового рішення», ми знайдемо як обвинувальні, так і виправдувальні вироки (судові рішення з так званих у теорії «матеріальних питань»), так і відповідні ухвали (наприклад, щодо призначення справи до судового розгляду, що очевидно стосується «процесуального» права).

Так, Реєстр пропонує нам можливість відфільтрувати додатково за категорією «форма судового рішення» та обрати, що Ви відповідно шукаєте - «ухвалу» чи «вирок». Проте, по- перше, досить часто у Реєстрі зафіксовано «вирок» у формі «ухвали», і навпаки - «ухвалу» у формі «вироку», а, по-друге, для зручності пошуку, набагато краще розмежувати «матеріальні» і «процесуальні» питання ще на рівні поля пошуку «категорія справи».

3. Висока «латентність» кримінальних правопорушень. Практична проблема, з власного досвіду, при пошуку емпіричного матеріалу полягала в наступному. П'ятдесят відсотків з тих справ, які я знайшла в Реєстрі, були однотипними та стосувалися невиконання постанови суду щодо заборони керування транспортним засобом. Очевидно, це свідчить про неповноту та однотипність фіксації відповідних судових рішень, адже невиконання судового рішення - кримінальне правопорушення досить поширене, проте в Реєстрі, в основному, фіксуються, в переважній більшості, чомусь лише такі справи.

Окреслена вище проблематика роботи з Єдиним державним реєстром судових рішень має не стільки теоретичне, скільки практичне значення.

Можемо констатувати: позитивно оцінюючи запровадження Єдиного державного реєстру судових рішень, на жаль, існують суттєві проблеми в роботі з ним не лише для студентів-юристів, а й аспірантів, викладачів, практикуючих юристів.

Література

реєстр державний судовий відповідальність

1. Про доступ до судових рішень: Закон України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV. Відомості Верховної Ради України. 2006. № 15. Ст. 128.

2. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%84%D0%B4%D0%B8%D0%BD% D0%B8%D0%B9_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0% D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B5%D1%94% D1 %81 %D 1 %82%D 1 %80_%D 1 %81 %D 1 %83%D0%B4%D0%BE%D 0%B2%D0%B8%D 1 %85_%D 1 %80%D 1 %96%D 1 %88%D0%B5%D0 %BD%D1%8C (дата звернення 17 червня 2021 року).

3. Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень: постанова Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 р. № 740. Офіційний вісник України. 2006. № 22. Ст. 61.

4. Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень: Рішення Вищої ради правосуддя 19.04.2018 № 1200/0/1518. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1200910-18#Text (дата звернення 17 червня 2021 року).

Размещено на Allbest.ru