Класифікація кримінальних правопорушень проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальних правопорушень проти журналістів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класифікація кримінальних правопорушень проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальних правопорушень проти журналістів

Боровик Андрій Володимирович, кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри кримінально-правових та адміністративно-правових дисциплін Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем'янчука

У статті досліджено погляди вчених щодо класифікації кримінальних правопорушень, передбачених розділом XV Особливої частини КК «Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів», задля вироблення науково обґрунтованого підходу до поділу цих кримінально протиправних діянь на певні групи залежно від їх безпосереднього основного чи видового об'єктів.

За результатами дослідження запропоновано таку класифікацію цих деліктів: 1) кримінальні правопорушення проти державних символів та порядку їх використання (ст. 338 і 339 КК); 2) кримінальні правопорушення, пов'язані з перешкоджанням діяльності підприємств, установ, організацій та об'єднань громадян (ст. 340 і 341 КК); 3) кримінальні правопорушення проти представників влади й інших осіб у зв'язку з їх службовою чи громадською діяльністю» (ст. 342-345, 346, 347, 348, 349, 350-352 КК); 4) кримінальні правопорушення проти журналістів (ст. 345-1, 347-1, 348-1, 349-1); 5) кримінальні правопорушення, пов'язані з незаконним заволодінням чи пошкодженням документів, штампів, печаток, а також їх підробленням, збутом чи використанням (ст. 357 і 358 КК); 6) кримінальні правопорушення проти порядку наділення владними повноваженнями (ст. 353, 359 КК); 7) кримінальні правопорушення у сфері забезпечення порядку реалізації прав та виконання обов'язків (ст. 354-356 КК); 8) інші кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян (ст. 360 КК).

Наведена класифікація не позбавлена дискусійних моментів, однак вона може бути врахована в удосконаленні кримінального законодавства, а також є своєрідним орієнтиром у подальшому дослідженні актуальних проблем кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів.

Ключові слова: класифікація кримінальних правопорушень, авторитет, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, кримінальні правопорушення проти журналістів.

Borovyk Andrii. Classification of criminal offenses against the authority of government bodies, local governments, associations of citizens and criminal offenses against journalists

The article examines the views of scholars on the classification of criminal offenses under Chapter XV of the Special Part of the Criminal Code "Criminal offenses against the authority of public authorities, local governments, associations of citizens and criminal offenses against journalists" to develop a scientifically sound approach to the division of these criminal offenses actions on certain groups depending on their immediate main or species objects.

According to the results of the study, the following classification of these delicts is proposed: 1) criminal offenses against state symbols and the order of their use (Articles 338 and 339 of the CC), 2) criminal offenses related to obstruction of enterprises, institutions, organizations and associations (Articles 340 and 341 of the CC); 3) criminal offenses against government officials and other persons in connection with their official or public activities (Articles 342-345, 346, 347, 348, 349, 350-352 of the CC); 4) criminal offenses against journalists (Articles 345-1, 347-1, 348-1, 349-1), 5) criminal offenses related to illegal possession or damage of documents, stamps, seals, as well as their forgery, sale or use (Articles 357 and 358 of the CC); 6) criminal offenses against the procedure for conferring power (Articles 353, 359 of the CC); 7) criminal offenses in the field of ensuring the order of realization of rights and performance of duties (Articles 354-356 of the CC); 8) other criminal offenses against the authority of public authorities, local governments, associations of citizens (Article 360 of the CC)

This classification is not without discussion, but it can be taken into account in improving criminal law, and is a kind of guide in further study of current issues of criminal liability for criminal offenses against the authority of public authorities, local governments, associations and criminal offenses against journalists.

Key words: classification of criminal offenses, authority, public authorities, local self-government bodies, associations of citizens, criminal offenses against journalists.

Важливою умовою функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування є створення надійної та ефективної системи кримінально-правової охорони їх авторитету від злочинів та кримінальних проступків.

Із цією метою в Кримінальному кодексі України (далі - КК) створено систему заборонних кримінально-правових норм, що розміщені насамперед у розділі XV «Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів».

Розробка численних і складних питань відповідальності за ці кримінально протиправні діяння потребує звернення до питання їх класифікації.

Актуальні проблеми відповідальності за кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальних правопорушень проти журналістів знайшли відображення у працях Г.Є. Болдаря, Н.О. Гуторової, Ю.П. Дзюби, Л.В. Дороша, О.О. Дудорова, О.В. Зайцева, І.М. Залялової, О.О. Кашкарова, В.А. Клименка, О.О. Книженко, В.О. Навроцького, В.І. Осадчого, І.М. Салімонова, І.М. Чуб, О.А. Чувакова та інших. Водночас низка питань у цій сфері залишаються недостатньо дослідженими або дискусійними. Серед них і питання класифікації кримінальних правопорушень проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальних правопорушень проти журналістів.

Метою статті є дослідження поглядів вчених щодо класифікації кримінальних правопорушень, передбачених розділом XV Особливої частини КК, задля вироблення науково обґрунтованого підходу до поділу цих кримінально протиправних діянь на певні групи залежно від їх безпосереднього основного чи видового об'єктів.

У теорії кримінального права немає єдності в поглядах вчених щодо класифікації кримінальних правопорушень проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальних правопорушень проти журналістів. Ситуація ускладнюється ще й тим, що під час виокремлення окремих їх видів допущені помилки як в конструкціях відповідних кримінально-правових заборон, так і у визначенні їх місця в системі Особливої частини КК. Окрім цього, у результаті прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення гарантій законної професійної діяльності журналістів» від 14 травня 2015 року розділ XV Особливої частини КК зазнав суттєвих змін. У подальшому з прийняттям закону про кримінальні проступки змінилася і класифікації злочинів, які трансформувалися у кримінальні правопорушення з поділом на злочини і кримінальні проступки. Цей факт також не враховано у відповідних класифікаціях з огляду на той факт, що більшість таких класифікацій розроблялися ще до запровадження кримінальних проступків.

Погляди вчених різняться як щодо назв відповідних груп кримінальних правопорушень, так і щодо їх кількості, критеріїв класифікації.

Н.О. Гуторова, Л.В. Дорош та О.В. Зайцев залежно від безпосереднього об'єкта ці кримінальні правопорушення поділяє на такі групи: 1) кримінальні правопорушення у сфері використання державних символів (ст. 338 і 339 КК); 2) кримінальні правопорушення, пов'язані із перешкоджанням діяльності організацій та об'єднань громадян (ст. 340 і 341 КК); 3) кримінальні правопорушення проти представників влади, працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань (ст. 342-353 КК); 4) кримінальні правопорушення у сфері використання документів і засобів отримання інформації (ст. 357-360 КК); 5) інші кримінальні правопорушення проти авторитету держави і діяльності об'єднань громадян (ст. 354-356 КК) [1, с. 517; 2, с. 450]. Серйозною вадою цієї класифікації видається щонайменше неврахування змін до КК, обумовлених прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення гарантій законної професійної діяльності журналістів» від 14 травня 2015 року. Оскільки підручник підготовлений у 2020 р. зазначені зміни слід було б врахувати в межах третьої або іншої групи, адже журналісти не відносяться ні до представників влади, ні до членів громадських формувань.

Схожу класифікацію цих кримінальних правопорушень за безпосереднім об'єктом пропонує В.А. Клименко, виділяючи такі їх групи: 1) злочини у сфері використання державних символів (ст. 338 і 339 КК);

2) злочини, пов'язані із перешкоджанням діяльності організацій та об'єднань громадян (ст. 340 і 341 КК); 3) злочини проти представників влади, органів місцевого самоврядування, працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань (ст. 342-353 КК); 4) злочини у сфері використання документів і засобів отримання інформації (ст. 357-360 КК); 5) інші злочини проти авторитету держави, органів місцевого самоврядування та діяльності об'єднань громадян (ст. 354-356) [3, с. 518]. Таким чином, В.А. Клименко, на відміну від попередніх дослідників, у третій та п'ятій групі кримінальних правопорушень поряд із представниками влади згадує про органи місцевого самоврядування.

Найбільш лаконічна класифікація розроблена І.М. Заляловою, яка всі злочини зазначеного розділу КК поділяє на три групи. Це злочини, що посягають на авторитет: 1) державних символів Української держави і суверенні її права (ст. 338 і 339 КК); 2) органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, а також будь-яких інших підприємств, установ та організацій (ст. 340, 341, 354-360 КК); 3) працівників органів, які вони представляють, а значить, і авторитет цих органів (ст. 342-353 КК) [4, с. 20, 21]. І.М. Чуб стверджує, що ця систематизація вбачається занадто загальною, оскільки до другої групи входять такі різні злочини, як, наприклад, захоплення державних або громадських будівель чи споруд (ст. 341 КК), примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань (ст. 355 КК), підробка документів, печаток, штампів (ст. 358 КК). Цілком очевидно, що ці злочини мають різні безпосередні об'єкти, а тому їх належить віднести до різних груп [5, с. 271].

Більш диференційований підхід до класифікації кримінальних правопорушень досліджуваної категорії пропонує О.О. Дудоров. На переконання вченого, ці делікти доцільно поділяти на кримінальні правопорушення: 1) проти державних символів (ст. 338, 339 КК); 2) пов'язані з перешкоджанням діяльності організацій, об'єднань громадян та представників влади (ст. 340-352); 3) проти достовірності документів, штампів, печаток (ст. 357, 358 КК); 4) інші (ст. 353-356, 359, 360 КК) [6, с. 838].

Інші дослідники обґрунтовують ще більш розгалужену систему досліджуваних деліктів, виділяючи від п'яти до семи відповідних груп злочинів.

На думку О.А. Чувакова, злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян залежно від безпосередніх об'єктів варто поділяти на такі види: 1) злочини, що посягають на авторитет державної влади і громадського ладу (ст. 338, 341, 354 КК); 2) злочини, що посягають на нормальну діяльність органів влади, управління, громадських організацій, службових осіб і представників громадськості (ст. 340, 342, 343, 344, 345, 346, 347, 348, 349, 350, 351, 352, 353 КК); 3) злочини, що посягають на порядок зберігання й охорони документів, штампів, печаток (ст. 357, 358 КК); 4) злочини, що посягають на порядок забезпечення дотримання певних правил (ст. 355, 356, 359, 360 КК); 5) злочини, що посягають на порядок дотримання міжнародних конвенцій, учасником яких є Україна (ст. 339 КК) [7, с. 321].

Г.Є. Болдарь презентує дещо іншу класифікацію цих деліктів. На думку вченого, оскільки авторитет як родовий об'єкт злочинів, що передбачені розділом XV Особливої частини КК, є явищем багатогранним, то за безпосереднім об'єктом вказані посягання можна класифікувати таким чином: 1) злочини, що посягають на авторитет органів державної влади в частині дотримання встановленого законодавством порядку використання державних символів (ст. 338 і 339 КК); 2) злочини, що посягають на авторитет органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян в частині дотримання встановленого законодавством порядку діяльності підприємств, установ або організацій та об'єднань громадян (ст. 340 і 341 КК);

3) злочини проти представників влади та інших осіб у зв'язку з виконанням службових обов'язків або державною, службовою чи громадською діяльністю (ст. 342-352 КК); 4) злочини, що посягають на авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян в частині дотримання встановленого законодавством порядку обігу та використання документів, печаток, штампів, бланків, спеціальних технічних засобів отримання інформації та ліній зв'язку (ст. 357-360 КК); 5) інші злочини, що посягають на авторитет органів влади та місцевого самоврядування, об'єднань громадян, державних підприємств, установ чи організацій (ст. 353-356 КК) [8, с. 301].

Окремі дослідники в якості критерію класифікації використовують не безпосередній основний, а видовий об'єкт кримінального правопорушення. Видовий об'єкт обрано не випадково, адже, як відмічено в науковій літературі, видовий об'єкт злочину є спільним для безпосередніх об'єктів декількох споріднених злочинів у межах одного або різних розділів Особливої частини КК України. Він схожий на родовий об'єкт, хоча має меншу сферу впливу, забезпечуючи кримінально-правову охорону окремих груп однорідних або тотожних суспільних відносин [9, с. 263-264].

В.І. Осадчий серед злочинів, передбачених у розділі XV Особливої частини КК, виділяє ті, що пов'язані з посяганням на законний порядок: 1) виконання представником влади і працівником правоохоронного органу службових обов'язків, членом громадського формування з охорони громадського порядку й державного кордону або військовослужбовцем - обов'язків щодо охорони громадського порядку як виду управлінської діяльності (ст. 342, 343, 345, 347, 348 КК); 2) виконання державним діячем службових обов'язків чи громадським діячем громадської діяльності (ст. 344, 346, 351 КК); 3) виконання службовою особою службових обов'язків чи громадянином - обов'язку громадського (ст. 350, 352 КК); 4) здійснення громадянами своїх прав і свобод (ст. 340, 341, 349, 354, 355, 356 КК); 5) користування документами, печатками, штампами, технічними засобами (ст. 357-360 КК); 6) використання державних символів, владних повноважень, звань службової особи (ст. 338, 339, 353 КК) [10, с. 96-99].

О.О. Книженко та І.М. Салімонов вважають, що залежно від видового об'єкта ці злочини можуть бути умовно розподілені на такі групи: 1) злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері належного ставлення та використання державних символів (ст. 338 і 339 КК); 2) злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері забезпечення нормальної діяльності державних установ та об'єднань громадян (ст. 340, 341 КК); 3) злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері забезпечення діяльності представників влади, працівників правоохоронних органів, інших осіб, що здійснюють охорону правопорядку (ст. 342-353 КК); 4) злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері використання документів і засобів отримання інформації (ст. 357-360 КК); 5) інші злочини проти авторитету держави і діяльності об'єднань громадян (ст. 354-356 КК) [11, с. 436].

Ю.П. Дзюба пропонує класифікувати злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування й об'єднань громадян залежно від їх видового об'єкта. Такими видовими об'єктами цих кримінально протиправних діянь, на його думку, є: 1) відносини у сфері забезпечення нормального використання державних символів; 2) відносини у сфері забезпечення нормальної діяльності організацій та об'єднань громадян; 3) відносини у сфері забезпечення нормальної діяльності представників влади, працівників правоохоронних органів і членів громадських формувань; 4) відносини у сфері інформаційного забезпечення управління в галузі документообігу; 5) відносини у сфері забезпечення нормального використання ліній зв'язку і спеціальних засобів негласного отримання інформації; 6) відносини у сфері забезпечення вста-новленого порядку реалізації прав і дотримання обов'язків [12, с. 194].

На переконання І.М. Чуб, видовими об'єктами злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування й об'єднань громадян виступають відносини у сфері забезпечення порядку: 1) застосування державної символіки; 2) діяльності представників влади, працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань;

3) наділення владними повноваженнями;

4) реалізації прав і виконання обов'язків,

5) використання з офіційних документів, печаток, штампів [5, с. 276-277]. кримінальне правопорушення влада журналіст

О.О. Кашкаров, з урахуванням факту існування видового (групового) об'єкта злочину, злочини, що передбачені розділом XV КК України, поділив на сім груп: 1) злочини, що посягають на порядок використання державних символів; 2) злочини, що посягають на законний порядок діяльності державних, громадських організацій, конституційні та інші права фізичних та юридичних осіб; 3) злочини, що посягають на авторитет правоохоронних органів, членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону і військовослужбовців; 4) злочини проти авторитету та нормальної діяльності державних та громадських діячів, а також народних депутатів України та депутатів місцевих рад, комітетів Верховної Ради України та тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України; 5) злочини проти авторитету службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок; 6) злочини проти авторитету державних органів у сфері контролю та регулювання офіційного документообігу; 7) злочини проти авторитету органів державної влади в сфері інформаційної безпеки [13, с. 67-72].

У результаті систематизації поглядів вчених можна запропонувати викласти їх у формі таблиці (табл. 1).

Найбільш оптимальною назвою першої групи злочинів, передбачених розділом XV Особливої частини КК, видається така: «Кримінальні правопорушення проти державних символів та порядку їх використання» (ст. 338 і 339 КК). Це обумовлено тим фактом, що кримінально протиправні діяння, передбачені ст. 338, 339 КК, в одних випадках посягають на порядок використання державних символів (наприклад, у разі підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні без права на цей Прапор, або у випадку вчинення дій зневажливого характеру щодо державних символів), а в інших - проти самих державних символів (наприклад, у випадку їх знищення чи пошкодження).

До другої групи слід віднести кримінальні правопорушення, пов'язані з перешкоджанням діяльності підприємств, установ, організацій та об'єднань громадян (ст. 340 і 341 КК). Така назва обумовлена зокрема тим, що термін «перешкоджання» вживається у диспозиціях зазначених статей. Захоплення будівель чи споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, з метою незаконного користування ними, також фактично є перешкоджанням діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян. Натомість збори, мітинги, вуличні походи і демонстрації також є об'єднаннями громадян, і перешкоджання цим заходам є перешкоджанням діяльності об'єднань громадян.

Ю.П. Дзюба зазначає, що виокремлення групи норм про незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів (ст. 340 КК України) та про захоплення державних або громадських будинків чи споруд (ст. 341 КК) можливе лише на підставі спільності їхнього видового об'єкта. Безпосередні об'єкти цих двох злочинів різні. Вони відрізняються один від одного як за суб'єктним складом учасників суспільних відносин, охоронюваних відповідними нормами, так і за механізмом заподіяння шкоди об'єктам [12, с. 191-192].

Таблиця 1