Антологія добра та зла в романістиці Дж. Фаулза

Размещено на http://www.allbest.ru/

Антологія добра та зла в романістиці Дж. Фаулза

Заволокіна Г.В.

Західноєвропейських митців, що прийшли в літературу на початку 60-х рр. XX століття, не могли не хвилювати кардинальні зміни у суспільній свідомості: руйнація системи цінностей, втрата моральних та духовних орієнтирів, страх перед майбутнім, передчуття близької катастрофи. На цій хвилі в літературу приходить нова когорта талановитих митців , які репрезентували літературу постмодерної доби.

Творчість Дж. Фаулза - непересічне явище сучасного літературного процесу. Однак, поза тим, що постмодерністська проблематика й стилістика його творів виражена достатньо яскраво, ряд аспектів значно виходять за межі світоглядних положень постмодерну. Прикметна й знакова творчість письменника стала предметом дослідження науковців як на батьківщині, так і далеко за її межами.

Мета даної роботи полягає у вивченні характерних особливостей прози Дж. Фаулза, дослідженні філософських та естетичних поглядів письменника, зокрема освітленні теми добра і зла в його романах "Маг", "Колекціонер" та "Вежа з чорного дерева".

Методологічною основою роботи у зв'язку з характером поставлених завдань є порівняльно-типологічний метод, частково-пошуковий, крім того в рамках системного підходу, який застосовувався, в роботі використовується метод системного, текстуального, контекстуального, культурно-історичного та біографічного аналізу, а також метод психоаналізу.

В результаті дослідження було виявлено, що твори Дж. Фаулза сповнені несподіваних метаморфоз героїв і ситуацій, художніх загадок. Естетичні мотиви Фаулзової оригінальності не мають нічого спільного з дешевою сенсаційністю. Складна за своєю ідейно-філософською природою, стилістично довершена проза Фаулза вимагає вдумливого та серйозного аналізу, який допоміг би виявити генетичні і типологічні зв'язки творчості англійського письменника із загальними літературними процесами сучасності [1, с. 320].

Проза Фаулза - це переважно романи, які доволі спільні за проблематикою, типами конфліктів і водночас вражають читачів і критиків несхожістю художньої манери, жанровим і стильовим розмаїттям. Реальність - сучасна чи історична - в творах Фаулза ніколи не була об'єктом однолінійного показу фактів і подій, мотиви вчинків і почуттів його персонажів не визначити простою формулою "причина-наслідок". Метафора, алегорія, міф, іронічна гра постійно служать прозаїку в пізнанні життя, але не менш упевнено володіє він прийомами реалістичної деталі, соціального узагальнення, політичного гротеску. Естетичну дилему - реалізм чи модернізм переважає в доробку Фаулза - неможливо вирішити.

В прозі Фаулза виразно заявляють про себе такі риси новітнього роману, як інтелектуалізація його змісту і форми, зростання його пізнавальної енергії внаслідок поєднання факту й вигадки, документального й фантастичного [1, с. 320].

Високий мистецький авторитет Фаулза зумовлений його глибоким розумінням невичерпних внутрішніх ресурсів роману, усвідомленням свого права на експеримент у відтворенні дійсності. Чутливе ставлення до соціальних, ідейних, моральних запитів сучасності, зрештою, визначило той широкий спектр естетичних принципів і прийомів, якими багата творча палітра Фаулза.

Філософські інтереси Дж. Фаулза різноманітні. Серед його кумирів - основоположник діалектики античний філософ Геракліт, що в нього Фаулз знайшов ідею свого програмного естетичного трактату "Арістос" (1964), а також З. Фрейд, концепції якого використовуються письменником як інструмент для інтерпретації відтворених характерів. У мозаїці літературних імен, творам яких Фаулз віддає перевагу, більшість не випадково належить тим, хто зазнав екзистенціалістських впливів, - С. Беллоу, Дж. Хеллер, Дж. Дідіон, В. Голдінг [1, с. 321].

Художня своєрідність творчої манери Дж. Фаулза достатньо визначилася вже в романі "Колекціонер" (1963). В романі порушено весь комплекс філософських ідей. Однією з головних є проблема художньої творчості: яким чином у свідомості творіння виникає задум його творіння, що за чинники впливають на процес творення, які стадії проходить сам творчий процес. Оскільки головна героїня - студентка-художниця, у творі широко репрезентовано інтереси сучасного інтелектуала. Філософсько-символічний план роману "Колекціонер" включає комплекс уявлень "аналітичної психології" К.Г. Юнга, згідно з якою - Клегг - архетип насильства, "Тінь", анти-Я, демон психічного мікрокосму, Міранда - "Маска", тобто духовний комплекс, відмінний від істинного Я; напередодні трагічної загибелі Міранда наближається до поняття "Самості" [2, с. 57].

Зв'язок проблематики ранніх творів Фаулза є очевидним. Як і "Колекціонер", "Маг" (1966) - екзистенціальний роман, своєрідна філософська оповідь. Ця фантастична, вигадлива за формою книга розрахована на читачів, які мають відважну уяву та добрі навички самоаналізу. Має рацію відомий англійський критик М. Бредбері, коли твердить, що "найбільший маг у цьому романі - сам Фаулз". Він намагається створити мову ілюзій, яка б розкрила універсальне, типологічне у вчинках і почуттях. Фаулз протиставляє й поєднує світ раціонального й уявного, переплітає перший з другим і залишає цей синтез незавершеним, щоб його створив на власний розсуд кожний читач.

"Вежа з чорного дерева" (1974) - цикл інтелектуальної прози. Метафорична назва вводить читача у світ проблем, ключових для автора. Ще в середині минулого століття поборники чистоти мистецтва в суспільстві, приземленого розрахунку й практицизму, захищаючи високі духовні цінності від агресивного нігілізму та моральної байдужості, запропонували, як їм здавалося, універсальну форму її спасіння - "вежу зі слонової кістки", яка мала стати надійним пристановищем для справжнього мистецтва й художника-нонконформіста [1, с. 336].

Всі ці твори Дж. Фаулза сповнені тематичних і художніх паралелей. "Вежу з чорного дерева" Фаулз назвав "реалістичною версією "Мага" й наділив Вільямса багатьма рисами Ніколаса Урфа. Генрі Бреслі виступає таким же противником абстракціонізму в мистецтві, як і художник Джордж Престон у "Колекціонері". Повторюваність, так само, як і варіативність цих ідейно-образних лейтмотивів свідчить про принциповий їх характер для творчої системи Фаулза, який визнає, що "складність явищ навколишнього світу щораз зростає", але бачить "завдання митця не в ускладненні складного, а в його розкритті".

Еволюція естетичних поглядів Фаулза, так само як його творча практика, свідчить про складне поєднання в його прозі екзистенціального світоглядного комплексу, а отже, зумовленого ним кола специфічних життєвих ситуацій і типів, з реалістичним, конкретно-історичним баченням світу. Постійною ж домінантою творчості Фаулза можна вважати цільову настанову на експеримент, мета якого - розкриття універсальних законів суспільного та індивідуального буття людей.

проза фаулз письменник філософський

Література

1. Жлуктенко Н. Ю. Інтелектуальна проза Дж. Фаулза / Н. Ю. Жлуктенко // Література Англії XX ст. - 1993. - № 7. - С. 319-349.

2. Мироненко Т. П. Роман Дж. Фаулза "Колекціонер": ідеї, образи, поетика / Т. П. Мироненко // Зарубіжна література. - 2007. - № 2. - С. 56-60.

3. Парамонов Б. По поводу Фаулза (о романе Дж. Фаулза "Коллекционер") / Б. Парамонов // Звезда. - 1999. - № 12. - С. 217-221.

Размещено на Allbest.ru