Принципи цивільного судочинства як наукова проблема

Размещено на http://www.allbest.ru

Принципи цивільного судочинства як наукова проблема

Я. Ю. Лисюк

Ярослав Юрійович Лисюк, магістр Навчально- наукового Інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Резюме

Лисюк Я. Ю. Принципи цивільного судочинства як наукова проблема.

У статті проаналізовано розуміння принципів цивільного судочинства на шляху розвитку держави та в історичному екскурсі від зародження думок щодо цивільного процесу до їх застосування, прояву, бачення та змісту. Звернено увагу на особливості впливу євроінтеграційних процесів на цивільне процесуальне законодавство України. Також наведено підходи щодо закріплення принципів цивільного процесу в українських пам'ятках права, нормах Статуту цивільного судочинства, Австрійського цивільного процесуального кодексу та ЦПК УРСР, сучасного ЦПК України. Аналізуються Принципи транскордонного цивільного процесу. Наведено авторський погляд на проблему принципів цивільного судочинства в контексті реформування судової влади та правосуддя у цивільних справах.

Ключові слова: цивільне судочинство, принципи, основні засади, цивільне процесуальне право, цивільний процес, судова реформа, реалізація принципів.

цивільний судочинство євроінтеграційний

Summary

Lysiuk Yaroslav. Principles of civil procedure as a scientific problem.

The article explores the understanding of the principles of civil procedure in the context of the state's development and in a historical excursion from the inception of thoughts on civil process to their application, manifestation, vision and content. Attention is drawn to the peculiarities of the influence of Euro integration processes, Conventions, and the Civil Procedural Legislation of Ukraine.

An example of scholarly understanding of the principles of civil procedure is presented, ranging from the time of its inception in the form of rules in the “Pravda Ruska” to their reflection in the norms of the Statutes of the Grand Duchy of Lithuania, the Statute of Civil Procedure, the Austrian Civil Procedure Code, the Civil Procedure Code of the Ukrainian SSR, the modern Civil Procedure Code of Ukraine, European Convention on Human Rights, and the Principles of Transnational Civil Procedure. Additionally, a retrospective analysis of the first theoretical works on the issue of principles of civil procedure is conducted, along with the formation of the science of civil procedural law. Emphasis is placed on what has been the biggest impetus for the systematization and codification of theoretical knowledge concerning justice in civil matters.

The role of the 19th-century judicial reform and the adoption of codified acts are also revealed, which served as the basis for the development of scholarly thought regarding the principles in civil procedure, exemplified by E.V. Vaskovskiy and F. Klein. In 1917, the scholar highlighted the principles of rational procedure, which arise from the essence of the competitive process. The principles of dispositive, equality of parties, procedural formalism, or procedural rigour, and the court's formal guidance were argued to derive from the essence of civil competitive procedure itself, thus deserving the labels of absolute, fundamental, and inherent. The Austrian scholar advocated for judges to be servants of the law. According to researchers, the 1895 “Klein Procedure” envisaged an open (public) and oral trial grounded in principles of immediacy and free evaluation of evidence.

This laid the foundation for the understanding of the principles of civil procedure and the establishment of legislative norms in the Statute of Civil Procedure and the Austrian Civil Procedure Code, which had a place on the territory of Ukrainian lands in the 19th century.

The investigation focuses on the issue of the principles of civil procedure in the context of reforming and developing state power and governance. The impact of the European Convention on Human Rights and Fundamental Freedoms and the problems arising from the legislator's aspiration to provide all the foundations of civil procedure in the normative field in accordance with the principles of the Convention is considered, illustrated by the principle of the Rule of law and good conscience.

Attention is drawn to the Principles of Transnational Civil Procedure as an example of tried-and-true application and implementation of existing principles in both theory and practice for the improvement and development of civil procedural legislation.

As a result of the research, the conclusion is drawn that the main goal of judicial reform in civil matters is to ensure protection of violated rights or interests for all segments of the population, the consistency of which is regulated by accessible and fair judicial procedures. In this context, further development of the issue of principles of civil procedure as a direction in contemporary civil procedural doctrine research is considered promising.

Key words: civil procedure, principles, fundamental principles, civil procedural law, civil process, judicial reform, implementation of principles.

Постановка проблеми. Україна сьогодні переживає один із найскладніших періодів розвитку своєї державності. Спроби окупації українських територій, повсякденна боротьба за незалежність і право бути серед європейських народів, прагнення до процвітання України зумовлюють необхідність проведення реформ у всіх сферах державної влади та управління.

У цьому сенсі перетворення не можуть не торкнутися й судової влади, та цивільного судочинства. І справа навіть не стільки у важливості реалізації права на судовий захист і доступне правосуддя. Крізь призму необхідних змін маємо забезпечити винесення судами таких судових рішень, у справедливості яких не було б ані найменшого сумніву в пересічних громадян і суспільства загалом. Це не лише сприятиме відновленню довіри до суду, а й утвердженню в демократичній і правовій державі авторитетної судової влади.

Очевидно, що заявлені цілі неможливо досягти без об'єднання зусиль законодавця, державних і громадських інституцій, неоціненної допомоги наших західних країн-партнерів. Для юридичної науки й практики - це, по суті, можливість обґрунтування новітніх підходів до здійснення правосуддя у цивільних справах, визначення оптимальних процесуальних форм і способів реалізації прав і обов'язків учасників судового процесу, пошуку дієвих механізмів захисту прав, свобод і інтересів. Зрештою, йдеться про підвищення ефективності цивільного судочинства, його відповідності очікуванням і потребам суспільства. Це впливає на формування сучасного предмета досліджень цивільного процесуального права.

Тож особливу актуальність і затребуваність в умовах судової реформи набуває проблематика принципів цивільного судочинства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливі питання досліджуваної проблеми розглядалися в працях учених, зокрема, таких, як: І. Бойко, О. Гетманцев, О. Грабовська, А. Гулик, К. Гусаров, Х. Думич, Н. Кірєва, А. Клейнман, В. Комаров, В. Кройтор, М. Курило, Я. Мельник, Г. Тимченко, О. Штефан, С. Шурпа, М. Ясинок та ін. Важливу роль відіграє судова реформа, яка відображається у низці кодифікованих цивільних процесуальних норм різних країн в історичному розрізі в різні етапи формування науки цивільного судочинства. Доробок Американського інституту права та Міжнародного інституту уніфікації приватного права під назвою «Принципи транскордонного цивільного процесу» має особливу роль для сучасних концепцій здійснення цивільного судочинства у різних правових системах.

Формулювання мети статті. Дослідження принципів цивільного судочинства ставить за мету визначення проблем законодавчо закріплених принципів, їх прояв, реалізація та знайдення шляхів вирішення через ретроспективний історичний екскурс від зародження науки цивільного процесуального права до сучасного цивільного судочинства України та науки.

Викладення основного матеріалу. Аксіологічне (ціннісне) значення цієї правової категорії складно переоцінити. Від змісту відправних засад цивільної процесуальної діяльності багато в чому залежить сутність і результативність правосуддя у цивільних справах. Тому сучасним дослідникам ще належить звернутися до низки питань, що визначають нинішній стан доктрини принципів цивільного процесу та дати всебічну й об'єктивну оцінку особливостей вітчизняної законотворчості у сфері цивільної юрисдикції з огляду на історичну ретроспективу, вплив практики Європейського суду з прав людини на цивільне судочинство, тенденції гармонізації судових процедур, прояв системи принципів у стадіях і провадженнях. Спробуємо розгорнути авторські судження в цьому напрямі.

Правомірним, на нашу думку, є визначення питання про те, що багато принципів цивільного судочинства своїми витоками сягають стародавнього права. Однак це характерно для становлення всієї континентальної правової системи. Як відомо, Правда Руська, як збірник звичаєвого права, уособлювала собою ранні уявлення щодо порядку розгляду та вирішення спорів. Процедури й місце ініціації процесу захисту порушеного права, активність сторін у доказуванні своєї правоти, існуючі засоби доведення, роль осіб, що здійснювали функції правосуддя, визначили початкові положення судового процесу того періоду та прообрази сучасних процесуальних принципів.

Надалі вони набули розвитку у Статутах Великого князівства Литовського, які діяли на значній частині українських земель і стали першими європейськими кодифікованими актами. Привертають до себе увагу разом із загальним типом судового процесу процедури виклику до суду, можливості участі в ньому представників (адвокатів), створення полюбовних судів, основним напрямом діяльності яких було здійснення примирення сторін, наслідки невиконання процесуальних обов'язків, перші способи оскарження судових рішень тощо.

У історико-правовому контексті дослідження, звичайно, не можна не відмітити й етап національно- визвольного руху нашого народу, що сприяв еволюції унікального явища - козацького права, яке закріпило такі самобутні риси українського характеру як загострені почуття власної гідності та справедливості.

Аналізуючи час появи перших теоретичних робіт з проблеми принципів, дослідники зазвичай говорять про початок формування як самостійної університетської науки цивільного судочинства. Частково це правильно. Перші практичні посібники з вивчення існуючих порядків вирішення цивільних справ з'явилися задовго до старту судової реформи XIX століття. Водночас правильним видається і протилежне твердження, згідно з яким прийняття 1864 року Статуту цивільного судочинства послугувало найпотужнішим імпульсом до розробки систематизованих теоретичних знань щодо правосуддя у цивільних справах. Для підтвердження цієї тези звернемося до наукової спадщини Є. Васьковського, яка викликає й сьогодні пильний дослідницький інтерес.

У своєму відомому «Курсі цивільного процесу» 1913 року вчений, говорячи про гарантії правильного здійснення правосуддя, виділяв принципи раціонального судочинства, які зумовлюються самою суттю позовного процесу, в тому сенсі, що їх не можна замінити якими-небудь іншими, не перекрутивши суті й завдань цього процесу. Автор доводив, що принципи диспозитивності, рівноправності сторін, процесуального формалізму, або процесуальної суворості, формального керівництва суду випливають з самої сутності цивільного позовного процесу й тому заслуговують назви абсолютних, фундаментальних, корінних.

Є. Васьковський спеціально застерігав, що ці принципи визначають порядок провадження тільки в най- загальніших рисах і не вказують, чи повинно бути воно усним або письмовим, гласним або таємним, хто має збирати фактичний матеріал процесу - суд або сторони, як він має бути оцінений тощо. Тому необхідно дослідити можливі способи конструкції процесу й принципи, які лежать в основі кожного способу. В цьому сенсі автором були виділені відносні або конструктивні засади цивільного судочинства: змагальність і слідчий принцип, безпосередність і посередність, концентрація і поділ провадження на стадії, формальна або вільна оцінка доказів, усність та писемність, публічність і непублічність засідань, почин сторін і суду. Окремо дослідник спинявся на питанні процесуальної економії й способів забезпечення швидкості та дешевизни судового провадження1.

Як бачимо, первісні теоретичні розробки проблематики принципів цивільного судочинства проходили в річищі визначення основних характеристик цивільної процесуальної діяльності, системи фундаментальних принципів процесу, їх практичного втілення в процедурах розгляду і вирішення спірних цивільних справ. Хоча цікаво відмітити, що Статут цивільного судочинства, через традиції законотворчості, ще не знав поняття «принципи процесу». Проте фундатори вітчизняної процесуальної науки вважали за необхідне формування власної доктрини принципів цивільного судочинства.

У своєму дослідженні ми не можемо не звернутися й до цивільного процесуального законодавства Австро-Угорщини, у складі якої свого часу перебувала частина земель сучасної Західної України. Особливий науковий інтерес викликає Австрійський цивільний процесуальний кодекс 1895 року, підготовці та прийняттю якого передували ряд подій. Зокрема, передумовою створення цього нормативно-правового акта стала проведена 1781 року кодифікація норм під назвою «Загальний судовий порядок», за яким цивільне процесуальне право стало правом закону. Цей порядок зобов'язував суддів суворо дотримуватися точного застосування закону і забороняв «тлумачити розум закону»2. Проте практика застосування довела його недосконалість, що зумовило видання низки нових декретів та резолюцій. І тільки наприкінці XIX століття був введений у дію новий Австрійський цивільний процесуальний кодекс. Ідеологом цього закону по праву прийнято вважати відомого австрійського вченого та міністра юстиції Австро-Угорщини Франца Кляйна.

Насамперед Ф. Кляйн закладав ідею, щоб суддя був слугою закону. За свідченням дослідників, «Кляй- нівська процедура» 1895 року передбачала відкритий (публічний) та усний розгляд справи перед судом, ґрунтований на принципах безпосередності, вільній оцінці доказів. Колишні засади диспозиції були обмежені. Замість вільного подання доказів запроваджено принцип суддівської оцінки доказів. Засада усного заслуховування сторін процесу сповна відповідала матеріальній засаді рівності сторін. Це натомість сприяло зростанню фаховості адвокатів, котрі надавали правову допомогу відповідачам у судових процесах. Судовий процес у цивільних справах мав починатися із внесення скарги до суду, після чого суддя визначав дату першого засідання, де відбувалася спроба примирення сторін. Якщо зустріч завершувалася примиренням, суд видавав відповідну ухвалу, якщо ні - визначав строк для складення письмової відповіді на скаргу. Після цього розглядали справу по суті. Суд збирав пояснення сторін, необхідні для встановлення істини, а також міг послуговуватися показаннями експертизи, свідків, поданими документами3.

Принципи, які були закладені в основу Австрійського цивільного процесуального кодексу 1895 року, не лише стали фундаментальною методологічною основою для цивільного судочинства інших європейських держав, а й визначили на довгі роки основні положення концепції «соціального суду».

Проблематика принципів цивільного судочинства набула своєрідного розвитку в радянський період. У річищі законодавчих підходів відбувається становлення науки цивільного процесуального права.

Перший ЦПК УСРР 1924 року, на думку учених, фрагментарно регулюючи процесуальні правовідносини та посилюючи судову активність, окремо не виділяв принципи цивільного процесу4.

Першого грудня 1929 року постановою ВУЦВК від 5 листопада 1929 року було надано чинності новому ЦПК УСРР. Цей Кодекс фактично продовжив курс на законодавчу регламентацію слідчої форми цивільного судочинства5. Вся діяльність суду була спрямована на те, щоб установити дійсні обставини спірної цивільної справи. Не обмежуючись наданими поясненнями й матеріалами, суд повинен за допомогою запропонованих сторонам питань сприяти з'ясуванню істотних для вирішення справи обставин і підтвердженню їх доказами, надаючи трудящим, які звертаються до суду, активного сприяння в захисті їхніх прав і законних інтересів, щоб юридична непоінформованість, малограмотність сторін і тому подібні обставини не могли бути використані їм на шкоду6.

У результаті широкої кодифікації радянського законодавства середини XX століття був підготовлений новий ЦПК УРСР. Незважаючи на вдосконалення юридичної техніки, він не змінив, та й не міг змінити, головного - концептуальних підстав формування порядку розгляду і вирішення цивільних справ. Активність суду у сфері руху процесу та встановлення обставин справи в поєднанні з необмеженою владою прокурора та участю інших державних і громадських організацій у судовому процесі, призвело до обмеження ініціативи заінтересованих осіб, а в ширшому сенсі - до домінування публічних інтересів у цивільному судочинстві. Тому, мабуть, невипадково сучасні правознавці, говорячи про специфіку радянського правосуддя, відмічають єдність інтересів особистості, держави й суспільства, а також вимог об'єктивної істини як мети цивільного судочинства7.

З плином часу очевидною є спроба створення особливого соціалістичного правосуддя з характерними для нього специфічно галузевими принципами здійснення цивільної процесуальної діяльності. І хоча ці спроби навряд чи можна визнати успішними, проте вони сприяли становленню радянської теорії і практики цивільного судочинства. І, що важливо, у цих складних умовах усе ж сформувалася плеяда дослідників принципів цивільного процесу, які в міру своїх можливостей, забезпечили не лише розвиток наукового знання щодо правосуддя у цивільних справах, а і його наступність. Через обмеженість обсягу цієї статті зазначимо лише деякі наукові роботи того періоду8.

Після проголошення незалежності України знову стає актуальною проблема пошуку нових процесуальних механізмів здійснення права на судовий захист і принципів цивільного судочинства. Фактично йшлося про необхідність прийняття нового ЦПК України. Проте запропоновані законодавцем зміни цивільного процесуального законодавства не мали системного характеру, були спрямовані лише на фрагментарне виправлення існуючих недоліків (розширення судової юрисдикції, зміна змісту принципу змагальності, так звана мала судова реформа тощо). Зрештою, ці перетворення були викликані, швидше, прагненням пристосувати існуючі форми та способи захисту цивільних прав до реалій, що змінилися.

Тільки 2004 року, услід за кардинальним оновленням цивільного законодавства, був прийнятий новий ЦПК України. Новелізація законодавства торкнулася головного: видів судочинства, процедур підготовки справи до судового розгляду, інстанційного перегляду судових рішень. Згадку про окремі принципи цивільного судочинства знаходимо в главі «Основні положення». І хоча законодавець опосередковано виділяв систему принципів цивільного процесу, проте знаковим стало повернення до класичного розуміння принципів передусім змагальності та диспозитивності.

Стаття 10 ЦПК України передбачала, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Суд сприяє всебічному й повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, установлених цим Кодексом.

У ст. 11 зазначалося, що суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Прагнення України до повномасштабної європейської інтеграції зумовило напрями реформ, що проводилися в цей період, метою яких були структурні зміни судової системи, вирішення накопичених проблем правозастосування та забезпечення права кожного на справедливий і неупереджений суд. По суті, ЦПК України в редакції 2017 року - це новий Цивільний процесуальний кодекс.

Уперше були закріплені положення про те, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд і учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке домінує над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є:

верховенство права;

повага до честі й гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

змагальність сторін;

диспозитивність;

пропорційність;

обов'язковість судового рішення;

забезпечення права на апеляційний перегляд справи;

забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом;

розумність строків розгляду справи судом;

неприпустимість зловживання процесуальними правами;

відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Запропоновані законодавцем підходи знову зробили затребуваною дискусію щодо критеріїв виділення принципів і їх кількісного складу9. Можна припустити, що вагомий вплив на формування національної системи принципів зробила практика Європейського суду з прав людини.

У ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса й публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Як бачимо, у Конвенції йдеться про мінімальні стандарти судової процедури: справедливість судового розгляду, його публічний характер, розумний строк розгляду спору. Тобто в найзагальніших рисах визначаються вимоги до порядку розгляду та вирішення цивільних справ.

Вітчизняний законодавець, у цілому сприймаючи ці концепти, дуже широко підійшов до виділення основних принципів цивільної процесуальної діяльності. Інакше, чим можна пояснити появу принципу верховенства права, уявлення про яке, постійно еволюціонуючи, не дає змоги визначити особливості його реалізації. Або положення щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами. Вимога добросовісності (правомірної поведінки) належить більше до характеристики діяльності його учасників, а не до вихідних параметрів самої судової процедури. Забезпечення права на апеляційний перегляд судових рішень або права на касацію також не може бути назване принципами з огляду на сфери їхнього застосування. Окремої уваги потребують питання реалізації принципів, які враховують нормативні моделі стадій і проваджень.

Перелік проблемних питань можна продовжувати. Це ще раз засвідчує необхідність зваженого підходу до регламентації принципів цивільного судочинства. Можливо, варто використати зарубіжний досвід. Йдеться передусім про Принципи транскордонного цивільного процесу, які були розроблені Американським інститутом права та Міжнародним інститутом уніфікації приватного права. У цьому, по-своєму унікальному, правовому документі сформульовано принципи цивільного процесу, які відображають те загальне, що характерно для сучасних концепцій здійснення цивільного судочинства у різних правових системах. Принципи, крім того, втілюють у собі правові ідеї, які виправдали себе у багаторічній практиці в країнах з розвиненою системою судочинства, як такі, що найбільш адекватно відповідають виробленим протягом багатьох століть уявленням про те, як має здійснюватися цивільне правосуддя в розвиненому громадянському суспільстві10.

Зокрема, були сформульовані такі принципи: 1) незалежність, неупередженість і кваліфікація суду та суддів; 2) компетенція щодо сторін юрисдикція над сторонами; 3) процесуальна рівність сторін; 4) право найняти юридичного представника; 5) належне повідомлення і право надати свої пояснення; 6) мова судочинства; 7) своєчасне здійснення правосуддя; 8) тимчасові забезпечувальні заходи; 9) структура судочинства; 10) принцип диспозитивності; 11) обов'язки сторін та юридичних представників; 12) множинність позовних вимог і сторін; вступ до процесу; 13) думка Amicus Curiae; 15) залишення заяви без розгляду й ухвалення заочного рішення; 16) доступ до інформації та доказів; 17) санкції; 18) доказові привілеї та імунітети; 19) усне й письмове представлення позиції сторін і доказів; 20) публічність судочинства; 21) тягар доказування і критерії доведення; 22) обов'язок визначення питань факту та права; 23) судові рішення та його мотиви; 24) мирова угода; 25) судові витрати; 26) негайне виконання судових рішень; 27) апеляція; 28) Lis Pendens Res Judicata; 29) ефективне виконання; 30) визнання судових рішень; 31) міжнародне судове співробітництво11.

Висновки

Не виключені й інші шляхи вдосконалення цивільного процесуального законодавства. Головне, щоб були досягнуті цілі реформування правосуддя у цивільних справах - забезпечення будь-яким верствам населення захисту їх порушеного права або інтересу, послідовність здійснення якого регулюється доступними та справедливими судовими процедурами. Особливу роль відіграє нормативне закріплення принципів цивільного судочинства, їх розуміння законодавцем і реалізація в правовому полі. Історичний погляд на становлення науки цивільного процесуального права та розвиток принципів цивільного судочинства дають зрозуміти їх прояв та проблему практичної реалізації. У цьому контексті вбачається перспективною подальша розробка проблеми принципів цивільного судочинства як одного з напрямів досліджень сучасної доктрини цивільного процесу.

Література

Васьковский Е. В. Учебник гражданского процесса. Москва: Издание Бр. Башмаковых, 1917. С. 353-362.

Бойко І. Історія правового регулювання цивільних, кримінальних та процесуальних відносин в Україні (IX-XX ст.): навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів. Львів: Видавн. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2014. С. 904.

Думич Х. М. Цивільне судочинство у Галичині за Австрійським цивільним кодексом 1895 року: дис. ... канд. юрид. наук. Львів, 2016. С. 62, 147, 148, 149, 150, 158, 160, 161, 162. 214 с.

Гетманцев О. В. Формування та розвиток цивільного процесуального законодавства в Україні: питання історичної періодизації. Науковий вісник Чернівецького університету. 2013. Вип. 644: Правознавство. С. 85.

Проблемы науки гражданского процессуального права / под ред. В. В. Комарова. Харьков: Право, 2002. С. 79.

Гражданский процессуальный кодекс. Текст и практический комментарий / составил Ф. Шостя; ред. и предисл. А. И. Строева. Харьков: Юрид. изд-во НКЮ УССР, 1925. С. 4, 5. 135 с.

Комаров В. В. Цивільне процесуальне законодавство у динаміці розвитку та практиці Верховного Суду України. Харків: Право, 2012. С. 25.

Клейнман А. Ф. Новейшие течения в советской науке гражданского процессуального права: Очерки по истории. Москва: Изд-во Моск. ун-та, 1967. 119 с.; Семенов В. М. Принципы советского гражданского процессуального права: дис. ... д-ра юрид. наук. Свердловск, 1965. 360 с.; Курылев С. В. Установление истины в советском правосудии: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. Москва, 1967. 30 с.; Гукасян Р. Е. Проблема интереса в советском гражданском процессуальном праве: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. Москва, 1971. 35 с.; Резниченко И. М. Функциональные принципы гражданского процесса (правовые и психологические аспекты): дис. ... д-ра юрид. наук. Москва, 1989. 309 с.

Тимченко Г. П. Теоретичні проблеми та практика реалізації принципів судочинства в Україні: монографія Київ: Юрид. Книга, 2010. 336 с.; Кройтор В. А. Принципи цивільного судочинства та їх система: проблеми сучасної теорії і практики: монографія. Харків: Право, 2020. 672 с.

Виноградова Е. А., Филатова М. А. Принципы трансграничного гражданского процесса. Москва: Инфотропик Медиа, 2011. С. XI.

ALI / UNIDROIT Принципи транснаціонального цивільного судочинства. URL: https://www.unidroit.org/instruments/ civil-procedure/ali-unidroit-principles/

Размещено на Allbest.ru