Біблійна символіка у творчості Лесі Українки

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Біблійна символіка у творчості Лесі Українки

Мизак Нестор, Яремчук Андрій

Анотація

біблійний символізм поетичний трагізм

У статті висвітлено творчий шлях Лесі Українки крізь призму біблійного символізму у поетичних драмах «Вавилонський полон», «На руїнах», «У домуроботи - в країні неволі», «В катакомбах», «На полі крові» та інших. Окреслюється історіософська проблема та символіка біблійних образів у яких Л. Українка розвінчує трагізм української історії та закликає українців до боротьби за незалежність. Характеризується мужність Лесі Українки, що сміливо картала російський царат та гноблення України, розвінчувала відступників та колаборантів, які заради блага вірою і правдою служили окупаційним режимам. Підсумовується великий небуденний талант Л. Українки у вмілому поєднанню біблійної символіки Старого і Нового Заповітів із сучасним «полем крові української нації».

Ключові слова: біблійні образи,історіософія, символізм, колаборація, Леся Українка, Михайло. Драгоманов, драматичні поезії, «Вавилонський полон», «В катакомбах», «Кассандра», «На руїнах», «Руфін і Прісцілла», «Оргія», «Лісова пісня», «Триптих», «На полі крові», Святий Дух, Гетсиманія, Царство Боже.

Annotation

NestorMyzak, Andrii Yaremchuk

Biblical symbols in the works of Lesia Ukrainka

Lesya Ukrainka is one of Ukrainian literature's foremost writers, best known for her poems and plays. She also was an active political, civil, andfeminist activist.

Lesya Ukrainka is one of Ukrainian literature's foremost writers, best known for her poems and plays. She also was an active political, civil, and feminist activist. In the article the creative way of Lesya Ukrainka is highlighted through the prism of Biblical symbolism in such poetic dramas as "Babylonian captivity", "On the ruins", "In the house of work - in the country of captivity", "In the catacombs", "On the field of blood" and others. The symbols of biblical images are characterized as those in which Lesia Ukrainka unfolds the tragedy of Ukrainian history and encourages Ukrainians to fight for their independence.Summarized the great untrained talent of L.

Ukrainian in the skillful combination of biblical symbols of the Old and New Testaments with the modern "field of blood of the Ukrainian nation".

The poems and plays of Ukrainka are associated with her belief in her country's freedom and independence. Between 1895 and 1897, she became a member of the Literary and Artistic Society in Kiev, which was banned in 1905 because of its relations with revolutionary activists.

Summing up the theme of biblical symbols in the works of Lesya Ukrainka, we recognize the great unhealthy talent of poetesses in the skillful combination of biblical symbolism and modernity. Thanks to the knowledge of the Old and New Testaments of the poet, the Russian tsarist bravely cursed the oppression of Ukraine and the apostasy who, for the sake of good, faithfully served the occupation regime. The poems and plays of Ukrainka are associated with her belief in her country's freedom and independence.

Keywords: biblicalimages, historiosophy, symbolism, collaboration, LesiaUkrainka, M. Drahomanov, dramatic poetry, "Babylonian captivity", "In the catacombs", "Cassandra", "On the ruins", "Rufin and Priscilla", "Orgia", "Forestsong", "Triptych", "Onthefield".

Актуалізація: Леся Українка (справжнє Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого (н. ст.)1861 р. в м. Звягелі на Волині. Її батько Петро Антонович Косач служив головою мирових посередників на Волині і був відомим українським діячем, людиною широкої освіти та високої інтелігентності. Мати Лесі, Ольга Петрівна Косач (Олена Пчілка), рідна сестра славнозвісного письменника, публіциста і громадського політичного діяча Михайла Петровича Драгоманова.

Ольга Косач привила у молодої Лесі любов до власної мови, пісні, рідного народу. Будучи талановитою отримала в домашнях умовах блискучу освіту, вивчала європейські мови. Завдячучи матері, Леся зробила свої перші кроки у поетичній творчості. Літературну творчість почала у 12 років і поетичної майстерності навчалася у Гейне, Гюго та інших європейських поетів. Сім'я Косачів жила у дружніх щирих взаєминах з родинами Старицьких і Лисенків від яких юна Леся мала нагоду чути патріотичні розмови на літературні теми. З раннього дитинства поетеса терпіла великі фізичні навантаження, страждала від важкої невідворотної хвороби туберкульозу кісток, яка привела її до передчасної смерті на 43-му році життя.

В особі Лесі Українки, писали критики, щасливо «поєдналися і великий природний талант митця і блискуча європейська літературна освіта та ерудиція, палка вдача непримиренного борця проти неправди і неволі та глибокий щирий патріотизм, волелюбність та гуманізм» [10, с.13]. Як правдиво зазначав Іван Франко: «Від часу Шевченкового: поховайте та вставайте Україна не чула такого сильного, гарячого поетичного слова як із уст цієї слабосилої, хворої дівчини», а літературниий критик Євшан зауважив, що «пишучи про чужих народів старовинного грека чи гебрея, Леся Українка думала про Україну»[5, с.422-424; 9, с. 51].

Мета статті: проаналізувати символіку біблійних образів поезії Лесі Українки, її глибокі релігійні почуття у драматичних творах, завдяки яким поетеса стала натхненником та передвісником «досвітніх вогнів» національно-визвольного руху українського народу з метою використання їх у релігієзнавчих, філологічних працях філософсько-теологічного та філологічного факультетів.

Наукова розробка: проблема біблійної символіки у творчості Лесі Українки у наш час, як і часи радянські не розроблялася за винятком кількох науковців з діаспори як, О. Білецьким, В. Гребенюком, П. Одарченком, С. Харченком, Б.Якубським.

У цьому руслі завдання авторів полягає у трансформації теоретичних і історико-християнських засад національного і християнського світогляду Лесі Українки у сучасність, проникнення у сферу духовності Лесі Українки її розуміння та пізнання світу в образах християнської культури та умов підневільного життя. Сьогодні це важливо, щоб позбутися вузько утилітарних меж виховання українського народу в філософсько - історичному та релігійному вимірах.

Виклад матеріалу. З найбільшою силою, глибиною, виразністю і талантом Леся зголосила про себе в останній період життя у формі віршованих драм і драматичної поезії. У переважно екзотичних сюжетах з Біблії Леся Українка заясніла високоюю духовною культурою за допомогою якої шукала розв'язки промадянського і суспільно-політичного життя. У драмах «Руфін і Присцілла», «Кассандра», «Вавилонський полон», «Оргія», «На руїнах», «На полі крові», «У катакомбах», «В дому роботи в країні неволі» та інших її творах не велася фізична битва між героями, а йшла ідейна боротьба між представниками суспільних верств, які змагалися у веденні гарячих дискусій.

Як найбільше лихо України Леся Українка вважала розбрат та відсутність єдності. У символічних сценах з часів Вавилонського полону вона відтворила сварки між ізраїлетянами і юдеями та словами співця Єлеазара закликала їх до єдності. Леся порівняла український народ з постійно блукаючим по своїй «землі обітованій» як якоюсь «отарою безпричальною». Зміст цих поем вона виразно розкрила у вірші «І ти колись боролася мов Ізраїль, Україно моя», який закінчується такими промовистими словами: «І доки рідний край Єгиптом буде? Коли загине новий Вавілон». Леся запитувала Бога:

«Чи довго ще, господи, чи довго

Ми будем блукати і шукати

Рідного Краю на власній землі».

У драматичних етюдах «Вавилонський полон» і «На руїнах» Леся Українка подала найтрагічнішу добу старозавітної історії юдейського та ізраїльського народів, коли вони перебували у вавилонській неволі. Ізраїлетян було забрано в неволю 722 р. до н. е., а юдеїв у 596586 рр. Біблія так розповідає про Вавилонський полон: «Прийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, зо всім військом до Єрусалиму, став навколо нього облогою і обгородив його насипом. Почався голод в Єрусалимі, і не було хліба в хліборобів. І захопив Навуходоносор місто, і спалив храм і царський палац, і зруйнував усі будівлі Єрусалиму, а стіни його розвалив» [1, с. 992]. Далі у біблійному «Плачі Єремії», подаються страшні картини Вавилонського полону. Таким чином Вавилонський полон юдейського народу зберігся на тисячоліття у пам'яті людства.

Лесі Українці, яка творила в умовах російського поневолення, у символічному розумінні тема вавилонського полону була близькою і зрозумілою, адже український народ також зазнав «вавилонського» поневолення. Вона закінчила «Вавилонський полон» 1903 р., а другу драматичну поему об'єднану з першою, «На руїнах»1904р. Хоч написала «Вавилонський полон» під впливом російського поневолення України, але її ідеї сягали далеко далі. Як написав Михайло Грушевський Леся у своїй творчості «звязувалася з одвічними переживаннями людства» [6, с. 139-147].

З «Вавилонським полоном» органічно пов'язувалася драматична поема «На руїнах». Розповідають, що близькі до поетеси люди критикували її за надмірно далекий від української дійсності сюжет, які очевидно не розуміли, символіки вавилонського полону. Реагуючи на критику, поетеса швидко написала поему «На руїнах», як продовження попередньої теми у якій українську національну проблему подала виразніше так само у символічному вигляді [ 15,с. 147]. Поема побудована за такою ж сюжетною лінією як «Вавилонський полон» у якій пророчиця Тірця, закликає народ до боротьби. Та люди її не зрозуміли і вигнали на самотність у пустелю. У відповідь Тірця дорікнула людям: «Дух божий знайде сам мене в пустелі, а вам ще довгий шлях лежить до нього [14, с.139-147].

Леся написала на біблійну тематику поему «Самсон» та описала трагічну долю филистимлянина, якого зрадила Даліла. Зібравши востаннє сили він розвалив палац та поховав під його руїнами багато ворогів. Український народ також, мов закутиий Самсон, що втратив свою силу, колись востаннє підніметься і покарає ворогів, стверджувала Леся Українка, актуалізуючи символіку «Самсона»:

Вмолив він бога тим благанням,

В Самсона знову уступила Востанній час перед сконанням Незмірная, нелюдськая сила.

Тоді колону обійнявши ,

Потряс він дужими руками,

І стеля рушилася і, впавши,

Його накрила з ворогами.

Ця поема була відгуком на цікавість молодої поетеси до біблійних тем. Михайло Драй- Хмара писав про цю поему так: Невеличка поема «Самсон», написана на біблійну тему, характерна тим, що в ній центральноюю фігурою є не Самсон, а Даліла. Даліла не підкуплюється філістимлянами, як про це оповідає, «Книга Суддів», а мстить за ріднй край - вона патріотка. Самсон вийшов у Лесі блідішим за того напівгумористичного, напівтрагічного героя якого ми знаємо з Біблії», писала критика тих часів про цю поему. З того часу поетеса зверталася до Біблії як до натхненого джерела і використовувала богонатхненні тексти Святого письма, щоб висловити свої почуття палкої любові до поневоленого українського народу.

Так, у поемі «В дому роботи - в країні неволі»,написаній 1906 р. поетеса на прикладі єгиптянина і гебрея під час перебування євреїв у єгипетському полоні символічно порівнює долі українського і російського пролетарів. Обидва вони були рабами, однак єгиптянин ставився зверхньо до гебрея, тож називала його «рабом раба». У творі Л. Українка порівнює соціальну атмосферу двох робітників, та висвітлює глибоку різниицю між робітником - єгиптянином і робітнииком - євреєм. Єврей «в заболоченій одежі, шкарубкий від мулу, увесь засмічений присохлим баговинням, худий, вузькогрудий, знесилениий». Єгиптянин - «в одязі замащеному фарбами, але ніякого іншого бруду на ньому нема; він худий як і гебрей, але його тонка сухорлява постать широкоплеча і неначе викована з червоної міді; на ній знати вперту силу, якусь немов нелюдську витривалість». Далі між ними розвинувся діалог. Єгиптянин - робітниик знав, що вони будують храм - «оселю» для богів. Однак для гебрея оселя єдиного бога була на небі. Коли єгиптянин хвалився гебреєві своїмии богами, то гебрей відповів йому з жахом:

«Ой Боже грому, заглуши мене!

Нехай я хоч іменів цих не чую!» [19. с. 103-104].

Оточення єгипетського полону євреїв Л. Українка символічно розуміла, як російський полон українського народу. Коли раб - гебрей сказав, що він «розруйнував би всі ті храми й піраміди! Порозбирав би всі кам'яні довбні!», то у відповідь єгиптянин ударив у лице гебрея. Цим самим доказав, що стояв вище його у своїй країні.

З цього приводу Леся Українка відповідає словами гебрея: « Я мушу знать, що я тут раб з рабів,

Що він мені чужий, цей край неволі , що тут мені товаришів нема.

Більш ти від мене й слова не почуєш!»

Ба й справді шляхи визволення українців і росіян зигзагоподібні, і демократія росіян закінчувалася завжди там, де починалася боротьба за свободу українців.

Леся Українка у творчості зверталася до матеріалів антично-грецьких міфів. Так у драматичній поемі «Кассандра» на символічних образах поетеса з великим поетичним хистом змалювала трагедію троянської війни, у якій бачила долю українського народу. У міфологічних символах Леся Українка описала боротьбу українців проти Російської імперії, що мов ахейці облягли Трою. Відтворюючи страшні події руйнації Трої Леся Українка без сумніву описує революційні події в Україні 1905 р., коли царські війська придушували селянські виступи на Полтавщині, та без суду і слідства розстрілювали натовпи селян з їхніми жінками і дітьми. У часи жорстокого протистояння Трої з ворогами мужня патріотка Кассандра пророкувала Трої загибель, але не могла вплинути на зміну трагічно-історичного ходу подій. Вона кричала захисникам: «вартуй стороже», але троянці її не розуміли, думаючи що вона своїми віщуваннями накликає біду. У «Кассандрі» Л. Українка передає свою безсилість та власні переживання у грозові революційні роки, що насувалися на Україну. Як поет-символіст з нахилом історика, поетеса у «Кассандрі» відобразила «Ілліаду» українського народу. Вона бачила як соціал-демократи України не в силі були організувати національно-визвольну боротьбу українського народу позаяк плелися у хвості російських революціонерів [2, с.117- 139]. Своїми закликами Леся Українка словами Кассандри закликала українців позбутися інертності, байдужості, бездіяльності та довірливості до ворога. Слабосила дівчина звала громадянство до пильності: «Чувай стороже!», «Гей, чатуй, вартуй!», «Не спи стороже!».

Леся Українка у своїй творчості зверталася до життя перших християн Риму. Так, у драмі «В катакомбах» описує невелику громаду християн, яка зібралася у християнських печерах біля Рима і душевний стан раба-неофіта, насміленого вступити у полеміку з єпископом про смисл слова «раб Господній» та проте, де шукати царства Божого і коли настане те царство [3, с. 81-99].

«Один з братів казав що воно на небі, другий на землі» - говорить неофіт [3, с. 83]. Єпископ пояснив, що правильні обидві думки і треба у них вірити. Де ж тоді Царство Боже у рабовласницькому Римі, де рівність між людьми, адже її немає навіть у християнському середовищі, куди зійшлися віруючі патриції і раби?- запитав раб. Але служитель не почув його і повчав далі, що вся влада від Бога, і її треба виконувати, а Бог колись воздасть кесарям: хто грішить на землі, того чекає гієна огненна. Однак неофіт не повірив, бо не боїться гієни адже зазнає її «щодня і щогодини» на землі. У словесному двобої єпископ прогнав непокірного раба зі зборів, щоб не «спокушував» християн. Та невмолимий раб гнівно кинув, що не на те вмирав на хресті Месія, щоб на землі страждали люди і закликав християн до боротьби проти ненависного Риму, не бути пасивним в очікуванні кращої долі. Неофіт не намірений був піддаватися і зголосив, що буде воювати за своє визволення та побудову «царства божого» на землі. У зазначеному творі Леся Українка символізувала російську тюрму народів, яку підтримувала православна церква, загострюючи незадоволення народу.

«А я піду за волю проти рабства,

Я виступаю за правду проти вас!», завершила драму поетеса.

Це не єдина поема з життя перших християн стародавнього Риму. Наступна її драма «Руфін і Прісцілла», у якій висвітлює події жорстокого переслідуввання християнських громад напередодні падіння Рима. Леся Українка особливо дорожила цією поемою і ретельно готувалася до її написання.

Центральною фігурою драми є християнка Присцілла у якій втілений образ людини найвищих християнських чеснот, любові, самопожертви та відданості в ім'я християнської ідеї. Її чоловік Руфін був вільним римлянином і язичником. Закохавшись у Присціллу став християнином і розділив долю перших християн, загинувши від меча імператорських легіонерів. Леся Українка подією напередодні страти Прісцілли передає високі почуття натхнення людини, що вмирає за високу ідею. Вона протиставляє могутньому Римові зворушливі слова, які були сказані на майбутнє українським революціонерам:

«Я вірю,

Що там на небесах, де вічня правда

Очам душі з'являться відкрито

її збагне незламний твій розум.

І ми тоді в одну зіллємось душу,

Єдину, неподільну і щасливу.

Уже й тепер бачу щастя одсвіт ,

як заграву далеку..»

Поетеса у символічних поезіях не зупинялася на досягнутому. Далі вона написала поему «Оргія», у якій подія відбувалася у грецькому місті Корінті у добу перебування Еллади під римським пануванням, але звісно це було українське тло в добу російського поневлення. Грецький співець Антей, завдячуючи своєму чудовому голосу, був би зазнав слави від римлян як би згодився на співпрацю з ними. Але він не захотів запродувати свій талант ворогам як це зробили його друзі. З великим болем сприйняв Антей вістку про друга Федона, який вступив на службу до римлян і відповідав йому: «Не розумію, що ти в мене хочеш? Чи мав би я ввесь вік так, сидіти без хліба і без слави?». На те Антей сказав Федону: «Топтати рідних лаврів я не хочу. // Тріумфи в Римі-то для мене ганьба. - // Так що ж нехай скоріше прийде смерть». Він не погоджується з Федоновою думкою, «що твір хисту на всякому місці буде твором хисту». Як патріот Антей ненавидить римське ярмо і ніколи не погодиться віддати свій талант ворогу. Але його трагедія в тому, що він відокремлений у своїх поглядах, адже його друзі пішли на службу до Мецената. Антей не в силі їх стримати, як і своєї дружини Нериси, що пішла танцювати і співати на оргію Меценату. Там він убив її дорогоцінною лірою. Отже у великому таланті Антея Леся вбачала могутню агітаційну зброю за допомогою якої вповні виконала свій громадянський обов'язок. У постаті римлян Л. Українка віддзеркалила російський царат, а постатях греків ту частину українців, які вислуговувалися Росії [2, с. 109-116].

Між всіма драмами Лесі осібне місце займає найвидатніший твір «Лісова пісня». У ній відтворено глибкий інтелект Лесі Українки, яка оспівала гімн українській природі як першопричині пантеїзму. Поетеса осмислює взаємини природи і людини з часів язичництва, коли людина вірила в наявність у природі лісових мавок, злих і добрих духів водяників, утоплеників, нявок тощо. У «Лісовій пісні» Українка за два роки до своєї кончини висловила потребу захисту людиною оточуючого середовища про яке Церква наголошує сьогодні у дні свята «Христа-Царя». У символах української природи поетеса з мистецькою силою окреслила конфлікт між людиною і природою, високими ідеями і дрібною людською прозаїчністю, а Мавка, хоч і помирає, але вона воскресне, як і колись Україна. Крізь образ Мавки Л. Українка символічно відобразила красу рідної землі та поезію людського життя. Провідною думкою «Лісової пісні» є трагедія всіх, хто став на шлях матеріалізму. Адже ніякі матеріалістичні ідеї, кличі і доктрини не в силі побороти в людині прагнення до краси життя та пізнання Бога [13, с. 155-176].

Лесю захоплювала тема нещасливого кохання. Вона написала маленьку драматичну сцену з життя арабського молодого подружжя Айші і Мохаммеда. Як зауважила критика цей твір належить до таких, «де кожний рядок оброблено, кожний вираз обдумано, кожне слово зважено». У творі першою завжди запитує Айша чи Мохаммед любить її:

«Бо так дивляться на дерево, на камінь, на стіну, на колоду... Я не знаю ще там нащо, але на дружину, не на свою кохану!».

Мохаммед не може дружині пояснити, чому він холодно відноситься до неї: «Не рвися, люба, і не рви мене, є таємниці в Бога, їх збагнути не важмося». Отже і в коханні є таємниці, які належать до Божої сфери. Діалог «Айша та Мохаммед» може єдиний твір у драматичній творчості Лесі Українки де зустрічається мотив трагічного кохання, без соціального загострення [16, с.7-11].

Ще одним більш значним твором Лесі Українки є її «Триптих», що складається з трьох творів: першого - «Що дасть нам силу», наступного -«Орфеєве чудо» і «Про велета», об'єднаних спільно ідейною тематикою визволення України. У першому вірші знесилений робітник-тесля каже про власне обезсилення, куди ділася сила, та хто її може відновити. Однак поетеса дає йому пораду. Тесля побачив як Ісус упав під вагою могутнього хреста, зробленого ним. Вкрай утомлений тесля взяв хрест і поніс його на Голгофу. Ось його слова: « Я тесля. Я зробив сей хрест важким, // То й мушу я нести його. Давайте.». Отже Леся Українка говорить про відродження у народі моральних сил за допомогою яких можна здолати будь-які перешкоди на шляху до свободи українського народу. У цьому розділі відчуваємо долю Лесі Українки, яка перемагаючи хворобу, відтворювала сили до писання бо відчувала моральну повинність зі свого національного обов'язку.

У другому розділі «Триптиху» поетеса пише про те саме. Міфічні герої Орфей, Зет і Амфіон вкрай були знесилені будівництвом міського муру, який не надіялися завершити. Орфей тоді заспівав і це дало силу будівничим. Люди, що прийшли збудували стіну. Крізь призму вірша розуміється сила українського слова, яке давало силу і енергію українському народові. І це справедливо. Українське художнє слово не раз будило приспаних від сну українців та ставало могутньою зброєю у революційному піднесенні народу.

Таким чудодійним Орфеєвим посилом було революційне слово Лесі Українки. В основі казки «Про велета» поетеса в образі казкового велета заговорила про Україну, яка мов велет обплутана кайданами, заснула вічним сном. Але сон не може бути вічним. Україна пробудиться від сну:

«І встане велетень тоді,

Розправить руки грізні,

І вмить розірве на собі

Усі дроти залізні» [11, с.11-39].

Серед ліричних поезій Л. Українки також є вірші, які були очевидною алегорією України. Серед них «Єврейські мелодії» про те, як Ізраїль, діставсь ворогам у полон. Дальші екзотичні поезії як «Сфінкс», «Легенди», «Саул», «:Ра-Менеіс», «Трагедія», «Ніобея», «Напис на руїні», «Ізраїль в Єгипті», «Пророк» у яких алегоричному сенсі заховане становище України. У цьому ряду окремо стоїть вірш «Де тії струни, де голос потужний» у якому поетеса в останній раз запитує:

«Чом же свого Єремії не має Наша зруйнована воля?» [17, с.17-21].

Додамо, що писати твори на біблійну тематику спонукав Лесю Українку її дядько Михайло Драгоманов, який давав їй деякі доручення. 1891 р. він попросив Лесю перекласти для нього з французької на українську уривок Біблії із Єзекії. Переклала цей текст Леся в містечку Шабів у Бессарабії на західному березі Дністрового лиману де видужувала і відпочивала після тяжкої хвороби- черевного тифу. Населення цього містечка складалося в основному з французів-кальвіністів [13, с.37]. 1892 р. Леся отримала від М. Драгоманова ще одне доручення-перекладати Біблію. З цього приводу він писав їй: «Коли хочеш попробувати свою ліру на біблійні теми і трохи помогти мені, то переложи віршами з Ісайї. Мені треба буде це вставити в одну статейку в «Хліборобі» (30.ІХ. 1892). [13, с. 23]. Леся виконала доручення М. Драгоманова і вже 18 жовтня 1892 р. прислала віршований переклад з Ісайї, додаючи до нього пояснення: «Хотіла перше зробити переклад без рифми, та надумала, що мало хто тямить читати білий вірш». Отже Біблія глибоко зацікавила Лесю. Вона стала постійним джерелом її поетичного натхнення і в біблійних історіях бачила недолю рідної України. Леся почала перекладати й інші сторінки Біблії», як пояснила «для власної втіхи». Згодом написала М. Драгоманову: «Порадьте мені: оце хочу купити собі біблію, та не знаю, яку краще, чи грецьку, чи слов'янську, думаю, грецьку краще» [13. с.24].

Леся Українка повідомляла М. Драгоманова про брак у народі книжок про історію, а після неї перекладів Святого Письма, тому намагалася перекладати Святе Писання. На прохання М. Драгоманова вона цікавилася також етнографією і для наукової праці збирала повір'я про чортів. Леся прислала йому повір'я з Колодяжного про чортів: «Кажуть, що комарі чортові слуги»; «Земля, що в чоловіка під нігтями, то чортова земля», «Народне оповідання про розплату з чортом душами родичів» тощо [7, с. 28-29].

Наступну поему «Одержима» Леся Українка написала у Мінську за одну ніч, коли доглядала важко хворого духовно близького їй нареченого. У поемі поетеса втілила сюжет з євангельського земного життя Христа-Месії. «Одержима» жінка Міріам захопилася проповідями та чудами Месії та покохала його. Але Месія на першій зустрічі з нею відкидав таку любов бо вимагав від неї любити усіх людей. У другій сцені Міріам стежить за «коханим» Месією у Гетсиманському саду, коли він не спав, а страждав напередодні мук. Наприкінці ночі Міріам, яка спостерігала за Месією говорить про себе, що гине: «від туги, від болю, від тривоги» [12, с. 107-108]. У третій сцені розпачу Міріам «прокляла себе і душу, ту душу, що не хотів прийнять Месія собі на жертву». І вкінці вона гостро ганьбить всіх, хто розп'яв Месію. Влада в обличчі синедріону, цезаря, юрби вбивають Міріам камінням. А вона віддає своє життя не за щастя, не за небесне царство, а з любові.

Іван Франко, прочитавши цей твір, назвав його Лесиним «шедевром». Ця поема була Лесиним твором «надмірного індивідуалізмму», який проповідував Дмитро Донцов. Це була любов до одного, ненависть до всього іншого: «Що ж! тільки той ненависти не знає, // Хто цілий вік нікого не любив» (...). «Одержима» - це хвора Леся, яка у рідкісні години надмірного індивідуалізму, любові до України та ненависті до її ворогів знала для себе тільки одну відповідь: «Убий не здамся» і такої чесноти вимагала від інших [10, с. 107-118].

Нарешті наступним твором Лесі Українки, побудованим на біблійній символіці, стала драматична поема «На полі крові», присвячена зраді Ісуса Христа апостолом Юдою. Драма починається розмовою прочанина з селянином, який обробляє зарослу перелогом ниву. Дія творится недалеко Єрусалиму. Напившись води від працюючого, прочанин сказав наче б то бачив його у Капернаумі у товаристві Месії і чи не Юдою його звали. Всім бо відомо, що Юда продав Христа за тридцять срібняків. Так, відповів Юда, це він. Продав Христа, бо той спонукав роздати свій маєток бідним йти за ним, адже обіцяв Царство Боже. Здавалося, що воно зовсім близько, десь за порогом і можна жити в раю, каже Юда:

«Все марилося мені - то райська брама.

То золотий престол, а на престолі Месія в образі того промовця Неначе судить він живих і мертвих Коло престола гурт його обранців, щасливих, радісних, і їм слугують народи всього світа залюбки».

Але так не сталося, продовжив Юда. Христос говорив, притчами та обіцянками і також зрадив, бо Юда не отримав того про що марив. Послухавши, прочанин прокляв Юду, кинув у нього каменем і пішов геть: Юда хвилину ще постояв, стиснувши голову, стукнув себе кулаком по ній. Він « хапає мотику і не розгинаючись, не втираючи поту працює до нестями». Його як зрадника мучило сумління, яке він намагався притупити важкою працею. Але це його не врятує. Недалеко був той момент, коли Юда зведе рахунки з життям. Драма наскрізь символічна із соціальним забарвленням, особливо для українського народу серед якого траплялися одиниці готові на зраду заради розкішного життя. Йдеться, й про те, що й не всі апостоли розуміли Христа у драмі Л. Українки [6, с.25-42].

Висновок

Підсумовуючи тему біблійної символіки у творчості Лесі Українки, визнаємо великий небуденний талант поетеси у вмілому поєднанні біблійної символіки із сучасністю. Завдячуючи знанням Старого і Нового Завітів, поетеса сміливо картала російський царат за гноблення України та відступників, які заради блага вірою і правдою служили окупаційному режиму. Порівнюючи творчість Лесі Українки з Шевченковою поезією бачимо у них різницю в символічних образах. Якщо Шевченко відверто картав «царів і царенят», Леся описувала трагізм українського народу в символічних образах які не піддавалися розвінчуванню режимом. Без сумніву, безжалісні жандарми передчасно замучили б її, незважаючи на слабосилість дівчини, але Леся Українка крізь катарсис своєї хвороби не боялася влади. Леся Українка, як і Т. Шевченко та І.Франко була, натхненником і передвісником національно-визвольного руху українського народу ХХ - поч. ХХІ століть.

Література

1. Святе Письмо Старого і Нового Завіту.-Лондон, 1947. -250с.

2. Білецький О. Трагедія правди /О. Білецький // Леся Українка.Твори. - Нью-Йорк, 1954. - ТомУТ -208 с.

3. В катакомбах // Леся Українка. Твори. - Нью-Йорк, 1954. - Том VI. - 208 с.

4. Гребенюк Віктор. Леся Українка. Що дасть нам силу?Твори на біблійні теми та переклади зі Святого Письма//Віктор Гребенюк.-Луцьк: Видавництво «Ключі». -Волинська обласна друкарня, 2011. - 160 с.

5. Історія української культури. - Львів, 1934. - 718 с.

6. Леся Українка. Твори. - Нью-Йорк, 1954. - Том VIII. - 178 с.

7. Леся Українка. Твори. Нью-Йорк, 1954. - Том III. -240 с.

8. Лісова пісня // Леся Українка. Твори. - Нью-Йорк, 1954. -Том VI. - 208 с.

9. Літературно-науковий вісник. -Львів, 1913, жовт.-груд.

10. Одарченко П. Леся Українка. Від видавництва //Петро Одарченко.Леся Українка. - Твори. - Нью- Йорк, 1953. Том І. - 132 с.

11. Одарченко Петро. Леся Українка. Від видавництва. Твори. - Нью-Йорк, 1954. - Т.1. -132 с.

12. Одержима. Леся Українка. Твори. Нью-Йорк, 1954. - Том V. - 178 с.

13. Примітки // Леся Українка. Твори. Нью-Йорк, 1954. - Том ІІІ. - 238 с.

14. Харченко С.Неволя і Руїна //С.Харченко. Леся Українка.Твори. -Нью-Йорк, 1954. -Том V. - 164 с.

15. Харченко А. Вавилонський полон Драматична поема. На руїнах (З часів першого полону) // А.Харченко. Леся Українка. Твори. Драми. - Нью-Йорк, 1954. -Том V. -177 с.

16. Якубський Б. Айша та Мохаммед» //Б.Якубський. Леся Українка. Твори. - Нью-Йорк, 1954. - Том VII. - 236 с.

17. Якубський Б. Лірика Лесі Українки на тлі еволюції форм української поезії //Б. Якубський. Леся Українка. Твори. - Нью-Йорк, 1953. - Том ІІ. - 160 с.

18. Якубський Б. На руїнах//Б.Якубський. Леся Українка. Твори. Драми. - Нью-Йорк, 1954. -Том V. - 164 с.

19. Якубський Б. Невеличкий діалог про неволю// Б. Якубський.Леся Українка. Драми. - Нью- Йорк,1954. - Том VI. - 208 с.

20. Якубський Б. Оргія //Б. Якубський. ЛесяУкраїнка. Твори. -Нью-Йорк, 1954. - Том ХІ. - 164с.

21. Якубський Б. Поема надмірного індивідуалізму //Б. Якубський. Леся Українка. Твори. - Нью-Йорк, 1954. - Том V. - 178 с.

Literatura

1. Bibliia abo knyhy sviatoho pysma staroho i novoho zapovitu. - London, 1947. -250с.

2. Biletskyi O. Trahediia pravdy // O. Biletskyi, Lesia Ukrainka. Tvory. - Niu-York, 1954. - Tom VI. - 208s.

3. V katakombakh // Lesia Ukrainka. Tvory. - Niu-York, 1954. - Tom VI. - 208 s.

4. Hrebeniuk Viktor. Lesia Ukrainka. Shcho dast nam sylu? ,Tvory na bibliini temy ta pereklady zi Sviatoho Pysma//Viktor Hrebeniuk. - Vydavnytstvo «Kliuchi». -Volynska oblasna drukarnia. - Lutsk, 2011. - 160 s.

5. Istoriia ukrainskoi kultury. - Lviv, 1934. - 718 s.

6. Lesia Ukrainka. Tvory. - Niu-York, 1954. - Tom VIII. - 178 s.

7. Lesia Ukrainka. Tvory. Niu-Iork, 1954. - Tom III. -240 s.

8. Lisova pisnia // Lesia Ukrainka. Tvory. - Niu-York, 1954. -Tom VI. - 208 s.

9. Literaturno-naukovyi visnyk. -Lviv, 1913, zhovt.-hrud.

10. Odarchenko P. Lesia Ukrainka. Vid vydavnytstva // Petro Odarchenko. Lesia Ukrainka. - Tvory. - Niu- York, 1953. Tom I. - 132 s.

11. Odarchenko Petro. Lesia Ukrainka. Vid vydavnytstva. Tvory. - Niu-York, 1954. - T.1. -132 s.

12. Oderzhyma. Lesia Ukrainka. Tvory. Niu-York, 1954. - Tom V. - 178 s.

13. Prymitky // Lesia Ukrainka. Tvory. Niu-York, 1954. - Tom III. - 238 s.

14. Kharchenko S. Nevolia i Ruina // S.Kharchenko. Lesia Ukrainka. Tvory. -Niu-York, 1954. - Tom V. - 164 s.

15. Kharchenko A. Vavylonskyi polon Dramatychna poema. Na ruinakh (Z chasiv pershoho polonu) // A.Kharchenko. Lesia Ukrainka. Tvory. Dramy. - Niu-York, 1954. -Tom V. -177 s.

16. Yakubskyi B. Aisha ta Mokhammed» // B.Iakubskyi. Lesia Ukrainka. Tvory. - Niu-York, 1954. - Tom VII. - 236 s.

17. Yakubskyi B. Liryka Lesi Ukrainky na tli evoliutsii form ukrainskoi poezii // B. Yakubskyi. Lesia Ukrainka. Tvory. - Niu-York, 1953. - Tom II. - 160 s.

18. Yakubskyi B. Na ruinakh // B.Iakubskyi. Lesia Ukrainka. Tvory. Dramy. - Niu-York, 1954. -Tom V. - 164 s.

19. Yakubskyi B. Nevelychkyi dialoh pro nevoliu // B. Yakubskyi.Lesia Ukrainka. Dramy. - Niu - York,1954. - Tom VI. - 208 s.

20. Yakubskyi B. Orhiia // B. Yakubskyi. Lesia Ukrainka. Tvory. - Niu-York, 1954. - Tom KhI. - 164 s.

21. Yakubskyi B. Poemanadmirnohoindyvidualizmu //B. Yakubskyi. Lesia Ukrainka. Tvory. - Niu-York, 1954. - Tom V. - 178 s

Размещено на Allbest.ru