Визначення фактичних пріоритетів фінансування науково-технічної діяльності в Міністерстві освіти і науки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИЗНАЧЕННЯ ФАКТИЧНИХ ПРІОРИТЕТІВ ФІНАНСУВАННЯ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В МІНІСТЕРСТВІ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

І.О. БУЛКІН, кандидат економічних наук, старший науковий співробітник, завідувач лабораторії ДУ «Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України»

бульвар Тараса Шевченка



Анотація

Стаття присвячена реалізації запропонованих автором методологічних основ для ідентифікації фактичних пріоритетів науково-технічних робіт в установах Міністерства освіти і науки (МОН) України. Її актуальність пов'язана з деградацією державної статистики досліджень і розробок в останнє десятиріччя з точки зору охоплення процесів у цій сфері, а також із дефіцитом первинних даних для наукознавчих досліджень в умовах воєнного часу. У статті викладено результати дослідження, спрямованого на адаптацію розробленого автором методу ідентифікації пріоритетних напрямів науково-технічних робіт в установах МОН України з опорою на можливості інформаційного масиву реєстраційних карток Українського інституту науково-технічної експертизи та даних у форматі Рубрикатора науково-технічної інформації. Методами дослідження є системний аналіз, зіставлення, групування та низка прийомів оброблення параметричних рядів і розподілів множин. Використано інформаційні ресурси Українського інституту науково-технічної експертизи та інформації і Державної служби статистики України. Досліджено особливості функціонування установ МОН України, в яких поєднується освітянська та наукова діяльність, що призвело до корекції вибірки карток задля забезпечення їх зіставності з процесами в НАН України. Виявлено, що сукупні величини нових залучених коштів у МОН України у 2017--2018 та 2018--2019 роках приблизно дорівнюють обсягу його фінансування, відповідно, у 2018 та 2019 рр. за даними Державної служби статистики України, а відхилення виявилось помірним. Отже, за гіпотетичної ліквідації системи державного обліку науково-технічної діяльності масив реєстраційних карток здатний виступати джерелом для характеристики її процесів. Як фактичні пріоритетні напрями науково-технічних робіт у МОН України в 2017--2019 роках ідентифіковано 27 об'єктів рівня підкласу Рубрикатора науково-технічної інформації. Перед тим додатково локалізовано пріоритетні зони в аспекті класів цієї класифікації та на рівні науково-освітніх установ цього відомства. Спеціальну увагу приділено ідентифікації пріоритетних напрямів у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка та їх кореляції з відомчими пріоритетами. Передбачається доопрацювання авторського підходу шляхом додаткового залучення масиву карток за 2020 - 2021 роки.

Ключові слова: пріоритетні напрями розвитку науки і техніки, фінансування науково-технічних робіт, Міністерство освіти та науки України, Класифікація видів науково-технічної діяльності, реєстраційна картка науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, Рубрикатор науково-технічної інформації, заклади вищої освіти, нові залучені кошти.



Abstract

I.O. Bulkin, PhD (Economics), senior researcher, laboratory head Dobrov Institute for Science and Technological Potential and Science History Studies of the NAS of Ukraine.

IDENTIFYING ACTUAL PRIORITIES IN SCIENCE AND TECHNOLOGY FINANCING IN THE MINISTRY OF EDUCATION AND SCIENCE OF UKRAINE.

The article is devoted to the implementation of the methodological framework proposed by the author and designed for identifying the actual priorities of R&D projects in the institutions of the Ministry of Education and Science (MES) of Ukraine. Its topicality is related with degradation in the official R&D statistics in the last decade in terms of the coverage of processes in this area and lack of primary statistics for science policy studies during the martial law time. The article contains results of a study aimed at adapting an author's technique for identifying priority R&D projects with reliance on the capacities of the database containing registration cards of the Ukrainian Institute of Science and Technology Expertise and data formatted by the Rubricator of Science and Technology Information (STI Rubricator). The research methods were system analysis, comparison, grouping and several techniques for processing parametric series and distributions of sets. The databases of the Ukrainian Institute for Science and Technology Expertise and the State Statistics Service of Ukraine were used. The operative peculiarities of MES institutions combining activities in education and R&D were explored, which made the author correct the sample of registration cards, to provide for a comparability between the MES of Ukraine and National Academy of Sciences (NAS) of Ukraine. It was found that the total amounts of new funds raised in the MES of Ukraine in 2017--2018 and 2018--2019 were nearly equal with the total funding in 2018 and 2019 according to data of the State Statistics Service of Ukraine, with deviations being moderate. It follows that given a hypothetic liquidation of the official system designed for reporting on science & technology activities, the database of registration cards would be capable to serve as a source for characterization of its processes. 27 objects at the subclass level of STI Rubricator were identified as actual priority areas of R&D in the MES of Ukraine in 2017-- 2019. Prior to this, priority zones were additionally localized at the level of classes of STI Rubricator and research & education institutions subordinated to the MES of Ukraine. Special attention was given to identifying the priority areas in Taras Shevchenko National University and correlating them with the ones at the level of the MES of Ukraine. The author's method is expected to be refined by using the body of registration cards of R&D for 2020--2021.

Keywords: priority areas of science and technology, R&D project financing, Ministry of Education and Science of Ukraine, Classification of Science and Technology Activities, registration card of R&D projects, Rubricator of Science and Technology Information, high education establishments, newly raised funds.



Вступ

Ця стаття є продовженням роботи [1] і передбачає застосування запропонованого в ній авторського підходу до визначення фактичних пріоритетних напрямів науково-технічних робіт, виконуваних у науково-освітніх організаціях Міністерства освіти і науки (МОН) України.

Мета статті -- викласти результати ідентифікації пріоритетів у МОН України як певної цілісності при опорі на інформаційний масив реєстраційних карток науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) Українського інституту науково-технічної експертизи та інформації (УкрІНТЕІ) в призмі формату Рубрикатора науково-технічної інформації (НТІ) Рубрикатор науково-технічної інформації. Національний класифікатор України. ДК 022:2008. URL: https://ntb.pstu.edu/images/N-rabotniku/Rubrikator-NTI. pdf (дата звернення: 02.05.2022).. Через це загальну структуру статті змінено, і замість опису історії питання та повторного переказу методології до неї включено спеціальний додаток, де розглянуто особливості функціонування науки в цьому відомстві та адаптовано методичний апарат для ретроспективної ідентифікації пріоритетів (аби отримати відповідь на те, «що відбувалось насправді»).



Результати дослідження

Без звернення до інформаційного масиву рівня окремих тем висвітлення науково-технічної діяльності в секторі вищої освіти України у предметно-тематичному аспекті є нетривіальною задачею, оскільки заклади вищої освіти (ЗВО) в профільній державній статистиці мають можливість ідентифікувати себе як організації багатогалузевого профілю. Це призводило до того, що навіть у «старій» її версії (з більш-менш повноцінними дисциплінарними фільтрами, яка діяла до 2016 р.) частка фрагмента наукової системи з формально невідомим профілем діяльності сягала 10 % від загалу в аспекті фінансування та в окремі роки перевищувала 50 % у ході аналізу публікаційної активності. Тобто похибка спостереження є занадто великою, що знецінює будь-який розподіл на національному рівні та майже унеможливлює його на відомчому рівні, наприклад, у МОН України (спостереження показує, що всі підпорядковані йому ЗВО у сукупності займаються всіма напрямами, але без уточнення, хто, якими саме і в яких масштабах). Вимога щодо обов'язкового виділення провідного виду діяльності, яка, зокрема, реалізується в економічній статистиці при звітуванні підприємств у розрізі Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД), для багатьох ЗВО (особливо великих і дисциплінарно диверсифікованих) ігнорувалася. Отже, наукова новизна дослідження полягає у використанні нового інформаційного ресурсу та його опрацюванні новими методологічними прийомами.

Необхідний додаток до методології питання. При розгляді об'єкта набув поширення принцип case study, який передбачає поглиблений аналіз невеликої сукупності провідних (відносно середнього національного рівня) ЗВО на основі їхньої звітної інформації [2--4]. Його беззаперечним плюсом для наукознавства є звернення до конкретики в діяльності ЗВО, актуалізація в інформаційному полі їхніх певних унікальних особливостей, виявлення нового управлінського досвіду і, нарешті, методологічна простота. Проте отриманий фактаж, насамперед якісного характеру, не завжди можливо звести до єдиного інформаційного фільтру задля потреб зіставлення. Зазвичай представники ЗВО у звітних матеріалах обирають максимально вигідний ракурс для висвітлення наявної практики, що ускладнює знаходження «спільного знаменника», функція якого перекочувала на зовнішнє (національне або міжнародне) індивідуальне рейтингування ЗВО Консолідований рейтинг вишів України 2022 року. URL: https://osvita.ua/vnz/ rating/ (дата звернення: 08.08.2022). з усіма умовностями вибірки показників, процедур згортки даних та розбіжностями в інтерпретації. Отже, розгляд стану на рівні міністерства підміняється аналізом його обмеженого, хоча й важливого фрагмента, внаслідок чого висновки далеко не завжди будуть репрезентативними для оцінювання всього масиву підвідомчих організацій. Припускаємо, що case study є вимушеним дослідницьким прийомом через брак відкритої інформації в соціальних науках, який загострюється у воєнний час.

У передостанньому реченні попереднього абзацу слово «організацій» використано не випадково: річ у тім, що МОН України об'єднує не тільки ЗВО. Тобто термін «науково-освітні організації» обрано як ширший, хоча місцями увага в статті буде спеціально фокусуватися на ЗВО. За даними державної статистики, станом на 2015 р. серед 148 вітчизняних ЗВО, які виконували науково-технічні роботи, 110 знаходились у віданні МОН України і належали до освітянського сектору науки. Вказівка на виконання робіт є принциповою, оскільки інакше юридична особа оминає обліковий фільтр, хоча продовжує існування, займаючись іншою діяльністю. Окрім ЗВО до складу виконавців робіт входила низка установ подвійного підпорядкування НАН України і МОН України, дані про які Державною службою статистики (ДСС) включались саме до МОН України (відомча класифікація вимагала робити вибір на користь одного з двох). Серед них чотири регіональні наукові центри, Науковий фізико-технологічний центр, Національний центр «Мала академія наук», Фізико-хімічний інститут захисту навколишнього середовища та людини, Інститут термоелектрики, Інститут проблем штучного інтелекту тощо. Всі вони, а також десяток окремих наукових структур інститутського рівня належали до державного сектору економічної діяльності. Якщо в разі УкрІНТЕІ це цілком виправдано необхідністю реалізації загальносистемних для науки функцій, то знаходження в складі МОН України нечисленної сукупності спеціалізованих дослідницьких організацій (Інститут фізичної оптики ім. О.Г. Влоха, Науково-дослідний інститут українознавства, НДІ «Миколаївська астрономічна обсерваторія» та ін.), котрі мають інституційні аналоги в системі НАН, поки залишається без раціонального пояснення. Менш відомо, що підпорядкованими МОН України були й представники підприємницького сектору: чотири інститути як державні підприємства, дві дочірніх структури технологічного спрямування при національних університетах і навіть приватне (!) акціонерне товариство ЗВО «Інститут інформаційних та бізнес-технологій».

Вітчизняні ЗВО функціонують не тільки під егідою МОН України, а й інших міністерств та поза ними. Так, професійна військова освіта (без урахування військових кафедр при цивільних ЗВО), поліцейська, медична і мистецька є спеціалізованими та сконцентровані у відповідних «материнських» відомствах. Проте є й винятки: поряд із низкою медичних ЗВО при Міністерстві охорони здоров'я існує Житомирський інститут медсестринства, що знаходиться у комунальній власності та підпорядковується відповідній обласній раді.

У нежорсткий спосіб інституційне відокремлення притаманне вищій освіті в галузях економіки та сільського господарства. Так, у підготовці фахівців економічного профілю додатково до спеціалізованих ЗВО МОН України бере участь більшість неспеціалізованих у сфері економіки закладів відомства. Міністерство економіки тут залишилось осторонь, хоча Міністерство фінансів має спеціалізовані підвідомчі ЗВО. Попри наявність низки аграрно-економічних та аграрно-технічних ЗВО під керуванням Міністерства аграрної політики, Уманський національний садівництва, Житомирський національний агроекологічний, Херсонський та Миколаївський державні аграрні університети знаходились у віданні МОН України. Харківській державній зооветеринарній академії також не знайшлось місця під Міністерством аграрної політики, відтак і вона була підпорядкована МОН України. Те ж саме відбулось і з низкою ЗВО в галузі спорту, транспорту та зв'язку, будівництва та архітектури, водного та лісового господарств, попри існування відомств відповідного профілю.

Помічено, що при розмиванні базової спрямованості раніше спеціалізованих ЗВО та отриманні ними статусу національних вони поступово переходять до підпорядкування МОН України. Також до нього тяжіють ті ЗВО, які не мали окремого материнського міністерства для кураторства або позбулись його опіки внаслідок перманентної реформи системи органів державної влади. В другому випадку спеціалізований характер діяльності таких закладів зазвичай не відіграє особливої ролі. Альтернативним напрямом еволюції є або їх приватизація, або отримання ними самоврядного статусу, що складніше та ризикованіше. Першому процесові сприяє вже традиційна функціональна двоякість МОН України -- і як головного регулятора науково-технічної діяльності в країні загалом, і як своєрідного агентства у справах університетів, що теоретично має гарантувати їм певну захищеність у несприятливих економічних умовах.

Отже, говорити про відомчо-дисциплінарну стрункість системи вищої освіти в Україні можна лише умовно: її склад сформувався переважно стихійним шляхом, коли більш-менш потужні відомства в наявній системі розподілу влади прагнуть зібрати під свій контроль більш-менш авторитетні науково-освітні структури, ігноруючи уявлення щодо їх функціональної спеціалізації. Роль МОН України в освітянському секторі науки є визначальною: тут сконцентровано майже три чверті цього сектору за кількістю ЗВО, 84,2 % від обсягу його фінансової бази та 84,3 % працівників основної діяльності, що забезпечується знаходженням у системі МОН України найбільших у країні університетів. Проте міра повноти предметно-тематичного фронту наукової діяльності сукупності установ МОН України має бути досліджена окремо -- поки лише можна стверджувати, що вона є набагато ширшою ніж в установах інших міністерств та в цілому зіставна з НАН України як з її конкурентом.

Задля цього в першу чергу спробуємо визначити профілі ЗВО МОН України на основі масиву даних державної статистики крізь призму Класифікації видів науково-технічної діяльності (КВНТД) та Класифікації за галузями наук як її дублера. Знайдемо для кожного ЗВО серед річних спостережень 2006--2015 років (пізніше публічний доступ до даних було заблоковано) принаймні дві однакові ідентифікаційні ознаки напряму діяльності з умовою, щоб вони відрізнялись від «організації багатогалузевого профілю». Прийом може виглядати штучним, але саме він виявляє межу можливостей державної статистики без залучення додаткової інформації. Вибірку 25 провідних ЗВО МОН України за обсягом річного фінансування науки (зазвичай ці ЗВО присутні у більшості національних рейтингів) наведено в табл. 1.

Таблиия 1. Участь провідних ЗВО МОН України у виконанні науково-технічних робіт, 2015 рік

Заклад вищої освіти	Обсяг фінансування з усіх джерел, тис. грн.	Виконавці робіт без сумісників, осіб	Сумісники, осіб	Дисциплінарний профіль робіт за КВНТД
Київський національний університет імені Тараса Шевченка	82 646,7	810	380	Багатогалузевий профіль
Національний технічний уніерситет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»	38 448,0	302	603	Технологія машинобудування
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна	30 559,6	322	1 314	Радіофізика
Житомирський національний агроекологічний університет	27 473,5	248	236	Агроґрунтознавство та агрофізика
Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»	20 401,8	318	1 988	Техніка сильних електромагнітних полів
Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»	20 191,9	191	858	Проєктування літальних апаратів
Заклад вищої освіти	Обсяг фінансування з усіх джерел, тис. грн.	Виконавці робіт без сумісників, осіб	Сумісники, осіб	Дисциплінарний профіль робіт за КВНТД
Національний авіаційний університет	18 362,2	201	305	Керування повітряним рухом
Національний університет «Львівська політехніка»	18 333,5	177	53	Радіотехнічні та телевізійні системи
Одеський національний університет імені І.І. Мечникова	15 931,9	260	119	Біотехнологія
Сумський державний університет	13 659,2	118	765	Матеріалообробка в машинобудуванні
Криворізький національний університет	13 022,6	90	63	Геодезія і розробка корисних копалин
Запорізький національний технічний університет	12 656,1	92	1 188	Матеріалознавство
Дніпровський національний університет залізничного транспорту ім. академіка В. Лазаряна	11 689,0	128	287	Рухомий склад і тяга поїздів
Придніпровська державна академія будівництва і архітектури	10 495,2	76	22	Підвалини та фундаменти
Львівський національний університет імені Івана Франка	10 344,7	127	1 484	Неорганічна хімія
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара	10 234,0	174	233	Екологія
Київський національний університет будівництва і архітектури	9 576,5	71	205	Технологія будівництва
Харківський національний автомобільно-дорожній університет	7 509,7	37	490	Автомобільні шляхи
Заклад вищої освіти	Обсяг фінансування з усіх джерел, тис. грн.	Виконавці робіт без сумісників, осіб	Сумісники, осіб	Дисциплінарний профіль робіт за КВНТД
Національний гірничий університет	7 383,4	99	222	Підземна розробка родовищ корисних копалин
Харківський національний університет радіоелектроніки	7 339,1	137	731	Автоматизовані системи керування
Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова	7 017,8	46	228	Технологія суднобудування
Київський національний університет технологій та дизайну	6 524,6	32	436	Технологія полімерних матеріалів
Національний транспортний університет	6 417,7	26	626	Автомобільні шляхи
Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана	5 608,4	17	213	Економіка видів діяльності
Український державний хіміко-технологічний університет	5 581,1	63	352	Хімія високомолекулярних сполук

Джерело: авторська розробка на основі бази даних Державної служби статистики України.



Якщо взяти до уваги, що обрана група лідерів отримувала 75,9 % обсягу фінансування ЗВО МОН України, то напрошується висновок, що пріоритетними для відомства є роботи за тими напрямами, що виконуються саме в них (однак сама теза «роботи в певних закладах є відомчим пріоритетом» звучить лапідарно -- тобто є важливі установи і не дуже важливі, тоді навіщо підтримувати другі?). Але прецеденти Київського національного університету (КНУ) імені Тараса Шевченка та відсутнього в табл. 1 через невеликий розмір фінансової бази Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля свідчать, що запропонований прийом не завжди можна реалізувати -- для дисциплінарного аспекту статистики ці ЗВО залишились закритими. Частка першого ЗВО у сумарному фінансуванні за всіма науково-освітніми організаціями дорівнювала 12,9 %, що вже створювало суттєву величину похибки. Додаткова похибка породжується процедурою кваліфікації всього фронту робіт у ЗВО на користь одного провідного напряму, оскільки чим більшою є організація, тим ширшим є різноманіття її діяльності внаслідок охоплення суміжних напрямів. Але такий підхід притаманний всій науково-технічній статистиці: так, в Інституті досліджень науково-технічного потенціалу ім. Г.М. Доброва НАН України виконувані роботи, в тому числі з історії науки і техніки, обліково повністю включено до підвиду КВНТД «Механізми регулювання економіки». Обґрунтування доцільності прийому пов'язане з дією закону великих чисел -- можливістю погашення відхилень від реального стану при поширенні підходу на достатньо велику вибірку об'єктів. На національному рівні він спрацьовує краще, але, на нашу думку, залишається прийнятним і на рівні великих відомств. Тому ігнорування решти ЗВО не є виправданим зі статистичних міркувань та виглядає репресивним у науково-політичному аспекті (як провокація скорочень у групі аутсайдерів рейтингу).

Однак перед розглядом дисциплінарного розподілу коштів за всіма ЗВО МОН України звернемо увагу на особливість виконання робіт у провідній групі в кадровому розрізі, а саме на співвідношення між чисельністю працівників основної зайнятості, які виконують науково-технічні роботи, та сумісників. При розрахунку «по головах» (попри сучасну дослідницьку моду, автор вважає, що він краще відображає масштаб потенціалу в строгому розумінні -- потенціал як очікувані здібності виконавців) виразний акцент на власні кадри має місце в Київському імені Тараса Шевченка, Одеському імені І.І. Мечникова та Криворізькому національних університетах, а також у Придніпровській державній академії будівництва та архітектури. В інших випадках чисельність сумісників або зіставна з університетськими працівниками, або значно їх перевищує (максимум до 24 разів) -- діяльність таких ЗВО критично залежить від залучення фахівців ззовні. Тут примітним є досвід Харківського політехнічного інституту, Львівського імені Івана Франка та Харківського імені В.Н. Каразіна національних університетів, у кожному з яких до виконання науково-технічних робіт залучалось 1,3--2,0 тис. сумісників (для порівняння, це в 2,4 раза більше чисельності власних виконавців у КНУ імені Тараса Шевченка як у лідера освітянського сектору за величиною показника). Тому постає питання, чи не є гіпертрофоване сумісництво результатом подвійного врахування власного викладацького персоналу, чи не об'єднується зовнішнє сумісництво з внутрішнім? Виконання робіт у восьми ЗВО взагалі спиралось лише на сумісників, а ще в 31 ЗВО чисельність власних виконавців на перевищувала 10 осіб. З іншого боку, більш-менш розвинену так звану науково-дослідну частину (з чисельністю виконавців більше 100 осіб) мали лише 15 ЗВО. При розрахунку «за відпрацьованим часом» (який краще відображає масштаб реально вкладених зусиль, хоча на практиці можна працювати довго, але невдало) до першої групи додаються Дніпровський національний, Житомирський національний агроекологічний та Національний гірничий університети. Цікаво, що застосування підходу за витратами часу не обов'язково призводить до збільшення розкиду між обома категоріями виконавців -- таке спостерігається лише в групі ЗВО з акцентом на розвиток власного потенціалу виконавців (кількісно меншій).

Повернемось до оцінювання розподілу робіт науково-освітніх організацій МОН України в розрізі КВНТД (це ЗВО плюс інститути та підприємства інших секторів економічної діяльності). На рівні груп наук найбільша частка фінансування належала технічним наукам (47,4 %), далі зі значним відривом йшла група природничих (31,5), соціальних (7,6) та гуманітарних (0,4 %) наук. «Доважок» двох організацій багатогалузевого профілю дорівнював 13,2 %, тому його зміщення (якщо припустити, що зміст робіт вдасться кваліфікувати) все одно не дозволить природничим наукам наздогнати технічні, або соціальним -- природничі.

На рівні видів та підвидів КВНТД у групі технічних наук найбільшим об'єктом було машинознавство (8,7 % від сукупного обсягу в МОН України), далі за убуванням йшли роботи в галузі транспорту (7,8), електротехніки (4,9), будівництва (4,7), геодезії та розробки корисних копалин (3,18) та авіакосмічної техніки (3,15 %). У групі природничих наук лідирували фізико-математичні науки (13,9 %) з абсолютним домінуванням фізики (10,8), далі йшли біологічні (6,7), сільськогосподарські (5,6), хімічні (3,5) науки, інформатика і кібернетика як складова фізико-математичних наук (2,5 %). Решта об'єктів поодинці мали менше 1,0 %. У групі соціальних наук пріоритетними були економічні науки (4,5 %), а частки решти об'єктів поодинці не перевищували 1,0 % (зокрема тільки 0,82 % дали роботи в галузі педагогіки -- як за «генетично материнським» напрямом для відомства, що має опікуватись освітніми процесами та зусиллями педагогічних університетів і конкурувати з установами Національної академії педагогічних наук). У самих економічних науках безперечним лідером виявився підвид «механізми регулювання економіки» (2,5 %), до якого включено загальносистемну для вітчизняної науки діяльність УкрІНТЕІ МОН України. Гуманітарний блок представлений лише історичними науками з дуже обмеженою ресурсною базою (0,4 %).

При об'єднанні масивів і реалізації наскрізного підходу пріоритетними стають такі об'єкти КВНТД: фізика (з акцентом на фізику приладів, елементів і систем та радіофізику), машинознавство (з акцентом на технологію машинобудування), дослідження в галузі транспорту, біологічні (з акцентом на екологію) та сільськогосподарські науки (які зведені до агрономії як єдиного напряму) -- всі вони мають структурну частку, що перевищує 5 % від сукупного фінансування науки в МОН України. Зрозуміло, що можна обирати й інші порогові величини, в разі потреби розширяючи вибірку об'єктів-претендентів на статус.

Наявність у МОН України організацій підприємницького сектору призвела до його активності в нетипових для цивільного відомства напрямах: так, Державне підприємство «Базовий центр критичних технологій «Мікротек» спеціалізувалося в галузі озброєння та військової техніки, а Науково-дослідний інститут «Оріон» -- у спеціальному приладобудуванні, яке підприємство в звітності для ДСС України кваліфікувало як роботи в галузі фізики приладів, що призвело до суттєвого збільшення значень показників у природничих науках.

Потенційне перенесення фінансових ресурсів КНУ імені Тараса Шевченка на користь будь-якого іншого об'єкта здатне суттєво вплинути на фінальний розподіл на рівні видів і підвидів КВНТД (він один є зіставним з обсягом усіх робіт у галузі фізико-математичних наук). Тому викладене вище і є тим максимумом, який могла запропонувати дослідникові державна статистика на піці свого розвитку. Крок уперед вимагає розширення інформаційної бази масивом реєстраційних карток НДДКР УкрІНТЕІ.

Пріоритети МОН України на рівні наукових установ. З'ясуємо, що являє собою сукупність науково-освітніх організацій МОН України в організаційно-фінансовій площині, виходячи зі змісту карток, нумерованих, зокрема, 2017 роком. Ця інформація стане в пригоді при порівнянні з 2021 роком, котрий заплановано як завершальний при продовженні авторського циклу дослідження пріоритетів. У МОН України на виконання фундаментальних досліджень було орієнтовано 816 зареєстрованих робіт (30,3 % від загалу), прикладних досліджень -- 1625 (60,3), розробок -- 227 (8,4), надання науково-технічних послуг -- 27 (1,0 %). Частка фундаментальних досліджень у МОН України суттєво поступалась відповідному значенню в НАН України, де вона того року перевищила 50 %, але це пов'язано з фетишизацією фундаментальних робіт в академії як високоякісних за визначенням, хоча ці категорії співвідносяться між собою як «м'яке» і «тепле», а виконаними на високому рівні, на думку автора, можуть бути роботи будь-якого виду. Отже, профіль діяльності організацій МОН України також характеризується акцентом на дослідженнях, але на прикладних.

Більші розбіжності між МОН України та НАН України присутні в аспекті тривалості робіт: 52 теми з 2689 в МОН України мали тривалість більше п'яти років (з максимумом у 17 (!) років -- з авторством представників Центральноукраїнського національного технічного університету, причому більшість з них не мали виділеного фінансування; в НАН України подібна практика відсутня); 435 проектів мали заявлену тривалість у п'ять років, 264 -- у чотири, 649 -- у три, 504 -- у два та 791 -- в один рік. Такий розподіл спростовує тезу, що освітянська наука внаслідок своєї підлеглості до освітянської діяльності як провідної в ЗВО орієнтована на короткострокові завдання. Для порівняння, в НАН України того року лише 320 розпочатих проєктів з 1795 були п'ятирічними, натомість 1015 орієнтовані на один рік виконання.

Фінансування з державного бюджету в МОН України отримали 918 проєктів, з місцевих бюджетів -- 37, від іноземних замовників -- 8 (серед них Європейська комісія, представники Південної Кореї, Російської Федерації, Іспанії, Германії та Тайваню), від вітчизняних замовників -- 300, за рахунок власних коштів -- 1427 та з інших джерел -- 5. Суттєвою є різниця між відомствами у кількості нових бюджетних тем з річним обсягом нових залучених коштів від 2 млн грн: якщо в НАН України таких у 2017 р. було 174, то в МОН України -- тільки 9 (в 2019 р. значення збільшилось до 45, але відставання від НАН України залишилось суттєвим -- чотириразовим). Замовником 795 тем було МОН України, 44 -- Державний фонд фундаментальних досліджень, 24 -- зовнішні для виконавців установи МОН України, вісім робіт замовлені з боку НАН України у централізованому порядку, а 36 -- її науковими установами. Отже, використання власних коштів виконавців є найбільш поширеною практикою в установах МОН України (для порівняння: в НАН України у 2017 р. таких тем відкрилось дев'ять).

Тут ми стикаємось із феноменом фінансово «пустих» тем -- коли участь викладачів ЗВО у виконанні науково-технічних робіт йде додатком до їхніх освітянських обов'язків, тобто не має окремого фінансування. В низці ЗВО така практика є усталеною, зазвичай звітні документи за такими роботами не виходять за межі кафедр, про що нерідко прямо вказується в картках. Згадаємо й наближені до «пустих» «маломірні» теми -- коли передбачені в темах обсяги фінансування є заздалегідь недостатніми для якісного виконання робіт. У ринкових умовах поняття ціни роботи є результатом домовленості замовника та виконавця, але коли її собівартість є меншою для найму навіть одного дослідника на відведений часовий термін, а заявлені обсяги достатні лише для допоміжних калькуляційних статей, слід стверджувати, що її основна ресурсна база або також знаходиться в сфері освіти, або ж відбувається тиражування раніше отриманих знань з адаптацією під зовнішнього для ЗВО замовника. Зрозуміло, що ініціативні роботи з нульовим або кількісно близьким до нього фінансуванням ентузіастів з'являються у будь-якому сегменті наукової системи, але саме в освітянській науці вони набули значного поширення, причому не завжди на добровільних для виконавців засадах. Якщо в 2017 р. частка «пустих» і «маломірних» тем (за ознаку других обрано величину річного обсягу, меншу 10 тис. грн) дорівнювала 50,6 % від загальної кількості тем, зареєстрованих за виконавцями МОН України, то в 2019 р. вона зросла до 54,5 %. Тому коло ЗВО як виконавців науково-технічних робіт є ширшим за те, що фіксується державною статистикою.

Серед річних масивів ідентифікаційних карток структурна частка тих, де виконавцями робіт виступили представники науково-освітніх організацій МОН України, у 2017--2019 рр. складала 31,2--37,0 % від загалу, що є найбільшим значенням в Україні на відомчому рівні. Для порівняння, другою за убуванням йде НАН України з 23,2--25,7 %, а частка інших відомств поодинці є набагато меншою. Лідерство МОН України за величиною показника може бути інтерпретовано на користь пропаганди освітянської моделі організації науки, хоча в строгому розумінні воно свідчить лише про більшу транспарентність процесів у цьому сегменті національної наукової системи порівняно із заводською та галузевою наукою. Акцент на максимально докладне їх відображення скоріше пов'язаний із намаганням ЗВО підтримувати свій пронауковий імідж як ознаку прогресивності діяльності задля просування освітніх послуг, а реєстраційні картки виступають його свідоцтвом, хоча в ряді випадків скоріше символічним.

У табл. 2 наведено дані щодо 25 науково-освітніх організацій МОН України, які залучили в 2017--2019 рр. найбільші обсяги коштів. Поза межами табл. 2 залишилась група з 165 суб'єктів відомства, які принаймні в один із цих років відкривали нові теми, в яких виступали провідними виконавцями науково-технічних робіт. За масштабом така мережа є цілком зіставною із системою НАН України.

При обробленні масиву карток кількість організацій МОН України порівняно з даними державної статистики розширюється якнайменш на чверть -- переважно за рахунок включення виконавців «пустих» і наближених до них «маломірних» тем. У такому складі частка ЗВО, діяльність яких мала задокументований стосунок до науки, становила близько 60 % від загальної кількості відомчих ЗВО третього-четвертого рівня акредитації (за даними [4]).

Однак порівняно з відомостями табл. 1 і в групі лідерів з'являються нові виконавці. Насамперед це стосується Національного антарктичного наукового центру (НАНЦ) та Малої академії наук, які фактично реалізовували загальносистемні функції для вітчизняної науки.

Таблиця 2. Провідні науково-освітні організації МОН України -- виконавці науково-технічних робіт за приведеним обсягом нових залучених коштів, тис. грн

Організація	2017	2018	2019	Сумарно за 2017--2019
Київський національний університет імені Тараса Шевченка	12 498,3	20 009,5	124 504,0	157 011,8
Національний антарктичний науковий центр МОН України	59 009,0	72 420,7	9 750,0	141 179,7
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна	26 338,0	28 426,6	42 229,2	96 993,8
НТУ України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»	23 872,7	24 511,7	18 870,9	67 255,3
Національний університет «Львівська політехніка»	17 551,2	22 523,0	19 410,4	59 484,6
Київський національний університет технологій та дизайну	3 004,9	51 931,6	1 712,0	56 648,5
Український інститут науково-технічної експертизи та інформації	10 082,1	18 245,1	12 674,9	41 002,1
Криворізький національний університет	13 037,6	12 979,3	11 937,6	37 954,5
Харківський політехнічний інститут	14 896,6	10 458,3	12 470,6	37 825,5
Одеська національна академія зв'язку імені О.С. Попова	36 210,3	1 070,4	467,2	37 747,9
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича	5 059,5	22 273,0	4 637,2	31 969,7
Національний університет біоресурсів і природокористування	17 379,7	7 735,5	6 797,3	31 912,5
Національний авіаційний університет	12 545,3	3 647,1	11 338,4	27 530,8
Одеський національний університет імені І.І. Мечникова	11 792,6	7 947,5	4 112,0	23 852,1
Сумський державний університет	10 507,2	6 694,3	6 430,3	23 631,8
Львівський національний університет імені Івана Франка	6 977,6	8 805,0	6 577,2	22 359,8
Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»	5 207,2	3 458,9	13 130,2	21 796,3
Харківський національний університет радіоелектроніки	4 964,1	5 543,1	8 792,7	19 299,9
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара	4 248,2	7 451,2	7 405,3	19 104,7
Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу	6 010,3	5 878,2	4 333,6	16 222,1
Національний центр «Мала академія наук України»	9 367,7	6 839,4	0,0	16 207,1
Харківський національний автомобільно-дорожній університет Український державний хіміко-тех	6 459,2	2 467,1	6 217,7	15 144,0
нологічний університет	4 634,6	3 780,0	4 071,9	12 486,5
Одеський державний екологічний університет	10 607,9	993,5	360,0	11 961,4
Дніпровський національний університет залізничного транспорту ім. академіка В. Лазаряна	5 648,1	4 938,6	1 234,0	11 820,7

Джерело: розраховано автором.

НАНЦ виступав і як безпосередній виконавець робіт, і як розпорядник коштів Державної програми досліджень в Антарктиці, тобто виконував функції спеціалізованого агентства, причому серед його субпідрядників (до 15 організацій) були не тільки установи МОН України і НАН України. Тому віднесення всіх коштів програми на головного виконавця слід визнати вимушеним прийомом, оскільки складно зробити внутрішній розподіл фінансування за програмою на основі аналізу карток субпідрядників відповідного року, і тому залишається невідомим обсяг робіт, які здійснює НАНЦ безпосередньо. Окрім цього не цілком коректним є й узагальнення всього різноманіття робіт в одному напрямі у форматі Рубрикатора НТІ. Вихід полягає в залученні додаткової внутрівідомчої інформації МОН України. Поки що знаходження НАНЦ на другій позиції слід вважати умовним, що має бути враховано при перенесенні його коштів на конкретні рубрикаційні класи та підкласи. Натомість виконання робіт Малою академією наук (місія якої полягає в роботі з науково обдарованою молоддю) відбувалось або самостійно, або з мінімальною кооперацією, тому оперувати з їх обсягами можна вільно. Нульові величини 2019 р. не мають дивувати: того року академією виконувалось дві великі як для МОН України дослідницькі теми, розпочаті в попередніх роках. На відміну від неї теми НАНЦ кожного разу мали однорічну тривалість, що лишає сенсу обрахунок кумулятивного ефекту як ключового в авторському підході (обсяги попередніх років не переходять на подальші), тому замість суми доцільно обчислювати середню величину обсягу за три роки. З урахуванням цієї обставини НАНЦ зміститься на чотири позиції вниз.

Якщо здобуття першого місця в рейтингу Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, третього -- Харківським національним університетом імені В.Н. Каразіна та четвертого -- НТУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» та п'ятого -- Національним університетом «Львівська політехніка» є очікуваним, то доволі незвичайним є висунення на шосту позицію Київського національного університету технологій та дизайну. Це стало наслідком започаткування в 2018 р. дуже великого за обсягом фінансування чотирирічного проєкту «Наноструктуровані композитні фарби для електромагнітного екранування електроніки» в рамках програми співробітництва України з НАТО (оформлено як замовлення університету з Греції) 3.

Порівняно з переліком ЗВО, побудованим за даними державної статистики, новими в провідній частині рейтингу також стали Український інститут науково-технічної експертизи та інформації, Одеська національна академія зв'язку імені О.С. Попова, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, Національний університет біоресурсів і природокористування та Одеський державний екологічний університет. Попри ротацію низки організацій, розкид значень між об'єктами першої та двадцять п'ятої позицій в обох розподілах був близьким -- відповідно 14,8 та 13,3 раза. Тобто паралельне використання обох показників є прийнятним.

За співвідношенням між індивідуальними значеннями та абсолютними кількісними величинами, похідними від десяткового логарифму (1, 10, 100), в лідируючій групі опиняться КНУ імені Тараса Шевченка, якому вдалось значно перевищити планку в 100 млн грн нових залучених коштів (переважно завдяки інтенсивному відкриттю тем у 2019 році), та 26 науково-освітніх організацій з обсягом ресурсної бази від 10 до 100 млн грн. Їхня сукупна частка в сумарному обсязі надходжень до МОН України у 2017--2019 рр. сягнула 74,1 %. До переліку організацій, наведених у табл. 2, слід додати Ужгородський національний та Національний транспортний університети. До групи з інтервалом величин від 1 до 10 млн грн потрапили 75 організацій, частка яких дорівнювала 23,9 % від загалу, а групу аутсайдерів (значення до 1 млн грн) склали 89 організацій, в тому числі 21 з нульовим обсягом фінансування. Отже, внутрішній розподіл у МОН України виявляється більш нерівномірним аніж у НАН України.

За співвідношеннями між значеннями структурних часток організацій у сукупному обсязі коштів (зокрема при використанні величини частки в 3 % в якості критерію для групування) лідируюча група звужується до семи установ (до провідної шістки додається УкрІНТЕІ). Величина структурної частки лідерів падає до 40,3 %, однак перевищує сумарне значення 176 (!) організацій нижньої частини рейтингу. Лише частка КНУ імені Тараса Шевченка (12,1 %) є зіставною зі 137 виконавцями, які в сукупності мають найгіршу фінансову базу. При використанні частки в 1 % як порогової межі група лідерів розширюється до 22 науково-освітніх організацій із сумарною величиною частки у фінансуванні в 69,7 %, тобто стає вже визначальною для характеристики масиву загалом.

Пріоритети МОН України на рівні класів Рубрикатора НТІ. Ранжируваний розподіл фінансування науково-технічних робіт у МОН України за 68 таксонами Рубрикатора НТІ на рівні його класів представлено у табл. 3. При його формуванні ми вилучили з річних масивів первинних даних фінансово «пусті» та ті «маломірні» теми, де виконавцем і замовником робіт виступали одні й ті ж самі ЗВО. Цим елімінується фактор залучення ресурсів освітянського походження, реальний розмір яких залишається невідомим. вища освіта міністерство рубрикатор

Об'єктів, де сумарний обсяг залучених коштів протягом 2017-- 2019 рр. перевищив рівень 100 млн грн (табл. 3), виявилось лише два -- фізика та біологія (таких об'єктів у НАН України було 12). Обидва об'єкти акумулювали 19,7 % сукупного обсягу нових залучених коштів, лише одна частка фізики (11,3 %) перевищувала сукупне значення останніх 40 об'єктів у рейтингу, а частка восьми провідних об'єктів була зіставною зі значенням решти об'єктів. Біологія, що посіла друге місце, за абсолютним обсягом поступилась фізиці в 1,33 раза, однак йдеться саме про сумарні величини за три роки, бо за значеннями 2017 р. першість була за геофізикою, а в 2018 р. вже фізика поступилась першістю біології. Це пов'язано з тим, що саме на геофізику (в 2017 р.) та біологію (в 2018--2019 рр.) було віднесено кошти програми антарктичних досліджень. Різкий «сплеск» значень у галузі хімічної технології у 2018 р. став наслідком започаткування згаданого вище проєкту «Україна -- НАТО». З іншого боку, підвищені обсяги в галузі фізики та хімії забезпечувались завдяки більш систематичній практиці -- регулярному відкриттю великих бюджетних тем.

Групу, де обсяг залученого фінансування варіював у діапазоні від 10 до 100 млн грн, склали 27 об'єктів, а їхня сумарна частка в загальному обсязі дорівнювала 71,9 %. У групі аутсайдерів з надходженнями, меншими 10 млн грн, були 39 об'єктів із сумарною часткою 8,4 % (в НАН України -- 1,8 %). Якщо до провідної групи включити всі об'єкти з обсягами залученого фінансування, вищими 10 млн грн, тоді її параметри для локалізації пріоритетної частини науково-технічного потенціалу МОН України виглядатимуть завеликими. Застосування величин структурних часток для розбивки масиву на групи (зокрема в 3 та 1 %) дещо згладжує розподіл: частки груп складуть, відповідно, 56,5, 34,3 та 9,2 %, причому в лідерській групі опиняються лише десять об'єктів.

Таблиця 3. Розподіл приведеного обсягу нових залучених коштів МОН України на рівні класів Рубрикатора НТІ, тис. грн

Об'єкти	Код	2017	2018	2019	Разом 2017--2019
Фізика	29	42 437,7	44 670,1	70 914,3	158 019,1
Біологія	34	10 228,7	86 487,9	21 718,5	118 435,1
Хімія	31	13 700,3	31 823,9	53 554,0	99 078,2
Геофізика	37	66 147,9	3 969,9	7 012,8	77 130,6
Хімічна технологія	61	12 152,1	55 874,4	6 866,0	74 829,8
Машинобудування	55	33 005,9	11 845,9	24 200,1	69 051,9
Економічні науки	6	26 875,3	12 650,0	15 243,4	54 786,7
Електроніка та радіотехніка	47	11 144,8	16 137,4	23 377,0	50 659,2
Зв'язок	49	42 718,3	3 204,9	2 355,6	48 278,8
Сільське та лісове господарство	68	23 309,3	10 165,9	10 117,2	43 592,4
Транспорт	73	17 315,7	12 204,0	9 592,5	39 112,2
Гірнича справа	52	10 248,3	13 341,5	13 645,2	37 235,0
Охорона довкілля та
екологія людини	87	18 796,5	7 451,7	9 731,6	35 979,8
Наукознавство	12	5 888,7	9 990,9	16 841,9	32 721,5
Металургія	53	8 764,2	12 522,3	9 681,5	30 968,0
Освіта і педагогіка	14	13 888,4	11 167,3	5 853,0	30 908,7
Математика	27	5 652,9	7 340,2	17 035,1	30 028,2
Астрономія	41	3 821,5	4 979,9	20 418,6	29 220,0
Комплексні проблеми
технічних наук	81	10 266,5	8 516,9	9 829,2	28 612,6
Кібернетика	28	6 722,8	4 372,7	15 398,4	26 493,9
Механіка	30	7 491,2	10 244,2	8 747,3	26 482,7
Автоматика та обчислювальна техніка	50	6 305,0	10 792,5	6 514,3	23 611,8
Енергетика	44	11 089,1	5 547,7	5 710,0	22 346,8
Будівництво	67	9 667,7	4 284,9	7 666,9	21 619,5
Електротехніка	45	5 079,0	4 639,4	9 547,3	19 265,7
Медицина та охорона здоров'я	76	5 547,0	6 334,3	4 815,9	16 697,2
Інформатика	20	5 944,8	7 729,3	2 174,2	15 848,3
Юридичні науки	10	1 634,1	2 732,4	10 336,9	14 703,4
Історичні науки	3	4 012,9	2 634,7	4 236,3	10 883,9
Приладобудування	59	4 167,5	2 576,3	347,0	9 172,9
Організація та управ
ління	82	6072,7	1 074,3	1 371,7	8 518,7
Біотехнологія	62	945,0	2904,0	3804,3	7 653,3
Водне господарство	70	2 364,8	2 727,6	2 451,8	7 544,2
Геодезія	36	2 207,3	2 855,2	1 991,0	7 053,5
Геологія	38	2 764,1	1 965,5	2 109,3	6 838,9
Космічні дослідження	89	1 989,7	1 542,1	2 146,4	5 678,2
Харчова промисловість	65	1 849,2	2 598,6	883,1	5 330,9
Фізична культура та
спорт	77	2 736,8	553,0	1 853,4	5 143,2
Легка промисловість	64	2 176,4	1 054,0	1 580,0	4 810,4
Мовознавство	16	998,7	2 079,3	1 377,0	4 455,0
Військова справа	78	3 148,6	1 094,5	...

Подобные документы

• Закон України про вищу освіту

  Структура та стандарти вищої освіти. Учасники навчально-виховного процесу. Підготовка наукових і науково-педагогічних працівників. Наукова і науково-технічна діяльність у навчальних закладах. Фінансово-економічні відносини в системі вищої освіти.
  
  курсовая работа [108,1 K], добавлен 09.10.2011
  

• Наукові кадри, їх правовий статус

  Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів. Навчання у аспірантурі, докторантурі. Структура побудови науково-дослідницької діяльності в Україні згідно законодавства. Форми і методи державного регулювання науково-технічної діяльності.
  
  контрольная работа [81,9 K], добавлен 28.09.2009
  

• Організація та методологія наукових досліджень

  Правовий статус суб'єктів наукової і науково-технічної діяльності. Державні гарантії діяльності наукових працівників. Повноваження суб'єктів державного регулювання та управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності. Підготовка наукових кадрів.
  
  контрольная работа [89,4 K], добавлен 28.09.2009
  

• Професія педагога вищої школи

  Розкриття сутності поняття "науково-педагогічний працівник". Професія педагога вищої школи в Україні. Правове регулювання науково-педагогічної діяльності. Повноваження та вимоги до викладача у закладі вищої освіти. Службові обов’язки шкільного вчителя.
  
  курсовая работа [74,4 K], добавлен 16.05.2019
  

• Державне регулювання системи професійно-технічної освіти в Україні

  Сутність та особливості державного регулювання системи професійно-технічної освіти, складові механізму багатоканального фінансування. Розвиток структури мережі професійно-технічних навчальних закладів шляхом створення на їх базі ресурсних центрів.
  
  автореферат [55,5 K], добавлен 16.04.2009
  

• Авторське право і суміжні права

  Право володіння, користування та розпорядження об'єктами права інтелектуальної власності. Види права інтелектуальної власності. Інтелектуальна творча та науково-дослідна діяльність людини. Результати науково-технічної творчості (промислова власність).
  
  курсовая работа [55,4 K], добавлен 27.11.2013
  

• Адміністративне право України

  Правові основи державної політики у галузі культури в Україні. Організаційна структура та повноваження Міністерства освіти і науки України. Підстави для просування державних службовців по службі. Критерії класифікації правових актів державного управління.
  
  контрольная работа [84,3 K], добавлен 10.12.2013
  

• Правове положення Міністерства фінансів України

  Сутність та роль Міністерства фінансів України, його завдання. Організаційно-правові основи діяльності, структурні елементи, права та обов'язки Міністерства фінансів. Основні напрямки покращення діяльності та ровзитку Міністерства фінансів України.
  
  курсовая работа [690,4 K], добавлен 06.11.2011
  

• Організаційно-економічний механізм управління інтелектуальною власністю у вищих навчальних закладах

  Проблема обмеженості науково-творчої діяльності вищих навчальних закладів (ВНЗ), їх конкурентоздатності на ринку освітніх послуг та результативності і якості наданої освіти. Система управління інтелектуальною власністю ВНЗ, особливості її механізму.
  
  научная работа [23,9 K], добавлен 29.01.2014
  

• Інформаційна діяльність: поняття, види та напрями

  Поняття інформаційної діяльності та права і обов’язки її учасників. Особливості одержання, використання, поширення й зберігання інформації. Політичні, економічні, соціальні, духовні, науково-технічні та міжнародні напрями інформаційної діяльності.
  
  контрольная работа [20,2 K], добавлен 01.02.2012
  

• Організація захисту державної таємниці в Росії

  Історія становлення організації захисту державної таємниці. Завдання забезпечення безпеки держави зумовлюють необхідність захисту його інформаційних ресурсів від витоку важливої політичної, економічної, науково-технічної і військової інформації.
  
  реферат [15,5 K], добавлен 26.05.2006
  

• Науково-методичні та організаційні засади оптимізації використання спеціальних криміналістичних знань в обліковій діяльності експертної служби МВС України

  Функціональна класифікація інформаційних підсистем УМВС України в Луганській області. Ефективність оперативного обліку за способом вчинення злочинів. Рекомендації щодо якісного ведення аналітичної роботи з розпізнавання та розкриття осередків злочинів.
  
  реферат [32,4 K], добавлен 12.05.2011
  

• До питання про захист спадкових прав в Україні: новели законодавства України у сфері спадкування

  Науково-практичний аналіз правових норм у сфері спадкування, закріплених у сучасному законодавстві України. Шляхи вдосконалення регулювання спадкових відносин в державі. Розробка ефективних пропозицій про внесення змін до Цивільного кодексу України.
  
  статья [19,8 K], добавлен 19.09.2017
  

• Правова система України

  Поняття та види правових систем, їх зміст, характеристика та структура. Становлення і розвиток сучасної правової системи України, її характеристика і проблеми формування. Розробка науково обґрунтованої концепції розвитку різних галузей законодавства.
  
  курсовая работа [44,5 K], добавлен 01.10.2010
  

• Міжнародне право другої половини XX ст.

  Міжнародне право другої половини XX ст., його розвиток після Другої світової війни, створення ООН. Загальні питання та миротворчі функції народу, невід'ємність прав. Успіхи науково-технічної революції, проблеми організації міжнародного миру і безпеки.
  
  контрольная работа [42,2 K], добавлен 06.12.2011
  

• Кримінально-виконавчий кодекс України. Науково-практичний коментар

  Кримінально-виконавче законодавство України. Органи і установи виконання покарань. Нагляд і контроль за виконанням кримінальних покарань. Участь громадськості у виправленні і ресоціалізації засуджених. Виконання покарання у виді штрафу, позбавлення волі.
  
  книга [3,3 M], добавлен 07.12.2010
  

• Основні засади використання техніко-криміналістичних засобів

  Науково-технічні засоби криміналістики. Основні напрямки, правові основи застосування криміналістичних засобів і прийомів у боротьбі зі злочинністю. Поповнення арсеналу науково-технічних засобів криміналістичної техніки.
  
  реферат [18,6 K], добавлен 13.03.2011
  

• Прокуратура України

  Прокуратура в системі органів державної влади. Основні принципи організації та пріоритетні напрями діяльності прокуратури. Система прокуратури України. Акти органів прокуратури. Здійснення нагляду за виконанням законів. Колегії прокуратур, їх рішення.
  
  реферат [27,3 K], добавлен 17.05.2010
  

• Адміністративно-правове регулювання управління інформаційною безпекою

  Стан, принципи та напрями адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки України. Міжнародно-правовий досвід адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки. Науково обґрунтовані пропозиції щодо підвищення її ефективності.
  
  дипломная работа [76,7 K], добавлен 07.07.2012
  

• Організаційна структура та функціональні повноваження Міністерства фінансів України

  Місце Міністерства фінансів України в системі органів державної влади у сфері фінансової діяльності, його права та обов'язки, структура. Міністерство фінансів як контролер руху фінансових ресурсів держави та суб’єкт головної стадії бюджетного процесу.
  
  курсовая работа [55,2 K], добавлен 03.03.2015
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам