Творчість Іпатія Потія в контексті полемічної літератури кінця XVI – початку XVII ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЛІТЕРАТУРИ ІМ. Т.Г. ШЕВЧЕНКА

УДК 821. 161. 2' 04

Творчість Іпатія Потія в контексті полемічної літератури кінця XVI - початку XVII ст.

10.01.01 - українська література

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Ткачук Руслан Федорович

Київ 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі давньої української літератури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.

Захист відбудеться “ 12 ” листопада 2008 р. о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.178.01 в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України ( 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України ( 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 4).

Автореферат розісланий“ 1 ” жовтня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.М. Нога

АНОТАЦІЯ

Ткачук Р.Ф. Творчість Іпатія Потія в контексті полемічної літератури кінця XVI - початку XVII ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 - українська література. - Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. - Київ, 2008.

У дисертаційному дослідженні проаналізовано творчість видатного полеміста кінця XVI - початку XVII ст. Іпатія Потія в контексті релігійно-літературної суперечки тієї доби. У роботі охарактеризовано культурно-історичне підґрунтя трактатів уніатського богослова, окреслено спектр контроверсійних питань міжконфесійного діалогу. Навколоунійна полеміка, гомілетична та епістолярна спадщина полеміста розглянуто з позиції риторичного мистецтва. Цей підхід дав можливість простежити, якими персвазійними засобами послуговувався Іпатій Потій для впливу на аудиторію. Також в дисертації обґрунтовано приналежність творів Іпатія Потія до ідейно-естетичної платформи раннього бароко, розкрито догматично-обрядові артикули поберестейської суперечки, відзначено посередництво Іпатія Потія між західноєвропейською та українською літературами.

Ключові слова: риторика, герменевтика, поетика, полемічна проза, бароко, гомілетика, епістолярій, персвазійні прийоми, композиційно-стилістичні засоби, рецепція.

АННОТАЦИЯ

Ткачук Р.Ф. Творчество Іпатия Потия в контексте полемической литературы конца XVI - начала XVII вв. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10. 01. 01 - украинская литература. - Институт литературы им. Т. Г. Шевченко НАН Украины. - Киев, 2008.

В диссертационном исследовании проанализировано творчество выдающегося полемиста конца XVI - начала XVII вв. Ипатия Потия в контексте религиозно-литературной полемики того времени. В работе охарактеризировано культурно-историческую основу трактатов униатского богослова, раскрыто ряд вопросов, касающихся междуконфессионального диалога. Околоунийная полемика, гомилетическое и епистолярное наследие богослова рассмотрены в аспекте теории риторического исскуства. Этот подход дал возможность установить особенности использования Ипатием Потием риторических средств персвазии для влияния на общественное мнение. Также в диссертации обосновано соотнесенность произведений Ипатия Потия с идейно-эстетической платформой раннего барокко, определены догматические и обрядовые артикулы полемической литературы, роль Ипатия Потия в установлении западноевропейско-украинских литературных контактов.

Ключевые слова: риторика, герменевтика, поэтика, полемическая проза, гомилетика, эпистолярий, риторические прийомы, композиционно-стилистические средства, рецепция.

полеміка поберестейський гомілія

SUMMARY

Tkachuk R.F. The creative work of Ipatiy Potiy in the context of polemical literature of the XVI th - XVII th centuries. - Manusript.

Thesis for Ph.D. in Philology, specialization 10. 01. 01 - Ukrainian literature. - Shevchenko Institute of Literature at the National Academy of Science of Ukraine. - Kyiv, 2008.

The thesis is devoted to the research of the creative work of a prominent Ukrainian polemicist Ipatiy Potiy in the context of interconfessional dispute around the Union of Brest. The main purpose of the present investigation is to analyse the literary heritage of the outstanding divine of the XVI th - XVII th centuries entirely and objectively. The aim is to explore the features of polemical discourse of the church unity in scientific study. In the course of this investigation the history of formation of controversial literature in Ukraine was considered. Religious polemics of early Ukrainian literature were analysed in historical and literary, mythological approaches.

The peculiarities of controversial style of Ipatiy Potiy are interrogated in the dissertation. The research was fulfilled with the consideration of achievements of modern Ukrainian literary criticism. Foregoing experience of study of polemical works of Ipatiy Potiy is summarized and also new arguments of his ascription are brought on. The thesis deals with the analysis of poetics of works of Ipatiy Potiy, and also the comprehensive reflecting of theological polemic around the Union of Brest. It is taken up the polemical works of theologian through the prism of theoretical footing of rhetoric. In the research theological matter of articles of religious dispute caused by the Union of Brest is revealed and the means of polemics of catholics, orthodox, greek catholics are observed. The methods of interaction of Ipatiy Potiy with the audience were considerated and the system of persuasive means, which the polemicist used in the religious dispute with your opponents was circumscribed. In the thesis there are the following analysed writings of Ipatiy Potiy: “Uniia grekiv z kostelom rymskym”, “Antyrryzys”, “Oborona Florentiyskogo soboru”, “Garmoniia Shidnoii cerkwy iz kostelom Rymskym”, and also such historical and literary publication of the uniate divine as “Poselstwo do Papy Rymskogo Syxta IV”, “Pryvileii nadani koroliamy polskуmy”, which had the paramount importance in the development of polemical literature of XVI th - XVII th centuries. On the basis of polemical works of Ipatiy Potiy it was observed his world outlook, revealed his comprehension of the significance of the Union of Brest for Ukrainian orthodox church and culture. The hermeneutical method of research of works of Ipatiy Potiy gave the possibility to study the ways of his interpretation of the Bible and patristic sources.

In the thesis it's pioneered the use of the method of rhetorical analysis of sermons of Ipatiy Potiy and proved their early baroque pencraft. It is developed, which rhetorical treatises of that time had an impact on predicant style of Ipatiy Potiy. In the research is substantiated that the sermons of controversialist had enormous influence upon further development of Ukrainian oratorical and predicant prose of the XVI th - XVII th centuries. Ipatiy Potiy was the first Ukrainian preacher, who has written the exhortations for the liturgical cycle of the Uniate Church. The holistic approach cleared the opportunity to investigate the structure of homilies of Ipatiy Potiy and the specificity of using the arguments and picturesque figure of speech of early baroque by one of the Ukrainian distinguished expounder of Christian doctrine. In the dissertation it is taken up the system of rhetorical commonplaces and other persuasive means, which Ipatiy Potiy envolved.

The letters, which are concerned to the issues of religious polemic of the XVI th - XVII th centuries, were one of the most productive communication links between priesthood and society. Therefore it is essential to inquire into theological, historical and cultural contents of epistles of foremost polemicists at the time of the Union of Brest. The epistolary heritage of Ipatiy Potiy has been viewed through the communicative, structural and thematic aspects in accordance with the regulations of this genre. In the dissertation it were analysed in detail the letters of Ipatiy Potiy with Kostiantyn Ostrozkyy, Meletiy Smotryckyy, Kliryk Ostrozkyy, Meletiy Pigas, Lev Sapiga. The main attention was concentrated to the exploration of using of the stylistic means, diverse persuasive schemes by Ipatiy Potiy in epistles with the purpose to convince the reader in the truth of his statement. The rhetorical approach in studying the letters of Ipatiy Potiy asserts that the polemicist skillfully possessed the specificity of the epistolary communication.

Key words: rhetoric, interpretation, poetics, polemical prose, homily, epistle, baroque, persuasive means, reception.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Однією із найпомітніших подій у суспільно-культурному житті українців другої половини XVI ст. стала Берестейська унія. Активізований нею міжконфесійний діалог, початки якого було закладено у попередніх століттях, сприяв розвитку широких культурних зв'язків України із Західною Європою, визначенню ролі і місця етнічної культури у системі цивілізаційних координат. На хвилі православно-католицького взаємопоборення як провідний жанр доби розвинулась і сформувалась українська полемічна проза, засвоївши традиції релігійної полеміки від писемності Київської Русі. Серед її представників Мелетій Смотрицький, Мартин Броневський, Іван Вишенський, Клірик Острозький та ін.

Релігійно-літературна суперечка поберестейської доби тісно пов'язана з іменем уніатського митрополита Іпатія Потія, автора багатьох трактатів, надзвичайно талановитого полеміста, проповідника, епістолографа. Твори Іпатія Потія відбивають світоглядно-естетичні тенденції ренесансу і раннього бароко, зокрема, неухильне прагнення зберегти і відтворити посутні цінності минулого. Так, Іпатій Потій разом з іншими представниками українського духівництва активно підтримував і розробляв проект церковного об'єднання як повернення до ідеї відновлення первісної церковної єдності християн. На відміну від попередніх спроб об'єднати православну та католицьку церкви, Берестейська унія була успішнішою. Її наслідки проявилися у багатьох площинах духовного життя нації: переформатування ціннісних категорій, утвердження нових світоглядних орієнтирів, подолання хибних стереотипів, урізнобарвлення “культурологічного менталітету”. Іпатій Потій доклав чимало зусиль, щоб реалізувати артикули Берестейської унії. Він сприяв виробленню якісно нової стратегії співпраці між Сходом та Заходом.

Актуальність дисертації зумовлюється потребою поглибленого вивчення творчості Іпатія Потія, дослідження риторичних особливостей літературної полеміки, окреслення її світоглядних засад та суспільних орієнтирів. Доцільність обраного напрямку студій мотивується тим, що раніше не застосовувався комплексний підхід для характеристики полемічної спадщини Іпатія Потія, не досліджувалися його писання з позицій теоретичної риторики, яка в той час вважалася “короною освіченості” та розглядалася не лише як “мистецтво поправно говорити” (ars bene dicendi), але також як “мистецтво поправно думати” (ars bene cogitandi). У своїх творах Іпатій Потій застосовував настанови риторики, які налаштовували аудиторію на сприйняття його тверджень. Полеміст уміло послуговувався метатеорією діалогічного доведення, топічною логікою обґрунтування міркувань. Іпатій Потій одним із перших в українському проповідництві написав казання та гомілії за зразками латинсько-польських гомілетичних моделей. Дотепер не осмислено мистецької вартості його проповідей, не з'ясовано їх значення в контексті становлення ораторсько-проповідницького жанру. Тому постає необхідність детального вивчення специфіки його гомілетичного стилю.

У роботі проаналізовано культурно-історичне підґрунтя писань Іпатія Потія, окреслено спектр контроверсійних артикулів догматично-обрядової суперечки. Також розкрито ознаки барокового світосприйняття Іпатія Потія та охарактеризовано властиві його творам координати полемічного дискурсу кінця XVI - першої половини XVII ст. Значну увагу в дослідженні приділено змісту навколоунійної полеміки, з'ясуванню позиції кожної зі сторін діалогу. Об'єктивне висвітлення особливостей релігійно-літературної суперечки поберестейської доби сприяло переосмисленню артефактів цієї епохи, реінтерпретації полемічного доробку Іпатія Потія.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з планом наукової теми Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України “Академічна історія української літератури” (державний реєстраційний № 0101U002081). Тему роботи затверджено на засіданні бюро науково-координаційної ради НАН України з проблеми “Класична спадщина та сучасна художня література”, протокол № 1 від 25 березня 2008 р.

Метою та завданням дослідження є ґрунтовний аналіз релігійної полеміки, проповідницького та епістолярного доробку Іпатія Потія; виявлення особливостей творчого вираження письменника: опис структурних моделей, персвазійних прийомів, якими послуговувався Іпатій Потій; розкриття культурно-історичного підґрунтя артикулів міжконфесійної суперечки, висвітлення їх перцепції полемістом та способів інтерпретації;

Для реалізації зазначеної мети поставлено такі завдання:

окреслити процес становлення полемічної літератури в Україні;

відтворити панораму релігійно-літературної суперечки кінця XVI - початку XVII ст.;

встановити аргументаційні джерела та способи ведення полеміки поберестейської доби;

охарактеризувати поетику творів Іпатія Потія, розглянути еристичні прийоми його полемізування;

дослідити казання та гомілії як риторизований текст, виявити топічне генерування наративу;

проаналізувати епістолографічний стиль Іпатія Потія;

Об'єктом дослідження є творчість Іпатія Потія в контексті полемічного дискурсу кінця XVI - початку XVII ст. У роботі ґрунтовно проаналізовано трактати, казання та гомілії, епістолярій полеміста. Для цілісного висвітлення обрядово-догматичної суперечки поберестейської доби розглянуто літературні пам'ятки києворуської та поберестейської полемік, твори Станіслава Оріховського, Бенедикта Гербеста, Петра Скарги, Стефана Зизанія, Василя Суразького, Мартина Броневського, Клірика Острозького, Мелетія Смотрицького, Іллі Мороховського та ін.

Предметом дисертаційного дослідження є історико-літературний та риторичний аспекти вивчення богословської спадщини Іпатія Потія, виявлення специфіки полемізування письменника.

Для цілісного аналізу корпусу української полемічної літератури XVI - XVII ст., участі в ній Іпатія Потія та особливостей його індивідуального стилю було застосовано такі методи дослідження:

- при дослідженні писань Іпатія Потія, творів навколоунійної суперечки, вивченні процесу становлення полемічної літератури в Україні, феномену уніоністики XVI - XVII ст. - історико-літературний та історико-порівняльний методи.

- при тлумаченні змісту полемічної прози, аналізі казань та гомілій, епістолярію Іпатія Потія - функціонально-комунікативний, герменевтичний та описовий методи.

Теоретичною основою дослідження стали праці вітчизняних і зарубіжних учених з історії української та зарубіжної літератур, теорії літератури, історії церкви, богослів'я, філософії, написані у XIX - XX ст.: К. Студинського, І. Франка, М. Грушевського, М. Возняка, Д. Чижевського, Л. Махновця, В. Микитася, П. Яременка, П. Загайка, О. Мишанича, Л. Ушкалова, В. Шевченка, Н. Поплавської, М. Вишневського, О. Брюкнера, Ю. Третяка, М. Рихцицького, К. Нешецького, В. Мацієвського, Й. Німцевича, А. Йохера, Т. Ґрабовського, К. Ходиницького, М. Королька, Р. Лужного, Я. Ліханського та ін.

Полемічний доробок уніатських та православних богословів і наукові джерела було опрацьовано на основі фондів Національної бібліотеки ім. В. Вернадського, наукової бібліотеки Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка, бібліотеки Яґеллонського університету (м. Краків, Польща), бібліотеки Південно-Східного Наукового Інституту (м. Перемишль, Польща), бібліотеки князів Чарториських (м. Краків, Польща), Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному дослідженні полемічної спадщини Іпатія Потія, застосуванні сучасних підходів до вивчення давнього письменства, об'єктивного погляду на суспільно-культурну діяльність богослова. У дисертації узагальнено попередній досвід вивчення творчості полеміста-уніата, наведено нові докази, що підтверджують його авторство анонімних творів, атрибуцію яких дотепер не було встановлено. Також обґрунтовано роль Іпатія Потія у налагодженні діалогу між західноєвропейською та українською літературами. У роботі розкрито богословський зміст артикулів навколоунійної полеміки, простежено особливості ведення міжконфесійної суперечки як уніатами, так і православними, визначено їх способи інтеракції з аудиторією та встановлено систему обов'язкових персвазійних засобів, якими послуговувались полемісти. Уперше в українському літературознавстві казання та гомілії Іпатія Потія проаналізовано з позиції теорії церковного красномовства та доведено, що його проповіді становлять значний крок у розвитку ораторсько-проповідницької прози кінця XVI - початку XVII ст. Такий підхід дав можливість охарактеризувати структуру проповідей Іпатія Потія, специфіку застосування ним аргументаційних механізмів, виявити ранньобарокові стилістичні прийоми, якими послуговувався проповідник та методи його екзегетичної нарації. Епістолярій Іпатія Потія розглянуто крізь призму структурного та змістово-тематичного аспектів епістолярного жанру. Це дозволило цілісно розкрити історико-культурний зміст листів уніатського богослова, дослідити їхню поетику та значення у поберестейській релігійній суперечці.

Практичне значення одержаних результатів. Спостереження та висновки дисертації слугуватимуть переосмисленню творчих інтенцій Іпатія Потія, з іменем якого пов'язана ціла культурна епоха, що дала поштовх духовному, освітньому та національному піднесенню українців. Матеріали дослідження можуть бути використані при поглибленому вивченні українського письменства, написанні історії українського літератури, а також при укладанні шкільних підручників, розробці вузівських спецкурсів відповідної тематики.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження було висвітлено у доповідях на наукових конференціях та симпозіумах: Міжнародній науковій конференції “Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність” (Київ, 2005), VIII Міжнародній науковій конференції молодих учених (Київ, 2005), Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні проблеми медієвістики” (Одеса, 2005), Всеукраїнській науковій конференції “Концепція нації у творчості Івана Франка” (Київ, 2006), IX Міжнародній науковій конференції молодих учених (Київ, 2007), Всеукраїнській науковій конференції “Мелетій Смотрицький та Петро Конашевич-Сагайдачний як вихованці Острозької академії XVI - XVII ст.” (Острог, 2007), VII Міжнародному конгресі україністів (Київ, 2008).

Структура та зміст роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 223 сторінки, із них 182 сторінки основного тексту. Бібліографія нараховує 403 позиції.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У “Вступі” обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання, об'єкт, предмет, методологічні підходи дослідження, окреслено попередні напрямки вивчення творчості Іпатія Потія, наведено відомості про апробацію результатів дисертації.

У першому розділі дисертації - “Джерела української полемічної літератури кінця XVI - початку XVII ст.” - розглянуто процес становлення полемічного письменства в Україні, розкрито феномен уніоністики на межі XVI - XVII ст. та визначено роль Іпатія Потія у розвитку поберестейської полемічної прози.

У підрозділі 1.1. - “Початки полемічного письменства в Україні” - проаналізовано релігійну суперечку в літературі Київської Русі. Зокрема, увагу приділено полеміці християн із автохтонною релігією українців, внаслідок тривалого протистояння яких постав складний феномен синкретизму світоглядних уявлень; також охарактеризовано зміст полеміки богословів з іудаїзмом, ісламом.

Українська культура успадкувала традиції полемічного письменства разом із прийняттям візантійської моделі християнства. Фактором розвитку української полемічної літератури були також етно-психологічні константи. Протиставлення “свій” - “чужий” формувало релігійну суперечку. Цим почасти можна обґрунтувати її радикальність. Площини цієї дуальної системи наповнювалися різним змістом. У літературі XI - XV ст. міжрелігійні опозиції втілилися так: “християнство” // “язичництво”, “християнство” // “іудаїзм”, “християнство” // “іслам” тощо. Література XVI - XVII ст. розвинула протиставлення в межах однієї релігії: “православ'я” // “католицизм”, “православ'я” // “протестантизм”. Феномен полемічної літератури насамперед полягає у тому, що вона є розгортанням цієї міфологічної моделі.

До літературних пам'яток візантійсько-української полеміки XI - XII ст. належать оповідання біблійної тематики, вміщені у Тлумачній Палеї, “Слово о в?р? крестьянской и о латинской” ігумена Києво-Печерського монастиря Феодосія, “Стязаніє с латиной” митрополита Георгія, “Посланіє к пап? Клименту III” митрополита Івана II та полемічний доробок митрополита Никифора. Студії над творами цього періоду дають підстави твердити, що не всі богослови висловлювалися критично щодо ідеї провадження конструктивного діалогу між Східною та Західною церквами. Це вказувало на перспективу переформатування релігійної суперечки довкола відновлення церковної єдності.

У підрозділі 1.2. - “Полемічна література в Україні у XV - першій половині XVI ст.” - розглянуто такі твори: антикатолицький збірник початку XV ст. “На обличеніє і на посрамленіє ляховом і латынам”, складений у Західній Україні, писання Григорія Цамблака, листування київського князя Олександра з царгородським патріархом Григорієм Маммою, “Послання до папи Сикста IV” священика Іоана, твори Івана Сакрана, статті Києво-Михайлівського збірника XVII ст., полемічний доробок Станіслава Оріховського.

Характерною рисою полеміки XV - першої пловини XVI ст. було наведення догматично-обрядових відмінностей між Східною та Західною церквами. При цьому категорія кількості наділялася персвазійними властивостями. Так, автор трактату “Слово како держать в?ру н?мци” відзначив 35 протиріч. Натомість краківський канонік Іван Сакран у творі “Еlucidarius errorum ritus Ruthenici, anno Domini 1500 scriptus” навів 40 розбіжностей.

У підрозділі 1.3. - “Проект унії у творчості полемістів-єзуїтів” - проаналізовано полемічну спадщину та концепцію унії єзуїтського гуртка.

Бенедикт Гербест одним із перших серед представників єзуїтської школи сформулював концепцію церковної унії. Полеміст був переконаний, що церковне об'єднання вирішить проблему соціальної нерівності у Речі Посполитій. Бенедикт Гербест обґрунтував свої міркування історичним фактом проведення Флорентійського собору.

Петро Скарга розвинув унійну концепцію Станіслава Гозія, яка ґрунтувалася на засадах інтегрування латинського обряду до церемоніалу православної церкви та визнанні юрисдикції папи римського. У 1577 р. Петро Скарга надрукував трактат “O jednoњci Koњcioіa Boїego pod jednym Pasterzem”, що став поштовхом до розгортання міжконфесійної суперечки. Полеміст, як і його попередник Бенедикт Гербест, відстоював ідею об'єднання церков на нерівноправних умовах.

Унійна концепція представників єзуїтського гуртка утверджувала менш масштабний проект з'єднання церков - регіональний. Вони визначали становлення унітарної церкви у межах Речі Посполитої. Цей концептуальний підхід було покладено в основу Берестейської унії 1596 р.

У підрозділі 1.4. - “Апологетизм острозької слов'яно-греко-латинської школи” - досліджено становлення богословського гуртка в Острозі, котрий полемізував із єзуїтами.

Виникненння слов'яно-греко-латинської школи в Острозі не було явищем випадковим. Цьому передувала літературно-перекладацька діяльність кількох волинських культурних осередків, у яких переосмислювалась антична спадщина, західні освітні інновації адаптовувалися до потреб київської церкви. У другій половині XVI ст. Острог був духовним осердям ортодоксальної культури і зміг акумулювати інтелектуальні сили навколо захисту православної віри.

У роботі подано детальну характеристику полемічних трактатів Мотовила, Герасима Смотрицького, Василя Суразького, розкрито їхній культурно-історичний зміст, ідеї, простежено спосіб ведення ними релігійної суперечки.

Джерела української полемічної літератури кінця XVI - початку XVII ст. сягають часів запровадження християнства у Київській Русі. Упродовж шести століть в Україні формувався корпус полемічної прози. Цей процес мав кілька етапів: від появи творів компілятивного характеру до трактатів із нешаблонним викладом оригінальних думок.

У підрозділі 1.5. - “Берестейська унія та Іпатій Потій” - розкрито роль видатного полеміста-уніата у становленні полемічної літератури кінця XVI - початку XVII ст., охарактеризовано особливості його індивідуального стилю та аргументаційні засоби, застосовані ним для переконання реципієнтів. Значну увагу приділено біографії Іпатія Потія, зокрема його участі у проголошенні Берестейської унії, написанні полемічних трактатів.

Релігійно-літературна полеміка кінця XVI - початку XVII ст. була формою міжетнічного діалогу, учасники якого пізнавали себе, свою історію, традиції, шукали відповідь на питання щодо свого місця у світовій історії. Іпатій Потій виявив себе талановитим полемістом. Творчий доробок Іпатія Потія пов'язаний з унійною проблематикою. Пишучи трактати, листи, казання та гомілії, він відповідав на звинувачення опонентів та переконував український соціум у необхідності налагодження міжконфесійного діалогу, який, на його думку, сприяв би піднесенню освітньо-культурного рівня священиків та подоланню духовної кризи православної церкви. Завдяки своєму неперевершеному проповідницькому і письменницькому хисту Іпатій Потій зумів розкрити складні суспільно-культурні обставини кінця XVI - початку XVII ст. Полеміст висвітлив причини прийняття Берестейської унії, деталі релігійної суперечки та сеймового протистояння уніатів і ортодоксів.

Писання Іпатія Потія мають ознаки стильової системи раннього бароко. Щоб переконати читачів, полеміст вміло послуговувався різноманітними засобами красномовства, які апробовувалися ще за часів античності. Зокрема, Іпатій Потій вживав такі фігури: антифора, ексекрація, прозопопея, гомеотелевтон, асиндетон, полісиндетон, градація, антитетон, плеоназм, метатеза поліптотон, ґемінація, ампліфікація, ізоколон тощо.

Емоційності та експресивності творам Іпатія Потія надають тропи, прислів'я, крилаті вислови, пейоративна лексика та інші композиційно-стилістичні засоби. Серед тропів, які полеміст застосовував найчастіше, - метафора, метонімія, гіпербола, антономазія, алегорія, дотеп, іронія, сарказм, порівняння, епітет, синекдоха тощо.

Його методу відтворення дійсності притаманний бароковий принцип вичерпності, прагнення до універсалізму. Аналізуючи найбільш актуальні питання, полеміст проводив різноманітні паралелі, залучав до тексту античну та середньовічну філософську спадщину, посилався на біблійні персонажі, події з минулого та сучасності. Такий спосіб конструювання наративу був досить продуктивним, надавав змогу ґрунтовно розкрити досліджувану тему, зберігати читацький інтерес, мати вплив на широку аудиторію.

Для обґрунтування своїх міркувань Іпатій Потій послуговувався схоластичним прийомом аргументації - посиланням на авторитетні джерела. Інвенційну топіку писань Іпатія Потія складають, як це було прийнято в добу Ренесансу та Бароко, твори античних філософів (Платона, Арістотеля, Ціцерона), спадщина давньогрецьких та римських письменників (Сапфо, Катона, Гомера, Піндара), цитати зі Святого Письма, а також праці середньовічних мислителів (Іоана Богослова, Василія Великого, Ієроніма, Августина Блаженного, Теофілакта та ін). До арсеналу доказової системи богослов залучав постанови церковних соборів, укази королів Речі Посполитої, важливі документи, різноплановий історичний фактаж.

Основу аргументації Іпатія Потія складають дедуктивний та індуктивний способи доведення міркувань. Залежно від завдання та стратегії мовлення, полеміст розбудовував необхідні фігури силогізмів (дедуктивні умовисновки) та ентимем, які були основними компонентами логіки Арістотеля.

Творчість Іпатія Потія засвідчила його теоцентричний світогляд. Берестейську унію, соціально-культурні явища полеміст тлумачив крізь призму есхатологічної концепції історії, що отримала розвиток та обґрунтування у середньовічній філософії. Вважаючи себе, а також інших ініціаторів проекту церковного об'єднання виконавцями Божої волі, богослов уперто та безкорисливо відстоював ідею підпорядкування київської церкви папі римському. Особливий інтерес для Іпатія Потія становили психологія людини, її духовність. Розуміючи світ як єдність суперечностей, що було характерним для барокового мислення, він піднімав у своїх творах питання вічності та короткочасності, життя та смерті, а також інші теми, у яких підносилася перевага духовного над матеріальним.

У другому розділі - “Навколоунійна полеміка Іпатія Потія” - досліджено полемічні писання Іпатія Потія, узагальнено результати попередніх студій над цими творами, наведено нові докази, що підтверджують його авторство, охарактеризовано персвазійні прийоми, особливості полемічної манери.

У підрозділі 2.1. - “Перспектива міжконфесійного діалогу в трактаті “Унія алъбо выклад преднейшых арътыкулов, ку зъодноченью Греков с костелом Рымским належащых” - проаналізовано трактат Іпатія Потія, яким розпочинається навколоунійна полеміка, визначено аргументаційні джерела, якими користувався богослов, висвітлено зміст полеміки та вплив твору на полемічну літературу XVI - XVII ст.

Одним з ефективних способів ведення релігійної суперечки періоду Берестейської унії був пошук компромату на опонента та розголошення як дійсних, так і неправдивих свідчень з метою його дискредитації. Приховуючи своє справжнє ім'я, Іпатій Потій прагнув уникнути дифамації щодо своєї особи та спрямувати полеміку у необхідне йому русло.

Для цілісної характеристики твору було залучено рукопис “Унія алъбо выклад преднейшых арътыкулов, ку зъодноченью Греков с костелом Рымским належащых” із XVII ст., у якому збереглася дедукація Теодору Скумину-Тишкевичу. На основі цього скрипту, який зберігається у бібліотеці князів Чарториських, наведено нові факти стосовно його авторства, розкрито особливості індивідуального стилю богослова, доведено, що Іпатій Потій послуговувався диспозиційною топікою для впливу на адресата присвяти.

Іпатій Потій досягав інтеракції з читачем, а також посилення емфатичності мовлення через застосування риторичних звертань, запитань, окликів, нагромадження синонімічних лексем, однотипних синтаксичних конструкцій. Мова полеміста тісно переплетена фразеологізмами, котрі були невід'ємними компонентами риторичної персвазії твору.

У підрозділі 2.2. - “Специфіка полемізування Іпатія Потія із Мартином Броневським у трактаті “ўнфйссзуйу abo apologia przeciwko Krzysztofowi Philaletowi” - розглянуто суперечку науковців щодо атрибуції твору, подано нові аргументи, що підтверджують авторство Іпатія Потія, а також детально охарактеризовано еристичні прийоми, використані полемістом у суперечці із Христофором Філалетом.

Полеміка Іпатія Потія з Мартином Броневським стосувалася найактуальніших питань поберестейської суперечки. Окрім цього, трактат “ўнфйссзуйу abo apologia przeciwko Krzysztofowi Philaletowi” містить історичні документи та свідчення, що розкривають причини прийняття Берестейської унії та суспільно-культурну атмосферу тієї доби.

“ўнфйссзуйу abo apologia przeciwko Krzysztofowi Philaletowi” Іпатія Потія вирізняється з-поміж інших його творів як обсягом, так і способом ведення суперечки. Цей трактат репрезентує одну з найвиразніших особливостей полемічного жанру - ланцюговий паралелізм.

Окрім того, що твір був спрямований проти “Апокрисису”, він також стосувався трактатів “Ekthesis abo krotkie zebranie spraw” та “Пересторога з?ло потребная на потомныє часы православным христіаном”. Працю Христофора Філалета православні мислителі сприймали як тріумф у протистоянні з уніатами. Авторитетність трактату, його неабияка популярність заздалегідь визначили спосіб ведення полеміки Іпатієм Потієм. Полеміст розгортав суперечку за чітко окресленою схемою: “теза” - “антитеза”. Увівши до тексту твердження опонента, богослов піддавав його історико-культурній та богословській верифікації.

Емоційний пафос трактату робив його прочитання легким та переконливим. У тексті знаходимо висловлювання, які не характеризуються вишуканістю з позиції сучасної публіцистики. Пейоративну лексику твору розглянуто в контексті західноєвропейського ренесансу, під впливом якого перебувала полемічна література кінця XVI - початку XVII ст.

Однією з ознак ранньобарокового стилю автора можна вважати поєднання в одній площині тексту побутових та метафізичних тем, що було характерним для барокового способу пізнання дійсності. Історіографічний виклад в трактаті “ўнфйссзуйу abo apologia przeciwko Krzysztofowi Philaletowi” тісно переплетений із суто богословськими роздумами.

У підрозділі 2.3. - “Екзегетична суперечка між Іпатієм Потієм та Кліриком Острозьким у трактаті “Оборона Флорентійського собору восьмого” - наведено факти щодо атрибуції твору Іпатію Потію, розкрито зміст суперечки полеміста-уніата із Кліриком Острозьким, проаналізовано персвазійні засоби твору, аргументаційні джерела, його рецепція тогочасним суспільством.

Іпатій Потій впродовж кількох років збирав історичні матеріали про Ферраро-Флорентійський собор, на основі яких згодом опублікував трактат “Оборона Флорентійського собору восьмого”, який становить певний монтаж алюзій, ремінісценцій, цитат з листів та праць видатних мислителів різних епох.

Полеміка між Іпатієм Потієм та Кліриком Острозьким велася також на екзегетичному рівні. Святе Письмо та праці отців Церкви слугували основними джерелами аргументів у релігійній суперечці. Через це богослови приділяли виняткову увагу інтерпретації Святого Письма та патристичних текстів. Суперечка у цьому вимірі становила змагання герменевтів у вправності пізнати чотирьохвимірний сенс слова Біблії, встановлений ще за часів Філона Александрійського.

Серед багатьох персвазійних прийомів, які застосував Іпатій Потій у трактаті “Оборона Флорентійського собору восьмого”, необхідно виокремити риторичну фігуру прозопопею, яку вживали промовці в момент найбільших суспільно-культурних потрясінь. Ламентація персоніфікованого образу Церкви-Матері надала можливість полемісту впливати на емоції читачів. Застосовуючи форму фольклорного голосіння, автор переконував реципієнтів у необхідності об'єднання Східної та Західної церков. Згодом цю фігуру використав Мелетій Смотрицький у трактаті “Threnos To iest Lament iedney Њ. Powszechney Apostolskiey Wshodniey Cerkwie”.

У підрозділі 2.4. - “Літературна пам'ятка XV ст. “Poselstwo do Papieїa Syxta IV od duchowienstwa y od ksi№ї№t y od panуw Ruskich w roku 1476” та полемістика кінця XVI - початку XVII ст.” - досліджено особливості адаптування Іпатієм Потієм послання XV ст. до обставин навколоунійної полеміки, охарактеризовано його вірш, вміщений у вступній частині публікації XVII ст., який репрезентує стилістику сарматського бароко, простежено зв'язок твору із полемічним доробком богослова.

Іпатій Потій був першовідкривачем важливої літературної пам'ятки другої половини XV ст., яка репрезентує вишуканий художній стиль “плетіння словес”. Збираючи історичний матеріал для написання трактату “Оборона Флорентійського собору восьмого”, Іпатій Потій у червні 1605 р. віднайшов у Кревській церкві поміж старими грамотами один із примірників епістоли православного духовенства до папи римського Сикста IV. Надрукувавши це послання, Іпатій Потій також здійснив першу публікацію історичного джерела в Україні.

“Poselstwo do Papieїa Syxta IV od duchowienstwa y od ksi№ї№t y od panуw Ruskich w roku 1476” посідає значне місце у полемічній літературі поберестейської доби. На полях тексту епістоли Іпатій Потій подав примітки, що адаптували лист другої половини XV ст. до культурно-історичних обставин того часу. Глоси, наведені Іпатієм Потієм, стосувалися найбільш контроверсійних питань міжконфесійної суперечки кінця XVI - початку XVII ст. та слугували читачеві певним орієнтиром у пізнанні змісту та мети листа митрополита Мисаїла. Виокремлені автором із тексту найсуттєвіші артикули послання були беззаперечним аргументом у полемiці із супротивниками церковної єдності.

Вірш “Parenetica jednego do swej Rusi” становить важливий компонент вступної частини публікації “Poselstwo do Papieїa Syxta IV od duchowienstwa y od ksi№ї№t y od panуw Ruskich w roku 1476”. Цей твір тісно пов'язаний із релігійними трактатами Іпатія Потія. У ньому богослов навів міркування, які неодноразово висловлював у своїх творах, а також розкрив головну мету епістоли кінця XV ст.

У підрозділі 2.5. - “Розкриття Іпатієм Потієм питання соціальної нерівності у збірці історичних документів “O przywileiach nadanych od naiaњnieyszych krolow polskich” - розглянуто зміст та роль опублікованого Іпатієм Потієм збірника документів у полеміці поберестейської доби.

Скрипт “O przywileiach nadanych od naiaњnieyszych krolow polskich” становить неабияку бібліографічну рідкість. Один із небагатьох його примірників зберігається у відділі стародруків бібліотеки Яґеллонського університету. Іпатій Потій розкрив деталі складного міжконфесійного протистояння у Речі Посполитій, висловив переконання, що прийняття Берестейської унії гарантувало духовенству київської церкви рівні права із католиками.

Книга складається з передмови до читача та історичних джерел, що становили документальне доповнення до трактату “Оборона Флорентійського собору восьмого”. Окрім публікації прав та привілеїв, Іпатій Потій увів до тексту матеріали, що підтверджували верховенство папи римського. Серед цих документів постанови Сардикійського церковного собору, який відбувся у 343 - 344 рр., свідчення царгородських патріархів - Геннадія Схоларія та Ніфона, а також уривок з епістоли “Poselstwo do Papieїa Syxta IV od duchowienstwa y od ksi№ї№t y od panуw Ruskich w roku 1476” митрополита Мисаїла. Обґрунтовуючи примат папи римського, полеміст розв'язав одне з найбільш контроверсійних питань тогочасного міжконфесійного діалогу та підкреслив, що Берестейська унія була актом відновлення історичної справедливості.

У підрозділі 2.6. - “Еклезіологічне підґрунтя трактату “Гаръмонія альбо согласіє в?ры, сакраменътов и церемоней святоє Восточъноє церъкви с костелом Рымъским” - обґрунтовано атрибуцію твору Іпатію Потію, розкрито причини та мету його написання, висвітлено обрядово-догматичний зміст полеміки, розглянуто персвазійні прийоми, застосовані автором для впливу на аудиторію.

Полемізуючи з приводу догматичних та обрядових розходжень між Східною та Західною церквами у трактаті “Гаръмонія альбо согласіє в?ры, сакраменътов и церемоней святоє Восточъноє церъкви с костелом Рымъским”, Іпатій Потій застосував методи біблійної герменевтики для розкриття змісту окремих фрагментів Святого Письма. Зокрема, полеміст послуговувався історико-культурним, контекстуальним, лексико-семантичним прийомами осягнення змісту сакрального тексту.

Трактат “Гаръмонія альбо согласіє в?ры, сакраменътов и церемоней святоє Восточъноє церъкви с костелом Рымъским” проаналізовано у тісному зв'язку із твором Мелетія Смотрицького “ўнфйгсбцЮ”. Це сприяло детальному зіставленню засобів ведення полеміки обома богословами, здійсненню верифікації наведених фактів, історичних свідчень.

Інтерес для Іпатія Потія становили також артикули києворуської полеміки. У ході дослідження було розкрито розуміння Іпатієм Потієм причин та мотивів релігійної суперечки в літературі попередніх століть.

У підрозділі 2.7. - “Трактат “Relacia, у uwaїеnie postкpkow niektorych okoіo Сerkwi Ruskich Wileсskich” у контексті культурно-історичних обставин поберестейської доби” - досліджено полеміку Іпатія Потія з Мелетієм Смотрицьким.

Аналіз трактату “Relacia, у uwaїеnie postкpkow niektorych okoіo Сerkwi Ruskich Wileсskich” з позиції теоретичної риторики дав можливість виявити, якими персвазійними засобами послуговувався Іпатій Потій для досягнення поставлених цілей. Зокрема, у тексті твору полеміст вжив риторичну фігуру ексекрації. Розвиваючи мотив Господнього покарання за розірвання єдності Східної церкви із Західною, Іпатій Потій водночас наголошував на тому, що прихильники церковної унії мали “особливе Господнє натхнення”, натомість її супротивники були інспіровані антихристом. Такий риторичний прийом автор застосував не випадково. Подібне демаркування впливало на емоції опонентів, а отже, набувало переконливості. Моделювання Іпатієм Потієм розподілу мирян на дві категорії засвідчувало його давнє знайомство з теологічною та моральною доктриною женевського реформатора Жана Кальвіна про жорстке передвизначення.

Інвенційна топіка слугувала Іпатію Потію не лише для доведення своїх міркувань, а також для характеристики тогочасних суспільно-культурних обставин. Такий спосіб застосування аргументаційних джерел надавав змогу переконати реципієнтів у правильності своєї позиції.

Факти, наведені Іпатієм Потієм у трактаті “Relacia, у uwaїеnie postкpkow niektorych okoіo Сerkwi Ruskich Wileсskich”, розкривають деталі міжконфесійного протистояння в Україні на початку XVII ст., вказують на особливості ведення релігійно-літературної суперечки як уніатами, так і православними, а також містять важливий історичний матеріал.

Підрозділ 2.8. - “Атрибуція творів Іпатія Потія” - присвячено розгляду полемічних писань видатного полеміста, які не збереглися.

Іпатій Потій у своїх трактатах (“Оборона Флорентійського собору восьмого”, “ўнфйссзуйу abo apologia przeciwko Krzysztofowi Philaletowi”) твердив, що його супротивники знищували книги уніатів, історичні документи, що засвідчували спроби ортодоксального духовенства запровадити унію із Західною церквою у попередніх століттях. У дисертаційному дослідженні було проведено реконструкцію артикулів полеміки таких творів Іпатія Потія як “Справедливоє описаньє поступку и справы сыноду Берестейского” (1597 р.) та “Heresiae Ignoranciae y Polityka popow y mieszczan bractwa Wilenskiego” (1608 р.).

Полемічна проза Іпатія Потія засвідчує світоглядну еволюцію уніатського богослова. У своєму першому полемічному трактаті “Унія алъбо выклад преднейшых арътыкулов, ку зъодноченью Греков с костелом Рымским належащых” Іпатій Потій тактовно намагався розкрити перед провідними верствами суспільства перспективу об'єднання київської церкви із Римом. Не випадково полемістом було наведено п'ять догматичних відмінностей між православними та католиками, оскільки категорія кількості у передберестейській релігійній полеміці наділялася персвазійними властивостями. Однак міжконфесійне протистояння довкола легітимності Берестейської унії порушило цілу низку питань обрядового, догматичного та адміністративно-правового характеру, що поставило під сумнів можливість реалізувати проект церковної єдності, який передбачав збереження самобутності православної церкви Речі Посполитої. Післятридентська еклезіологія Риму виключала паритетну модель діалогу з іншими християнськими конфесіями. Це позначилося також на позиції Іпатія Потія та інших уніатських ієрархів. Після укладення Берестейської унії необхідність церковного об'єднання Іпатій Потій обґрунтовував тезою сотереологічного ексклюзивізму, яка нівелювала літургійну самобутність київської митрополії.

У пізніших творах Іпатія Потія (“ўнфйссзуйу abo apologia przeciwko Krzysztofowi Philaletowi”, “Heresiae Ignoranciae y Polityka popow y mieszczan bractwa Wilenskiego”, “Гаръмонія альбо согласіє в?ры, сакраменътов и церемоней святоє Восточъноє церъкви с костелом Рымъским”) знаходимо висловлювання, які засвідчують його зневажливе ставлення до обрядів Східної церкви, віровчення якої він дотримувався раніше. Окрім обрядово-догматичних поступок Риму та відступу від засад артикулів Берестейської унії, зумовлених обставинами Контрреформації, цей агресивний спосіб полемізування Іпатія Потія, ймовірно, можна обґрунтувати його аристократичною вдачею та переконанням, що вектор об'єднання київської церкви з Римом, який він підтримував, був найоптимальнішим для подолання духовної кризи, піднесення освіти та науки в Україні. Не можна нехтувати і тим фактом, що зверхність Іпатія Потія, непоступливість у міжконфесійній полеміці були продиктовані його інтелектуальною перевагою над уніатами і православними.

У третьому розділі - “Ранньобароковий дискурс гомілетичної та епістолярної спадщини Іпатія Потія” - об'єктом аналізу є казання та гомілії, листи богослова. Проповіді та епістолярій проаналізовано з точки зору ораторського мистецтва, визначено їхню роль у полемічній літературі кінця XVI - початку XVII ст.

У підрозділі 3.1. - “Казання та гомілії Іпатія Потія” - охарактеризовано проповідницький доробок видатного церковного ритора.

У пункті 3.1.1. - “Рецепція проповідей Іпатія Потія” - узагальнено здобутки вчених, які досліджували казання та гомілії полеміста-уніата. Проповіді Іпатія Потія не становили значного інтересу для літературознавців XIX - XX ст.

Внесок Іпатія Потія у розвиток української ораторсько-проповідницької прози XVI - XVII ст. є надзвичайно вагомим. Зокрема, Іпатій Потій одним із перших написав казання та гомілії на літургійний рік. Проповіді богослова неодноразово перевидавалися та понад півтора століття після його смерті були частиною богослужінь уніатської церкви. Апробовуючи латинсько-польські взірці побудови гомілетичного тексту, Іпатій Потій сприяв переорієнтуванню екзегетичних традицій в українському церковному красномовстві та впроваджував стиль нової культурної епохи.

Пункт 3.1.2. - “Реформа риторики кінця XVI - початку XVII ст.” - присвячено вивченню церковного красномовства цієї доби з метою визначення риторичних шкіл, що вплинули на стиль Іпатія Потія. Під час аналізу було з'ясовано, що Іпатій Потій був обізнаний та застосовував у своїй проповідницькій практиці такі роботи, як: “Ecclesiastes sive de ratione concionandi” Еразма Роттердамського, “De formandis concionibus sacris, sev de interpretatione scripturarum populari” Андрея Герарда Гиперія, “Questiones epistolicae” Юстуса Ліпсія, “Partitiones Ecclesiasticae” Станіслава Соколовського. Також на нього вплинули інновації у риториці реформаційного та єзуїтського рухів.

У роботі охарактеризовано деталі конструювання гомілетичного наративу Іпатієм Потієм. Його казання та гомілії складаються з чотирьох частин: propositio, exordium, narratio, peroratio. Однак не у всіх творах промовець дотримувався такого чіткого розподілу. Довільний підхід автора до складання проповідей засвідчив ранній етап засвоєння латинсько-польських риторичних схем.

У пункті 3.1.3. - “Риторичний аспект казань та гомілій Іпатія Потія” - досліджено інвенційну топіку, персвазійні засоби, а також методи біблійної герменевтики, застосовані Іпатієм Потієм у казаннях та гоміліях.

Проповідництво (аrs praedicandi) належить до сфери риторичного мистецтва, а отже, послуговується топічною логікою доведення міркувань. Від часів Арістотеля топоси (гр. topoi, з лат. loci) розуміються як площини життя і думки, котрі застосовуються для переконливості висловлювання.

Посилання на авторитетні джерела, залучення до тексту різноманітних свідчень утворювали систему зовнішніх місць, котрі слугували ритору для знаходження доказів. Іпатій Потій наводив цитати з текстів як старозавітного, так і новозавітного канонів. В аргументації своїх міркувань loci theologici Іпатій Потій надавав перевагу старозавітним текстам. Це, насамперед, було пов'язано з їх тематичною різноманітністю. Старозавітний канон давав проповіднику можливість адаптувати події “Священної історії” до суспільно-культурних обставин поберестейської доби. Новозавітні фрагменти слугували здебільшого для розкриття морально-етичних проблем того часу та втілення однієї з найважливіших функцій церковного красномовства “movere”.

Актуалізація соціально-політичних питань у казаннях та гоміліях засвідчувала приналежність Іпатія Потія до західноєвропейського стилю ораторсько-проповідницької прози, а також адаптування ним латинсько-польських моделей в українській гомілетичній практиці.

Джерелом теологічних топосів для Іпатія Потія були не лише книги Старого та Нового Завітів, а й праці отців Церкви, антична філософська спадщина, історичні факти. Подаючи міркування видатних богословів і давньогрецьких мислителів, ритор у тексті проповіді виокремлював їхню позицію.

Внутрішні loci communes, на відміну від зовнішніх, безпосередньо стосуються предмета. Його властивості, зміст слугують матеріалом для віднайдення доказів. Наведення у промові експліцитних знань, беззаперечних, а головне загальноприйнятих фактів, що власне і називається внутрішньою топікою, відкриває перед оратором можливість розвинути нові твердження, котрі матимуть перспективу сприйняття аудиторією.

Топи становили важливий компонент персвазії казань та гомілій Іпатія Потія. Пізнавальна властивість довідних схем сприяла вичерпному розкриттю матерії проповідей. Іпатій Потій найчастіше послуговувався такими риторичними моделями міркувань: “визначення”, “вирахування частин”, “порівняння”, “дія та її зазнавання”, “протилежні та несхожі речі”, “властивості життєві”, “причина”, “ім'я”, “час”, “місце”.

Застосування Іпатієм Потієм у казаннях та гоміліях цілого арсеналу риторичних прийомів підтверджують тяжіння його стилю до системи раннього бароко. Серед виражально-зображувальних засобів мови проповідника були фігури діалогізації (риторичне запитання, риторичний оклик, риторичне звертання, антиципаційне запитання), фігури додавання (плеоназм, полісиндетон, асиндетон, анафора), фігури ритмізації (синтаксичний паралелізм, хіазм), фігури накопичення (ампліфікація, градація) тощо.

Церковний амвон слугував Іпатію Потію для утвердження позицій уніатської церкви. Зокрема, проповідник у казаннях та гоміліях підняв найбільш дискусійні питання поберестейської релігійної суперечки: примат папи римського, Filioque, легітимність Ферраро-Флорентійського собору.

У підрозділі 3.2. - “Епістолярій Іпатія Потія” - розглянуто архітектоніку, стилістику, персвазійні засоби листів видатного полеміста, що характеризуються неабиякою літературною вартістю.