Щодо виникнення міжнародного права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Щодо виникнення міжнародного права

Ярмакі Х.П.

Ярмакі В.Х.

Анотація

міжнародний звичай право

Статтю присвячено дослідженню виникнення міжнародного права, його історії, відповідності положень сучасного міжнародного права традиціям і звичаям народів із давньою історією регулювання міжнародних відносин. Суперечливе розуміння історичних цінностей міжнародного права, неврахування особливостей різних правових культур в процесі міжнародного нормотворення спричиняють ескалацію міжнародних конфліктів. Тлумачення сутності міжнародного права з позицій лише однієї сучасної цивілізації призводить до дискримінації, приниження ролі інших культур із великою історією правового регулювання.

Сьогодні вчені і практики міжнародного права одностайні лише в розумінні необхідності дослідження особливостей його походження та історії. Проте дискусія навіть шрдо датування періоду його появи продовжується. Одна група вчених стверджує, шо міжнародне право виникло з уведенням християнства чи у зв'язку з такими європейськими подіями, як Вестфальський мир 1648 р., Віденський конгрес 1815 р., Версальські мирні угоди 1919 р., утворення ООН. Вони базуються на європоцентристському баченні міжнародного права. На думку інших дослідників, сучасне міжнародне право має відображати загальнолюдські цінності і критерії, які пройшли історичне випробовування в різних географічних регіонах і в різні історичні епохи. Отже, воно існувало скрізь і завжди, де і коли існувало міжнародне суспільство, а витоками сучасного універсального міжнародного права, на їхню думку, є правові інститути стародавніх регіонів. Треті, уважаючи, шо сучасне міжнародне право складається в умовах міжнародної гуманітарної революції, якої людство до цього не знало, повинно бути по-справжньому новим виходячи із сьогоднішніх універсальних проблем, властивих усім народам світу; тому вони не пов'язують його вивчення з історичними цінностями.

Зроблено спробу обґрунтувати, шо в науці міжнародного права склалося чотири основні напрями датування його появи (які, своєю чергою, об'єднують декілька теорій його виникнення залежно від запропонованих критеріїв цього процесу): 1) виникнення міжнародного права з появою первісних суспільних, племінних спільнот; 2) у стародавній період; 3) у період європейського середньовіччя; 4) становлення окремих елементів міжнародного права в стародавній період і поява міжнародного права у період середньовіччя.

Ключові слова: міжнародне право, теорії походження міжнародного права, період європейського середньовіччя, стародавній період, первісний період.

Abstract

Yarmaki Kh. P., Yarmaki V. Kh. Regarding the origin of international law

The article k devoted to the consderaton of the orgM of Mtemational law, k.s Mstory, the correspondence of the protons of modern Mtemational law to the tradkdns and customs of the peoples wkh the andent Mstory of the regulation of Mternational relatons. Contradktory understandщ of the hktoncal values of nternational law, dkregard for the pecuHanties of dfferent legal cultures іп the process of nternational rule-madng causes exacerbaton of nternational conflcts. Interpretation of the essence of nternational law from the standpoMt of only one modern adHiation leads to dkcnmnatbn, humHdtion of the role of other cultures wkh a deep Mstory of legal regulaton. Today, scholars and practitkners of Mtemational law are unaMmous only іп understandщ the need to study the pecuHanties of ks origm and Mstory. However, the debate even over the date of ks appearance continues. Some scholars argue that Mtemational law arose wkh the Mtroductkn of ChnstiaMty or from European events such as the Peace of Westphalrn іп 1648, the Congress of Venna іп 1815, the VersaHles Peace Treaty of 1919, and the formaton of the UMted Natons. They are based on a Eurocentrk nson of nternational law. Accordng to others, modern nternational law should reflect uMversal values and cntena that have undergone Mstorkal testing іп dfferent regkns and іп dfferent Mstorkal epochs. Thus, k exkted everywhere and always, where and when the nternational sodety exkted, and the ongms of modern uMversal mtemational law, іп Мєіг opMon, are the legal Mstitutkins of andent regkns. Thkd, beHe^ng that modern Mtemational law k takng place іп the context of the Mternational humaMtanan revoluton, wMch mankMd dd not know before, must be truly new, based on today's uMversal problems Mherent іп all peoples of the world; therefore, they do not Hnk ks study wkh hktoncal (outdated, іп thєіг opMon) values.

It k proved that іп the sdence of Mternational law there are four maM dіrectіons of dating ks appearance (whch іп turn uMte several theores of ks ongM dependMg on the proposed cntena of thk process): 1) the emergence of Mtemational law wkh the emergence of primitive social, tribal communities, 2) In the ancient period, 3) in the period of the European Middle Ages, 4) the formation of certain elements of international law in the ancient period and the emergence of international law in the Middle Ages.

Key words: nternational law, theories of the origin of international law, the period of the European Middle Ages, the ancient period, the primitive period.

Основна частина

Термін «міжнародне право» вперше в науковий обіг був уведений І. Бентамом у 1780 р. Майже через півстоліття цей термін замінив застарілу термінологію law of nations (англ.), або drotа de gens (франц.), котра бере свій початок у концепції jus gentium («право народів» - лат.) із римського права. Якщо раніше й існувала певна суперечність між термінами «міжнародне право» та «право народів», то тепер це питання не викликає жодних дискусій. Більшість науковців у своїх публікаціях застосовує саме термін «міжнародне право». Ним послуговуються також майже всі владні органи, які у своїй діяльності реалізують це право. Термін «міжнародне право» є широко визнаним у правовій, дипломатичній, зовнішньополітичній практиці держав. Разом із тим залежно від різних чинників у різні часи для позначення цього феномену були запропоновані та застосовувалися десятки інших термінів, зокрема: jus mter gentes («право між націями»), «міждержавне право», «наднаціональне (транснаціональне) право», «світове право» тощо. Утім, за винятком терміна «право народів», що застосовують у німецькій, норвезькій, ісландській, фламандській та деяких інших мовах, здебільшого вживається саме термін «міжнародне право» (італ. - dmtto mtemaztonale, франц. - drort mternational, англ. - mternational lavo, ісп. - derecho rnternadonal, румунськ. - drept mternational, португал. - d^eto mternationaV, угорськ. - nemzetkozfjog, рос. - «международное право», укр. - «міжнародне право» та ін.) [1].

Питання розуміння і тлумачення виникнення міжнародного права, його історії, відповідності положень сучасного міжнародного права традиціям і звичаям народів із давньою історією регулювання міжнародних відносин є одним із тих, що впливають сьогодні на правотворчі і правозастосовчі процеси. Суперечливе і часом однобічне розуміння історичних цінностей міжнародного права, неврахування особливостей різних правових культур у процесі міжнародного нормотворення призводять до значних ескалацій міжнародних конфліктів. Тлумачення сутності міжнародного права з позицій лише однієї сучасної цивілізації призводить до дискримінації, приниження ролі інших культур із глибокою історією правового регулювання.

В останні роки вчені і практики міжнародного права одностайні лише в розумінні необхідності дослідження особливостей його походження і історії. Проте дискусія навіть щодо датування періоду його появи продовжується. Одні вчені стверджують, що міжнародне право виникло з уведенням християнства чи з таких європейських подій, як Вестфальський мир 1648 р., Віденський конгрес 1815 р., Версальські мирні угоди 1919 р., утворення ООН. Вони базуються на європоцентристському баченні міжнародного права. На думку інших дослідників, сучасне міжнародне право має відображати загальнолюдські цінності і критерії, які пройшли історичне випробовування в різних регіонах і в різні історичні епохи. Отже, воно існувало скрізь і завжди, де і коли існувало міжнародне суспільство, а витоками сучасного універсального міжнародного права, на їхню думку, є правові інститути стародавніх регіонів. Треті, уважаючи, що сучасне міжнародне право складається в умовах міжнародної гуманітарної революції, якої людство до цього не знало, повинно бути по-справжньому новим виходячи із сьогоднішніх універсальних проблем, властивих усім народам світу; тому вони не пов'язують його вивчення з історичними цінностями.

У науці міжнародного права склалося чотири основні напрями датування його появи: 1) період європейського середньовіччя; 2) стародавній період (етап від появи перших протодержав, державоподібних утворень до виникнення феодальних держав); 3) стародавній період як етап передісторії міжнародного права, яке з'являється у середні віки; 4) первісний період (етап міжплемінних відносин). Дані етапи визначаються відповідно до прийнятої в загальноісторичній науці періодизації і хронологічно не співпадають у різних регіонах світу (Близькому Сході, Середземномор'ї, Індії чи Китаї). Найбільш поширений і довгий час єдиний в науці напрям визначав появу міжнародного права в середньовічній Європі. Суттєвим недоліком цього напряму був європоцентризм у підході до пояснення міжнародного права; він пов'язував його розвиток із відповідними трансформаціями європейських держав, тож прихильники європейського бачення міжнародного права висували переважно етатичні критерії його появи і розвитку: «Воно виникає спершу в Європі і поширюється на держави поза європейськими кордонами, як тільки вони долучаються до європейської цивілізації. У своїй повноті воно було розвинуто лише в сучасний період. Його провідним принципам небагатьом більше трьохсот років» [2, с. 14; 3, р. 11-32]. Цим у сферу дії міжнародного права включалися лише держави Європи і згодом Сполучені Штати Америки, об'єднані цінностями західноєвропейської культури [4]. Цей напрям об'єднав більшу частину вчених міжнародного права ХІХ-ХХ ст. Його прихильники хоча й виходили з різних критеріїв появи міжнародного права і по-різному датували його виникнення (початком, серединою чи кінцем середніх віків), проте були одностайні в запереченні його існування в стародавній період; щоб з'ясувати чому це так, слід звернутися до критеріїв і передумов, які вони вважали необхідними для виникнення міжнародного права.

У другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. популярною в науці міжнародного права була ідея державного суверенітету. Тому і появу міжнародного права стали датувати періодом, у який склалася система суверенних держав: «Міжнародне право, - писав Ф. Ліст, - могло виникнути тільки тоді, коли наприкінці середніх віків поряд із Німецькою імперією утворилися і розвинулися великі самостійні християнські держави Європи, які усвідомлювали свій суверенітет» [5, с. 19], що, на нашу думку, є дуже дискусійною точкою зору. Деякі вчені уточнювали, що йдеться про виникнення саме християнських держав. Релігійний критерій уважали важливим вчені християнського світогляду: «В основі появи міжнародного права, - уважав Де Вішшер, - лежить ідея християнської спільноти» [6, р. 4]. Але серед них були ті, хто, не заперечуючи релігійного чинника в міжнародному праві, уважав його недостатнім і шукав інші передумови його появи (у політико-правовій, культурній, інших нерелігійних сферах). Серед них називали виникнення буржуазної держави і відповідної державно-правової ідеології: «Сучасне міжнародне право, - писав Д. Анцилотті, - значною мірою є результатом дії причин, що перетворили політичний лад Європи за переходу від Середніх віків до нового часу» [7, с. 19].

Вельми популярним критерієм виникнення міжнародного права для європейських учених ХІХ-ХХ ст. було існування системи міжнародного балансу сил: створення в міжнародних відносинах за допомогою міжнародно-правового регулювання стану політичної рівноваги. Цей принцип було сформульовано Вестфальським миром 1648 р., тому саме цей рік найчастіше називають датою народження міжнародного права [8]. Не заперечуючи ролі міжнародного права у встановленні системи міжнародного балансу сил або міжнародної політичної рівноваги, слід зазначити, що вона стала проявлятися вже на ранніх етапах міжнародно-правового регулювання відносин держав. На думку К. Філіпсона, політика балансування силою була властива всім грецьким державам, постійно і стабільно впливала на створення об'єднань, ліг, союзів і конфедерацій, що, врешті, призвело до появи міжнародного права в Стародавній Греції [9, р. 101-105]. Деякі вчені вважають, що у той час «великі правителі не знали терміна «баланс сил», але діяли так, ніби він їм був відомий… знаходячись між собою у всебічній збалансованості» [10, р. 231]. Зокрема, із метою встановлення міжнародного балансу сил з урахуванням власних інтересів дві могутні держави стародавнього Близького Сходу - Єгипет і Хатті використовували засоби укладання договорів із дрібними містами - державами регіону (Амурру, Кіццуватною, Нугассі та ін.). За цими договорами останні виявлялися в зоні впливу то однієї, то іншої імперії. Для істориків права саме визнання чи заперечення державами принципу міжнародного балансу сил було критерієм оцінки рівня розвитку стародавнього міжнародного права. Не заперечуючи ролі Вестфальського мирного договору 1648 р. в розвитку міжнародного права, слід визнати, що він був лише поворотним моментом його історії, на чому наголошували його дослідники, а не її початковим етапом [3, р. 7-9; 11, р. 47-48].

Учені, які стояли на позиціях появи міжнародного права в період середньовіччя, висуваючи його культурно-цивілізаційні передумови, часто перебільшували роль європейської цивілізації у його становленні. Подібні погляди часто зустрічалися в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. [12-16]. Проте і пізніше деякі дослідники дотримувалися цієї позиції. На думку Х. Лаутерпахта, «сучасне міжнародне право великою мірою зобов'язане своєю появою державам заходу, і особливо державам християнської цивілізації» [17, р. 122]. Визнаючи внесок лише європейської цивілізації у появу міжнародного права, вчені кінця ХІХ - початку ХХ ст. підкреслювали свою прихильність «міжнародному праву цивілізованих націй» (М. Таубе, Ф. Мартенс, Д. Анцилотті та ін.), а деякі автори другої половини ХХ ст. (А. Фердросс, Дж. Браєрлі, Д. Старк, Ч. Фенвік, В. Фрідман та ін.) часом занадто перебільшували проголошення ООН як фактору становлення міжнародного права.

Іншим чинником виникнення міжнародного права в середньовіччі деякі вчені (Х. Лаутерпахт, Е. Ніс та ін.) називали появу в той період його доктрини (італійської та іспанської шкіл), опублікування фундаментальних праць із його теорії Ф. Вітторіа, Б. Айали, А. Джентілі, Ф. Суареса, Г. Гроція та ін.

Другий напрям, який стосується вивчення виникнення міжнародного права, з'явився дещо пізніше, і його спричинили, зокрема, археологічні, етнографічні та історичні відкриття ХІХ ст. Дослідники, що його дотримувалися, стояли на позиціях виникнення міжнародного права в стародавній період. Прихильники цього напряму часто дотримувалися концепції «де суспільство, там і право», згідно з положеннями якої право є необхідною умовою існування суспільства [18, р. 38; 19, с. 167-175]. Наголошуючи на біологічній характеристиці права, Дж. Ссель дійшов того ж висновку щодо появи міжнародного права, говорячи про його біологічні витоки. Він уважав, що «завжди існувало міжнародне право, або міжгрупове право, у якому, так би мовити, звичаєві чи конвенційні норми мали за мету врегулювати колективні відносини між людськими спільнотами і відносини між окремими індивідами» [20, р. 25; 21, р. 3].

Прихильники даного напряму у цілому достатньо обґрунтовано наголошують на можливості існування міжнародного права в різні періоди історії людства і в різних географічних регіонах. Міжнародне право як системне явище не може бути виведене з таких окремих категорій, як культурна спільність, певний географічний регіон чи релігійна система. Його появу спричиняють об'єктивні вимоги, чинники розвитку міжнародних відносин. У межах цього напряму поширеною є теорія, що міжнародне право є притаманним будь-якій спільноті держав унаслідок спільності умов соціального життя, які викликають необхідність одних і тих самих правових інститутів та принципів у різні часі і в різних цивілізацій.

Низка дослідників уважала, що немає підстав для виділення в окремі наукові напрями як того, що датує появу міжнародного права періодом середніх віків, так і того, що датує її стародавнім періодом, оскільки чинники виникнення міжнародного права, запропоновані як прихильниками першого, так і прихильниками другого напрямів, є взаємодоповнюючими. Так виник третій, синтетичний напрям, суть якого полягає у тому, що в стародавні часи склалося «протоправо». Хоча прихильники цього напряму й не відміняють зв'язку між «протоправом» і міжнародним правом, яке виникло, на їхню думку, в епоху середньовіччя, але вбачають цей зв'язок лише на загальносоціальному, а не на правовому рівні.

Цей напрям склався здебільшого із запозичення аргументів концепції, яка відстоює існування протоправа в первісному суспільстві з його подальшою трансформацією в рабовласницьке міжнародне право. Різниця полягає у тому, що даний напрям протоправом називає рабовласницьке міжнародне право, а правом - феодальне. Деякі вчені, які відстоювали концепцію протоправа в первісному суспільстві і міжнародного права в рабовласницькому, пропонували як аргумент класовий характер права: «Як соціальний інструмент організації внутрішньо- і міжродових відносин виступали правила стародавніх звичаїв і договорів, які являли собою джерела стародавнього «права». Зрозуміло, що воно не було правом у повному сенсі, бо не мало класового характеру. У процесі формування держави, який супроводжувався розколом суспільства на антагоністичні класи, норми стародавнього «права» пристосовуються для регулювання внутрішньодержавних і міждержавних відносин. При цьому відбувається їх якісне перетворення: соціальні норми давнини наповнюються класовим змістом і набувають характеру власне правових норм» [22, с. 3-4]. Із відмовою від класового підходу ці дві концепції практично перестали відрізнятися.

А. Нуссбаум висловлювався з великою прихильністю до існування міжнародного права в стародавній період: «Виразна концепція права народів як права превалюючого між незалежними державами з'явилася лише протягом останніх кількох століть… У широкому сенсі історія права народів (jus gentium) співпадає з документальною історією людства. Вона починається з первісних мирних договорів Близькосхідного регіону» [23, р. 1]. Фактор укладання міжнародних договорів був для дослідників міжнародного права суттєвим аргументом на користь його зародження у стародавній період, але базуючись на ньому, деякі з них недооцінювали інші види джерел міжнародного права, зокрема звичаю.

Четвертий напрям є одним із найбільш суперечливих у науці міжнародного права і знаходить свій зримий прояв тому, що міжнародним правом керувалися ще в міжплемінних відносинах. Дещо близько до цього підходить А. Нуссбаум: «Мирні договори практикувалися між неписьменними (що не обов'язково означає примітивними) племенами» [23, р. 11], а саме існування договорів він називає ключовим елементом існування міжнародного права. Досить яскраво і виразно про походження міжнародного права з міжплемінних стосунків висловився Р. Ньюмелін, досліджуючи історію дипломатії: «Я вважаю, що слід визнати початок міжнародного права в зіткненні та взаємовідносинах двох або більше незалежних племен чи народів» [24, р. 61]. Свою позицію він обґрунтовує тим, що для виникнення міжнародного права достатньо існування певної кількості звичаєвих соціальних, моральних норм поведінки між незалежними спільнотами, які їх визнають та дотримуються: «Первісне моральне право створило передумову міжнародного» [24, р. 64].

Розглянуті теорії в межах чотирьох основних наукових напрямів щодо появи міжнародного права в переважній більшості або не визнають його в стародавній період, або не завжди вірно характеризують його інститути у той час. Часто це спричиняє підхід до міжнародного права як продукту сучасного світу і перенесення сучасних критеріїв і уявлень про міжнародно-правові принципи й інститути на ті, що існували у стародавньому світі. Більш вірним було б говорити про той час як про своєрідний етап в історії міжнародного права, який характеризувався рисами, що, безумовно, не можуть у всьому співпадати з ознаками сучасного міжнародного права.

Різні точки зору стосовно походження міжнародного права фактично випливали з двох основних підходів: природно-правового і позитивно-правового.

Узагальнюючи розглянуте вище, можна дійти висновку, що в науці міжнародного права склалося чотири основні напрями датування його появи (які, своєю чергою, об'єднують декілька теорій його походження залежно від запропонованих критеріїв цього процесу): 1) виникнення міжнародного права з появою первісних суспільних, племінних спільнот; 2) у стародавній період; 3) у період європейського середньовіччя; 4) становлення окремих елементів міжнародного права в стародавній період і поява міжнародного права у період середньовіччя. Дослідники історії міжнародного права охопили широкий спектр передумов його виникнення і чинників, що сприяли його становленню.

Література

1. Поняття, зміст та особливості міжнародного права. URL: Ьіи^:// р^ш4пікі.сот/1821100146658/ pravo/ponyattya_zmіst_osoblіvostі_mіzhnarodnogo_ prava (дата звернення: 15.05.2022).

2. Lawrence, T.J. The Prindples of International Law. Seventh edrtton revved by P.H. Wmtield. London. The Macmillan & Company. Ltd. 1925. 766 p.

3. Grewe W.G. The Epochs of International Law. Translated and revised by M. Byers. Walter de Gruyter. Berlin; New York, 2000. 780 p.

4. The Future of International Law in a Multicultural World. Workshop. The Hague, 17 - 19 November 1983. Martinus Nijhoff Publishers. The Hague / Boston / London. 1984. 491 p.

5. Лист Ф. Международное право в систематическом изложении / пер. с шестого немецкого издания под редакцией проф. В.Э. Грабаря. Типография К. Матиссена. 1912. 574 с. + CLXXXIV.

6. Visser. Ch. de. Theory and Reality in Public International Law. Princeton, New Jersey. Princeton University Press. 1957. 381 p.

7. Анцилотти Д. Курс международного права. Т. 1. Введение Общая теория. Москва: Издательство иностранной литературы, 1961.447 с.

8. Paradisi B. I Fondamenti Storici della Comuta Giuridica Internazionale. Siena. Circolo Giuridico della Universita. 1944. 90 p.

9. Phillipson C. The International Law and Custom of ancient Greeњ and Rome. In two volumes. Volume II. Macmillan and Co. Limited. London. 1911. 421 p.

10. Cohen R., Westbrook R. Conclusion: The beginnings of international relations. Amarna Diplomacy. The Beginnings of hternational Relations / еd. by R. Cohen and R. Westbrook. Baltimore and London. The Johns Hopkins University Press. 2000. P. 225-236.

11. Janis M.W. American versions of the I nternational Law of Christendom: Kent, Wheaton and the Grotian tradition. Netherlands nternational Law Review. Vol. XXXIX. 1992/1. P. 37-61.

12. Камаровский Л. Основные вопросы науки международного права. Москва: Университетская типография. Страстной бульвар, 1892. 201 с.

13. Calvo. M.C. Le Droit International theoretique et pratique prйsйdй d'un exposй historique des progrиs de la science du droit de gens. Tome premier. Troisiиme йdition. Completйe. Paris. 1880. 712 p.

14. Wheaton H. History of the Law of Nations in Europe and America from the Earliest Times to the Treaty of Washington, 1842. New York; London: Garland Publishing, Inc., 1973. 796 р.

15. Мартенс Ф. Современное международное право цивилизованных народов. Т. 1.; изд. 4-е, доп. и испр. Санкт-Петербург: Типография А. Бенке, 1898. 434 с.

16. Paenson I. English - French - Spanish - Russian Manual of the Terminology of Public International Law (Law of Peace) and International Organizations. Published for the Graduate Institute of International Studies, Geneva, and Intercentre by Bruylant, Brussels, 67, Rue de la Rйgence. 1983. 846 p.

17. Lauterpacht. H. International Law. Volume 1: The General Works. Cambridge. At the University Press. 1970. 539 p.

18. Fitzmaurice G. The general principles of international law considered from the standpoint of the rule of law. Recueil des Cours. Acadйmie de Droit htemational. 1957. II. A.W. Sijthoff, Leyde (Pays - Bas). 1958. P. 5-227.

19. Незабитовский В.А. Разбор сочинения профессора Рененкампфа. Собрание сочинений. Киев: Издание совета Университета Св. Владимира, 1884. C. 163-199.

20. Scelle G. Cours de Droit International Public. Montchreisten. Editions Domat. 1948. 1008 p.

21. Scelle G. Prйcis de Droit de Gens. Principes et systйmatique I et II. Paris. Editions du Centre National de la Recherche Scientifique. 1984. 317 p.

22. Василенко В.А. Основы теории международного права. Киев: Вища школа, 1988. 288 с.

23. Nussbaum A. A concise history of the law of nations. New York. The Macmillan company, 1947. 361 р.

24. Numelin R. The Beginnings of Diplomacy. A sociological study of intertribal and international relations. London. Oxford University Press. Ejnar Munksgaard. Copenhagen. 1950. 372 p.

Размещено на Allbest.ru