Виробничий травматизм

Размещено на http://www.allbest.ru

Охорона праці - це система збереження життя і здоров'я працівників в процесі їх трудової діяльності, що включає правові, соціально - економічні, організаційно - технічні, санітарно - гігієнічні, лікувально - профілактичні, реабілітаційні та інші заходи, створюючі механізм реалізації конституційного права громадян на працю в умовах, що відповідають вимогам безпеки і гігієни.

Розвиток підприємництва, зниження витрат, підвищення продуктивності праці і посилення конкурентоспроможності на ринку - головні завдання українських підприємств і фірм протягом останніх 14 років, тоді як питання охорони праці, виробничої безпеки забуті зовсім або в кращому разі віднесені до другорядних.

Виниклі відкриті, закриті, акціонерні та приватні підприємства, зокрема малі і середні, очолили ініціативні але часто не підготовлені в області охорони праці і забезпечення виробничої безпеки керівники.

Разом з тим «Охорона праці» нерозривно пов'язана з такими науками як професійна патологія, промислова токсикологія, фізіологія праці, економіка, інженерна психологія, виробнича естетика, юриспруденція, економіка і організація виробництва, комплексна автоматизація і механізація виробництва, з комп'ютеризацією і інформаційними технологіями, а також зі спеціальними технічними дисциплінами.

Все це призвело до збільшення травм і аварій на виробництві. Проблеми захисту соціальних пра працівників в області охорони праці актуальні як і раніше, що підтверджується даними судової статистики.

Загальними причинами виробничого травматизму і професійних захворювань є:

Фізичний знос технічного устаткування;

Невиконання працедавцями необхідних організаційних і технічних заходів щодо забезпечення безпечних умов праці;

Відсутність необхідного нагляду і контролю за безпечним веденням робіт з боку їх керівників;

Відсутність посадовців, відповідальних за стан охорони праці;

Ведення робіт без необхідної технологічної документації, що передбачає заходи з охорони праці;

Незадовільна організація навчання і перевірки знань працівниками правил охорони праці, порушення порядку інструктажу працівників;

Низька технологічна і трудова дисципліна.

Експертна оцінка умов праці в Україні показала, що вони не відповідають нормативно - допустимим вимогам відносно таких шкідливих чинників, як, загазованість, запиленість, несприятливі температурні режими, підвищений шум, недостатнє освітлення, підвищена вібрація та ін.

За останні роки в результаті ухвалення ряду законів і інших нормативних правових актів з охорони праці в країні сформована правова база охорони праці. Проте глибоке і всебічне вирішення проблем безпеки праці вимагає великих капіталовкладень і високої культури виробництва, а це під силу тільки економічно розвиненій, стабільній державі, що має могутній науково - технічний потенціал. Реалізація цих принципів може бути досягнута на основі безперервної системи освіти і виховання - від дошкільних установ до вузів.

Прилади контролю виробничого шуму та вібрацій

виробничий шум електробезпека трудовий договір

Шум - будь - який небажаний звук, який заважає.

Виробничим шумом називається шум на робочих місцях, на дільницях або на територіях підприємств, що виникли під час виробничого процесу.

Наслідком шкідливої дії виробничого шуму можуть бути професійні захворювання, підвищення загальної захворюваності, зниження працездатності, підвищення ступеня ризику травм та нещасних випадків, пов'язаних з порушенням сприйняття попереджувальних сигналів, порушення слухового контролю функціонування технологічного обладнання, зниження продуктивності праці.

За характером порушення фізіологічних функцій шум поділяється на: заважаючий ( перешкоджає мовному зв'язку ), подразнювальний ( викликає нервове напруження і внаслідок цього - зниження працездатності, загальну перевтому ), шкідливий ( порушує фізіологічні функції на тривалий період і викликає розвиток хронічних захворювань, які безпосередньо або напряму пов'язані зі слуховим сприйняттям, погіршення слуху, гіпертонію, туберкульоз, виразку шлунку ), травмуючий ( різко порушує фізіологічні функції організму людини ).

Шум як фізичне явище - це коливання пружного середовища. Він характеризується звуковим тиском як функцією частоти та часу. З фізіологічної точки зору шум визначається як відчуття, що сприймається органами слуху під час дії на них звукових хвиль в діапазоні частот 16 - 20000 Гц. Загалом шум - це безладне поєднання звуків різної частоти та інтенсивності.

При вимірюванні ультразвуку вимірювальну точку беруть на рівні голови людини на відстані 5 см від вуха. Мікрофон повинен бути спрямований в сторону джерела ультразвуку і віддалений не менше ніж на 0,5 м від людини, яка здійснює вимірювання.

До складу вимірювальної апаратури входить мікрофон, 1/3 - октавні фільтри та вимірювальний прилад зі стандартними часовими характеристиками.

При вимірюванні рівнів ультразвуку в місці контакту з твердим середовищем замість мікрофона використовується подавач ультразвукових коливань.

При визначенні ультразвукових характеристик ультразвукового обладнання вимірювання виконуються в контрольних точках на висоті 1,5 м від підлоги, на відстані 0,5 м від контура обладнання і не менше 2 м від оточуючих поверхонь Число контрольних точок повинно бути не менше чотирьох, а відстань між ними не повинна перевищувати 1 м.

Вібрація серед всіх видів механічних впливів для технічних об'єктів найбільш небезпечна.

За способом передачі на тіло людини вібрацію поділяють на загальну, яка передається через опорні поверхні на тіло людини, та локальну, котра передається через руки людини. У виробничих умовах часто зустрічаються випадки комбінованого впливу вібрації - загальної та локальної.

Вібрація викликає порушення фізіологічного та функціонального стану людини. Стійкі шкідливі фізіологічні зміни називають вібраційною хворобою.

Для вимірювання вібрацій широко використовують електричні вібровимірювадьні прилади, принцип дії яких базується на перетворенні кінематичних параметрів коливального руху в електричні величини, які вимірюються та реєструються за допомогою електричних приладів.

Основні елементи цих приладів - здавачі. В якості первинних вимірювальних перетворювачів використовують ємнісні, індукційні п'єзоелектричні перетворювачі котрі сприймають коливальні зміщення, швидкість та прискорення.

Найчастіше використовуються п'єзоелектричні перетворювачі віброприскорення - акселерометри.

Вібровимірювальними приладами із здавачами можна вимірювати вібрації в багатьох точках. Їх перевага - дистанційність вимірювання параметрів вібрації, проста будова, відсутність інерційності.

Кількість вимірювань параметрів вібрації повинна бути не менше трьох для кожної октавної смуги частот. Вимірювальними параметрами вібрації є пікові або середньоквадратичні значення віброзміщення, віброшвидкості або віброприскорення в октавних або 1/3-октавних смугах частот.

Електронебезпека - це система організаційних та технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.

Аналіз виробничого травматизму показує, що кількість травм, які спричинені дією електричного струму є незначною і складає близько 1%, однак із загальної кількості смертельних нещасних випадків частка електротравм вже складає 20-40% і займає одне з перших місць. Найбільша кількість випадків електротравматизму, в тому числі із смертельними наслідками, стається при експлуатації електроустановок напругою до 1000В, що пов'язано з їх поширенням і відносною доступністю практично для кожного, хто працює на виробництві. Випадки електротравматизму, під час експлуатації електроустановок напругою понад 1000 В нечасті, що обумовлено незначним поширенням таких електроустановок і обслуговуванням їх висококваліфікованим персоналом.

Основними причинами електротравматизму на виробництві є : випадкове доторкання до неізольованих струмопровідних частин електроустаткування; використання несправних ручних електроінструментів; застосування нестандартних або несправних переносних світильників напругою 220 чи 127 В; робота без надійних захисних засобів та запобіжних пристосувань; доторкання до незаземлених корпусів електроустаткування, що опинилися під напругою внаслідок пошкодження ізоляції; недотримання правил улаштування , технічної експлуатації та правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок та ін.

Електроустаткування, з яким доводиться мати справу практично всім працівникам на виробництві, становить значну потенційну небезпеку ще й тому, що органи чуття людини не здатні на відстані виявляти наявність електричної напруги. В зв'язку з цим захисна реакція організму проявляється лише після того, як людина потрапила під дію електричної напруги. Проходячи через організм людини електричний струм справляє на нього термічну, електролітичну, механічну та біологічну дію.

Термічна дія струму проявляється опіками окремих ділянок тіла, нагріванням кровоносних судин, серця, мозку та інших органів, через які проходить струм, що призводить до виникнення в них функціональних розладів.

Електролітична дія струму характеризується розкладом крові та інших органічних рідин, що викликає суттєві порушення їх фізико - хімічного складу.

Механічна дія струму проявляється ушкодженнями ( розриви, розшарування тощо ) різноманітних тканин організму внаслідок електродинамічного ефекту.

Біологічна дія струму на живу тканину проявляється небезпечними збудженнями клітин та тканин організму, що супроводжується мимовільним судомним скороченням м'язів. Таке збудження може призвести до суттєвих порушень і навіть до повного припинення діяльності органів дихання та кровообігу.

Подразнення тканин організму внаслідок дії електричного струму може бути прямим, коли струм проходить безпосередньо через ці тканини, та рефлекторним ( через центральну нервову систему ), коли тканини не знаходяться на шляху проходження струму.

Правила безпечної експлуатації електроустановок затверджено наказом Державного комітету по нагляду за охороною праці від 6 жовтня 1997 року № 257 і зареєстровано в міністерстві юстиції України 13 січня 1998 р. за №11/2451.

Правила безпечної експлуатації електроустановок поширюються на працівників, які виконують роботи в електроустановках Міністерства енергетики України.

Дотримання вимог цих Правил є обов'язковим у разі виконання робіт з монтажу, налагодження, ремонту, реконструкції та експлуатації електроустановок електричних станцій, електричних і теплових мереж, електричної частини пристроїв ТАВ, ЗДТК, районних котелень, енергоремонтних та інших підприємств.

Вимоги цих Правил слід враховувати під час проектування та обслуговування електроустановок.

Під час виконання робіт в електроустановках поряд з цими Правилами слід керуватись також державними і галузевими нормативними актами з охорони праці, стандартами безпеки праці, нормами та інструкціями заводів - виробників обладнання.

Засоби захисту повинні відповідати вимогам державних стандартів, а також НАОП 1.1.10 - 1.07 - 82 «Правила применения и испытания средств защиты, используемых в електроустановках».

Ці Правила можуть бути змінені та доповнені тільки органом, що їх затвердив. Керівництво підприємства , залежно від місцевих умов, може вживати додаткових заходів, що підвищують безпеку робіт. Такі заходи не повинні суперечити цим Правилам.

Посадові особи і працівники, які виконують роботи в електроустановках Міністерства енергетики України, проходять навчання та перевірку знань цих Правил.

Медичний огляд працівників слід здійснювати відповідно до вимог ДНАОП 0.03 - 4.02 - 94 «Положення про медичний огляд працівників певних категорій»

Праціники, які обслуговують електроустановки, повинні вивчати ці Правила відповідно до вимог своєї посади або роботи, яку вони виконують, пройти навчання безпечним прийомам праці на робочому місці під керівництвом досвідченого працівника, перевірку знань та присвоєння групи з електробезпеки ( далі - групи ) відповідно до додатка 1 до цих Правил. Працівнику, який пройшов перевірку знань цих Правил, видається посвідчення встановленої форми, яке він овинен мати при собі під час виконання робіт.

Кожний працівник повинен знати, розуміти, і дотримуватись вимог цих Правил.

Забороняється допуск до роботи працівників, які не пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці.

Працівники, які виконують роботи, зазначені у ДНАОП 0.00 - 8.02 - 93 «Перелік робіт з підвищеною небезпекою», повинні мати відповідний запис у посвідчені про перевірку знань.

Забороняється допуск працівників, молодших 18 років, до робіт, зазначених ДНАОП 0.03 - 8.07 - 94 «Перелік важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх».

Забороняється допуск до роботи працівників з ознаками алкогольного або наркотичного сп'яніння.

Кожний працівник, якщо він не може вжити заходів щодо усунення порушень цих Правил, зобов»язаний негайно повідомити безпосередньо керівника про всі помічені порушення, а також про небезпечні для людей несправності електроустановок та машин, механізмів, пристроїв, інструменту та засобів захисту, що застосовуються під час виконання робіт.

Забороняється виконувати розпорядження та завдання, що суперечать вимогам цих Правил.

Керівники, спеціалісти, які безпосередньо організовують роботу, зобов'язані забезпечити виконання її відповідно до вимог цих Правил.

Працівники, винні у порушені цих правил, несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

Вибухо- і пожежонебезпечність виробництв визначається технологіями, в яких використовуються або можуть утворюватись речовини, матеріали або суміші з певним вибухо і пожежонебезпечними властивостями. Більш високу небезпеку становлять технології, в яких використовуються речовини, здатні утворювати вибухонебезпечні суміші з повітрям ( горючі гази, легкозаймисті і горючі рідини, пилоподібні горючі матеріали та ін. ).

Виробництво в залежності від використання або зберігання на ньому матеріалів і речовин за вибухопожежонебезпечністю поділяються на п'ять категорій: А, Б, В, Г, Д.

До категорії А відносяться вибухонебезпечні виробництва, в яких використовуються горючі гази і легкозаймисті рідини з температурою спалахування не більше + 280 С в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні паро газоповітряні суміші, під час спалахування яких в приміщенні утворюється надлишковий тиск вибуху, перевищуючий 5кПа, а також речовини і матеріали, здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем або одне з одним в такій кількості, при якому надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа.

До категорії Б відносяться вибухонебезпечні виробництва, в яких використовуються горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалахування більше + 280 С в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пили і пароповітряні суміші, при загорянні яких в приміщенні утворюється надлишковий тиск вибухо , перевищуючий 5кПа.

До категорії В відносяться пожежонебезпечні виробництва, в яких використовуються горючі і трудногорючі рідини, тверді горючі і важкогорючі речовини і матеріали, в тому числі пил і волокно, речовини і матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або дин з одним тільки горіти при умові, що приміщення, в яких вони знаходяться не відносяться до категорії А і Б.

До категорії Г відносяться виробництва, в яких використовуються негорючі речовини і матеріали в горючому, розігрітому або розплавленому стані, обробка яких супроводжується виділенням променевого тепла, іскор і полум'я; горючі гази, рідини і тверді речовини, які спалюються або утилізуються в якості палива.

До категорії Д відносяться виробництва, в яких використовуються негорючі речовини і матеріали в холодному стані.

Розділення за категоріями виробництв по пожежо і вибухонебезпечності має велике значення, так як в значній мірі дозволяє визначити вимоги до будівлі, її конструкції і планування, організацію пожежної охорони і її технічне забезпечення, вимоги до режиму і експлуатації.

Уперше в трудове законодавство введено поняття «роботодавець» та «працівник».

Слід зазначити, що особа, яка вступає в трудові правовідносини, повинна оформити трудовий договір з роботодавцем.

У ст. 2 Закону «Про охорону праці» сферу його дії значно розширено. Закон поширюється на всіх юридичних і фізичних осіб, які використовують найману працю.

Доречно звернути увагу на те, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про підприємництво» при укладанні трудового договору або контракту підприємець зобов»язаний забезпечити умови та охорону праці.

Слід зазначити, що форму трудового договору між працівником і фізичною особою та порядок реєстрації трудового договору між ними затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики від 27 червня 2001 року № 260, зареєстровано Міністерством юстиції України 27 червня 2001 року за № 554/5745.

Взагалі трудові правовідносини встановлюються шляхом укладання трудового договору між роботодавцем і працівником, оформлюються наказом по підприємству про прийняття на роботу з обумовленої в договорі дати. Ця дата і є початком роботи працівника на даному підприємстві, в установі, організації.

Трудові правовідносини вважаються припиненими з дня припинення дії трудового договору, Таким днем є останній день роботи працівника.

Як зазначено в коментованій статті, дія закону поширюється на всіх працюючих на підприємстві, в установі, організації. До такої категорії осіб належать:

працівники, що перебувають у відрядженні на підприємстві, в установі, організації, беруть безпосередньо участь у виробничому процесі;

водії транспортних засобів, що в'їжджають на територію підприємства, установи, організації;

учні, вихованці і студенти, які перебувають на підприємстві, в установі, з метою проходження виробничої практики.

Слід звернути увагу на те, що до прийняття нових нормативно - правових актів з охорони праці чинними є діючі на даний час. В першу чергу це стосується саме фізичних осіб. Невизначеність конкретних процедур у частині отримання дозволів, накладання штрафів тощо не можуть застосовуватись.

У ст. 3 сказано, що законодавство про охорону праці являє собою нову гілку законодавства, яка почала діяти на території України з 1992 року.

В той же час слід зазначити, що законодавство про охорону праці являє собою систему взаємопов'язаних нормативно - правових актів, які регулюють відносини в галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально - економічних організаційно - технічних і лікувально - профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Трудові відносини - відносини, засновані на згоді між робітником і роботодавцем про особисте виконання робітником за плату трудової функції ( роботи певної спеціальності, кваліфікації або посади ), виконання робітником правил внутрішнього трудового розпорядку при забезпечені роботодавцем умов праці, передбачених кодексом законів про працю ( КЗпП ), колективним договором, угодами, трудовим договором.

Трудові відносини виникають між роботодавцем і робітником на основі трудового договору, добровільно укладеного ними у відповідності з КЗпП.

Сторонами трудових відносин і нерозривно пов'язаного з ними трудового договору є робітник і роботодавець.

Робітник - фізична особа, яка вступає в трудові відносини з роботодавцем, тобто така, що уклала з роботодавцем трудовий договір.

Роботодавець - фізична особа або юридична особа ( організація ) або інший суб'єкт права, уклавший трудовий договір з робітником і тим самим вступивший з ним в трудові відносини.

Тим самим закон пов'язує поняття «трудові відносини», «Трудовий договір», «робітник», і «роботодавець» в одну міцно пов'язану систему.

Трудовий договір - угода між роботодавцем і робітником, у відповідності з яким роботодавець зобов'язується надати робітнику роботу за обумовленою трудовою функцією, забезпечити умови праці, передбачені трудовим законодавством та іншими нормативними правовими актами, які містять норми трудового права, колективним договором, угодами, локальними нормативними актами і даною угодою, своєчасно і в повному обсязі виплачувати робітнику заробітну платню, а робітник зобов»язується особисто виконувати визначену цією угодою трудову функцію, дотримуватись діючих у роботодавця правил внутрішнього трудового розпорядку.

Сторонами трудового договору є роботодавець та робітник.

В трудовому договорі вказуються:

Прізвище, ім»я, по-батькові робітника і найменування роботодавця ( ПІП роботодавця - фізичної особи ), які уклали трудову угоду;

Відомості про документи, які посвідчують особу робітника та роботодавця - фізичної особи;

Ідентифікаційний номер податкового платника ( для роботодавців, за винятком роботодавців - фізичних осіб, які не є індивідуальними підприємцями );

Відомості про представника роботодавця, який підписав трудовий договір, і підстави, за якими йому надано відповідні повноваження;

Місце і дата укладення трудового договору.

Обов'язковими для занесення до трудового договору є наступні умови:

Місце роботи;

Трудова функція ( робота на посаді у відповідності з штатним розписом, професії, спеціальності із зазначенням кваліфікації; конкретний від дорученої робітнику роботи);

Дата початку роботи;

Умови оплати праці ( в тому числі розмір посадового окладу робітника, доплати, надбавки і заохочувальні виплати );

Режим робочого часу і часу відпочинку ( якщо для даного працівника він відмінний від загальних правил, які діють у даного роботодавця );

Компенсації за важку працю і роботу з шкідливими або небезпечними умовами праці, якщо робітник приймається на роботу з відповідними умовами, із зазначенням характеристик умов праці на робочому місці;

Умови, які визначають в окремих випадках характер роботи ( рухливий, роз'їзний, в дорозі, інший характер праці );

Умови про обов'язкове соціальне страхування робітника у відповідності з КЗпП та іншими законами;

Інші умови у випадках, передбачені КЗпП та іншими нормативними правовими актами, які містять норми трудового права.

За домовленістю сторін в трудовий договір можуть також включатись права та обов»язки робітника та роботодавця.

З цього переліку випливає виключна важливість правильності та повного об'єму трудового договору.

Якщо у відповідності з законами з виконанням робіт на певних посадах, спеціальностях або професіях пов'язане надання пільг або наявність обмежень, тоді найменування цих посад, спеціальносте або професій і кваліфікаційні вимоги до них повинні відповідати найменуванням і вимогам, вказаним в кваліфікаційних довідниках, які затверджуються у порядку, що встановлюється урядом.

В трудовому договорі можуть бути передбачені умови про випробування, про нерозголошення таємниці, яка охороняється законом ( державної, службової, комерційної та ін. ), про обов'язки працівника після навчання не менше встановленого договором терміну, якщо навчання відбулось за рахунок роботодавця, а також інші умови, які не погіршили стан працівника в порівнянні з КЗпП, законами та іншими нормативними правовими актами, колективним договором, угодами.

Умови трудового договору можуть бути змінені тільки за домовленістю сторін в письмовій формі.

У разі укладення термінового трудового договору в ньому зазначається термін його дії та підстава, яка стала основою для укладення термінового трудового договору, але у відповідності з законом.

Трудові угоди можуть укладатись:

На певний термін;

На певний термін не більше 5 років ( терміновий трудовий договір ) якщо інші терміни не встановлено законом.

Терміновий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру належної роботи або умов її виконання, якщо інше не передбачено КЗпП.

Якщо в трудовому договорі не визначено термін його дії, то договір вважається укладеним на невизначений термін. В разі якщо не одна із сторін не вимагає розірвання термінового трудового договору в зв»язку з закінченням терміну його дії, а робітник продовжує працювати після закінчення терміну дії трудового договору, трудовий договір вважається укладеним на невизначений термін.

Трудовий договір, укладений на невизначений термін при відсутності достатніх для цього підстав, встановлених судом, вважається укладеним на невизначений термін.

Важливість трудового договору закріплена тим, що законом заборонено вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, за винятком випадків, передбачених законом.

Трудовий договір вступає в дію з дня його підписання робітником і роботодавцем, якщо інше не встановлено КЗпП або трудовим договором, або з дня фактичного допуску робітника до роботи з відома або за дорученням роботодавця або його представника.

Робітник зобов»язаний приступити до виконання трудових обов'язків з дня, визначеного трудовим договором. Якщо в трудовому договорі не обумовлений день початку роботи, то робітник повинен стати до роботи наступного дня після набуття сили чинного договору. Якщо робітник не став до роботи в встановлений термін, то роботодавець має право анулювати трудовий договір.

За письмовою заявою робітника роботодавець зобов'язаний не пізніше 3 робочих днів з дня подання цієї заяви видати робітнику завірені належним чином копії документів, пов'язаних з роботою.

При припиненні трудового договору роботодавець зобов'язаний видати робітнику в день звільнення ( останній день роботи ) трудову книжку і за письмовою заявою робітника завіреною належним чином, копії документів, пов'язаних з роботою.

Важливо відмітити, що у випадку «фактичного допуску до роботи з відома або за дорученням роботодавця або його представника незалежно від того, чи був трудовий договір оформлений належним чином», Також виникають трудові відносини з усіма наслідками, що випливають з даного факту. Це дуже важливе положення закликає захистити права робітника, який не оформив трудовий договір письмово. Але загальні вимоги закону говорять про те, що ці відносини вимагають оформлення ( укладення ) трудового договору «заднім числом». При фактичному допуску робітника до роботи роботодавець зобов'язаний оформити з ним трудовий договір в письмовій формі не пізніше 3 робочих днів з дня фактичного допуску робітника до роботи. Тим самим, трудовий договір є важливим і фактично єдиною підставою виникнення трудових відносин, а, значить і заходів з охорони праці.

Слід пам'ятати, що якщо у відповідності з законами виконання робіт за певними спеціальностями, посадами або професіями пов'язано з наданням пільг або наявністю обмежень, то найменування цих посад, спеціальностей або професій і кваліфікаційні вимоги, до них можуть відповідати найменуванням і вимогам вказаним у кваліфікаційних довідниках, які затверджуються в порядку, що встановлюється владою України.

Висновок

Вся інформація викладена в контрольній роботі з охорони праці дає тільки загальну уяву про цю складну багатофункціональну і багатопредметну сферу людської діяльності, спрямованої на забезпечення безпеки виробничої праці.

Щоб реально знати правила безпечної праці і загальні вимоги охорони праці, щоб вміти ними коритуватись дл збереження свого життя і здоров»я, а також життя і здоров»я своїх колег і підлеглих Вам робітників, треба ще багато знати і вміти.

Сьогодні необхідно ще багато вчитись прямо в процесі виробництва, в центрі події в ході вирішення різноманітних проблем.

Спеціалістам з охорони праці всіх рівнів ще багато належить засвоїти і багато чого подолати, щоб покладені на них законодавством функції, обов'язки і відповідальність не залишились декларованими на папері побажаннями, а перетворились в інструмент дійового управління охороною праці, яка забезпечує безпечні і здорові умови праці робітників.

На завершення , особливо відмітимо, що принципово нова система управління охороною праці, в нашій країні, в тому числі методи економічного регулювання трудових відносин в сфері охорони праці, обумовлює повільність і протиріччя становлення адекватної ринковим умовам організації забезпечення безпечних і здорових умов праці для всіх громадян України.

Досягти успіху в історично короткі терміни можливо, лише об'єднавши зусилля державних органів праці, місцевих органів, державного нагляду і контролю, інших заінтересованих органів законодавчої і виконавчої влади, всіх роботодавців, їх посадових осіб, в першу чергу керівників, всіх робітників, їх об'єднань, а також вчених і спеціалістів для постійної важкої і клопіткої роботи в ім'я збереження життя, здоров'я і робото спроможності робітника.

Література

Довідник з охорони праці та пожежної безпеки. В.П. Кириленко та ін. Дніпропетровськ ПП «Ліра ЛТД», 2008 р.

Файнбург Г.З., Овсянкин А. Д., Потемкин В.И. «Охрана труда» учебн. пособие, Владивосток, 2007 г.

Размещено на www.allbest.