Розвиток польсько-українських літературних стосунків: основні події та сучасні тенденції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

Розвиток польсько-українських літературних стосунків: основні події та сучасні тенденції



Зміст

1. Сучасна українська література в польських перекладах

2. Український вимір польської книги

3. Відображення польсько-української співпраці в галузі культури на Форумі видавців у Львові



1. Сучасна українська література в польських перекладах

Як тільки останнім часом не демонструвалася дружба України та Польщі. І нескінченні спільні культурні акції, й акти порозуміння та пробачення, і політичне посередництво, і «євро адвокатство», і помаранчева мода на Україну в Польщі!

І тут просто не міг не виникнути стереотип, що українсько-польська інтеграція поширюється й на літературу, на книгу. Тобто не те, щоб ми, українці, раптом почали по-новому масово цікавитися польськими письменниками. Зате багато хто став вважати, що поляки відтепер читають виключно українські книжки, ну, хоча б у польському перекладі.

Видані останнім часом книжки окремих авторів, поетичні збірники, врешті, спеціальні числа часописів можна потрактувати як прояв моди на Україну. Здавалося би, ринок спрацював, реагуючи на бурхливе зацікавлення Україною під час Помаранчевої революції, і найоперативніші видавці в намаганні використати сприятливу кон'юнктуру одразу ж запропонували низку книжок, що репрезентують сучасну Україну та її літературу.

Як зауважує перший радник посольства РП в Україні Олександра Гнатюк, «підросли гарні молоді перекладачі (йдеться про Катажину Котинську, Ренату Руснак, Міхала Петрика та ін. - Авт.), сформувався інтерес до сучасної української культури загалом. Вона показала своє модерне обличчя, достатньо відмінне, щоб зацікавити, та водночас достатньо впізнаване, щоб бути зрозумілим».

Сама ж Олександра Гнатюк відіграла важливу роль у процесі «відкривання України» польському читачеві, упорядкувавши кілька важливих антологій (зокрема, «Рибо-вино-кур») і переклавши десятки важливих текстів (поміж яких «Рекреації» Юрія Андруховича).

Юрій Андрухович у Польщі - найвідоміший наш письменник, чиєю думкою раз по раз цікавляться газети й журнали, телебачення та радіо. Пік популярності вітчизняної літератури в Польщі припав на 2005 рік, коли такі різні часописи, як «Tworczosc», «Lampa» чи «Ha!art», присвячували нам цілі номери з жовто-блакитними або помаранчевими обкладинками, а видавці метушливо шукали, кого б то ще з українців перекласти, поки мода не минула. Того ж року відбувся організований краківським Інститутом книжки та кількома видавництвами фестиваль «Teraz Ukraina», який охопив шість найбільших міст Польщі.

Як повідомляє «Deutsche Welle», фестивальні зустрічі українських письменників та поетів з польськими читачами проходили у переповнених залах, адже після «помаранчевої революції» українська література у Польщі на піднесенні. Його учасниками стали Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Микола Рябчук, Тарас Прохасько, Назар Гончар, Наталка Сняданко, Сергій Жадан, Андрій Бондар, Галина Крук, Остап Сливинський, Любко Дереш і російськомовний Андрій Курков.

До названих авторів ще треба додати Олександра Ірванця, чий роман «Рівне/Ровно» позаторік увійшов до фіналу премії Angelus (роком раніше цю премію здобув Ю. Андрухович із «Дванадцятьма обручами»), Софію Андрухович із «Жінками їхніх чоловіків» та «Сьомгою», Ірену Карпу з «Фройд би плакав» і Юрія Винничука з близькими полякам «Кнайпами Львова». Фактично кожний учасник літературного десанту вже має у Польщі або видання своєї книжки, або вже знайшов свого перекладача.

Таким чином, саме вищенаведеними іменами сучасна українська література і представлена на польському книжковому ринку.

Абсолютним чемпіоном Польщі з друкування української літератури (точніше, прози та есеїстики) є видавництво Анджея Стасюка і Моніки Шнайдерман - «Czarne». Тут вийшли сім книжок Ю. Андруховича, в середньому по 4-5 тис. примірників кожна (але «Московіада» та спільна зі Стасюком «Моя Європа» ще й перевидавалися, а «Дванадцять обручів» додруковувалися, тож наклади доросли до 7-8 тис.). Понад п'ятитисячним накладом розійшлася «Колекція пристрастей» Н. Сняданко і сумарно десятитисячним - С. Жаданові «Анархія в Україні», «Біг Мак», «Депеш Мод» та «Гімн демократичної молоді». «Czarne» ж видало згадані книги Софії Андрухович та Ірени Карпи, а також три книжки Тараса Прохаська: «Інші дні Анни», «НепрОсті» і «З цього можна зробити кілька оповідань».

На запитання, чому саме ці автори, головний редактор видавництва Моніка Шнайдерман відповідає: «Бо це чудова література, ми тепер у Польщі такої прози не маємо. Нам загалом цікаво друкувати книжки, з яких можна довідатися про життя в інших країнах. Усі видані нами українські письменники не подібні між собою, але всі вони допомагають нам зрозуміти Україну і до того ж, роблять це дуже цікаво з літературного погляду».

Проте лише завдяки щасливому збігові обставин вони побачили світ у мить, коли інтерес до України та її культури неймовірно зріс. Але якби не постійне і поступове зростання цього інтересу протягом щонайменше останніх десяти років, книжки навіть таких яскравих авторів залишилися би непомічені, у кожному разі про них не писали б у загально польській пресі, не показували би присвячених їм телевізійних програм, не влаштовували би спеціального фестивалю «Teraz Ukraina».

Кожен, хто уважно стежить за польським видавничим ринком, знає, що нова українська література присутня на ньому вже принаймні десять років. Поряд із художніми виданнями представлена й українська гуманітаристика, як-от історичні нариси Наталі Яковенко та Ярослава Грицака чи політологічні студії Миколи Рябчука. Інша річ, що їх не завжди можна знайти в книгарнях, але це застереження, власне кажучи, стосується будь-якої непересічної книжки, адресованої не для масового споживання.

Має поміж поляків своїх прихильників і українська поезія.

По-перше, це перекладач (тобто спочатку відомий поет) Богдан Задура. За останні кілька років у його перекладах з'явились окремими книгами «Пісні для мертвого півня» Юрія Андруховича, «Біг підтюпцем» Андрія Бондаря, «Історія культури початку століття» Сергія Жадана, «Рухомий вогонь» Остапа Сливинського, «34 вірші про Нью-Йорк і не тільки» Василя Махна й антологія «Вірші завжди вільні» (20 поетів, від Дмитра Павличка до наших днів). Знамените видавництво «Biuro Literackie» нещодавно оприлюднило усі вище перелічені книжки а також збірку Ю. Андруховича «Екзотичні птахи і рослини» у перекладі Яцека Подсядла.

До української літератури та проблематики виказують цікавість і великі видавництва, як-от «WAB», «Bertelsman», «Universitas». З'являються переклади популярної літератури - першим свідченням цього є опублікований у видавництві «Proszynski i S-ka» роман «Культ» Любка Дереша, ровесника такої популярної в Польщі Дороти Масловської.

Українських авторів також друкують на шпальтах літературних та суспільно-культурних часописів, серед яких «Literatura na swiecie», «Wiez», «Czas kultury», «Dekada literacka», «Odra», «Tworczosc», «Tygiel kultury», «Krasnogruda», а останнім часом і «Lampa», «Kresy» та «Ha!art».

Друга група творців пера - це наші проституйовані «народники», які намагаються пафосом і «кров'ю серця» компенсувати безнадійну стилістику, від чого та стає ще безнадійнішою. Одну з найкращих книжок цього дискурсу - «Націю» Марії Матіос - поляки три роки тому переклали.

Третя група - це висока українська поезія від раннього Павла Тичини до, скажімо, Ігоря Римарука та проза на зразок Миколи Хвильового чи Майка Йогансена. Павло Тичина - один з найвидатнiших українських поетiв XX ст., давно визнаний класик новiтньої української лiтератури. Вiн був емоцiйно найвитонченiшим i психологiчно найтендiтнiшим, найбеззахиснiшим у своїй душевнiй делiкатностi: генiєм був...

Ігор Римарук - один із чільних- модерністів «ґенерації 80-х років». У своїх творах Римарук виступає в якості своєрідного «прихованого Верґілія»,- проводиря, що сам потерпає від емоційного та харизматичного напруження своєї місії. У поезіях Ігора Римарука відчутний перманентний протест проти «легітимації», охрестоматійнення неомодерних способів творення, спроба революційного формотворення в межах НМ-дискурсу.

Ігор Римарук - вічний і відданий неофіт модернізмуякий уособив фаховість та ерудовану інтелігентність «вісімдесятників».

Миколи Хвильового почасти рятувала класична урiвноваженiсть натури, самовладання, деяка «олiмпiйська» вiдстороненiсть вiд щоденностi, i його переорiєнтацiя не супроводжувалася такими лютими самокартаннями, виведеними назовнi, на адресу карикатурного ворога...

Поезія на ринок пробивається найважче, і це не дивно, адже добрий переклад збірки поезій іноді вимагає багатьох років праці. І все-таки вийшли книжки вибраних віршів окремих авторів, зокрема поетів-шістдесятників Ігоря Калинця, Ліни Костенко, Василя Голобородька. Сьогодні з впевненістю можна стверджувати, що в Польщі вже запрезентовано всіх важливих представників найновішої української літератури, а найяскравіших - як-от Ю. Андруховича - вповні. Грошей на такій літературі закордонні видавництва не заробляють, але її присутність у світі суттєво покращує наш культурний імідж. І ось аж тут настає черга держави.

Причому, головне - щоб вона нічого не вигадувала, а просто перейняла досвід, наприклад, краківського Інституту Книжки, який за кілька років встиг фінансово підтримати видання 800 польських книг у майже 50 країнах. А поки в нас такого інституту немає, краще не мучити себе запитаннями: «Чому ми їхнього З. Герберта знаємо, а вони нашого В. Стуса - ні?».

Щодо загальної рецепції української літератури, то протягом останніх двох років (2008-2009 рр.) вона є доволі обнадійливою: виходять спеціальні числа часописів, присвячені українській літературі - від магістральної «Literatury na Swiecie» до «нішевих» «Ha!Artu» чи «Frazy».

Якщо 5-8 років тому видання перекладів книг українських авторів мало характер досить спорадичний і відбувалося зусиллями малих некомерційних видавництв, то тепер це уже доволі добре організований процес, у якому беруть участь потужні видавничі агенції.

Зрідка цей механізм завдяки тісним контактам між польськими перекладачами та видавництвами і українськими авторами навіть працює на випередження - угода про переклад підписується ще до появи українського видання. Деякі нещодавні дуже успішні презентації, (як-от презентації перекладу «Гімну демократичної молоді» Сергія Жадана) доводять, що українська література вже має у Польщі свою стабільну і доволі численну аудиторію. Українські автори вміють те, що лише зрідка вдається польським письменникам, - показати злам, говорити про дійсність, не скочуючись до публіцистики. Вони нездатні звільнитися від заангажованості, але - на наш подив - ця заангажованість не впливає на якість текстів. Отже, для того аби українська література була повніше представлена за кордоном, необхідно насамперед вироблення державної політики з промоції української культури за кордоном. Такої політики нема. Зусилля окремих недержавних організацій і фондів, як-от фонд Арсенія Яценюка, не здатні змінити загальної ситуації. Ця політика мусить передбачати:

1. Створення державної програми підтримки перекладів української літератури, яка повинна включати повний цикл - від сприяння у придбанні прав та фінансування роботи перекладача до видавничих та рекламних витрат. Пріоритетними для такої програми мають бути довготермінові проекти, що передбачають видання перекладних серій. Подібні програми працюють не лише у таких країнах, як Німеччина, Франція чи Польща, але вже й у «свіжоспечених» членах ЄС, як-от Болгарія;

2. Організацію в Україні стипендійних програм, семінарів та майстер-класів для закордонних перекладачів української літератури. В майбутньому - заснування премії для найкращих перекладачів;

3. Створення мережі українських культурних інститутів за кордоном, діяльність яких передбачала би організацію промоційних кампаній перекладних видань, семінарів і дискусій, проведення фестивалів чи днів української культури, здійснення обміну авторами й перекладачами і т. д.;

4. Обов'язкову і повномасштабну участь України в принаймні найбільших світових літературних фестивалях і книжкових ярмарках (цілковита відсутність офіційної української презентації на цьогорічному Ляйпцизькому книжковому ярмарку доводить, що ми відступаємо навіть з тих дуже скромних позицій, які вже були!).

Отже, підсумовуючи вищевикладений матеріал, можемо стверджувати, що мода на Україну справді існує, але виникла вона не через кон'юнктуру, а завдяки чудовим поміченим та оціненим письменникам.

А якщо й можливо ще чогось бажати, то це більшої кількості добрих перекладів, зокрема майже невідомої в Польщі класики, іншої від тієї, яку нав'язувала, читачеві «радянсько-польська дружба».

Варто завершити те, що пів століття тому розпочав Ю. Лавріненко антологією «Розстріляне відродження», - презентацію модерної української культури не лише в її найновіших проявах.

2. Український вимір польської книги

На сьогоднішній день перед українськими письменницькими колами стоїть дуже важливе завдання - виховати нове покоління перекладачів. Стара гвардія перекладачів польської літератури в Україні не стежить за літературним життям, відстає від нових віянь, заглиблюється в історію літератури, відходить за межу вічності.

Необхідно сколихнути цікавість як до нашої так і сусідньої літератур, створити умови, щоб молоді люди плідно працювали в царині художнього перекладу, тим паче, що українські і польські письменники не скупі на справжні шедеври.

Тішить те, що сьогодні українському читачеві добре відомі імена польських лауреатів Нобелівської премії Чеслава Мілоша і Віслави Шимборської, чимало перекладено творів (на українську мову) Тадеуша Ружевича (торік йому виповнилося 85 років), Ярослава Івашкевича, Збігнєва Герберта. Віславу Шимборську вважають сьогодні найкращим польським прозаїком, він вдруге одержав головну польську літературну премію «Ніка» (Nike), цього разу за роман «Трактат про лущення квасолі». Чудово пише прозаїк Юліан Кавалек. У видавництві «Фоліо» вийшла в українському перекладі книга Дороти Масловської «Війна російсько-польська під біло-червоним прапором». Також нещодавно побачив світ переклад роману Войцеха Кучока, який в українському перекладі презентували за назвою «Гівнюк». Переклад нового роману Ольги Токарчук «Бігуни»(Bieguni), за який авторка отримала премію «Nike» у жовтні 2008 року також готується до друку. «Бігуни» - це не зовсім роман у звичному розумінні слова, а радше збірка роздумів, упорядкованих як дорожні нотатки, оповідань, есе, які вимальовують портрет сучасного кочівника.

Назву повісті письменниця запозичила з історії. Саме так у XVII столітті називали православну мандрівну секту старовірів, для яких рух символізував зцілення та спасіння.

Беручи до уваги те, що «NIKE» - чи не найпрестижніша польська літературна премія, а Україна - близький сусід Польщі, хочеться сподіватися, що незабаром очевидний дефіцит польської літератури на українському книжковому ринку заповнять якісною польською романістикою. У 2006 р. було презентовано спільну ініціативу з перекладу сучасної польської наукової та художньої літератури, яка підтримується Міжнародним фондом «Відродження» у межах Проекту перекладів та Польським Інститутом у Києві. Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ) засновано у квітні 1990 року. Він входить до мережі фундацій Інституту Відкритого Суспільства, заснованого Джорджем Соросом, що складається з національних і регіональних фондів у більш, ніж тридцяти країнах світу, в тому числі в Африці, Центральній і Східній Європі.

Місія Міжнародного фонду «Відродження» - фінансово та організаційно сприяти становленню відкритого, демократичного суспільства в Україні шляхом підтримки значущих для його розвитку громадських ініціатив. Програму «Соціальний капітал і академічні публікації» Міжнародного фонду «Відродження» розпочато 4 роки тому, розуміючи потребу у появі на ринку України польських видань.

Спершу перекладом охопили наукову літературу та твори есеїстики, а два роки тому розширили тематику.

Це - конкурс для видавців, які самі пропонують нам книжки для перекладу.

Метою такого конкурсу є:

- видання українською мовою (вперше) сучасної польської наукової і науково-популярної літератури з питань комунікації між політичним і громадянським суспільством: публікацій у галузі верховенства права, прав людини та євроінтеграційних процесів, у царині модерної історії, культури, новітніх концепцій представництва інтересів громадян в епоху кризи представницької демократії та захисту інтересів меншин;

- видання українською мовою (вперше) сучасної польської художньої літератури й есеїстики;

- розширення можливостей доступу до інформації для її ефективного використання у вирішенні актуальних проблем українського суспільства;

- зміцнення контактів між поляками та українцями.

У такий спосіб книжки стануть цікавими і видавцям, і читачам. За чотири роки за підтримки програми в Україні видали 512 перекладів книжок, ще 137 готуються до друку. Проте, великою і ключовою проблемою залишається слабка промоція книжок. Найбанальніша причина - люди не знають, як це робити. Ще одна причина - відсутність стимулу до промоції.

Книжками-переможцями спільного конкурсу Польського інституту в Києві та Міжнародного фонду «Відродження» «Переклад сучасної польської наукової літератури та есеїстики українською мовою» 2006-го року є:

1) Bakula B. «Теорія літератури в Польщі. Антологія текстів». - ТОВ «Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», Київ. Книжка «Теорія літератури в Польщі» - упорядник Богуслав Бакула - містить есеї, написані провідними польськими фахівцями. Автори аналізують актуальні проблеми сучасної теорії літератури. Книжка висвітлює різноманітні течії сучасної теорії літератури в Польщі;

2) Chojecki E. «Спогади з подорожі по Криму» - ВАТ «Сімферопольська міська друкарня», Сімферополь. Книжка Едмунда Хоєцькі «Спогади з подорожі по Криму» - це детальний опис Бахчисараю та Чуфут-Кале одного з найцікавіших та найпомітніших письменників XIX століття. На сторінках дорожніх нотаток автор полемізує з видатними російськими діячами щодо історичних фактів та загадок, спростовує усталені міфи. У Е.Хоєцькі дуже цікава лексика, в якій поєднується польська та кримськотатарська мови;

3) Dylagowa H.«Історія Польщі 1795-1990» - ТОВ «Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», Київ. Книга Ганни Дильоґової «Історія Польщі 1795-1990», базована на фактах і документах, має на меті істотним чином поліпшити обізнаність української громадськості з героїчним, часом суперечливим, і дуже корисним досвідом національно-визвольної боротьби Польщі та розбудови державності у найважливіші й критичні періоди її історії. Це погляд однієї з найцікавіших польських істориків, свідка й учасниці деяких змальованих подій;

4) Giedroyc J. «Українська еміграція. Листи 1950-1982» - «Критика», Київ. «Українська еміграція. Листи 1950-1982» - це листування з відомими українськими еміграційними діячами. Є можливість поглянути на справжню «еміграційну кухню», що успішно долала польську залізну завісу;

5) Stasiuk A. «Дорогою на Бабадаґ» - «Критика», Київ. Книжка Анджея Стасюка «Дорогою на Бабадаґ» - цінне доповнення до корпусу літератури, який пов'язує Україну з центрально-східноєвропейським регіоном і витворює культурну альтернативу постсовєтським тенденціям.

Книги побачив світ української мовою 2007-2008-го років.

Книжки - переможці спільного конкурсу Польського інституту в Києві та Міжнародного фонду «Відродження» «Переклад сучасної польської наукової літератури та есеїстики українською мовою» 2007-го року, відповідно до програми «Соціальний капітал і академічні публікації»:

1) Glowacki J. «Керівник». - «Астролябія», Львів. Книга автобіографічних есеїв знаного у світі польського письменника-драматурга Януса Ґловацького в легкій іронічній формі розповідає і про творче становлення самого автора, і про літературну, культурну та суспільно-політичну ситуацію в Польщі, Європі та Америці упродовж останніх трьох десятиліть;

2) Maczynska M. «Міграції. Історія неспокійної епохи IV та V століття». - Український центр розвитку музейної справи та «Стилос», Київ. Книга Магдалени Мончиської «Переселення народів» присвячена одному з найцікавіших та доленосних періодів в історії Європи. Так звана доба переселення народів тривала протягом IV-V ст. н. е., на зламі епох античності та раннього середньовіччя й характеризується бурхливими, стрімкими етно-суспільними процесами, що мали величезний вплив на подальший хід історії континенту;

3) Milczarek D. «Європейський Союз у сучасному світі». - «Інформація. Поступ. Перспективи», Львів. Монографія директора Європейського центру Варшавського університету професора Даріуша Мільчарека присвячена з'ясуванню ролі і місця Європейського Союзу на міжнародній арені, його значенню як економічної і політичної інституції, а заразом тих переваг, що їх отримують окремі європейські країни після входження до цієї інтеграційної структури;

4) Tochman W. «Ти немовби камінь їла». - «Інформаційно-аналітична агенція «Наш час», Київ. Книга Войцеха Тохмана «Ти немовби камінь їла» висвітлює пронизливі факти зовсім недавньої історії Європи. Події війни в колишній Югославії описуються через долі жертв цієї війни, її безпосередніх свідків. Маючи особливий талант уважного слухача людських історії, Тохман фіксує болісні свідоцтва трагедії;

5) Zagajewski A. «У чужій красі». - «Кальварія», Львів. Книжка поета, романіста, есеїста та переможця багатьох престижних літературних призів Адама Загаєвського «У чужій красі»;

6) Michnik A. «Вибрані твори». - «Дух і Літера», Київ. Книга Адама Міхніка «Вибрані твори» - перше видання публіцистики А. Міхніка українською мовою.

Книжки побачили світ української мовою 2008-2009-го років.

У 2008 році програма відбулася у розширеному форматі - до Польського Інституту у Києві та Міжнародного Фонду «Відродження» долучилося Посольство Республіки Польща в Україні. Збільшилося фінансування проекту та розширилася тематика програми.

У конкурсі брали участь 26 проектів, що надійшли з 15 видавництв. На засіданні програмної ради, що відбулося 30 вересня 2008 року, були підтримані такі проекти:

1) Казімєж Мочарський. Бесіди з катом. (Пер. О. Герасима). - «Книги XXI», Чернівці, 2009 - 328 с. Самого життєпису Казімєжа Мочарського досить, щоб нинішня Польща визнала його своїм національним героєм. Але йому вдалося не лише вистояти і перемогти у боротьбі з двома тоталітарними режимами, він ще й зумів найефективніше використати час, проведений у камері з нерозкаяним високопоставленим нацистом і написати книжку загальносвітової ваги;

2) Єжи Фіцовський. Регіони великої єресі та околиці. Бруно Шульц та його міфологія, - Громадська організація «Науково-видавниче об'єднання «Дух і літера», Київ;

3) Марек Краєвський. Смерть в Бреслау. (Пер. Б. Антоняк). - «Нора-Друк», Київ, 2009 - 224 с.;

4) Богуміла Бердиховська. Україна: люди і книжки. (пер. Т. Довжок) - «K.I.C», Київ, 2009 - 232 с. Ядро збірки складають есеї, присвячені знаним українським постатям ХХ століття - від борців за незалежність (Суворцева) та пекла Другої світової війни (о. Антін Навольський) через шістдесятників (В. Стус, А. Горська) та діячів еміграції (Б. Осадчук, Ю. Шевельов) до наших сучасників (М. Маринович, В. Брюховецький);

5) Польща і Україна: розмови з Богданом Осадчуком. - «K.I.C.», Київ;

6) Александер Ф'ют. Зустрічі з Іншим. (Пер. Я. Поліщука) - «Акта», Харків, 2009 - 268 с. У новій книзі Александра Ф'юта увага зосереджена на трьох проблемних вузлах: один шлях веде на так звані Креси, сприйняті зі зворотної, непольської перспективи, другий провадить на інші континенти - до Південної Америки, що постає у спостереженнях В. Ґомбровича й естонського філософа Г. Кейсерлінґа, та до Північної Америки, побаченої очима Ч. Мілоша, Я. Ґловацького, А. Брихта, Є. Косінського, Т. Щепанського, третій мотив становить рефлексії над досвідом обох тоталітаризмів на теренах Східної та Центральної Європи. Своїми постколоніальними, антитоталітарними та гуманістичними акцентами ця праця цілком актуальна для сучасної України і, очевидно, викличе зацікавлення українського читача. Автор пропонує нову мову опису літератури, відсвіжує способи інтерпретації світу культури;

7) Ян Твардовський. Ще одна молитва. (Пер. Д. Матіяш) - «Грані-Т», Київ, 2009 - 280 с. Ян Твардовський (1915-2006) - священик з Варшави, який писав вірші і ніколи не казав про себе, що він поет. Єдиним важливим для нього критерієм було людське серце - вразливе, яке шукає істини, доброти, любові, автентизму і щирості.

Окрім поетичних текстів, до книги увійшли також прозові фрагменти-рефлексії, філософські медитації та проповіді. У 2009 році конкурс на «Видання сучасної польської наукової та художньої літератури українською мовою» відбувся за участі Польського Інституту у Києві та Міжнародного Фонду «Відродження».

У конкурсі брали участь 38 проектів, що надійшли з 16 видавництв. На засіданні програмної ради, що відбулося 2 липня 2009 року, були підтримані такі проекти:

1) Анджей Хцюк, Атлантида. Місяцева земля. - ТОВ «Часопис «Критика», Київ;

2) Анджей Сулима Камінський, Історія Речі Посполитої як історія багатьох народів 1505-1795. - ТОВ «Інформаційно-аналітична агенція «Наш час», Київ;

3) Генрик Гоффманн, Історія польських релігієзнавчих досліджень 1873-1939. - СПД Романюк М. Г., Київ;

4) Ришард Капушчинський, Подорожі з Геродотом. - ТОВ «Видавниче підприємство «Юніверс», Київ;

5) Ґустав Герлінґ-Ґрудзінський, Інший світ: записки совєтські. - ТОВ «Видавництво «Книги - ХХІ», Чернівці;

6) Магдалена Туллі, Сни і камені. - Благодійний фонд «Фундація видавництва «Кальварія», Львів.

Отже, підсумовуючи вищенаведене, можемо стверджувати, у сучасних умовах демократичного добросусідства, що відбуваються в Україні і Польщі, культурний діалог йде висхідною лінією, активно впливаючи на розвиток національних культур обох народів. Сьогодні культура як саморегулятивна система має серйозний ступінь автономій. З цього випливають перспективи взаємин держави й культури, з яких остання повинна впливати на формування зовнішньополітичного курсу.

Насамперед сама культура має інтенсивно продовжувати свою сучасну орієнтацію на свободу й відкритість. Актуальними залишаються відносини польської та української культур, як створення підґрунтя для подальших взаємин між нашими громадянами, націями, державами.

3. Відображення польсько-української співпраці в галузі культури на Форумі видавців у Львові

Уже на першому Форумі книговидавців 1994 року відбувся семінар, присвячений проблемам та перспективам розвитку книжкового ринку Польщі. У ньому взяли участь Ґжеґож Боґута (президент Польської книжкової палати, директор «Польського Наукового Видавництва») з доповіддю про приватизацію видавничої галузі у Польщі, Ґжегож Маєрович (віце-президент Польської книжкової палати, президент «ІРЗ - International Publishing Service») - дистрибуція та книжкова торгівля у Польщі, Анджей Хшановський (директор видавництва шкільних підручників «WsiP») - становище освітньої книги в умовах ринкової економіки у Польщі.

З того часу питання «польської книги» не підіймали аж до 1997 року, тоді відбулась презентація польського книжкового видавництва WsiP.

У 2001 році знову з'являються польські прізвища. Проводять семінар «Використання нових інформаційних технологій у видавництві та дистрибуції» консультанти фірми «Метапрес» (Варшава, Польща).

Вперше польські видавництва презентували свої книжки на Форумі видавців у 2004 році, під час проведення святкування року Польщі в Україні. Тоді на стендах була представлена дитяча, перекладна та художня література, видавничі новинки, а також книжки українських авторів у перекладі польською мовою. Програма перебування поляків на Форумі'2004 передбачала також зустрічі з відомими літераторами, серед яких: Павло Смоленський, Кшиштоф Варга, Ольга Токарчук, Анджей Стасюк, Богдан Задура, Томаш Пйонтек, що представляють різні покоління та жанри польської літератури. Як писала одна з газет: «Польський акцент Форуму був, поза сумнівом, найвідчутнішим і найкориснішим для нас. Організатори польського стенду з Краківського Інституту книги показали, як формувати стенд за світовими стандартами, як концептуалізувати його за компонентами (репортаж, сучасна поезія і проза, творчість Бруно Шульца) і привернути увагу читачів». Отож, найважливішою з погляду поляків виставкою під час торгів була презентація збірки творів Бруно Шульца в перекладах на чужі мови. Вона охоплювала 50 томів, виданих по всьому світу протягом 60 років. Збірка була передана Інституту Книжки через Марка Подстольського, спадкоємця письменника.

Спеціально до Форуму було видано презентабельний «Путівник польською літературою для початківців і досвідчених», з якого можна було довідатися про нові тенденції сучасної польської літератури, прочитати фрагменти текстів і короткі довідки про авторів. До кожного з авторів, які завітали на Форум, було підготовлено рекламні буклети. Родзинкою польської презентації став польсько-український поетичний фестиваль «СКРИПТИ» («INSCRIPTIS»), у якому взяли участь представники сучасної поезії з обох сторін. У перший день фестивалю поляки читали переклади 20 українських поетів (від Д. Павличка до О. Сливинського), перекладені відомим польським поетом Богданом Задурою і видані ошатною книгою «Вірші завжди вільні» у видавництві Biuro Literackie (Вроцлав).

Наступного ж дня вже українські поети читали твори своїх польських колег українською. Що ж до презентації прозаїків, то й тут було дотримано принципу польсько-української взаємодії: українські прозаїки презентували польських - Тарас Прохасько - Ольгу Токарчук і Даніеля Одію, Юрій Андрухович - Анджея Стасюка, Сергій Жадан - Кшиштофа Варгу, а Ірена Карпа - Томаша Пйонтека. Кожен отримав візаві у своїй ваговій категорії. Спеціально до Форуму було видано три книги Ольги Токарчук українською (дві у «Літописі» й одна в «Кальварії») та російськомовні переклади «Героїн» Т. Пйонтека і «Текіла» К. Варги («Фоліо», Харків).

На жаль, українські видавці тоді не наважились ризикнути й видати, нарешті, книгу «Похорон злодія» присутнього на Форумі Павла Смоленського про трагічні події на Волині.

Як зазначила під час презентації 2004-го року президент ГО «Форум видавців» Олександра Коваль, Форум видавців найкраще місце, щоби презентувати польську культуру і літературу. «Для мене польські видавництва завжди були еталоном, до якого Україна має прагнути. Це дуже якісні видання, а книгарні у Польщі - місця, де хочеться читати».

Вона також наголосила, що польські видавництва у Львові презентує Інститут книжки, до речі, ця організація підтримує переклад і твори українців на польську мову. Оскільки Форум видавців це, насамперед, культурологічна акція, у межах Року Польщі в Україні його відвідав видатний польський режисер Анджей Вайда з дружиною - відомим художником із костюмів та сценографом Христиною Захватовіч.

Серед призерів 2004 року була книга прози Ольги Токарчук в українському перекладі («Літопис», Львів). Ольга Токарчук пропагувала у Львові також другу видану тут книжку - «Подорож людей книги». Авторка, добре знана на Україні, на виступах збирала численну публіку. Дуже зворушливо сприйняла публіка літературне кабаре "Поетичний Краків". Львівська польська діаспора із захопленням слухала вірші Ч. Мілоша, В. Шимборської, А. Павліковської, Ю. Ілльга, Б. Мая і Г. Турнау. Виставу присвячено пам'яті Ч. Мілоша, який помер 14 серпня 2004.

Під час ярмарку 2004 року польський книжковий магазин практично «брали в облогу». У всьому простежувався «голод» за польською книгою і потреба активної присутності польської літератури в Західній Україні.

У 2005 році в межах Форуму видавців була проведена автограф-сесія відомої польської письменниці Мануели Гретковської (видавництво «Нора Друк», Київ), також цікавою подією тогорічного книжкового ярмарку стала презентація книги Ізи Хруслінської та Петра Тими «Багато облич України» за участю авторів. У 2006 році відбувся тринадцятий Форум. Безумовно, найгучнішим і одним з найцікавіших його заходів став Міжнародний літературний фестиваль, який відбувся у Львові вперше.

Побудований за зразком аналогічних західних імпрез, він став «магнітом» передусім для молоді. Власне на цей фестиваль і приїхали закордонні письменники, які були гостями цьогорічного книжкового ярмарку. Польщу представляв «польський Жан Жене» Міхал Вітковський, що його роман «Хтивня» було видано у «Нора - Друк», він оповідав про речі незручні й заборонені - життя секс-меншин у тоталітарній і комуністичній Польщі. Інший поляк - молодий перспективний прозаїк Мірослав Нагач, роман якого «Вісім чотири», виданий у львівській «Кальварії», змалював портрет посткомуністичного покоління нової Польщі. Спеціально до фестивалю було видано літературний Альманах, де кожен із учасників представлений короткою біографічною довідкою і текстами». Спеціальну відзнаку журі Форуму'2006 присудили книжці Юліуша Словацького «Срібний міф України» (Видавництво «Світ», Львів) - за високу видавничу культуру та повернення польського класика на історичну батьківщину. У 2007 році Визначною подією Форуму став вже 2-й Міжнародний літературний фестиваль за темою «Література місць, інтимна топографія» (координатор - Остап Сливинський). Гостями фестивалю стали зірка польської літератури Катажина Грохоля та головний редактор російської служби радіо «Свобода» Пьотр Вайль. Загалом у фестивалі взяли участь 60 письменників з України та 32 з Польщі (польський прозаїк і публіцист Міхал Вітковський, зірка польської літератури Катажина Грохоля, а також Томаш Пйонтек, Кшиштоф Варґа, Павел Смоленський, Едвін Бендик, Мірослав Нагач і Дорота Масловська), Німеччини (зірки сучасної німецької прози, як Інґо Шульце та Томас Бруссіґ - книги яких уже перекладали українською), Литви (письменник Маріус Івашкявічюс), Білорусі, Сербії, Хорватії, Австрії, Болгарії. За три дні фестивалю відбулось 57 акцій. «Масштабність та популярність цьогорічного Літературного фестивалю наводить на думку про розведення у майбутньому Форуму видавців та Міжнародного літературного фестивалю як двох окремих повноцінних заходів», - заявила президент Форуму видавців Олександра.

Спеціальною відзнакою Посольства Республіки Польща в Україні на цьому книжковому ярмарку було нагороджено книгу Анджея Стасюка «Дорогою на Бабадаґ», переклад з польської Остапа Сливинського. - Київ: Критика, 2007 - за найкращий переклад з польської мови, видавництво «Критика» за книгу: Анджея Бобковського «Війна і спокій: Французький щоденник 1940-1944». - Київ: Критика, 2007 - за найкраще видання польської тематики. Зазначимо, що культурологічний обмін між країнами на рівні книжкових форумів був не одностороннім.

До прикладу, 16-20 травня 2007 року у Варшаві відбувся 52-й Міжнародний форум книговидавців, почесним гостем якого стала Україна. На форумі представили свої книги 700 видавництв із 31 держави. «Важко було б уявити собі більш вдалий момент для такої літературної імпрези, - пише польська «Газета Виборча». - Адже в Польщі ще не ослабла ейфорія через отримання нашими двома країнами права організувати чемпіонат Європи з футболу 2012 року».

Польські ЗМІ повідомляють, що до Варшави з'їхалися понад 100 українських видавництв. Але в програмі форуму не лише література, а також намагання продемонструвати полякам українські традиції, обряди, історію шляхом показу документальних фільмів, фотовиставок і концертів.

Видавці України, Польщі, Німеччини, Росії та Білорусі дискутували про розвиток книговидавництва у своїх країнах, відбулася дискусія, присвячена 60-й річниці акції «Вісла».

Найбільші заслуги у справі видання української літератури засвідчило видавництво польського письменника Анджея Стасюка «Чарне». Його директор Моніка Шнайдерман презентувала на Варшавському форумі чотири нові книги: «Навіть самі лише ці чотири книги - «Диявол ховається у сирі» Юрія Андруховича, «Anarchy in the UKR» Сергія Жадана, «З цього можна зробити кілька оповідань» Тараса Прохаська та «Жінки їхніх чоловіків» Софії Андрухович - дають уявлення про те, наскільки різноплановою та захопливою є сучасна українська література.

І хоча ми й далі знаємо про схід України не дуже багато, поза його російськомовністю та політичним консерватизмом, цей форум стане нагодою дізнатися більше про цю країну» - зазначила вона.

Ось як описує події 52-го варшавського форуму книговидавців польська газета «Річпосполита»: «Зірку Юрія Андруховича не потрібно представляти шанувальникам сучасної прози. Адже в Польщі вже декілька років панує мода на літературу з України».

Під час зустрічей українських письменників із польськими читачами в Палаці культури та науки, у варшавських книгарнях і клубах звучатиме багато музики. Юрій Андрухович традиційно виступатиме під музичний супровід Міколая Тшаски.

Відбудеться презентація документального фільму Анджея Беньковського «Архаїчна Україна. Пісні і люди», а також концерт народних музик із Полісся. Охочі зможуть самі поспівати під час семінару, який провадитиме група «Музика дороги».

Увагу найбільших польських видань привернув вихід нової книги іншого знаного в Польщі українського письменника, сценариста, журналіста Андрія Куркова. Під час варшавського форуму відбулася презентація польського перекладу «Останньої любові президента». У 2008 році в межах Форуму видавців у Львові втретє відбувся Міжнародний літературний фестиваль, що вже став місцем паломництва читачів з усіх куточків України та авторів майже з цілої Європи.

Фестиваль набрав обертів і розширив свою географію. Його учасниками були близько 150-ти письменників з п'ятнадцяти країн світу, зокрема з Франції, Ізраїлю, Швеції, Норвегії, Чехії, Швейцарії, Грузії, Австрії, Польщі, Росії, Білорусії тощо.

Глядачі мали змогу оцінити у межах Форуму мистецьку акцію-виставку, присвячену творчості Збіґнєва Герберта «Князь слова».

Протягом фестивалю відбулася дискусія «Сучасна жінка у швидкоплинному часі і просторі» за участі Вігдіс Йорт (Норвегія), Андреа Вінклер (Австрія), Сильвії Хутнік (Польща), Марії Матіос, Лариси Денисенко (Україна), дискусія «Література в епоху мас-медіа» за участю Ренато Баретича (Хорватія), Давіда-Дефі Гогібедашвілі (Грузія), Лукаша Голембєвського (Польща), Кеннет Клеметс (Швеція), Круно Локотара (Хорватія), Фердінанда Шматца (Австрія), Олександра Бойченка (Україна), Юрія Іздрика (Україна), Олександра Кабанова (Україна), Андрія Мокроусова (Україна). Не пройшли поза увагою відвідувачів такі акції, як читання-тандем Сильвія Хутнік (Польща) та Таня Малярчук (Україна), авторська зустріч з Янушем Ґловацьким (Польща). Цікавою була дискусія «Герберт поетів» - дискусія про творчість Збіґнєва Герберта за участі Віктора Дмитрука, Ришарда Криніцького, Віктора Неборака та Адама Заґаєвського (вірші Збіґнєва Герберта читали Андрій Бондар, Галина Крук, Остап Сливинський). Відбулося також читання-тандем Славоміра Схути (Польща) та Сашка Ушкалова (Україна) і ще велика кількість літературних, музичних та мистецьких акцій. На Форумі'2008 було проведено й конференцію щодо книговидання як бізнесу, на якій своїми думками та досвідом поділились також експерти з Польщі: Лукаш Голємбовський, провідний експерт польського книжкового ринку, а також Гжегош Гузовський президент Варшавської виставки «Ars Polona», які ще раз підкреслили важливість книговидавничої справи для суспільства 10 вересня 2009 року у Львові стартував XVI Міжнародний Форум видавців у Львові під гаслом «Час читати!». Головні заходи Форуму: Конкурс «Найкраща книга Форуму видавців», Четвертий Міжнародний літературний фестиваль, що проходив під загальною темою «Сучасна література: національне versus глобальне», Церемонія урочистого відкриття Четвертого Міжнародного літературного фестивалю в рамках 16 Форуму видавців, Бізнес-форум «Авторське право у видавничому бізнесі України», Головна дискусія XVI Форуму видавців - «Чи потрібна європейцям свобода», Головна дискусія Міжнародного літературного фестивалю - «Сучасна література: національне versus глобальне», Благодійна акція «Подаруй дитині книжку!», Благодійна книжкова акція «Візьми, читай!».

Спеціальні гості - Педро Ленц, Рафаель Урвайдер (Швейцарія), Карлес Ак Мор (Каталонія), Ірен Френ (Франція) Оля Савічевіч-Іванчевіч (Хорватія), відомий польський автор популярних історичних детективів Марек Краєвський (Польща), Джон Бернсайд (Великобританія), Естер Шарґай (Каталонія), Коля Менсінг (Німеччина), Василь Махно (Україна/США), Євген Сверстюк, Павло Гірник, Роман Іваничук, Роман Лубківський, Ігор Калинець, Олег Лишега, Юрій Андрухович, фронтмен гурту “ТНМК” Олександр Сидоренко (Фоззі) (Україна).

17 лютого 2009 року Літературна агенція «Піраміда» підписала контракт із варшавським видавництвом W.A.B. на видання нового роману відомого польського автора Марека Краєвського «Голова Мінотавра», дія якого відбувається у передвоєнному Львові.

Поляк Марек Краєвський для написання книги «Голова Мінотавра» два тижні жив у Львові.

«Голова Мінотавра» стала першою книгою у «львівській» детективній серії автора.

Польська прем'єра «львівського» детектива «Голова Мінотавра» відбудеться у Вроцлаві 6 травня 2010 року. Всеукраїнську прем'єру твору Літературна агенція «Піраміда» запланувала на вересень 2009 року - під час 16 Національної книжкової виставки-ярмарку «Форум видавців у Львові».

Перекладає текст нового роману Марека Краєвського для Літературної агенції «Піраміда» львівська перекладачка, викладач польської мови у Національному університеті «Львівська політехніка» Божена Антоняк.

У 2008 році Марек Краєвський приїжджав до Львова на запрошення міської влади та збирав матеріали для свого роману «Голова Мінотавра» за допомоги львівських істориків. За словами перекладача Божени Антоняк, автор був дуже втішений, що його романом щиро зацікавились у Львові.

«Твори Марека Краєвського відомі у світі. Їх вже переклали 11-ма мовами. Я вважаю, що «Голова Мінотавра» зробить чималий внесок у промоцію Львова в світі. Львів - місто унікального соціокультурного середовища, воно формувалось на перехресті культур, тому є цікавим для вивчення. Я дуже радий, що автор зацікавився Львовом та зробив його основним місцем розвитку подій свого нового роману «Голова Мінотавра». Впевнений, що «львівська» серія зацікавить читачів, а «Піраміда» зі свого боку і надалі робитиме все для того, аби найкращі книги світового рівня були доступними для українців», - наголосив генеральний директор Літературної агенції «Піраміда», кандидат історичних наук Василь Гутковський.

Раніше в українських видавництвах світ побачили книги Марека Краєвського «Кінець світу в Бреслау» та «Смерть в Бреслау».

Марек Краєвський (нар. 1966 р.) - нині найвідоміший автор детективів у Польщі. За освітою - класичний філолог.

Його дебютом у письменництві стала книга «Смерть у Бреслау» (1999 р.): перше видання в детективній серії про Ебергарда Мокка, події якої розвиваються у Вроцлаві у першій половині XX ст. Наступними книгами у детективній серії стали «Кінець світу в Бреслау» (2003 р.), «Привиди в місті Бреслау» (2005 р.) та «Фортеця Бреслау» (2006 р.). Видання отримали високу оцінку як читачів, так і літературних критиків.

Марек Краєвський є лауреатом премії «Політики» 2005 року, отримав відзнаку за найкращу книжку 2005 року, а також «Нагороду великого калібру» за найкращу кримінальну повість 2003 року. Деякі частини детективного циклу було перекладено 11-ма мовами, зокрема, англійською, іспанською, німецькою, французькою, італійською та івритом.

Восени 2007 року було видано ще дві книги з цього детективного циклу - «Чума в Бреслау», а на початку 2008 року світ побачила повість, яку Марек Краєвський написав у співавторстві із Маріушем Чубаєм - «Алея самогубців». У травні 2009 року у Вроцлаві відбудеться прем'єра першого роману з «львівської» серії детективів Марека Краєвського «Голова Мінотавра». На Форумі представлено цікаву польську програму. Зокрема, презентація книги головного редактора «Газети виборчої», відомого громадського діяча, історика Адама Міхніка «У пошуках свободи” та книги «Волинь», Дві пам'яті». Пан Міхнік також брав участь у дискусії «Чи потрібна європейцям свобода» разом з Егідійусом Алєксандравічусом (Литва), Алєксєєм Цвєт­ковим (Росія/США) й Оксаною Пахльовською (Україна/Італія). письменник література книговидавець

З 29 квітня до 1 травня 2010 року у Львові відбудеться один з найбільших дитячих книжкових ярмарків Східної Європи «Форум видавців - дітям», під час якого відбудеться 238 заходів, серед них - ярмарок, виставки, конкурси, майстер-класи, науково-практична конференція. Почесними гостями цього Форуму стануть Василь Вірастюк, Ірена Карпа, Віктор Морозов та гостя з Литви Сігуте Ах. За словами президента громадської організації «Форум видавців» Олександри Коваль, у Форумі візьмуть участь понад 35 тисяч осіб, з яких 75% - діти та їхні батьки. Найбільшими заходами "Форуму видавців - дітям" будуть спеціалізований дитячий книжковий ярмарок, участь у якому візьмуть понад 40 видавництв, конкурс «Найкраща дитяча книжка Форуму», яку обере дитяче журі, заключний етап Всеукраїнського конкурсу «Найкращий читач України 2009-2010» із церемонією нагородження переможців, міжнародна спеціалізована виставка освітніх технологій «Освіта-2020», п'ятий Міжнародний колоквіум «Європейський вимір української освіти».

Також серед найбільших заходів, за словами Олександри Коваль, традиційний фестиваль-парад літературних героїв, виставка малюнків конкурсу «Я люблю читати», акція «Книжка від зірки», книжкова лотерея.

Отже підсумовуючи вищенаведене, можемо стверджувати, що Національна книжкова виставка-ярмарок у Львові перестала бути неординарною подією, а щорічним, обов'язковим для всіх книговидавців, заходом. А для поціновувачів друкованого слова львівський Форум так і залишається справжнім святом, де на добру та ще й якісно видрукувану книгу не шкода потратити й останніх грошей.

Скільки нині видається книжок в Україні, не знає ніхто. Проте, за приблизними даними, в Україні на людину видається 1-2 книжки - це середньоєвропейська цифра. Для прикладу, в сусідній Польщі на людину припадає 0,5 книжки, але доброї і якісної.

Дедалі більше на польський книжковий ринок заходить західних видавництв, які вчать нас професійної промоції. Адже для багатьох поляків і далі книжка - це не товар. Але це є товар, іншого, вищого рівня, без якого життя не може бути, бо книжка змушує людину мислити!

Размещено на Allbest.ru

...