Принцип процесуальної економії у системі засад цивільного судочинства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Принцип процесуальної економії у системі засад цивільного судочинства

Терех О.А.

кандидат юридичних наук, асистент кафедри цивільного процесу Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Анотація

Ефективне здійснення правосуддя та поновлення порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод та інтересів учасників справи в порядку цивільного судочинства видається неможливим без чіткого дотримання судом та учасниками засад цивільного судочинства. Засади цивільного судочинства являють собою цілісну систему пойменованих та непойменованих принципів, що мають не лише декларуватися, але й в повній мірі реалізовуватися на практиці. правосуддя цивільний економія

У статті досліджується принцип процесуальної економії у системі засад цивільного судочинства як один із непойменованих принципів цивільного судочинства, що незважаючи на це, реалізовується на практиці та виступає одним із орієнтирів відправлення правосуддя. Автор досліджує даний принцип у поєднанні з іншими засадами цивільного судочинства, зокрема засадами пропорційності, розумності строків та неприпустимості зловживання процесуальними правами. Окрема увага приділяється структурі аналізованого принципу. За результатами дослідження, автором сформульовані висновки, що носять комплексний характер та можуть стати основною подальших наукових пошуків щодо реалізації принципу процесуальної економії.

Ключові слова: принципи цивільного судочинства, принцип процесуальної економії, принцип пропорційності, принцип розумності строків, принцип не зловживання процесуальними правами, процесуальна економія часу, процесуальна економія засобів.

Анотація

Effective administration of justice and restoration of violated, unrecognized or contested rights, freedoms and interests of the participants in the civil proceedings appear to be impossible without clear observance of the principles of civil proceedings by the court and participants. The principles of civil justice represent a complete system of named and unnamed principles that must not only be declared, but also fully implemented in practice. The article examines the principle of procedural economy in the system of principles of civil justice as one of the unnamed principles of civil justice, which, despite this, is implemented in practice and acts as one of the guidelines for the administration of justice. The author examines this principle in combination with other principles of civil justice, in particular, the principles of proportionality, reasonableness of terms, and inadmissibility of abuse of procedural rights. Particular attention is paid to the structure of the analyzed principle. Based on the results of the research, the author formulated conclusions that are of a complex nature and can become the basis of further scientific research on the implementation of the principle of procedural economy.

Keywords: principles of civil proceedings, principle of procedural economy, principle of proportionality, principle of reasonableness of terms, principle of non-abuse of procedural rights, procedural economy of time, procedural economy of resources.

Актуальність. Здійснення правосуддя у цивільних справах має відповідати всім національним та європейським стандартам якості з метою реалізації прав учасників провадження, а також забезпечення їх охорони та захисту у порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України). При цьому відправлення правосуддя здійснюється не лише з урахуванням правових норм, що регулюють той чи інший процесуальний інститут, але й з урахуванням правових засад. Одним із принципів відправлення правосуддя є принцип процесуальної економії, який будучи непойменованим у ЦПК України реалізовується на практиці з урахуванням інших процесуальних орієнтирів. Таким чином, з огляду на практичне застосування принципу процесуальної економії, особливо актуальним видається дослідження його змісту, а також виокремлення його місця у загальній системі засад цивільного судочинства.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблематика принципу процесуальної економії є мало дослідженою у національній правовій доктрині. Відзначимо, що певні аспекти даної засади досліджувались у працях таких вчених як Короєд С.О., Кройтор В.А., Луспеник Д.Д., Черменов Д.В., Штефан М.Й., та інші. Разом із тим, комплексно дана правова засада не вивчалася. Так само, не досліджувалося й місце даної засади у системі принципів цивільного судочинства.

Мета статті полягає у тому, щоб провести комплексне дослідження засади процесуальної економії у цивільному судочинстві, з'ясувати її місце серед інших принципів цивільного судочинства, а також встановити її структуру та характерні особливості.

Виклад основного матеріалу. Статтею 2 ЦПК України визначається система засад цивільного судочинства, що виступають орієнтирами здійснення правосуддя по цивільних справах. Національною правовою доктриною надаються диференційовані визначення категорії "засади цивільного судочинства", що обумовлюється основоположною категорією, яка визначається основою для проведення відповідного тлумачення. Відповідно до Великого тлумачного словника сучасної української мови під "засадою" розуміється вихідне, головне положення, принцип; основа світогляду, правило поведінки, в свою чергу під "принципом" - основне вихідне положення якої-небудь наукової системи, теорії, ідеологічного напряму тощо [1, с. 1125]. Фактично за такого підходу категорії "принцип" та "засада" виступають ідентичними за своїм змістом та суттю.

Разом із тим, правовою доктриною не схвалюється окреслений вище підхід до тлумачення засад цивільного судочинства. До прикладу, вчений М.Й. Штефан встановлював, що для визначення категорії "засади цивільного судочинства" недоцільним є використання категорій "ідея", "уявлення", "основа", "положення", "погляд", оскільки вони, повністю не розкривають їх суті й змісту, отже, потребують пояснень, крім того, залишають поза увагою, що являють собою такі положення, основи [2, с. 37]. У свою чергу вчений Комаров В.В. встановлює що в основу дефініції "засади цивільного судочинства" варто покладати категорію "вимоги" необхідної поведінки як соціального орієнтиру, в якій закладено в самому загальному вигляді зміст суспільної необхідної поведінки, підкреслюючи тим самим імперативний характер даного поняття [3, с. 117]. Вважаємо, що такий підхід до тлумачення категорії засади цивільного судочинства є релевантним, адже засади є обов'язковими до свого застосування та виконання, а також виступають загальними орієнтирами правового регулювання окремих процесуальних інститутів.

З огляду на це, переконані, що засади цивільного судочинства варто тлумачити як загальнообов'язкові вимоги та загальноправові орієнтири до поведінки учасників судового розгляду, суду, а також основу правового регулювання суспільних відносин у сфері здійснення правосуддя по цивільних справах. Окрім того, на основі наведеного вище визначення категорії "засади цивільного судочинства" вважаємо за доречне виокремити ряд ознак, яким вказана категорія відповідає.

По-перше, засади цивільного судочинства є нормативними, що обумовлюється закріпленням останніх у ЦПК України. При цьому, засади цивільного судочинства можуть мати як пойменований, так і непоіменований вигляд та закріплюватися одразу у декількох статтях ЦПК, де принаймні одна має загальний характер, тобто встановлює суть конкретної засади цивільного судочинства, без прив'язки до конкретного процесуального інституту у якому вказана засада буде реалізовуватися, а інші визначають особливості впровадження тієї чи іншої засади у рамках конкретного процесуального інституту. Більшість засад цивільного судочинства є поіменованими та прямо закріплюються у ЦПК України. Разом із тим існує й ряд непоіменованих засад, серед яких виокремлюють й засаду процесуальної економії.

По-друге, засади цивільного судочинства носять загальний та в міру абстрактний характер, що обумовлюється їх стабільністю та відносною незмінністю. Відтак, зміст засад відправлення правосуддя органічно взаємодіє із наявним правопорядком, а також політикою держави щодо визначення людино орієнтованих підходів до здійснення правосуддя по цивільних справах. Таким чином, засади здійснення правосуддя по цивільних справах переглядаються та змінюються виключно у тому випадку, якщо відбувається суттєва трансформація політики держави та побудова нових правових орієнтирів.

По-третє, засади цивільного судочинства є імперативними за своєю суттю, що обумовлюється їхньою загальнообов'язковістю як для суду, так і для учасників судового процесу. Окрім того, у випадку, якщо конкретна процесуальна норма сформульована нечітко, або у конкретному процесуальному випадку незрозумілим видається, як конкретна норма має застосовуватися на практиці, саме засади цивільного судочинства виступають тими орієнтирами, що мають застосовуватися при вирішенні того чи іншого процесуального питання.

По-четверте, засади цивільного судочинства носять регулятивний та інтерпретаційний характер. При цьому регулятивний характер засад цивільного судочинства полягає у тому, що вони спрямовані на правове регулювання суспільних відносин, що виникають при відправленні правосуддя по цивільних справах, у свою чергу інтерпретаційний характер полягає у можливості через засади цивільного судочинства здійснювати тлумачення правових норм з метою коректного їх застосування.

Таким чином, можемо констатувати, що засади цивільного судочинства є загальнообов'язковими вимогами та загальноправовими орієнтирами до здійснення правосуддя по цивільних справах, що відповідають ряду ознак, які були виокремленні вище.

Однією із непойменованих засад цивільного судочинства виступає засада процесуальної економії, що незважаючи на її характер, має важливе процесуальне значення. ЦПК України, не надає нормативного визначення того, що слід вважати, під засадою процесуальної економії. Разом із тим, у національній правовій доктрині вже традиційно склалися диференційовані підходи до розуміння того, що слід розуміти, під засадою процесуальної економії.

Відтак, на думку вченого Канюка І.М. процесуальна економія - це ідея, спрямована на підвищення ефективності процесуальної форми шляхом її раціоналізації через пришвидшення, спрощення та здешевлення. Принцип процесуальної економії має дві форми впливу на цивільне судочинство: нормативну (через удосконалення законодавства) й організаційно-управлінську (через підвищення ефективності організації праці), але, незважаючи на важливість процесуальної економії, статус цієї ідеї донині не визначений [4, с. 8]. Таким чином, суть процесуальної економії за даного підходу полягає у тому, щоб пришвидшити судовий процес, при цьому не впливаючи на його якість та забезпечити реалізацію процесуальних прав учасників цивільного судочинства.

У свою чергу, вчений С.О. Короєд робить висновок, що процесуальна економія - це категорія, яка характеризується, з одного боку, таким станом цивільного процесуального регулювання, який дозволяє суду при мінімальній витраті засобів і зусиль забезпечити правильне і швидке вирішення спорів, а з іншого - результатом цивільної процесуальної діяльності, який зумовлюється найбільш повним і раціональним застосуванням процесуальних засобів відповідно до завдання і мети цивільного судочинства, тобто коли цивільну справу розглянуто правильно і в скорочені строки, при цьому з розумною економією сил і засобів [5, с. 130]. Вважаємо, що дане визначення до позначення засади процесуальної економії видається оптимальним з точки зору його змістовного наповнення, однак дещо переобтяженим з огляду на дійсне розуміння його суті.

Таким чином, на наше переконання, принцип процесуальної економії варто тлумачити, як непоіменовану засаду цивільного судочинства, що полягає у використанні судом та учасниками судового розгляду менших процесуальних засобів задля досягнення кращих процесуальних результатів. Отже, суть процесуальної економії полягає у тому, щоб спростити судове провадження, зробити його менш обтяжливим для учасників судового процесу та суду.

Вважаємо, що засада процесуальної економії характеризується рядом ознак, серед яких можемо виокремити те, що:

-по-перше, вказана засада у пойменованому вигляді не відображається у ЦПК України, відтак, вона носить непойменований та певною мірою абстрактний характер;

- по-друге, засада процесуальної економії є імперативною до свого застосування, при цьому імперативність останньої опосередковується окремими процесуальними нормами, які тієї чи іншою мірою закріплюють її зміст;

-по-третє, засада процесуальної економії тісно пов'язана із поіменованими засадами цивільного судочинства, що обумовлюєтеся комплексністю її застосування.

Відзначимо, що в аспекті вибудуваних взаємозв'язків між засадою процесуальної економії та пойменованими засадами цивільного судочинства можемо констатувати, що у національній правовій доктрині склалися диференційовані підходи щодо тих взаємозв'язків, які мають місце. До прикладу, вчена Коханська М. встановлює, що відповідно до чинного національного законодавства процесуальна економія відображається через вимоги своєчасності та доступності судочинства (простота процесуальних засобів, оптимальна вартість процесу, врахування інтересів бідних верств населення тощо), що за умови дотримання всіма суб'єктами процесу цивільної процесуальної форми, недопустимості зловживання правами, неупередженості суду у здійсненні судочинства та застосування дискреційних повноважень забезпечує ефективність судочинства [6, с. 17]. Фактично за вказаного підходу принцип процесуальної економії видається найтісніше пов'язаним із такими пойменованими принципами цивільного судочинства як розумні строки та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

У свою чергу, на думку вченої М. Ясинської, принцип процесуальної економії передбачає, що суд має ефективно захистити право, унеможлививши повторний позов; належність обраного позивачем способу захисту права суд перевіряє в чотири етапи, або стадії: з яких саме правовідносин сторін виник спір; чи передбачено обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачено законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах; суд відмовить у позові, якщо, перевіривши обставини, зробить висновок, що обраний спосіб захисту є неефективним відповідно до викладеної в позові вимоги [7].

З огляду на доктринальні підходи, що були викладенні вище, констатуємо, що на наше переконання, принцип процесуальної економії видається найтісніше пов'язаним з такими засадами цивільного судочинства як пропорційність, розумність строків та неприпустимість зловживання процесуальними правами. Відтак, з метою комплексного дослідження принципу процесуальної економії, у тому числі й в аспекті системи засад цивільного судочинства вважаємо за доцільне нижче проаналізувати його правовий зміст у контексті поєднання із іншими перерахованими вище засадами цивільного судочинства.

Щодо засади процесуальної економії у контексті її реалізації з принципом пропорційності, то відзначимо, що у вказаному аспекті процесуальна економія зводиться до необхідності дотримання розумного балансу між інтересами правосуддя, інтересами учасників справи, а також ухвалення законних та обґрунтованих судових рішень за результатами судового розгляду. На думку, вченого С. Погребняка, принцип пропорційності ґрунтується на конституційних принципах правової держави і верховенства права (ст. ст. 1, 8 Конституції України) і може бути визначений як загальний принцип права, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав повинні бути істотними, а засоби їх досягнення - обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються [8, с. 333]. Таким чином, процесуальна економія, що реалізовується у контексті цивільно-правової пропорційності полягає у тому, що обов'язково має дотримуватися розумний баланс протилежних інтересів учасників справи, а також суспільства та держави, із застосуванням розумних, а не надмірних процесуальних обтяжень.

У свою чергу, вчений Д. Луспеник визначає пропорційність як досягнення у правотворчості балансу інтересів людини і суспільства [9, с. 17]. Таким чином, пропорційність полягає у підтриманні балансу, релевантності та розумності процесуальних обтяжень й обмежень, що покладаються на учасників суспільної взаємодії.

Відзначимо, що принцип процесуальної економії у контексті пропорційності не залишився поза увагою й практики Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у справі "Оджалан (Ocalan) проти Туреччини" ЄСПЛ зазначив, що усій практиці ЄСПЛ притаманний пошук справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогою захисту особистих фундаментальних прав. При цьому, при дослідженні правомірності обмежень прав людини ЄСПЛ застосовується так званий тест на пропорційність, що включає в себе декілька складових, зокрема з'ясування: 1) чи передбачені обмеження прав людини, що мали місце, законом; 2) якою була мета обмеження відповідних прав; 3) чи була встановлена мета обмеження прав людини легітимною; 4) чи застосовані обмеження були співмірні із такою метою і чи не порушився при цьому баланс приватних інтересів конкретної особи та загального публічного інтересу [10].

Відтак, принцип процесуальної економії буде реалізований лише у тому випадку, якщо обмеження прав, що покладалися на приватного суб'єкта були законними, їх застосування здійснювалося із легітимною метою, окрім того дотримувався баланс між метою застосування обмежень прав людини та публічним інтересом загалом. Таким чином, з урахуванням викладеного вище можемо констатувати, що принцип процесуальної економії буде реалізованим у випадку дотримання розумного балансу між приватними й публічними інтересами, а форма відправлення правосуддя й спосіб судового захисту будуть корелювати із особливостями предмету спору, ціною позову, судовими витратами, пов'язаними із відповідними процесуальними діями, складністю справи, значенням розгляду справи для сторін, а також часом необхідним для їх вчинення.

У продовження дослідження принципу процесуальної економії у системі засад цивільного судочинства, вважаємо за доречне, зупинитися на його реалізації у поєднанні із засадою розумних строків. Відзначимо, що вчений Р.О. Стефанчук під цивільним процесуальним строком розуміє встановлений законом або судом період часу, впродовж якого може або повинна бути здійснена певна процесуальна дія учасником цивільного процесу [11, с. 85]. Відтак, процесуальний строк - це певний період часу, впродовж якого учасники справи реалізовують свої процесуальні права та обов'язки, а суд здійснює правосуддя.

Науковець О.В. Андрійчук зазначає, що під розумним строком слід розуміти сукупність процесуальних строків, встановлених процесуальним законом для справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів без необґрунтованих зволікань, перебіг яких розпочинається з дня відкриття провадження у справі, а закінчується набранням законної сили остаточним рішенням або його виконанням [12, с. 14]. Разом із тим, на наше переконання, такий підхід до тлумачення засади розумних строків не видається доцільним, адже за основу береться не темпоральний, а більшою мірою змістовний критерій відправлення правосуддя.

З огляду на це, вважаємо, що засада розумності строків полягає у дотриманні часу необхідного та достатнього для вчинення певної процесуальної дії чи прийняття конкретного процесуального рішення. При цьому, розумним буде вважатися той строк, за якого приймаються процесуальні рішення, а процесуальні дії вчиняються без будь -яких необґрунтованих зволікань та затягувань.

У даному контексті процесуальна економія полягає у тому, що сторони провадження мають реалізовувати надані їм процесуальні права та обов'язки без зволікань, з витрачанням найкоротших процесуальних строків на їх втілення, а суд, будучи незалежним та неупередженим арбітром, має слідкувати за тим, щоб сторони провадження не зловживали своїми процесуальними правами, не затягували судовий процес та відправляти правосуддя у найкоротший можливих строк.

Відзначимо, що засада процесуальної економії також видається нерозривно пов'язаною із засадою неприпустимості зловживання процесуальними правами. Вчений В.С. Петренко визначає зловживання процесуальними правами як здійснення цивільних прав виключно з наміром заподіяти шкоду іншій особі, дії в обхід закону, а також інше завідомо несумлінне здійснення цивільних прав [13]. Разом із тим, вважаємо недоцільним розглядати зловживання процесуальними правами у контексті реалізації саме цивільних прав особи, адже право матеріальне не є тотожним праву процесуальному. Відтак, розглядаючи зловживання процесуальними правами, доцільним видається вести мову саме про цивільні процесуальні права.

Вчена Н. Шебанова зазначає, що зловживання процесуальними правами часто ототожнюється із практикою затягування судового процесу і розглядається як різновид дій чи поведінки сторони, що перешкоджає судовому розгляду. Також автор виділяє деякі види зловживання процесуальними правами в судовій процедурі вирішення спорів, яке включає зловживання правом на позов, зловживання правом на захист і зловживання окремими процесуальними правами [14].

Вважаємо, що такий підхід до розгляду зловживання процесуальними правами є доречним, з огляду на те, що до уваги береться саме процесуальна поведінка учасників справи, а також їх процесуальні дії, що спрямовані на затягування процесу судового розгляду. Відтак, засада процесуальної економії буде реалізована тоді, коли всі учасники не зловживатимуть своїми процесуальними правами, реалізовуватимуть їх у найоптимальніший спосіб, не затягуючи судовий розгляд, а навпаки сприяючи суду у здійсненні правосуддя.

Таким чином, можемо констатувати, що засада процесуальної економії взаємопов'язана із рядом інших засад цивільного судочинства, зокрема пропорційністю, розумними строками та не зловживанням процесуальними правами.

З огляду на викладене вище можемо констатувати, що принцип процесуальної економії зводиться до необхідності дотримання економії часу та економії засобів. При цьому, процесуальна економія часу полягає у дотриманні розумних строків розгляду цивільних справ, а також розумних строків здійснення учасниками справи процесуальних дій. У свою чергу, процесуальна економія засобів полягає у використанні учасниками та судом тих процесуальних інструментів, що видаються необхідними та достатніми для реалізації своїх процесуальних прав та обов'язків, а також завдань цивільного судочинства. Відтак, констатуємо, що структурно принцип процесуальної економії складається із двох основних блоків і лише поєднання їх на практиці буде сприяти реалізації принципу процесуальної економії.

Висновки

Таким чином, провівши дослідження засади процесуальної економії у системі засад цивільного судочинства можемо зробити ряд висновків.

1. У національній правовій доктрині існують диференційовані підходи до трактування категорії "засади цивільного судочинства". З огляду на визначені правовою доктриною підходи до тлумачення окресленої категорії, нами було встановлено, що засади цивільного судочинства варто розуміти як загальнообов'язкові вимоги та загально правові орієнтири до поведінки учасників судового процесу, суду, а також основу правового регулювання суспільних відносин у сфері здійснення правосуддя по цивільних справах. При цьому, засади цивільного судочинства характеризуються рядом ознак, серед яких можна виокремити: нормативність, загальність, імперативність, а також регулятивність та інтерпретаційність.

2. Принцип процесуальної економії варто тлумачити як непоіменовану засаду цивільного судочинства, що полягає у використанні судом та учасниками судового розгляду менших процесуальних засобів та коротших процесуальних строків задля досягнення кращих процесуальних результатів. Вказана засада характеризується тим, що є непойменованою, імперативною та тісно взаємодіє з іншими засадами цивільного судочинства. На наше переконання, принцип процесуальної економії видається найтісніше пов'язаним з такими засадами цивільного судочинства як пропорційність, розумність строків та неприпустимість зловживання своїми процесуальними правами.

3. Взаємодія принципу процесуальної економії та пропорційності полягає у тому, що перший буде реалізованим лише тоді, коли відбуватиметься дотримання розумного балансу між приватними й публічними інтересами, а форма відправлення правосуддя й спосіб судового захисту будуть корелювати із особливостями предмету спору, ціною позову, судовими витратами, пов'язаними із відповідними процесуальними діями, складністю справи, значенням розгляду справи для сторін, а також часом необхідним для їх вчинення.

4. Принцип процесуальної економії у контексті розумних строків полягає у дотриманні часу необхідного та достатнього для вчинення певної процесуальної дії чи прийняття конкретного процесуального рішення. Відтак, строки не мають затягуватися, а будучи об'єктивними сприяти сторонам у реалізації їх процесуальних прав, а суду у здійсненні правосуддя. У свою чергу, аналізована нами засада в аспекті принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами буде реалізована тоді, коли всі учасники судового процесу не зловживатимуть своїми процесуальними правами, реалізовуватимуть їх у найоптимальніший спосіб, не затягуючи судовий розгляд, а навпаки сприяючи суду у здійсненні правосуддя.

5. Структурно принцип процесуальної економії був нами розглянутий у контексті дотримання процесуальної економії часу, а також процесуальної економії засобів. При цьому суть процесуальної економії часу зводиться до того, що дотриманню підлягають розумні строки здійснення судочинства у цивільних справах. У свою чергу процесуальна економія засобів опосередковується використанням учасниками справи, а також судом тих процесуальних інструментів, що сприятимуть досягненню поставленої процесуальної мети.

Список використаних джерел

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. Київ: Ірпінь: ВТФ "Перун", 2005. 1728 c.

2. Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: академічний курс: підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. Київ: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2005. 624 с.

3. Курс цивільного процесу: підручник. В.В. Комаров, В.А. Бігун, В.В. Баранкова та ін.; за ред. В.В. Комарова. Харків: Право, 2011. 1352 с.

4. Канюк І.М. Принцип процесуальної економії в кримінальному судочинстві України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. Одеса, 2015. 22 с.

5. Короєд С.О. Процесуальна економія як передумова ефективності цивільного судочинства. Електронне наукове фахове видання "Порівняльно-аналітичне право". 2013. № 3-1. С. 128-131

6. Коханська М. Принципи цивільного судочинства, які забезпечують своєчасність судового розгляду. Підприємництво, господарство і право. 2018. № 9. С. 14-18.

7. Ясинська М. Неналежний спосіб захисту як підстава відмови у позові. Юридична практика. 2021. № 21-22 (1222-1223)

8. Погребняк С.П. Основоположні принципи права: дис. д-ра юрид. наук: 12.00.01. Харків, 2009. 433 с.

9. Луспеник Д.Д. Верховенство права - "новий" старий принцип цивільного судочинства: співвідношення із принципом законності. Право України. 2017. № 8. С. 9-2

10. Рішення Європейського суду з прав людини від 12.05.2005. № 46221/99. URL: http://search.ligazakon.ua/l doc2.nsf/link1/SO2560.html

11. Цивільний процес: навч. посіб. А.В. Андрушко, Ю.В. Білоусов, Р.О. Стефанчук, О.І. Угриновська та ін.; за ред. Ю.В. Білоусова. Київ: Прецедент, 2006. 293 с

12. Андрійчук О.В. Процесуальні строки у цивільному процесі України: автореф. дис. канд. юрид. наук. Київ, 2009. 20 с.

13. Петренко В.С. Механізми запобігання та протидії зловживанню процесуальними правами у цивільному судочинстві. Зловживання цивільними процесуальними правами: шляхи протидії : матер. круглого столу (м. Одеса, 27 лист. 2015 р.) / уклад.: І. В. Андронов, Н.В. Волкова, Р.Ф. Гон-гало; НУ ОЮА, Каф. цив. проц. Одеса: Фенікс, 2015. URL: http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/4100/Petrenko.pdf?sequence=1

14. Марунич Г. "Затягування цивільного процесу" та "зловживання цивільними процесуальними права-ми": співвідношення понять. Підприємництво, господарство і право. 2016. № 9. URL: http://pgp-iournal.kiev.ua/archive/2016/09/4.pdf

Размещено на Allbest.ru