Особливості романів Айріс Мердок (на прикладі творів "Замок на піску", "Єдиноріг")

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ РОМАНІВ АЙРІС МЕРДОК (НА ПРИКЛАДІ ТВОРІВ «ЗАМОК НА ПІСКУ», «ЄДИНОРІГ»)

мердок роман єдиноріг замок

Богадиця Юлія

Творчу еволюцію Мердок дослідники зазвичай пов'язують зі зміною її філософської орієнтації, з перевагою трагічних, похмурих або більше світлих мотивів. Так на початку свого шляху романістка відчувала вплив лінгвістичної філософії («Під мережею»), а також екзистенціалізму («Втеча чарівника»). Екзистенціалістські мотиви переважають і в групі романів, які стосуються початку 60-х рр. («Єдиноріг»). Ці твори критики пов'язують з традиціями англійської готичного роману другої половини XVIII в. Мердок широко використовує у них мотив таємниці, зображує несподівані трагічні смерті. Дія нерідко відбувається в замкнутому просторі, наприклад, в межах одного будинку, як у романі «Єдиноріг ».

Ще на самому початку творчості в пошуку якоїсь особливої внутрішньої, духовної, психологічної, а тому універсальної правди Мердок захопилася дослідженням темних, руйнівних почав і сил в людській психіці, сконцентрувала увагу на аналізі хворобливих устремлінь і почуттів. Вона не прийняла беззастережно основ психоаналізу Зигмунда Фрейда, але не без їх впливу зацікавилася неврозами і їх причинами, а героїв деяких романів занурила в невротичний стан. Комплекс моральних проблем, що визначилися в другому романі, - зіткнення добра і зла, магія зла, падіння моралі і нагальна в ній необхідність, унікальність особистості, яка в крайньому своєму прояві може виродитися в патологію - роман «Єдиноріг».

Ситуації, в яких опиняються герої Мердок, начебто хаотичне поєднання романного буття неодноразово змушують думати про те, що автор взагалі позбавляє своїх героїв права вибору, а складними перипетіями їх доль велить незбагненна вища сила. Її можна назвати по-різному - рок, доля, фатум, своєрідна логіка або модель поведінки, що диктується якимись філософськими або релігійними переконаннями героя.

Поступово проблеми, що цікавлять Мердок, набували безліч додаткових аспектів і нюансів. У письменниці, схильної до роздумів про сенс буття, зріло бажання поставити філософське питання в чистому вигляді, зробивши ситуацію і героїв тільки носіями ідей. Для цього було необхідно, щоб у романі залишилося мінімальна кількість прикмет часу, будь-яких випадкових, неіснуючих атрибутів сучасного життя. Так, наприклад, з'явился складний для розуміння твір «Єдиноріг».

Читач затрудняється відповісти на запитання, коли відбулися дивні події в будинку Ханни Крін - Сміт і де взагалі знаходиться цей будинок. Його оточує штучно - символічний пейзаж. З одного боку - зловісне холодне море, з іншого - пустельна рівнина без єдиного дерева, за нею - непрохідні болота, що випромінюють ночами зелене сяйво. В околицях людей мало, але вони нагадують героїв романтичної, навіть готичної прози. У тексті проглядаються алюзії на різні класичні твори XIX століття. Тут відчутно вплив Джейн Остін (особливо «Нортенгерського абатства»), і Томаса Гарді, але найбільше Емілі Бронте, автора «Грозового перевалу».

«Єдиноріг » належить до тих романів Мердок, в яких вирують демонічні пристрасті, а образність визначена темної символікою. Маріан Тейлор приїжджає в будинок Ханни Крін - Сміт навчати її французької та італійської мов. Її вражає дивна обстановка будинку, таємничість його нечисленних мешканців. Поступово вона починає осягати його загадки. Виявляється, сім років тому Ханна зрадила своєму чоловікові і намагалася вбити його. Він поїхав, заточивши її в будинку. Але це лише перше відкриття Маріан, що виявилося хибним. Пізніше вона дізнається, що ніхто з «тюремників» - а саме вони оточують господиню будинку - насправді не засуджують її. Всі знають, що чоловік Ханни - грубий, збочений людина, чудовисько, терзали Ханну, жінку високої культури і духовності. Але й це брехня. Ще пізніше Маріан відкриє, що Ханна не боїться чоловіка. Упиваючись власною провиною і стражданнями, вона заточила себе в будинку, перетворила своє життя на добровільну тортури. Але саме останнє відкриття приголомшує Маріан - Ханна зовсім не страждає, її життя і ув'язнення - свого роду гра, в якій лише імітуються вина і муки совісті, це театр однієї акторки для недосвідченого оточення. Ханна культивує страждання, будучи подобою брехливого божества. Дія досягає кульмінації, коли Ханна вбиває свого «стражника» Джералд, що замінив їй чоловіка, щоб з цього моменту почати відлік дійсним стражданням. Хто ж така Ханна - самотня жінка з піднесеною душею, що відмовилася від світу, або розбещене істота, поглинене темної, маніакальною пристрастю знищення? Всі двояко і неясно у цьому романі, кожна ідея парадоксальна, хід розвитку дії непередбачуваний.

Романи «Єдиноріг» та «Італійка» сприймаються як модернистична версія «чорного» (або «готичного») роману 17 століття. Лейтмотив роману «Єдиноріг» - смерть. Недарма фінал його нагадує традиційну заключну сцену «кровавої трагедії» 16 століття. У бердових символах (їх створенню сприяє готика») автор намагається довести, що все у світі відносно і торжествує страждання, а в кінці - смерть. Людина безсила що-либо змінити та навіть полегшити. «Італійка» представляє виснажливі варіації на ту ж саму тему.

Роман «Єдиноріг» залишає складне враження. Заворожуючи карколомним сюжетом і вміння передавати людські пристрасті, він нагадує лабораторний експеримент, поставлений на основі кількох філософських понять. Головна його спрямованість - проти екзистенціалістської концепції свободи й вибору як аморальних. Водночас Мердок не вдалося знайти противагу критикований нею свободі. Ідея Добра як вищої цінності тільки названа.

В наступному романі «Замок на піску» (1957) Мердок удається підійти до своєї головні моральної теми дещо ближче. «Замок на піску» відрізняється від попередніх романів кардинально. Перед нами психологічна історія, правдива й камерна. Власне, в її центрі стоїть питання морального вибору. Не лише обов'язок перед власними дітьми, але й різноманітні інші почуття, пов'язані з поняттям обов'язку, турбують провінційного вчителя середніх літ Вільяма Мора. Втомлений від й монотонності власного життя, герой поставлений авторкою перед вибором - кинути все і піти за покликом істинного почуття, почати нове життя з коханою жінкою чи залишити все по-старому, щоб не травмувати близьких йому людей. Мор втрачає свій єдиний шанс, він не здатний подолати умовності, перебудувати себе. У цьому його приреченість і трагізм ситуації. Але в цьому і полеміка з екцистенціалістською концепцією свободи і спорідненим з нею кантіанством.

Можна довго розбиратися з семантикою імен героїв, і це ще один величезний пласт в романі, що розкриває його суть. Ім'я головного героя Мор, чітко відсилає до Томасу Мору, з його знаменитою «Утопією», також несе в собі характеристику смерті, краху, руйнування. Головна героїня роману Рейн і є той дощ, що своєю появою розмив пісочні замки, здавалося б, усталеного життя інших героїв. Вона ж і річка, яка ніколи не стоїть на місці, яка належить не одній державі, а цілому світу. Романтичний образ цигана - символ непостійною, нечистої, неправильною, і приреченою любові героїв. На прикладі сприйняття цигана Фелісіті можна говорити про те, що якщо для Мора це любов була цілющої, то Фелісіті наділяла цигана хоч і божественними, але страшними характеристиками. Не випадково зустріч з ним вселяла в неї і жах і схиляння.

Для Мердок, однак, властиве специфічне ставлення до особистості. З одного боку, вона в центрі уваги, з іншого - її егоїзм, зосередженість на собі є головними перешкодами на шляху до розуміння добра. «Ми засліплені власним єством…» - пише Мердок, і це найбільша проблема її героїв [3, 311].

ЛІТЕРАТУРА

1. Аникин П. В., Михальская Н. П. Английский роман XX века - М.: "Высшая школа", 1982 - 244 с.

2. Івашева В. Судьби англійських письменників: Діалоги вчора та сьогодні / В. Івашева. - М. : Радянський письменник, 1989 - С. 248 - 251.

3. Саруханян А.Д. Айрис Мердок. Англійска література / А.Д. Саруханян. - М. : Наука, 1987. - С. 302 - 317.

Размещено на Allbest.ru