Апеляція як самостійна стадія в сучасному адміністративному процесі: особливості реалізації прав людини на перегляд судового рішення

Размещено на http://allbest.ru

6

Апеляція як самостійна стадія в сучасному адміністративному процесі: особливості реалізації прав людини на перегляд судового рішення

Україна як демократична правова держава, відповідно до Конституції України (ст. 1)¹, гарантує кожному право на судовий захист, яке є одним із основоположних у системі прав людини. Це право підкріплено конституційними гарантіями, завдяки яким воно може бути реалізовано в повному обсязі, тим самим забезпечивши відновлення порушених прав. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій п.п. 3.1 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 р. № 11-рп/2007)².

Як слушно наголошують дослідники, удосконалення інституту оскарження в адміністративно-деліктному процесі є одним із вирішальних чинників, що забезпечує підвищення ефективності правозастосовної діяльності й дотримання законності у провадженнях у справах про адміністративні правопорушення³. На практиці можливі ситуації неправильної оцінки судом фактів чи обставин справи. При цьому внаслідок неправильного застосування закону істина у справі не буде встановлена. Утім, сучасне законодавство передбачає ймовірність уникнення таких ситуацій, а тому на набуття чинності судового рішення відводиться певний термін, який і передбачений для оскарження. З цього приводу Європейський суд з прав людини, практика якого застосовується судами при розгляді справ як джерело права, щодо забезпечення права на апеляційне оскарження у справі «Скорик проти України» вказав, що якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції⁴. При цьому апеляційна скарга може стосуватись як неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, так і неправильного оцінювання ним наявної доказової бази⁵.

Слушною є думка О.Ю. Поклонської та інших учених, які визначають апеляційне провадження як національний засіб юридичного захисту прав і свобод людини⁶. Захист прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин, відповідно до Конституції України, здійснюється адміністративними судами. Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, а також порядок здійснення судочинства в адміністративних судах встановлює Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. № 2747-ГУ, який нині діє в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрала чинності 15 грудня 2017 р. (далі - КАС України)⁷. Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 2 КАС України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. При цьому забезпечення права на апеляційне оскарження включає як забезпечення можливості оскарження судового рішення, так і обов'язок суду прийняти та розглянути подану апеляцію⁸. судовий апеляція право оскарження

Принагідно зазначимо, що апеляційна система (назва цієї форми оскарження походить від латинського слова «арреПайо» - «звернення до будь-кого», в даному випадку до вищої судової інстанції) зародилася ще в далекі часи в Римській імперії, коли можна було послідовно скаржитись на рішення нижчих судів аж до імператора⁹.

Що ж являє собою поняття «апеляція»? У юридичних джерелах це поняття трактують як звернення, подане особою-учасником справи до суду другої інстанції з метою перевірки законності та обґрунтованості судового рішення, винесеного судом першої інстанції¹⁰. Також, на думку вчених-адміністративістів, апеляція - це оскарження рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили, до суду вищої (апеляційної) судової інстанції та перегляд ним оскаржуваного рішення і адміністративної справи в межах апеляційної скарги і позовних вимог, що були заявлені в суді першої інстанції. Строк набрання рішенням законної сили дорівнює строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги¹¹.

В адміністративному процесі апеляція є самостійною стадією, що являє собою діяльність суду за умов подання апеляційної скарги особами, які беруть участь у справі. Метою подання такої скарги є перевірка законності та обґрунтованості рішень суду першої інстанції. Іншими словами, апеляційне провадження - це порядок, який встановлений адміністративно-процесуальним законодавством для оскарження рішень суду першої інстанції. При цьому, як наголошують вчені, категорія «правова природа апеляційного провадження» - це родове поняття, більш ширше поняття і включає видові категорії «правова природа апеляційного провадження в апеляційних адміністративних судах, у межах територіальної юрисдикції яких знаходяться місцеві адміністративні суди, що ухвалили рішення»; «правова природа апеляційного провадження, яке здійснює Верховний Суд, коли переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції»; «правова природа апеляційного провадження, яке здійснює Велика Палата Верховного Суду, коли переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції»¹². Кожній із цих видових категорій притаманні як загальні ознаки родової категорії, так і особливі ознаки, які зумовлені специфікою адміністративних справ, рішення за якими переглядаються, так і специфікою суду, який здійснює цей перегляд (апеляційні суди, Верховний Суд, Велика Палата Верховного Суду). Все це у сукупності впливає на процедуру апеляційного провадження. Тому розкриття сутності правової природи апеляційного провадження можливо лише через висвітлення правової природи окремих її складових¹³, про що буде йтися в наступних наших публікаціях.

Слід зазначити, що сама сутність апеляційного провадження не має однозначного визначення в науковій літературі. На думку багатьох учених, апеляція являє собою основний спосіб перевірки законності та обґрунтованості актів суду першої інстанції, які не вступили в законну силу, та полягає в повторному розгляді справи, ґрунтуючись на додатково наведених доказах. Аналіз даного визначення дає підстави не погодитися з таким твердженням, оскільки в ньому простежується домінування суду другої інстанції, з огляду на виділений спосіб перевірки судових актів першої інстанції. Вважаємо, що ініціаторами апеляції насамперед виступають сторони процесу та інші особи, які є учасниками процесу, що таким чином реалізують свої права, закріплені в КАС України. А діяльність з апеляційного провадження починається вже після подачі скарги (подання).

Існує й інша точка зору, яка полягає в тому, що апеляцією є звернення, подане до суду другої інстанції від особи, яка є учасником процесу, з метою перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, через повторний розгляд справи по суті. Якщо порівнювати попереднє визначення і означене, то з позицією авторів можна частково погодитися. Проте недоліком такого визначення є вузьке розуміння цього поняття, оскільки в даному випадку відображена тільки матеріальна сторона апеляції, а не процесуальна. Також існує точка зору, згідно з якою апеляційна скарга виступає засобом порушення апеляційного процесу.

Зважаючи на наведені вище наукові визначення, можна зробити висновок, що апеляція може мати і матеріальний, і процесуальний аспекти. Матеріальний аспект виражається в поданій скарзі до вищого суду з проханням заявника скасувати або змінити рішення нижчого суду, яке, згідно з його думкою, є помилковим і необгрунтованим. Процесуальний аспект зумовлений самою підставою для порушення апеляційного провадження.

В юридичній науці традиційно виділяють два види апеляції - повну і неповну. Кожний вид апеляції має свої характерні ознаки і відмінності¹⁴. При такому розподілі береться до уваги межа повторного розгляду справи. Повна апеляція являє собою новий розгляд справи по суті. При цьому суд апеляційної інстанції не обмежується лише тим, що проводить перевірку правильності винесеного рішення судом першої інстанції, а починає новий розгляд справи на аналогічних засадах з судом першої інстанції. Розглядаючи повну апеляцію, варто звернути увагу, що тут, згідно із загальним правилом, справа не повертається на новий розгляд суду першої інстанції.

Якщо йдеться про неповну апеляцію, то в цьому випадку проходить лише перевірка судових актів, ґрунтуючись на тих доказах і фактах, які були досліджені в першій інстанції. Неповна апеляція має певну перевагу, яка полягає в більш прискореному розгляді справи, з огляду на те, що подання нових доказів до суду обмежено. Даний чинник сприяє скороченню витрат на судове провадження. Якщо за скаргою проводиться неповний апеляційний процес, то це означає, що судом здійснюється саме перевірка винесеного раніше рішення нижчестоящого суду, і лише при наявності певних умов справа підлягає перегляду. З огляду на це суть повної апеляції полягає у тому, що справа знову розглядається по суті, крім перевірки обґрунтованості рішення нижчестоящого суду. Ведучи мову про сучасний процес апеляційного оскарження, зазначимо, що на початковому етапі відбувається розгляд справи судом апеляційної інстанції згідно з правилами, за якими ведеться провадження в суді першої інстанції, однак при цьому в обов'язковому порядку враховуються особливості, властиві судам апеляційної інстанції. Тобто, відбувається застосування неповної апеляції. Однак при наявності істотних порушень, виявлених в процесі розгляду справи, які ведуть до скасування судового рішення, винесеного в першій інстанції, справа підлягає розгляду також за правилами для суду першої інстанції, але тут вже не беруться до уваги особливості апеляційного провадження, що означає застосування повної апеляції.

Отже, на сучасному етапі розвитку і становлення наукових концепцій про інститут апеляції ведеться активний пошук найбільш оптимальної та ефективної моделі адміністративного судочинства. Така ситуація свідчить про те, що питання про вдосконалення апеляційного судочинства в Україні ще досить довго залишатиметься відкритим і актуальним як в наукових колах, так і для законодавця і правозастосувача.

Посилання

¹ Конституція України від 28 червня 1996 р. URL: https://zakon.rada.gov.uaЛaws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1% 80#Text

² Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Касьяненка Бориса Павловича щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України від 11 грудня 2007 р. № 11-рп/2007. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/va 1^710-07 #Text

³ Сорочко Є.О. Інститут оскарження в адміністративно-деліктному процесі України. URL: https://6aas.gov.ua/ua/proekty/ artides/s/238-institut-oskarzhennya-v-administrativno-dehktnomu-protsesiukrajini

⁴ Ухвала щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України». URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2. nsf/link1/SO3726.html

⁵ Адміністративне процесуальне право: навч. посіб. / кол. авт. ; за заг. ред. Т.П. Мінки. Дніпро: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2017. С. 118.

⁶ Поклонська О.Ю. Особливості розгляду скарг в апеляційному провадженні на різних стадіях судового процесу. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. № 8. С. 143.

⁷ Кодекс адміністративного судочинства України від 03 серпня 2017 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/ ed20170803

⁸ Хобор Р. Апеляційне провадження в адміністративному судочинстві. Чи потребує змін процесуальне законодавство? URL: https://radako.com.ua/news/apelyaciyne-provadzhennya-v-administrativnomu-sudochinstvi-chi-potrebuie-zmin-procesualne

⁹ Поляков І.С. Основні етапи розвитку інституту апеляції в адміністративному судочинстві: сутність та значення. Юридичний науковий електронний журнал. 2016. № 6. С. 156.

¹⁰ Гальонкін С.А. Адміністративно-правове забезпечення апеляційного провадження в Україні: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Університет сучасних знань (Суми); Сумський державний університет. Суми, 2018. С. 46.

¹¹ Ковалів М.В., Гаврильців М.Т., Стахура І.Б. Адміністративне судочинство: навч. посіб. / М.В. Ковалів, М.Т. Гавриль- ців, І.Б. Стахура. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2014. С. 520-521.

¹² Кравченко К.В. Сучасний погляд на правову природу апеляційного провадження по адміністративним справам. Правова держава. 2020. № 37. С. 66.

¹³ Кравченко К.В. Сучасний погляд на правову природу апеляційного провадження по адміністративним справам. Правова держава. 2020. № 37. С. 67.

¹⁴ Чернушенко Є.А. Апеляційне оскарження в цивільному процесі України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. Одеса, 2003. С. 7.

Резюме

Апеляція як самостійна стадія в сучасному адміністративному процесі: особливості реалізації прав людини на перегляд судового рішення

Гавалешко П.С.

У статті досліджено поняття про апеляцію як самостійну стадію в адміністративному процесі на сучасному етапі адміністративно-правової реформи. Зроблено висновок, що на сучасному етапі розвитку і становлення наукових концепцій про інститут апеляції ведеться активний пошук найбільш оптимальної та ефективної моделі адміністративного судочинства. Така ситуація свідчить про те, що питання про вдосконалення апеляційного судочинства в Україні ще досить довго залишатиметься відкритим і актуальним як у наукових колах, так і для законодавця й правозастосувача.

Ключові слова: права людини, апеляція, апеляційне провадження, апеляційна система, апеляційне судочинство, перегляд судових рішень, юридичні гарантії.

Резюме

Апелляция как самостоятельная стадия в современном административном процессе: особенности реализации прав человека на пересмотр судебного решения

Гавалешко П.С.

В статье исследованы понятие апелляции как самостоятельной стадии в административном процессе на современном этапе административно-правовой реформы. Сделан вывод, что на современном этапе развития и становления научных концепций об институте апелляции ведется активный поиск наиболее оптимальной и эффективной модели административного судопроизводства. Такая ситуация свидетельствует о том, что вопрос об усовершенствовании апелляционного судопроизводства в Украине еще довольно долго будет оставаться открытым и актуальным как в научных кругах, так и для законодателя и правоприменителя.

Ключевые слова: права человека, апелляция, апелляционное производство, апелляционная система, апелляционное судопроизводство, пересмотр судебных решений, юридические гарантии.

Summary

Appeal as an independent stage in modern administrative proceedings: features of the exercise of human rights to review of judgement

Petro Havaleshko

The article examines the concept of appeal as an independent stage in administrative proceedings at the present stage of administrative legal reform. It is emphasized that the improvement of the institution of appeal in administrative delictual proceedings is one of the decisive factors ensuring the enhancement of effectiveness of law enforcement and compliance with the law in proceedings on administrative offenses.

In administrative proceedings, appeal is an independent stage, which is the activity of the court provided that persons involved in the case have filed a petition for appeal. The purpose of such a petition is to verify the legality and validity of the judgements of the court of first instance.

In jurisprudence, traditionally, two types of appeal - complete and incomplete appeal - are distinguished. This distinction takes into account the limit of review of the case. A full appeal is a new consideration on the merits. In this case, the appellate court is not limited to verifying the correctness of the judgement of the court of first instance, but begins a new trial on a similar basis with the court of first instance.

As for the full appeal, it should be noted that, as a general rule, the case is not returned to the court of first instance for a new consideration. In the case of an incomplete appeal, only the judicial acts are examined, based on the evidence and facts that were investigated in the first instance. The incomplete appeal has a certain advantage of a more expedited consideration of the case, given that the submission of new evidence to the court is limited. This factor helps to reduce the cost of proceedings.

It is concluded that at the present stage of development and formation of scholarly concepts on the institution of appeal an active search for the most optimal and effective model of administrative justice takes place. This situation indicates that the issue of improving appellate justice in Ukraine will remain open and relevant for quite a long time, both in academic community and for legislators and law enforcement.

Key words: human rights, appeal, appellate proceedings, appellate system, appellate proceedings, review of judgements, legal guarantees.

Размещено на Allbest.ru