"Артурівський цикл" лицарських романів: розвиток сюжету

2.3 Роман Томаса Мелорі "Смерть Артура" як "плач" за рицарськими часами

У XIII столітті в англійську писемність почав потроху проникати вплив нормандсько-французької поезії; з'являються перші лицарські романи англійською мовою. Автор величезної віршованої енциклопедії "Бігун по світу" (Cursor mundi), написаної на півночі Англії в першій чверті XIV століття (між 1300-1325 роками), визнавав ще, що зневажає лицарські романи, ці "марні твори" (fantums), якими тішить себе світське суспільство і які написані французькою. У його книзі, яка написана англійською мовою "через любов до англійського народу", згадується коротко і випадково про "незрівнянного свого часу короля Артура", про Гавейна та інших лицарів Круглого столу [2, c. 153 - 154].

Отож, лицарські романи створювались на основі творів нормандських поетів. Особливо популярними в лицарському середовищі (а також у народному) були романи на сюжети легенд про короля Артура. Існує думка, що найкраще відобразив тему лицарства у своїх роботах видатний письменник сер Томас Мелорі.

Про його життя відомо небагато. Автор написав про себе, що був рицарем, називав себе сером Томасом. Брав участь у війні Червоної і Білої троянд - сутичці двох найдревніших родів Йорків та Ланкастерів за владу в країні. Спочатку Томас Мелорі був на боці Йорків, потім переметнувся до Ланкастерів. Відомо, що у 1445 pоці Томас Мелорі представляв своє графство у парламенті. Потім скоїв низку злочинів, за які опинився у в'язниці, де пробув вісім років. У 1460 році був звільнений прибічниками Йорків. І через вісім років знову потрапив у в'язницю, але вже не за кримінальним, а політичним звинуваченням, як прибічник Ланкастерів. У 1470 році був звільнений. Варто зазначити, що більшу частину своїх праць, якщо взагалі не всі, Томас Мелорі написав у Ньюгетській в'язниці [ 23].

Бурхливе життя, сповнене злетів і падінь, стало для Мелорі приводом до роздумів про справжню та гадану людську велич і суть рицарського служіння Богові та королю. Чудовим матеріалом для осмислення проблем, що хвилювали його, стали легенди про короля Артура та рицарів Круглого столу. Легенди ці були поширені серед древніх кельтів, котрі жили на Британських островах, в Іспанії, Франції, у німецьких землях. У них існувала заборона на запис літературних та сакральних текстів і була розвинута усна традиція. Широковідомими розповіді про короля Артура стали після того, коли їх записав знаменитий латинський письменник XII століття Гальфрід Монмутський (1100-1155), котрий створив "Історію бриттів" та виклав віршами низку сюжетів у "Смерті Мерліна". Томас Мелорі писав французькою і користувався переважно французькими джерелами. Це могли бути праці англонормандського трувера Васа, котрий писав у середині XII століття при дворі Плантагенетів французькою і котрий вигадав Круглий cтіл у бенкетній залі Камелоту - символ станової рівності рицарів. Це могли бути й роботи французького трувера Кретьєна де Труа, котрий в останній третині XII століття звернувся до артурівських сюжетів і розробив тему Граалю.

Перлиною англійської літератури вважається роман Томаса Мелорі (близько 1417- 1470 pоків) "Повна книга про короля Артура та його рицарів Круглого cтолу", який є систематизованою обробкою французьких та англійських переказів і романів про Артура. Його книга відома всьому світові під назвою "Смерть Артура" ("Le Morte d'Arthur"), яку дав перший видавець книги, англійський першодрукар В. Кекстон.

Спільним образом для всіх зібраних Томасом Мелорі сюжетів став образ напівлегендарного короля Артура, можливо, й цілком реального вождя, з іменем якого асоціювалися всі надії та сподівання кельтів, приречених на поразку у війні з англами та саксами. Томас Мелорі розповідає про народження Артура від пристрасного кохання короля Утера Пендрагона й Ігрейни Тінтагільської:

"Але невдовзі від люті і від великої любові до чудової Інгрейни зaхворів король. І прийшов до короля Утера сер Ульфіус, блaгородний рицaрь, і спитав його, звідки його хвороба. "Я скaжу тобі, - відповів король. - Я хворий від люті і від любові до чудової Ігрейни, від якої немає мені зцілення"[22]; про те, як на честь свого вінчання з Гвіневерою, донькою короля Лоденгранса з країни Камілард, Артур отримує від нього Круглий cтіл свого батька Утера, хранителем якого був Лоденгранс, а творцем всемогутній чарівник Мерлін, народжений від союзу диявола та чистої діви. "Круглий cтіл був збудований Мерліном як знак істинної круглоти світу, і людям так і належить розуміти значення Круглого cтолу. Бо увесь світ, і язичницький, і християнський, прагне до Круглого cтолу, і коли людину приймають до братства Круглого cтолу, вона вважає це для себе значно вищою милістю та звісткою, аніж отримавши півсвіту у власні руки", - розповідає самітниця серу Персивалю Вельському. До братства Круглого cтолу приймались лише найдостойніші. Довкола нього могло поміститися півтори сотні рицарів, і коли хтось із них гинув, на його місці в чудесний спосіб проступало ім'я гідного зайняти його:

"А ти, Мерлін, - мовив король Артур, - їдь і вибери мені п'ятдесят лицарів, слaвних і хоробрих. І Мерлін швидко знайшов для нього лицарів, щоб зaповнити ними сорок вісім місць зa столом, але більше, скільки не шукав, нaйти не міг. Тоді послали зa єпископом Кентерберійським, і він блaгословив кожне сидіння з превеликою урочистістю, a нa тих сидіннях сиділо сорок вісім лицарів. Після того мовив Мерлін: "Люб'язні сери, ви повинні тепер усі піднятися і підійти з поклоном до короля Артура, він тоді з великим бажанням стaне вaшим сюзереном" [8].

Томас Мелорі відобразив ідеали своєї епохи. Вищою доблестю рицарів вважалося (що було важливим для героїв епосів) вірне служіння Богові та королю, здатність бути непереможним, витривалим, милостивим до переможеного, вірним своєму слову, розсудливим: рицар не задає пустих питань, він завжди готовий заступитися за тих, хто страждає і просить про допомогу. Артур вимагає від своїх рицарів, аби вони не здіймали зброю для несправедливої війни - ані задля слави, ані за всі багатства земні. Вважається, що за Круглим cтолом збираються рицарі рівної доблесті. Насправді ж у кожного з них є свої недоліки. Так, сер Гавейн - племінник Артура - виявляє жорстокість у своєму найпершому рицарському випробуванні і надалі буває брутальний, хвалькуватий, несправедливий. За провину рицарі бувають покарані зрадою друзів, невірністю тих, на кого покладалися понад усе на світі. Ватажком рицарства - непереможним і найбільш доблесним - вважається сер Ланселот Озерний, але всі його помисли звернені до дружини Артура - королеви Гвіневери, і це не дає йому можливості бути першим у служінні Граалю - священній посудині, яка буває видимою лише для бездоганного рицаря. Ця посудина здатна сповнити пахощами найбільшу залу та втамувати голод і спрагу всіх рицарів, котрі там зібралися. Найближчим у справі служіння Граалю виявляється сер Персиваль Вельський. І все ж найдостойнішим і чистим буде визнаний син Ланселота і доньки короля Пелеса Високородний принц Галахад, котрому на віку буде написано зайняти за Круглим Столом особливе Погибельне Сидіння. Мерлін провістив, що людина, котра займе його, звершить найславетніші подвиги у світі, але змушена буде неодмінно загинути. Високородний принц Галахад здобув для себе меч, призначений для найкращого рицаря світу, як колись Артур здобув свій меч Екскалібур - символ його влади:

"Нa свято П'ятидесятниці багато лицарів виявили бажання витягнути той меч, але ні один не зумів, крім Артурa, він же знову витягнув його нa очах у лордів і нaроду. І тоді весь нaрод зaкричав одностайно: "Бажаємо Артурa собі в королі! Не допустимо, щоб і дaлі зволікали з рішенням, бо всі бачать: нa те Божа воля, що бути йому нaшим королем. А хто проти, уб'ємо того" [5, с. 257].

У книзі Томаса Мелорі міститься чимало фольклорних мотивів і образів: чарівні камені та мечі, зачаровані джерела тощо. Героям сняться віщі сни, вони зустрічаються з чарівниками та велетнями, їм пророкують долю. Так, Мерлін віщує народження Артура, його долю великого правителя, нещасливий шлюб із Ґвіневерою, котрій судилося покохати і бути коханою славетного рицаря Ланселота. Усі його віщування збуваються, а сам Мерлін, захоплений любовною пристрастю до однієї із наближених Володарки Озер, довіряє їй секрети своїх чарів і з їхньою ж допомогою опиняється ув'язненим у скелі [1, с. 239].

Твір Томаса Мелорі, дійсно, став відображенням нового в англійському житті, відображенням нових ідеалів, нових культурних вимог; у ньому ми можемо знайти ідейні позиції самого письменника. Однак "ефект новизни, пережитої у всій раптовості,і становить у романі пряму мету розповіді".

Книга Томаса Мелорі - "наче останнє прощання зі світом легенд і вимислу куртуазної пори".

Але значення книги автора не тільки в цій завершеності важливого етапу культурного розвитку. Вона мала, як зауважив академік В. М. Жирмунський, "воістину колосальний вплив на всю англійську літературу XIX і XX століть і є для англійців національною класичною спадщиною" [13].

Томас Мелорі створює сюжет послідовний і стрункий, виклад ведеться стисло і соковито, читач переноситься в чарівний світ, який не має нічого спільного зі світом реально-історичним.

Отже, існує велика кількість народних казок, легенд, віршів, в яких король Артур постає захисником Великобританії. В "Історії королів Британії" Гальфріда Монмутського з'являється перша послідовна розповідь про "короля Артура". Саме Кретьєн де Труа показав у своїх творах, як складно уживаються дві головні цінності, яким поклоняється лицар: васальне почуття зобов'язання і любов до прекрасної дами.

Шедевром англійської літератури вважається роман Томаса Мелорі "Повна книга про короля Артура та його лицарів Круглого cтолу", який є систематизованою обробкою французьких та англійських переказів і романів про Артура.

Висновки

В ході дослідження було зроблено наступні висновки:

1) Батьківщиною лицарського роману є Північна Франція. Його становлення проходило в руслі загального літературного процесу. Роман зазнав впливу різних літературно-історичних джерел. Він - "сучасник" міської літератури, історіографії, роман багато чим пов'язаний з темою воїнської доблесті, морального обов'язку, честі. Разом з тим роман - вже принципово новий жанр зі своїми проблемами і поетикою.

Головними особливостями лицарського роману були:

- тема любові

- фантастика в двоякому розуміння цього слова

- авантюри, які відбуваються з лицарями

- подвиги лицарі здійснюють не заради загальної, національної справи, а заради особистої слави.

Творцем роману був поет, у Франції він називався трувером.

2) Найбільш продуктивним періодом у розвитку французького роману є друга половина XII століття - початок XIII століття. З Франції роман перекочував в інші країни. Французький рицарський роман за тематикою умовно можна розділити на три цикли: античний, бретонський, візантійський.

3) Вперше до артурівського сюжету в літературі звернувся Гальфрід Монмутський. Найбільший внесок зробив Кретьєн де Труа.

4) У своїх романах Кретьєн де Труа відмовляється від докладного опису всього життя героя. Він як би вибирає з вічної екзистенції артурівського світу типового героя і яскравий епізод, якому і присвячує роман. Тому в романі завжди один герой і один конфлікт, навколо якого і зосереджується вся дія.

5) Перші лицарські романи англійською мовою з'явилися на початку XIII століття. Створювались вони на основі творів нормандських поетів. Особливо популярними в лицарському середовищі (а також у народному) були романи на сюжети легенд про короля Артура. Найкраще відобразив тему лицарства у своїх роботах видатний письменник сер Томас Мелорі.

6) Артурівський цикл стверджує ідеальний світ з ідеальним правителем на чолі, оспівує доблесних героїв, які наперекір долі захищають добро і справедливість. Артур-правитель встановлює порядок у Британії і невпинно воює, підтримуючи його. Він сам є втіленням духу лицарства і оточує себе кольором лицарства.

Роману притаманні настільки яскраві характери, захоплюючий сюжет, чарівність оповіді, що наче на другий план відходить його жанрова приналежність. З усіх лицарських романів це єдиний, що не втратив популярності і до цього дня, тоді як більшість з них вже в середньовіччі сприймалися як порожні казки, а на кінець XVI століття мода на лицарські романи стала суспільно небезпечною, як показує велика пародія на лицарський роман - "Дон Кіхот" М. Сервантеса.

Артурівська тема не зникала ні в один із періодів розвитку англійської літератури, а справжній вибух інтересу до сюжетів і образів артурівського циклу стався в ХХ столітті.

лицарський літературний легенда артур

Список використаних джерел

1. Алексеев М.С. Английская проза XV века / М.С. Алексеев. - М.- Л.:Высшая школа, 1943. - 734 с.

2. Алексеев М.С. История анлийской литературы. Том 1. Выпуск первый / М.С. Алексеев. - М. - Л.: Издательство Академии Наук СССР, 1943. - 564 с.

3. Алексеев М.С., Жирмунский В.Л. История зарубежной литературы. Средние века и Возрождение / М.С. Алексеев, В.Л. Жирмунский. - М.: Высшая школа, 1987. - 459 с.

4. Берар Э. Диалог культур / Э. Берар. - М.:Звезда, 1989. - 543 с.

5. Берковский Н.В. Статьи о литературе /Н. В. Берковский. - М.-Л.: Наука, 1962. - 800 с.

6. Бэкон Ф.Л. В мире мифов и легенд / Ф.Л. Бэкон. - Спб.:Союз, 1995. - 287 с.

7. Давиденко Г.І. Історія зарубіжної літератури середніх віків та доби Відродження / Г.І. Давиденко. - К.: Просвіта, 2007. - 528 с.

8. Епічні жанри в літературі середніх віків [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.licey.net/lit/foreign/melory

9. Зарубежная средневековая литература - произведения [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.newreferat.com/ref-5996-9.html

10. Коптілов В.О. Легенди сивої давнини / В.О. Коптілов. - К.:Світ, 1997. - 643 с.

11. Ладыгин М.В. Английский рыцарский роман и проблема развития романтического романа в Англии в XVIII - XIX вв. / М.В. Ладыгин. - М.:Наука, 1994. - 267 с.

12. Ладыгина О.А. Культура мифа: Книга для учащихся /О.А. Ладыгина. - М.: Издательство НОУ "Полярная звезда", 2000. - 523 с.

13. Литературная газета. Выпуск 345/2, 10 августа, 1965

14. Михальская Н.П. История английской литературы : учеб. для студ. филол. и лингв, фак. высш. пед. учеб. заведений / Н.П. Михальская. - М.:Академия, 2007. - 461 с.

15. Новиков В.В. Все шедевры мировой литературы в кратком изложении. Сюжеты и характеры. Зарубежная литература древних эпох, средневековья и Возрождения: Энциклопедическое издание. / В.В. Новиков. - М.:Олимп, 1997. - 357 с.

16. Попова М.Б. Легенда о короле Артуре в культуре елизаветинской Англии // Миф в культуре Возрождения / М.Б. Попова. - М.: Наука, 2003. - 674 с.

17. Рильський М.Т. Роман про Трістана та Ізольду-переклад. За реконструкцією Жозефа Бед'є/ М.Т. Рильський. - К.: Молодь, 1972. - 188 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ae-lib.org.ua/texts/_tristan_et_isolda_by_bedier__ua.htm

18. Рубанова Г.К., Моторний В.І. Історія зарубіжної літератури середніх віків / Г. К. Рубанова, В. І. Моторний. - Л.: Світ, 1982. - 420 с.

19. Русская литература и фольклор [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://feb-web.ru/feb/litenc/encyclop/le5/le5-5832.htm

20. Шаповалова М. П. Історія зарубіжної літератури: Середні віки та Відродження / М. П. Шаповалова. - Л.: Світ, 1993. - 255 с.

21. Bedier J. Tristan and Iseult / J. Bedier [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.publicbookshelf.com/historical/tristan-iseult/death-tristan-3

22. Erec et Enide [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.heroofcamelot.com/docs/Erec-et-Enide.pdf

23. Wilson R. Characterisation in Malory/ R. Wilson. - Chicago - 1942. - 245

Размещено на Allbest.ru