Регіональні особливості народної прози Поділля (на матеріалах фольклору Вінничини)

Размещено на http://allbest.ru

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

СМАГЛО НІНА СЕРГІЇВНА

ДК 833 (477.44)

АВТОРЕФЕРАТ

Дисертації на здобуття наукового ступеня

Кандидата філологічних наук

Регіональні особливості народної прози Поділля (на матеріалах фольклору Вінничини)

Спеціальність 10.01.07 - фольклористика

КИЇВ - 1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі фольклористики Київського університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник - доктор філологічних наук. Дунаєвська Лідія Францівна, Київський університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри фіольклористики.

Офіційні опоненти - доктора філологічних наук, професор Качкан Володимир Атанасійович, івано-Франківська державна медична академія, завідувач кафедри українознавства.

- кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник Федас Йосип Юхимович, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України.

Провідна установа - Криворізький державний педагогічний інститут, кафедра української літератури.

Захист відбудеться 6 жовтня 1999р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.15 в Київському університеті імені Тараса Шевченка (252017, Київ-17, бульвар Шевченка,14, конференц-зал).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка (вул. Володимирська,58).

Автореферат розіслано “ 5” вересня 1999р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор філологічних наук, професорЛ.В.Грицик

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Народна проза Поділля завжди привертала увагу багатьох дослідників. Це дозволило визначити регіональні фольклорні особливості, визначити жанрову різноманістність функціонування народної прози.

Звернення до проблеми регіонального аспекту дослідження народної прози Поділля не випадкове. Досі ми не маємо комплексного дослідження жанрів народної прози регіону.

Актуальність теми зумовлена також тим, що згідно з останніми дослідженнями фольклорної прози Поділля виявлено стабільну структуру прозових жанрів, як історичні, міфологічні, легенди та перекази, чарівно-фантастичні та соціально-побутові казки. Регіональна своєрідність фольклорних творів зумовлена тим, що немає народної культури без коріння, без генетичної лінії і без обличчя, звичайно, національного. Як писав Є.Маланюк: "Наша культура не завжди була лише "національною", її напрямки, її глибший і ширший зміст були часто диктовані і давані саме географічним положенням нашої батьківщини" Маланюк Є. Книга спостережень. Статті про літературу. - К., 1997. - с.20.

Мета дослідження полягає у систематизації народної прози Поділля, виявленні самобутніх ідейно-тематичних, художніх особливостей, що зумовлені складом населення регіону, а також в осмисленні фольклорної прози Поділля в контексті досліджень народознавців з поч. XIX ст. і до кінця XX ст. Дисертант вважає за доцільне здійснити системний розгляд жанрів народної прози Поділля: казок, легенд, переказів, бувальщин і повір'їв.

Досягнення мети забезпечується детальним науковим висвітленням низки окремих завдань:

- з'ясуванням регіональної специфіки народної прози Поділля;

- систематизацією зібраного прозового матеріалу Поділля в період становлення та розвитку української фольклористики;

- цілісним жанрово-тематичним дослідженням своєрідності народної прози регіону;

- виявленням у фольклорі певних історичних відомостей про Поділля та життя і побут його населення і відображенням їх у народній прозі.

Методологічна основа дисертації. В процесі дослідження народної прози названого регіону автор орієнтується на методологічний досвід науково-пошукової роботи українських та зарубіжних фольклористів. Тут насамперед врахований набуток вітчизняних учених, зокрема, С.В.Мишанича, Л.Ф.Дунаєвської, О.Ю.Бріциної, В.Ф.Давидюка, В.Г.Бойка, В.А.Качкана, Н.М.Пазяк, О.М.Таланчук, О.М.Гончаренко, В.Я.Проппа, К.В.Чистова, В.К.Соколової та інших вчених. Методологічною базою дисертації є історико-порівняльний метод із застосуванням елементів системного, описового, порівняльно-історичного, історико-географічного методів, які дають можливість глибше пізнати суть досліджуваної теми, а саме: простежити місцеві трансформації мотивів, образів; виявити фольклористичні регіональні традиції; визначити особливості фольклорного процесу Поділля.

Наукова новизна роботи полягає в дослідженні жанрово-тематичної, образної системи народної прози Поділля, в якій найвиразніше простежуються естетичні, психологічні уподобання подолян. У дисертації виявлено художню своєрідність та жанровий склад фольклорної прози на тлі загальноукраїнського матеріалу. Це дозволило систематизувати зібраний матеріал, виявити своєрідність фольклорних традицій досліджуваного регіону, пояснити ці особливості на основі конкретного історичного аналізу, а також встановити місце народної прози краю в загальноукраїнському фольклорному процесі.

Практичне значення роботи. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у педагогічній практиці, теоретичних та історико-порівняльних працях фольклористів, нормативних курсах фольклору, історії, літератури, у спецсемінарах, на уроках народознавства, при підготовці регіональних збірників, а також у музейній практиці та краєзнавчій роботі.

На захист виносяться такі основні положення дисертації:

легенди, перекази, казки, бувальщини Поділля відзначаються своєрідним характером відображення дійсності, широтою тематики та проблематики, різноманіттям образної системи;

у народній прозі регіону відповідно до історичних обставин домінують історичні легенди і перекази, хоч зустрічаються й інші різновиди жанру легенди, як міфологічна, демонологічна тощо;

поетична трансформація традиційних мотивів у часі та регіональному просторі залежить від індивідуального стилю оповідачів, їхнього мистецтва інтерпретувати сюжет, осягнути традиції певного прозового жанру;

регіональною ознакою народної прози Поділля є введення народними оповідачами в художню структуру творів різних жанрів - казок, легенд, переказів - характерних ознак історичної минувшини - історичних образів, атрибутів побуту.

Апробація роботи. Основні положення дисертації виголошувались на міжнародній науково-теоретичній конференції “Формування творчої особистості”(1998 р.), республіканській науково-практичній конференції (1999 р.), університетських конференціях “Сучасні фольклорні традиції у світлі останніх наукових досліджень”, “Фольклор і література як наукова та освітня проблема".

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

У вступі обґрунтовується актуальність, наукова новизна і практичне значення теми. Визначаються мета, завдання дослідження, формулюються основні твердження, які виносяться на захист, аргументується теоретична та практична цінність результатів.

Перший розділ - "Диференціація жанрів народної прози Поділля в контексті історичних обставин".

Етнокультурне формування регіону було складним, якщо виходити зі своєрідності історичної долі населення краю та динаміки його кордонів. Воно, за логікою розвитку, має не лише складатись з кількох перехідних зон, а й включати основу - найбільш типового для Поділля пласту народної прози.

Проблема жанрів подільських народних казок і легенд зумовлюється певними обставинами:

суспільною потребою, а відповідно завданнями пізнавального, ідейно-виховного і естетичного характеру, які ставила перед народною творчістю соціальна дійсність;

своєрідністю відображення дійсності,

рівнем розвитку суспільної думки населення регіону і його історичного мислення; фольклористика поділля проза народний

попередніми художніми традиціями і жанрами;

впливом літератури та інших видів мистецтв.

Щодо структури регіону, то неминуче постає питання про його основу, про межі регіонального типу традиційно-побутової культури та її перехідних варіантів. Коли виходити з того, що основа - це найтиповіший пласт регіональної народної творчості, то початок будь-якої перехідної зони - це окремі вкраплення до власне регіональної народної прози художніх елементів фольклору суміжних регіонів.

Очевидно, що через певну відносність критерію виділення зональних варіантів крайня межа регіональної етнокультури певною мірою умовна; все ж її можна зафіксувати - переважанням елементів власне народної прози Поділля, принаймні, в її основних типологічних рисах.

Ті території, де традиційний побут в своїй основі набуває рис суміжних регіонів, можна вважати функціонуванням зразків народного мистецтва іншого ареалу. Звичайно, механізм взаємодії регіональних культур надзвичайно тонкий. І тут певним індикатором визначення регіональних меж народної прози може стати етнорегіональна чи крайова самосвідомість - усвідомлення людьми своєї причетності до певного краю, історії та його населення.

Важливим фактором дослідження народної прози Поділля є явище власне етнорегіонального відчуття національної самосвідомості.

Як історико-етнографічний регіон Поділля дуже специфічне. Тут як наслідок історичних обставин і специфічні риси побуту, що вимагають історико-порівняльного з'ясування.

Систематичне вивчення Поділля, що включало збирання і дослідження етнографічних фольклорних матеріалів, почалося в перші десятиліття ХІХ ст. Особливого значення дослідники надавали народній прозі, яка впродовж століть акумулювала досвід народу у традиційних сюжетах казок, легенд, переказів тощо. Тому виникає необхідність з'ясувати процес зібрання прозового матеріалу на території Поділля.

Цей процес відбувався в декілька етапів.

Перший - від середини ХІХ ст. до 30-х років ХХ ст. Він був нагромадженням прозових матеріалів, виробленням наукових засад методики збирання і публікування народних творів.

Наступний етап обіймає час від 30 р. до 60 р. ХХ ст. Він відзначився збагаченням тематики жанрів народної прози, що здійснювалося за рахунок урізноманітнення засобів художнього відображення дійсності та використанням і переробкою старих традиційних фольклорних творів на новий лад.

З кінця 60 до 80 р. ХХ ст. на території Поділля з'являються фольклористи (Н.Присяжнюк, М.Руденко, Г.Танцюра, М.Дмитренко), які займаються цілеспрямованим збиранням та вивченням прозових матеріалів з історії, культури, побуту краю. В цей період виробляється науковий підхід до фольклору.

Окремою сторінкою в історії розвитку фольклору є етап, що розпочався з середини 80 р. і триває донині. Він відзначився розширенням роботи по збиранню і систематизації фольклорного матеріалу, зокрема, народної прози, а також спробами правдивого вивчення культури і побуту етносів, що проживають в регіоні.

Вперше записи на Поділлі з 1849р. по 1896р. за М.Левченком у Кам'янецькому, Проскурівському, Могилівському, Новоушицькому та Летичівському повітах здійснив А.Димінський. В них подано цінний матеріал, що охоплює основні аспекти традиційно-побутової культури населення Поділля; поселення і житло, народний одяг, звичаї та обряди, народні знання і повір'я та записи народних казок.

Значно доповнює записи А.Димінського спостереження над побутом подолян розвідка А.Свидницького "Великдень у подолян". Увага в роботі приділена обрядовості, пов'язаній з великодніми святами. Дослідник звертає увагу на особливе магічне значення води і вогню в народних повір'ях і обрядах. Конкретний етнографічний матеріал вдало поєднується А.Свидницьким з нарисовими елементами оповіді, що містять додаткову інформацію по суті описуваних явищ. Досліджуючи явища духовної культури в історичному розвитку, автор зауважив особливості психології, звичаїв та обрядів наших предків, їхній побут. Його праці визначаються вмінням відібрати у фольклорному процесі яскраві зразки народних легенд, переказів, повір'їв, що значною мірою збагатило і його художню творчість.

Вагомий внесок у розвиток народної прози Поділля здійснили Марко Вовчок і Опанас Маркович. У їх фольклорних записах чимало творів різних жанрів, записаних на Вінниччині в 1850р.

У побуті подолян при наявності багатонаціональних рис і в наш час зберігаються деякі особливості, в тому числі й такі, які сягають сивої давнини. Ці особливості знаходять вияв у територіальному аспекті й зумовлені характером історичного розвитку регіону, природничо-географічними умовами.

Звертаючись до жанрово-тематичного принципу аналізу фольклорного матеріалу, автор показує, як відображені в народній прозі регіону історичні події, явища, суспільне життя, виявляє своє ставлення до них.

У поняття народна проза Поділля у нашому дослідженні входить казкова і неказкова проза. Кожен із цих масивів має свою специфіку, побутове призначення. Дібраний конкретний матеріал дав можливість подати класифікацію народної прози, прийняту українською фольклористикою.

Легенди та перекази, казки і бувальщини записувалися, публікувалися, здебільшого, разом з іншими жанрами народної творчості. Виходячи з джерел,, автор подає кількісний склад кожного зі згаданих жанрів народної прози Поділля.

Легенди та перекази Поділля впродовж століть були засобом узагальнення і передачі наступним поколінням побутових, історичних, природничих знань. Регіональна специфіка відбивається у назвах персонажів, топонімічних параметрах, етнічних мотивах тощо, а також простежується поетичне мислення, що нерозривно пов'язане з природою усної народної прози.

За ідейно-тематичним складом легенди та перекази Поділля представлені усіма жанровими різновидами: соціально-побутовими, міфологічними (найпоширенішими демонологічними, історичними).

У роботі виокремлено групу історичних легенд, які відображають минуле Поділля, постійно звертаються до історичного матеріалу, вказуючи на факти і відомих осіб, що жили в минулому, пояснюють ці події.Цим по суті і продиктована поява тієї чи іншої легенди, що містить в собі пояснення подій, які трапились з історичними особами. Тут звучать історичні мотиви і реальність викладу матеріалу. В них наявні точність часу, місце дій, імена учасників описуваної події. Зміст легенд викладено в одному епізоді. Важлива роль тут належить тим діячам, що їм історична пам'ять народу відводить неабияке місце у боротьбі проти турецько-татарської, польсько-шляхетської експансії. Це мотиви: відображення героя, лицаря-оборонця і визволителя рідної землі; гіперболічно-легендарний героїзм козацьких ватажків: І.Богуна, Д.Нечая, І.Сірка (легенди “У Вінниці на границі”, “Останній бій Данила Нечая”).

До ряду історичних легенд слід віднести легенди про сміливого борця за людські права і соціальну справедливість в часи кріпосницько-панського гніту - Устима Кармалюка.

Помста Кармалюка панам, зрадникам змальовується як справедливість народного суду. Часто він карав панів тими ж кривдами, які багатії чинили кріпакам. Історично достовірні факти в зображенні боротьби проти панського гніту переплітаються з вигадками, фантастикою - народ прагнув наділити свого героя рисами величі, хоробрості, непереможності, здатності творити диво аж до безсмертя. Навіть народження і дитинство героя змальовані при незвичайних і надприродних обставинах. Так народ втілював свою віру в перемогу над гнобителями. Устим Кармалюк - центральний образ в історичних легендах про селянський рух проти соціального гноблення на Поділлі в першій половині 19 ст.

Другий розділ - "Поетична специфіка казкової прози та демонології Поділля".

Народні казки, демонологічні легенди, повір'я сягають своїм початком доісторичної доби й донині мають ознаки міфологічного походження. Якраз міфологічний епос заклав перші підвалини моральних переконань народу про ідеали добра і зла, краси і потвор, прекрасного і огидного, щоб через мрію, фантазію наблизитися до божества, відчути його присутність.

Казки Поділля є тим неоціненним духовним багатством, у якому з найбільшою силою виявилися споконвічні мрії і надії трудівників-подолян. Своєрідний характер відображення дійсності у казці, широта ії тематики та проблематики роблять ії достовірним документом краю.

Казки Поділля належать до найдавніших витворів людського духу, їх сюжети і мотиви втілені у героїко - фантастичні /чарівні/ казки, соціально - побутові та казки про тварин.

ІІобутові казки Поділля - це найбільша група порівняно з чарівними казками та казками про тварин. Засобами гумору та сатири в них яскраво відтворено життєво важливі проблеми населення подолян, а саме: стосунки між членами сім'ї, роду, а також соціальну диференціацію сільської громади. При цьому має значення багатоплановість змісту казки, наявніть в ній традиційних елементів, пов'язаних з відображенням явищ давнини і сьогодення.

У межах основних тематичних груп побутової казки Поділля визначено найхарактерніші для української народної традиції сюжети про уявлення місцевого населення, про залежність їх життя від Долі, Злиднів, Щастя, Надприродних сил. Поширеними є казки гумористичного та сатиричного характеру про дурнів, подружнє життя, життя панів, злодіїв, наймитів і хазяїв. Як правило ,у цих казках діють персонажі двох типів - розумних і дурнів. Саме через вчинки героїв реалізується конфлікт і подається основний зміст казки. У конфлікті перевага надається знедоленій, пригніченій людині. Тобто, побутова казка відтворює прагнення народу від уявного до реального.

Композиційна структура казок про тварин проста, і охоплює декілька побутових епізодів. Обов'язково при цьому є конфлікт - результат зіткнення двох протилежних за характером і вдачею персонажів: доброго та лихого, хитрого та довірливого. Важливу роль при цьому виконує підтекст, а форма казки алегорична чи повчально-розважальна, як зазначала Н.Ведерникова, є лише "засобом критичної оцінки існуючих явищ".

Ці казки включають в себе пісні - сигнали, діалоги, що зумовлюють певну ритміку. Вони акумулюють в собі спостереження мисливців, звіроловів, рибалок, що мешкали на території регіону. Поряд з реальними рисами в цих оповіданнях знаходимо елементи зв'язків з давніми формами свідомості людини; впевненість у виникнення того чи іншого людського роду від тварини чи рослини та віру у можливість магічного діяння на різні явища навколишнього світу. Вони відзначаються пластичністю і динамічністю образів, подібністю певних типових картин, а також своєрідним місцевим характером, який виявляється у групі анімістичних та тотемістичних уявлень та вірувань; мотив злого хитрого вовка; викриття людських вад.

Казки про тварин нескладні за будовою, невеликі за обсягом. В дисертації відзначається вдале застосування місцевої розповідної манери в численних зразках казок цього виду.

Персонажами чарівних казок, казок про тварин та побутових казок є дійові особи, які складають трикатегорійну систему /злотворці, добротворці, знедолені/. За цією системою у роботі розглядаються образи казок регіону та їх жанрові особливості.

Казки Поділля відзначаються як багатством змісту, так і високим рівнем художнього втілення дійсності.

У плані проблематики казки Поділля співзвучні з загальноукраїнськими епічними традиціями народної прози. Домінує своєрідний підхід до компонування сюжету, в якому на першому плані - взаємини героїв і персонажів, пошуки ними таких рішень, які орієнтуються на правду, соціальну справедливість, благодійність, щирість. Заданість конфлікту чи антагонізму у спілкуванні добрих і злих сил, покарання або приреченість зла, з погляду людської логіки, фізичне виживання в умовах ідеальної взаємодії людини і природи, максимальне олюднення середовища, в якому діють герої та персонажі казок і таке інше. Звертає на себе увагу екстремальність ситуацій, в яких розгортається дія, а з другого боку - виняткова правдоподібність зображення подій та максимальне наближення їх до реального життя. Вважаємо, тут виразно проглядає тенденція прагматизму народної дидактики.

Стосовно жанрової природи подільських народних казок, то вона визначається видовою приналежністю жанрового компонента, котрий має за основу об'єкт і суб'єкт розповіді ("звіриний епос"), в другому випадку - сферу суспільної діяльності та суспільне призначення (соціально-побутові казки), а в третьому - елементи вигадки та елементи таємничості як моральної основи твору (чарівні чи героїко-фантастичні казки).

В особливостях видів казок Поділля, зокрема в анімалістичних, за нашими спостереженнями, істотну художньо-естетичну функцію виконує мова звірів, комах, птахів. Вона має своєрідне звукове оформлення і містить певний код, є зрозумілою в рамках певного виду. Так, вміння спілкуватись з допомогою рухів прекрасно розвинене у бджіл, орієнтація за запахом - у собак та у всіх без винятку хижаків. Слід відзначити, що цей жанровий компонент подільських казок - мова звірів, звуконаслідувальні звороти і таке інше є невід'ємною складовою частиною їх поетичної структури та композиції.

В народних казках Поділля представлено все багатство і багатоманітність людського життя: і його океанічне безмежжя, і найтонші порухи душі, і філософію життєдіяння в калейдоскопічно-мозаїчному відтворенні. Стосовно жанрової специфіки подільські казки складають певну художню систему, що своєрідно поєднує риси, набуті протягом тривалого історичного періоду, з елементами відносно новими, поява яких зумовлена потребами і особливостями сучасного функціонування. Ця багатопластність, багатоплановість змісту казки вмотивовує її своєрідність.

Традиційні елементи виступають поетичним арсеналом казки, "постаючи" її певними традиційними сюжетами, героями, окремими мотивами, що нерідко несуть на собі сліди тих епох, які викликали їх до життя. В той же час процес історичного руху казки зумовлює наповнення її новими деталями, елементами побуту, певну видозміну персонажів і конфліктів. Як правило, цей новий зміст найлегше розкривається при звертанні до тексту, але художній зміст казки цим не вичерпується.

Правильне наукове розуміння і тлумачення образів казки, її ідейного змісту можливе лише за умови, що казковий текст осмислюється в його історичному розвитку .

В окремих підрозділах дисертації розглядаються демонологічні легенди, бувальщини та повір'я подолян. Народні традиційні уявлення і вірування є естетичними поглядами, етичними переконаннями населення регіону і важливим компонентом суспільної свідомості. Традиційні космогонічні погляди подолян на утворення Землі, за етнологічними джерелами, мають виразне християнське забарвлення і зводяться переважно до апокрифічних вірувань про створення Землі.

Широкий комплекс народних вірувань та уявлень подолян пов'язаний з людьми (знахарями, відьмами), яким приписувалися надприродні властивості. Ці вірування, що мають спільну давньослов'янську основу, на Поділлі позначаються регіональними особливостями: термінологічною своєрідністю, мірою побутування та поширення різних категорій надприродних істот, характером їх діяльності тощо. У дисертації зауважується, що у традиційних віруваннях подолян багато місця відводиться істотам демонічного характеру.

Демонологічні легенди Поділля близькі до казки своїм незвичайним, дивним, неможливим, фантастичним, що, виступає в органічній єдності з реальним. Дійсність у легендах вмотивовується часто на основі давніх міфічних та пізніших християнських вірувань та уявлень про надлюдські істоти та потойбічні сили. В них переважає неймовірне, фантастичне. Все фантастичне і дивоглядне в демонологічних легендах є продуктом того етапу мислення, коли людина ще не відділяла себе від природи, коли не розмежовувала ідеального і матеріального.

Для людини завжди духовною потребою було творення власного світу. Такою природною властивістю була і залишається необхідність належності до певної суспільної групи (родина, нація, рід, народ), аби те творення здійснювати. Цементуючи начало колективних форм існування - спільність території, предків, мови, звичаїв, традицій. Акумуляція індивідом набутків та суперечностей суспільства мимоволі викристалізовує образ усього народу. Як особистість, так і народ у ході еволюції намагається реалізувати свою справжню сутність, неповторну духовну вартість. Узагальнені найважливіші органи дійсності формують у народній свідомості струнку систему цінностей, вивірений погляд на загальне й одиничне, де одиничне виступає невід'ємною часткою цілого. Людині простіше "уявити", звичніше пізнавати явища поза дійсністю, в пропорціях об'ємніших і масштабніших. Віра в одухотворення всієї природи, персоніфікація її --коли в найдрібніших подробицях довколишнього світу бачиться вияв особистого життя чи волі - найголовніша причина перетворення фактів повсякденного досвіду у вимисел. У всі часи у різних поколінь безвічний духовний досвід виявляється в найрізноманітніших поняттях і формах, але сутність усього вияву єдина - осягнення й осмислення основоположних знань людського буття.

Повір'я Поділля, зібрані П.Чубинським у 1870 р., допомагають зрозуміти народний світогляд, розкрити уявлення про стадіальність розвитку суспільства та якісність перетворень цих уявлень у різні історичні періоди. Уявлення, як правило, найтіснішим чином перепліталися з громадськими інтересами і групувалися на вірі людей у можливість активного впливу на природні сили шляхів виконання певних магічних дій.

Важливе місце у світорозумінні та уявленнях подолян посідають численні вірування у різні прикмети, силу чарів та замовлянь, добру та лиху годину, легкі й тяжкі дні, щасливе і нещасливе місце. Зокрема, вінничани вірять, що недобрими є перші 9 днів березня. Тяжким днем вважається понеділок, тому в цей день не рекомендується сторонню жінку впускати до хати чи щось позичати, бо ціла неділя буде лиха.

В третьому розділі - "Динаміка образної системи народної прози Поділля" висвітлюється проблема еволюції традиційних жанрів прози. Жоден із жанрів народної прози не існує в народі окремо сам по собі, всі вони взаємодіють, трансформуються. Часто загадки переходять в народний переказ, а переказ скорочується до загадки; прислів'я народжується з легенди і стає невід'ємною частиною оповіді, хоча і ходить в устах народу окремо; короткі замовляння як складові від переказу, розвиваються в легенду, або стають звичайним прийомом в епічній оповіді, навіть прикмета, звичайно домислена, іноді стає щедрим джерелом для вимислу.

По-різному склалася доля традиційних жанрів народної прози Поділля. Одні з них розвиваються, інші зникають із сучасного народного побуту. Це зумовлюється низкою причин, а серед них і відповідністю фольклорних традицій етнографічному оточенню, умовами матеріального і духовного життя подолян. Скорочується кількість мотивів чарівних казок, оновлюється їх лексика. Казка пристосовується до нових умов, до нових форм життя і побуту. Для народної прози Поділля характерні символи, які пов'язані із формуванням світогляду і розвитком мови. Поступово втрачаються окремі традиційні риси побутування, утворення (композиції), змінюється обрядність, манера виконання.

Надприродні істоти та незвичайні люди, за народною уявою, поділяються на добрих і злих. Дуалізм традиційних уявлень подолян є своєрідною трансформованою формою і відгомоном архаїчного дуалістичного анамізму. Як показують досліджувані матеріали, елементи культу упирів дожили до наших днів, хоча в колективній народній пам'яті цей культ зазнав докорінного перетворення, еволюціонував від невиразної надприродної сили до конкретної персоніфікованої істоти. Незмінною залишилася лише сама суть упирів - уособлення злого начала. Зазнав еволюції і культ берегинь, які як вважають деякі дослідники, були попередниками русалок. Отже, дуалізм давніх уявлень про одухотворену природу не був відкинутий пізнішими язичницькими віруваннями чи християнством, а лише набув нових форм і змісту й у трансформованому вигляді дожив до наших днів.

Співіснування давньої і нової релігії відігравало вирішальну роль у формуванні комплексу традиційних релігійних уявлень і вірувань населення краю.

Сучасна основа побуту подолян характеризується значним внеском багатьох елементів язичницьких, християнських, традиційних уявлень, утвердженням наукових концепцій навколишньої природи та Всесвіту у повсякденній свідомості.

До складу народної прози Поділля увійшли етнічні елементи, різні як за генезою, так і за часом побутування. Вони водночас характерні для обрядів. Еволюція образів залежить від соціальної та історичної еволюції. Зміни структурного характеру у фольклорі відбуваються дуже повільно, хоч зазнають певної еволюції свідомості, змін у господарстві чи побуті, ідеології. Незаперечним є той факт, що всяке нове явище суспільної культури завжди зводилося на давньому підмурівку. Цей процес спостерігається і в еволюції міфологічних образів. Динаміка жанрових мотивів простежується майже у всіх компонентах казки і демонологічної легенди: образній системі, сюжетиці, композиційних засобах. Персонажі казки і легенди значною мірою пов'язані із сферою народних вірувань та уявлень. Еволюціонують казки та легенди не лише на персонажному рівні. Якісні зміни помітні і в мотивах. На рівні фольклорного мотиву еволюція найчастіше відбувається шляхом контамінації схожих між собою образів, внаслідок чого певні з них поповнюються новими не властивими їм рисами. Лише у сюжетиці спостерігається часова різноплановість (діахронічний та синхронічний аспекти розповіді).

Розглянуті жанри народної прози Поділля - це великий пласт усної словесності, тісно пов'язаний з обрядами, звичаями, віруваннями, взагалі культурою населення регіону, але органічно злитий з місцевою традицією. Вона пройшла тривалий шлях свого розвитку, вдосконолюючись та функціонально змінюючись у бік художньо-конкретного освоєння дійсності.

У підрозділі 3.2 “Трансформація сюжетів і мотивів народної прози Поділля в художній творчості” дисертант розглядає низку художніх творів українських письменників, де вдало використані сюжети, мотиви та персонажна система народної прози Поділля.

У народній прозі склались усталені образи народних героїв, сформувалась багата галерея різноманітних особистісних типів. Це багатогранна система, класові і станові, етнічні і професійні, соціально-демографічні і сімейно-побутові, психологічні і моральні типи особи.

Образи в народній прозі мають свої особливості. Вони полягають у тому, що персонажі тут слабо індивідуалізовані, герої не мають розгорнутої психологічної характеристики. Характери передаються лаконічно. Вони яскраві, виразні, завершені, чіткі і зрозумілі. Образ створюється по одній-двох особистих ознаках.

Так тут відзначається, що головним джерелом до написання повісті М.Вовчком “Кармелюк” були легенди та перекази, а також численні варіанти пісенних творів про Кармелюка.

Серед прозової спадщини Старицького особливе місце зайняв роман “Разбойник Кармелюк”. Написання, якого було зумовлено також і великою популярністю на Поділлі легенд та переказів про цього волелюбного ватажка подільських селян-месників.

Народні маси, в свідомості яких Кармелюк був безсмертним, з нетерпінням чекали його повернення з Сибіру, де нібито він продовжував відбувати каторгу. В таких умовах, напевно, і народилася легенда про зустріч Марка Вовчка з прославленим керівником селянського руху. Її і досі можна почути на Немирівщині. Підгрунттям для цієї легенди міг бути той факт, що на Поділлі ще довгий час після загибелі народного героя діяли повстанські загони, ватажки яких і видавали себе за Кармалюка.

З уснопоетичною творчістю зв'язана вся образна система і композиція повісті "Кармелюк" і основне - її ідейне спрямування.

Так само спричинилися до створення кількох прозових і драматичних творів Старицького “Облога Буші”, “Оборона Буші” історичні легенди та перекази.

Не порушуючи історичної правди М.Старицький вдається до художнього домислу, по-своєму будує сюжет, розгортає його в героїко-романтичному плані. У творах оспівано велич народного подвигу, поставлено ряд важливих морально-етичних проблем.

Дисертант зауважує про доцільність використання елементів персонажної системи та провідних мотивів із чарівної казки “Ох” в літературній казці “Хо” М.Коцюбинського, який тривалий час перебував на Вінниччині. В народі образ Оха живе як побутовий. Таким він виступає частково і в казці письменника. Говоримо частково, оскільки Хо з казки Коцюбинського не вкладається в побутові рамки, а переростає їх. Фольклорний образ письменник трактує по-своєму - змінює, доповнює, насичує новим змістом, підпорядковує своїй ідейно-художній меті. Казковий, народнопоетичний образ набуває у Коцюбинського соціального значення, письменник використовує його для викриття ліберальної нестійкості моральних принципів низького боягузства.

У висновках систематизовані й узагальнені основні положення із дослідження проблеми. Нагромадження фольклорних знань, удосконалення методики, збирання і осмислення матеріалу, зумовили сприятливе вивчення духовної культури регіону та активізації діяльності окремих місцевих досліджень.

Дисертантом проаналізовано внесок у вивчення народної прози Поділля таких видатних українських фольклористів як А. Димінський, С.Руданський, Марко Вовчок, О.Маркович, М.Руденко, Н.Присяжнюк, Є.Горб та ін. Народна проза Поділля є одним з постійних об'єктів української фольклористики, однак має певні відмінності, зумовлені цілою низкою соціально-економічних, політичних та культурних особливостей розвитку регіону.

Народознавчий матеріал, зібраний українськими фольклористами у ХІХ-ХХ ст. на території Поділля є предметом для вивчення історії розвитку прозових жанрів. У процесі аналізу і систематизації народної прози Поділля використано жанрово-тематичний принцип, який дав можливість якнайглибше визначити багатство народної прози регіону.

Казки Поділля є тим неоціненним духовним скарбом, у якому з найбільшою силою виявилися споконвічні мрії й надії українського народу.

Побутові казки вражають яскравими образами, чіткою композицією, динамічністю і лаконізмом розвитку дії. І більше, ніж інші різновиди казкового епосу, наближені до реальної дійсності.

За сюжетами, мотивами і образами народна проза Поділля складає одну цільність із фондом народної прози всієї України, зокрема таких регіонів, як Правобережна Україна, Полісся, Волинь. Хоча окремі твори зазнають більшої і меншої трансформації щодо поетики. Місцеві традиції виявляються у багатьох загальноукраїнських варіантах казок і легенд, як в змалюванні персонажів, так і в їх мовній характеристиці, мові оповідача.

Народна проза Поділля зумовлена самою дійсністю регіону з його історично складеним населенням, є вагомою складовою частиною загальноукраїнського фольклорного процесу з чітко виявленими своєрідними рисами.

Основний зміст дисертації викладено в таких публікаціях автора

1. Казки в записах Марка Вовчка // Література. Фольклор. Проблеми поетики: зб. наук. праць / Київський університет ім. Тараса Шевченка.- Київ, 1996. - Вип. 4. - С. 125-127.

2. Традиції в народній прозі Поділля / Придніпровський науковий вісник: науковий журнал. - Дніпропетровськ, 1998. - №130. - С.56-61.

3. Проблематика та жанрова специфіка народних казок Поділля // Наука і сучасність: зб. наук. праць / Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова. - Київ, 1999. - С.221-229.

4. Світло чарівного слова / Література. Фольклор. Проблеми поетики: зб.наук.праць / Київський університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 1997. - С.208-214.

АНОТАЦІЯ

Смагло Н.С. Регіональні особливості народної прози Поділля (на матеріалах фольклору Вінниччини). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.07 - фольклористика. - Національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 1999.

В роботі в історико-регіональному аспекті висвітлюється ідейно-художня своєрідність народної прози Поділля. Розглядаються традиційні жанри народної прози: історичні легенди, перекази, казки, бувальщини, повір'я у загальноукраїнському фольклорному процесі, бо на регіональному рівні вони досі залишилися маловивченими.

З'ясовується регіональна специфіка жанрів. В процесі дослідження народної прози Поділля автор спирається на методологічний досвід українських фольклористів. Жанри народної прози Поділля тісно пов'язані з обрядами, звичаями, віруваннями, взагалі культурою регіону, але органічно злиті з місцевою традицією.

Ключові слова: народна проза Поділля, регіональні особливості, розвиток, традиційність, обряд

АННОТАЦИЯ

Смагло Н.С. Региональные особенности народной прозы Подолья (на материалах фольклора Винниччины. - Рукопись.

Дисертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.07 - фольклористика. - Национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 1999.

В роботе в историко-региональном аспекте освещается идейно-художественное своеобразие народной прозы Подолья. Рассматриваются традиционные жанры народной прозы: исторические легенды, пересказы, сказки, были, поверия в общеукраинском фольклорном процессе, поскольку на региональном уровне они до сих пор остались малоизученными.

Объясняется региональная специфика жанров. В процессе исследования народной прозы Подолья автор опирается на методологический опыт украинских фольклористов. Жанры народной прозы Подолья тесно связаны с обрядами, обычаями, верованиями, вообще культурой региона, но органически слиты з местной традицией.

Целью исследования является с новых позиций изучить поэтическое творчество Подолья, той его части - народной прозы, по которой мы до сих пор не имеем комплексного труда, где бы рассматривались эти жанры. В нашей работе осмысления этого явления нам удалось систематизировать народную прозу Подолья, определить границы таких жанров как легенда историческая и мифологическая, сказки (волшебные, бытовые, сказки о зверях), поверья. Ориентируясь на методологический опыт научно-исследовательской работы украинских фольклористов Г.Сухобрус, И.Березовского, В.Юзвенко, В.Бойко, С.Мышанича, Л.Дунаевской, О.Брицыной, О.Таланчук, В.Качкана, Н.Пазяк, В.Давыдюка, мы выяснили региональную специфику народной прозы Подолья.

В первом разделе определяются исторические особенности этого края, что нашли отображение в фольклорном фонде.

В быту подолян при наличии многонациональных черт и в наше время сохраняются некоторые особенности, в том числе и такие, которые своими корнями уходят в глубину веков. Эти особенности проявляются в территориальном аспекте и обусловлены характером исторического развития региона, географическими условиями. В исторических легендах отражается прошлое Подолья, известные исторические личности И.Богун, Д.Нечай, И.Сирко.

В разделе “Поэтическая специфика сказочной прозы и демонологии Подолья” раскрывается проблема жанровой природы подольских сказок, их художественно-эстетическая функция.

В третьем разделе автор рассматривает динамику образной системы народной прозы Подолья. При этом утверждается, что все прозаические жанры этого региона находятся в системе - ни одни из них не существует отдельно, все они взаимодействуют, трансформируются. Одни развиваются, другие исчезают из современного быта.

В выводах систематизировано основные положения исследования.

Считаем что материал, собранный украинскими фольклористами на территории Подолья, есть предметом внимания к изучению истории развития прозаических жанров украинского фольклора, потому что за сюжетами, мотивами и образами народная проза Подолья составляет одно целое с фондом народной прозы Украины. Местные традиции проявляются во многих украинских вариантах сказок и легенд, как в изображении персонажей, так и в образной характеристике.

Ключевые слова: народная проза Подолья, региональные особенности, розвитие, традиционность, обряд.

ANNOTATION

Smaglo N.S. Podillya folk prose regional peculiarities (on the basis of Vinnychina folklore). - Manuscript.

The dissertation for the academic degree of the candidate of philology, speciality 10.01.07- folklore. - The Shevchenko National University, Kyiv, 1999.

The dissertation is devoted to the problems of ideological and artistic Podillya folk prose, its genre classification in historical and regional aspects. Particular attention is given to contemporary folk prose development in a region as well as its genre dynamics in the contemporary culture system.

The materials of the dissertation can be used in standard folklore courses, in literature, and in the compiling of regional folklore collections.

Key words: Podillya folk prose, regional peculiarities, development, traditional nature, traditonal ceremony.

Размещено на Allbest.ru

...