Чарівна гора Т. Манна: досвід неміметичного роману

Експерименти німецького письменника Т. Манна з жанровою формою, створення власного варіанту неміметичного роману. Своєрідність художньої манери письменника та особливості поетики роману. Засоби та прийоми, що роблять характер роману Манна новаторським.

Рубрика Литература
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 24.02.2013
Размер файла 25,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України

Чорноморський державний університет імені П. Могили

Інститут філології

Кафедра української філології,теорії на історії літератури

Реферат

з дисципліни: "Основи наукових досліджень"

На тему: "Чарівна гора Т. Манна: досвід неміметичного роману"

Студента спеціальності 6.020303

Коваля Владислава Анатолійовича

Перевірив:

Кандидат філологічних наук

Косарева Г.С.

Миколаїв 2012

Зміст

Вступ

Розділ І. "Чарівна гора" і міметичний роман

  • Розділ ІІ. "Чарівна гора" як неміметичний роман
    • 2.1 Побудова та контекст

2.2 Принцип гри

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність даної теми полягає у творчому новаторстві письменників, що є одним з найважливіших чинників розвитку літератури у всі часи. Роман Томаса Манна "Чарівна гора" є наочним прикладом особливості поетики, що одночасно руйнує і зберігає традиційну форму роману. Експерименти німецького письменника з жанровою формою зумовили створення власного варіанту неміметичного роману, який є цікавим об'єктом для дослідження філологічного напрямку. Тема є частково висвітлена, що зумовлюється великим обсягом новаторства Манна.

Окрім самого роману "Чарівна гора" ми послуговувались працею Еріха Ауербаха "Мімесис. Зображення дійсності в європейській літературі", що є тлумаченням дійсності в її літературному зображенні на матеріалі аналізу художніх творів "класиків та сучасників" західноєвропейської словесності від Гомера до Вірджинії Вулф, також роботою Володимира Адмоні "Томас Манн. Нарис творчості" (спільно з Т. І. Сильман), присвячену біографії та творчості німецького письменника.

Мета роботи: проаналізувавши твір "Чарівна гора", дослідити своєрідність художньої манери письменника та особливості поетики роману.

Для реалізації мети виокремлюємо такі завдання:

ѕ порівняти роман Т. Манна з класичним міметичним романом;

ѕ виявити основні засоби та прийоми, що роблять характер роману Т. Манна новаторським;

ѕ дослідити вклад Т. Манна у розвиток роману.

Об'єкт дослідження: Роман Томаса Манна "Чарівна гора".

Предмет дослідження: новаторство Томаса Манна у жанровій формі роману.

Методи дослідження: аналогія (порівняння роману "Чарівна гора" з класичним міметичним романом), рецептивний (пізнання літературного контексту роману), герменевтичний (освоєння змісту роману та його тлумачення).

Новизна: під час дослідження було виявлено основні новаторські засоби та прийоми Манна, визначено внесок Т. Манна у розвиток роману як жанру. манн письменник неміметичний роман

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що цю працю можна використовувати на лекціях, семінарах, у написанні подальших наукових робіт.

Розділ І. "Чарівна гора" і міметичний роман

Роман - епічний твір, у якому оповідь зосереджена на долі окремої особистості у процесі її становлення і розвитку, що зумовлює наявність у ньому розгорнутого простору і часу. Оскільки роман є "епосом приватного життя" і в літературі пізньої античності являє собою побутові варіанти традиційних міфологічних сюжетів, а в середньовічній літературі - міфів національних, то у своїх витоках він виявляє себе у міметичній формі. Однак міметична форма зображення в європейській культурі завжди співіснувала з неміметичною. Обидві форми зображення є похідними від різних типів художнього мислення - реалістичного, пов'язаного з відтворенням життєвого матеріалу, і романтичного - з його перетворенням.

Ознаками традиційного класичного міметичного роману є: "часово-просторовий континуум" (Е. Емріх), екстроспективність, метод "мімесису", психологічна мотивація, каузальний зв'язок, всевідання оповідача-деміурга. Такий роман є "замкненим", завершеним, дія в ньому пов'язана з конкретним часом і простором, у ньому є дія, подія, яка мала місце в минулому, фабула, сюжет, персонажі, що являють собою типи й характери. А експериментальному неміметичному роману притаманні інтенсивний час і простір, інтроспективність, відсутність цікавості до об'єктивної дійсності, деепізація і дефабулізація, деіндивідуалізація персонажів, символічність, абстрагування, на перший план висуваються рух свідомості, техніка монтажу, цитати, втрата оповідачем своєї суверенності - він може злитися з персонажем.

Також "Чарівна гора" поєднує в собі риси роману філософського, психологічного, сатиричного і в деякій мірі побутового. Т. Манн бачив у ньому також модернізацію педагогічного та виховного роману і в той же час відому пародію на нього. Проблематика "Чарівної гори" тісно пов'язана з ранніми творами Манна. Письменник розкриває антагонізм "тіла і духу", життя і споглядального аналізування, механічної цивілізації і справжньої людяності. Але в "Чарівній горі" цей антагонізм набагато повніше і чіткіше, ніж у ранніх новелах, обумовлений сучасної письменнику буржуазної дійсністю, економічною основою буржуазного існування, політичної реакційністю його стовпів.

Оскільки Т. Манн ніколи не втрачав цікавості до реальності, він посідає особливе місце в історії європейського роману, бо водночас зберігає традиційну форму і структуру класичного міметичного роману і руйнує їх. "Чарівна гора" є першим неміметичним твором письменника, у якому втілено ті принципи, які, на його думку, визначають особливості сучасного роману.

Розділ ІІ. "Чарівна гора" як неміметичний роман

2.1 Побудова та контекст

Пов'язана з традиціями виховного роману, грандіозна за своїм обсягом "Чарівна гора" (Т. Манн вважав, що роман "не повинен поступатися епосу в монументальності" [5: 285]) майже позбавлена подієвості: автор осмислює не події, а сутність своєї доби, яку він вважає перехідною, і проблеми історичного й духовного розвитку цієї доби є предметом полеміки у творі. Прагнення письменника проаналізувати стан перехідності зумовило побудову сюжету, коли "провідну сюжетоутворюючу роль стало відігравати не оповідне, а філософсько-аналітичне начало" [7: 55]. В основу сюжету "Чарівної гори" покладено давньогерманську легенду про міннезінгера Тангейзера, який, зачарований душею і тілом, перебував на горі Венери сім років. Так у творі з'являється символічний план, що спричинив появу в ньому символіки, алегорії, літературних ремінісценцій та асоціацій. Т. Манн гранично звужує соціальний радіус класичного міметичного роману: дія твору відбувається посеред замкненого простору високогірного санаторію для хворих на легені. Він створює модель духовного життя Європи, і мікросвіт Давосу стає символічним утіленням приреченого на загибель старого світу, декадансу (за словами Т. Манна, у "мікросвіті розкішного санаторію знайшло своє відображення капіталістичне суспільство довоєнної Європи" [8: 47]). Його репрезентують пацієнти Берггофа, представники різних національностей, що підкреслює загальноєвропейський характер проблематики твору. З одного боку, вони являють собою індивідуально окреслені образи, але водночас є "рупорами ідей", виразниками різних тенденцій духовного і політичного життя європейського суспільства напередодні першої світової війни. Молодий герой Ганс Касторп "на горі", своєрідній педагогічній провінції, відчуваючи на собі "спокуси" декадансу і вбираючи зовнішні враження, проходить шлях виховання. Оскільки в центрі роману "історія активізації людської особистості" [9: 165], то всю дію роману зведено до зображення розвитку душі героя. Тому "Чарівна гора" є інтроспективним романом ("доцентровим" за визначенням Д. Затонського [10: 4], зверненим у середину самого себе, тоді як роман традиційний, відповідно, "відцентровий", звернений зовні). Як автор неміметичного роману Т. Манн відмовляється від того напруження, що досягається сюжетом, і розкриває те, що приховується за ним. З цією метою письменник створює "лабораторні умови відсутності руху, в яких розвиток героя обмежено лише процесом самозаглиблення на тлі аналізу дійсності, що ніби зупинилася" [11: 154] : він експериментує не лише з простором, але й із часом. З цього приводу автор зауважує, що "Чарівна гора" "є романом про час у двоїстому сенсі слова; з одного боку, тому що я намагався змалювати зовнішню картину певної доби... і це робить її романом історичним, а з другого боку, тому, що в ній ідеться про час як такий, у чистому стані" [9: 169].

Автор створює атмосферу "позачасового" існування героя, коли роки, проведені "на горі", поза обов'язків, що накладаються на людину "долиною", зливаються у його свідомості в один день. Експеримент із часом реалізується Т. Манном на двох рівнях: у розмовах героїв про час, його безперервний різноритмовий і різноспрямований рух, і у самій тканині твору, "коли сама книга... прагне за допомогою своїх художніх засобів вимкнути час" [9: 165]. У "Чарівній горі" у трьох розділах (153 сторінки тексту в пер. рос. мовою) описано чотири дні, на 261 сторінці - три тижні, в п'яти розділах на 385 сторінках тексту розповідається про сім місяців, а в цілому у двох книгах роману описано сім років. У класичному романі такого обсягу було б охоплено ціле людське життя, тому в плані інтенсифікації часу "Чарівна гора" тяжіє до експериментального модерністського роману (Д. Джойс "Улісс", Г. Брох "Смерть Вергілія", Р. Музіль "Людина без властивостей")

2.2 Принцип гри

Експериментуючи з категоріями простору і часу, Т. Манн створює фікціональну дійсність, що сприяє реалізації принципу гри. У "Чарівній горі" він виявляє себе через мову персонажів і мову оповідача. Принцип гри є передусім одним із засобів конструювання "гори" як експериментальної педагогічної провінції: "...він (Ганс Касторп - Н.Є.) був готовий піддатися чужому впливу, бо йому було цікаво ставити над собою досліди" [12: 217]; "А тепер я хочу тобі подякувати... за те, що ти... допоміг мені у моїх вправах і експериментах..." [12: 459], - каже герой Сеттембріні, одному із своїх "учителів" (доречно зауважити, що така позиція героя - людини, яка свідомо піддає себе дослідам - дозволяє літературознавцям установлювати його генеалогічний зв'язок не лише з Вільгельмом Мейстером і більш давньою традицією - Парціфалем, героями авантюрно-шахрайського роману, але й із Фаустом). Коли ж принцип гри знаходить своє вираження лише в оповіді, що ведеться від імені оповідача, й нерідко в умовному способі, то з'являється можливість визначити особливості цієї постаті у Т. Манна: "Не міг він, як молодий чоловік, совісний і розумний, просто "радіти", дивлячись на мадам Шоша або знаходячись поблизу неї, і ясно, що якби ми запропонували йому це слово, він би його відкинув, знизавши плечима" [12: 194]; "Приблизно так, мабуть, точилася бесіда, яку вміло спрямовував Ганс Касторп" [13: 19] тощо. Подібні уривки з тексту твору свідчать про те, що, на відміну від оповідача класичного роману, він не є оповідачем-деміургом, якому підкоряється кожний персонаж. Проте, з другого боку, оповідач у Т. Манна не розчиняється у своїх персонажах, як, наприклад, у творах Ф. Кафки, він зберігає свою суверенність, втручається в оповідь, коментуючи дії персонажа. Тон оповіді - довірливий та іронічний, тому в читача складається враження безпосереднього спілкування з розумним і спостережливим співрозмовником. Крім того, принцип гри у Т. Манна виконує ще одну важливу функцію: він сприяє процесу деепізації і дефабулізації роману. Якщо у класичному міметичному романі ХІХ століття "авторська оповідь монтувалася з драматично побудованими епізодами, де люди виступали... незалежно від автора зі своїм словом і вчинками" [14: 318], то у "Чарівній горі" такі драматичні епізоди є кульмінаційними, вони знаменують якісні зміни у процесі виховання героя, який переходить від споглядання до дії (освідчення Ганса у коханні Клавдії Шоша в кінці першої книги роману, рішення героя залишити "гору" і взяти на себе соціальні обов'язки в кінці його другої книги). Весь зміст роману "майже цілком протікає в авторській оповіді, повіствуючому міркуванні", коли "не тільки описи, але й промови персонажів підпорядковано ритму повіствування, занурено в авторсько-повіствуючий текст" [14: 318].

З процесом деепізації і дефабулізації пов'язана наявність у романі надзвичайно докладних есеїстичних роздумів та рефлексій, екскурсів у різні галузі знань, вони переповнюють його текст і теж зумовлені принципом гри. Сам Т. Манн писав про псевдонауковість свого есеїзму, коли стверджував, що "для митця думка як така не є самодостатньою цінністю і власністю. Для нього є важливою лише її дієвість в інтелектуальному механізмі твору" [5: 230]. Він вважає свій есеїзм, "аналізуючу авторську мову", грою, "не мовою автора, а мовою самої книги" [6: 174]. Достовірність і ґрунтовність у творі виявляються удаваними і є лише формою авторської гри, гумору, іронії, а есеїстичні роздуми, пародійно-іронічні рефлексії затримують надто уповільнену дію роману, тим більше, що інколи вони не мають будь-якого зв'язку з нею.

Висновок

Таким чином, експеримент Т. Манна з жанровою формою роману завершився створенням власного варіанта неміметичного роману. У "Чарівній горі" наявні ті структурно-морфологічні зміни, котрі притаманні експериментальному модерністському роману ХХ століття. Вони зумовлені впровадженням митцем у художню практику принципів, які він вважав провідними для сучасного роману, - інтроспекції, "критики" (аналізу) і гри, що виявили себе, по-перше, у відмові митця від міметичного зображення соціально-історичного життя суспільства - відсутності епічної повноти зображення, граничному звуженні соціального радіусу класичного міметичного роману; по-друге, у сюжетобудові, яка забезпечила наявність двох планів - міметичного і неміметичного (реалістичного і символічного) - і відповідну їм двоїстість зображення; по-третє, у "сублімації" всієї багатогранності світу у свідомість, рефлексії, монологи й діалоги.

Тому "Чарівна гора" має всі ознаки неміметичного роману: інтенсивний час і простір (хоч і не настільки інтенсифікований, як у відомих романах письменників-модерністів), інтроспективність, мінімум фабули, сюжету, дії, сюжет роману підпорядковано асоціативному руху авторської думки, широка наявність неоповідних елементів, символічність, абстрагування, літературні ремінісценції та асоціації.

Однак порівняно з експериментальним модерністським романом епічний твір Т.Манна не настільки "суб'єктивний": оповідач не втрачає своєї суверенності, не зливається з персонажем, а персонажі, які виконують функцію "рупорів ідей", не втрачають своєї індивідуальності - так аскетизм абстракцій співіснує з пластичністю образів.

Таке поєднання чуттєво-конкретного з абстрактно-аналітичним зумовлює своєрідність художньої манери письменника, якій притаманне балансування між образом і поняттям. Т. Манн частково зберігає традиційну форму роману й водночас руйнує її, він сам визначив свою позицію у мистецтві ХХ століття, коли написав про "Чарівну гору": "повіствування оперує засобами реалістичного роману, але воно не є реалістичним романом, воно постійно виходить за рамки реалістичного" [9: 165-166].

Список використаної літератури

1. Ауэрбах Э. Мимесис. Изображение действительности в западноевропейской литературе / Эрих Ауэрбах. - М. : Прогресс, 1976. - 555 с.

2. Чижевський Д. Історія української літератури (від початків до доби реалізму) / Д. Чижевський. - Тернопіль: МПП "Презент", за участю ТОВ "Феміна", 1994. - 480 с.

3. Чирков А.С. Творящая личность / А.С. Чирков. - Житомир: М.А. К., 2001. - 142 с.

4. Чирков О.С. Суб'єктивно-авторське свавілля, або Мистецтво інтерпретації // Літературний твір: шляхи дослідження поетики / О.С. Чирков. - Житомир: Полісся, 2006. - С. 5-11.

5. Манн Т. Искусство романа. Пер. с нем. / Томас Манн // Манн Т. Собр. соч.: В 10 т. - М. : Худож. лит. - 1960. - Т. 10. - С. 272-287.

6. Манн Т. Художник и общество. Пер. с нем. / Томас Манн // Там же. - С. 473-487.

7. Лейтес Н.С. Немецкий роман 1918-1945 годов (эволюция жанра) / Н.С. Лейтес. - Пермь: Изд-во Пермского ун-та, 1975. - 424 с.

8. Манн Т. О духе медицины. Открытое письмо издателю "Немецкого медицинского еженедельника". Пер. с нем. / Томас Манн // Там же. - Т. 9. - С. 45--51.

9. Манн Т. Введение к "Волшебной горе". Доклад для студентов Пристонского университета. Пер. с нем. / Томас Манн // Там же. - С. 153--171.

10. Затонский Д. Искусство романа и ХХ век / Д. Затонский. - М. : Худож. лит., 1973. - 523 с.

11. Адмони В., Сильман Т. Томас Манн. Очерк творчества / В. Адмони, Т. Сильман. - Л. : Сов. писатель, 1960. - 350 с.

12. Манн Т. Волшебная гора. Пер с нем. / Томас Манн // Там же. - Т. 3. - 500 с.

13. Манн Т. Волшебная гора. Пер с нем. / Томас Манн // Там же. - Т. 4. - 542 с.

14. Днепров В. Интеллектуальный роман Томаса Манна / В. Днепров // Идеи времени и формы времени. - Л. : Сов. писатель, 1980. - С. 307--384.

15. Манн Т. История "Доктора Фауста". Роман одного романа. Пер. с нем. / Томас Манн // Там же. - Т. 9. - С. 199--364.

16. Манн Т. "Иосиф и его братья". Доклад. Пер. с нем. / Томас Манн // Там же. - Т. 9 - С. 172--191.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работа, которую точно примут
Сколько стоит?

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.