Психофізіологічні шкідливі та небезпечні чинники виробничого середовища медичних і фармацевтичних працівників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психофізіологічні шкідливі та небезпечні чинники виробничого середовища медичних і фармацевтичних працівників

До небезпечних психофізіологічних та шкідливих виробничих чинників належать фізичні (статичні, динамічні та гіподинамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове, зорове, емоційне). Праця медичних працівників характеризується значним інтелектуальним напруженням, а в окремих випадках вимагає значної фізичної витривалості, уваги і високої працездатності в екстремальних умовах. Функціональне напруження організму під час роботи схематично можна охарактеризувати з двох сторін - енергетичної та інформаційної. Для більшості професійних груп медичних працівників нервово-емоційне напруження є одним із основних чинників виробничого середовища, що не сприятливо впливають на їх здоров'я .

Причому дія цього чинника за останні роки не тільки не зменшилася, але й продовжує рости. Так, у 80-х роках :ХХ ст. 60 % лікарів вважало, що їх робота супроводжується нервово-емоційним напруженням. На сьогодні цей відсоток збільшився до 74 % у лікарів, а у медичних сестер він становить 82 %. Перш за все нервово-емоційне напруження є характерним для персоналу психіатричних стаціонарів і диспансерів, відділень інтенсивної терапії, акушерів-гінекологів, хірургів стаціонарів, неврологів, працівників швидкої медичної допомоги. Причинами нервово-емоційного напруження медичних працівників є постійна відповідальність за здоров'я і життя людей (пацієнтів, колег, власні здоров'я і життя); щоденний контакт із людьми різного віку (дітьми, особами літнього віку тощо), соціального положення (хворими та їх родичами, керівниками різних установ, населенням), різними психологічними типами характерів; необхідність терміново приймати рішення, велика кількість стресових ситуацій, змінність роботи тощо. Останніми роками здобули вагомість причини, що носять соціально-економічний характер, до яких можна віднести відсутність стабільного і повного фінансування медичної галузі і, як наслідок, відсутність необхідних лікарських препаратів, устаткування, апаратури, невчасна виплата заробітної плати і низький рівень тощо. правовий життєдіяльність наркоманія підліток

Працю медичних працівників можна умовно розділити на дві основні категорії:

1 розумову (працю лікарів терапевтичного профілю, за винятком лікарів відділень інтенсивної терапії, гігієністів, наукових співробітників тощо);

2) розумово-емоційну (працю лікарів хірургічного профілю стаціонарів, анестезіологів, відділень інтенсивної терапії, лікарів швидкої допомоги тощо). У медиків, що виконують розумово-емоційну роботу, нервово-емоційне напруження є особливо високим. Так, у хірургів у процесі операції спостерігається більш виражене збільшення частоти серцевих скорочень у порівнянні з терапевтами, що ведуть прийом хворих. У хірургів, особливо в найвідповідальніші моменти операції, збільшується латентний період зорово-моторної реакції, кількість помилок при всіх видах реакцій, до кінця робочого дня знижується швидкість сприйняття і переробки інформації, що свідчить про розвиток глибокої втоми.

Фізичні чинники

Впровадження останнім часом у медицину новітнього діагностичного, лікувального та іншого обладнання призвело до появи таких шкідливих чинників, що діють на медичних працівників, як шум, ультразвук, вібрація, іонізуюче і неіонізуюче випромінювання тощо.

Мікроклімат. Умовно всіх медичних працівників за впливом на них мікроклімату можна розділити на дві групи: 1. Праця, яка в основному виконується в приміщенні (праця хірургів, стоматологів, отоларингологів, психіатрів тощо). 2. Праця, яка певною мірою виконується поза приміщенням (праця дільничних терапевтів, педіатрів, лікарів швидкої медичної допомоги тощо). Згідно з чинним законодавством мікроклімат основних приміщень лікарень, пологових будинків або інших стаціонарів має бути оптимальним. Водночас дослідження мікроклімату в багатьох ЛПЗ показують, що в більшості виробничих приміщень параметри мікроклімату не забезпечують нормальний рівень теплообміну ані щодо персоналу, ані щодо хворих. У них часто спостерігається висока або низька температура, підвищена або знижена вологість повітря.

Шум, інфра- і ультразвук. У зв'язку з необхідністю створення спокійної обстановки для хворих і сприятливих умов праці для медичного персоналу до рівня шуму в приміщеннях ЛПЗ пред'являють підвищені вимоги. Хоча у більшості приміщень ЛПЗ рівні шуму не перевищують гранично допустимих значень, проте впровадження в медицину нового потужного в енергетичному плані обладнання часто призводить до істотного зростання рівнів шуму. Так, системи кондиціонування повітря в операційних блоках іноді сприяють підвищенню рівня шуму на 5-19 дБА виіце ГДР, а деякі наркозні і дихальні апарати підвищують його на 26-30 дБА, досягаючи 73 дБА. Апарати, що відсмоктують рідину, створюють шум 53-79 дБА. Шум від інженерного і технологічного обладнання (ліфтів, систем водопроводу і каналізації, вентиляції і кондиціонування, центрифуг, електропилососів тощо) може досягати 93 дБА. При поєднаній дії шуму і деяких лікарських препаратів, вібрації, напруженості і важкості праці несприятливий ефект від дії шуму може посилюватися. У сучасній медицині широко застосовується високочастотний ультразвук для діагностики і лікування багатьох хвороб у кардіології, хірургії, акушерстві, гінекології, нейрохірургії, неврології, офтальмології, стоматології, оториноларингології, дерматології, урології та фізіотерапії. Низькочастотний ультразвук використовується для різання і з'єднання біологічних тканин, руйнування новоутворень, стерилізації інструментів. При систематичному обслуговуванні такої діагностичної, терапевтичної і хірургічної апаратури, установок стерилізації інструментів тощо ультразвук може несприятливо впливати на персонал. Інтенсивність ультразвуку на виході пучка при різних режимах роботи може становити від 20 до 720 мВтісм2 і більше при частоті ультразвуку 1,0- 31,5 МГц. При роботі апаратів інфразвукова терапії, під час проведення фізіотерапевтичних процедур, а також при експлуатації кондиціонерів, вентиляційних систем тощо у ЛПЗ медичні працівники можуть зазнавати дії інфразвукового випромінювання .

Вібрація як шкідливий чинник виробничого середовища несприятливо впливає на стоматологів, масажистів, медсестер фі3іотерапевтичного відділення, що працюють з вібруючою апаратурою (локальна вібрація), а також персонал швидкої і невідкладної медичної допомоги (3агальна транспортна вібрація) . Дія вібрації на медичних працівників може посилюватися під впливом інших виробничих чинників - низької температури повітря, токсичних речовин, надмірного фі3ичного навантаження тощо .

Іонізуюче випромінювання . У медичній практиці іонізуюче випромінювання не використовується в діагностичних і терапевтичних цілях. Джерелами іонізуючого випромінювання в медицині є різні рентгенівські апарати і радіоактивні речовини. Частіше їхнього впливу зазнають співробітники рентгенівських кабінетів, радіологічних лабораторій, хірурги, травматологи тощо. У процесі роботи 3 джерелами іонізуючого випромінювання можливе місцеве і загальне опромінення персоналу. Опромінення рук і голови персоналу можливе при проведенні тривалих діагностичних маніпуляцій, наприклад, при рентгеноскопії хворого, проведенні кардіохірургічних маніпуляцій . При частому виконанні операцій під рентгенологічним контролем дози опромінення хірургів можуть перевищувати гранично допустимі величини.

Природне і штучне освітлення. Освітленню приміщень ЛПЗ повинна приділятися особлива увага, оскільки недостатнє і нераціональне освітлення може стати причиною невиправдано високого напруження зорового аналізатора медичних працівників, зниження їх працездатності, збільшення кількості медичних помилок, порушення зору та отримання травм (порізи, уколи, електротравми). Тому освітлення ЛПЗ має бути: - достатнім, тобто дозволяти виконувати зорову роботу з різними об'єктами розрізнення без напруження зорового аналізатора; - рівномірним, тобто не повинне створювати різку відмінність між яскравостями як на робочій поверхні, так і в навколишньому просторі; -не викликати ефекту засліпленості від прямо! (джерел світла) і відбитої (медичний інструментарій тощо) блискучості; - не спотворювати колірну гаму навколишніх предметів і, перш за все, колір шкіри і слизових оболонок пацієнта. Частина приміщень - операційні, палати інтенсивноії терапії, пологові, приймальне відділення, перев'язочні, лабораторії для термінових аналізів, - робота в яких не може раптово і неочікувано перериватися, мають бути обладнані аварійним освітленням від автономних джерел живлення. До освітлення операційних пред'являються спеціальні вимоги - висока освітленість робочої поверхні (операційного поля) з відсутністю тіней від рук і голови хірургa та недопущенням теплового нагріву оперованого і голови хірургa. У даний час для освітлення операційних широко використовуються світильники типу, в яких кожне джерело світла перекрито теплопоглинальним фільтром, а також безтіньові світильники типів СРСА, СМ-36, СМТ тощо, яскравістъ світла в яких регулюється зміною відстані від лампи до оперованого хворого. Світло з такими характеристиками використовується при роботі стоматологів, отоларингологів, офтальмологів, хірургів і інших фахівців, специфіка праці яких полягає в тому, що вони, у більшості випадків, мають справу з украй малими розмірами об'єктів розрізнення (0,1-0,3 мм), які до того ж важкодоступні для розгляду. Багато медичних фахівців (мікрохірурги, гематологи, гістологи, мікробіологи та ін.) для виконання своєї роботи використовують спеціальні оптичні прилади. Робота з операційними або лабораторними мікроскопами відноситься до категорії зорових робіт найвищої точності. При цьому навантаження на очі зумовлюється не тільки малими розмірами цього об'єкта, але й не великим контрастом об'єкта розрізнення і фону, необхідністю постійної акомодації очей при фокусуванні зображення. Недостатність штучного освітлення в ЛПЗ частіше за все зумовлена ви бором нераціональної системи освітлення, неправильним розміщенням світильників, економією на електроенергії та джерелах світла. У роботі педіатрів, дерматологів, інфекціоністів тощо не завжди використовуються люмінесцентні лампи з правильною передачею кольорів . Часто не враховується необхідність світлової адаптації у рентенологів, отоларингологів тощо .

Лазерне випромінювання набуло широкого використання в медицині. У хірургії його використовують як << світловий скальпель>>; в офтальмології - для лікування відшарування сітківки, руйнування внутрішньоочних пухлин, формування зіниці; в онкології - для видалення поверхневих пухлин (локалізованих на глибині 3-4 см) ; у внутрішній медицині для світлотерапії з безпосереднім місцевим опроміненням ураженого органа, ділянки тіла або відповідних рефлексогенних зон і точок. Лазер застосовують при лікуванні виразок, які довго не загоюються, вогнепальних, опікових і гнійних ран ; проведенні лазерної літотрепсії. Вивчається можливість його терапевтичного застосування при ревматоїдному поліартриті, бронхіальній астмі, деяких гінекологічних захворюваннях тощо. Робляться методика просвічування і фотографування за допомогою лазерного випромінювання структури зубів, стану судини, тканин тощо . При роботі з лазерами медичний персонал може зазнавати дії прямого, розсіяного і відбитого лазерного випромінювання. На 54,5 % робочих місць медперсоналу, який працює з лазерами, потужність дифузно-відбитого лазерного випромінювання перевищує гранично допустимі рівні в 1,5-2 рази. На 93 робочих місць зазначених медичних працівників спостерігається низький рівень освітленості, що зумовлює підвищене поглинання оком світлової енергії лазерного променя, а також наявність у повітрі хімічних речовин, що утворюються при взаємодії лазерного променя з тканинами. Майже всі медичні працівники, що працюють з джерелами лазерного випромінювання, мають велику щільність робочого часу. Лазерні установки розміщені, як правило, у приміщеннях, де недотримуються спеціальні вимоги щодо оснащення, зокрема, у деяких кабінетах від сутнє рекомендоване матове зелене забарвлення стін; кабінети не оснащені комплектами спеціального неблискучого інструментарію; обслуговуючий медперсонал не забезпечений відповідним спецодягом. Відсутність світлофільтрів захисних окулярів, підібраних відповідно до довжини хвилі лазерного випромінювання, спричиняє свідоме <> робочих місць медперсоналу . Значне нервово-емоційне напруження, недостатня освітленість об'єктів ; мікроманіпуляційні технології, що вимагають підвищеного навантаження на зір; шум, що супроводжує роботу лазерних установок, посилюють несприятливу дію лазерного випромінювання на людину.

Хімічні чинники

Праця більшості медичних працівників проходить у контакті з різноманітними хімічними речовинами . Багато з цих речовин є небезпечними для людини. У приміщеннях ЛПЗ, як правило, утворюються постійні концентрації шкідливих хімічних речовин у повітрі робочої зони . Вони можуть коливатися від нуля до рівнів, що перевищують ГДК, поступово наростаючи при виконанні тих або інших маніпуляцій і знижуючись після їх завершення. Такий характер дії хімічних речовин має назву інтермітуючий, і він змушує організм людини, яка зазнає інтермітуючої дії хімічних речовин, до частої переадаптації істотною особливістю дії хімічних речовин на медичних працівників є їх комплексний і комбінований характер. Найчастіше медичним працівникам доводиться контактувати з аерозолями лікарських речовин, дезінфекційних і наркотичних засобів . Значна частина виробничих приміщень ЛПЗ (аптеки, операційні, лабораторії, процедурні, стоматологічні кабінети тощо) значно забруднені хімічними речовинами. Ці речовини часто надходять у повітря робочих приміщень безпосередньо при виготовленні лікарських форм, проведенні тих або інших лікувальних процедур, маніпуляцій (при видаленні пухирців повітря з наповненого шприца, промиванні і стерилізації інструментів, при дезінфекції приміщень тощо).

У повітрі робочої зони аптечних приміщень вміст пилу лікарських препаратів (кофеїну, папаверину, дибаолу, фенобарбіталу, сульфаніламідів, антипіретиків тощо) часто перевищує ГДК в 1- 8 разів. Рівні пилу від сировини, що містять алкалоїди, глікоїди, сапоніни тощо, при деяких операціях перевищують ГДК у 7- 28 разів. Пари хімічних речовин, що виділяються при виготовленні рідких лікарських форм (формальдегіду, йоду, етилового спирту тощо), присутні в повітрі робочої зони в концентраціях, вищих за ГДК в 1,5-2,5 разу . У повітрі операційних вміст парів ефіру, етилового спирту і йоду, а також вуглекислого газу можуть перевищувати ГДК у кілька разів, поступово наростаючи впродовж операції. Найнесприятливіший стан повітряного середовища створюється безпосередньо в зоні дихання членів операційної бригади, яке є як би замкнутим з усіх боків учасниками операції, а у верхній частині - безтіньовою лампою. У зоні дихання хірурга вміст найпоширенішого анестетика - ефіру - може перевищувати ГДК у 3 рази, а в зоні дихання анестезіолога- у 10- 11 разів. Концентрація фторстану в зоні дихання анестезіолога перевищує ГДК у 13 разів, у зоні дихання хірурга, операційної сестри і в нейтральній частині операційної - у 5 разів; етилового спирту в зоні дихання анестезіолога - 0,75 ГДК, хірурга й операційної сестри - 1,3, у нейтральній частині операційної - 0,3 ГДК. Пари ефіру, з'єднуючись з киснем, повітрям і закисом азоту в певних пропорціях, можуть утворювати вибухонебезпечні суміші. Трихлоретилен, що використовується в закритій або напівзакритій дихальній системі з натроїним вапном в адсорбері, може розкладатися з утворенням токсичного і легкозаймистого дихлорацетилену, який у свою чергу розкладається на фосген і чадний газ.

Протезисти і зубні техніки контактують з різноманітними хімічними речовинами в різних агрегатних станах (пил, пара, газ), більшість яких є токсичними (кадмій, свинець, ртуть, оксид вуглецю, кислоти, лути, двуокис кремнію, акрилати тощо). У процесі виготовлення металевих зубних протезів використовується близько 20 металів (золото, срібло, платина, хром, нікель, молібден, кобальт, титан тощо), при плавці яких утворюються пари, а при механічній обробці - пил. Контакт із металевою ртуттю і її сполуками при амальгуванні металів у зуболікарській практиці, роботі з технічно несправними вимірювальними приладами (термометрами, манометрами), використанні препаратів, що містять ртуть (мазі, присипки), може спричинити ураження нервової системи, травного каналу та інших органів у медичних працівників . Співробітники клінічних і біохімічних лабораторій, патологоанатомічних відділень, фізіотерапевтичних кабінетів, при дезінфекції контактують з різними хімічними речовинами, багато з яких є високо- токсичними. Хлорне вапно, азотна, сірчана, соляна, оцтова кислоти, сірководень, формальдегід та інші речовини чинять подразнювальну дію на органи дихання, шкіру, слизові оболонки очей. Їх дія на медичних працівників носить в основному хронічний характер, і тільки в окремих випадках вона спричиняє гострі отруєння (у співробітників дезстанцій). Широко використовують на сьогодні як діагностичні засоби радіофармакологічні препарати - речовини, мічені радіоактивними ізотопами (йод-125, кобальт-60 тощо). У фізіотерапї застосовують радон для приготування радонових ванн . 3 трьох ізотопів радону найбільш шкідливу дію на організм людини чинить радон-222. При радіоактивному розпаді радону утворюються короткоживучі радіоактивні ізотопи полонію-214, 218; свинцю-210 і 214; вісмуту-214, які частіше а все адсорбуються на мікроскопічних частинках повітряних аерозолів . Лікарі-гігіеністи і їх помічники можуть зазнавати дії хімічних речовин, які використовуються в промисловому виробництві та на інших об'єктах, при проведенні санітарного нагляду.

Біологічні чинники

На сьогодні серед біологічних чинників, діючих на медичних працівників, виділяють дві групи: - збудники інфекційних захворювань; - антибіотики і препарати, що містять антибіотики. Професійна діяльність лікарів-інфекціоністів, фтизіатрів, бактеріологів, стоматологів, хірургів, терапевтів, оториноларингологів тощо характеризується безпосереднім контактом зі збудниками інфекційних захворювань.

Обстеження і лікування порожнини рота, зіва, носоглотки супроводжується рефлекторним розбризкуванням слини хворого, разом з якою латогенні мікроорганізми потрапляють в обличчя, на одяг лікаря та в оточуюче середо вище. Упровадження в стоматологічну практику швидкісних бормашин і турбін також сприяє утворенню в повітрі робочої зони бактеріальних аерозолів, які разом з пилом забруднюють обличчя, очі і верхні дихальні шляхи лікаря . Вельми небезпечними можуть бути процедури оброблення інфікованих ран, огляд і лікування інфекційних хворих, лабораторне вивчення бактеріальних матеріалів. У даний час у медичних цілях використовується більше 100 найменувань антибіотиків. Антибіотики і препарати, що містять антибіотики, виявляються в повітрі процедурних кабінетів, перев'язочних, аптеках, бактеріологічних лабораторіях тощо. Проблему впливу антибіотиків на медичних працівників у виробничих умовах потрібно розглядати у двох аспектах. По-перше, антибіотики здатні чинити на організм людини пряму токсичну дію, для якої характерні органотропність і специфічність ефекту, а також викликати алергійні реакції . По друге, антибіотики можуть пригнічувати не тільки патогенні мікроорганізми, але й частину нормальної мікрофлори людини . Інша ж частина нормальної мікрофлори людини, нечутлива до антибіотиків, має нагоду при цьому активно ромножуватися, призводячи до порушення нормального біоценозу. У результаті цього у медичних працівників, що мають постійний професійний контакт з антибіотиками, можуть розвиватися різні форми дисбактеріозів і кандидозів.

Робота провізорів і середнього фармацевтичного персоналу в аптеках відноситься до числа досить складних і напружених видів трудової діяльності. Аптечні працівники піддаються впливу несприятливих мікрокліматичних умов, факторів зовнішнього середовища, малої інтенсивності праці при великій нервово-психічної активності. Фізичний компонент трудової діяльності аптечних працівників не виходить за межі середньої тяжкості, однак, зорова напруга, нервово-емоційні навантаження внаслідок необхідності вирішувати нестереотипно завдання (приготування ліків за індивідуальними, нестандартним прописами, велика моральна відповідальність за якість виготовлених ліків, контакт з хворими та ін ) вимагають великої уваги до цієї професії.

Перші дослідження, присвячені гігієнічної характеристики умов праці в аптеках, показали несприятливий вплив його на організм у зв'язку з тривалим перебуванням у закритих, погано вентильованих приміщеннях, повітря яких був насичений біологічно активними речовинами. Зазначалося велике нервове напруження, пов'язане з швидкістю, точністю виробничих операцій і великою моральною відповідальністю за виконувану роботу. Гігієністами встановлено, що всі зміни здоров'я працівників зниження працездатності і продуктивності праці були пов'язані з порушеннями санітарно-гігієнічного режиму при виготовленні ліків.

При порушенні санітарно-гігієнічних умов у повітрі приміщень аптек було виявлено газоподібні домішки, зв'язані з розфасовкою розчину аміаку, нашатирно-анісової крапель і ін. Зміст аміаку в повітрі робочої зони значно перевищувало ГДК, пари його поширювалися в сусідні приміщення. Лікарська пил була виявлена в повітрі асистентської, матеріальних кімнатах (коморах), особливо при виготовленні складних порошкоподібних сумішей.

При вивченні мікрокліматичних умов виявлені порушення мікроклімату в ряді приміщень аптек. Крім того, було зазначено, що працівники аптек можуть піддаватися впливу шуму й інших факторів виробничого середовища.

Таким чином, у процесі виготовлення лікарських препаратів в умовах аптеки за порушення санітарного режиму та недотримання гігієнічних норм на працюючих можуть шкідливо діяти фактори виробничого середовища, серед яких основними є:

пил лікарських препаратів, токсичні гази і пари;

мікрокліматичні умови;

шум;

мікробний фактор і ін.

Вплив лікарських засобів і шкідливих хімічних речовин.

До найбільш несприятливих факторів виробничого середовища в аптеці слід віднести безпосереднє вплив лікарських препаратів у процесі їх виготовлення. При порушенні санітарно-гігієнічного режиму технологічного процесу і недотримання правил особистої гігієни ліки у вигляді пилу або аерозолів можуть через повітряне середовище надходити в організм працюючих через легені, шкіру і слизові оболонки.

Необхідно підкреслити, що дія на працюючих лікарських препаратів є специфічним виробничим фактором, властивим тільки аптекам, аптечним установам і підприємствам хіміко-фармацевтичної промисловості. Тільки в умовах аптечної та заводської технології працюючий персонал протягом усього робочого дня безпосередньо контактує з рідкими чи порошкоподібними лікарськими речовинами. Найбільш несприятливими є ті технологічні операції, при яких у повітря виділяється лікарська пил, що є біологічно і фізіологічно активною речовиною. У цьому полягає її характерна основна особливість.

Як відомо, дія пилу на організм в значній мірі залежить від ступеня її дисперсності. Характеризуючи з цієї точки зору лікарську пил, слід зазначити, що більшість її видів є високодисперсними аерозолями. На 96-98% вони складаються з частинок пилу розміром менше 5мкм. Внаслідок цього практично всі аерозолі ліків володіють високою стабільністю в повітрі і здатні глибоко проникати в легені.

Потрапляючи на шкіру, слизові оболонки, в дихальну систему, аерозоль може специфічне несприятливий вплив: токсичну, подразнюючу, алергічне та ін Ряд лікарських речовин одночасно може й токсичну та подразнюючу або якесь інше дію. Наприклад, антибіотики широкого спектру дії мають токсичною, алергенним властивістю і викликають дизбактеріоз.

Механізм дії лікарської пилу у виробничих умовах і форми ураження організму також різноманітні, але аналогічні тим побічних реакцій, які виникають при тривалому і нераціональному лікуванні хворих подібними лікарськими препаратами. Різниця в тому, що у аптечних працівників ці реакції можуть протікати в більш важкій формі, так як протягом робочого дня вони можуть отримувати дозу, яка перевищує добову терапевтичну дозу при лікуванні.

Найбільш тривало контактують з лікарськими речовинами і, зокрема, з їх пилом провізори технологи, фармацевти, фасувальниці, провізори - аналітики.

Більш високі концентрації лікарської пилу виявляються в коморах (матеріальних) при внутрішньоаптечної розфасовці ліки, лікарських напівфабрикатів, лікарських трав, в асистентській за безпосередньої виготовленні ліків і особливо складних лікарських сумішей, що виготовляються в умовах аптеки, найчастіше доводиться фасувати амідопірин з анальгіном, аскорбінову кислоту з вітаміном В і глюкозою, екстракт беладони з салолом, готувати такі складні порошки, як суміш теоброміну з папаверину гідрохлоридом і фенобарбіталом, дибазол з фенолбарбиталом та інші складні прописи за індивідуальними рецептами. Багато видів лікарської пилу препаратів, прописаних в малих терапевтичних дозах, роблять сильний токсичну дію при виробничому контакті з ними (аміназин та ін.)

До препаратів, надають виражене подразнюючу дію, особливо на слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, відносяться барбаміл, саліцилова кислота і її солі, хлоралгідрат, панкреатин, нікотинова кислота та ін Велику небезпеку становлять у тому фасування лікарських трав і виготовлення з них сумішей (зборів) .

Вплив на робочих шкідливих хімічних речовин можливо при виготовленні ліків в умовах аптеки. Шкідливо-діючі отруйні речовини можуть виділятися в повітря аптечних приміщень при внутрішньоаптечної розфасовці і в процесі приготування лікарських форм. При цьому в повітря можуть надходити пари летких речовин: розчини аміаку, йоду, нашатирно-анісової крапель, формаліну, камфори хлороформу, ефіру та інших речовин концентраціях, що перевищують ГДК. Крім того, в результаті тривалого використання газових плит та інших приладів апаратів повітря мийної, дистиляційно-стерилізаційної може забруднюватися окисом вуглецю. У повітря цих приміщень можуть надходити залишкові кількості миючих та дезінфекційних засобів, які широко використовуються для обробки аптечного посуду, інвентарю та інших цілей.

Впливу отруйних парів і газів піддаються головним чином фармацевти, фасувальники, провізори-аналітики, провізори-технологи, мийниці посуду, санітарки. Для попередження несприятливого впливу на організм аптечних працівників токсичних речовин, пилу лікарських препаратів необхідно проводити ряд профілактичних заходів.

Велику роль у поліпшенні умов праці аптечних працівників грають санітарно-технічні засоби: системи кондиціонування, достатнє освітлення, своєчасна подача холодної і гарячої води в, раціональна система вентиляції, яка дозволяє своєчасно видаляти газоподібні домішки і пил з повітря виробничих приміщень, а також не забруднювати повітря адміністративних та побутових кімнат.

Важливим профілактичним заходом є правильне планування приміщень. Взаєморозташування їх має передбачати неможливість проникнення забрудненого повітря з одного приміщення в інше. Так асептичний блок повинен знаходитися в дали від мийної, асистентської, розфасувально, а адміністративні приміщення повинні бути ізольовані від виробничих.

Необхідно використовувати малу механізацію таких важких і трудомістких процесів, як фасування рідин з великих ємностей в малі, фільтрування, просіювання, розтирання і т.д. При цьому зменшується потрапляння пилу ліків на шкіру, слизові оболонки і дихальні шляхи. Так, для подрібнення твердих лікарських речовин замість ступок, при використанні яких виділяється велика пиловиділення, запропоновані малогабаритні апарати різної конструкції, зокрема млин конструкції Ісламгулова. Для дозування порошків використовується дозатор ДП-2. Для розфасовки порошків, укупорки флаконів, фасування рідини в дрібну тару треба застосовувати напівавтомати, значно скорочують контакт працюючих з шкідливими речовинами.

Обов'язковим є використання засобів індивідуального захисту органів дихання, шкірних покривів. Особливу обережність необхідно дотримувати при роботі із сильнодіючими лікарськими речовинами і отрутами. Не можна порушувати правила особистої гігієни, потрібно ретельно мити руки після роботи з отруйними речовинами. Забороняється прийом їжі у виробничих приміщеннях, особливо в асистентській і комор.

Вплив мікробного фактора.

Мікроорганізми є одним з діючих факторів зовнішнього середовища. При несприятливих санітарно-гігієнічних умовах вони можуть негативно впливати на якість, виготовлених ліків в аптеках, і служити причиною виникнення внутрішньоаптечних інфекцій. Численні дослідження, проведені з цього питання, як у нашій країні, так і за кордоном, свідчать про велику небезпеку влучення мікроорганізмів у ліки.

Великих збитків препаратів наносять сапрофітні мікроорганізми, що руйнують ліки і використовують їх як живильні речовини для свого росту і розвитку. Такі ліки втрачають свою терапевтичну активність, а іноді набувають токсичних властивостей. Так, багато мікроорганізмів активно розкладаютьсульфаніламідні препарати й алкалоїди. Ряд мікробів змінюють хімічний склад ліків, відновлюючи хлорит кальцію до хлориду кальцію.

Високу мікробну забрудненість можуть мати концентровані розчини бюреточних установок: розчин гідрокарбонату натрію, сульфату магнію, барбитала натрію, аскорбінової кислоти, амідопірину, м'ятної води та ін Микробному обсеменению піддаються як рідкі, але й тверді лікарські форми, порошки, мазі,суспензії, свічки і т.д. Найбільшому обсеменению схильні порошки, до складу яких входить рослинний компонент (корінь валеріани, сухий екстракт беладони).

Істотну епідеміологічну роль можуть грати мікроорганізми у виникненні внутрішньоаптечної інфекції. Як вже зазначалося, в аптеку приходять хворі (з гострою формою і стертої амбулаторної), реконвалесценти, носії збудників інфекційних захворювань. Всі вони є джерелами інфекції, яка різними шляхами може передаватися від них аптечним працівникам. Найбільш небезпечний повітряно-крапельний шлях. При розмові, кашлі, чханні з дихальних шляхів виділяються дрібні крапельки, що містять мікроорганізми - бактерій. Підсихаючи, вони утворюють бактеріальну пил, що осідає на навколишні предмети і підлогу. При наявності повітряних потоків цей пил піднімається в повітря і розноситься по приміщеннях аптеки. Зона поширення бактеріальної пилу і бактеріальних аерозолів дуже обширна, що саме по собі представляє велику епідеміологічну небезпеку.

Збудники інфекційних захворювань можуть поширюватися при безпосередньому контакті, головним чином через рецепти.

Найбільшою епідеміологічної небезпеки піддаються працівники аптек, робочі місця яких розташовані в торговому залі і мають безпосередній контакт з відвідувачами: провізори-технологи, фармацевти касири, у меншому ступені провізори-аналітики, тому що вони прямого контакту з відвідувачами не мають, але можуть бути інфіковані через повітряне середовище і особливо через рецепти.

Микробному обсеменению піддаються в основному руки, спецодяг аптечних працівників, що може призвести до захворювання. Крім того, можуть обсеменяться устаткування, аптечний інвентар, дистильована вода і ліки.

Заходи щодо оздоровлення умов праці. Боротьба з забрудненням повітря виробничих приміщень повинна йти в першу чергу по шляху удосконалення технологічних процесів при отриманні лікарських речовин і обладнання. Необхідно проведення таких заходів, як: заміна шкідливих речовин в рецептурі на менш шкідливі, заміна відкритого процесу закритим, переклад процесу з підвищеного тиску на понижений, механізація процесу, теплова ізоляція агрегатів і т. д. Розвиток нової техніки, що сприяє оздоровленню повітряного середовища і умов праці в цілому в хіміко-фармацевтичної промисловості, передбачає перехід до герметизованим безперервним технологічним процесам з дистанційним управлінням і контролем. Винятково велике значення в боротьбі з професійними шкідливостями має автоматизація виробництва, що дозволяє скоротити до мінімуму число робітників і час перебування їх у технологічного обладнання. При цьому значну роль відіграє автоматизація із застосуванням технологічного обладнання з програмним управлінням, що дозволяє створювати системи взаємопов'язаних виробничих агрегатів, самостійно виконують і коригувальних задані процеси у відповідній технологічній послідовності.

Однак навіть на сучасному рівні ведення технологічних процесів не завжди можна уникнути надходження у повітря робочої зони деякої кількості газів, пари, пилу, тепла і вологи. Тому поряд з удосконаленням технологічного процесу та обладнання велике значення в боротьбі з професійними шкідливостями має вентиляція .. Для забезпечення високої ефективності вентиляції необхідна правильна об'ємно-планувальна компоновка приміщень, обробка внутрішніх поверхонь огороджень, що перешкоджають сорбції отруйних речовин, і т. д. Для видалення шкідливих речовин безпосередньо від місця їх утворення доцільно пристрій місцевої вентиляції відповідно до особливостей працюючого обладнання і характеру виконуваних операцій. Так, нутч-фільтри доцільно обладнати парасолькою з опущеними шторками, пробовідбірні крани повинні знаходитися в укриттях типу витяжної шафи. Над люками реакторів та іншого обладнання, які періодично відкриваються, влаштовується витяжна система у вигляді парасольки з м'яким рухомим рукавом. При відборі проб, відкриванні люків апаратів, вивантаженні компонентів та інших операціях може відбуватися значне виділення шкідливих речовин, тому при виконанні таких операцій слід використовувати індивідуальні засоби захисту.

Серед заходів по боротьбі з шумом велика увага повинна приділятися вдосконаленню технологічного обладнання, правильної плануванні виробничих приміщень, використання шумопоглинаючих будівельних матеріалів (пінопласт, повсть, деревоволокнисті плити та ін.) Необхідно також стежити за своєчасним профілактичним оглядом і ремонтом апаратури і систем, які є джерелом шуму. У ряді випадків, коли неможливо знизити шум до допустимих величин, рекомендується використання індивідуальних засобів захисту (антифони).

Лікувально-профілактичні заходи з охорони здоров'я робітників включають проведення попередніх і періодичних медичних оглядів. Важливими є також дотримання встановленого режиму праці і відпочинку, організація раціонального харчування, заняття спортом.

Здоров`я людини та фактори, що його забезпечують.

Здоров'я - це велика й вічна життєва цінність, що становить жодну з верхніх щаблів в ієрархічній градації цінностей людства. Здоров'я є тією ресурсом, від рівня володіння яким залежить рівень задоволення практично всіх потреб людини. Воно, виступаючи у ролі основи активної, творчої і повноцінного життя, бере участь у формуванні інтересів і ідеалів, гармонії та краси, визначає зміст і щастя людського буття.

Протягом останніх десятиліть відзначені різким погіршенням стану здоров'я всіх вікових тих категорій населення країни. Ведучий показник, інтегрально що характеризує стан здоров'я та перемоги який відбиває найповніше рівень розвитку та добробуту держави, - тривалість життя. Сьогодні у Росії її становить 64,2 року, що найнижчим показником серед європейських держав. Останні опубліковані дані свідчать, що майже половину чоловіків РФ помирає похилому віці й середня тривалість їхнього життя становить 57,3 року.

У РФ відзначається висока загальна захворюваність, 60-70 % населення потребує реабілітації фізичного чи психічного стану. З огляду на зниження адаптивно-захисних функцій організму людини зросли якісні ці показники нервово-психічних, онкологічних, серцево-судинних захворювань. Є стійка тенденція до зростання хвороб щитовидної і статевих залоз, алергічної патології. У органах соціального захисту сьогодні полягає обліку 4,4 млн. інвалідів. Щороку вперше зізнаються інвалідами 800-900 тис. людина, причому 20 % їх ставляться до молодому віку.

Впродовж останнього десятиліття різко зменшилася кількість щодо здорових малюків, школярів та молоді. По останніх даних до кінця навчання у школі частка здорових малюків вбирається у 20-25 %, до кінця навчання у вузі - 10-15 %.

Нині відсутня загальноприйнята трактування поняття «здоров'я». Розмаїття поглядів на сутність цього поняття і безуспішність спроб виробити єдиної думки пояснюється лише тим, що інколи - дуже складний поняття, яку важко визначити короткий і однозначно. Одне з частенько використовуваних підходів до трактування цього поняття грунтується на принципі прямого протиставлення двох якісно різних станів: нормального фізіологічного (синонім «хороше здоров'я») і патологічного (синонім «погане здоров'я»). Значна частина визначень здоров'я містить чи передбачає це полярне розмежування.

Більшість сучасних учених визначають поняття здоров'я людини як здатність людини оптимального фізіологічного, психологічному та соціального функціонуванню. Зустрічаються визначення, у яких підкреслюється роль людської свідомості, енергетичних показників сили та витривалості, параметрів інформаційного потоку.

Здоров'я людини пов'язано практично з усіма сферами його життєдіяльності. Зміни у кожної безпосередньо чи опосередковано виходять психосоматичний рівень здоров'я.

Здоров'я - це гармонійне єдність біологічних і соціальних якостей людини, дозволяють йому адаптуватися до місцевих умов макро- і мікросфери, і навіть вести продуктивну у соціальному і економічним плані життя.

Здоров'я людини складається з кількох факторів, і є наслідком взаємодії спадкових особливостей організму з умовами навколишньої дійсності. Залежно з посади цих умов виділяють кілька груп чинників збереження і зміцнення здоров'я, мають нерівноцінний зв'язку з свідомістю і необхідність активної діяльністю людини.

1. Чинники, які залежать від усвідомлення і необхідність активної діяльності: генотип; спадково детермінований особливості організму, що психіки.

2. Чинники, побічно залежать від свідомості людини та активної діяльності (суспільно-економічні): соціально-економічні умови життя; екологія місць проживання; рівень розвитку охорони здоров'я.

3. Чинники, прямо залежать від свідомості людини та активної діяльності (спосіб життя): фізична активність; харчування; режим праці та відпочинку; відсутність шкідливих звичок; дотримання профілактичних і санітарно-гігієнічних норм; сексуальне здоров'я; психологічний клімат у сім'ї, дома навчання, роботи, чи служби; задоволеність соціально-економічними умовами життя.

Ознаками здоров'я є:

- опірність дії ушкоджує чинників;

- показники зростання і розвитку не більше середньостатистичної норми;

- функціональне стан організму не більше середньостатистичної норми;

- наявність резервних можливостей організму;

- відсутність будь-якого захворювання чи дефектів розвитку;

- високий рівень морально-вольових і цінісно-мотиваційних установок.

За даними експертів ВООЗ здоров'я зумовлено на 50% умовами і життя, на 20-25% - екологічними чинниками, на 15-20% - генетичними особливостями організму, на 5-10 % - станом і їх рівнем розвитку охорони здоров'я.

Чинниками ризику здоров'ю є надлишкова маса тіла, гіподинамія, нераціональне харчування, психічне перенапруження, зловживання алкоголем, куріння.

Існує розподіл чинників ушкоджує здоров'я на звані об'єктивні і суб'єктивні чинники. До об'єктивним чинникам ставляться: погана екологія, чинник спадковості, психо-емоціональне напруга (стреси), рівень розвитку медицини, соціально-економічний статус країни. До суб'єктивним чинникам ставляться: шкідливих звичок, малорухливому способі життя, неправильне харчування, нераціональний режим життя (робота, відпочинок, сон), психо-емоціональна напруга.

Як основних складових здорового життя може бути спроможність до рефлексії, стан довкілля, прийнятний режим праці та відпочинку.

Здоров'я допомагає нам виконувати наші плани, успішно розв'язувати життєві основні завдання, долати труднощі, і якщо доведеться, те й значні перевантаження. Добра здоров'я, розумно зберігається і зміцнювальний самим людиною, забезпечує йому тривалу та активне життя.

Наукові дані свідчать, що більшість у дотриманні ними гігієнічних правил є можливість жити до 100 років і більше. На жаль, багато людей не дотримуються найпростіших, обгрунтованих наукою норм здорового життя. Одні стають жертвами малорухомості (гіподинамії), викликає передчасне старіння, інші надмірності в їжі з майже неминучим у випадках розвитком ожиріння, склерозу судин, а й у деяких - цукрового діабету, треті не вміють відпочивати, позбуватися виробничих та побутових турбот, вічно неспокійні, нервові, докучає безсоння що в результаті призводить до численним захворювань внутрішніх органів. Деякі люди, піддаючись згубної звичці до паління і алкоголю, активно вкорочують своє життя.

2. Здоровий спосіб життя його забезпечення

Спосіб життя пов'язаний практично з усіма видами життєдіяльності чоловіки й безпосередньо зумовлює стан здоров'я. Це активна діяльність людей, цілеспрямовано формується протягом усією їхньою життя. Серед визначень понять здорового способу життя людини найприйнятнішої є формулювання академіка Ю.П.Лисицина: «Здоровий спосіб життя - спосіб життєдіяльності людини, направлений замінити збереження й зміцнення здоров'я».

Можна визначити здоровий спосіб життя -- це спосіб життєдіяльності, направлений замінити збереження та поліпшення здоров'я людей. Здоровий спосіб життя передбачає під зміну відносини індивідуума й суспільства загалом до стану особистого (а ще через нього та його громадського) здоров'я.

Справді, якщо індивідуум не п'є, не курить, не вживає наркотики, займається фізичної культурою, його шанси занедужати зменшуються. Якщо суспільство забороняє рекламу алкоголю, тютюну, їх споживання знижується. Якщо сьогодні держава займається будівництвом спортивних установ, пропагандою активних занять спортом, то зростає кількість осіб, котрі займаються фізичної культурою. Тобто лише сукупність індивідуальних і громадських організацій заходів у стані поліпшити як особисте, і громадське здоров'я.

Здоровий спосіб життя - це медико-біологічна діяльність, а й розумне задоволення фізичних і духовних потреб, формування особистої культури та освіченості людини. Це висока медична активність, можливість виконувати свої і соціальні функції незалежно від політичної та економічної ситуації у країні.

Формування здорового життя має своєю метою вдосконалення умов життєдіяльності особи на одне основі його валеологічною грамотності, навчання гігієнічних навичок, знанні основних чинників, погіршують здоров'я Наполеона. Спостереження і експерименти дозволили розділити чинники, що впливають здоров'я, на фізичні, психологічні і соціальні. Збереження здоров'я великою мірою залежить від довкілля людини. Вирізняють групи чинників, які впливають здоров'я:

- фізичні (забруднення повітря, води, грунту, продуктів харчування, шум, електромагнітні поля, радіація та інших.);

- психологічні (трудові, сімейні, особистісні, культурні відносини, психоемоційні впливу та інших.);

- соціальні (соціальні й політичні зміни, безробіття, дефіцит часу, енергії та інших.).

Медиками, насамперед до чинників ставляться житлові умови, рівень матеріального забезпечення і безперервної освіти, склад сім'ї та т.д., і навіть серед чинників виділяють вік матері, коли народився дитина, вік батька, особливості перебігу вагітності та пологів, фізичні характеристики дитини при народженні. Розглядаються також психологічні чинники, як наслідок дії біологічних і соціальних, чинників.

Формування довкілля людини безпосередньо з його валеологічною культурою, умінням протистояти впливу фізичного, психологічного та високого соціального пресингу.

Генотип і спадково детермінований особливості організму, що психіки мало піддаються корекції у процесі індивідуального розвитку. Тому генетичні дефекти і спадкові захворювання є одній із найскладніших проблем сучасної науки. Людство покладає великі сподівання боротьбу з тими захворюваннями з допомогою методів генної інженерії. Кожна мисляча людина контактують з представниками медичної генетики і психології при ретельному спостереженні у себе і власними родичами може спадкові особливості свого організму, схильність до органічним захворювань, темперамент та інші індивідуальні особливості. Сучасні методи медичної генетики, психологічного тестування, екстерорецептивної діагностики дозволяють досить ефективно провести ці обстеження, отримати рекомендації із профілактики можливих захворювань, і зміцненню індивідуального здоров'я.

Охорона власного здоров'я - це безпосередня обов'язок кожного, не має права перекладати в оточуючих. Адже часто буває отже людина неправильним способом життя, шкідливими звичками, гіподинамією, переїданням вже безпосередньо до 20-30 років доводить себе до стану й тоді згадує медицині.

Зазвичай виділяють такі основні елементи здорового життя: раціональне харчування; оптимальна фізична активність; гігієнічні заходи; відмови від шкідливих звичок; профілактика інфекційних захворювань; реабілітаційні заходи.

Шкідливі звички -- звички, порушують етичних норм, прийняті суспільстві, і навіть які б погіршення стану здоров'я. Найпоширенішими шкідливими звичками в суспільстві є: куріння тютюну, вживання алкогольних напоїв і наркотичних препаратів.

Часто усе веде до тяжких захворювань: алкоголізму, наркоманії, нікотинової залежності. Відмова шкідливих звичок - це одне важливе крок шляху до власного здоров'я. Від куріння стоїть відмовитися хоча б що це завдає шкоди вашим дітям та найближчим людям.

Принципи фізичної культури у здоровий спосіб життя. Відповідно до статистичних даних, від 30 до 50% росіян відчувають гіподинамію (недолік рухової активності). Гіподинамія призводить до таких захворювань, як ожиріння, ішемічна, хвороба серця, інсульт, артеріальна гіпертензія, безсоння та інших. Особи з гіподинамією, зазвичай, частіше від інших відчувають порушення сексуальної сфери: зниження лібідо, фертильності та інших. розлади.

Оптимальна фізична активність (активний руховий режим) одна із найважливіших чинників здорового життя. Для схоронності здоров'я індивідуума особливе значення мають систематичні фізичні вправи чи заняття непрофесійним спортом, що дає навантаження попри всі групи м'язів (наприклад, плавання, бадмінтон тощо.).

Фізична культура сприяє як фізичному розвитку та профілактики низки захворювань, а й гармонійному становленню особистості. Регулярні фізичні заняття стимулюють розумову активність. Особи, регулярно займаються фізичної культурою, рідше відчувають залежність від наркотичних речовин, алкоголю, нікотину, ніж особи з гіподинамією.

За результатами численних досліджень, приступивши до систематичним занять фізичної культурою, багато людей одночасно починають дотримуватися та інші основні елементи здорового життя: дотримуватися раціонального харчування, зрікаються шкідливих звичок, суворіше ставляться до особистої гігієну. Цього феномену зазвичай пов'язують із тим, що, почавши займатися фізичної культурою, індивід усвідомлює, що своїм здоров'ям можна управляти.

Принципи раціонального харчування. Харчування -- одне із незамінних чинників життя. Давні стверджували, що «людина є те, що він їсть». Харчові речовини практично цілком визначають фізичну, розумову працездатність. Здоров'я людини у значною мірою визначається її харчовим статусом (чи станом харчування), тобто. ступенем забезпеченості організму енергією й оснащена всім комплексом харчових і біологічно активних речовин (насамперед незамінних).

Їжа має глибоке впливом геть розвиток, зростання, захворюваність, смертність, лише у внутрішньоутробному розвитку й у ранньому дитинстві, а й у захворюваність, фізичну й розумову здатність у потрібний протягом усього життя.

Раціональне харчування - це вчасна й правильно організоване забезпечення організму оптимальним кількістю їжі, що включає енергію та харчові речовини у необхідних кількостях й у правильному співвідношенні. Раціональне харчування здатне запобігти чи уповільнити розвиток багатьох захворювань, причому як захворювань шлунково-кишкового тракту.

Поняття здоровому харчуванні початок використовуватися 90-х років сучасності. Суть цього поняття у тому, що харчування як має задовольняти потреби організму в енергії і харчових речовинах, а й сприяти попередження розвитку хронічних неінфекційних захворювань, збереження здоров'я і довголіття. Поняття «здорове харчування» включає у собі раціональне харчування, але доповнює його, розглядаючи їжу як чинник профілактики чи ризику основних захворювань сучасної людини, включаючи сердечно- судинні, онкологічні, захворювання, цукровий діабет, остеопороз, ожиріння і багато інших.

Основні засади раціонального харчування такі:

- повне задоволення енергетичних, пластичних та інших. потреб організму;

- забезпечення адекватного рівня обміну речовин;

- вступ у достатню кількість вітамінів, мікроелементів, харчових волокон та інших ессеціальних (необхідних) компонентів їжі (нутрієнтів).

Основними критеріями раціонального харчування служать:

- збалансованість -- харчування, у якому є адекватні співвідношення білків, жирів, вуглеводів та інших. нутрієнтів залежно від його віку, статі та ін. індивідуальних особливостей.

П'ять найважливіших принципів безпечного харчування Всесвітньої організації охорони здоров'я.

Принцип перший. дотримуйтесь чистоту. Мийте руки перед контактом з продуктами харчування, і навіть часто у процесі їх приготування.

Мийте руки після відвідин туалету, Мийте і дезинфікуйте поверхні, і устаткування, задіяне у приготуванні їжі.

Захистіть зону кухні їх, паразитів та інших тварин. Тоді як "більшість мікроорганізмів не викликають захворювань, небезпечні мікроорганізми є у організмі грунті, воді, на тварин і звинувачують людях. Такі мікроорганізми переносяться на руках, ганчірках і кухонних предметах, особливо обробна дошках, а найменший контакт може бути причиною їхньої влучення на їжу та викликати харчову хвороба.

Принцип другий. відокремлювати сире від готового. відокремлювати сире м'ясо, птицю і морепродукти з інших продуктів. Використовуйте окреме устаткування, таке як ножі і обробні дошки, до роботи з сирими продуктами.

Зберігайте продукти в контейнерах, щоб уникнути контакту сирих продуктів із готовими. Сирі продуктів харчування, особливо м'ясо, птах, морепродукти та його сік можуть утримувати небезпечні мікроорганізми, які можуть потрапити інші продуктів харчування під час приготуванні або збереження їжі. Зробіть акцент у тому, що подібний розподіл повинно бути і усім інших етапах приготування їжі, включаючи забій тварин.