Організація інформаційно-комунікаційної системи державного управління в сфері охорони здоров’я

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОРГАНІЗАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

Криничко Лілія Романівна, кандидат медичних наук, здобувач кафедри економічної безпеки, публічного управління та адміністрування, Державний університет «Житомирська політехніка», 10000, м. Житомир, вул. Чуднівська

Мотайло Олексій Володимирович, кандидат медичних наук, здобувач кафедри економічної безпеки, публічного управління та адміністрування, Державний університет «Житомирська політехніка», 10000, м. Житомир, вул. Чуднівська



Анотація

Визначено, що в контексті реформування системи охорони здоров'я комунікація з громадськістю є важливою, адже визначає стан громадського здоров'я та задоволеність населення медичними послугами. Розглянуто напрями формування інформаційно -комунікаційної системи державного управління в сфері охорони здоров'я в контексті рівнів комунікації, а саме: міжінституційний рівень, міжсистемний рівень, міжсуб'єктний рівень (управлінський та медичний), міжособистісний. Проаналізовано міжінституційний рівень інформаційно-комунікаційних зв'язків державного управління системою охорони здоров'я та розроблено модель інформаційно-комунікаційної системи державного управління в сфері охорони здоров'я на міжінституційному рівні. Визначено властивості сучасної державної політики України в різних суспільних сферах та формування комунікації з громадськістю. Обгрунтовано необхідність та умови розробки нових підходів до управління процесами вивчення громадського здоров'я. Виділено характерні риси складових інформаційно-комунікаційної системи, зокрема: комунікативним простором виступають система охорони здоров'я як внутрішнє середовище та суспільні відносини, що пов'язанні із громадським здоров'ям; комунікативний процес визначаємо як взаємодію між суб'єктами державного управління системою охорони здоров'я; комунікантами виступають суб'єкти, а саме: органи законодавчої влади, центральні органи виконавчої влади, регіональні управління охорони здоров'я, профільні відділи в органах місцевого самоврядування; рецепієнтом можуть виступати суб'єкти, що визначенні як комунікатори; каналами комунікації виступають різноманітті засоби зв'язку між органами державного управління та громадськістю. Визначено роль держави у рівнях інформаційно-комунікаційної системи державного управління системою охорони здоров'я. Запропоновано складові інформаційно-комунікаційної програми щодо реформування системи охорони здоров'я. Досліджено міжсистемний рівень інформаційно-комунікаційної системи державного управління в сфері охорони здоров'я та побудовано модель інформаційно-комунікаційної системи державного управління в сфері охорони здоров'я на міжсистемному рівні. Розроблено модель інформаційно-комунікаційної системи державного управління в сфері охорони здоров'я на міжсуб'єктному рівні.

Ключові слова: інформаційно-комунікаційна система, державне управління, сфера охорони здоров'я, міжінституційна комунікація, програма медичної реформи.

комунікаційний державний управління здоров'я



Abstract

Organization of the information and communication system of public administration in the field of healthcare. Krinichko Lilia Romanivna, MD Ph.D., candidate of the Department of Economic Security, Public Administration and Administration, Zhytomyr Polytechnic State University, 10000, Zhytomyr, street Chudnivska. Motailo Oleksii, MD Ph.D., candidate of the Department of Economic Security, Public Administration and Administration, Zhytomyr Polytechnic State University, 10000, Zhytomyr, street Chudnivska

The article states that in the context of health care reform, communication with the public is important, as it determines the state of public health and public satisfaction with medical services. The directions of formation of the information and communication system of public administration in the field of health care in the context of communication levels are considered, namely: interinstitutional level, intersystem level, intersubjective level (managerial and medical), interpersonal.

The inter-institutional level of information and communication relations of public administration of the health care system is analyzed and the model of the information and communication system of public administration in the field of health care at the inter-institutional level is developed. The properties of modern state policy of Uk raine in various social spheres and formation of communication with the public are determined. The necessity and conditions of developing new approaches to the management of public health research processes are substantiated. The characteristic features of the components of the information and communication system are highlighted, in particular: the communicative space is the health care system as an internal environment and public relations related to public health; we define the communicative process as the interaction between the subjects of public administration of the health care system; the subjects are the communicators, namely: legislative bodies, central executive bodies, regional health departments, profile departments in local self-government bodies; the recipient may be entities that are defined as communicators; channels of communication are a variety of means of communication between government and the public. The role of the state in the levels of information and communication system of public administration of the health care system is determined. The components of the information and communication program on health care reform are proposed. The intersystem level of the information and communication system of public administration in the field of health care is studied and the model of the information and communication system of public administration in the field of health care at the intersystem level is built. A model of the information and communication system of public administration in the field of health care at the interentity level has been developed.

Keywords: information and communication system, public administration, health care, inter-institutional communication, medical reform program.



Постановка проблеми

Важливість та значення комунікацій та інформаційно-комунікаційних зв'язків в державному управлінні системою охорони здоров'я є безперечним. Проте на даний питання формування інформаційно-комунікаційної системи державного управління залишається не вирішеними, що обмовлено відсутністю дієвого механізму її формування як складовою державно-управлінського процесу так і механізмів державного регулювання комунікації в реалізації медичних послуг. «Кожна система управління, яка функціонує як відкрита система, має отримувати адекватну інформацію до і після прийняття рішень, тому вона потребує якісного інформаційного забезпечення й ефективних комунікацій. При здійсненні основних управлінських функцій - планування, організації, мотивації, координації, аналізу та контролю, - комунікація виступає як інтегруючий фактор: використовуючи потоки інформації, вона спрямовує повідомлення від однієї ланки до іншої відповідно встановленим цілям. Фактично, система обробки інформації виступає об'єднуючою функцією для всіх підсистем або підрозділів державного управління». Зазначене актуалізує дослідження проблем налагодження інформаційно -комунікаційних в'язків в державному управлінні системою охорони здоров'я в контексті їх інформаційного моделювання для ідентифікації елементів інформаційно -комунікаційної системи та формування заходів з державної регламентації їх функціонування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Зазначені питання стали об'єктом дослідження наступних вчених: Г.О. Слабкий, Ю.Б. Ященко, Л.В. Ященко, Р.П. Кнут, М.А. Знаменська, О.Р. Ситенко, Є.М. Кривенко, Д.О. Самофалов, О.В. Копняк, Н.М. Драгомирецька, К.С. Кандагура, А.В. Букач, J. Graham (Дж. Грахам), B. Amos (Б. Амос), T. Plumptre (Т. Плумптре), I. Kickbusch (І. Кікбурш), D. Gleicher (Д. Глейчер) та інші.

Мета статті - дослідження організації інформаційно-комунікаційної системи державного управління в сфері охорони здоров'я.

Виклад основного матеріалу

«Сучасний етап побудови та розвитку ефективної держави потребує запровадження нових форм налагодження комунікативної взаємодії органів публічної влади з громадськістю. Однією із таких форм є комунікативна взаємодія, яка спрямована на активізацію громадської участі та забезпечення зворотного спілкування у процесах реалізації державної політики. Вочевидь, ефективність реалізації публічної політики визначається рівнем залучення громадян до процесів державного управління. Комунікація зумовлює виникнення нових інформаційних зв'язків, структур та механізмів впливу на розвиток сучасного суспільства. Комунікація впливає на всі без винятку сфери суспільного життя, у зв'язку з чим постає значна кількість проблемних питань у межах сучасної державно-управлінської науки. Серед таких питань найбільш актуальними є ті, які стосуються дослідження специфіки поширення комунікативних процесів на розвиток сучасного суспільства, що зрештою приводить до трансформації різних ціннісних систем, на яких базуються відповідні ідеологічні доктрини формування державної політики. Саме тому вкрай необхідним є створення системи спілкування населення з керівництвом держави та розробка чіткої стратегії розвитку державного управління з його подальшим удосконаленням у напрямку вирішення нагальних суспільних проблем з урахуванням інтересів усіх соціальних груп у суспільстві» [1,с. 1]. Зазначене вказує, що система державного управління не може в повній мірі реалізувати свої функції між налагодженої комунікації. При чому досить важливою є комунікація із громадськістю, що дозволяє встановити запит до системи охорони здоров'я з одного боку, а з іншого задоволеність населення реалізованими реформами.

Вітчизняний дослідник Є.О. Романенко вважає комунікацію в публічному управлінні важливою складовою формування та реалізації державної політики в різних сферах суспільного життя. Зокрема, автор вказує на наступне: «загалом, державно-управлінська комунікація є механізмом упорядкування відповідних процесів циркулювання інформації у всіх сферах суспільного життя. У такому її розумінні, вона вносить певну структурованість у функціонування інформаційних потоків, яка завжди чітко детермінується певними ідеологічними установками притаманними для різних сфер суспільного життя. Виходячи із цього, можна виокремити основні рівні державно-управлінської комунікації у процесі реалізації державної політики. До них зокрема належить: виявлення інформаційних масивів та потоків, необхідних для ефективної реалізації державної політики; збір та оброблення даних необхідних для прийняття відповідних державно -управлінських рішень та оцінки їх результативності; збереження, розподіл та контроль за інформацією на каналами її поширення» [2]. В контексті реформування системи охорони здоров'я комунікація з громадськістю є важлива, адже визначає стан громадського здоров'я та задоволеність населення медичними послугами.

Напрями формування інформаційно-комунікаційної системи державного управління в сфері охорони здоров'я розглянемо в контексті рівнів комунікації, а саме:

- міжінституційний рівень (рис. 1);

- міжсистемний рівень (рис. 2);

- міжсуб'єктний рівень: управлінський та медичний (рис. 3);

- міжособистісний.



Умовні позначення: СД - соціологічні дослідження; МЗ - результати моніторингу стану здоров'я; РО - результати опитувань; ФЗ - фінансова звітність; СЗ - статистична звітність; СтЗ - статистична звітність; СпЗ - спеціальна звітність; ДБ - державний бюджет; ЕУ - електронне урядування; РЗ - резолюції спільних заходів між бізнесом та органами державної влади

Рис. 1. Модель інформаційно-комунікаційної системи державного управління в сфері охорони здоров'я на міжінституційному рівні

Міжінституційний рівень інформаційно-комунікаційних зв'язків державного управління системою охорони здоров'я

Важливе значення в міжінстуційних комунікаціях є формування інформаційного підґрунтя державно-управлінських рішень щодо реформування системи охорони здоров'я з позиції запиту зовнішнього середовища. Фактично, на даному рівні відбувається комунікація органів державної влади із громадськістю. Це є важливим як з позиції почути основних стейкхолдерів (зацікавлених) державного правління системою охорони здоров'я так і з позиції оцінки ефективності державно -управлінських рішень.

«В окреслених контекстах вибудовується проблема в наукових, управлінських і соціальних питаннях, від глобального до національного рівня: зростає ризики в гуманітарній безпеки суспільства і особистості; підвищення значення комунікативного дії влади і людини; проблеми з процесами формування бюджетів соціальних систем (держави, громади) і особистості; нові виклики в становленні «суспільства знання»; нерівномірні тенденції в ефективно розвитку демократичних процесів в суспільстві і освітній сфері; пошук ефективне механізмів розвитку інформаційно-комунікативних моделей розвитку гуманної особистості через освітню середу і комунікативна дія; потреба в новому рівні становлення процесів самоорганізації публічних інститутів суспільства і громади; пошук нових механізмів залучення громадян до суспільно-значущих справах; та ін.» [3, с. 61].

Рівень комунікації між державною та громадськістю вказує на рівень демократизації в суспільстві. «При проведені комунікаційних заходів з питань проведення реформи системи охорони здоров'я їх організатори спілкуються не з громадськістю взагалі, а з її окремими групами. Всі вказані вище групи мають особливі потреби, цінності та орієнтири, тому для кожної з них необхідно використовувати особливі типи комунікацій та підходи до них. Велике значення має вибір пріоритетних груп громадськості. Власне йдеться про ранжування вагомості тієї чи іншої групи громадськості для комунікативної роботи в певний проміжок часу. Тобто в цьому випадку використовується ситуаційний підхід. Залежно від цього з певних проблемних ситуацій і визначається пріоритетна група громадськості - та цільова група громадськості, що потрапляє на даному етапі у фокус P R-зусиль комунікативного впливу» [4, с. 97].

Досліджуючи сучасну державну політику України в різних суспільних сферах та формування комунікації з громадськістю, можна визначити наступні їх властивості:

- комунікації державного управління та громадськості в сфері охорони здоров'я залежить від рівня демократизації в державі. «Комунікативна взаємодія між органами державної влади та громадськістю не може бути реалізована в умовах тотального контролю за діями та думками громадянина з боку держави, що здебільшого характеризуватиме процес одностороннього диктування управлінських рішень, які визначаються однією силою. Це підтверджує той факт, що комунікативна взаємодія у найвищій формі її прояву можлива лише за умови розвитку громадянського суспільства, в іншому випадку вона поглиблюватиме певні конфлікти між громадянином та державою, створивши умови виключно для інтерсуб'єктного дискурсу між ними. У межах такого підходу виникає необхідність вироблення єдиної системи цінностей, яка забезпечить компроміс та згоду між органами державної влади та громадськістю» [1, с. 1]. Фактично комунікація є основою формування громадського суспільства та формування суспільної думки, що впливає на механізми реалізації державної політики в сфері охорони здоров'я;

- рівень комунікації органів державної влади та громадськості визначає рівень довіри суспільства до держави та державного управління. «процес комунікації між громадськістю і органами публічної влади характеризується певною складністю та неоднозначністю. Актуальним та проблемним є питання розроблення і реалізації засад державної комунікативної політики, що обумовлюється, насамперед, необхідністю запровадження загальних стандартів двостороннього інформаційного обміну з метою врахування інтересів та потреб усіх зацікавлених сторін. Це, своєю чергою, сприятиме суспільній стабільності, підвищенню рівня довіри громадян до органів державної влади, формуванню соціального капіталу» [5, с. 132]. Відповідно рівень довіри до органів публічної влади впиває на стабільність в суспільстві, рівень задоволеності населення проведеними реформами в сфері охорони здоров'я, а також забезпечення соціального консенсусу;

- важливе значення в ефективності комунікаційних процесів в державному управління та взаємодії із громадськістю маж достовірність інформації. Драчов Є.В. з даного приводу зазначає, що «У комунікативному процесі між владою та громадськістю достовірність інформації відіграє надзвичайно важливу роль. Вона виступає інструментом створення ефективних управлінських рішень з однієї сторони та можливістю прийняття участі та впливу на процес здійснення державного управління.» [6, с. 166]. Вплив на якість та достовірність інформації, яка отримується різними суб'єктами комунікації державного управління із громадськістю впиває на ефективність державно-управлінських рішень з одного боку, та довіри до них населення з іншого боку.

Окремі комунікації державного управління із громадськістю важливе значення в реформуванні системи охорони здоров'я займає оцінка рівня громадського здоров'я і даному контексті формування державних програм. Так, держава має забезпечити моніторинг та контролю захворюваності, що є основою формування здоров'я нації. Важливе значення в даному контексті є формування комунікативної карти громадського здоров'я. Дане питання особливо актуалізувалося в 2020 р. в умовах пандемії викликаною вірусом COVID-19. Адже, відсутність в Україні відповідального органу державного управління відповідального епідеміологічну ситуацію обумовило ряд проблем на повну неготовність України до боротьби із коронавірусом. Відповідно є потреба в розробці нових підходів до управління процесами вивчення громадського здоров'я, а для цього пропонуємо наступне:

- створити орган державного управління, основними функціями якого будуть моніторинг та контроль за захворюваністю населення;

- затвердити на державному рівні можливість залучення до вивчення стану здоров'я населення приватного сектору, зокрема міжнародних компаній;

- розробити комунікаційну карту зв'язку між приватними, державними та комунальними закладами охорони здоров'я в частинні моніторингу та контролю за захворюваністю;

- розробити сукупність програм щодо дій органів державного управління, місцевої влади, закладів охорони здоров'я, суб'єктів економічної діяльності в умовах пандемії;

- визначити на державному рівні відповідальність громадянина, закладу охорони здоров'я та інших суб'єктів системи охорони здоров'я щодо приховування захворюваності, яка може становити небезпеку оточуючим.

Усі вище зазначені властивості міжінституційної комунікації в державному управління системою охорони здоров'я впливають власне на систему прийняття та реалізації державно -управлінських рішень.

Відповідно до запропонованої моделі інформаційно-комунікаційної системи державного управління в сфері охорони здоров'я на міжінституційному рівні, можна визначити наступні характерні риси складових інформаційно-комунікаційної системи:

1) Комунікативним простором виступають система охорони здоров'я як внутрішнє середовище та суспільні відносини, що пов'язанні із громадським здоров'ям. В загалом можна говорити, що комунікаційним середовищем є сукупність суспільних відносин між суб'єктами державного управління системою охорони здоров'я (суб'єкти формування та реалізації державної політики в сфері охорони здоров'я) з одного боку та споживачами медичних послуг, громадськістю та іншими стейкхолдерами з іншого боку.

2) Комунікативний процес визначаємо як взаємодію між суб'єктами державного управління системою охорони здоров'я (суб'єкти формування та реалізації державної політики в сфері охорони здоров'я) з одного боку та споживачами медичних послуг, громадськістю та іншими стейкхолдерами з іншого боку. Така взаємодія полягає в можливості впливу громадськості не формування та реалізацію державної політики, її трансформації та видозміни.

3) Комунікантами виступають вище зазначенні суб'єкти. При чому з боку державного управління комунікантами виступають:

- органи законодавчої влади (Верховна рада України);

- центральні органи виконавчої влади (Міністерство охорони здоров'я України, Національна служба здоров'я України, Міністерство фінансів України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство цифрової трансформації України);

- регіональні управління охорони здоров'я;

- профільні відділи в органах місцевого самоврядування.

4) Комунікатором на міжінституційному рівні інформаційно -комунікаційних зв'язків можуть виступати:

- по-перше, органи державного управління, які є ініціаторами круглів столів, форумів, конференцій, замовниками соціологічних досліджень, опитувань та інше. Так, суб'єкти формування та реалізації державної політики в сфері охорони здоров'я ініціюють різноманітні заходи, для оцінки інтересів стейкхолдерів та оцінки задоволеності населення медичними послугами, які гарантують державою. В результаті таких заходів є можливим оцінити ефективність механізмів державного управління з одного боку та визначити напрями їх трансформації в майбутньому з іншого боку.

- по-друге, громадськість через різноманітних суб'єктів громадського суспільства, а саме: громадські організації, консалтингові компанії, адвокаційні організації, професійні організації, організації, що проводять соціологічні дослідження та опитування, суб'єкти економічної діяльності та інші. Зазначенні суб'єкти є стейкхолдерами, що зацікавленні в розвитку системи охорони здоров'я, а також можуть виступати ініціаторами реформування державного управління системою охорони здоров'я.

Важливе значення в комунікації з органами державного управління системою охорони здоров'я є концепція електронного урядування. Так, через систему електронного урядування налагоджується ефективна та оперативна комунікація між державним управління системою охорони здоров'я та громадськістю. Така комунікація може відбуватися як в одну так і іншу сторону. Електронне урядування дозволяє оптимізувати адміністративні послуги та підвищити задоволеність ними населення.

5) Рецепієнтом можуть виступати суб'єкти, що визначенні як комунікатори.

6) Каналами комунікації виступають різноманітті засоби зв'язку між органами державного управління та громадськістю. Такими каналами можуть виступати різноманітні заходи, що організовані комунікантами. Крім того, через систему електронного урядування є можливість повністю модернізувати інформаційно-комунікаційні зв'язки між органами державного управління та громадськістю.

7) Бар'єрами комунікації між системою державного управління системою охорони здоров'я та громадськістю можуть виступати: політична нестабільність, соціальна нестабільність, надзвичайні ситуації, корупція, неосвіченість населення, неефективна інформаційна політика, недовіра до державної влади та інше. Так, за умови політичної нестабільності в державі різноманітті заходи щодо реалізації державної політики в сфері охорони здоров'я можуть саботуватися опозиційними політичними силами. Системна корупція призводить до недовіри населення до органів державного управління та усієї системи здоров'я, що може викликати супротив в реалізації медичної реформи. Неефективна інформаційна політика держави може викликати супротив населення як щодо усієї реформи так і до окремих її складових.

8) Визначені вище бар'єри можуть спричинити недостовірність отримуваної інформації усіма комунікаторами та неефективність інформаційних каналів і потоків, що сприяє потребу в формуванні напрямів її верифікації та захисту. З метою уникнення недовіри між комунікаторами держава має завжди при реформуванні будь-якої сфери, зокрема охорони здоров'я, визначати напрями трансформації інформаційної політики. Особливо важливим напрями верифікації та захисту інформаційних потоків важливі в електронному урядуванні.

Роль держави в досліджуваному рівні інформаційно -комунікаційної системи державного управління системою охорони здоров'я полягає в наступному:

1) Держава як суб'єкт інформаційно-комунікаційної системи державного управління системою охорони здоров'я. Так, органи державного управління виступають комунікаторами, тобто учасниками інформаційно-комунікаційних зв'язків із громадськістю. В окремих випадках органи державного управління можуть виступати складовими каналу зв'язку, що залежить від напряму взаємодії.

2) Держава як регулятор інформаційно -комунікаційної системи державного управління системою охорони здоров'я. Важливе значення у формуванні зв'язків із громадськістю має державне регулювання. Зокрема, держава має розробити та реалізувати відповідні механізми, що дозволяють формувати та регулювати порядок взаємодії з громадськістю в частинні:

- по-перше, участь громадськості в формуванні державної політики в сфері охорони здоров'я;

- по-друге, доступ громадськості до інформаційних систем державного управління системою охорони здоров'я;

- по-третє, особливості формування інформаційних запитів.

3) Держава як зацікавлена особа. В даному випадку держава зацікавлена в позитивному стані громадського здоров'я як основи людського капіталу. Це, зокрема, позитивно вплине на ринок трудових ресурсів, що в результаті забезпечить відповідний соціально-економічний розвиток в суспільстві.

Для ефективної комунікації держави та громадськості в умовах реформування системи охорони здоров'я пропонуємо на державному рівні затверджувати інформаційно-комунікаційну програму як складову Стратегії реформування системи охорони здоров'я України. Адже, як стверджують вітчизняні дослідники «Комунікація у сфері охорони здоров'я охоплює декілька напрямків, до яких належать медична журналістика, індустрія розваг, освіта, міжособистісне спілкування, інформаційно -пропагандистська робота через ЗМІ, комунікація в середині організацій та між ними, розповсюдження інформації про ризики та кризи, соціальна комунікація та соціальний маркетинг. Вона може набирати численних форм - від масової, мультимедійної та інтерактивної (включаючи мобільний зв'язок та Інтернет) до традиційної, що враховує культурну специфіку, та охоплювати різні канали, такі як міжособистісне спілкування, ЗМІ, інформаційні засоби організацій та невеликих груп, блоги, електронні дошки об'яв, підкастинг та обмін відеофайлами, розсилка повідомлень по мобільному телефону та он-лайн форуми» [7, с. 50]. Враховуючи вище викладене пропонуємо наступні складові інформаційно-комунікаційної програми щодо реформування системи охорони здоров'я:

1. Метою інформаційно-комунікаційної програми є формування комунікації із громадськістю через канали зв'язку, якими виступають засоби масової інформації та громадські організації, які через відповідні органи центральної виконавчої влади (Міністерство охорони здоров'я України, Національна служба здоров'я України) поширюють інформацію про медичну реформу, її концептуальні положення, поточні, тактичні та стратегічні дії, зміни в наданні медичних послуг, дії населення щодо отримання медичної допомоги, результати реалізації реформи, а також забезпечують зворотній зв'язок щодо перебігу медичної реформи та можливості внесення відповідних змін, що обумовленні отриманими результатами.

2. Завдання інформаційно-комунікаційної програми пропонуємо визначати за методом дерева цілей, тобто мета з кожним разом буде деталізуватися. Завданнями першого рівня пропонуємо визначати наступні.

- всебічна інформаційна підтримка на сіх етапах реформування системи охорони здоров'я;

- інформаційний супровід відповідних дій, передбачених медичною реформою;

- формування та реалізації механізму зворотного зв'язку щодо державного управління медичною реформою;

- формуванні інформаційної політики органів центральної виконавчої влади відповідальних за реформування системи охорони здоров'я;

- формування та реалізація механізму використання можливостей електронного урядування.

Усі подальші завдання мають деталізувати відповідно до перебігу медичної реформи, зокрема будуть визначатися етапом, що передбачений Стратегією реформування.

3. Ідентифікація основних проблем, які можуть стати бар'єрами для налагодження ефективної комунікації державного управління системою охорони здоров'я із громадськістю:

- низька довіра населення до органів державної влади та засобів масової інформації;

- заполітизованість більшості засобів масової інформації, що може призвести до деструктивну через політичних вплив опонентів;

- низький рівень обізнаності населення щодо системи охорони здоров'я та напрямів її реформування;

- низький рівень кадрового потенціалу в частинні використання інноваційних комунікаційних технологій та методів роботи із клієнтами;

- структура неузгодженість дій в системі управління органом державної влади, що відповідальний за реалізації медичної реформи;

- неготовність персоналу органів державного управління та закладів охорони здоров'я до комунікації із громадськістю;

- неузгодженість дій між різними органами центральної виконавчої влади, що відповідальні за реалізацію медичної реформи.

Інформаційно-комунікаційна програма медичної реформи має вирішити зазначенні проблеми. Відповідно усі заходи, які будуть передбаченні в програмі мають бути направленні на їх вирішення.

4. Інформаційно-комунікаційна програма медичної реформи має врахувати наступні етапи:

- визначення ключових суб'єктів відповідальних за реалізацію інформаційно - комунікаційної програми (структурні підрозділи органів державного управління, що формують та реалізують державну політику в сфері охорони здоров'я);

- налагодження інформаційної комунікації із основними стейкходерами, до яких відносимо: населення (користувачі медичних послуг); професійне середовище (медичні працівники, керівники закладів охорони здоров'я, власники приватних закладів охорони здоров'я, військові лікарі, представники закладів вищої освіти, що готують за медичними спеціальностями, представники наукової спільноти, зокрема співробітники наукових установ медичного профілю); органами державного управління (органи державного управління, що реалізують певний напрям державної політики, наприклад: освітню та наукову - Міністерство освіти і науки України; фінансову - Міністерство фінансів України; інформаційну - Міністерство цифрової трансформації України, Міністерство культури та інформаційної політики України); засобами масової інформації; громадськими організаціями, в тому числі міжнародними; професійними організаціями; Всесвітньою організацією охорони здоров'я

- ідентифікація та налагодження каналів зв'язку: соціальні мережі, радіо та телебачення, соціальна реклама, івент-заходи, конференції, семінари, тренінги, круглі столи, навчання, обмін досвідом, корпоративні та роз'яснювальні видання, прес-конференції, залучення громадських та професійних організацій до засідань та інше. Програма має передбачати пан вище зазначених заходів із визначення суб'єктів та тематики.

5. Постійний моніторинг інформаційно -комунікаційних зв'язків органів державного управління системою охорони здоров'я із громадськістю. Моніторинг має здійснюватися у відповідності до розробленого плану комунікативних заходів, що висвітлюють етапи медичної реформи. Важливе значення моніторингу полягає у зворотному зв'язку та використання в державному управлінні результатів такої комунікації. Наприклад врахування положень резолюції конференції чи круглих столів у прийнятті державно - управлінських рішень (тактичного, оперативного та стратегічного характеру) щодо реформування системи охорони здоров'я.

6. Оцінка ефективності інформаційно-комунікаційних зв'язків органів державного управління системою охорони здоров'я з громадськістю. В дному контексті пропонуємо використовувати сукупність методів, які оцінюють кількісні та якісні результати комунікації. Зокрема кількісні методи варто використовувати, щодо заходів, які були реалізовані для цілей комунікації, а якісні мають оцінити ефективність зворотного зв'язку у співвідношення до витрачених фінансових ресурсів.

Міжсистемний рівень інформаційно-комунікаційної системи державного управління в сфері охорони здоров'я

Розглянемо особливості прояву держави на зазначеному рівні як:

1) Суб'єкт інформаційно-комунікаційної системи державного управління системою охорони здоров'я. Державне управління системою охорони здоров'я реалізується різними суб'єктами державної влади. Варто виляти суб'єктів за наступними групами: суб'єкти державного управління, що формують і реалізують державну політику в сфері охорони здоров'я (Міністерство охорони здоров'я України, Національна служба здоров'я України, Держлікслужба) та суб'єкти державного управління, що реалізують інші види державної політики, які спрямованні на систему охорони здоров'я (Міністерство фінансів України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство цифрової трансформації). Між зазначеними суб'єктами є потреба в формуванні ефективної інформаційно-комунікативної системи.



Умовні позначення. МГ - медичні гарантії; ДЛ - доступні ліки; ДФ - державне фінансування; МД - медична допомога; ПК - підготовка кадрів; ІС - інформаційні системи; ФР - фінансові ресурси; КР - кадрові ресурси; ІР - інформаційні ресурси; ІІМ - інвестиційно-інноваційний механізм; ІМ - інформаційний механізм; ОМ - організаційний механізм

Рис. 2. Модель інформаційно-комунікаційної системи державного управління в сфері охорони здоров'я на міжсистемному рівні

Дана інформаційно-комунікативна система визначає організаційні аспекти механізмів формування та реалізації державного управління. Так, взаємодія Міністерства охорони здоров'я України, Національної служби здоров'я України та Міністерства фінансів України визначають порядок реалізації фінансового механізму державного управління. Взаємодія Міністерства охорони здоров'я із Міністерством освіти і науки України є складовою кадрового механізму державного управління системою охорони здоров'я. Ефективний інформаційно-комунікаційний зв'язок між Міністерством охорони здоров'я, Міністерством освіти і науки України та Міністерством цифрової трансформації України визначають специфіку реалізації організаційного та інвестиційно-інноваційного механізму державного управління системою охорони здоров'я. Ефективність інформаційно-комунікаційної системи між органами державного управління залежить від дієвості державного регулювання даного процесу.

2) Регулятор інформаційно-комунікаційної системи державного управління системою охорони здоров'я. Державне регулювання інформаційно -комунікаційних зв'язків має передбачати наступні положення:

- затвердити на державному рівні (Постановою Кабінету Міністрів України) інформаційно-комунікаційну карту взаємодії органів державного управління щодо реформування системи охорони здоров'я;

- визначити канали зв'язку для взаємодії органів державного управління в сфері охорони здоров'я, що матимуть оперативний, тактичний та стратегічний характер;

- передбачити зміни в установчих документів органів державного управління в сфері охорони здоров'я, що передбачають зміни в організаційній структурі, зокрема виділення структурного підрозділу відповідального за комунікацію з органами державного управління щодо реформування охорони здоров'я.

Міжсуб'єктний рівень інформаційно-комунікаційної системи державного управління в сфері охорони здоров'я

Міжсуб'єктний рівень інформаційно-комунікаційної системи державного управління в сфері охорони здоров'я є вкрай важливим в контексті забезпечення якості медичної послуги. Зазначений рівень виконує сукупність завдань, зокрема:

1. Взаємодія на рівні управління дозволить оперативно отримувати інформацію про стан громадського здоров'я та на її основні розробляти державно-управлінські рішення й відповідно доносити її до кінцевого рецепієнта;

Взаємодія на рівні надання медичної допомоги особливо важлива в контексті формування, збереження та передання інформації про історію хвороби пацієнта між закладами охорони здоров'я різних рівнів надання медичної допомоги.

3. Оптимізація процедур отримання фінансування закладами охорони здоров'я;

4. Оптимізація процедури отримання належних ліків.

Умовні позначення: МІ - медична інформація; ФІ - фінансова інформація; ДІ - декларативна інформація; управлінська інформація; АП - авторська пропозиція щодо створення відповідного органу державного управління; ЗОЗ - заклад охорони здоров'я; МД - медична допомога

Рис. 3. Модель інформаційно-комунікаційної системи державного управління в сфері охорони здоров'я на міжсуб'єктному рівні (управлінський та медичний)

В цілому окремі аспекти визначених завдань вирішенні із прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 411 Деякі питання електронної системи охорони здоров'я. Відповідно до даної постанови було впроваджено електронну систему охорони здоров'я - eHealth [8]. «Завданням електронної системи охорони здоров'я є забезпечення можливості використання пацієнтами електронних сервісів для реалізації їх прав за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення, автоматизація ведення обліку медичних послуг і управління медичною інформацією, запровадження електронного документообігу у сфері медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій. Електронна система охорони здоров'я складається з центральної бази даних та електронних медичних інформаційних систем, між якими забезпечено автоматизований обмін інформацією, даними та документами через відкритий програмний інтерфейс (АРІ). Відповідно до даної постанови, функціональні можливості електронної системи охорони здоров'я, визначені в Порядку функціонування електронної системи охорони здоров'я, впроваджуються поступово, відповідно до етапів реалізації державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення згідно із Законом України “Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення”. Тому, дуже важливо, щоб всі медичні заклади, які реалізовують програму державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення були підключені до Електронної системи охорони здоров'я. Крім того, тільки ті заклади, які підключились до даної системи і правильно ввели інформацію про надавачів медичних послуг, місця надання ПМД та декларації з пацієнтами зможуть отримувати фінансування від НСЗУ за новою моделлю фінансування медичних закладів» [9].

У відповідності до зазначеного пропонуємо на державному рівні затвердити концепцію розвитку інформаційно-комунікаційної взаємодії в управлінні та надання медичних послуг закладами охорони здоров'я. Дана концепція має передбачати комплекс заходів щодо формування зберігання та передачі інформації про громадське здоров'я, здоров'я та лікування пацієнта та взаємодію між різними суб'єктами системи охорони здоров'я, зокрема між різними рівнями медичної допомоги та закладами охорони здоров'я різної організаційно-правової форми (державні, приватні, комунальні). Важливе значення в реалізації концепції має визначення вимог до програмного забезпечення та інформаційно -комп'ютерної техніки з метою формування електронної системи формування, обміну та забезпечення інформації.

Міжособистісний рівень інформаційно-комунікаційної системи державного управління в сфері охорони здоров'я

В частині міжособистісної комунікації в контексті «пацієнт» - «лікар» варто наголосити, що воно завжди проявляється тим чи іншим чином у вище досліджених рівнях інформаційно -комунікаційної системи. Важливе значення в їх ефективній реалізації належить державі як інституту регулювання суспільних відносин. Основними напрями державного регулювання системи охорони здоров'я є наступні:

1. Врегулювання питання лікарської та медичної таємниці. «Лікарська таємниця є одним із видів медичної таємниці. Медичну таємницю можна розглядати у двох площинах: лікарська таємниця і хворий та лікарська таємниця і треті особи. У першій площині важливе значення має про право пацієнта на медичну інформацію і проблеми його реалізації. Для другої площини важливо, що медичні працівники та інші особи, які, виконуючи професійні чи службові обов'язки, отримали інформацію про стан здоров'я, сімейне та особисте життя, не мають права її розголошувати без згоди особи, крім випадків, передбачених законодавчими актами» [ 10, с. 196]. «інститут медичної таємниці має вагоме медико-правове практичне значення. Знання медиками і юристами особливостей збереження медичної таємниці є вкрай важливими. Причинами порушення медичної таємниці, у першу чергу, є незнання законодавства й нерозуміння шкоди, якої можна завдати, порушуючи конфіденційність. Тому модифікація норм, що регулюють питання медичної таємниці, залишається актуальною» [11]. Основними напрямами державного управління в частинні лікарської таємниці є наступні:

- врегулювання на правовому рівні понятійного апарату лікарської таємниці. «» ст. 39-1 Основ законодавства України про охорону здоров'я йдеться про Право на таємницю про стан здоров'я. Пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Термін «право на таємницю про стан здоров'я» використовується і Цивільним Кодексом України. Відповідно до ст. 286 Цивільного Кодексу України фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. Паралельно з цим законотворець використовує і термін «лікарська таємниця». У ст. 40 Основ законодавства України про охорону здоров'я лікарська таємниця визначається як відомості про хворобу, медичні обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, які стали відомі медичним працівникам та іншим особам у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків, і не можуть бути розголошені, крім передбачених законодавчими актами випадків. У багатьох інших законодавчих актах також вживається термін «лікарська таємниця» та конкретизується перелік відомостей, які становлять його зміст. Відповідно до Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» до лікарської таємниці відносять відомості про реципієнтів, а також про осіб, які заявили про свою згоду або незгоду стати донорами у разі смерті12. Згідно із Законом України «Про донорство крові та її компонентів» до лікарської таємниці відносять відомості про перенесені та наявні захворювання особи - донора, про вживання нею наркотичних речовин та властиві їй інші форми ризикованої поведінки, що можуть сприяти зараженню донора інфекційними хворобами, які передаються через кров і за наявності яких виконання донорської функції може бути обмежено. У Законі України «Про психіатричну допомогу» законотворець використовує поняття «конфіденційність відомостей про стан психічного здоров'я особи та надання психіатричної допомоги». Така неузгодженість понятійного апарату, на нашу думку, зумовлена широким колом зобов'язаних суб'єктів «лікарської таємниці», адже не тільки лікар є зобов'язаною особою. Крім того, немає експліцитно вичерпного переліку відомостей, що становлять лікарську таємницю» [12].

- визначення інформації, яка підлягає лікарській та медичній таємниці. «Визначення інформаційних складових змісту медичної таємниці, дозволить сформувати систему захисту права на медичну таємницю, оскільки конфіденційність у відносинах надання медичної допомоги забезпечує реалізацію особою свого права на повагу до приватного та сімейного життя і сприяє встановленню довірчих взаємовідносин між лікарем та пацієнтом» [ 11].

- визначення підстав, за умови яких медична таємниця може бути розголошена. «якщо збереження медичної таємниці шкодить суспільству або оточуючим хворого, то лікар повинен порушити таємницю. Сучасне вітчизняне та міжнародне законодавство забороняє поширення інформації що порушує права людини та передбачає випадки правомірного розголошення медичної таємниці» [13, с. 60].

В частині сучасної медичної реформи пропонуємо розробити Положення Міністерства охорони здоров'я України «Про лікарську та медичну таємницю», а закладені в ній положення узгодити із іншими нормативно - правовими актами. Дане положення має містити наступні інформацію: терміни, що стосуються медичної таємниці; перелік даний та інформації, що становить медичну таємницю; випадки, що дозволяють розголосити медичну інформацію про пацієнта; відповідальність медичного працівника за розголошення медичної \ таємниці.

1. Регулювання етики лікаря у взаємовідносинах із пацієнтом. У 2009 р. на Всеукраїнському з'їзді лікарських організацій Х з'їзду всеукраїнського лікарського товариства було запропоновано Етичний кодекс лікаря України. Вважаємо, що окремі його положення необхідно модернізувати в контексті проведеної медичної реформи, а також затвердити зміст даного кодексу постановою Кабінету Міністрів України, з метою встановлення відповідальності за порушення його положень. Крім того, пропонуємо передбачати зазначеною постановою, обов'язковість формування в кожному закладі охорони здоров'я Комісії із дотримання Кодексу етики лікаря України. При формуванні профілю лікаря в кадрових резервах різних рівнів, обов'язково враховувати, за наявності, рішення комісії за конкретною особою.

Таким чином, нами запропоновано сукупність організаційний положень щодо формування інформаційно -комунікаційної системи державного управління системою охорони здоров'я на наступних рівнях: міжінституційний рівень; міжсистемний рівень; міжсуб'єктний рівень: управлінський та медичний; міжособистісний. Запропоновано напрями державного регулювання організації інформаційно-комунікаційних зв'язків та сформовано механізм участі органів державного управління системи охорони здоров'я в таких зв'язках.



Література

1. Рачинська О.А. Механізми реалізації комунікативної взаємодії у сфері публічного управління. Автореф. на здобуття наук. ступеня к.н.держ.упр. Київ, 2019. Електронний ресурс. - Режим доступу: http://ipk.edu.ua/wp-content/uploads/2019/06/a-ref_Rachyns-ka2.pdf

2. Романенко Є.О. Державно-управлінська комунікація як механізм реалізації державної політики // Державне управління: удосконалення та розвиток. - 2013. - № 2. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2013_2_5

3. Безена И.М. "Коммуникативное действие" Юргена Хабермаса в контекстах развития современной Украины" // Norwegian Journal of Development of the International Science, - no. 40-3, - 2020. - pp. 60-64.

4. Комунікації в охороні здоров'я [монографія]/ М.А. Знаменська, Г.О. Слабкий, Т.К. Знаменська - Київ, 2019. - 194 с.

5. Колосовська І. Комунікативна складова в контексті модернізації управлінських підходів і механізмів // Ефективність державного управління. - 2016. - вип. 4 (49). ч. 1 - С. 129-135.

6. Драчов Є.В. Сутність та функції комунікації в системі державного управління // Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія : Управління. - 2014. - Вип.

7. - С. 159-167. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvamu_upravl_2014_3_20

8. Ситенко О.Р., Кривенко Є.М. Роль комунікації та PR-технологій у взаємодії галузі охорони здоров'я і громадськості // Україна. Здоров'я нації. - 2013. - № 4. - С. 101-105. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Uzn_2013_4_19

9. Офіційний сайт електронної системи охорони здоров'я eHealth - Режим доступу: https://ehealth.ciet-holding.com/

10. Електронна система охорони здоров'я - Режим доступу: https://healthreform.in.ua/ehealth/

11. Сенюта І.Я. Медичне право: право людини на охорону здоров'я: Монографія. - Львів: Астолябія, 2007. - 224 с.

12. Кичма О.Ю. Медико-правове значення медичної таємниці // Європейські перспективи. - 2013. - № 11. - С. 11-15. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/evpe_2013_11_4

13. Чабан О.А. Лікарська таємниця у приватному та публічному праві // Часопис Київського університету права. - 2014. - № 1. - С. 215-219. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Chkup_2014_1_50

14. Коробцова Н.В. Правове регулювання медичної таємниці // Підприємство, господарство і право - 2005 №4 - С.65 - 78.



References

1. Rachynska, O.A. (2019). Mekhanizmy realizatsii komunikatyvnoi vzaiemodii u sferi publichnoho upravlinnia [Mechanisms for the implementation of communicative interaction in the field of public administration]. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv. Retrieved from http://ipk.edu.ua/wp-content/uploads/2019/06/a-ref_Rachyns-ka2.pdf [in Ukrainian].

2. Romanenko, Ye.O. (2013). Derzhavno-upravlinska komunikatsiia yak mekhanizm realizatsii derzhavnoi polityky [Public administration communication as a mechanism for implementing public policy]. Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok - Public administration: improvement and development, 2. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2013_2_5 [in Ukrainian].

3. Bezena, I.M. (2020). "Kommunikativnoe deystvie" Yurgena Khabermasa v kontekstakh razvitiya sovremennoy Ukrainy" ["Communicative action" of Jьrgen Habermas in the contexts of development of modern Ukraine]. Norwegian Journal of Development of the International Science, 40-3, 60-64 [in Russian].

4. Znamenska, M.A., Slabkyi, H.O., Znamenska, T.K. (2019). Komunikatsii v okhoroni zdorovia [Communications in health care]. Kyiv [in Ukrainian].

5. Kolosovska, I. (2016). Komunikatyvna skladova v konteksti modernizatsii upravlinskykh pidkhodiv i mekhanizmiv [Communicative component in the context of modernization of management approaches and mechanisms]. Efektyvnist derzhavnoho upravlinnia - Efficiency of public administration, 4(49), 1, 129-135 [in Ukrainian].

6. Drachov, Ye.V. (2014). Sutnist ta funktsii komunikatsii v systemi derzhavnoho upravlinnia [The essence and functions of communication in the system of public administration]. Naukovyi visnyk Akademii munitsypalnoho upravlinnia. Seriia: Upravlinnia - Scientific Bulletin of the Academy of Municipal Administration. Series: Management, 3, 159-167. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvamu_upravl_2014_3_20 [in Ukrainian].

7. Sytenko, O.R., Kryvenko, Ye.M. (2013). Rol komunikatsii ta PR-tekhnolohii u vzaiemodii haluzi okhorony zdorovia i hromadskosti [The role of communication and PR-technologies in the interaction of health care and the public]. Ukraina. Zdorovia natsii - Ukraine. The health of the nation, 4, 101-105. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Uzn_2013_4_19 [in Ukrainian].

8. Ofitsiinyi sait elektronnoi systemy okhorony zdorovia eHealth [Official site of the electronic health care system eHealth]. ehealth.ciet-holding.com. Retrieved from https://ehealth.ciet- holding.com/ [in Ukrainian].

9. Elektronna systema okhorony zdorovia [Electronic health care system]. healthreform.in.ua. Retrieved from https://healthreform.in.ua/ehealth/ [in Ukrainian].

...