Судові рішення в адміністративному судочинстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський університет туризму, економіки і права

Кафедра загальноюридичних дисциплін, цивільного права та правового забезпечення туризму

Реферат

з дисципліни «Адміністративне судочинство»

Судові рішення в адміністративному судочинстві

Виконала: Трембач Ольга Анатоліївна

Київ-2022 рік



План

1. Поняття та значення інституту виконання судових рішень. Судовий контроль

2. Механізм виконання рішень суду у адміністративному процесі

3. Проблеми виконання судових рішень адміністративних судів в Україні

Висновок

Список літератури



1. Поняття та значення інституту виконання судових рішень. Судовий контроль

Виконання судових рішень є завершальною стадією провадження в адміністративному судочинстві, сутність якого полягає в практичній реалізації рішення (приписів) суду щодо захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.

Виконання судових рішень -- це функція суду, субґєктів владних повноважень, їх посадових осіб, здійснення якої потребує реалізації відповідних процесуальних дій. При цьому головна роль у виконанні судових рішень відводиться суду. Саме суддя адміністративного суду одноособово вирішує питання, повґязані з виконанням судових рішень (ч. 5 ст. 257 КАСУ), крім питання про поворот виконання судового рішення, якщо воно вирішується судом апеляційної чи касаційної інстанції (ч. 1 ст. 265 КАСУ).

До питань, повґязаних з виконанням судових рішень, належать:

1. про видачу виконавчого листа, про виправлення помилки в ньому або визнання його таким, що не підлягає виконанню (ст. 258 КАСУ);

2. про видачу дубліката виконавчого листа у разі його втрати (ст. 260 КАСУ);

3. про поновлення пропущеного строку для предґявлення виконавчого листа до виконання (ст. 261 КАСУ);

4. про визнання мирової угоди між стягувачем і боржником (сторони виконавчого провадження) або про прийняття відмови стягувача від примусового виконання і закінчення, в цьому звґязку, виконавчого провадження (ст. 262 КАСУ);

5. про відстрочення і розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення (ст. 263 КАСУ);

6. про заміну сторони виконавчого провадження (ст. 264КАСУ);

7. про поворот виконання судового рішення (за ст. 265КАСУ);

8. про витребування звіту від субґєкта владних повноважень про виконання судового рішення (ст. 267 КАСУ);

9. вирішення інших питань щодо забезпечення виконання судових рішень.

Судові рішення в адміністративній справі є обовґязковими до виконання на всій території України з моменту набрання ними законної сили або їх належить виконати негайно з метою забезпечення прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, а також забезпечення адміністративного позову. Якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця, своєю ухвалою, відповідно до ст. 170 КАС України, розґяснює рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

У разі поновлення судом апеляційної інстанції строку апеляційного оскарження автоматично продовжується строк набрання судовим рішенням законної сили до закінчення апеляційного розгляду справи. В такому випадку одночасно вирішується питання про зупинення виконання судових рішень на час апеляційного розгляду справи (ст. 257 КАСУ).

Судове рішення в адміністративній справі звертається до виконання судом, який виніс це рішення шляхом:

-- розґяснення змісту, порядку і строку його виконання;

? визначення в необхідних випадках способу, строку і порядку виконання у самому судовому рішенні;

? покладення обовґязків на відповідних субґєктів владних повноважень щодо забезпечення виконання рішення;

-- видання виконавчого листа.

За загальним правилом, судові рішення виконуються добровільно. Проте не виключений і примусовий порядок їх виконання, який здійснюється за правилами, встановленими Законом України «Про виконавче провадження». Зазначеним Законом встановлено загальний порядок виконання судових рішень про стягнення майна чи грошових коштів з боржника (глави 5--6 Закону), про зобовґязання відповідача--субґєкта владних повноважень вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення (ст. 76 Закону), про примусове виселення зі службового житла, якщо це повґязано з відносинами публічної служби (ст. 79 Закону), про примусовий розпуск (ліквідацію) обґєднання громадян (ст. 82 Закону) тощо.

Однак, практика може виявити недостатність положень Закону «Про виконавче провадження» для ефективного виконання судових рішень в адміністративних справах. Цілком ймовірно, зазначають вони, що виконання судових рішень адміністративних судів вимагатиме вироблення спеціальних процедур у виконавчому провадженні. На підтвердження цієї думки, не вдаючись до поглибленого аналізу, слід зазначити, що у ст. 19 КАС України передбачено підсудність адміністративних справ щодо примусового розпуску, ліквідації політичної партії, а ст. 82 Закону «Про виконавче провадження» встановлені загальні умови виконання рішення про заборону діяльності лише обґєднання громадян, але правовий статус політичних партій і обґєднань громадян суттєво різниться і може виникнути питання щодо механізму виконання рішення адміністративного суду про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії, оскільки Законом «Про виконавче провадження» умови і порядок виконання рішення про заборону політичної партії не врегульовано.

Підставою для здійснення провадження примусового виконання рішень є виконавчий лист як один із видів виконавчих документів. Згідно зі ст. 19 Закону «Про виконавче провадження», у виконавчому документі повинні бути зазначені:

1. назва документа -- виконавчий лист, дата видачі та найменування адміністративного суду, прізвище та ініціали судді, що видав лист;

2. дата і номер судового рішення, за яким видано виконавчий лист;

3. найменування стягувача і боржника, їх адреси, дата і місце народження боржника, його місце роботи (для громадян), номери рахунків у кредитних установах (для юридичних осіб);

4. резолютивна частина судового рішення;

5. дата набрання чинності рішенням;

6. строк предґявлення виконавчого листа до виконання. Виконавчий лист має бути підписаний суддею і скріплений печаткою.

Згідно зі ст. 258 КАС України за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, видається один виконавчий лист за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно. Якщо судове рішення ухвалене на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд може видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати з кожним із них.

У разі коли суд припустився помилки при оформленні виконавчого листа або видав його помилково, стягувач (позивач) або боржник (відповідач) мають право звернутися до суду, який видав виконавчий лист, із заявою про виправлення помилки у виконавчому листі або про визнання його таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за таким виконавчим листом (ч. 2 ст. 259 КАС України).

Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу, якою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обовґязок боржника відсутній повністю чи частково у звґязку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом (ч. 4 ст. 259 КАС України).

У разі втрати оригіналу виконавчого листа адміністративний суд, який видав виконавчий лист, за заявою стягувача або поданням державного виконавця може видати його дублікат. Заява (подання) про видачу дубліката розглядається протягом десяти днів у судовому засіданні з повідомленням стягувача або державного виконавця, що звернулися із заявою (поданням), та осіб, які беруть участь у справі.

Виконавчий лист (дублікат виконавчого листа) можна предґявити до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили, а коли судове рішення належить виконати негайно -- з наступного дня після його ухвалення. Наслідком пропуску зазначеного строку для предґявлення виконавчого листа до виконання є відмова державного виконавця у прийнятті до провадження виконавчого листа, про що державний виконавець виносить відповідну постанову. Однак стягувач, який пропустив строк предґявлення виконавчого листа до виконання, може звернутися до адміністративного суду, який видав виконавчий лист, або адміністративного суду за місцем виконання судового рішення із заявою про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Якщо суд визнає поважними причини порушення строку, то пропущений строк ухвалою суду може бути поновлено.

На стадії виконавчого провадження сторони (стягувач і боржник) можуть примиритися. Примирення можливе у двох формах:

1. у формі укладення між сторонами виконавчого провадження мирової угоди -- як добровільної письмової згоди сторін спору про свою домовленість щодо мирного врегулювання спору без подальшого втручання суду або примусового виконання. Мирова угода може стосуватися лише прав, свобод, інтересів та обовґязків сторін і предмета адміністративного позову. Мирова угода повинна бути визнана (затверджена) судом, про що постановляється відповідна ухвала, яка є підставою для закінчення виконавчого провадження та його закриття;

2. у формі заяви стягувача (позивача) про відмову від примусового виконання, яке повинно бути прийнято судом, про що постановляється відповідна ухвала, яка є підставою для закінчення виконавчого провадження та його закриття.

Мирова угода або заява про відмову від примусового виконання подається у письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення. Суд у десятиденний строк у судовому засіданні розглядає її з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Суд не визнає мирову угоду або не приймає відмову стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.

При виявленні обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), адміністративний суд, що видав виконавчий лист, за зверненням із поданням державного виконавця, а сторони виконавчого провадження -- із заявою або за власною ініціативою, у виняткових випадках, може відстрочити або розстрочити, змінити чи встановити інший спосіб чи порядок виконання судового рішення. Питання про це розглядається в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі.

Судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах - це особлива форма правосуддя, діяльність суду пов'язана із реалізацією судових актів у цивільних справах, яка здійснюється у формі «контрольного санкціонування» вчинення деяких процесуальних дій у виконавчому провадженні при розгляді цивільних справ, безпосереднього розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність виконавців, як важливої гарантії захисту права особи у післясудовому цивільному процесі та розгляді різних позовів, які стосується заходів примусового виконання рішень.

Виконання судового рішення є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду

Відповідно до ст. 129¹ Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Порядок звернення з скаргою для проведення судового контролю

Право на звернення зі скаргою

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Строки звернення зі скаргою

Скаргу може бути подано до суду:

? а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;

? б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Порядок розгляду скарги

Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права чи свободи заявника.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Виконання ухвали суду

Виконання ухвали суду є кінцевим єтапом судового контролю. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

судове рішення адміністративний

2. Механізм виконання рішень суду у адміністративному процесі

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Практика Європейського суду з прав людини говорить, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.

Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є: обов'язковість судового рішення (ст.129), суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст.129-1).

Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Так, статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Процесуальним законодавством визначено категорії справ, рішення в яких допускаються до негайного виконання або підлягають такому виконанню до набрання ними законної сили, тобто відразу після їх ухвалення, не очікуючи апеляційного перегляду справи. Статтею 371 КАС України встановлено, які судові рішення виконуються негайно.

Суд розглядає заяву про звернення рішення до негайного виконання в триденний строк у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах, так у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Виконання судового рішення може бути зупинене у випадках, визначених КАС України. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено КАС України.

Рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Особа може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.

У разі, якщо боржник добровільно почав виконувати судове рішення, звернення до суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення та його задоволення можливе як за відсутності виконавчого провадження, так і під час такого провадження (Постанова КАС ВС від 30.01.2020 № 819/150/17 (К/9901/18105/18)).

Примусове виконання рішення суду - згідно ч.4 ст.372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом в Україні є -- Закон України «Про виконавче провадження». Примусове виконання рішень суду покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом України «Про виконавче провадження» випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Невиконання судового рішення тягне за собою кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну відповідальність та застосування штрафних санкцій.

Кримінальна відповідальність настає за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, а також умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України (ст. 382 КК).

Адміністративна відповідальність настає за залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду або невжиття заходів до усунення зазначених в ній порушень закону, а так само несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу суду(ст.185^-6 КУпАП).

Цивільна відповідальність настає за завдання шкоди невиконанням судового рішення, тобто шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади або органу місцевого самоврядування (ст. 1173 ЦК), відшкодовується за загальними правилами, встановленими цивільним законодавством України.

Дисциплінарна відповідальність настає за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, а також за вчинок, який порочить особу як державного службовця або дискредитує заклад, установу, підприємство чи державний орган, в якому особа працює, в тому числі й за невиконання судових рішень.

Таким чином, встановлення юридичної відповідальності за невиконання судових рішень створює відповідний механізм, який дає реальну можливість судового захисту прав громадян і юридичних осіб.

3. Проблеми виконання судових рішень адміністративних судів в Україні

На сьогодні невиконання судових рішень в Україні стало фактично національною проблемою. Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на системності випадків невиконання чи несвоєчасного виконання рішень українських судів, ухвалених на користь заявників. Як результат, ЄСПЛ навіть запровадив спеціальну процедуру пілотного рішення з метою пришвидшення розгляду подібних справ.

Ситуація тільки ускладнюється, коли боржником за рішенням суду виступає держава. Звична для багатьох правників та ефективна взаємодія з приватними виконавцями в такому випадку не працює, оскільки законодавство виключає можливість виконання приватним виконавцем рішень, за якими боржником є держава, державні органи, державні підприємства, установи, організації. Крім того, в Україні продовжують діяти численні мораторії, які впливають на можливість виконання рішень у примусовому порядку.

Як результат, виконання чекають сотні рішень національних судів: від рішень про стягнення заборгованості на користь виробників «зеленої» електроенергії до рішень про поновлення на посаді державних службовців.

Виконання державою судових рішень майнового характеру

Процедура виконання державою рішень майнового характеру здійснюється у порядку так званого «безспірного» списання коштів за заявою стягувача про виконання рішення суду.

Рішення про стягнення коштів виконуються органами Казначейства у порядку черговості надходження документів стягувачів та в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків державного органу. Якщо ж кошти у зазначеного державного органу відсутні, то рішення виконується за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Загальний строк на списання коштів становить три місяці з моменту подання до Казначейства всіх необхідних документів. Варто зауважити, що у випадку порушення вказаного строку, стягувачу повинна виплачуватись компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми.

На практиці проблемним аспектом виконання державою рішень майнового характеру залишається затягування строків списання коштів, що зумовлено, насамперед, відсутністю або недостатністю бюджетного фінансування, великою кількістю судових рішень, які надходять на виконання Казначейству, а іноді і політичною складовою або іншими суб'єктивними причинами.

Так, згідно з інформацією Казначейства, станом на вересень 2021 року обліковуються 78 169 судових рішень, які підлягають виконанню, за якими стягнення з держави підлягає 6 187 138 999, 69 гривень.

Якщо Казначейство не виконує або затримує виконання рішення, стягувачі успішно оскаржують дії чи бездіяльність Казначейства до суду. При цьому, суди, як правило, не беруть до уваги аргументи Казначейства про можливість виконання судового рішення виключно в межах передбаченої законом про Державний бюджет України суми та у порядку черговості надходження виконавчих документів (постанова КАС ВС від 16 квітня 2020 року у справі № 818/1814/17).

Тим не менш, слід враховувати також велику завантаженість адміністративних судів та можливе затягування відповідачем розгляду судової справи.

Позиція ЄСПЛ з вказаного питання зводиться до того, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, виправдовуючи неспроможність виконати судове рішення про виплату боргу. Невиконання судового рішення не може бути виправдане відсутністю бюджетних видатків (рішення ЄСПЛ у справі «Шмалько проти України»).

Виконання державою судових рішень немайнового характеру

Виконання судових рішень немайнового характеру, боржником за якими є органи державної влади, їх територіальні підрозділи та посадові особи, здійснюється Відділами примусового виконання рішень відповідних підрозділів Міністерства юстиції України.

Останнім часом найбільш розповсюдженою категорією рішень немайнового характеру, які знаходяться на виконанні, є рішення про поновлення на посадах люстрованих чиновників, звільнених прокурорів та державних службовців.

Однак нерідко рішення немайнового характеру не виконуються державою у зв'язку із відсутністю політичної волі. Інколи ж державні органи виконують рішення судів немайнового характеру досить специфічно. Така ситуація склалась із виконанням рішень про поновлення на посадах прокурорів, звільнених за реформою прокуратури у зв'язку, наприклад, із поданням заяви про переведення невстановленої форми або не проходження модного з етапів атестації. Суди поновлювали таких прокурорів на рівнозначних посадах в Офісі генерального прокурора. Однак Офіс виконував та продовжує виконувати такі рішення своєрідно, поновлюючи працівників у вже неіснуючій Генеральній прокуратурі України. Тобто фактичного виконання рішення суду та допуску прокурорів до раніше виконуваної ними роботи не відбувається.

Невиконання судових рішень, на жаль, не несе серйозних наслідків для держави як боржника. У разі невиконання рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф у максимальному розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 5 100 грн. У разі повторного невиконання рішення без поважних причин державний орган або посадову особу очікує штраф у подвійному розмірі, тобто 10 200 грн.

Не варто забувати і про інструмент, який застосовується в адміністративному процесі: судовий контроль за виконанням рішень. Суд може (однак не зобов'язаний) покласти на суб'єкт владних повноважень обов'язок подати звіт про виконання судового рішення. У разі невиконання такого обов'язку суд може накласти на керівника суб'єкта владних повноважень-боржника штраф у сумі від 20 до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2021 рік від 45 400 до 90 800 грн.) Ухвала суду про накладення штрафу направляється для виконання до державної виконавчої служби. Однак, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, суди неохоче застосовують такий процесуальний інструмент.

Законодавство також передбачає можливість звернення виконавця до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення за ст. 382 Кримінального кодексу України. Однак вказана стаття передбачає відповідальність саме за умисне невиконання або перешкоджання виконанню судового рішення. У зв'язку з цим притягнення до кримінальної відповідальності за невиконання державою рішення суду в українських реаліях є практично неможливим.

Отже, наразі в Україні відсутня реальна та невідворотна відповідальність за невиконання судового рішення, що надає суб'єктам владних повноважень можливість ігнорувати рішення судів або ж затягувати їх виконання. Водночас, обов'язковість судових рішень є однією із найважливіших складових, на яких ґрунтується верховенство права у державі. Тому актуальним залишається питання створення дієвого механізму притягнення посадових осіб суб'єктів владних повноважень до відповідальності за невиконання рішень судів.



Висновок

На сьогодні, на мою думку, доцільним та логічним було б створити службу судових виконавців, які б організаційно не залежали від Міністерства юстиції та радше були наближені до судової гілки влади. Адже пріоритетом у їх діяльності є відновлення порушеного права на підставі судового рішення. Таким чином, і суд, і виконавці будуть пов'язані єдиною метою.

Тобто запровадження при судах служби судових виконавців в першу чергу покращило б судовий контроль за виконанням рішень судів, а також пришвидшило б саму процедуру виконання рішень судів, що стало б запорукою зміцнення довіри до судової влади.

Ключовим у цьому напрямку має стати внесення змін до спеціального законодавства, яким визначено правові основи діяльності та статус виконавців, а також у процесуальні норми, якими визначено порядок виконання рішень судів.

Можна дискутувати з приводу того, кому саме мають підпорядковуватись такі виконавці: чи безпосередньо входити до апарату суду, чи стати окремим підрозділом Державної судової адміністрації України. Однак, згідно з положеннями ст. ст. 151-152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до повноважень ДСА України поки що не входить функція виконання рішень судів. Діяльність судової адміністрації спрямована на врегулювання організаційних та фінансових питань щодо функціонування органів судової влади.

Водночас проблема виконання рішень судів та забезпечення ефективного судового захисту громадян є актуальним та перспективним напрямком діяльності держави, потрібно вивчити питання створення судових виконавців, зібравши думки науковців та практиків судової спільноти та дійти до єдиного правильного рішення.

Завершальною стадією судової реформи має стати саме реформування інституту виконання рішень судів та органів, покликаних здійснювати ці функції.

Перспективним також видається внесення змін до процесуальних норм, (у КАС України -- ст. ст. 116, 117), якими передбачено забезпечення позову шляхом обов'язкового зупинення рішень органів державної влади у тих випадках, коли такі рішення оскаржуються. Зупинення дії рішень повинно тривати до набуття рішення суду у таких справах законної сили. Така норма гарантуватиме у правозастосуванні ухвалення лише правомірних рішень суб'єкта владних повноважень та зменшить кількість судових справ, рішень суду та виконавчих проваджень.



Список літератури

1. Конституція України

2. Кодекс адміністративного судочинства України

3. Закон України «Про судоустрій і статус суддів»

4. Кодекс України про адміністративне правопорушення

5. Кримінальний кодекс України

6. Цивільний кодекс України

7. Закон України «Про виконавче провадження»

Размещено на Allbest.ru

...