Канонічні строфічні форми в ранній поетичній творчості Максима Рильського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття

на тему: Канонічні строфічні форми в ранній поетичній творчості Максима Рильського

Виконав:

Скиба Т.В.

У статті розглянуто канонічні строфічні форми в ранній поетичній творчості М. Рильського (1910-1929 роки). Зосереджено увагу на таких «твердих» формах, як сонет, октава, терцина, рондо, рондель. Наведені їх особливості в ліричних творах М. Рильського, оскільки поет не лише дотримувався основного принципу побудови канонічних строфічних форм, а й оригінально їх варіював.

Ключові слова: Максим Рильський, рання творчість, канонічні строфічні форми, сонет, октава, терцина, рондо, рондель.

Рання поетична творчість Максима Рильського (1910-1929 роки) багата на такі канонічні строфічні форми, як сонет, октави, терцини, рондо і рондель. Серед цих строфічних форм М. Рильський найчастіше послуговувався сонетом, у якому знайшли вираження його думки й почуття, пов'язані з ідеальними цінностями: мистецтво, краса, природа, кохання, життя. Вибір М. Рильським для обрамлення своїх думок такої складної канонічної форми можна пояснити словами Бехера, що саме ця строфічна форма «в найменших об'ємах містить найвищу поетичну енергію» [1, с. 193].

Сам поет вважав звернення до класичних форм «не ознакою консерватизму, а навпаки проявом руху вперед, бажанням вигострити, витончити, збагатити українське поетичне слово» [9, с. 110].

На думку Наталії Костенко, «єдність свободи і дисципліни поет знаходив у класичних віршованих формах терцини, октави й особливо сонету. В історії української поезії М. Рильський, безперечно, найбільший сонетист. У сонеті... глибоко відбилася сама сутність його лірико-медитативного таланту» [6, с. 142].

Сонет італійська форма вірша, що складається з чотирнадцяти рядків. Перша частина сонета складається з двох катренів (чотиривіршів), друга з двох терцетів (тривіршів). Віршований розмір сонета зазвичай п'ятистопний, рідше шестистопний ямб. Канонічна форма римування: для катренів дві рими (охопне й суміжне), для терцетів дві або (рідше) три рими, що відрізняються від рим катренів [5, с. 275-276]. М. Зеров називав сонет формою «ліро-епічної мініатюри окремої схеми». На думку Л. Гроссмана, «форма сонета, при складності, строгості і стислості, має здатність чудово виявляти все багатство певної поетичної мови» [3].

Протягом 1910-1929 років М. Рильський написав 42 канонічні сонети (у збірках «Під осінніми зорями» 5, «Синя далечінь» 7, «Тринадцята весна» 5, «Крізь бурю й сніг» 7, у перевиданні збірки «Під осінніми зорями» (1926) 1, у збірках «Гомін та відгомін» 5, «Де сходяться дороги» 10, видано поза збірками 2). Перший сонетний твір М. Рильського під назвою «Сільський сонет» був надрукований у журналі «Літературно-науковий вісник» (1912).

Зважаючи на розташування рим, виділяють такі типи сонетів: 1) «італійський» катрени за схемою abab abab чи abba abba, терцети за схемою cdc dcd чи cde cde; 2) «французький» катрени за схемою abba abba, терцети за схемою ccd eed чи ccd ede [2, с. 767].

У сонетах М. Рильського рими катренів у переважній більшості пов'язані охопним римуванням (27 сонетів), інші 14 сонетів перехресним, у двох сонетах поєднується 2 різновиди римування, коли охопне переходить у перехресне: AbbA^cDcD («Людськість») та AbbA^ bAbA («Пливуть, живуть високо наді мною...»), тобто М. Рильський прагне урізноманітнювати римування . При охопному римуванні Рильський найчастіше використовує клаузули ЖччЖ ЖччЖ (десять сонетів), чЖЖч чЖЖч (вісім сонетів), ЖччЖ чЖЖч (сім сонетів).

При перехресному римуванні найчастіше зустрічаються клаузули ЖчЖч ЖчЖч (вісім сонетів) та чЖчЖ чЖчЖ (п'ять сонетів).

У терцетах найчастіше зустрічається французьке римування терцетів ccd eed та ccd ede: ccD eeD (дев'ять сонетів) та CCd EEd (чотири сонети), CCd EdE (два сонети), ccD eDe (один сонет) всього 16 сонетів.

Меншою мірою представлене італійське римування сонетів у терцетах cdc dcd: варіації клаузул чЖч ЖчЖ (два сонети) та ЖчЖ чЖч (п'ять сонетів). Отже, всього сім сонетів.

В інших випадках М. Рильський використовує римування у терцетах cdc dee: варіанти клаузул ЖчЖ чЖЖ (вісім сонетів), чЖч Жчч (чотири сонети), чЖЖ чЖЖ (один сонет). Разом 13 сонетів.

Найчастіше у сонетах М. Рильський послуговується п'ятистопним ямбом (всього цим розміром написано 28 сонетів), трохи менше шестистопним цезурованим ямбом (всього 14 сонетів).

Найчастіше М. Рильський використовує у сонетах п'ять рим (всього на п'ять рим написано 30 сонетів). На чотири рими написано 12 сонетів, зокрема aBBa aBBa CdC CdC («Новий хліб»), aBBa aBBa CdC dCd («Тополя»), AbbA bAAb CdC dCd («Діана»), AbbA AbbA cDc DcD («Труди і дні»), AbbA AbbA dCC dCd («Філософ»), aBaB aBaB cDc DcD («У хутрі лисячім мене одвідав гість...»), AbAb AbAb CdC Cdd («Тобі одній, намріяна царівно.'»), AbAb AbAb Cdd CdC («Надворі дощ, холодний вітер віє..»), aBBa BaaB aaC dCd («У горах, серед каменю й снігів.») та AbAb AbAb CdC dCd («Колиусе в тумані життєвому.», «І шум людський, і велемудрі книги.», «Срібний сонет»). На шість рим написаний сонет «Людськість» (AbbA cDcD eFe FeF).

Катрени майже у всіх випадках будуються на двох римах, лише у сонеті «Людськість» М. Рильський відходить від строгих вимог використання у катренах лише двох рим. Послуговуючись структурою італійського сонета (два катрени та два терцети), поет використовує римування, що відповідає шекспірівському: AbbA cDcD eFe FeF, тобто в другому катрені з'являється інша рима, а також змінюється римування якщо у першому катрені було охопне із чергуванням клаузул ЖччЖ, то у другому воно стає перехресним cDcD з клаузулами чЖчЖ.

Отже, основна модель сонета М. Рильського виглядає наступним чином:

1) перевага в метриці 5-стопного ямба;

2) використання у сонеті п'яти рим;

3) французьке римування у терцетах: ccd eed (з різними варіаціями клаузул), наприклад:

Хоч-би злочинні гордощі чола, c

Хоч-би Кармен привабливо пройшла c

І задзвеніли п 'яні кастаньєти! D

Хоч-би чарок, хоч-би пороків ряд, e

Хоч-би у перстні золотому яд, e

Хоч-би удар веселого стилета! D

4) охопне римування в катренах з клаузулами ЖччЖ ЖччЖ, чЖЖч чЖЖч, ЖччЖ чЖЖч.

Серед канонічних 42 сонетів чотири шекспірівські, що складаються з трьох катренів та одного дистиху («Коли усе в тумані життєвому.», «Молочно сині зариси полів.», «Тут цілий день у казанах закутий.», «Суворих слів, холодних і шорстких.»). Якщо зазвичай у шекспірівському сонеті в кожному катрені нова рима, то в М. Рильського перші два катрени будуються на двох римах: АЬАЬ АЬАЬ (або ж клаузули чЖчЖ чЖчЖ) у випадку перехресного римування та аВВа аBBа (або ж клаузули ЖччЖ ЖччЖ) при охопному римуванні.

Лише в третьому катрені з'являється нова рима, варіанти клаузул: ЖчЖч («Коли усе в тумані життєвому.», «Тут цілий день у казанах закутий .»), чЖчЖ («Суворих слів, холодних і шорстких...») та чЖЖч («Молочно сині зариси полів.»). Тобто послуговуючись формою шекспірівського сонету (4+4+4+2), М. Рильський відходить від його строгого канону, використовуючи замість семи рим п'ять.

У сонетах шекспірівського типу «Коли усе в тумані життєвому...» та «Суворих слів, холодних і шорстких...» три катрени мають перехресне римування: АЬАЬ АЬАЬ СdСd Сd та аВаВ аВаВ СdСd ее відповідно; «Молочно сині зариси полів...» охопне: аВВа аВВа сББс ЕЕ; у сонеті «Тут цілий день у казанах закутий...» перші два катрени мають охопне римування, а третій перехресне: АЬЬА АЬЬА СdСd ЕЕ. У трьох сонетах («Молочно сині зариси полів.», «Тут цілий день у казанах закутий.», «Суворих слів, холодних і шорстких.») дистих має традиційне парне римування (ЕЕ та ее, клаузули відповідно чч та ЖЖ), а в сонеті «Колиусе в тумані життєвому.» у дистиху продовжується перехресне римування третього катрену (АЬАЬ АЬАЬ СЬСЬ СЬ):

Коли усе в тумані життєвому

Твої діла вони одні нетлінні,

Окрім нормативних канонічних сонетів у М. Рильського зустрічаються і ненормативні відхилення від них. Сонетино (його ознакою є розмір, коротший за канонічний Я5) «До портрета Саксаганського», написаний чотиристопним ямбом, був надрукований у «Літературно-науковому віснику» (1918 р.). Інші три твори з відхиленнями від канонічних правил побудови сонета вважаємо «золотою серединою» між сонетино й сонетоїдом («строфа з 14-ти віршів, де не дотримані всі правила побудови сонета: катрени мають різні рими, на протязі строфи міняється розмір» [4, с. 132-133]). Сюди відносимо «Сільський сонет» (1912), написаний різностопним ямбом (Я56ц56ц 56ц56ц 56ц5 555), а також поезію зі збірки «Під осінніми зорями» «Моїй Ленорі» [10, с. 77-78], у якій замість традиційного ямба Рильський використав різностопний хорей (Х6ц56ц5 6ц56ц5 6ц56ц 56ц6ц) зі схемою римування ABAB ABAB CDC DEE.

У збірці «Тринадцята весна» вміщена поезія «Покину нудні сигнатурки в аптеці...», що має форму перевернутого сонета -- терцети стоять між катренами або перед ними [4, с. 134]. Але М. Рильський використав між катренами не терцети, а секстет із перехресним римуванням на дві рими, а схема римування всієї поезії має такий вигляд AbAb CdCdCd EbEb. Наведемо його для наочності:

Размещено на http://www.allbest.ru/