Размещено на http://allbest.ru

РАДА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ

УДК [351.862. 4:0072] - 323.28: 001.2

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

ТРАНСФОРМАЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ МАСОВИХ КОМУНІКАЦІЙ В УМОВАХ ПОСИЛЕННЯ БОРОТЬБИ З ТЕРОРИЗМОМ

Спеціальність: 21.01.01 - Основи національної безпеки держави (політичні науки)

КІСЛОВ ДЕНИС ВАСИЛЬОВИЧ

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис. Роботу виконано у відділі інформаційної безпеки та міжнародних інформаційних відносин Національного інституту проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Ожеван Микола Андрійович,

Національний інститут проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України, відділ інформаційної безпеки та міжнародних інформаційних відносин, завідувач

Офіційні опоненти:доктор політичних наук, професор Бебик Валерій Михайлович, Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», проректор

кандидат політичних наук Гуцало Марія Григорівна, Національний інститут проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України, відділ воєнної політики і безпеки,

головний консультант

Захист відбудеться “02” липня 2010 р. о 14:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.723.01 у Національному інституті проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України за адресою: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, тел.: 285-34-66.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного інституту проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України за адресою: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7.

Автореферат розіслано “31” травня 2010 р.

Вчений секретар

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження обумовлена значними змінами в засобах і механізмах формування політичного, інформаційного, соціокультурного простору світової громади. Однією з основних складових цих неоднозначних процесів є трансформація масових комунікацій, які зазнали революційних технологічних й змістовних перетворень.

Набуття зазначеними перетвореннями великого розмаху, доступність використання комунікацій, безперервне поширення інформаційно-комунікаційних можливостей та послуг постійно впливають на політичний вимір національної безпеки України.

Політична безпека як різновид, атрибут і фактор національної безпеки є найважливішим інструментарієм, що забезпечує подальший розвиток країни на тривалий історичний період в умовах стабільного та позитивного існування суспільства, захищеного від руйнівного впливу внутрішніх і зовнішніх загроз та негативних викликів. Одним з них є міжнародний тероризм як найбільш жорстка, підступна і непередбачувана загроза, що набула нових рис у сфері політичної боротьби, які отримали назви медіа-тероризму, кібертероризму, мережевих війн тощо через відповідне використання масових комунікацій в цілях впливу на політичну свідомість мас в інтересах терористичного середовища.

Трансформаційні процеси, що відбуваються в масових комунікаціях і є загрозливими для політичної безпеки України, потребують особливих і додаткових антитерористичних заходів в загальній системі національної безпеки.

Теоретичні розробки, що ставлять за мету формування професіональної потужної системи антитерористичної боротьби в інформаційному просторі країни є актуальними та необхідними для зміцнення інформаційної безпеки. Дослідження, спрямовані на з'ясування коріння, природи, мотивів, напрямків, тенденцій і можливостей розвитку інформаційно-комунікаційних систем, (зокрема, масових комунікацій) формування методів і засобів нейтралізації та протидії використанню їх в злочинних інтересах терористичним середовищем, є важливими і своєчасними.

Дослідження політичних систем та політичної безпеки спираються на фундаментальні класичні зарубіжні праці: Аристотеля, М. Вебера, Г. Гегеля, Т. Гоббса, К. Маркса, Платона, Е. Фромма, Цицерона. Інформаційно-комунікаційна та медійна проблематика як фактор розвитку постіндустріального та інформаційного суспільства розглянута в роботах західних філософів, соціологів, політологів та інших фахівців: Г. Алмонда, Д. Белла, Ж.-П. Бодрійяра, Р. Будона, Р. Даля, Р. Дарендорфа, Г. Денікера, К. Дойча, Г. Маркузе, К. Мея, М. Хоркхаймера, К. Шеннона. Проблемним аспектам комунікаційної безпеки присвячено праці сучасних українських та російських науковців: В. Бебика, М. Згуровського, О. Зернецької, В. Іванова, С. Квіта, Л. Матвеєвої, Д. Ольшанського, Г. Почепцова, В. Різуна, В. Шкляра та інших.

Розгляд проблем національної безпеки України та її складових - інформаційної та політичної безпеки - у світлі глобальних трансформацій спирається на наукові здобутки вітчизняних вчених: В. Антипенка, О. Білоруса, В. Богдановича, О. Власюка, А. Гальчинського, В. Горбуліна, М. Гуцало, В. Ємельянова, В. Кременя, А. Кудряченка, В. Ліпкана, Ю. Марченка, М. Ожевана, Б. Парахонського, Ю. Пахомова, М. Розумного, А. Семенченка, В. Сідака, Т. Стародуб, Г. Яворської та інших.

Серед зарубіжних сучасних дослідників проблемами міжнародної безпеки займались З. Бжезинський, Г. Вайман, К. Гаджиєв, Б. Нетаньяху, Л. Наполеоні, Г. Томпсон, Ю. Хабермас та інші.

Утім, у вітчизняній та зарубіжній науковій думці відсутнє системне комплексне дослідження феномену політичної безпеки масових комунікацій у поєднанні з проблемами боротьби з сучасними формами тероризму в інформаційно-комунікаційній сфері, що й обумовило актуальність теми роботи.

Таким чином, ключове наукове завдання дисертаційного дослідження полягає у теоретичному й практичному осмисленні трансформаційних змін усіх складових політичної безпеки масових комунікацій на національному й міжнародному рівнях та у геополітичній системі в цілому в умовах антитерористичної боротьби.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося в межах комплексних науково-дослідних робіт Національного інституту проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України, зокрема, фундаментальних науково-дослідних робіт: “Проблеми суверенізації та десуверенізації у сучасній системі міжнародної безпеки: актуальні та потенційні загрози збереженню і зміцненню державності та національної єдності України” за 2008 рік (номер державної реєстрації: 0107U007156), “Методологічні підходи до забезпечення інформаційного суверенітету держави в системі національної безпеки України” за 2009 рік (номер державної реєстрації: 0108U006181).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексний аналіз впливу терористичного середовища на трансформаційні процеси у сфері політичної безпеки масових комунікацій за умов посилення боротьби з тероризмом.

Реалізація поставленої мети досягалася шляхом розв'язання низки завдань, зокрема:

- з'ясувати методологічні засади дослідження трансформації складових політичної безпеки масових комунікацій під впливом тероризму в умовах глобалізації та визначити комплексну методологію дослідження цього явища в цілому;

- визначити ознаки політичної безпеки масових комунікацій як категорії та системи;

- проаналізувати понять “терор” і “тероризм” у відповідності зі суттєвими змінами у політичній безпеці в умовах посилення загроз терористичного середовища;

- сформулювати основні етапи розвитку досліджень в сфері медіа-інформаційного тероризму;

- уточнити понятійно-категоріальний апарат в сферах політичної безпеки, масових комунікацій, боротьби з тероризмом та медіа-тероризмом, безпеки інформаційного простору;

- окреслити проблематику інформаційно-комунікаційних технологій у нормативно-правовій базі України в сфері інформаційної та політичної безпеки та інших документів ООН, ЄС, СНД.

Об'єктом дослідження є динамічний процес трансформації масових комунікацій в умовах викликів й загроз терористичного середовища та протидії цим викликам й загрозам.

Предметом дослідження є політична безпека масових комунікацій в умовах посилення боротьби з тероризмом.

Методи дослідження. Неоднозначність підходів та складність вирішення поставлених завдань обумовили застосування комплексного міждисциплінарного підходу та методології синтезу, що поєднали науково-методичні засади різних галузей знань: інформатики, історії, логіки, політології, психології, основ національної безпеки держави, теорії комунікацій, терорології та філософії. Методи системного підходу та транзитології дозволили дослідити трансформаційні зміни і тенденції розвитку усіх складових політичної безпеки масових комунікацій та глобального медіа-тероризму і визначити необхідні та достатні ознаки цих категорій і понять.

У дослідженні безпеки масових комунікацій застосовані структурно-функціональний підхід, порівняльний та історичний аналіз. При визначенні та удосконаленні змісту понятійно-категоріального апарату роботи використовувався логіко-конструктивний аналіз.

Сукупність використаних методологій та методичних прийомів дали змогу з'ясувати чинники виникнення системи політичної безпеки масових комунікацій, основні тенденції її трансформації в умовах зростання терористичних впливів і загроз та відповідні заходи посилення боротьби з тероризмом.

Наукова новизна отриманих результатів. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що вона є однією з перших комплексних системних досліджень процесів трансформації політичної безпеки масових комунікацій в умовах посилення боротьби з тероризмом.

У дисертації вперше:

- встановлені методологічні принципи застосування теорії транзитології для оцінки розвитку та сутності трансформацій масових комунікацій з позицій політичної безпеки масових комунікацій та їх складових, протидії тероризму, інституціональних та нормативно-правових аспектів антитерористичної боротьби;

- визначено складний феномен політичної безпеки масових комунікацій як поняття, комплексної категорії та як системи й підсистеми інформаційної безпеки у контексті міжнародної й національної безпеки;

- обґрунтовано концептуальні трансформаційні зрушення у визначенні та осмисленні понять “терор” і “тероризм”, показано їх дійсне етимологічне походження, що дає змогу дослідити природу медіа-терористичного середовища;

- встановлені етапи розвитку досліджень медіа-тероризму: І - 1972-1993 рр., ІІ - 1993-2001 рр., ІІІ - 2001-2004 рр., ІV - з 2004 р. - донині, а також осмислені теоретико-методологічні підходи до вивчення проблеми періодизації: системний, теорія транзитології та трансформації політичних, соціальних і соціально-економічних систем та доцільність використання методів та методичних засобів для аналізу природи трансформацій феномену медіа-тероризму у динаміці таких як: формальної та неформальної логіки; структурно-функціонального, порівняльного та історичного аналізу.

Удосконалено:

- понятійно-категоріальний апарат в сферах політичної безпеки, масових комунікацій, боротьби з тероризмом та медіа-тероризмом, безпеки інформаційного простору.

Отримало подальший розвиток:

- осмислення окремих аспектів нормативно-правової бази України в сфері інформаційної та політичної безпеки в частині боротьби з проявами медіа-тероризму на основі діючого в країні законодавства, використання норм міжнародного права, зокрема, положень Конвенцій та інших документів ООН, ЄС, СНД та новітніх розробок і пропозицій, які б враховували інституціональну та громадську складові у справі збалансованого формування політичної нації та інформаційного суспільства в Україні.

Практичне значення отриманих результатів полягає в поглибленні дискурсу політичної безпеки масових комунікацій, який стосується змістовного характеру політичної інформації, складових системи масових комунікацій, за допомогою яких політична інформація функціонує в політичному та соціальному середовищі.

Матеріали та висновки дисертації можуть бути використані при узагальненні методик соціально-політичного планування розвитку українських медіа, визначенні форм їх участі в демократичних трансформаціях суспільства, в організації систем зв'язків органів державної влади з громадськістю, з політичними партіями та рухами.

Одержані результати доцільно використати в лекційних курсах з теорії масових комунікацій, міжнародної інформації, конфліктології та теорії переговорів, зв'язків з громадськістю та в інших відповідних спецкурсах для студентів вищих навчальних закладів. Дисертаційні напрацювання можуть бути використані у подальших дослідженнях в сфері політичних комунікацій, національної безпеки, а також при розробці засобів боротьби з медіа-тероризмом.

Наукові положення, отримані в ході дослідження, реалізовано у заключних звітах про науково-дослідну роботу “Методологічні підходи до забезпечення інформаційного суверенітету держави в системі національної безпеки України” (номер державної реєстрації: 0108U006181, Акт про реалізацію результатів наукових досліджень від 28 травня 2010 р., виданий Національним інститутом проблем міжнародної безпеки при РНБО України); “Інформаційні процеси і суспільство в Україні: входження в європейський та світовий інформаційний простір” (номер державної реєстрації: 0104U003162, Акт про реалізацію результатів наукових досліджень від 23 квітня 2010 р., виданий Київським міжнародним університетом).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації наукові результати, висновки, пропозиції належать особисто автору і є його науковим доробком. Основні особисті результати найшли відображення в опублікованих автором роботах. Дисертантом досліджено і сформульовано систему політичної безпеки масових комунікацій як складової національної безпеки України в умовах посилення боротьби з тероризмом.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи, її результати і висновки оприлюднені, доповідались та обговорювались на міжнародних наукових заходах: VII міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами” (Київ, 2006); VIII міжнародній науково-практичній конференції “Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця” (Київ, 2007); ІІІ міжнародній конференції аспірантів, студентів та здобувачів “Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (Луцьк, 2007); міжнародній науково-практичній конференції для студентів, аспірантів, науковців “Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій” (Суми, 2008); ХІІІ міжнародній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу “Україна в євроінтеграційних процесах” (Київ, 2008); ІХ міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми навчання та виховання людей в інтегрованому освітньому середовищі” (Київ, 2008); всеукраїнських заходах: першій всеукраїнській науково-практичній конференції “Державне управління та державна служба зайнятості (питання теорії та виклики практики)” (Київ, 2007); всеукраїнській науково-практичній конференції “Культура в сучасному українському суспільстві: стан та проблеми” (Київ, 2008); науково-практичній конференції “Світова фінансово-економічна криза та шляхи її подолання в Україні” (Вінниця, 2009); інших наукових заходах: на академічних науково-практичних слуханнях “Сучасний стан економіки України, шляхи подолання кризи і пропозиції щодо її розвитку” (Київ, 2007); під час проведення круглих столів у Національному інституті проблем міжнародної безпеки при РНБО України, у тому числі “Відкритість та прозорість української влади в умовах її реформування” (Київ, 2007) та “Актуальні проблеми міжнародної безпеки: український вимір” (Київ, 2010).

Результати, отримані дисертантом, апробовані в процесі обговорення на нарадах відділу інформаційної безпеки та міжнародних інформаційних відносин Національного інституту проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України (2007-2009 рр.) і в Інституті журналістики за участю кафедри масової комунікації та кафедри міжнародної інформації та інформатики Київського міжнародного університету (2009-2010 рр.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли належне відображення в опублікованих автором 17 наукових статтях загальним обсягом 6,0 ум. друк. арк., у тому числі в 3 статтях у фахових наукових виданнях обсягом 1,7 ум. друк. арк. та 2 - в інших наукових виданнях (1 - одноосібна та 1 - у співавторстві: особистий внесок автора складає 0,4 ум. друк. арк. і полягає у визначенні ризиків медіа-терору та можливих стратегічних протидій йому), 12 тезах доповідей у збірках матеріалів конференцій (10 - одноосібні, 2 - у співавторстві: (1) особистий внесок автора складає 0,2 ум. друк. арк. і полягає в обґрунтуванні надання явищу терору загрозливих міфологізованих якостей через засоби комунікації; (2) особистий внесок автора складає 0,1 ум. друк. арк. і полягає в з'ясуванні комунікаційних інструментів молодіжних екстремістських рухів); 1 підрозділі у колективній монографії (у співавторстві, особистий внесок автора складає 0,4 ум. друк. арк. і полягає у виявленні впливу комунікаційних крих в середовищі політичної еліти на національну безпеку держави).

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, кожен з яких включає по 4 підрозділи, висновків, списку використаних літературних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 239 сторінок друкованого тексту. В тексті є 3 таблиці. Список використаних джерел складається з 496 найменувань використаної літератури на 42 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження; визначено ступінь її наукової розробки, показано зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету і завдання наукового дослідження, окреслено об'єкт, предмет; розкрито методологічну основу дисертації; визначено наукову новизну роботи; подано практичне значення отриманих результатів; зазначено особистий внесок здобувача; наведено інформацію про апробацію результатів дисертації та перелік наукових публікацій за темою дослідження; викладено структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі “Політична безпека масових комунікацій і тероризм у науково-методологічному вимірі” проаналізовано існуючі наукові напрямки вивчення ключових аспектів проблематики роботи, встановлено етапи наукових досліджень медіа-тероризму та запропоновано комбіновані методологічні підходи до аналізу політичної безпеки масових комунікацій, визначено відповідний понятійно-категоріальний апарат.

У підрозділі 1.1. “Теоретико-концептуальні підходи до дослідження політичної безпеки масових комунікацій держави в умовах посилення боротьби з тероризмом” проведено аналіз літературних джерел за декількома напрямками, що включають проблеми політичної безпеки, інформації, глобалізації та комунікації. Систематизація підходів до вивчення цих аспектів дослідження спирається на роботи представників філософської і політичної думки, насамперед, Аристотеля, М. Вебера, І. Канта, Н. Макіавеллі, Платона та інших. Теоретичні питання трансформації сучасного суспільства, природи, ролі та значення в його розвитку інформаційно-комунікаційних технологій висвітлено в роботах Д. Белла, Н. Вінера, В. Глушкова, Р. Дарендорфа, А. Єрмоленка, Ю. Канигіна, П. Лазарсфельда, К. Шеннона та інших. Досліджено декілька етапів розвитку теорії масових комунікацій з моменту їх виникнення і становлення на початку ХХ ст. і до сьогодення, що розглянуті в працях В. Бебика, П. Бурдьє, О. Зернецької, Д. Маклюена, Л. Матвеєвої. Д. Ольшанського, Г. Почепцова, В. Різуна, Ф. де Соссюри, В. Шкляра та інших.

Значна кількість теоретичних підходів до трактувань природи та сутності тероризму обумовили розгляд і аналіз цих розбіжностей, з'ясування ролі тероризму як чинника загроз національній безпеці держави. Розглянуто розуміння тероризму в історичному контексті, починаючи від поглядів М. Робеспьєра і Ж.-П. Марата, М. Бакуніна і П. Кропоткіна, В. Леніна і Л. Троцького до сучасних концепцій, представлених в роботах В. Антипенка, М. Гуцало, М. Гуцалюк, В. Ємельянова, В. Ліпкана, Ю. Марченка та інших.

Розкрито політичне, соціально-економічне та соціопсихологічне трактування процесу глобалізації та геополітичних трансформацій в працях З. Бжезинського, О. Білоруса, К. Гаджиєва, А. Гальчинського, А. Кудряченка, Ю. Пахомова, Дж. Сороса та інших, які впливають на стан політичної безпеки та розвиток міжнародного тероризму. Розкрито взаємозв'язок глобалізації і розвитку масових комунікацій, який полягає у трансінфомаційній побудові суспільства через медіа канали та інформаційно-комунікаційний технологічний рівень масової комунікації, що знаходиться у стадії розбудови інформаційного суспільства в Україні.

У підрозділі 1.2. “Етапи розвитку дослідження феномену медіа-тероризму” розглянуті і проаналізовані етапи розвитку досліджень медіа-тероризму з моменту висвітлення цього феномену засобами масової інформації на тлі теракту на Олімпійських іграх в Мюнхені в 1972 р. Встановлена періодизація наукових розробок щодо безпеки масових політичних комунікацій в умовах активізації міжнародного терористичного середовища та вжиття США та іншими провідними державами світу відповідних заходів антитерористичної боротьби. На основі аналізу публікацій вітчизняних і закордонних вчених встановлено, що час до 1972 р. - це передісторія наукового висвітлення медіа-тероризму (відмічені перші спроби наукового осмислення проблеми). Подальший розвиток цих досліджень має таку періодизацію: перший етап 1978-1993 рр. (поодинокі дослідження); другий етап 1993-2001 рр. (низка публікацій, що починає формувати окремий науковий напрямок); третій етап 2001-2004 рр. (поглиблення аналізу дослідження ролі мас-медіа у висвітленні терористичної діяльності в цілому після теракту 11 вересня 2001 р.); четвертий етап з 2004 р. - донині (різке зростання кількості наукових праць, досліджень, дисертаційних робіт, особливо - вітчизняних).

У підрозділі 1.3. “Методологічні засади дослідження феномену медіа-тероризму” розглянуті методологічні розробки, проведений пошук природно-адекватної методології серед існуючих в аналогічних та суміжних галузях знань. Встановлено, що жодну із них застосувати безпосередньо як єдину щодо вирішення завдань даного дослідження неможливо.

У підрозділі 1.4. “Понятійно-категоріальний апарат дослідження феномену медіа-тероризму” розглянуті особливості використання і розробки понятійного апарату з даної проблематики. На основі порівняльного аналізу теоретичних підходів різних наукових шкіл і окремих дослідників, зокрема: В. Антипенка, О. Білоруса, М. Гуцало, Д. Дубова, В. Ємельянова, У. Лакера, В. Ліпкана, Б. Нетаньяху, М. Ожевана, Б. Хоффмана та багатьох інших, існуючої нормативної та словникової бази встановлені основні принципи відбору і розробки робочого понятійно-категоріального апарату інформаційно-комунікаційного й антитерористичного спрямування. Показано, що залишаються проблеми визначення і визнання багатьох основних понять та поглиблюються дискусії навколо цих проблем. Запропоновано визначення ряду понять, які стосуються політичної і громадської безпеки, доповнено і вдосконалено ряд понять інформаційно-комунікаційної сфери та проведено їх порівняльний аналіз. Імперативом такого стану є консолідація зусиль науковців щодо вирішення проблем уніфікації загального понятійного апарату дослідження.

У другому розділі “Теоретичні проблеми дослідження трансформації масових комунікацій та визначення політичної безпеки масових комунікацій” розглянуто фундаментальні засади сучасної теорії транзитології та її використання щодо розвитку масових комунікацій, а також інституціональні аспекти політичної безпеки; визначено категорію політичної безпеки масових комунікацій.

У підрозділі 2.1. “Транзитологічні процеси та сучасні трансформації масових комунікацій” проведений порівняльний аналіз поняття трансформації масових комунікацій в соціальних і соціально-економічних системах з точки зору основних положень транзитології, висвітлених в роботах Л. Бальцеровича, Є. Гайдара, Г. Івлєвої, І. Жиляєва, Т. Заславської, М. Михальченка та інших дослідників. Показано, що значні розбіжності в розумінні цього поняття ускладнюють формування певної єдиної парадигми трансформації. Спираючись на підходи Т. Куна та К. Поппера, визначено конкретні критерії та ознаки трансформації складових політичної безпеки масових комунікацій, тероризму та антитерористичної боротьби. Розглянуті принципи транзитології відносно аналізу розвитку проблем політичної безпеки масових комунікацій на сучасному етапі.

У підрозділі 2.2. “Масові комунікації як транзитологічні системи” проведено аналіз масових комунікацій як об'єкта трансформації з позицій транзитології та системного підходу, що дозволяє в подальшому розглянути їх як складову комплексної категорії “політична безпека масових комунікацій”.

Показано, що при переході до демократичних режимів змінюється значення деяких функцій засобів масової інформації і комунікації та їх співвідношення, посилюються їх функціональні впливи на формування та еволюцію суспільної свідомості. Подібні зміни у функціях, їх значенні та співвідношенні масових комунікацій виходять за межі традиційної інформуючої, соціалізуючої та пропагандистської ролі засобів масової інформації у суспільстві. Якщо раніше пріоритетною для ЗМІ була функція політичного виховання мас, то нині істотно посилилася функція політичної соціалізації. ЗМІ перетворилися також у засіб боротьби за «символічну владу» із своїми внутрішніми протиріччями. Тобто, масові комунікації не відтворюють нині модель життя у суспільстві, а безпосередньо створюють модель суспільства для існування певного типу країни, влади, соціуму тощо.

За відсутності у мас довіри до центральних чи регіональних органів, до структур влади всіх рівнів, масові комунікації здатні демонструвати свої організаційні можливості й у цій сфері на користь замовників, які конкурують поміж собою за вплив, за повноту влади, за бізнес-інтереси тощо.

Водночас відбувається асиметрична конкуренція та асиметрична боротьба з терористичним середовищем як “озброєною опозицією”. Визначальними напрямками трансформації масових комунікацій є ступінь довіри до них з боку населення; нормативно-правове забезпечення повноти їх діяльності; рівень та розбіжності їх сприймання соціумом та владою; бізнес-інтереси власників засобів масової інформації і замовників інформаційного продукту; творчі та конкурентні протиріччя внутрішнього характеру.

Підрозділ 2.3. “Трансформаційні та інституціональні аспекти політичної безпеки масових комунікацій” присвячено аналізу сутності тих факторів, які на сучасному етапі розвитку можуть розглядатися як виклики, загрози й небезпека, перелік яких постійно збільшується. Показано, як відбуваються переходи цих факторів із зовнішнього середовища до внутрішнього і навпаки. Розглянуто механізм і інструментарій впливу зовнішніх умов на стале існування соціуму та на політичну безпеку держави, нації; структурні елементи політичної безпеки у вигляді суперечливих політичних інтересів; геополітичні та інституціональні підходи до розв'язання цих задач. Більш детально розглянуто саме інституціональний підхід, насамперед, через діяльність інститутів, які створюють соціальні та політичні гравці задля досягнення своїх прагматичних цілей та забезпечення своїх конкретних інтересів. Встановлено, що політична безпека діалектично взаємозв'язана з інститутами соціального контролю мас та політичного розшуку. Тисячолітня практика діяльності інституції політичного розшуку наводить на думку щодо необхідності наукового обґрунтування її діяльності в умовах посилення тероризму в інтересах політичної нації.

У підрозділі 2.4. “Визначення політичної безпеки масових комунікацій в системі національної безпеки України” політична безпека масових комунікацій вперше розглянута, проаналізована та визначена комплексно як категорія і як окрема система та підсистема сектору національної безпеки. На основі аналізу понять “безпека”, “комунікації”, “маси”, “безпека комунікацій”, “політична безпека”, “масові комунікації”; розгляду комбінацій, що об'єднують у встановленому порядку ці елементи, проведено їх логічний синтез. Визначення даної категорії спирається на опис її елементів, які розглядались у працях Д. Дубова, О. Зернецької, В. Кременя, В. Ліпкана, Д. Ольшанського, В. Різуна і В. Циганова. Встановлені критерії, необхідні та достатні ознаки, що виокремлюють політичну безпеку масових комунікацій серед інших споріднених визначень.

Основними серед багатьох інших критеріїв політичної безпеки масових комунікацій є: приналежність до національної безпеки; загальне інформаційне та навколишнє середовище і його ресурси; політичний стан та політичний ресурс, масова і політична свідомість; технологічний рівень, потужність та перспективи розвитку комунікаційних систем; життєві цикли та організаційно-правові структури масових комунікацій тощо.

Показано, що політична безпека масових комунікацій пов'язана широким спектром зв'язків та конструктивних взаємодій з усіма складовими формування інформаційного суспільства в Україні. Сформульовані основні задачі забезпечення політичної безпеки масових комунікацій, комплексне та дієве вирішення яких залежить від механізмів регулювання інформаційних відносин у національному та світовому просторі. Запропоновано авторське визначення категорії “політична безпека масових комунікацій”.

У третьому розділі “Трансформація тероризму в світовому медіа-інформаційному просторі” розглянуті історичні та сучасні глобалізаційні форми тероризму та медіа-тероризму, що включають нові його різновиди: кібертероризм, мережеві війни тощо та умови становлення нових форм і методів протидії цьому феномену.

У підрозділі 3.1. “Історична еволюція понять “терор” і “тероризм” розкрито історичні етапи становлення та трансформації цих понять і їх застосування в сучасному вимірі та значенні. Показано, що така трансформація відбулася та пройшла шлях від прямого безпосереднього відображення короткостроковості відчуття жаху через нереальні події - гру акторів (Аристотелівське бачення та запропонований ним термін “терор”) до визначення складного опосередкованого та маніпуляційно перетвореного психологічного сприйняття реальних фактів через багаторазово посилену (мультиплікативну) картину, що створена мас-медійними системами як комплексний, а іноді й кумулятивний фактор тиску на свідомість людини, населення, його груп чи соціуму в цілому.

Встановлено, що почуття спонтанного разового жаху щодо символічних подій-застережень трансформувалося у “гніт жаху” (“пригнічення жахом”) як постійно діючий фактор впливу на індивіда. Сучасний етап трансформації поняття терору відбувається у поєднанні реального, сценічного та віртуального наповнення інформаційного продукту для його споживачів у вигляді віртуально-реальної трагедії від системних та перманентних терористичних актів, що транслюються та коментуються у світовому просторі.

Поняття “тероризм” виникло в 1793 р. в період Великої французької революції і поширилось в подальшому в ХІХ ст. і ХХ ст., набуваючи позитивного (чи негативного) сенсу залежно від його використання владою або опозиційними структурами (революційний тероризм, державний тероризм, опозиційний тероризм тощо). У другій половині ХХ ст. та на початку ХХІ ст. тероризм як явище та ідеологія остаточно набув негативного, кримінально-злочинного сприйняття в офіційному та загально людському трактуванні.

У підрозділі 3.2. “Глобалізація тероризму: медіа-терористичне середовище та медіа-терористичний простір” розглянуто вплив процесу глобалізації на зміни у самому терористичному середовищі та на зростання можливостей щодо поширення і поглиблення медіа-терористичного простору. Показано, що тероризм періоду глобалізації пройшов етапи: переформування (початок 90-х років ХХ ст. - середина 90-х років ХХ ст.); концентрації та пристосування до процесів глобалізації, становлення як міжнародного явища (1996 р. - вересень 2001 р.); включення у світові інформаційні війни як глобальної медіа-терористичної складової перманентного типу та ангажування у боротьбу за “символічну владу” (з кінця 2001 р.).

На останньому етапі розвитку медіа-тероризм є домінантою й характеризується новими ознаками: демонстрацією реально-віртуальних сцен жаху; поширенням глядацької аудиторії на весь світ; передачею реальних трагедій в режимі он-лайн та багаторазовим повтором й широким розповсюдженням сцен руйнувань, насилля, загибелі. Виникає ефект мультиплікативно-просторової дії багатохвильового типу, що призвело до посилення не тільки безпосереднього, а й опосередкованого впливу на свідомість мас, для яких терористична активність є невід'ємною складовою сучасного буття. Формуються спотворені уявлення щодо цілей, методів і наслідків терору на користь терористичного середовища через публічність, використання масових аудиторій та усіх засобів масових комунікацій, що є невід'ємною імперативною суттю і складовою тероризму сучасного типу, який формує відповідне глобальне медіа-терористичне середовище.

У підрозділі 3.3. “Кібертероризм як різновид та складова медіа-тероризму” розглянуто кібертероризм як відокремлений напрямок, який в наш час інтенсивно розвивається, постійно змінює форми, методи та засоби свого техніко-технологічного впливу на світовий інформаційний простір. Концепція світових мережевих війн, висунута в 80-90 рр. ХХ ст. Дж. Арквілом і Д. Ронфельдтом, набула свого втілення у вигляді мережевої субкультури, ідеологією якої активно переймається терористичне середовище та деякі угруповання сектантського та нетрадиційного типу орієнтації. Загроза від кібертероризму світовій безпеці проілюстрована прикладами минулих мережевих війн та зусиллями терористичних угруповань, спрямованих на пропаганду своїх ідей, вербування членів, збір коштів тощо. Ця діяльність реалізується шляхом розміщення в мережі Інтернет виступів, заяв, звернень їх лідерів, матеріалів насильницького змісту. Показано, що інформаційні заходи протидії кібертероризму та медіа-тероризму найбільш продуктивно реалізуються політикою і практикою роз'яснень сутності тероризму, його суспільної небезпеки через формування стійкого несприйняття його суспільством як ідеології насильства. Інший шлях протидії такого типу терористичним загрозам є практикою залучення громадянського суспільства до заходів профілактики тероризму.

У підрозділі 3.4. “Медіа-інформаційна міфологізація тероризму” викладена інтегральна складова сучасних поглядів на проблему тероризму та антитерористичної боротьби. Показано, що політична риторика навколо реальних проблем антитерористичної медіа-інформаційної боротьби набуває загрозливого характеру тому, що час від часу намагається перевести цільове спрямування адекватних заходів проти конкретних проявів цього виду злочинної діяльності в русло псевдодискурсу правових протиріч, неадекватності намірів, зайвих теоретичних збочень тощо. Розкриваються причини та наслідки цього явища. В емоційному вимірі - це звичайний страх, у прагматичному - використання антитерористичної демагогії задля виправдання конкурентної боротьби за обмежені природні ресурси та наміри контролю за їх розподілом і територіями, на яких вони знаходяться; за інформаційні ресурси, що, на відміну від природних, постійно збільшуються. Показані спроби надання телегенічності та міфологізованості сучасного тероризму, відмінних від його дійсної суті. Рекомендовані заходи щодо осмислення соціумом тероризму як соціальної патології та формування у населення антитерористичного імунітету шляхом реалізації відповідних спеціальних програм у засобах масової інформації.

У четвертому розділі “Трансформація політичної безпеки масових комунікацій і боротьба з тероризмом” показані трансформаційні зміни в системі політичної безпеки масових комунікацій під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів соціально-економічного та політико-правового характеру. Розглянуто місце і роль політичної безпеки масових комунікацій в національній безпеці України за умови втілення ефективних засобів протидії сучасному тероризму в усіх сферах людської діяльності. Висвітлено умови та аспекти посилення боротьби з тероризмом як низки заходів інформаційного, інноваційного, конкурентноспрямованого та нормативно-правового характеру. антитерористичний політичний безпека

Підрозділ 4.1. “Трансформаційні тенденції політичної безпеки масових комунікацій” присвячений аналізу розвитку феномену масових комунікацій в період після інформаційно-технологічної революції, коли виникає необхідність аналізу впливу масових комунікацій та інформаційно-комунікативних технологій на політичну сферу, на принципи спілкування у сфері влади, на форми соціалізації мас та участі їх у формуванні нової політичної культури. Реальність сьогодення вказує на те, що масові комунікації та окремі види комунікацій (наукові, політичні тощо), проникаючи в політико-культурну сферу країни, трансформують її, що обумовлює, з одного боку, збільшення та розмаїття політичних зв'язків, а, з іншого, - спонукає на нові виклики, загрози і небезпеки, прояви кризових явищ в політичному існуванні нації, його окремих структурованих прошарків тощо. Звідси робиться висновок, що розвиток сучасних масових комунікацій без цілеспрямованого впливу на них держави та громадянського суспільства є прямою загрозою політичній безпеці країни.

У підрозділі 4.2. “Умови посилення боротьби з медіа-інформаційним тероризмом” розглянуті роль, значення та вплив медіа-інформаційного тероризму на стан і захищеність інформаційного простору держави, на систему управління, на параметри і ознаки стану інформаційного суверенітету нації, що спирається на політичну безпеку комунікацій. В концептуальному плані показані можливості використання масових комунікацій, що піддаються впливу терористичного середовища у зворотних цілях антитерористичної боротьби через використання деяких положень піар-теорій; підсилення наукового обґрунтування нових засобів боротьби з тероризмом шляхом впровадження методів антитерористичного впливу: формування інноваційного мислення мас, критичного когнітивного осмислення дійсності, психологічної несприятливості терористичної пропаганди тощо.

У підрозділі 4.3. “Інноваційна конкурентоспроможність протидії медіа-тероризму” розглянуто і проаналізовано сукупність методів та заходів протидії медіа-тероризму в системах масової комунікації шляхом використання інноваційних підходів до створення відповідного антитерористичного інформаційного продукту. Проведено класифікацію різновидів медіа-тероризму та наведені приклади насиченості інформаційного простору теророгенними елементами. Пропонуються заходи щодо їх вивчення, аналізу та нейтралізації як загроз для населення країни. Розглянута можливість використання теоретичних засад інноваційного розвитку та конкурентної боротьби в процесі аналізу медіа-терористичної діяльності та формування адекватних підходів до розробки засобів боротьби з тероризмом шляхом використання для цієї цілі масових комунікацій, їх існуючих та потенційних ресурсів. Теоретичні положення та методології втілення інноваційних прийомів антитерористичного наповнення (новини, коментарі, програми, шоу) доцільно впроваджувати за принципами соціальних інновацій, що висвітлені в роботах Р. Будона, П. Бурдьє, Г. Ваймана, М. Дефлера, Л. Матвеєвої, Д. Ольшанського, В. Циганова та інших. Політична безпека масових комунікацій повинна трансформуватись в політичну безпеку соціальних комунікацій у відповідь на впровадження програм посилення боротьби з тероризмом водночас з нормативно-правовою діяльністю в цій сфері національної безпеки.

У підрозділі 4.4. “Нормативно-правові аспекти протидії медіа-тероризму в Україні” розглянуто та проаналізовано стан нормативно-правової бази антитерористичної боротьби як забезпечення політичної безпеки масових комунікацій з позицій вітчизняного та міжнародного права (рекомендації та пропозиції ООН, контртерористичне законодавство Європи, відповідні документи СНД). Наведені основні напрямки вдосконалення нормативної бази з питань посилення антитерористичної боротьби в частині протистояння медіа-терористичним загрозам та викликам, критерії яких визначаються державною політикою національної безпеки України. Власну правову систему країни в умовах поширення глобальних проблем сучасності доцільно доповнювати уніфікованими законодавчими ініціативами.

Завданнями ключових заходів з інформаційної безпеки, складовою якої є політична безпека масових комунікацій, є мінімізація шкоди через неповноту, несвоєчасність або недостовірність інформації, яка може виникнути внаслідок втручання у функціонування інформаційних технологій, а також як несанкціоноване поширення інформації. Політична безпека масових комунікацій повинна забезпечуватись шляхом проведення цілісної державної політики відповідно до Конституції та чинного законодавства України і норм міжнародного права через ефективні механізми реалізації відповідних затверджених доктрин, стратегій і концепцій. Проаналізовані напрямки протидії політичному насильству в контексті правових, організаційних, техніко-технологічних та функціональних основ боротьби з тероризмом в Законах України та запропоновані доповнення, що стосуються регулювання діяльності недержавних органів, громадських організацій, спроможних здійснювати заходи протидії тероризму і медіа-тероризму при взаємодії з державними органами та інституціями. Основні зусилля, що включають організаційні та правові заходи в консолідованому та цілеспрямованому вигляді, доцільно спрямувати на створення надійних, прозорих та ефективних механізмів запобігання загрозам життєдіяльності громадян, держави і суспільства в цілому в усіх сферах діяльності соціуму включно з визначеними областями політичної безпеки масових комунікацій в умовах нинішнього посилення боротьби з новітніми формами, методами й засобами медіа-тероризму.

ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота є одним з перших комплексних досліджень, у якому розкрито сутність процесів трансформації політичної безпеки масових комунікацій в умовах посилення боротьби з тероризмом.

Основні наукові і практичні результати роботи полягають у наступному.

Аналіз концептуальних підходів щодо вирішення складних проблем взаємодії та взаємозалежності таких феноменів цивілізації як її розвиток і безпека у світовому та національному розумінні має здійснюватися у контексті забезпечення політичної безпеки масових комунікацій в умовах сучасних соціальних трансформацій, невизначеності та глобальних кризових явищ, необхідності посилення протидії тероризму в усіх його нових і небезпечних проявах для суспільства та життєдіяльності людей.

Зазначений аналіз показав, що, з одного боку, постійно зростає кількість наукових досліджень і практичних розробок в цій сфері безпеки, а, з іншого, - можна констатувати обмеженість цих підходів, обумовлену позиціонуванням інтересів різних галузей знань, відомчих інтересів тощо.

Розгляд джерельної бази кожної з окремих складових визначеного об'єкта дослідження політичної безпеки масових комунікацій в умовах посилення боротьби з тероризмом дозволив систематизувати та класифікувати науково-теоретичні підходи до даної проблематики фахівців з різних галузей знань і встановити єдину систему і структуру, що дозволило концептуально вирішити основні завдання дисертації та досягти встановленої мети комплексного аналізу впливу терористичного середовища на трансформаційні процеси політичної безпеки масових комунікацій в умовах посилення боротьби з тероризмом.

Сформована комплексна методологія включає природно-адекватні методи та прийоми дослідження кожної із складових об'єкта дослідження в умовах впливів соціально-економічних факторів глобалізації, поширення та вдосконалення новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, зростання терористичної активності в сфері мас-медіа, інтенсифікації інтеграційних процесів в світі та зростання викликаних ними внутрішніх протиріч. Обрана методологія дозволила послідовно і логічно проаналізувати феномен політичної безпеки масових комунікацій і визначити її як категорію з усіма відповідними ознаками і властивостями, а також розглянути її як підсистему в загальній системі національної безпеки України.

Розглянута та проаналізована періодизація розвитку теорії масових комунікацій у ХХ ст. та визначені етапи наукових досліджень медіа-тероризму з початку останньої чверті ХХ ст. до сьогодення, що обумовили суттєві зміни в стані політичної безпеки. Доведено, що досягнення в сфері інформаційно-комунікаційних технологій надали терористичному середовищу додаткових можливостей в організаційному, комунікативному, стратегічному і тактичному вимірах діяльності його ідеологів, провідників, пропагандистів та прихильників. Використовуючи інструментарій інформаційно-комунікаційних технологій, що постійно вдосконалюються, поширюються і здешевлюються, тероризм отримав змогу входити в системи масових комунікацій як один з основних нелегітимних політичних гравців і використовувати у всесвітній мережі мас-медіа як засіб впливу на політичну свідомість мас на користь своїм агресивним інтересам і злочинним намірам.

Порівняльний аналіз методів та прийомів транзитології як нового наукового напряму, що вивчає трансформаційні процеси в політичних, соціальних та соціально-економічних сферах життєдіяльності людства, дозволив систематизувати та проаналізувати трансформаційні зміни як у складовій динамічних процесів трансформації масових комунікацій, так і системи політичної безпеки масових комунікацій в цілому, розглянути трансформаційні зміни цієї системи в умовах боротьби з тероризмом.

Аналіз нормативного і наукового понятійного апарату сфер безпеки та масових комунікацій дозволив на основі логіко-конструктивного підходу систематизувати понятійно-категоріальний апарат дослідження, уточнити зміст поняття «політична безпека комунікацій», доповнити сумісні з ним поняття і категорії, розбудувати єдину термінологічну базу дисертаційного дослідження.

Аналіз критеріїв та індикаторів політичної безпеки; природи та еволюції міжнародного тероризму; розвитку всіх видів комунікацій включно з масовими; глобалізаційних процесів, що призводять до значних соціально-економічних та цивілізаційних трансформацій дозволив запропонувати і використати у ролі антитерористичних технологій засоби формування інноваційного мислення населення, соціалізації комунікацій, формування контртерористичних осередків громадянського суспільства, розробки та вдосконалення нормативно-правової бази антитерористичного мас-медійного спрямування та посилення відповідальності політичних гравців і власників в сфері мас-медіа та нових акторів світового політикуму.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Кіслов Д. В. Безпека масових комунікацій та інформаційний суверенітет нації / Д. Кіслов // Стратегічна панорама. -- 2009. -- № 1. -- С. 184--189.

2. Кіслов Д. В. Медіа-інформаційний тероризм, принципи, заходи протидії та нейтралізації / Д. Кіслов // Стратегічна панорама. -- 2009. -- № 4. -- С. 162--168.

3. Кіслов Д. В. Інформаційно-комунікаційні аспекти антитерористичної діяльності в системі захисту прав людини : понятійний апарат / Д. Кіслов // Європейські перспективи. -- 2010. -- № 1. -- С. 78--81.

Статті в інших наукових виданнях

1. Кіслов Д. В. Парадокси медіапсихології / Д. Кіслов // Вісник КиМУ. -- 2007. -- Вип. 11. -- С. 43--48. -- (Серія : Психологічні науки).

2. Кіслов Д. В. Стратегічні засади антитерористичної медіа-інформаційної діяльності / Д. Кіслов, В. Кіслов // Сучасний стан економіки України, шляхи подолання кризи і пропозиції щодо її розвитку: матеріали академічних науково-практичних слухань. -- К., 2007. -- Вип. 1. -- С. 64--75 (особистий внесок автора складає 0,4 ум. друк. арк. і полягає у визначенні ризиків медіа-терору та можливих стратегічних протидій йому).

3. Кіслов Д. В. Наукова еліта та криза комунікацій / Д. Кіслов, В. Кіслов // Критерії визнання вченого : монографія / Д. Кіслов, В. Кіслов. -- К., 2008. -- Розд. 1. -- С. 39--46 (у співавторстві, особистий внесок автора складає 0,4 ум. друк. арк. і полягає у виявленні впливу комунікаційних криз в середовищі політичної еліти на національну безпеку держави).

Тези доповідей у збірниках матеріалів конференцій

1. Кіслов Д. В. Формування відповідальності журналіста-аналітика за медіа-інформаційну безпеку теленовин / Д. Кіслов // Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 22--23 берез. 2007 р. -- К., 2007. -- Т. 1. -- С. 233--234.

2. Кіслов Д. В. Встановлення та осмислення стратегічних заходів антитерористичної медіа-інформаційної діяльності / Д. Кіслов // Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку : міжнар. конф., 23--24 берез. 2007 р.: тези доп. -- Луцьк, 2007. -- С. 253--254.

3. Кіслов Д. В. Нові наукові комунікації як шлях до рівних можливостей в інформаційному суспільстві / Д. Кіслов // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами : міжнар. наук.-практ. конф. : тези доп. -- К., 2007. -- С. 51-- 53.

4. Кіслов Д. В. Кадрова конкуренція і безпека комунікацій: визначення понять / Д. Кіслов // Державне управління та державна служба зайнятості (питання теорії та виклики практики) : зб. матеріалів всеукр. наук.-практ. конф., 9 лист. 2007 р. -- К., 2008. -- С. 320--334.

5. Кіслов Д. В. Медіабезпека та інформаційний суверенітет нації / Д. Кіслов // Україна в євроінтеграційних процесах : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. 23--24 лют. 2008 р. [Україна в умовах європейської інтеграції і глобалізації. Проблеми державного будівництва в Україні. Вип. № 15]. -- К., 2008. -- С. 108--111.

6. Кіслов Д. Критерії відкритості та прозорості мас-медіа : теоретичний аспект / Денис Кіслов // Відкритість та прозорість української влади в умовах її реформування : матеріали Експертного круглого столу, 30 листопада 2007 р. / Д. Кіслов. -- К., 2008. -- С. 31--38.