Європейські стандарти забезпечення прав жінок в умовах збройного конфлікту

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ЖІНОК В УМОВАХ ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ

Вікторія РУФАНОВА, слідчий-криміналіст

відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя

та здоров'я особи СУ ГУНП в Дніпропетровській області,

кандидат юридичних наук, доцент

У преамбулі до Загальної декларації прав людини зазначається, що визнання гідності, яка властива кожній людині, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру [1]. Саме глобальний мир сьогодні опинився під загрозою руйнування. В наслідок збройної агресії рф було порушено весь світовий порядок та міжнародна система безпеки. Це дуже негативна тенденція, адже саме безпека є домінуючою складовою світового співробітництва та розвитку відносин.

Глобальною проблемою сьогодення не лише для України, але й для всього світу є збройний конфлікт, який розгорнувся на території України в результаті збройної агресії рф. Окрім того, що наявність збройного конфлікту призводить до незворотних наслідків у вигляді людських втрат, економічної кризи, порушуються громадянські права та гальмуються соціальні процеси та в цілому людський розвиток. Все це спричиняє трансформацію системи світового порядку.

Історично доведено, що хоча переважно чоловіки приймають участь у бойових діях, саме жінки є особливо уразливими під час збройних конфліктів. У ч. 2 ст. 27 Конвенції про захист цивільного населення під час війни (12 серпня 1949 р., Женева) зафіксовано, що жінки потребують особливого захисту від будь-якого зазіхання на їхню честь. Це стосується зокрема захисту від зґвалтування, примушування до проституції чи будь-якої іншої форми посягання на їхню моральність. Кожна зі сторін конфлікту зобов'язана застосовувати до осіб, які перебувають під захистом, необхідних заходів контролю чи безпеки [2].

В ситуації існуючого збройного конфлікту, військові рф не лише не забезпечують захист та безпеку жінок, але навпаки використовують жінок в своїх злочинних цілях. Так, за офіційними даними Офісу генерального прокурора, станом на 1 березня 2023 р. зафіксовано 156 фактів сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом [3]. При чому, військові рф використовують сексуальне насильство як частину свого бойового арсеналу, з метою принизити, познущатися, проявити своє домінування, залякати, посіяти паніку серед цивільного населення, продемонструвати чоловікам, що вони не взмозі захистити своїх жінок тощо.

Події, процеси та тенденції сучасного світу, потребують передбачення та нормативного закріплення прав, свобод та обов'язків громадян, державних інституцій, держав для забезпечення загального благополуччя та миру. З цією метою світом вироблена практика закріплення певних стандартів, які регулюють певну групу суспільних відносин. Під стандартом прийнято розуміти документ, що встановлює для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній галузі і приймається в установленому порядку на основі консенсусу [4, с. 18]. Стандарти утворюють норми та принципів, що приймаються у порядку, встановленому чинним законодавством [5, с. 669; 6].

Стосовно європейських стандартів забезпечення прав жінок в умовах збройного конфлікту, то вони визначають перелік переліку прав та свобод жінок, що підлягають загальному дотриманню; закріплення юридичного змісту і обов'язку держав дотримуватись цих прав і свобод та забезпечувати їх реалізацію; встановлення краю можливого та припустимого обмеження цих прав і свобод; заборона певних дій з боку держави, юридичних та фізичних осіб, які можуть порушити охоронювані права та свободи жінок.

Європейські стандарти забезпечення прав жінок в умовах збройного конфлікту - це стандарти прав жінок, визначені документами Ради Європи, Європейського Союзу, Організації безпеки та співробітництва в Європі та інших регіональних європейських міжнародних організацій, обов'язковість яких визнана державами-членами цих організацій через ратифікацію, затвердження, укладання відповідних документів або через фактичне визнання відповідних стандартів та їх застосування, сформовані відповідно до міжнародних стандартів прав людини і які є основою для вироблення національних стандартів держав-учасниць відповідних організацій.

Питання дотримання прав людини як в мирний час, так і під час збройного конфлікту є головним у порядку денному Ради Європи, як організації, основним призначенням якої є захист прав людини, підтримання демократії та забезпечення принципу верховенства права з метою сприяння економічному та соціальному прогресу.

Європейські стандарти забезпечення прав жінок як в мирний час, так і в період збройного конфлікту закріплені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (1966 р.), Заключний акт Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі (Гельсінські угоди, 1975), Європейській соціальній хартії (1996 р.); Європейській конвенції про запобігання катуванням чи негуманному або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (1987 р.); Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми (2005 р.); Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (2007 р.); Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (2011 р.); Рекомендація Rec(2002)5 про захист жінок від насильства; Рекомендація CM/Rec(2010)10 про роль жінок і чоловіків у недопущенні й вирішенні конфліктів та зміцненні миру; Рекомендацію CM/Rec(2007)17 про стандарти та механізми тендерної рівності, Рекомендація CM/Rec(2019)1 щодо запобігання сексизму та боротьби з ним та інших документах регіонального та міжнародного масштабу, положення яких витікають з принципів верховенства права, домінування прав людини, поваги гідності кожної людини та поважання цінності людської особистості, рівноправності жінок та чоловіків тощо.

Так, зокрема, у Стамбульській конвенції (2011 р. ) визначається, що саме під час збройних конфліктів та після них відбувають триваючі порушення прав жінок у формі поширеного або систематичного зґвалтування та сексуального насильства, а також можливість збільшення насильства за гендерною ознакою як під час конфліктів, так і після них;

Саме насильство щодо жінок виступає головною перешкодою до встановлення рівноправності, розвитку та тривалого миру. Поширені такі форми насильства як: домашнє насильство, сексуальні домаганням, зґвалтування, примусові шлюби, злочини в ім'я так званої «честі», каліцтву геніталій тощо що становить тяжке порушення прав людини стосовно жінок і дівчат і є головною перешкодою для досягнення рівності між жінками та чоловіками [7]. право жінка збройний конфлікт

Також, ще у 1950 р. в Європейський конвенції з прав людини у ст. 2, 3 було зафіксовано, що нікого не може бути позбавлений життя. Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність поводженню чи покаранню. Кожна особа має прав на свободу та особисту недоторканість (ст. 5), а будь-яка дискримінація заборонена [8].

У Римському статуті Міжнародного кримінального суду зґвалтування, сексуальне рабство, примушення до проституції, примусова вагітність, примусова стерилізація чи будь-яка інша подібна за тяжкістю форма сексуального насильства визнано як злочини проти людяності та воєнні злочини (ст. 7, п. g; ст. 8 п. xxii) [9].

Отже, резюмуючи вищевикладене, зазначимо, що європейські стандарти забезпечення прав жінок в умовах збройного конфлікту передбачені низкою документів. Ключовим принципом, який лежить в основі сформульованих настанов та правил є ідея недопустимості порушення прав жінок під час та після збройних конфліктів. Це стосується переважно не допустимості порушення права на життя, свободу, особисту недоторканість тощо. Поряд з цим, варто звернути фокус уваги на те, що критичне ігнорування нормативними приписами під час збройного конфлікту в Україні є наслідком поширеної структурної дискримінації, яка є невирішеним завданням сьогодення та серйозною перешкодою на шляху встановлення миру та розвитку. Подолання дискримінації за ознакою статі, яка є передумовою гендерно зумовленого насильства, вимагає комплексного підходу та вирішення не лише в період збройних протистоянь, але й в мирний час.

Список використаних джерел

1. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 р. Організація Об'єднаних Націй. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_015#Text.

2. Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949. Женева. Організація Об'єднаних Націй. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_ 154#Text.

3. «Убивства, зґвалтування, тортури»: скільки воєнних злочинів російської армії вже підтвердили в Україні і які перспективи трибуналу?» URL: https://www.radiosvoboda. org/a/novyny-pryazovya-trybunal-haaha-putin/32292306. html.

4. Юридична енциклопедія:в6т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. К.:»Укр. енцикп.», 2003. Т. 5: П-С. 736 с.

5. Ляхвінєнко С. М. Міжнародні правові стандарти: до визначення поняття та видової характеристики. Держава і право. 2011. Випуск 51. С. 669.

6. Вінгловська О. І. Імплементація міжнародних стандартів прав дитини в національному законодавстві України: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня доктора юр. наук: спец. 12.00.11 «Міжнародне право». К., 2000. 20 с.

7. Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами. Закон України від 20 червня 2022 р. № 2319-IX. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2319-20#Text/

8. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Рада Європи. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_004#Text.

9. Rome Statute ofthe International Criminal Court. A/CONF.183/9 of 17 July 1998. URL: chrome-extension://efaidnbmnnnibpcajpcglclefindmkaj/https://www.icc-cpi.int/sites/default/files/RS-Eng.pdf.

Размещено на Allbest.ru