Підстави криміналізації порушення недоторканності житла за ст. 162 КК України
Розглядаються підстави криміналізації порушення недоторканності житла. Співвідношення позитивних і негативних наслідків встановлення кримінальної відповідальності. Забезпечення державою захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 03.02.2023 |
| Размер файла | 26,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://allbest.ru
ПІДСТАВИ КРИМІНАЛІЗАЦІЇ ПОРУШЕННЯ НЕДОТОРКАННОСТІ ЖИТЛА ЗА СТ. 162 КК УКРАЇНИ
Антон Павлович Роне,
аспірант Київського університету права НАН України
Постановка проблеми. Відповідно до ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Таким чином, недоторканність житла має важливу суспільність цінність, що зумовлює її охорону засобами державного примусу. Державний примус може бути визначений як метод впливу держави на свідомість і поведінку осіб та майно суб'єктів правових відносин, з метою забезпечення належної реалізації права, попередження правопорушень, покарання та виправлення правопорушників, поновлення порушених прав, який застосовується державними органами відповідно до їхньої компетенції незалежно від волі та бажання юридично зобов'язаних суб'єктів1. Встановлення юридичної відповідальності є особливим засобом державного примусу, оскільки вона полягає у реалізації санкції правової норми та є наслідком протиправного, винного, суспільно шкідливого діяння, яке супроводжується державним осудом винної особи2. Кримінальна відповідальність становить найсуворіший вид юридичної відповідальності, з чого випливає висновок про те, що законодавець надає оцінку порушенню недоторканності житла як діянню, вчинення якого за своїми ознаками тягне за собою саме кримінальну відповідальність, а не менш суворі види юридичної відповідальності.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Кримінальна відповідальність за порушення недоторканності житла неодноразово становила предмет досліджень науковців, зокрема, Ю.І. Дем'яненка, Ю.М. Жмур, О.О. Кваші, Є.А. Лащука, С.Я. Лихової, І.І. Присяжнюка, П.І. Салій, З.А. Загиней-Заболотенко (Тростюк), М.І. Хавронюка, Б.О. Чупринського та ін. Проте, незважаючи на значний обсяг наукової розробки, питання вдосконалення кримінальної відповідальності за порушення недоторканності житла не втрачає актуальності. Зокрема, про це свідчить прийняття 3 лютого 2021 р. Верховною Радою України законопроєкту № 4333 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за незаконне виселення з житла». Цим законопроєктом ст. 162 Кримінального кодексу України (далі - КК) доповнено положеннями, які охоплюють ще одну форму діяння, яке охоплюється порушенням недоторканності житла, а саме - незаконне виселення з житла, серед іншого, його кваліфікований вид - вчинене за попередньою змовою групою осіб або службовою особою чи із застосуванням насильства або з погрозою його застосування3. Обґрунтовуючи необхідність прийняття законопроєкту, його автори посилаються на збільшення фактів незаконного порушення недоторканності, у тому числі і незаконного виселення з житла, а саме, у 2017 р. було зареєстровано 3523 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162 КК, у 2018 р. - 3528, у 2019 р. - 4415 таких кримінальних правопорушень. Крім цього, як зазначають автори законопроєкту, на цей час в України набули загрозливого поширення факти незаконного виселення, що здійснюються колекторськими фірмами з залученням до цих дій значної кількості осіб, які діють за попередньою змовою та застосовують до потерпілих насильство4.
Формулювання мети статті. З огляду на викладене, метою цієї статті є визначення підстав криміналізації порушення недоторканності житла за ст. 162 КК України.
Виклад основного матеріалу. Кримінальний закон становить результат певної кримінально-правової політики, яка, в свою чергу, ґрунтується на принципах системності, розвитку, участі усіх членів суспільства, адекватного забезпечення, гуманізму5. Зокрема, принцип розвитку, зумовлений необхідністю оцінки змін соціальної і кримінальної реальності, а також принцип участі усіх членів суспільства, що полягає у врахуванні суспільної думки при криміналізації/декриміналізації певних діянь6. Тому перш ніж вести мову про посилення кримінальної відповідальності за порушення недоторканності житла, необхідно дослідити соціальну обумовленість криміналізації цього діяння, складовою якої є підстави криміналізації.
За визначенням О.О. Пащенка, соціальна обумовленість кримінально-правових норм визначається як сукупність обставин, яким вони мають відповідати7.
О.О. Савченко, оперуючи поняттям «обставини, що обумовлюють соціальну необхідність встановлення кримінально-правової заборони», з посиланням на результати досліджень Д.О. Балобанової, О.О. Пащенка, Ю.А. Турлової, П.Л. Фріса, розділяє обставини, що впливають на встановлення кримінально-правової заборони, які можна умовно розділити на дві групи: 1) підстави, тобто певні соціальні чинники, які породжують об'єктивну необхідність криміналізації діяння і відображають її соціальну обумовленість; 2) принципи криміналізації, що належать до законодавчої техніки і є системно-правовими чинниками встановлення кримінально-правової заборони8 Виходячи з цього поділу розглянемо соціальні чинники, які обумовлюють встановлення кримінальної відповідальності за порушення недоторканності житла.
Підсумовуючи наведені у науковій літературі позиції, зазначимо, що переважна більшість дослідників виокремлює такі підстави криміналізації: 1) суспільна небезпека діяння; 2) співвідношення позитивних і негативних наслідків встановлення кримінальної відповідальності; 3) типовість і достатня поширеність антигромадської поведінки; 4) динаміка суспільно небезпечних діянь; 5)можливість боротьби з діянням шляхом застосування саме кримінально-правових заходів, а не засобами інших галузей права9; 6) виконання державою зобов'язань за міжнародними договорами, вимог загальновизнаних принципів і норм міжнародного права; 7) забезпечення державою захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, передбачених розділом II Конституції України; 8) посилення охорони певних правових ролей, визначених конституційними та органічними законодавчими положеннями10.
Виходячи з підстав криміналізації, запропонованої М.І. Мельником та В.А. Клименком, Ю.М. Жмур називає такі підстави криміналізації порушення недоторканності житла: 1) необхідність виконання зобов'язань за міжнародними договорами, ратифікованими Верховною радою України; 2) необхідність забезпечення реалізації певних положень Конституції та інших законів України; 3) кримінологічні дослідження щодо динаміки та поширеності певного діяння11.
Є.А. Лащук, досліджуючи питання вдосконалення кримінально-правової охорони недоторканності житла, зокрема в частині підстав криміналізації таких діянь, як незаконне зайняття чужого житла та його незаконного утримання, акцентує увагу на такій підставі криміналізації, як очевидність суспільної небезпеки зазначених діянь, що зумовлена істотністю шкоди, яка завдається громадянам в результаті втрати ними житла як наслідку відповідних злочинних діянь. Як вказує науковець, характер суспільної небезпеки таких діянь полягає у порушенні суспільних відносин власності на житло, що гарантуються Конституцією України і охороняються кримінальним законом, а ступінь суспільної небезпеки підвищується за рахунок способів їх вчинення (насильство, погроза його застосування, обман, зловживання довірою тощо) та метою - незаконно зайняти чуже житло12.
На нашу думку, суспільна небезпека порушення недоторканності житла не викликає сумніву. Як зазначає В.Т. Маляренко: «Житло для людини - така ж необхідна річ, як одяг та їжа. Споконвіків людина дбає про своє житло, оберігає його, захищає. Житло є невід'ємною складовою особистого життя людини. Вона має природне право жити так, як бажає, бути захищеною від оприлюднення фактів особистого життя. Але це неможливо без поваги до її житла, де значною частиною проходить це особисте життя, і тому людина має таке ж природне право не тільки на саме житло, а й на його недоторканність». П.Г. Назаренко також підкреслює, що недоторканність житла чи іншого володіння особи є однією зі складових особистої недоторканності та тісно пов'язана з правом на недоторканність особистого і сімейного життя, гарантованого ст. 32 Конституції України13. На нашу думку, крім розуміння наявності житла як складової частини базових потреб людини, слід взяти до уваги такий аспект недоторканності житла, як його соціальна цінність - значимість явищ і предметів реальної дійсності з точки зору їх відповідності або невідповідності потребам суспільства, соціальних груп чи особистості. Враховуючи різноманіття діянь, що охоплюються диспозицією норми, передбаченої ч. 1 ст. 162 КК, які включають в себе діяння, які можуть бути вчинені як загальним суб'єктом - фізичною особою (незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян), так і спеціальним суб'єктом - службовою особою правоохоронного органу від імені держави (незаконне проведення огляду чи обшуку), під таким кутом зору недоторканність житла є соціальною цінністю, яка підлягає захисту від протиправних посягань як інших осіб, так і від держави в особі представника правоохоронного органу.
Така підстава криміналізації порушення недоторканності житла, як забезпечення державою захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, передбачених розділом II Конституції України, на нашу думку, яскраво відображена у постанові Верховного Суду України від 24 березня 2016 р. у справі № 5-299кз15. Зокрема, як зазначив Верховний Суд України: «Недоторканність житла особи є принципом, визнаним світовою спільнотою... Виходячи з цих міжнародно-правових актів, Україна закріпила принцип недоторканності житла і поваги до особистого і сімейного життя людини у національному законодавстві, розширивши цей принцип вимогою щодо недоторканності й іншого володіння особи. Відповідно до ст. 30 Конституції передбачено, що кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна, чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку. Ці конституційні норми, що охороняють права і свободи людини, знайшли закріплення в Кримінальному процесуальному кодексі як засади кримінального судочинства (статті 7, 13 КПК), за якими не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим кодексом»14.
Щодо типовості та достатньої поширеності антигромадської поведінки, але з урахуванням ступеня їхньої суспільної небезпеки, слід звернути увагу на те, що за статистичними даними Державної судової адміністрації України у 2020 р. судами першої інстанції України розглянуто 1662 кримінальні провадження за ч. 1 ст. 162 КК щодо 1811 осіб, з них чотири - за вчинення злочину у складі організованої групи. Для порівняння за 2020 р. на розгляді цих же судів перебувати 67 942 кримінальні провадження за ст. 185 КК (крадіжка); 20675 - за ст. 125 КК (умисне легке тілесне ушкодження); 7755 - за ст. 190 КК (шахрайство). Тобто, порівняно із кількістю вчинених найбільш поширених злочинів, порушення недоторканності житла можна розглядати як таке, що вчиняється порівняно рідко. Проте, розглядаючи статистичні дані щодо кількості кримінальних правопорушень проти інших особистих прав і свобод людини, слід констатувати, що у цій групі показник кількості кримінальних проваджень, які перебували на розгляді у судах першої інстанції, за ст. 162 КК та, відповідно, кількості осіб, притягнутих до відповідальності за цією статтею, є найбільшим (для порівняння, наступними в бік зменшення за чисельністю, є показник ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 КК) - 1610 кримінальних проваджень щодо 160 осіб та невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат (ст. 167 КК) - 47 кримінальних проваджень щодо 48 осіб15. З викладеного вбачається, що право на недоторканності житла становить такий вид особистого прав людини на яке здійснювалось посягання найчастіше. Враховуючи безумовну соціальну цінність недоторканності житла, це підтверджує співмірність реагування держави на порушення зазначеного права встановленням кримінальної відповідальності, позитивні наслідки чого у даному випадку перевищать негативні наслідки встановлення кримінальної відповідальності, які мають місце незалежно від виду криміналізованої протиправної поведінки.
Також розглянемо кількість кримінальних проваджень за ст. 162 КК, які перебували на судовому розгляді за попередні роки. Так, 2019 р. у судах першої інстанції перебувало на розгляді 1318 кримінальних проваджень щодо 1419 осіб16; у 2018 р. - 998 кримінальних проваджень щодо 1098 осіб; у 2017 р. - 703 провадження щодо 789 осіб; у 2016 р. -543 кримінальні провадження щодо 543 осіб; у 2015 р. - 341 провадження щодо 398 осіб. Таким чином, враховуючи статистичні дані Державної судової адміністрації за 2015-2020 рр., слід констатувати, що за вказаний проміжок часу кількість кримінальних проваджень за ст. 162 КК щороку зростає в цілому на 264 одинці, однією із причини чого можна вважати збільшення кількості вчинення цього злочину.
Беручи до уваги на значну кількість підстав для криміналізації певного діяння, доцільно погодитись з Є.А. Лащуком про те, що, хоча підстави криміналізації мають враховуватись у сукупності, врахування при їх встановленні усіх можливих підстав криміналізації не є обов'язковим, особливо в світлі різноманітних класифікацій, визначених у літературі, для вирішення питання про доцільність криміналізації діяння достатньо принаймні більшість з них. З огляду на це, на нашу думку, не можна погодитись з позицією окремих дослідників про те, що виконання державою зобов'язань за міжнародними договорами є однією з підстав криміналізації порушення недоторканності житла.
Так, характеризуючи таку підставу криміналізації, як необхідність виконання зобов'язань за міжнародними договорами, ратифікованими Верховною Радою України, Ю.М. Жмур посилається на Загальну декларацію прав людини, прийняту 10 грудня 1948 р., Конвенцію про захист прав і свобод людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. (далі - Європейська Конвенція), Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, прийнятий резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 р., у яких закріплено, що ніхто не може зазнавати «безпідставного посягання» на недоторканність житла (ст. 12 Загальної декларації прав людини), «свавільного та незаконного посягання» на недоторканність житла (ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права), а також про те, що кожен має право на повагу до свого житла (ст. 8 Європейської Конвенції). Проте зазначені акти передусім є міжнародними стандартами прав людини. Це передбачає, що їх ратифікація породжує у держави міжнародні зобов'язання щодо дотримання цих прав, зокрема, шляхом взяття на себе позитивних зобов'язань - які вимагають від національних органів влади застосувати необхідні засоби для гарантування прав людини та негативних зобов'язань, що передбачають обов'язок держави щодо утримання від порушень прав людини, будь-яких форм неправомірного втручання у їх реалізацію17. На відміну від міжнародних договорів, які чітко передбачають зобов'язання держави визнати певне діяння злочинним (наприклад, у ч. 1 ст. 4 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання закріплено, що кожна держава-сторона забезпечує розглядання всіх актів катування згідно з її кримінальним законодавством як злочини), зазначені вище міжнародні стандарти прав людини не передбачають безумовної криміналізації поведінки певного виду18. Розглядаючи позитивні зобов'язання, які випливають з положень застосування Європейської Конвенції, Г.О. Христова зазначила, що Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) не може «наказати» державам ухвалити той чи інший закон. Він лише формує стандарт, який вказує передусім на мету, яку має буде досягнуто згідно з правом [Європейської] Конвенції, а не на засоби її досягнення, тобто конкретні юридичні механізми, які має запровадити держава на національному рівні для виконання свого основного зобов'язання за [Європейською] Конвенцією»19. Отже, питання встановлення кримінальної відповідальності за порушення недоторканності житла перебуває у межах розсуду певної держави. Хоча один із аспектів позитивних зобов'язань становить можливість покласти на державу зобов'язання гарантувати дотримання прав людини між приватними особами, способом чого є криміналізація певного виду поведінки, яка зазіхає на право, гарантоване міжнародними стандартами. Такий крок продовжує залишатись у межах розсуду певної держави. Виходячи з викладеного, на нашу думку, криміналізація порушення недоторканності житла не є безпосередньо обумовленою міжнародним зобов'язанням України.
Висновки. З огляду на вищевикладене доцільно констатувати, що до підстав криміналізації порушення недоторканності житла можна віднести: 1) суспільну небезпеку діяння; 2) співвідношення позитивних і негативних наслідків встановлення кримінальної відповідальності; 3) типовість і достатню поширеність антигромадської поведінки, але з урахуванням ступеня їхньої суспільної небезпеки; 4) динаміку суспільно небезпечних діянь; 5) забезпечення державою захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, передбачених розділом II Конституції України.
1 Ровинський Ю.О. Поняття та види державного примусу. Держава і право. 2010. Вип. 49. С. 35-41. С. 37.
2 Там само. С. 39.
3 Проєкт Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за незаконне виселення з житла. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?p:^3511=70361 (дата звернення: 15.03.2021).
4 Пояснювальна записка до проєкту Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за незаконне виселення з житла. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?p:^3511=70361 (дата звернення: 15.03.2021).
5 Дудоров О.О., Хавронюк М.І. Кримінальне право: навч. посіб. / за заг. ред. М.І. Хавронюка. Київ: Ваіте, 2014. 944 с.
6 Там само.
7 Пащенко О.О. Соціальна обумовленість кримінально-правових норм: дис. ... д-ра юрид. наук. Харків, 2019. 449 с.
8 Савченко О.О. Щодо соціальної обумовленості встановлення кримінально-правової заборони. Зб. наук. праць Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. «Право». 2016. Вип. 24. С. 147-152.
9 Балобанова Д.О. Теорія криміналізації: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Одеса, 2007. 17 с.
10 Українське кримінальне право. Загальна частина: підручник / за ред. В.О. Навроцького. Київ: Юрінком Інтер, 2013. 712 с.
11 Жмур Ю.М. Підстави криміналізації злочину порушення недоторканності житла за ст. 162 КК України. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. 2012. Вип. 20. С. 185-190 (Серія 18 «Економіка і право»).
12 Лащук Є.А. Питання необхідності криміналізації незаконного зайняття чужого житла та його незаконного утримання. Наука і правоохорона. 2012. № 1 (19). С. 161.
13 Назаренко П.Г. Принцип недоторканності житла та іншого володіння особи: загальнотеоретичний аналіз. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2016. Вип. 38(2). С. 122-125 (Серія «Право»).
14 Постанова судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24 березня 2016 р. у справі № 5-299кз15. URL: https://zib.com.ua/ua/125024-porushennya_nedotorkannosti_zhitla_verhovniy_sud_ukraini_naz.html (дата звернення: 15.03.2021).
15 Звіт судів першої інстанції про розгляд матеріалів кримінального провадження № 1-к за 2020 рік. Матеріали офіційного сайту Державної судової адміністрації України. URL: https://court.gov.ua/inshe/sudova_statystyka/rik_2020 (дата звернення: 15.03.2021).
16 Звіт судів першої інстанції про розгляд матеріалів кримінального провадження № 1-к за 2019 рік. Матеріали офіційного сайту Державної судової адміністрації України. URL: https://court.gov.ua/inshe/sudova_statystyka/rik_2019 (дата звернення: 15.03.2021).
17 Христова Г. Конструкція зобов'язань держави у сфері прав людини: порівняльний аналіз міжнародних та європейських підходів. Вісник Національної академії правових наук України. 2014. № 4. С. 25-36.
18 Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_085#Text (дата звернення: 15.03.2021).
19 Христова Г.О. Позитивні зобов'язання держави в системі доктринальних підходів до тлумачення і застосування Європейської конвенції з прав людини. Теорія і практика правознавства. 2014. Вип. 2 (6). С. 7. URL: https://core.ac.uk. (дата звернення: 15.03.2021).
Роне А.П.
Підстави криміналізації порушення недоторканності житла за ст. 162 КК України
У статті розглядається підстави криміналізації порушення недоторканності житла. Досліджено питання вдосконалення кримінально-правової охорони недоторканності житла, зокрема в частині підстав криміналізації таких діянь, як незаконне зайняття чужого житла та його незаконного утримання. Проаналізовано наступні підстави криміналізації порушення недоторканності житла: суспільну небезпеку діяння; співвідношення позитивних і негативних наслідків встановлення кримінальної відповідальності; забезпечення державою захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, передбачених розділом II Конституції України.
Ключові слова: криміналізація, житло, недоторканність житла, кримінальне провадження, права людини, кримінальна відповідальність, незаконне посягання.
недоторканність житло кримінальна відповідальність
Роне А.П.
Основания криминализации нарушение неприкосновенности жилища по ст. 162 УК Украины
В статье рассматриваются основания криминализации нарушения неприкосновенности жилища. Исследован вопрос совершенствования уголовно-правовой охраны неприкосновенности жилья, в частности в части оснований криминализации таких деяний, как незаконное занятие чужого жилья и его незаконного содержание. Проанализированы следующие основания криминализации нарушения неприкосновенности жилища: общественная опасность деяния; соотношение положительных и отрицательных последствий установления криминальной ответственности; обеспечение государством защиты конституционных прав и свобод человека и гражданина, предусмотренных Разделом II Конституции Украины.
Ключевые слова: криминализация, жилье, неприкосновенность жилища, уголовное производство, права человека, уголовная ответственность, незаконное посягательство.
Anton Rone
Grounds for criminalization violation of the inviolability of the home under Art. 162 of the Criminal Code of Ukraine
The article considers the grounds for criminalizing the violation of the inviolability of housing. The issue of improving the criminal law protection of the inviolability of housing has been studied, in particular in terms of the grounds for criminalization of such acts as illegal occupation of someone else's housing and its illegal maintenance. The following grounds for criminalization of violation of the inviolability of housing are analyzed: public danger of the act; the ratio of positive and negative consequences of criminal liability; ensuring by the state the protection of the constitutional rights and freedoms of man and citizen provided for in Section II of the Constitution of Ukraine. Criminal liability is the most severe type of legal liability, which leads to the conclusion that the legislator assesses the violation of the inviolability of housing as an act, the commission of which on its own merits entails criminal liability, not less severe types of legal liability.
It is determined that the inviolability of housing has an important public value, which determines its protection by means of state coercion. State coercion can be defined as a method of state influence on the consciousness and behavior of persons and property of subjects of legal relations, in order to ensure proper exercise of rights, prevention of offenses, punishment and correction of offenders, restoration of violated rights, applied by state bodies in accordance with their competence regardless of the will and desire of legally bound entities.
Given the variety of acts covered by the provisions of Part 1 of Art. 162 of the Criminal Code, which include acts that can be committed by a common subject - an individual (illegal entry into housing or other property of a person, illegal eviction or other acts that violate the inviolability of housing) and special sub ` subject - a law enforcement official on behalf of the state (illegal inspection or search), from this point of view, the inviolability of housing is a social value that is subject to protection from unlawful encroachments by other persons and by the state in the person of a law enforcement representative.
It is determined that although the grounds for criminalization should be considered together, taking into account all possible grounds for criminalization is not mandatory, especially in light of the various classifications defined in the literature, at least most of them are sufficient to address the feasibility of criminalizing an act. In view of this, in our opinion, it is impossible to agree with the position of some researchers that the state's fulfillment of obligations under international agreements is one of the grounds for criminalizing the violation of the inviolability of housing.
Key words: criminalization, housing, inviolability of housing, criminal proceedings, human rights, criminal liability, illegal encroachment.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Види і призначення житлового фонду. Його передача у комунальну власність. Непридатність жилих будинків для проживання. Підстави для кримінальної відповідальності за порушення житлового законодавства. Гарантії захисту майнових прав власників житла.
контрольная работа [46,4 K], добавлен 24.11.2013Права людини і громадянина. Види гарантій прав і свобод людини і громадянина та їх реалізація за законодавством України. Інститут парламентського уповноваженого з прав людини як важливий механізм захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина.
курсовая работа [33,1 K], добавлен 14.05.2014Завдання кримінального судочинства та проблема підвищення ефективності судочинства. Механізм захисту прав громадян у кримінальному судочинстві. Підстави та стадії порушення кримінальної справи у кримінальному процесі, можливість її судового оскарження.
реферат [20,9 K], добавлен 22.04.2011- Правове регулювання юридичної відповідальності суб’єктів трудового права в умовах ринкової економіки
Аналіз ролі і функцій відповідальності в механізмі забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Історія становлення та розвитку інституту відповідальності в трудовому праві. Особливості відповідальності роботодавця, підстави та умови її настання.
автореферат [39,2 K], добавлен 29.07.2015 Поняття, зміст та характерні ознаки громадянських прав і свобод людини в Україні. Сутність конституційних політичних прав і свобод громадянина. Економічні, соціальні, культурні і духовні права і свободи людини та громадянина, їх гарантії і шляхи захисту.
курсовая работа [51,2 K], добавлен 09.05.2011Поняття та підстави забезпечення позову, приклади з судової практики. Принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Проблема визначення розміру необхідного забезпечення. Підстави для забезпечення позову, відповідальність за його порушення.
курсовая работа [37,2 K], добавлен 28.07.2011Розвиток ідеї прав людини, сучасні міжнародно-правові стандарти в даній сфері, класифікація та типи. Принципи конституційних прав і свобод людини і громадянина. Система прав за Конституцією України, реалії їх дотримання і нормативно-правова база захисту.
курсовая работа [52,9 K], добавлен 07.12.2014Соціальні та правові підстави криміналізації порушення у сфері господарської діяльності. Поняття комерційної або банківської таємниці. Механізм завдання суспільно небезпечної шкоди об'єкту кримінально-правової охорони. Розголошення комерційної таємниці.
курсовая работа [99,0 K], добавлен 07.10.2011Історія виникнення інституту прав і свобод людини і громадянина. Основні права людини: поняття, ознаки та види. Сучасне закріплення прав і свобод людини і громадянина в Конституції України. Юридичні гарантії забезпечення прав людини і громадянина.
курсовая работа [40,0 K], добавлен 18.05.2015Конституційні засади захисту прав і свобод людини та громадянина при проведенні окремих слідчий дій. Юридичні підстави та зміст накладення арешту на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв’язку. Проблеми вдосконалення вітчизняного законодавства.
дипломная работа [145,2 K], добавлен 22.04.2009Предмет та сторони в договорі купівлі-продажу житла, особливості його змісту, порядку укладання та форми. Виконання сторонами передбачених законом обов'язків за договором купівлі-продажу житла, характеристика їх відповідальності в разі порушення умов.
курсовая работа [69,7 K], добавлен 24.04.2016Приводи і підстави до порушення кримінальної справи, порядок та процедура оскарження постанов про порушення кримінальної справи. Кримінально-процесуальний статус особи, інтересів якої стосується порушена кримінальна справа, та проблеми його визначення.
реферат [22,5 K], добавлен 16.04.2010Поняття, підстави і види цивільно-правової відповідальності за порушення лісового законодавства України, система правопорушень. Особливості відшкодування шкоди. Роль суду у застосування майнової відповідальності за порушення лісового законодавства.
реферат [16,7 K], добавлен 06.02.2008Співвідношення понять "людина", "особистість", "громадянин". Класифікація прав людини та громадянина. Структура конституційно-правового механізму забезпечення реалізації прав людини. Проблеми захисту прав і свобод в Україні на сучасному етапі розвитку.
курсовая работа [37,0 K], добавлен 06.09.2016Поняття і класифікація приводів і підстав до порушення кримінальної справи. Структура і ознаки приводівдо порушення кримінальної справи. Порядок порушення кримінальної справи. Нагляд прокурора за законністю порушення справи.
реферат [28,6 K], добавлен 24.07.2007Дослідження поняття приватного життя в правовому аспекті. Порівняння охорони приватності в Україні та зарубіжних країнах. Кримінально-правова характеристика складу злочину недоторканності приватного життя в українському та іноземному законодавствах.
курсовая работа [38,8 K], добавлен 21.10.2013Визначення конституційно-правового статусу людини і громадянина як сукупності базових правових норм та інститутів. Місце органів правосуддя в механізмі захисту громадянських, політичних, соціально-економічних та культурних прав і свобод громадян.
курсовая работа [112,4 K], добавлен 19.07.2016Законодавче гарантування депутатської недоторканності. Дослідження положень національного та зарубіжного законодавства щодо обсягу імунітету народних депутатів від кримінальної відповідальності. Питання скасування або обмеження депутатського імунітету.
статья [19,5 K], добавлен 19.09.2017Теоретичні аспекти та особливості судового порядку захисту прав споживачів в Україні. Підстави щодо звільнення від відповідальності за порушення прав споживачів. Основні проблеми, недоліки та шляхи поліпшення стану судового захисту споживчих прав.
реферат [22,7 K], добавлен 21.01.2011Права і свободи людини в міжнародно-правовому аспекті. Система Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини. Система національних засобів захисту прав людини. Забезпечення міжнародних стандартів прав і свобод людини в Україні.
реферат [45,9 K], добавлен 29.10.2010
