Літературні традиції та новаторство у творчості корейського письменника Лі Мунйоля

Размещено на http://www.allbest.ru/

КНУ імені Тараса Шевченка

Літературні традиції та новаторство у творчості корейського письменника Лі Мунйоля

Налімова А.О.

Сучасна література Республіки Корея прикметна синтезом традицій класичної літературної спадщини та залученням нових зображальних та виразних засобів. Детальний аналіз оповідань Лі Мунйоля дозволяє не тільки виявити особливості творчості письменника, а й розглянути їх на тлі синтезу традиційної літератури та подальшим розвитком сучасної корейської прози, цим і визначається актуальність дослідження.

Мета дослідження - встановити на матеріалі творів Лі Мунйоля елементи, що притаманні традиційній прозі Кореї, а також виявити нові як відбиток соціальних змін, що відбулися у корейському суспільстві.

Творчість Лі Мунйоля стала об'єктом дослідження багатьох науковців як у рамках дослідження сучасної корейської літератури загалом, так і окремих аспектів у творах автора. Елементи романтизму в прозі Лі Мунйоля були предметом наукового осмислення корейської дослідниці Кім Міок [^2005]. М. Фінч розглянув ідеї екзистенціалізму в творах Лі Мунйоля [Finch 2010]. У дисертації Кім Санхуна наголошувалося на тому, що основу творчості автора складають конфуціанські ідеї [^ 2012]. Наукові розвідки Юн Ґванок стосувалися структури творів автора [^ 2006]. Окрему наукову працю дослідниці Кім Хьоне було присвячено романам Лі Мунйоля [^ 2006]. Але літературознавчі інтерпретації кожного дослідника різняться, тож хотілося б у межах окремої розвідки з'ясувати проблемно-тематичний, образний та стилістичний аспекти творчості корейського письменника. У необхідності дослідження теми переконує й відсутність ґрунтовних праць вітчизняних науковців.

Лі Мунйоль (°l^s) (нар. 1948 р.) - один із найпопулярніших письменників Південної Кореї, лауреат численних літературних премій, твори якого перекладено багатьма іноземними мовами. Як зазначає Г. Кім, «від самого початку своєї творчої кар'єри він вніс у літературу потужну енергію, глибину думки і нові життєві сили. Відмінною рисою його письменницького таланту є багата різноманітність тем і форм творів. Лі Мунйоль створив справжні шедеври буквально у всіх жанрах прози: роман, оповідання або новела. Традиційна для корейської літератури форма новели завдяки йому отримала "друге життя", отримала популярність і широке визнання читачів» [Ким 2011].

Насамперед хотілося б розглянути тематику творів Лі Мунйоля. Як вважають М. В. Солдатова та К. А. Пак, у 1980-тих рр. рівень життя корейців почав покращуватися, до того ж стабілізація суспільно-політичного життя призвела до появи літературних творів, які звертаються не до злободенних суспільних проблем, а до внутрішнього світу індивідуума, його почуттів [Солдатова, Пак 2003]. Проза Лі Мунйоля торкається різноманітних питань: це і конфлікт ідеологій, і релігія, і традиційна для Кореї героїка, але так чи інакше у центрі всіх творів - людина, її внутрішній світ, її проблеми та переживання. Окремі ідеї є наскрізними для низки творів, наприклад, самотність, відчуженість та нерозуміння оточуючими. Слушною нам видається думка, яку висловлюють багато дослідників, що тема самотності є основою його творчості. Зазначимо, що звернення до цієї теми є традиційним у середньовічній корейській літературі, та неодноразово зустрічається у творчості письменників давнини.

Загалом Лі Мунйоля вважають консерватором, який глибоко вірить у традиції східної культури, а також критикує вплив західної цивілізації на Корею. Вважається, що у творчості Лі Мунйоля присутній сильний вплив конфуціанства. Це проявляється і в образах його персонажів, і при побудові сюжетних ліній та навіть у підборі імен героїв. Традиційним у творчості письменника є і звернення до теми «природної людини», яка веде «просте життя», протиставляючи його «світу фальші». У творах автора зустрічається опозиція «природний - фальшивий», де під фальшивим автор розуміє сучасне суспільство.

Таке світосприйняття Лі Мунйоля можна прослідкувати у романах, де головним персонажем виступає митець. Дослідниця Кім Хьоне об'єднує їх під назвою «^1^7}і^», тобто «роман про життя та становлення митця», і відносить до цієї категорії твори «Поет» («л1^», 1991), «Птах із золотими крилами» («^л1^», 1983) та «Буйвіл» («§і», 2006) [Кім 2006].

Роман «Поет» засновано на реальних подіях із життя корейського поета ХІХ ст., відомого як Кім Саккат. «Саккат» (^^) - це традиційний очеретяний капелюх, у якому постійно ходив поет, від якого й отримав своє прізвисько. Такий капелюх асоціювався з аскетичним життям. Дід поета був правителем повіту, і коли там відбулося повстання, змушений був здатися повстанцям. Після придушення заворушень його було страчено і родина опинилася в опалі, а Кіма з дитинства вважали нащадком зрадника. Згодом Кім Саккат міг скласти іспит на державного службовця, пристосуватися до панівної ідеології та відновити своє соціальне становище, але був переконаний, що мистецтво має бути мистецтвом, а не виступати інструментом задля досягнення влади. Тому він залишає свою родину та проводить решту життя по етом-мандрівником.

Очевидною є подібність головного персонажу до життя самого автора. Адже Лі Мунйоль народився в Сеулі, проте батько, через політичні переконання, втік у Північну Корею, що змусило його родину неодноразово змінювати місце проживання. «Тавро» сина політичного зрадника він проніс крізь усе життя і, як зазначав сам письменник, це вплинуло на його світосприйняття та віддзеркалилося у художніх творах.

Тему творчої особистості та пошуків нею «осяяння» продовжує оповідання «Птах із золотими крилами», де головний персонаж - каліграф, який усе життя прагнув довести своєму вчителю, що він майстер, в кінці свого життя намагається знайти серед своїх робіт найкращу, але не може, адже вважає, що всі твори позбавлені «душі», тому наказує спалити їх.

Твір «Буйвіл» оповідає про первісних людей, коли молоді хлопчики мали вполювати буйвола, як своєрідний ритуал дорослішання, але один з-поміж них надав перевагу малюванню.

Вищезазначені твори об'єднує не лише те, що головними персонажами виступають люди пов'язані з творчістю. Провідною ідеєю трьох романів є переконання самого письменника, що мистецтво часто експлуатується для досягнення людиною певних цілей. Іноді це робить влада з ідеологічною метою, іноді сам митець прагне досягти самоствердження, визнання тощо. За допомогою своїх героїв Лі Мунйоль намагається висловити своє власне бачення творчості, зокрема і літературної, наполягає на тому, що вона не покликана пропагувати певні ідеї, адже література і є самоціль. Отже, Лі Мунйоль, з одного боку, керується поняттями традиційної літератури, серед яких самотність та «фальшивість» суспільства, але з іншого - пропонує нове трактування старих канонів, привносить нові шари змісту в класичну тематику. жанровий стилістичний екзистенціалізм романтизм

Тему протистояння особистості загалу продовжує роман «Наш спотворений герой» («^S|§^| ^^», 1992). Після пониження батька десятилітнього хлопця на ім'я Хан Бьонтхе у посаді родина змушена переїхати до села. У місцевому шкільному колективі всі визнають лідером Ом Сокте - учня, з яким не можуть впоратися навіть учителі. Спочатку Хан намагається протистояти Ому, але не знаходить підтримки ні з боку однолітків, ні з боку вчителів. У цьому та ще двох творах «Буйвіл» та «Калепа та кала» («^^1^ ^^^», 1985) Лі Мунйоль висловлює свій погляд на класову свідомість і ту ідею, що натовп часто не хоче змін, адже це може загрожувати комфорту, натовпу легше пристосуватися до умов, аніж намагатися щось змінити.

Таким чином, характерною рисою прози автора є звернення до тем, які з одного боку дещо абстраговані від реального життя, а з іншого - настільки універсальні, що можуть бути зрозумілими незалежно від того, що відбувається навколо. Лі Мунйоль виступає проти ідеологізації суспільства, проти фальшивості та насилля будь-якої ідеології, та звертається до внутрішнього світу людини, висуває індивідуальність на перший план.

Щодо стильових домінант творчості Лі Мунйоля можна сказати, що вона сповнена духом романтизму. Як зазначалося раніше, його ідеологія спирається на культ індивідуалізму, на підкреслену увагу до людської особистості, до психологічних проблем внутрішнього «Я». Письменник робить детальні описи та використовує інтелектуальний, багатослівний і цікавий стиль, який легко читається. Після детального вивчення творів автора можна дійти висновку, що він звертається до романтизму задля подолання негативного ставлення до реальності і суспільства, яке упереджено ставилося до нього та його родини протягом тривалого часу. Отже, Лі Мунйоль звертається до романтизму всупереч панівній ідеології, що заснована на реалізмі.

Не зважаючи на те, що твори Лі Мунйоля відносять до романтичного напряму, за своєю структурою вони логічні, послідовні. Стосовно структури написання творів дослідник Юн Ґванок зазначає, що Лі Мунйоль використовує відкриту структуру твору, тобто твір має кінцівку, яку можна трактувати по-різному. Але на нашу думку, це питання є дискусійним, адже хоча кінець оповідання чи роману не є однозначним, авторська позиція щодо тлумачення фіналу є досить остаточною. Також Юн Ґванок поділяє твори Лі Мунйоля на такі, що мають ретроспекцію до певного моменту у минулому, ретроспекцію з рамковою структурою та детективну ретроспекцію [^ 2002].

Усі притаманні автору принципи написання творів, на нашу думку, якнайкраще можна проілюструвати на прикладі оповідання «Безіменний острів» (« "л », 1982). У творі чоловік головної героїні побачив репортаж про підпільну танцювальну залу та нарікає на розбещеність сучасного суспільства. Тоді ж дружина згадує один період свого життя, коли вона, молода вчителька, приїхала до селища глибоко в горах, де усі жителі були між собою родичами. На зупинці вона побачила чоловіка з дещо шаленим поглядом, на ім'я Ке Чхоль. Жінка стає свідком кількох сутичок, які відбулися між жителями та Ке Чхолем, і поступово доходить висновку, що Ке Чхоль - місцевий коханець. При цьому всі жителі селища, у тому числі й чоловіки, спокійно ставляться до його існування. Ке Чхоль - це і є той «безіменний острів», у якого час від часу знаходять втіху місцеві жінки. Образ цього персонажу уособлює приховану частину суспільства, ті вади, на які люди часто прагнуть заплющити очі.

Структура твору побудована за принципом детективної історії, де читачу поступово відкриваються нові деталі життя селища. Дії початку оповідання розгортаються пізніше, ніж у решті твору, тобто відбувається ретроспективна оповідь подій. Це дає можливість читачу, по-перше, самостійно здогадатися яку роль виконує Ке Чхоль, а по-друге, на початку оповідання подано ідею, висновок, мораль всього оповідання, які промовив чоловік головної дійової особи. Тобто Лі Мунйоль прагне донести до читача власне ставлення до сучасних норм моралі. Тут можна прослідкувати подібність до середньовічного корейського жанру пхесоль, в якому автори за допомогою простих побутових оповідей «повчали читачів».

Ще однією особливістю прози Лі Мунйоля в цілому та оповіданні «Безіменний острів» зокрема, є те, що оповідь ведеться від першої особи, завдяки чому автор наче сам впевнюється в правильності власної думки.

Таким чином, оповідання «Безіменний острів» розкриває особливості творчості Лі Мунйоля: верховенство ідеї у творі, багатошаровість змісту, а також звертання до загальнолюдських тем. Адже тему «безіменності», яку часто згадують як головну ознаку сучасного міста, Лі Мунйоль перетворює в загальнолюдську, не обмежену лише містом. До того ж детальні описи та увага до внутрішнього світу людини підтверджує романтичну направленість творів автора.

Дискусійним залишається питання про ідейні домінанти творів Лі Мун- йоля. Так, наприклад, дослідник М. Фінч вважає, що творчість автора позначена песимізмом, адже зображує відчай, вбивства, приреченість та й загалом має багато спільного з корейською натуралістичною традицією написання творів, яка існувала в 1920-ті рр. у жорстоких умовах японського колоніалізму, та навіть пізніше, під час деспотичного правління президента Пак Чонхі. Проте, пізніші роботи Лі Мунйоля можуть розглядатися як спроби пошуку шляхів до позитивнішого погляду на людське існування, таким чином, автор намагається відійти від екзистенціалізму, який сягає корінням західної філософської традиції, та повернутися до консервативних інтелектуальних традицій Східної Азії [Finch 2009]. Погодимося з сучасним корейським критиком Кім Уктоном, який стверджує, що екзистенціалізм, заснований на філософії Ж.-П. Сартра, разом з романтичним гуманізмом формують світогляд, який є фундаментом всіх праць Лі Мунйоля [^ 1994].

Отже, Лі Мунйоль привніс свої ідеї в традиційні для Кореї тематику, образи та символіку творів. Обставини його життя вплинули на світогляд, а, отже, і на зміст та форму творів автора. Проза Лі Мунйоля вирізняється пишномовністю стилю, а також глибиною та багатошаровістю змісту. Аналіз оповідань Лі Мунйоля дає змогу зробити висновки як про художні особливості прози письменника, так і про симбіоз традиційних та новаторських елементів у його оповіданнях, який проявляється в зверненні до традиційних тем і новому їх осмисленні.

Список використаних джерел

1. Золотая птица Гаруда. Рассказы современных корейских писателей // Перевод с корейского В. Тихонова, Г. Рачкова, С. Сухачева, Н. Заславской, В. Аткнина. - СПб., 1994. - 352 с.

2. Ким Г. Н. Литература современной Южной Кореи // Новейшая зарубежная литература. Институт литературы и искусства им. М. О. Ауэзова. - Алматы: Жибек жолы, 2011. - С. 172-200.

3. Ли Мунёль. Птица с Золотыми крыльями / Ли Мунёль; пер. В. М. Тихонова // Нева. - 2010. - № 3. - С. 56-86.

4. Солдатова М. В. Современная литература Кореи / М.В. Солдатова, К. А. Пак - Владивосток: Изд-во ДВГУ, 2003. - 283 с.

5. Michael Finch. Marching to a Different Beat: Existentialist Themes in Yi Munyol's Debut Novella, Saeha'gok (Song under a Border Fortress) // Seoul Journal of Korean Studies. -2010. - № 23, - P. 117-136.

Анотація

У статті розглянуто жанрові, тематичні та стилістичні особливості творчості корейського письменника Лі Мунйоля з точки зору традиції та новаторства. Засвідчено впливи екзистенціалізму, романтизму та конфуці- анського світогляду на ідейну спрямованість прози автора. Стаття є спробою комплексного аналізу прозової творчості Лі Мунйоля з акцентом на тематиці та стилістиці автора, де також визначаються етично-естетичні пошуки письменника, які фіксують парадигматичні зміни в літературному процесі, що почалися з 1980-х рр. у Республіці Корея.

Ключові слова: сучасна проза, традиція, новаторство, романтизм, сучасна література Республіки Корея.

В статье рассмотрены жанровые, тематические и стилистические особенности творчества корейского писателя Ли Мунёля с точки зрения традиции и новаторства. Засвидетельствовано влияния экзистенциализма, романтизма и конфуцианского мировоззрения на идейную направленность прозы автора. Статья является попыткой комплексного анализа прозаического творчества Ли Мунёля с акцентом на тематике и стилистике автора, где также определяются нравственно- эстетические поиски писателя, которые фиксируют парадигматические изменения в литературном процессе, начавшиеся с 1980 -х годов в Республике Корея.

Ключевые слова: современная проза, традиция, новаторство, романтизм, современная литература Республики Корея.

Key words: modern prose, tradition, innovation, romanticism, modern literature of the Republic of Korea.