Романістика Сьюзен Ворнер у контексті літератури "американського ренесансу": проблематика і поетика

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО

Лось Олена Вікторівна

УДК 821.111 (73) - 31.09 “18”

Романістика Сьюзен Ворнер у контексті літератури «американського ренесансу»: проблематика і поетика

10.01.04 - література зарубіжних країн

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Сімферополь - 2011

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Роботу виконано на кафедрі світової літератури та історії культури Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

Науковий керівник

доктор філологічних наук, доцент

Михед Тетяна Василівна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

Інститут філології, доцент кафедри зарубіжної літератури

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, доцент Іщенко Наталя Анатоліївна, Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, професор кафедри російської і зарубіжної літератури;

кандидат філологічних наук Механікова Олена Олександрівна, Черкаський інститут банківської справи Університету банківської справи НБУ (м. Київ), старший викладач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін

Захист відбудеться “22” березня 2011 року о “13” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.051.05 у Таврійському національному університеті імені В. І. Вернадського (95007, м. Сімферополь, просп. Вернадського, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського (95007, м. Сімферополь, просп. Вернадського, 4).

Автореферат розісланий “10” лютого 2011 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради І.В. Остапенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Розквіт творчості видатної американської письменниці Сьюзен Ворнер (1819-1885) припав на період «американського ренесансу». Так, за вдалим визначенням Ф. О. Маттісена (F. O. Mattiessen), сьогодні прийнято називати 1850-і роки, коли майже одночасно з'явилися знакові для національної свідомості й літератури твори, що засвідчили незалежність, самодостатність і зрілість художнього доробку діячів культури США. Сучасні історики американської літератури, модифікувавши дефініцію Ф. О. Маттісена, підставно вважають, що до створеного ним канону входять не тільки романи Н. Готорна («Багряна літера», 1850), Г. Мелвілла («Мобі Дік», 1851), есеї Р. В. Емерсона («Представники людства», 1850), «Волден, або Життя в лісі» (1854) Г. Д. Торо та перше видання збірки В. Вітмена «Листя трави» (1855). В цей же час були написані перші зразки національної «жіночої» літератури, до яких належать і романи С. Ворнер «Такий безмежний світ» (The Wide, Wide World, 1850), «Квічі» (Queechy, 1852), «Схили Шейтмуку» (The Hills of the Shatemuc, 1856). Саме її твори знаменували становлення «жіночого роману» і його повноправне входження до мейнстриму національної літератури. Розрахована на широкі читацькі маси, романістика Ворнер стала не тільки альтернативою тогочасній духовній та релігійній літературі, а й одним із перших зразків мідл-літератури, започаткувавши і появу феномену бестселера як одного з маркерів успішності художньої діяльності як у США, так і в інших країнах.

Інтерес до творчості С. Ворнер, що виник у 1860-і роки як безпосередня реакція критики на помітне і популярне в соціумі культурне явище, не вщухає і сьогодні. Особливої інтенсивності він набув у руслі актуалізованих у ХХ ст. гендерних студій, в межах яких аналізується її творчий доробок у контексті жіночої сентиментальної літератури (Х. Папашвілі, 1956), сімейно-побутового роману (Н. Бейм, М. Келлі, 1980-1990), в культурно-історичному контексті доби (Д. Томпкінз, А. Дуглас). Викликає увагу і проблематика її романів, спрямована, перш за все, на осмислення проблеми можливості духовного і морального вдосконалення жінки у складних умовах маскулінізованого патріархального суспільства. Ворнер обрала шлях створення духовної біографії жінки, що дає підстави і необхідність потрактування її романістики у жанрових параметрах жіночого духовного bildungsroman.

Актуальна сьогодні проблема духовної культури і становлення американської ідентичності, що суголосить провідним тенденціям творчості діячів американського ренесансу, визначає основні координати світу героїні С. Ворнер. Її героїні, створені, на перший погляд, у відповідності з образним кліше жіночого роману (novel), під тиском життєвих обставин шукаючи себе і свого місця в світі, несуть питомо американське начало, утверджуючись у новому географічному і соціальному просторі, що стає рідним. Цьому сприяє розуміння свого effectual calling (покликання), своєї життєвої місії, тобто тих християнських та моральних цінностей, що, успадковані від батьків-пілігримів, стали засадничими у формуванні національного характеру. Саме завдяки цьому, виразно маркованому духовно-християнському началу, американська жіноча література ХІХ ст. набула потенціалу змагальності з релігійною та духовною літературою, поширеною у Новому Світі з ХVІІ ст. Інтенціональне використання мисткинями біблійних концептів, образів, символів чи вербальних кліше, структурування власних творів чи змістово-знакових фрагментів у відповідності з принципами пуританської проповіді, емоційна насиченість сповідального пафосу сприяла потужній апелятивності жіночого роману. Його надзвичайний, навіть певною мірою катарсичний вплив на сучасників, особливо сучасниць, був настільки відчутним, що авторок жіночого роману підставно називали «євангелістками», «вчительками нації» (В. Е. Ченнінґ). Тому визнана і перевірена часом, про що свідчить і сучасна популярність романів С. Ворнер, впливовість її художнього слова, заснована на щільному зв'язку з релігійною літературою і духовними практиками, власне активним використанням проповідницьких стратегій, слугує вагомим чинником актуальності обраної для дослідження теми.

Романи С. Ворнер з позицій сьогодення постають явищем питомо національним, що, художньо репрезентуючи ознаки національної духовності та ідентичності, опосередковано сприяли їх формуванню у читацького загалу в часи утвердження національної самобутності.

Надзвичайна популярність романів С. Ворнер, як серед сучасників, так і у першій половині ХХ ст., багато в чому пояснюється жанровою специфікою її романів, що стали поєднанням кількох жанрових форм, кожна з яких - чи суто американські «роман викрадення» і романтичний роман (romance), чи класичний роман (novel) і такий популярний сьогодні готичний роман - залишається в центрі уваги дослідників літератури. Сукупність цих чинників, як і зрозуміла необхідність визначення місця творчості Сьюзен Ворнер у контексті літератури американського романтизму, зокрема періоду американського ренесансу, обумовили актуальність дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами й темами. Дисертацію виконано у межах науково-дослідницької роботи кафедри світової літератури та історії культури Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя «Російська та зарубіжна література: контексти та інтерпретація творчості письменників та історико-літературного процесу». Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя (протокол № 4 від 3 грудня 2009 р.) та на засіданні бюро Наукової ради НАН України з проблеми «Класична спадщина та сучасна художня література» (протокол № 2 від 18 березня 2010 р.).

Мета дослідження - виявити світоглядні та художньо-естетичні особливості романістики С. Ворнер у контексті американської літератури ХІХ століття, що обумовило вирішення таких конкретних завдань:

- розглянути історико-культурний та літературний контекст доби як фактор впливу на формування творчої особистості С. Ворнер;

- проаналізувати теоретичні аспекти вивчення американського роману, окреслити визначальні жанрові параметри;

- означити проблематику романістики С. Ворнер, встановити її зв'язок із традицією жіночого роману і своєрідність авторської інтерпретації;

- охарактеризувати особливості поетики романів С. Ворнер, визначити її залежність від усталених жанрових форм, новітніх тенденцій та окреслити характер творчих взаємин письменниці з ними;

- дослідити образність, сюжетно-композиційні та наративні особливості синтетичного роману С. Ворнер.

Об'єктом дослідження є романи С. Ворнер періоду американського ренесансу «Такий безмежний світ» (1850), «Квічі» (1852), «Схили Шейтмуку» (1856), а також жіночі романи XVIII ст. (А. Е. Блікер (A. E. Bleecker), С. Роусон, Х. В. Фостер), англійський просвітницький роман (Д. Дефо), жіночий роман ХІХ ст. (М. C. Каммінз (M. S. Cummings), Е. Фелпс (E. Phelps), А. Еванс (A. Evans), Г. Бічер Стоу), публіцистика (М. Фуллер, Л. М. Чайлд), а також роман Н. Готорна «Багряна літера».

Предметом дослідження обрано поетикальну специфіку романів С. Ворнер, особливості їх проблематики та жанрової структури.

В роботі використані наступні методи: культурно-історичний, гендерний, типологічний та порівняльно-історичний, що дозволило провести системне дослідження своєрідності проблематики та поетики романів С. Ворнер.

Теоретико-методологічним орієнтиром у з'ясуванні поетики роману стали дослідження вітчизняних і зарубіжних дослідників С. С. Аверинцева, М. М. Бахтіна, Д. В. Затонського, В. В. Кожинова, Б. В. Томашевського, В. Б. Шкловського, Р. Чейза (R. Chaise), Ч. Файделсона (Ch. Feidelson), Ф. О. Маттісена (F. O. Matthiessen), Л. Тріллінґа (L. Trilling) та ін., у питанні жанрової своєрідності жіночого роману С. Ешворз (S. Ashworth), Д. Аргерзінгер (J. Argersinger), Н. Бейм (N. Baym), А. Дуглас (A. Douglas), С. К. Харріс (S. K. Harris), М. Келлі (M. Kelley), Х. Папашвілі (H. Papashvily), Д. Томпкінз (J. Tompkins) та ін. Відповідно до поетикальних домінант тексту дослідження спирається на праці Р. Барта, Т. Бовсунівської, А. Есалнек, Н. Копистянської, Ю. Кристевої, Ю. Лотмана, Н. Фатєєвої та ін.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона є першим у сучасному українському літературознавстві комплексним дослідженням романістики С. Ворнер 1850-1860-х років у контексті літератури американського ренесансу. Вперше аналізується синтетична природа романів Ворнер, що стала наслідком органічного поєднання та взаємодії різних жанрових форм, притаманних американській літературі доби. До наукового обігу вводяться романи С. Ворнер «Квічі» та «Схили Шейтмуку». Фрагменти творів С. Ворнер подано в нашому перекладі.

Теоретична цінність дослідження визначається тим, що здійснений аналіз романістики С. Ворнер дозволив окреслити параметри жанру американського жіночого роману ХІХ ст. у його індивідуальній авторській інтерпретації; уточнити сутність категорій американського романтичного роману та класичного роману; скоригувати розуміння категорії «американський ренесанс», збагативши її змістовне наповнення; встановити витоки феномену бестселера; розширити розуміння історико-літературного процесу США середини ХІХ ст.

Практична цінність дослідження. Результати дослідження можуть бути використані у лекційних курсах з історії американської літератури, а також становити основу спеціальних курсів, присвячених зародженню американської жіночої прози, формуванню передумов масової літератури Америки.

Апробація роботи. Окремі положення та результати дослідження знайшли своє відображення у доповідях на І та ІІ Міжнародному українському науковому конгресі дослідників зарубіжної літератури та культури (м. Севастополь, 2008; м. Алушта, 2009), на ХVII та XVIII Міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго (м. Київ, 2008, 2009), на Міжнародній науково-практичній конференції «Стан та перспективи розвитку славістики на початку третього тисячоліття» (м. Київ, 2009), на Всеукраїнській науковій конференції «Літературознавчий квест ХХІ сторіччя» (м. Київ, 2009), на Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми іншомовної освіти у полікультурному світі» (м. Чернігів, 2009), на VI Міжнародних Чичерінських читаннях «Світова класика в літературно-критичному дискурсі ХХІ століття» (м. Львів, 2009), на Міжнародній науковій конференції «(Інтер)національний Шекспір: вектори рецепції» (м. Київ, 2010), на І Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми філології: мовознавство, літературознавство, методика викладання філологічних дисциплін» (м. Маріуполь, 2010).

Публікації. Основний зміст дисертації викладено у 7 публікаціях, 6 із яких надруковано у провідних наукових фахових виданнях України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи - 215 сторінок, із них - 194 сторінки основного тексту. Список використаних джерел містить 228 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і наукову новизну обраної теми, ступінь її вивченості в літературознавстві, визначено мету, завдання і методологічні засади дослідження, окреслено об'єкт і предмет наукового пошуку, зв'язок з науковими програмами та планами, а також охарактеризовано практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі - «Феномен американського романтичного роману та творчість С. Ворнер» - узагальнюються ключові жанрові параметри romance та novel, що становлять основу американського романтичного роману, досліджується літературно-історичний контекст доби, а саме література американського ренесансу, витоки та специфіка американської жіночої літератури, та ступінь їхнього впливу на формування творчого методу С. Ворнер.

У підрозділі 1.1. «Історія вивчення романістики С. Ворнер» аналізуються наявні дослідження творчості письменниці, більшість з яких концентрується навколо сентименталістської або гендерної проблематики її першого роману «Такий безмежний світ» (Н. Бейм, Д. Томпкінз, Х. Папашвілі), чи потрактовують твір у межах сімейно-побутового або жіночого белетристичного роману.

У підрозділі 1.2. «Історія американського романтичного роману» визначені зміст і основні характеристики роману як жанру: епічність, діалогічність, поліфонічність, наближеність до буття людини, психологічність (Гегель, М. М. Бахтін, В. Кожинов, С. Аверинцев), наголошується на відпочатковій синтетичній природі роману як результату використання попередніх «змістів» на шляху освоєння життя (В. Кожинов). Аналізуються витоки і жанрові параметри romance і novel у західноєвропейській і американській літературі. Багатоаспектні дослідження Л. Трілінга, Ч. Фіделсона, Р. Чейза, Е. Ґрінволд свідчать про вітальність жанру romance в американській літературі ХІХ ст. Науковці звертають увагу на характерне для творців американського romance тяжіння до міфологізації дійсності, що, стираючи межі між реальністю та вигадкою, веде до редукування соціального начала, апеляції до підсвідомого, а також намагання розширити комунікативні потенції жанру завдяки використанню елементів мелодрами й ідилії.

Студії авторитетних Н. Бейм і С. Л. Карчер диференціюють американську романну традицію на канонічну, що «настійливо уникала реалістичного зображення суспільства» чи критикувала його з позиції «відчужених митців або трансцендентальних пророків», та опонуючу їй, представлену жіночою літературою Америки ХІХ ст. До останньої належала С. Ворнер, яка пропонувала неупереджений погляд на американський соціум і його проблеми. Американський romance, перейнявши прийоми англійського готичного romance, еволюціонував у новий жанр, який потрактовується як «літературний гібрид» (Р. Чейз, С. Бенк). Сучасне бачення романтичного роману концентрується навколо мінливості й нечіткості його жанрової природи, вагомим компонентом якої стають насамперед романтичні й готичні елементи. Аналізується зв'язок romance з популярною літературою, а також формування феномену бестселера на американських теренах, що пов'язується з романами С. Ворнер.

У підрозділі 1.3. «Творча індивідуальність С. Ворнер і американський ренесанс» досліджуються умови, за яких формувалася творча особистість письменниці, що припала на період розквіту американської національної літератури. Наводиться думка Д. Томпкінз щодо маскулінізованої тенденції у формуванні канону американського ренесансу і недостатній увазі до жіночої літератури доби, своєрідність якої простежується як на рівні форми, так і на рівні змісту. Аналізуються філософські засади трансценденталізму, які поєднали властивий романтичному світорозумінню ідеал вільної людини, спрямованість до внутрішньої і зовнішньої свободи, усвідомлену ще з часів перших поселенців ідею винятковості й обраності американської нації, що в романтичній формі втілили пуританські візії «Міста на горі» (С. Беркович), з «довірою до себе», переконанням, що «в людській особистості закладено Боже начало» (В. Л. Паррінгтон). Віра в «особливу духовну сутність американців», унікальність історичного досвіду, на якому формувався специфічний світогляд нації, намагання продовжити месіанські інтенції у пошуку Істини сформували засади американського романтизму, до представників другої генерації якого належить С. Ворнер, що в своїй творчості опосередковано чи безпосередньо відштовхувалася від ідей трансценденталізму. В роботі досліджується вплив на суспільство та свідомість індивіда кальвіністської ідеології покори та самозречення, що реалізуються в християнському служінні, у смиренному виконанні «effectual calling» і усвідомленні профетичної визначеності людської долі. Поєднання трансцендентного ідеалу вільної людини з заледве не середньовічним усвідомленням визначеності її долі складає характерну рису художньої дидактики С. Ворнер, романістиці якої притаманний виразний проповідницький пафос. Цій меті слугує і створений письменницею тип героя, що, з одного боку, мав сприяти реалізації тих надзавдань у формуванні внутрішнього світу пересічного американця, які ставили перед літературою діячі американського ренесансу, з іншого ж - свідчив про очевидну трансформацію романтичної образної моделі, про її «заземлення». Про це свідчить намагання Ворнер триматися ближче до життєвих реалій, що й стали одними з важливих складових як успіху її творів, так і окремішнього місця в літературному процесі сучасності.

У підрозділі 1.4. «С. Ворнер і становлення американського жіночого роману ХІХ сторіччя» досліджується американська жіноча література, її витоки, основні жанрові тенденції, проблематика, виокремлюються провідні прийоми, мотиви, сюжетні колізії, набуті письменницею під впливом жіночої літератури доби. Аналізується жанрова специфіка жіночої літератури XVIII ст.: від перших епістолярних романів, роману-подорожі, роману «великої дороги», роману викрадення до «романів зваблення» рубежу XVIII - XIX ст.

Жіноча література в 1830-1840-і рр. опробовує новий романний різновид - «провідний романний субжанр 1850-1860 рр.» (С. К. Харріс), «побутово-описовий роман» (М. Келлі), «жіночий белетристичний роман» (Н. Бейм), жанрова специфіка якого обумовлена межами «поміркованого або прагматичного фемінізму» (Н. Бейм). В роботі виокремлено два варіанти ключових складових сюжету, що характерні для більшості жіночих романів доби. Згідно з першим, героїня на початку історії - бідна, беззахисна сирота, що почувається безмежно самотньою, або дівчинка, яка в силу обставин розлучена з родиною на невизначений час. Другий варіант презентує заможну, оточену любов'ю й турботою героїню, яка раптово стає бідною та самотньою через смерть або втрату статків її опікунів чи родичів. Цей образ стає поєднанням рис ідеальної, ангельської істоти і заразом практичної американки, яка знаходить сили вистояти всупереч обставинам. Обов'язковим компонентом сюжету, з якого починається дія, є дитячий вік героїні, ініціація-дорослішання якої і супутнє цьому виховання наближає жіночі романи до жанрового різновиду роману випробування або роману виховання.

Другий розділ «Національні маркери художньої картини світу Сьюзен Ворнер» присвячений аналізу своєрідності ідеологічно-культурних та духовних засад, на яких базується американська аксіологічна система й які сформували світогляд мисткині.

У підрозділі 2.1. «Художня своєрідність репрезентації американськоcті в романістиці С. Ворнер: тематика і проблематика» розкриваються особливості художнього світу письменниці, змодельовані життєвим досвідом, ціннісними орієнтирами і сприйняттям навколишнього світу, безпосередньо пов'язаними з національною картиною світу й американською ментальністю. Пуританська традиція стала відправним моментом, до якого зверталися й від якого відходили визначні письменники-романтики: Н. Готорн, Г. Мелвілл, Г. Лонгфелло, Р. В. Емерсон, Г. Торо. Не була винятком і С. Ворнер, яка з необхідністю співвідносила створювану нею художню реальність з пуританською «картиною світу», бо характерна для Америки ХІХ ст. модель світу багато в чому визначалась у пуританській системі координат, де вертикаль репрезентувала відносини між Богом і людиною, суттєво впливаючи на горизонталь - взаємовідносини людини і соціуму. Продовжуючи традицію шанованого нею Д. Дефо, С. Ворнер репрезентує в своїх романах творче ставлення до праці, демонструючи справжнє «освоєння» Америки, що проявилося в «лікнепі» з правил боронування землі, з майстерності збивання масла чи оббілування свиней. Однією зі складових картини світу С. Ворнер є цінності, сформовані американським суспільством як таким, що визначило проблематику її романів - пошук сенсу буття молодою людиною, яка відчуває себе зайвою, не хоче бути «черв'яком всередині яблука». Наголошується на іншому значущому векторі проблематики С. Ворнер - прагненні жінки до самореалізації в умовах маскуліноцентричного, патріархального суспільства ХІХ ст., до її духовного та морального прогресу, до пошуку «справжнього, вічного, того, що ніколи не зрадить», що стає життєво необхідним після втрати звичного світу і способу життя.

Універсалізація сюжетних ситуацій, закорінених у життєво достовірні, специфічні реалії американської провінції, обов'язкове використання концепту пуританської пустелі-хащі (wilderness) дозволяє проектувати представлену С. Ворнер модель світу на американське суспільство XIX ст. в цілому. При використанні низки символів, що складають в американській культурі певну систему національних понять-кодів, письменниця вдається до візуалізації, уречевлення кожного елемента, наділяючи його статусом реального об'єкта. Наприклад, пагорби (hills), символізують Господню гору, що в пуританській міфології ототожнюються з Америкою, градом Божим, раєм, постаючи первинними символами священного простору, який охоплює всю просторову площину роману «Квічі». Використовуючи традиційні для національної культури символи, письменниця їх творчо трансформує, на цій основі конструюючи свої власні - в межах окремого роману.

Підрозділ 2.2. «Біблійна інтертекстуальність як засіб формування проповідницького наративу в романістиці С. Ворнер» присвячений детальному вивченню особливостей художнього втілення різних форм інтертексту, а саме цитат, епіграфів, алюзій, у романах «Такий безмежний світ», «Схили Шейтмуку», «Квічі». Серед наявних типів інтертекстуальних відношень у романах С. Ворнер найпоширенішою є конструкція «текст у тексті», представлена цитатами з Біблії. Читання біблійного тексту героями завжди супроводжується коментарем, який роз'яснює їм, а заразом і читачеві, основні християнські доктрини і виконує дидактичну, проповідницько-герменевтичну функцію. Цим обумовлена структурна і змістова подібність наративу роману до пуританської проповіді, адаптованої до вимог ХІХ ст. Біблійний інтертекст або алегація (М. Гловінський) у даному випадку не стає чинником багатоголосся, позаяк саме він стає домінуючим, бо розуміється як апріорно «істинний» і вартісний текст, якому підпорядковується авторський, фікціональний текст твору. Тож текст Біблії, стаючи засобом інтенціональної дії, наслідком якої має бути духовна трансформація героїв, органічно вплітається в текстуру роману С. Ворнер, утворюючи єдине взаємодоповнююче і взаємокомпенсуюче ціле.

Підрозділ 2.3. «Алюзивність як змістоформний чинник прози С. Ворнер» зосереджений на аналізі алюзій і ремінісценцій, що стають вагомим компонентом змісту, вказуючи на його зв'язок з творами, подіями, особами попередніх епох, імпліцитна присутність яких стає свідомою авторською стратегією, спрямованою на досягнення кінцевої інтелігебельної мети. Залучення біографічної інформації з життя канонізованих національних героїв Джона Вінтропа чи Джорджа Вашингтона є даниною національній картині світу, з одного боку, ефективно сприяючи зростанню зацікавленості з боку читачів, а з іншого - стаючи свідченням поступового наближення до використання художніх стратегій масової літератури.

Літературно-художні алюзії можна вважати змістоформним чинником романістики С. Ворнер у цілому. Так, алюзія на повість Д. Беньяна «Шлях прочанина» (1678), що містить глибокий аналіз головної таємниці християнства - навернення й духовного відродження людини, стає імпліцитним символом роману С. Ворнер «Такий безмежний світ», який також будується на розгорнутій метафорі дороги, подорожі світом, сповненим перешкод і випробувань. Просторові переміщення Еллен і символіка, що пов'язана з ними, така ж значуща, як і в романі Д. Беньяна, і так само метафорично співвідноситься з долею головної героїні, з її внутрішнім світом, хоч при цьому в роботі зазначається, що, у випадку Ворнер, важливим є акцент на правдоподібності подій твору до реального світу. С. Ворнер розширює межі алегоричного роману подорожі, характерного для англійської літератури ХVIІ ст., ускладнюючи та певним чином модифікуючи його структуру.

Наступним значним твором, який справив вирішальний вплив на свідомість авторки і на її творчість, став роман Д. Дефо «Робінзон Крузо» (1719). Відпочатково цей роман мав величезне значення для англійських й американських романтиків, яких приваблювала позірна простота стилю, символічна глибина, прихована за кліше роману подорожі, принципово нове співвідношення правди і вигадки, поєднання символічності й алегоризму з деталізацією побуту Робінзона, використання техніки деталі. Робінзонада стала однією з домінант душевного настрою романтичного героя-мандрівника, який перебував в опозиції до світу. Як і багато американських читачів, С. Ворнер сприймала роман «Робінзон Крузо» насамперед як ще один приклад духовної біографії, який мав на меті стати моделлю наслідування на шляху до моральної досконалості, чому мало сприяти чітке визначення необхідних етапів духовної трансформації. Як Д. Дефо, С. Ворнер формує оповідь на певних елементах матеріального світу, які водночас є константними біблійними образами, таким чином свідомо використовуючи біблійну алюзивність. Як і в «Робінзоні Крузо», в романах Ворнер важливу роль грають ситуації, в яких явища матеріального світу набувають духовної значущості, не втрачаючи при цьому своєї конкретики. Такими є сцени з поглядом на схили, що періодично зустрічаються по ходу роману і збігаються з кризовими моментами у духовному становленні Еллен Монтгомері, і означають зміни як у фізичному, так і духовному житті: розставання з матір'ю, перша зустріч з Еліс, смерть Еліс. Образ «looking at the hill» стає рекурентним і типологічно означає пошук духовної підтримки від Господа.

Подібно до відбитка ноги, глиняного горщика, човна з кедру (роман Д. Дефо), схили С. Ворнер також цілком матеріальні. Вони мають певну форму, за якою їх називають «Ніс» або «Котяча спинка». Водночас реалістичний компонент творчості С. Ворнер постає однією з форм романтичного осмислення дійсності. Так, американські діалектизми на кшталт «aint's» та «s'poses», національні страви (солонина, пироги з яблуками, чорницею, гарбузом, запашні «маффіни»), традиційні зустрічі сусідів на зразок «a bee making», ігри «Fox and Goose», навіть те, ложка якої форми з'являється в пінці чашки з гарячим шоколадом, - усе допомагає С. Ворнер сфокусуватися на повсякденному житті, створюючи той неповторний місцевий колорит «маленької» Америки, завдяки якому стала можливою романтизація буття героїв.

Третій розділ «Поетикальна парадигма романів С. Ворнер» присвячений аналізу поетикальних та жанрових особливостей романістики С. Ворнер. У підрозділі 3.1. «Поетика номінацій та сюжетно-композиційні особливості романів» досліджуються власні назви в контексті американської національної ономастичної системи. Аналіз романів С. Ворнер дозволяє виокремити такі групи власних назв: нейтральні імена, описові імена, асоціативні імена, топографічні назви, а також визначити їх роль у композиційній структурі романів. На прикладі Елфліди, головної героїні роману «Квічі», прослідковується застосування С. Ворнер «прийому масок» (Б. Томашевський), де в функції маски виступає ім'я героїні, яке дозволяє скласти уявлення про характер, психологією персонажу. Вибір імені стає наразі суттєвою характеристикою героїні, яка переймає риси ельфа, неземної істоти, невинна чистота якої подібна до «чистоти снігу, така ж прозора і невимовна», «ефірна, як світло, яке надходить з іншої сфери і не знає землі», свідчить про її містичні здібності, що виявляються у спілкуванні з деревами та небесами.

Географічні назви також постають в якості виразного художнього засобу, яскраво засвідчують автентичне місце подій і надають романам С. Ворнер національного колориту, «американськості», своєрідності, тієї достовірності американської дійсності, яка вважається невід'ємною рисою її романістики. На прикладі роману «Схили Шейтмуку» аналізуються індіанські топографічні назви (річка Шейтмук - «річка, яка тече в обидва боки» чи гора Вутакуто - «Ловець хмар»), які входять в структуру оповіді, долучаючи романи С. Ворнер до індіанської теми - однієї з наскрізних у літературі американського романтизму.

У підрозділі 3.2. «Просторово-часовий вимір романів С. Ворнер» досліджується функціонування різних типів хронотопу, зумовлених жанровими особливостями романів, що засвідчує їх синтетичну природу. Так, простір, у якому існують герої, розділений на знайомий, освоєний, цивілізований, обмежений схилами, та чужий - невідомий, але безкінечно прекрасний і привабливий. Зміна простору для героїв С. Ворнер символізує зміни внутрішні, які невід'ємно пов'язані зі змінами світогляду, духовною трансформацією. Просторові переміщення формують провідний образ подорожі, дороги, який вважається специфічно характерним способом американського освоєння дійсності, що «несподівано обертається випробуваннями чи спокусою і поступово набуває символічного змісту, маркуючи шлях героя до пізнання самого себе й через себе - світу» (Т. Михед). Так, подорож річкою Шейтмук (роман «Схили Шейтмуку») постає з'єднуючою ланкою етапів життя героїв, невід'ємним компонентом їхньої духовної подорожі. Простір дому у С. Ворнер найчастіше зруйнований, порожній. Герої, які постійно переїздять з місця на місце, тільки поглиблюють відчуття руйнації домашнього простору. Вони перебувають у пошуку свого місця, своєї родини, знаходячи її лише у фіналі роману.

У підрозділі 3.3. «Своєрідність образної структури романів С. Ворнер» визначається низка образів, що будуються за моделями жіночої літератури. Центральним, що зрозуміло, є образ жінки, представлений у кількох варіантах. Це, в першу чергу, образ дівчинки або молодої жінки, повністю залежної від оточення, яка живе в ідеалізованому, затишному, родинному колі і через трагічний збіг обставин раптом змушена мандрувати чужим і дивним світом. Подорож стає першим кроком до ініціації - дорослішання, набуття нового соціального статусу, головною умовою формування її особистості на тлі теми самотності, відчуження, що залишаються ключовими характеристиками жіночого дискурсу. Важливим у романістиці С. Ворнер є образ «іншої жінки» - матері, тітки, наставниці, старшої подруги, тобто зрілої жінки, галерея портретів яких досить багата і різноманітна. Це і мати Еллен - слабка морально і фізично жінка або один з небагатьох виразно негативних жіночих персонажів - Форчен Емерсон, рідна тітка Еллен. Її образ створено у відповідності з фольклорною традицією зображення мачухи, чому сприяють епітети з відверто негативною конотацією: «тонкі губи», «незадоволений погляд», «різкі і грубі рухи», її обличчя «постійно мало той самий холодний, жорсткий, неприємний вираз». Еліс Хамфріз - чи не єдиний персонаж, який можна розглядати як втілення слабких надій жінок на рівноправне партнерство з чоловіками. В дисертації наголошується, що романістка, далека від феміністичних рухів часу, не закликала до політичної чи економічної рівності, але, створюючи образи духовно та інтелектуально розвинених жінок, демонструвала їх внутрішню самодостатність та незалежність.

У романах С. Ворнер відпочатковий стан залежності існування жінки від чоловіка, не дивлячись на характер стосунків між ними, неможливий без врахування своєрідності презентації чоловічих образів. Зрілість, життєвий досвід, глибоке розуміння і відчуття біблійного слова, внутрішня порядність стають визначальними рисами образу ідеалізованого чоловіка - наставника, якими постають Джон Хамфриз, Гай Карлтон, Вінтроп Лендхолм. Узагальнений характер створеного чоловічого образу підкреслюється промовистим портретом героя. Ідеальний Джон бачиться «темноволосим», «достатньо вродливим», «чудовим», «з поважним виглядом», «з проникливим поглядом». Подібна характеристика свідчить про приналежність романістики Ворнер до актуальних і сьогодні стильових кліше жіночого роману.

У підрозділі 3.4. «Жанрові складники романістики С. Ворнер» аналізуються компоненти жанрових форм американського romance, класичного novel з елементами роману виховання та роману випробування, готичного, сентиментального, родинно-побутового, жіночого роману в творах С. Ворнер. Розглядаються типові для кожного жанру сюжетні ситуації, перебіг яких веде до формування відповідного кожному жанровому типу провідного конфлікту, до вирішенні якого залучені персонажі з визначеними жанровими різновидами функціями.

Так, у відповідності з жанровими елементами класичного romance, вказується що обов'язковим сюжетним компонентом романів С. Ворнер є подорожі Америкою, Атлантикою, Європою, інтрига з походженням головної героїні, дивовижні зустрічі, доленосні події.

Не менш показовим елементом романтичного наративу в романістиці С. Ворнер стає герой або героїня, устремління яких обертається навколо пошуку гармонії зі світом і собою - основною рисою романтичного світосприйняття. Усі елементи, що формують тип романтичного героя, організуються в ціле мотивом мандрів. Оскільки героїні Ворнер змушені вирушати в дорогу у дитячому віці, то невелика відстань у їх сприйнятті символічно перетворюється на подорож «світом». Вона відбувається у реально існуючих місцях, окреслюючи своєрідний американський мікрокосм Ворнер, організуючим стрижнем якого постає річка Шейтмук (Гудзон), в довкіллі якої відбуваються основні події.

Передчуття неспокою, тривожного хвилювання, гострої зацікавленості, напруженого очікування, всього, що викликає стан suspense, є також одним із романтично-готичних елементів, на якому будується оповідь романів С. Ворнер. Присутність містичного елементу не є значною, але вагомою, про що дозволяють говорити, зокрема, таємниця походження матері Еллен Монтгомері, таємничий філантроп - хазяїн ферми Квічі, несподівана зустріч Еллен з палаючим помстою містером Сандерсом. Як раптово з'явився злочинець, так само не очікувано приходить на допомогу Джон Хамфриз, образ якого витриманий у дусі куртуазно-лицарської традиції - він рятує дівчину від наруги і шляхетно пропонує скористатись конем, щоб повернутись до місця, де вона буде в безпеці.

Важлива роль у романістиці С. Ворнер належить зображенню повсякдення. Побут звичайних фермерів з їх нехитрими справами й проблемами демонструє пуританську модель життя: простого, скромного, зрозумілого, сповненого праці й турбот. Їжа, заняття, одяг мало змінилися з часів першопоселенців: кукурудзяні млинці щедро приправлені салом, аромат свіжої кави на сніданок, свіжеспечений хліб з маслом - усе розкриває життя таким, яким його бачила авторка.

Суттєвим жанровим компонентом романістики С. Ворнер є її суто «жіноча» складова, втілена, як здається на перший погляд, у типових для жіночої літератури персонажах і сюжетних схемах. Так, лінія, представлена молодою героїнею та старшим за неї чоловіком, який, виконуючи роль захисника, з часом стає претендентом на її руку і серце. Проте одруження, за Ворнер, не завжди є розв'язкою стосунків. Авторка зумисне нехтує жанровими вимогами мелодрами, надаючи героїням право мати вибір. Саме ситуація вибору дозволяє Ворнер максимально задіяти художній арсенал сентиментальної поетики, що знаходить вияв у описах страждань, несправедливості, відчаю, в меланхолійному песимізмі, глибоких переживаннях персонажів, у специфічній сповідальності. Це дозволяє, з одного боку, знизити відчутно моралізаторський тон оповіді, а з іншого, що не менш важливо, наповнити її глибокими почуттями, емоціями та переживаннями.

Проведений у роботі аналіз дозволив зробити такі висновки.

Творчість Сьюзен Ворнер, видатної американської романістки ХІХ століття, що збіглась у часі з періодом американського ренесансу як переконливим утіленням розквіту самобутньої американської літератури, постає явищем питомо національним, художньо репрезентуючи ознаки національної духовності та ідентичності. Саме ця підкреслена американськість стала одним з визначальних факторів успіху романів С. Ворнер у читацького загалу. Вона у свій спосіб і на своєму художньому матеріалі закладала те відчуття національної окремішності й самодостатності, «довіру до себе» (Р. В. Емерсон) і сформоване пуританською традицією усвідомлення свого покликання, що надихали визнаних сьогодні класиків американської культури. Поетика і проблематика романів С. Ворнер «Такий безмежний світ», «Квічі», «Схили Шейтмуку», в основних своїх параметрах суголосна змісту творчості та естетичним кредо діячів американського ренесансу, вступала в діалог з ідеями, якими було пройняте інтелектуальне та художнє життя країни, що в середині ХІХ ст. визначались потужним впливом ідеології та естетики романтизму.

У своїх творах С. Ворнер розробляє типово романтичні теми становлення особистості «вигнанця», «знедоленого», надаючи їм, по-перше, національного колориту і, по-друге, використовуючи (здебільшого) жанровий потенціал жіночого роману. Теми довіри до себе, впевненості у власних силах і чеснотах, формування своєї особистості в її творах безпосередньо пов'язані з категорією «американської мрії», згідно з якою кожен може досягти успіху в постійному стремлінні до духовного вдосконалення.

Романи С. Ворнер окреслюють новий тип жінки, з новим творчим ставленням до релігії як до духовного начала, що втілюється у моральному вдосконаленні героїні, яка, втративши родину й звичний образ життя, шукає «справжнього, вічного, того, що ніколи не зрадить». Відновлення внутрішньої рівноваги, гармонії з «новоствореним» світом, у поєднанні з вірою в Того, «хто піклується і не дозволить впасти», усвідомлення свого покликання і прийняття своєї життєвої місії, постають визначальними в ієрархії цінностей, а відтак - у картині світу героїнь С. Ворнер. Як і діячі американського ренесансу, С. Ворнер своїм надзавданням бачила вплив на формування внутрішнього світу пересічної американки, тієї «маленької людини», яка почала усвідомлювати себе як представника великої нації.

Романістика С. Ворнер сприймалась як органічно близька широким колом читачів. Цьому сприяла як проблематика її романів, так і синтетична форма її творів, обумовлена вигадливим поєднанням елементів популярних жанрів доби. Основним жанровими складниками романістики С. Ворнер слугували американський romance з елементами готичної поетики, класичний novel з елементами роману виховання та роману випробування, сентиментальний, родинно-побутовий і жіночий романи.

Гендерна приналежність С. Ворнер до жіночої літератури доби виявляється у притаманних їй стильових рисах сентиментальної поетики, що знайшли вияв у зображенні надмірної чуттєвості, дидактизмі, сповідальності, патріархальності, використанні образу дівчинки або молодої жінки, яка обов'язково проходить низку випробувань чи перебуває в процесі духовного становлення, певної ініціації, з поступовою зміною соціального стану. Активне залучення типового сюжету про долю молодої жінки, з одного боку, наближає твори С. Ворнер до сюжетної формули жіночого роману і формує підступи до появи масової популярної літератури на американських теренах. З іншого ж - настійлива експлуатація формульного сюжету казки про дівчинку-сироту, лиху мачуху і чарівного принца (образ чоловіка-рятівника є обов'язковим у романістиці С. Ворнер) дозволяє письменниці створити один з перших в національній літературі варіантів образу «американської Попелюшки».

Вагомим жанровим компонентом романістики С. Ворнер є романтичний роман - romance, специфічний «літературний гібрид», визначальні риси якого відпочатково базуються на сенсаційності, таємничості, як засобу актуалізації загальнолюдських переживань та емоцій. У романах С. Ворнер жанровими «ключами» romance стають таємниця походження героїні; випадкові, несподівані зустрічі або дивним чином знайдений лист; таємний покровитель, який рятує від розорення, ганьби, смерті, дуелі тощо; надприродні можливості героїні, мотив подорожі, втечі. Психологічна проникливість, орієнтація на співрозмовника, інтуїція утворюють своєрідний інструментарій для задоволення читацьких експектацій, у такий спосіб провокуючи відповідну позитивну рецепцію.

У центрі романів С. Ворнер завжди ідеалізована героїня, найчастіше - дитина, відчужена і самотня, яка змушена мандрувати ворожим, дивним і «безмежним світом». Причини такого стану героїні зумовлені шаблоном роману виховання: смертю батьків, найчастіше матері, розоренням, від'їздом родини на чужину, втратою будинку. Характерним є властивий класичному роману виховання мотив розриву з батьківською домівкою, що стає початком пошуку нового оточення, нового дому, тобто «світу», а заразом нових життєвих цінностей. Через це подорож, як результат розриву з минулим життям через невідповідність бажаного й існуючого, так само, як спосіб освоєння і пізнання світу, стають головними факторами формування особистості та психології героїні С. Ворнер, сприяючи отриманню героїнею іншого статусу в «новому» світі, що відбувається шляхом напружених зовнішніх, а, головне, внутрішніх перетворень в її душі.

Пошук себе в «безмежному світі» змушує героїв С. Ворнер до руху, що стає вагомим компонентом осягнення простору. Спасіальна організація романів має питомо романтичну природу, розпадаючись на буттєво-реальний, географічний, історичний і внутрішній простір героя, найпоширенішим з яких є представлений у різних формах топос дому, що має різне наповнення і постає певною трансцендентною точкою. Час, що змінюється з рухом душі героїні в процесі її духовного становлення, або залишається незмінним, як не змінюється духовна наповненість душі героїні під час випробування, стає одним з векторів її життєвого шляху.

Художній простір романів С. Ворнер насичений різними інтертекстуальними елементами - це цитати, епіграфи, алюзії, що виконують змістоформну функцію. Специфічно американський ономастикон створює потужне інтертекстуальне поле, маркерами якого слугують постаті визначних діячів американської історії та культури. Ім'я персонажа та інформація, яку воно конотативно утримує, стає ключовим елементом композиції роману, допомагаючи відтворити його ідейно-філософського зміст. роман ворнер жанровий проза

Найбільше інтертекстуальних включень у романістиці С. Ворнер мають за джерело Біблію, цитування якої відбувається, по-перше, з точним посиланням на джерело; по-друге, алегативно, без посилання і уточнень джерела, що підтверджує авторитетність біблійного тексту в авторському, виключаючи набуття нового змісту цитованим текстом, дозволяє йому розчинитися в основному тексті, утворюючи з ним єдине ціле. По-третє, у вигляді стилізації, тобто наслідування структури і стилю біблійної фрази.

Переконливим літературним прикладом для духовного наслідування стає авторська інтерпретація духовної біографії, жіночого духовного bildungsroman, створена за жанровими моделями повісті Д. Беньяна «Шлях прочанина» і роману Д. Дефо «Робінзон Крузо». Адаптуючи літературну алегорію Беньяна принагідно романтичної поетики американського romance, насичуючи його традиційно пуританською символікою, С. Ворнер екстраполює уявну подорож у реальність «безмежного» американському простору, знаками якого стають топоніми Америки середини ХІХ ст.

Романістика С. Ворнер, створена в річищі традицій американської романтичної літератури, в першу чергу, жанрів класичного novel і романтичного romance, надихалася актуальними ідеями доби, що визначило її зміст і поетику. Саме це, як і авторська індивідуальність С. Ворнер, обумовило її звернення до моделі жіночого роману, що в створеному нею варіанті набуло неповторного авторського звучання. Успіх обраної авторської стратегії засвідчила поява першого в історії американської літератури бестселеру - роману «Такий безмежний світ». Творча спадщина С. Ворнер, її письменницький досвід стали одним з вагомих факторів розбудови жіночої літератури США як ХІХ, так і ХХ століття.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Лось О. В. Роль інтертексту в романі С'юзен Ворнер «Широкий, широкий світ» / О. В. Лось // Література та культура Полісся. Проблеми літератури, історії та культури Полісся і України в сучасних дослідженнях : [зб. наук. праць / відп. ред. і упорядник Самойленко Г. В.]. - Ніжин : Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2008. - Вип. 46. - С. 126-135.

2. Лось О. В. Творчі пошуки С'юзен Ворнер у контексті літератури американського Ренесансу / О. В. Лось // Мова і культура. - К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2009. - Вип. 11. - Т. Х (122). - С. 163-169.

3. Лось О. В. Творчість Сюзен Ворнер в контексті американської літератури ХІХ ст.. / О. В. Лось // Вісник Київського славістичного університету : [зб. наук. праць / редкол. : Ю. М. Алексєєв (голов. ред.), В. І. Кузьменко (заступник голов. ред.) та ін.]. - К. : КСУ, 2009. - № 40. - С. 119-126.

4. Лось О. В. Своєрідність інтерпретації образу жінки в романістиці С'юзен Ворнер / О. В. Лось // Мова і культура. - К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2009. - Вип. 12. - Т. VII (132). - С. 251-258.

5. Лось О. В. Американський жіночий роман XVIII-XIX ст..: традиція виховання почуттів / О. В. Лось // Наукові записки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. - Ніжин : Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2009. - Книга 2. - С. 31-35.

6. Лось О. В. Американський романтичний роман: Від Novel та Romance до синтетичного роману Сьюзен Ворнер / О. В. Лось // Вісник Київського славістичного університету : [зб. наук. праць / редкол. : Ю. М. Алексєєв (голов. ред.), В. І. Кузьменко (заступник голов. ред.) та ін.]. - К. : КСУ, 2009. - № 42. - С. 121-132.

7. Лось О. В. Роман «Такий безмежний світ» Сьюзен Ворнер як претекст масової літератури / Олена Лось // Актуальні проблеми філології: мовознавство, літературознавство, методика викладання філологічних дисциплін : Зб. наук. статей / за заг. ред. д. пед. н., професора Соколової І. В. - Маріуполь, 2010. - Т. ІІ. - С. 71-75. - (Серія: Літературознавство. Методика викладання філологічних дисциплін).

АНОТАЦІЯ

Лось О.В. Романістика Сьюзен Ворнер у контексті літератури «американського ренесансу»: проблематика і поетика. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.04 - література зарубіжних країн. - Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, Сімферополь, 2011.

У дисертації здійснено комплексний аналіз романів Сьюзен Ворнер періоду американського ренесансу в проблемному та поетологічному аспектах. Розглянуто культурно-історичний та літературний контекст доби як фактор впливу на формування творчого методу С. Ворнер. Визначено провідні теми, мотиви, образи, сюжетно-композиційні особливості творів мисткині. З'ясовано специфіку ономастикону, літературно-історичних алюзій, біблійного інтертексту як наративної особливості романістики С. Ворнер. Романи «Такий безмежний світ», «Квічі», «Схили Шейтмуку» розглядаються як синтетичне явище, в якому адаптовано різні жанрові форми (американський romance, класичний novel, жіночий, родинно-побутовий, сентиментальний роман), провідним серед яких постає романтичний роман. Поєднання вищезазначених чинників долучає роман «Такий безмежний світ» до феномену бестселера на американських теренах і залишає за С. Ворнер вагоме місце в американській літературі другої половини ХІХ ст.

Ключові слова: Сьюзен Ворнер, американський romance, синтетичний роман, духовний bildungsroman, проповідь, алюзія, бестселер.

АННОТАЦИЯ

Лось Е.В. Романистика Сьюзен Уорнер в контексте литературы «американского ренессанса»: проблематика и поэтика. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.04 - литература зарубежных стран. - Таврический национальный университет им. В. И. Вернадского, Симферополь, 2011.

В диссертации осуществлен комплексный анализ романов Сьюзен Уорнер периода американского ренессанса, в проблемном и поэтологическом аспектах. Рассматривается культурно-исторический, литературный контекст эпохи как фактор формирования творческого метода С. Уорнер. В центре романистики писательницы находится проблема существования женщины в патриархальном социуме Америки ХІХ в., оказавшейся перед сложным экзистенциальным выбором после потери привычного мира, окружения, жизненных ориентиров. В качестве альтернативы С. Уорнер предлагает сознательное обращение к религии, что должно привести к гармонизации внутреннего мира, обретению смысла жизни, осознанию своей жизненной миссии.

Романы «Такой огромный мир», «Квичи», «Холмы Шейтмука» рассматриваются как синтетическое явление и анализируются в контексте поэтики американского романтического романа - romance, готического романа, западноевропейского романа воспитания и испытания, женского, семейно-бытового, сентиментального романа и духовного bildungsroman. Жанровое своеобразие романистики С. Уорнер нашло отражение в тематике, сосредоточенной на раскрытии духовной эволюции женщины, поиска себя в новых жизненных обстоятельствах, а также введении ряда характерных для романтического романа мотивов - путешествия, разрыва с семьей / потери семьи, поиска своего предназначения.