Механізми публічного управління та адміністрування в системі професійної (професійно-технічної) освіти в умовах реформування та модернізації освітньої галузі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Механізми публічного управління та адміністрування в системі професійної (професійно-технічної) освіти в умовах реформування та модернізації освітньої галузі

Максимчук Вячеслав Володимирович, директор Головинського вищого професійного

училища нерудних технологій Житомирської області;

аспірант кафедри публічного управління і проектного менеджменту Навчально-наукового інституту менеджменту та психології

ДЗВО «Університет менеджменту освіти». Київ, Україна.

Анотація

У статті розглянуто теоретичні та науково-методичні основи публічного управління та адміністрування в системі професійної (професійно-технічної) освіти та запропоновано механізми щодо її функціонування в умовах реформування та модернізації освітньої галузі, децентралізації управління, становлення державно-громадського управління освітою України. Визначено теоретичні аспекти формування ефективної системи управління розвитком професійної (професійно- технічної) освіти на регіональному рівні та окреслено основні завдання щодо розвитку партнерства місцевих органів управління освітою, організацій громадянського суспільства та закладів і установ професійної (професійно-технічної) освіти в сучасних умовах реформування освіти в Україні та децентралізації. Встановлено основні фактори, які перешкоджають розвитку професійної (професійно-технічної) освіти. Зокрема, акцентовано увагу на невідповідності якості підготовки кваліфікованих робітників сучасним вимогам роботодавців, замовників підготовки кадрів; необхідності унормування передачі більшості державних повноважень на регіональний рівень управління; значному зменшенні кількості закладів професійної (професійно-технічної) освіти та контингенту здобувачів у них, більше ніж у два з половиною рази; відсутності мотивації соціальних партнерів та виробництва до участі в модернізації професійної (професійно-технічної) освіти; низькій престижності педагогічної праці та недостатній якості підготовки педагогічних працівників професійного навчання; організації діяльності профорієнтаційних служб і центрів професійної кар'єри. Для забезпечення ринку праці об'єднаних територіальних громад кваліфікованим виробничим персоналом пропонується сформувати нову систему надання послуг професійної (професійно-технічної) освіти, яка засновується на принципах партнерства і розширення співпраці з роботодавцями та місцевою громадою шляхом тісної взаємодії і взаємовідносин основних суб'єктів державно-громадського управління закладом професійної (професійно-технічної) освіти. Досліджено та розглянуто можливість інституалізації процесів децентралізації управління у сфері професійної (професійно-технічної) освіти та створення відповідних механізмів їх реалізації. Стратегічне бачення регіонального розвитку та держави в цілому полягає в розв'язанні наявних проблем шляхом використання внутрішніх та зовнішніх можливостей регіонів і територій. Умовою ефективного управління професійною (професійно-технічною) освітою постає збалансований розподіл повноважень та відповідальності органів управління освітою на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях, а також врегулювання механізму взаємовідносин органів виконавчої влади та самоврядування щодо забезпечення функціонування як системи освіти в цілому, так і конкретного закладу професійної (професійно-технічної) освіти в умовах децентралізації управління та суспільних змін щодо формування державної освітньої політики, освітньої, науково- дослідницької, методичної, фінансово-економічної діяльності у межах визначених чинним законодавством повноважень. Закцентовано також увагу щодо удосконалення професійного розвитку педагогічних працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти.

Ключові слова: освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; механізми; самоврядування; автономія; ринок праці; ринок освітніх послуг; децентралізація; оптимізація; управління.

Abstract

director of Golovinsky higher professional

schools of non-metallic technologies of Zhytomyr region; graduate student Department of Public Administration

and Project Management, Educational and Scientific Institute of Management and Psychology

SIHE «University of Educational Management». Kyiv, Ukraine.

The article considers the theoretical and scientific-methodical bases of public administration and administration in the system of professional (vocational) education and proposes mechanisms for its functioning in terms of reforming and modernizing the education sector, decentralization of management, formation of public education in Ukraine. Theoretical aspects of forming an effective management system for the development of vocational (vocational) education at the regional level are identified and the main tasks for the development of partnerships between local education authorities, civil society organizations and institutions and institutions of vocational (vocational) education in modern conditions of education reform are outlined Ukraine and decentralization. The main factors that hinder the development of professional (vocational) education have been identified. In particular, attention is focused on the inconsistency of the quality of training of skilled workers to modern requirements of employers, customers of training; the need to standardize the transfer of most state powers to the regional level of government; a significant reduction in the number of institutions of vocational (vocational and technical) education and the contingent of applicants in them, more than two and a half times; lack of motivation of social partners and production to participate in the modernization of vocational (technical) education; low prestige of pedagogical work and insufficient quality of training of pedagogical workers of professional training; organization of career guidance services and career centers. To provide the labor market of the united territorial communities with qualified production staff, it is proposed to form a new system of providing vocational (vocational) education, which is based on the principles of partnership and expansion of cooperation with employers and the local community through close interaction and relationships. public management of the institution of professional (vocational) education. The possibility of institutionalization of management decentralization processes in the field of vocational (vocational) education and creation of appropriate mechanisms for their implementation has been studied and considered. The strategic vision of regional development and the state as a whole is to solve existing problems by using the internal and external capabilities of regions and territories. A condition for effective management of vocational (vocational) education is a balanced distribution of powers and responsibilities of education authorities at the national, regional and local levels, as well as regulation of the mechanism of relations between executive authorities and self-government to ensure the functioning of education as a whole and institution. professional (vocational) education in the conditions of decentralization of management and social changes concerning formation of the state educational policy, educational, research, methodical, financial and economic activity within the powers defined by the current legislation. Emphasis is also placed on improving the professional development of pedagogical staff of vocational (vocational) education.

Keywords: education; professional (vocational) education; mechanisms; municipality; autonomy; labor market; educational services market; decentralization; optimization; management.

Аннотация

директор Головинского высшего профессионального училища нерудных технологий Житомирской области;

аспирант кафедры публичного управления и проектного менеджмента Учебно-научного института менеджмента и психологии

ГУВО «Университет менеджмента образования». Киев, Украина.

В статье рассмотрены теоретические и научно-методические основы публичного управления и администрирования в системе профессионального (профессионально-технического) образования и предложены механизмы по ее функционированию в условиях реформирования и модернизации образования, децентрализации управления, становления государственно-общественного управления образованием Украины. Определены теоретические аспекты формирования эффективной системы управления развитием профессионального (профессионально-технического) образования на региональном уровне и намечены основные задачи по развитию партнерства местных органов управления образованием, организаций гражданского общества и учреждений профессионального (профессионально-технического) образования в современных условиях реформирования образования в Украине и децентрализации. Установлены основные факторы, которые препятствуют развитию профессионального (профессионально-технического) образования. В частности, акцентировано внимание на несоответствии качества подготовки квалифицированных рабочих современным требованиям работодателей, заказчиков подготовки кадров; необходимости передачи большинства государственных полномочий на региональный уровень управления; значительном уменьшении количества учреждений профессионального (профессионально-технического) образования и контингента соискателей у них, больше чем в два с половиной раза; отсутствии мотивации социальных партнеров и производства к участию в модернизации профессионального (профессионально-технического) образования; низкой престижности педагогического труда и недостаточном качестве подготовки педагогических работников профессионального обучения; организации деятельности профориентационных служб и центров профессиональной карьеры. Для обеспечения рынка труда объединенных территориальных общин квалифицированным производственным персоналом предлагается сформировать новую систему предоставления услуг профессионального (профессионально-технического) образования, которая основывается на принципах партнерства и расширении сотрудничества с работодателями и местной общиной путем тесного взаимодействия и взаимоотношений основных субъектов государственно-общественного управления учреждением профессионального (профессионально-технического) образования. Исследована и рассмотрена возможность институализации процессов децентрализации управления в сфере профессионального (профессионально-технического) образования и создание соответствующих механизмов их реализации. Стратегическое видение регионального развития и государства в целом заключается в решении существующих проблем путем использования внутренних и внешних возможностей регионов и территорий. Условием эффективного управления профессиональным (профессионально-техническим) образованием становится сбалансированное распределение полномочий и ответственности органов управления образованием на общегосударственном, региональном и местном уровнях, а также урегулирование механизма взаимоотношений органов исполнительной власти и самоуправления по обеспечению функционирования как системы образования в целом, так и конкретного заведения профессионального (профессионально-технического) образования в условиях децентрализации управления и общественных изменений по формированию государственной образовательной политики, образовательной, научно-исследовательской, методической, финансово- экономической деятельности в пределах определенных действующим законодательством полномочий. Акцентировано также внимание по совершенствованию профессионального развития педагогических работников учреждений профессионального (профессионально- технического) образования.

Ключевые слова: образование; профессиональное (профессионально-техническое) образование; механизмы; самоуправление; автономия; рынок труда; рынок образовательных услуг; децентрализация; оптимизация; управление.

Вступ / Introduction

Теоретичною та методологічною основою дослідження є діалектичний метод наукового пізнання та загальнонаукові методи пізнання: логічного та порівняльного аналізу (для виявлення особливостей професійної (професійно- технічної) освіти як окремої освітньої ланки); системного аналізу (для формування цілісного уявлення про систему публічного управління та адміністрування в системі професійної (професійно-технічної) освіти); аналізу і синтезу (для визначення понять «професійна освіта», «професійна освіта і навчання», «управління професійною (професійно-технічною) освітою»,

«публічне управління та адміністрування в системі професійної освіти»); статистичний метод та метод економічного аналізу (для оцінки стану розвитку професійної освіти); соціологічні методи (для виявлення стану професійної освіти з точки зору соціальних груп та суб'єктів освітнього процесу) та ін.

Теоретичною базою дослідження є наукові та літературні джерела, праці вітчизняних і зарубіжних учених, наукові дослідження у сфері державної освітньої політики, децентралізації влади та місцевого самоврядування, управління освітніми системами на різних рівнях, кращих європейських і вітчизняних практик функціонування освітніх систем, розвитку державно- громадського управління закладами та установами освіти, а також законодавчі та нормативно-правові акти, що встановлюють правові та організаційні основи суспільних відносин у сфері професійної (професійно-технічної) освіти України.

Методи дослідження / Research methods

Методологічну основу дослідження становлять: закони і категорії наукового пізнання процесів і явищ; закони і закономірності інноваційного розвитку соціально-педагогічних систем; аналіз документів (у частині нормативно-правових актів, статистичних даних, матеріалів наукових досліджень); принципи єдності теорії і практики, що забезпечують теоретичне, емпіричне й експериментальне вивчення предметів і явищ з метою розкриття сутності управління розвитком освіти; порівняльний метод; методи синтезу і індукції.

Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження були здійснені у межах теми науково-дослідної роботи ДЗВО «Університет менеджменту освіти» в рамках діяльності лабораторії методології та практики професійного розвитку сучасного освітнього менеджера - «Науково-методичні засади підвищення ефективності державно-громадського управління неперервною освітою в умовах суспільної трансформації в Україні (номер державної реєстрації РК № 0116U007183).

Роль автора полягає в розробці пропозицій щодо політики модернізації національної освіти і науки шляхом оптимізації управління та адміністрування в освіті, запровадження механізмів публічного управління та адміністрування в системі професійної (професійно-технічної) освіти в умовах реформування та модернізації освітньої галузі, децентралізації влади, визначенні концептуальних засад взаємодії центральних та місцевих органів виконавчої влади та самоврядування, розподілу повноважень між центром, регіоном та закладом професійної (професійно-технічної) освіти.

Результати дослідження / Research results

Безумовно, розвиток галузей економіки України залежить від кваліфікованого і конкурентоспроможного виробничого персоналу, підготовка якого здійснюється в системі професійної (професійно- технічної) освіти. Тому закономірно, що у вітчизняній освіті здійснюються системні реформи, спрямовані на досягнення високих європейських стандартів якості, впровадження сучасних педагогічних та інформаційних технологій, формування у молодого покоління професійних компетенцій та вміння працювати в умовах сучасного ринку праці.

Водночас, дефіцит кваліфікованих кадрів у галузях економіки України, невідповідність якості підготовки кваліфікованих робітників зрослим вимогам матеріального виробництва; недостатня мотивація соціальних партнерів до участі в освітньому процесі вимагають кардинальної модернізації професійної (професійно-технічної) освіти, особливо в сучасних умовах реформування освітньої галузі України та децентралізації управління.

Метою модернізації освіти вважаємо підвищення рівня якості професійної (професійно-технічної) освіти [4]. Модернізація професійної (професійно-технічної) освіти в Україні вимагає її системного аналізу; науково обґрунтованих теоретичних та методичних засад; відповідного науково-методичного супроводу професійної підготовки; впровадження сучасних педагогічних систем, інноваційних технологій і методик підготовки кваліфікованого виробничого персоналу, розроблення і впровадження сучасних моделей управління та фінансування, розвитку співпраці з соціальними партнерами та виробництвом.

Скорочення мережі та контингенту, повільне оновлення переліку напрямів підготовки, зменшення обсягів замовлення на підготовку кадрів та їх фінансування, а також низька якість професійної підготовки ускладнюють розвиток галузі та потребують суттєвих змін в регулюванні та адмініструванні професійною (професійно-технічною) освітою у більш широкому спектрі дій, розподілі повноважень між центральним, регіональним та місцевим рівнями, оскільки охоплюють зацікавлені сторони всього суспільства.

Дослідження проблем публічного управління показало, що децентралізація управління закладами професійної (професійно- технічної) освіти тісно пов'язана з державною регіональною політикою, є її складовою і водночас важливим чинником розвитку цієї системи, що спрямована на реалізацію головного завдання регіональної політики держави - досягти балансу між її інтересами та інтересами розвитку регіонів, забезпечити підготовку кваліфікованих працівників у відповідності до потреб громади.

Безперечно, для провадження національної реформи децентралізації потребує удосконалення законодавча база актів, які б регламентували діяльність місцевих громад, яким були передані функції з управління закладами професійної (професійно-технічної) освіти та відповідного їхнього фінансового забезпечення з місцевих бюджетів. Адже фактично спостерігається неузгодженість місцевої політики щодо соціально- економічного розвитку, забезпечення трудовими ресурсами з реальними потребами територіальних громад, відчуваються наслідки дефіциту місцевих бюджетів і відповідно труднощі у фінансуванні закладів професійної (професійно-технічної) освіти.

В умовах нечіткого визначення бюджетної політики відмовляються місцеві органи влади також фінансувати навчання молоді з інших регіонів і населених пунктів, що суперечить чинним нормативно-правовим вимогам та не дає можливості молоді вільно обирати місце навчання, професію та заклад освіти. Тому, в умовах економічної нестабільності перехід закладів професійної освіти у комунальну власність можливий лише при збереженні державних субвенцій на їх утримання і розвиток, та має передбачати фінансування закладів професійної освіти із бюджетів різних рівнів і джерел [12].

Закономірно, що набуває актуальності питання унормування передачі більшості державних повноважень на регіональний рівень управління. Разом з тим, слід сформувати ефективно діючий механізм державної влади, а подальшими кроками можуть бути формування управлінської горизонталі й надання абсолютних прав і свобод громадам та іншим утворенням громадян.

Зазначимо, що для ефективної реалізації комплексу першочергових завдань і заходів, спрямованих на модернізацію управління системою професійної (професійно-технічної) освіти України в сучасних умовах, на нашу думку, мають бути вироблені концептуальні підходи до стратегії децентралізації у сфері професійної (професійно-технічної) освіти, укомплектовані органи місцевої влади кваліфікованими кадрами, сформована цілісна державно-громадська система управління професійною (професійно- технічною) освітою, що забезпечена відповідними ресурсами [3].

Визначено, що стратегічний підхід в управлінні професійною (професійно-технічною) освітою має сприяти переходу до виважених управлінських рішень у довгостроковій розбудові якісної освіти та до планування змін, які будуть корисними для розвитку в цілому освіти в регіоні. Стратегічне планування також допоможе використанню ресурсів і потенціалу місцевих громад, а формування стратегії розвитку професійної освіти, своєю чергою, є передумовою формування спроможної освітньої мережі, яка має бути частиною стратегічного плану розвитку громад в регіоні. При цьому, децентралізація управління професійною (професійно-технічною) освітою в Україні має відбуватися на основі врахування особливостей регіонів, інтересів територіальних громад, громадян під час вибору тих чи інших моделей управління та адміністрування, визначення змісту освіти, обрання способів її організації і фінансового забезпечення [2].

Проведені нами дослідження свідчать, що розвиток послуг професійної (професійно-технічної) освіти має певні ризики, до яких, в першу чергу, відносяться питання управління та адміністрування в системі професійної (професійно-технічної) освіти, розбалансованість в управлінні закладами професійної (професійно-технічної) освіти, проблеми неналежного їх фінансування та матеріально-технічного забезпечення, оформлення необхідної документації під час передачі закладів професійної (професійно-технічної) освіти у комунальну власність тощо. Наразі, не визначені повноваження та не створені механізми взаємовідносин органів виконавчої влади та самоврядування на місцях щодо забезпечення функціонування як системи професійної (професійно-технічної) освіти в цілому, так і конкретного закладу професійної (професійно-технічної) освіти, зокрема в питаннях підпорядкування та відповідальності в умовах децентралізації та суспільних змін, затвердження засновницьких документів, налагодження науково-методичного забезпечення, організації роботи з педагогічними кадрами, їх тарифікації, підвищення кваліфікації тощо [7?, ?12].

В Україні прагнення до децентралізації задекларовано в Національній доктрині розвитку освіти, де визначено, що система управління освітою розвиватиметься надалі як державно-громадська і має враховувати регіональні особливості, тенденції до автономії навчальних закладів, конкурентоспроможності освітніх послуг. У Розділі X, п. 23 вказано, що «модернізація управління освітою, насамперед передбачає децентралізацію управління, перерозподіл функцій і повноважень між центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та навчальними закладами» [8].

Цілком очевидно, що формування об'єднаних територіальних громад, регіоналізація професійної (професійно-технічної) освіти вимагають істотного підвищення ефективності управління освітніми системами, передусім, з позицій гарантування якості освіти. Майже усі реформи децентралізації визначають поліпшення якості як пріоритетний напрям. Отже, очікується, що можливість приймати рішення ближче до рівня закладів професійної (професійно-технічної) освіти допоможе краще адаптувати освітні програми до регіональних, місцевих умов, сприятиме більшій відповідальності, підсилить мотивацію здобувачів освіти та викладачів, сприятиме участі у освітньому процесі батьків та підвищить готовність громади, суб'єктів господарювання брати участь у фінансуванні закладів освіти [12].

Разом з тим об'єднані територіальні громади у перехідному періоді мають бути готовими до активної співпраці щодо збереження та утримання закладу професійної (професійно-технічної) освіти з малим контингентом здобувачів для організації подальшої професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації, щоб надати здобувачу професійної (професійно- технічної) освіти належні кваліфікацію та компетентності для забезпечення його гармонійної взаємодії з технологічним суспільством, що швидко розвивається в кожному районі, місті, селищі, селі.

Пропонується інституціональне проектування модернізації мережі закладів професійної (професійно-технічної) освіти та визначення основних механізмів її оптимізації з урахуванням науково обґрунтованих критеріїв, особливостей соціально-економічного розвитку регіонів і вимог ринку праці, створення нових типів закладів професійної (професійно-технічної) освіти (багаторівневих і одно- та багатопрофільних професійних ліцеїв, багатопрофільних професійних коледжів), інтегрованих освітньо-професійних систем (освітньо-професійні округи, навчально-виробничі й навчально- науково-виробничі комплекси, консорціуми, навчально-практичних центрів як структурних підрозділів (майстерня, виробничий майданчик тощо), відкриття навчально-практичних, кваліфікаційних центрів, центрів професійної досконалості на базі відповідних закладів професійної (професійно-технічної) освіти за галузевим спрямуванням, що концентруватимуть найсучасніші досягнення виробничих та педагогічних технологій для впровадження їх у підготовку виробничого персоналу [3].

З огляду на сучасну професійну парадигму теоретичного обґрунтування мережа закладів професійної (професійно-технічної) освіти потребує оптимізації на основі структурування переліку робітничих професій. Нині їх кілька сотень, що не відповідає завданню створення інтегрованих, широко профільних професій. Зараз зміни на ринку праці пов'язуються із появою принципово нових професій і спеціальностей (зокрема, інтегрованих і укрупнених) [6].

Своєю чергою, запровадження в рамках реформи системи професійної (професійно-технічної) освіти регіонального замовлення, дозволить максимально поєднати вимоги роботодавців та освітні можливості. Не менш важливо створити сучасну систему податкових і фінансово-кредитних механізмів для залучення коштів роботодавців, приватного сектора в інвестування розвитку професійної (професійно-технічної) освіти. Надважливим є оптимізація механізму фінансування закладів та установ системи професійної (професійно- технічної) освіти з державного та місцевих бюджетів.

Зауважимо, що конче потрібно завершити вирішення питання формування обсягів підготовки кадрів у закладах професійної (професійно- технічної) освіти та розроблення механізму здійснення фінансування професійної освіти, єдиного підходу до формування замовлення на підготовку кваліфікованих кадрів, а також визначення шляхів взаємодії органів місцевого самоврядування, органів виконавчої влади та громадських організацій.

Пропонується також підготувати та внести на розгляд Уряду зміни та доповнення до чинного законодавства в частині питань передачі ряду повноважень з центрального на регіональний рівень управління системою професійної (професійно-технічної) освіти. При цьому, важливо визначити остаточно, як і які управлінські функції можуть бути розподіленими між

центром і регіонами. На жаль, цього ще не відбувається.

Для забезпечення ринку праці об'єднаних територіальних громад кваліфікованими кадрами необхідно сформувати нову систему надання послуг професійної (професійно-технічної) освіти, яка засновується на принципах партнерства і розширення співпраці з роботодавцями та місцевою громадою. Без розуміння стратегії та перспектив розвитку регіону, його демографічної складової, знання ситуації на ринку праці - немає і бачення розвитку закладу професійної освіти.

Нові соціально-економічні реалії ринкової економіки, стрімкий інформаційно-технологічний розвиток, поява нових галузей викликали необхідність переосмислення і чіткого визначення самого поняття «професійна освіта», структури професійної освіти, конкретизації її мети та завдань.

Насамперед зазначимо, що професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури.

Як передбачено Державною національною програмою «Освіта» («Україна ХХІ століття»), професійна освіта спрямована на здобуття професійної самореалізації особистості, формування її кваліфікаційного рівня, створення соціально активного, морального і фізично здорового національного виробничого потенціалу, який має посідати важливе місце у технологічному оновленні виробництва, впровадженні у практику досягнень науки і техніки [1].

Професійна освіта спрямована на забезпечення професійної самореалізації особистості, формування її кваліфікаційного рівня, створення соціально активного, морально й фізично здорового національного виробничого потенціалу, який займає важливе місце в технологічному оновленні виробництва, впровадженні у практику досягнень науки і техніки.

Змістом професійної освіти є динамічна система знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей та рис, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну діяльність, зумовлену вимогами суспільства до працівників відповідної кваліфікації та профілю, на досягнення яких повинні спрямовуватися зусилля учасників освітнього процесу закладів освіти, що забезпечують здобуття професійної освіти відповідного рівня.

Професійну освіту і навчання, в першу чергу, пропонується розглядати як таку, що спрямована на всебічний розвиток особистості, оскільки висока кваліфікація фахівця, його професіоналізм є запорукою широкого й ефективного застосування новітніх наукомістких інформаційних технологій, підвищення добробуту населення, забезпечення економічної стабільності країни. У європейських країнах програми професійного навчання засновуються на широкій трактовці освітніх стандартів, які ґрунтуються на професійних компетенціях.

Як свідчать проведені нами дослідження, стратегічне бачення регіонального розвитку та держави в цілому полягає в розв'язанні наявних проблем шляхом використання внутрішніх та зовнішніх можливостей регіонів і територій. Перш за все, необхідним є збалансування обсягів підготовки, зайнятості та попиту щодо загальнодержавних потреб та в розрізі кожного регіону на професійну підготовку виробничого персоналу у закладах професійної (професійно-технічної) освіти з відповідним формуванням показників державного та регіонального замовлення, а також формування оптимальної їх мережі, складу контингенту здобувачів освіти та педагогічного персоналу. Крім загальнодержавних документів, це має відображатися як у стратегічних документах громади, так і у формуванні місцевого замовлення на підготовку кваліфікованих кадрів.

Наприклад, стратегічними напрямами освіти Житомирської області є:

· розширення мережі закладів дошкільної освіти;

· продовження впровадження реформи «Нова українська школа»;

· розвиток інклюзивної освіти;

· трансформація інтернатних закладів;

· оптимізація мережі закладів загальної середньої освіти;

· модернізація мережі закладів професійної освіти;

· діджиталізація освітнього процесу.

Мережа закладів освіти Житомирської області налічує 1411 закладів освіти (667 дитячих садків - 42 тис. 800 дітей; 628 шкіл - 135 тис. 200 учнів, 23 заклади професійної освіти - 6 тис. 948 учнів; 31 заклад вищої та фахової передвищої освіти - 32 тис. 259 студентів, 62 заклади позашкільної освіти - 37 тис. учнів).

Мережа професійної (професійної-технічної) освіти складається із 22 закладів в Житомирській області: 4 вищих професійних училища, 3 центри професійно-технічної освіти, 12 професійних ліцеїв, 3 професійно-технічних училища) та 1 заклад з 3-ма філіями при установах виконання покарань. У закладах професійної (професійно-технічної) освіти навчаються 7,3 тис. осіб.

На Житомирщині діє 8 навчально-практичних центрів закладів професійної (професійно-технічної) освіти, серед яких: 4 центри будівельного напряму, решта - громадського харчування, швейного напряму, зварювальних технологій та електротехнічного напряму.

У 2019-2020 роках у Житомирській області відкрито 4 навчально- практичні галузеві центри, на які спрямовано 6 млн. 500 тис. грн, на базі закладів професійної освіти. У 2019 році з державного бюджету виділена субвенція на суму 1 млн. 100 тис. грн на створення 2 навчально-практичних центрів слюсарного напряму та систем утеплення будівель.

У 2020 році на відкриття 2 навчально-практичних центрів з професій «Верстатник деревообробних верстатів» та «Експлуатація та обслуговування дорожньо-будівельних машин» спрямовано 5 млн. 470 тис. грн (з державного бюджету - 3 млн. 800 тис. грн, з обласного бюджету - 1 млн. 100 тис. грн та 570 тис. грн - власних надходжень закладів професійної (професійно-технічної) освіти).

Стратегічним завданням Головинського вищого професійного училища нерудних технологій Житомирської області є вдосконалення механізму співпраці закладу з соціальними партнерами-компаніями, які працюють на ринку України: «Даніко», «Укрпрофігруп», «Агропросперіс», ЄТС «Volvo Україна» з метою фінансування та підтримки процесу підготовки кваліфікованих робітників. З цією метою в закладі започаткований проєкт «Інноваційні шляхи розвитку державно- приватного партнерства як умова розвитку Головинського вищого професійного училища нерудних технологій».

У 6 закладах професійної (професійної-технічної) освіти Житомирської області успішно впроваджується дуальна форма навчання з 11 професій. За дуальною формою навчаються наразі студенти у Бердичівському професійному будівельному ліцеї, ДНЗ «Центр сфери обслуговування м. Житомира», Центрі професійно-технічної освіти м. Житомира, ПТУ № 16 м. Коростеня, ДНЗ «Бердичівське вище професійне училище» та ДНЗ «Малинський професійний ліцей».

Здобувачі професійної (професійної-технічної) освіти отримують теоретичні знання у навчальних аудиторіях, а виробниче навчання здійснюється на різних підприємствах, з якими укладено відповідні угоди.

Загалом з державного бюджету на модернізацію та оновлення матеріально-технічної бази закладів професійної (професійно-технічної) освіти Житомирської області у 2021 році виділено 1 млн. 75,5 тис. грн. Ще 1 млн. грн - на розвиток дуальної освіти у цих закладах.

Зауважимо, що досвід високорозвинених країн Європейського Союзу та США демонструє значні результати в напрямку розширення публічного адміністрування, що передбачає лібералізацію державної влади, базується на демократичних засадах і має на увазі партисипативну, партнерську взаємодію між владними структурами на всіх рівнях управління [13]. У вітчизняній науці виникає низка напрямків, що розглядають публічне адміністрування і з позицій відмови від владної вертикалі, і як бізнес-процес, і через призму морально-етичних аспектів та духовності, тобто з урахуванням національної архетипіки. У той же час автор цього дослідження акцентує увагу, на жаль, на неможливості відмови від владної вертикалі в сучасному українському суспільстві, яке, перебуваючи під впливом трансформаційних процесів, відрізняється істотною диференціацією, хаотичністю і низьким рівнем суспільної самосвідомості та самоконтролю. До цього слід додати також недосконалість законодавчої бази та низький рівень виконання чинного законодавства.

Водночас необхідно зазначити, що в умовах економічної нестабільності перехід закладів професійної (професійно-технічної) освіти України у комунальну власність можливий, з погляду, лише при збереженні державних субвенцій на їх утримання і розвиток, та має передбачати фінансування закладів професійної (професійно-технічної) освіти із бюджетів різних рівнів і джерел. Разом з тим, затвердження державного бюджету має відбуватися лише після прийняття остаточних рішень щодо змін до Конституції, Податкового та Бюджетного кодексів та іншого законодавства з метою забезпечення узгодженості відповідних правових норм та дотриманості збалансованості зведеного бюджету і всіх показників. І тільки при забезпеченні вищезазначених умов можна буде визначати порядок фінансування тих чи інших закладів професійної (професійно-технічної) освіти. Крім того, сьогодні ще зарано говорити про повну готовність української системи органів публічної влади до управління професійною освітою на якісно новому рівні, адже ще чимало треба зробити на національному, регіональному та місцевому рівнях для відродження громад і законодавчого забезпечення їх діяльності та посилення їх впливу на розвиток професійної освіти і навчання в конкретній області, районі, місті, селищі, селі.

Незаперечною умовою підвищення ефективності системи професійної (професійно-технічної) освіти є її безперервне самооновлення. У комплексі необхідних сьогодні для професійної (професійно-технічної) освіти змін особливий акцент робиться на оновленні її змісту. На основі компетентнісного підходу, відповідно до вимог роботодавців, ринку праці, запитів особистості, потрібно визначити, розробити та експериментально перевірити механізм упровадження модернізованого змісту професійної освіти і навчання в закладах професійної (професійно-технічної) освіти різних типів, форм власності та підпорядкування. Нагальним також стає створення державних стандартів на засадах компетентнісного підходу, підвищення престижності професійної (професійно-технічної) освіти в суспільстві, удосконалення системи професійної орієнтації молоді на робітничі професії, визначення основних напрямів державних і регіональних програм популяризації професійної освіти, організації діяльності в усіх регіонах мережі центрів профорієнтаційних служб і центрів професійної кар'єри з відповідними інформаційними ресурсами [10].

Набуває актуальності подальший розвиток самоврядування в цілому та учнівського самоврядування у системі професійної (професійно- технічної) освіти зокрема, адже самоврядування - один із головних принципів діяльності учнівської спільноти.

В умовах децентралізації управління надзвичайно важливою вбачається подальша автономія закладів професійної (професійно- технічної) освіти, повна передача їм функцій організації, здійснення та надання освітніх послуг. Нагальною стає також потреба більш повною мірою врахувати мережу закладів професійної освіти та визначити основні напрями її оптимізації з урахуванням науково обґрунтованих критеріїв, особливостей соціально-економічного розвитку регіонів і вимог ринку праці, створення нових типів закладів професійної освіти (багаторівневих і одно - та багатопрофільних професійних ліцеїв та професійних коледжів), інтегрованих освітньо-професійних систем (освітньо-професійні округи, навчально-виробничі й навчально-науково-виробничі комплекси, консорціуми, кластери тощо) [9].