Жанрова своєрідність пригодницької повісті В. Нестайка "Тореадори з Васюківки"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЖАНРОВА СВОЄРІДНІСТЬ ПРИГОДНИЦЬКОЇ ПОВІСТІ В. НЕСТАЙКА «ТОРЕАДОРИ З ВАСЮКІВКИ»

Л.В. Мірошніченко

Анотація

нестайко жанровий пригодницький васюківка

У статті розглянуто своєрідність жанрової природи пригодницького твору для дітей В. Нестайка «Тореадори з Васюківки», особливість вживання епістолярного (листи, лист-інструктаж) та фольклорного (народні та літературні пісні, легенди, прокльони, клятви тощо) жанрів у трилогії. З'ясовано специфіку їх залучення до тексту твору і їх функціональність, проаналізовано інтертекст повісті.

Ключові слова: пригодницька повість, елементи жанрової модифікації, епістолярний та фольклорний жанр, листи, народні та літературні пісні, легенди, прокльони, клятви.

Аннотация

В статье рассмотрено своеобразие жанровой природы приключенческого произведения для детей В. Нестайка «Тореадори из Васюкивки», особенность употребления эпистолярного (письма, письмо-инструктаж) и фольклорного (народные и литературные песни, легенды, проклятия, клятвы и тому подобное) жанров в трилогии. Выяснена специфика их привлечения к тексту произведения и их функциональность, проанализировано интертекст повести.

Ключевые слова: приключенческая повесть, элементы жанровой модификации, эпистолярный и фольклорный жанр, письма, народные и литературные песни, легенды, проклятия, клятвы.

Annotation

Miroshnichenko L. V. Genre originality of adventure story of V. Nestayka «Toreadori is From Vasyukivki»

In the modern Ukrainian literary process, the adventure genre has demonstrated the ability to actively develop in the new environment, since adventure literature has the purpose not only to entertain the reader, it is an important factor in the process of forming a young person, enriching her figurative thinking, life experience.

The development of Ukrainian adventure prose for children of the second half of the 20th and the beginning of the 21st century is characterized by transformational processes, the emergence of new genre-style modifications. In this aspect, it is interesting to analyze the story of V. Nestya «Toreadori Vasyukivka», which is taught in grade 6 for the new school curriculum in Ukrainian literature.

The term «genre modification» is today common in literary science, in particular, an attempt to outline its content is presented in the monograph by T. Bovsunivska's researcher «Genre Modifications of a Modern Romance» (2015). The processes of transformation of literary genres predetermine the need to increase attention to the study of genre modifications, in particular the story «Toreiodori Vasyukivka» by V. Nestayka, which tends to be polymorphism.

Vsevolod Zinovievich Nestayko is a talented master of adventure stories for children and children. The individual style of the artist undoubtedly reveals his creative personality, expresses the artistic conceptions of the narrative. The central place in his creative work belongs, of course, to the full-fledged humor of the trilogy «Toreadori Vasyukivka». This story has been translated into about twenty languages of the world, and in 1979 the International Council for Child and Youth Literature has included it in the Special Honorary List by G. H. Andersen. For the trilogy «Toreadori Vasyukivka» the writer became the winner of the Lesya Ukrainka Republican Literary Prize.

The relevance of this work is that the work in question is still not involved in the comprehensive study of the features of the adventure story genre in the context of Ukrainian prose for the children of the second half of the XX - the beginning of the XXI centuries.

The article deals with the peculiarity of genre modification in the adventure works for children by V. Nestyka «Toreodori of Vasyukivka», her artistic peculiarities, the interpretation of the epistolary and folklore genre in the story-trilogy is analyzed. The originality of the author's individual style in the process of combining elements of various literary genres (letters, letter-briefings, folk and literary songs, legends, curses, oaths, etc.), which perform informative function, is revealed.

Key words: adventure story, genre modification, epistolary and folklore genre, letters, folk and literary songs, legends, curse, oaths.

Виклад основного матеріалу

Література для дітей у всі часи перебуває в полі зору наукових зацікавлень літературознавців, психологів, етнографів, біографів та мовознавців, адже вона є репрезентантом комплексу актуальних питань і проблем, пов'язаних із вихованням і розвитком молодого покоління. Вагомим набутком літератури для дітей є пригодницька проза - термін, що об'єднує твори з домінуючим мотивом пригоди, у центрі уваги яких стоять гострі сюжети, напружені конфлікти, що змушують читача стежити за тим, як змінюються й розвиваються захоплюючі події, виявляються найбільш значні риси характерів людей.

В українському літературному процесі кінця ХХ - поч. ХХІ ст. пригодницький жанр у межах літератури для дітей продемонстрував здатність до активного розвитку не лише як література призначена для розваги читача, але і як важливий чинник у процесі формування юної особистості, збагачення її образного мислення, життєвого досвіду. На сьогодні літературу для дітей ґрунтовно вивчали Д. Білецький, І. Бойцун, І. Вавілова, С. Іванюк, В. Кизилова, Н. Кіліченко, О. Логвиненко, Р. Мацевко-Бекерська, Р. Мовчан, В. Моренець, В. Неділько, О. Папуша, М. Слабошпицький, О. Чепурна та ін. Літературознавці Н. Резніченко, О. Будугай та Н. Сидоренко, аналізуючи основні жанрово-стильові модифікації української літератури для дітей другої половини ХХ століття, констатують її значний художньо-естетичний та ідейно-виховний потенціал, стильові пошуки, внутрішню опозиційність догматичним принципам соцреалізму й тяжіння до загальногуманістичної проблематики. Однак у їхніх наукових розвідках, на наш погляд, недостатньо уваги приділено специфіці жанру пригодницької повісті, а українська проза для дітей осмислюється здебільшого в історико-культурному контексті доби, і такої особливості твору як інтертекст.

Розвиток української пригодницької прози для дітей другої половини ХХ - початку ХХІ століть характеризується трансформаційними процесами, появою нових жанрово-стильових модифікацій. У цьому аспекті вагомим є завдання дослідження повісті В. Нестайка «Тореадори з Васюківки», що є зразком новаторства в розвитку цього жанру, користується інтересом юних читачів. До того ж вона внесена до нової шкільної програми з української літератури.

Термін «жанрова модифікація» сьогодні досить поширений у літературознавчій науці. Спробу окреслити його зміст представлено в монографії Т. Бовсунівської «Жанрові модифікації сучасного роману» (2015). У ній наголошено, що «жанровою модифікацією в сучасному літературному процесі стає новоутворення на засадах плинних ознак твору, засноване на повторенні певної жанрової форми та з використанням конкретного жанрового патерну, що визначається характером ідеологічної анаморфози й сумою жанрових трансформацій та (іноді!) закономірностей, які постають на потребу тексту за авторським задумом» [1, 368]. Процеси трансформації літературних жанрів зумовлюють необхідність посилення уваги до вивчення жанрових модифікацій, зокрема й повісті «Тореодори з Васюківки» В. Нестайка, яка особливо тяжіє до поліморфізму.

Всеволод Зиновійович Нестайко - талановитий майстер пригодницьких оповідей для дітей і про дітей. Індивідуальний стиль митця, безперечно, розкриває його творчу особистість, увиразнює художньо-образні концепти оповіді. Центральне місце в його творчому доробку належить, поза сумнівом, сповненій гумору трилогії «Тореадори з Васюківки». Ця повість перекладена двадцятьма мовами світу, а в 1979 році Міжнародна рада з дитячої та юнацької літератури включила її до Особливого Почесного списку Г. Х. Андерсена. За трилогію «Тореадори з Васюківки» письменник став лауреатом Республіканської літературної премії імені Лесі Українки. Бажання писати для дітей В. Нестайко пояснює так: «Став я дитячим письменником. Чому саме дитячим? Бо мені хотілося повернутися в дитинство - інше, ніж було в мене. Веселе, повне надзвичайних пригод, ігор, розваг. Звідси мої казки та пригодницькі повісті» [2, 89].

За жанровими ознаками трилогія «Тореадори з Васюківки» - це пригодницька повість, зорієнтована на читача середнього шкільного віку. Хоч твір великий за обсягом і формально нагадує роман, проте автор і багато дослідників (зокрема В. Костюченко, Н. Резніченко та ін.) зараховують його до жанру повісті. Обумовлено це низкою чинників: у трилогії «Тореадори з Васюківки» немає панорамності, масштабності зображення: події - село Васюківка та місто Київ, час - один рік, головні герої повісті - діти шкільного віку, фінал твору відкритий, що є типовим для жанру повісті. Чергування різних захоплюючих ситуацій - одна з прикметних ознак пригодницького твору. Трилогія «Тореадори з Васюківки» В. Нестайка є типовим яскравим прикладом такого художнього тексту, оскільки абсолютно всі події, описані в ній, мають авантюрний характер. У той же час твір вирізняється жанровою неоднорідністю: у головну подієву канву письменник майстерно вплітає елементи різних літературних жанрів - листи, народні та літературні пісні, легенди, прокльони, клятви тощо. Цей твір можна вважати авторською модифікацією пригодницької повісті, у якій оновлення жанру відбувається завдяки трансформації - наявності вставних елементів інших жанрів, при цьому важливу роль відіграють ознаки епістолярного жанру, представленого листуванням. Листи - це опосередкована характеристика як адресатів, так і адресантів, крім того, вони вказують на взаємостосунки в дитячому колективі персонажів з індивідуальними особливостями мовлення, інтелекту й темпераменту кожного з них. Нерідко вони відзначаються інтертекстуальністю. Наприклад, лист хлопців до односельчан - оригінальна трансформація листа, якого запорожці разом із кошовим отаманом Іваном Сірком писали турецькому султану Махмуту IV. Уводячи до трилогії «козацько-турецькі» листи, автор подає цікаву передісторію їх виникнення, оповідаючи про експедицію, яка досліджуючи пам'ятки старовини, знайшла в хаті Стьопи Карафольки (одного з персонажів твору) напис на сволоку: «Цю хату збудував 1748 року 10 квітня козак Титаровського куреня Гаврило Карафолька» [3, 220]. Таким чином з'ясувалося козацьке походження Стьопи та ще кількох героїв. Хлопці, у яких не виявилося серед предків «жоднісінького запорожця» (зокрема, Ява Рень і Павлуша Завгородній), зазнають постійних насмішок із боку «козацьких нащадків», тому аби якось висловити свою образу вони вирішують написати «ворогам» листа, як колись зробили запорожці: «Ти - шайтан дурепський... Який ти в чорта лицар?.. Слинько ти шепеляве! Дірка од бублика! Реп 'ях ти з хвоста собачого! Латка на подертих штанях, шмат відміника недогризенний!.. Не годен ти доброго слова, хай з'їсть тебе руда корова! Отак ми тобі відказали, плюгавче! І за це поцілуй нас у брудні порепані п 'яти, свиняче порося ти!» [3, 226]. В. Нестайко оригінально переосмислює та інтерпретує лист козаків, використовуючи обумовлену контекстом лексику (у трилогії шайтан виявляється не «турецьким», а «дурепським»), і таким чином відтворює начебто й схожу, але в той же час цілком відмінну картину дійсності. Герої трилогії «Тореадори з Васюківки» насичують лист колоритною емоційно-експресивною лексикою, визначеною суспільно-побутовими особливостями сільського «хлопчачого» життя, що також сприяє образному створенню художньої картини дійсності.

Наступний лист, наведений у тексті повісті, є відповіддю на попередній. Письменник його вигадує, оскільки історія не зафіксувала відповіді турецького султана козакам. Він написаний, на перший погляд, більш витриманим офіційним стилем, але, з врахуванням конкретної контекстуальної ситуації, набуває іронічного звучання. У такий спосіб відтворюється психологія оригінального дитячого мислення, означеного ефектом комізму і певним дидактичним змістом: «Дорогі друзі! Ви лаєтесь дуже красиво, але тільки тому, що ви не козацького роду й вам прикро. Ми прекрасно це розуміємо. Ми залюбки прочитали вашого листа й навіть згодні прийняти вас у своє запорозьке військо писарями - хоч у вас двійки з мови. Між іншим, “недогризений” пишеться з одним “н”, а “відмінник”, навпаки, з двома (див. правило подвоєння приголосних, підручник граматики, стор. 4, параграф 23). З привітом. За дорученням славного війська запорозького кошовий Степан Карафолька» [3, 227]. В інших епізодах трилогії В. Нестайка листи виконують інформативну функцію, динамізуючи стрімкий розвиток подій: «Дорогий дядю Гришо! Вибачте і не сердьтеся, що ми взяли ваш стартовий. Він нам отак-о треба! Ми йдемо на серйозну операцію. Може й не вернемось. Тоді шукайте наші тіла в підземеллях лаври. Інакше ми не могли. Йдеться про нашу честь. Ми обов'язково повинні повернути одному чоловікові його річ... Павлуша. Ява...» [3, 231]. У повісті «Тореадори з Васюківки» В. Нестайка наявні елементи ще одного виду епістолярного жанру - це лист-інструктаж, який, окрім того, що містить вказівки щодо послідовних дій героїв, розкриває подальший розвиток сюжету: «Сьогодні, рівно о дев 'ятнадцятій нуль-нуль, приходь до розбитого доту у Вовчий ліс. У розколині над амбразурою знайдеш інструкцію, що ти мусиш робити. Цього листа треба негайно знищити... Г. П. Г.» [3, 322].

Письменник залучає до трилогії пісні, репрезентовані різними тематичними групами, таким чином поглиблюється рівень інтертекстуальності твору, а історичні пісні в повісті хронікально пов'язані із розвитком українського народу та особливостями певного історичного періоду. Соціально-побутову пісню «Ой служив я в пана...» «співали гугнявими голосами підпилі Книші» [3, 72]. Дізнаючись про своє козацьке коріння, васюківські хлопчаки створюють власну Січ, одягаються в традиційне козацьке вбрання, обирають кошового й виконують «бадьорий козацький марш» «Ой чи пан, чи пропав - двічі не вмирати...» [3, 225]. Солдати у Васюківці співають похідну воєнну пісню на слова М. Дудіна «В путь». Щоб звернути на себе увагу Гребенючки, Ява співає пісню на слова Д. Павличка «Два кольори». Київські піонери виконують пісню «Солнечный круг» на слова Л. Ошаніна. У вуста школярів, які їдуть на екскурсію до Києва, вкладено слова пісні «Черемшина» на слова М. Юрійчука: «Знов зозулі чути голос в лісі, / Ластівки гніздечко звили в стрісі, / А вівчар жене отару плаєм, / Тьохнув пісню соловей за гаєм...» [3, 22-23]. Автор, характеризуючи цю епоху, включає до тексту повісті уривки відомих українських пісень радянського часу, урізноманітнюючи таким чином прозову оповідь. Кожен пісенний фрагмент у творі виконує гносеологічну функцію й опосередковано вказує на соціальний стан виконавця: Книші, представники старшого покоління, співають соціально- побутову пісню, школярі - гімн радянських піонерів «Солнечный круг», а солдати - пісню воєнних років тощо.

У повісті «Тореадори з Васюківки» В. Нестайка наявні й жанрові одиниці фольклору. Так у наведеній легенді автор розтлумачує походження васюківських топонімів - Захаркове озеро, Г орбушина могила, крім того, у текст твору залучені авторські переповідки вірувань селян: «І він (Папуша) би заплатив навіть більше, ніж та рушниця коштувала, бо, крім усього вірив, що від неї залежало його мисливське щастя...» [3, 37]. Герої повісті дізнаються про місцеві привороти, які мають багатовікову історію: «Треба взяти неторгований казан... І зробити у дні маленьку дірочку. Піймати кажана. Піти до лісу вночі о дванадцятій годині... Накрити казаном... На другий день, теж опівночі, піти на те місце. Піднять казан. Там будуть лише кісточки кажанові... Знайти одну таку кісточку, як виделка. А другу - як гачок... І от, якщо ти хочеш, щоб хтось від тебе одчепився, треба його легенько відштовхнуть тою виделкою. А як хочеш, навпаки... то треба зачепити гачком...» [3, 278]. Стародавня народна віра в безмежну силу слова простежується в прокльоні баби Мокрини: «Щоб вас чиряки обсіли! Щоб ваші язики до зубів поприростали! Щоб вас гикавка напала!.. Щоб вам ні дна, ні покришки! Щоб...» [3, 300]; у клятвах Яви та Павлуші: «Давай поклянемося (може, навіть кров'ю), що більш не брехатимем. І домовимося: якщо не можеш або не хочеш сказати правду - мовчи, хоч би як питали, хоч би як домагалися, - мовчи і все» [3, 177]. Фольклорні мотиви наявні й у народних прикметах: «І що ото за синоптики, що не вміють звичайнісінького дощу вгадати! В нас у селі кожна баба вам за три дні наперед дощ завбачить. Прикмет же є певних скільки хочеш. І по тому, як вітер вихриться - чи на поріг, чи з порога. І як кури поводяться. І як сонце сідає... І коли дерева балакають... Завели б собі на метеостанції курей - і клопоту б не мали!..» [3, 209].

Трилогії «Тореадори з Васюківки» В. Нестайка притаманна хронологічна форма подієвої композиції. Виклад подій реалізовано в лінійній послідовності відповідно до причинно-наслідкової обумовленості. Історичне минуле постає в розповідях та спогадах героїв твору, завдяки чому читач знайомиться з добою козаччини: «Роззявивши рота, слухали ми розповіді археологів про Запорозьку Січ, - про легендарного ватажка козацького Івана Сірка...» [3, 223].

Неодноразово згадуються в трилогії часи Другої світової війни: «У сорок першому, коли німці загарбали Україну, у цьому доті тримали кругову оборону троє наших бійців... Вісім днів трималися бійці без води, без їжі, до останнього патрона» [3, 325]. Художньо переповідаючи історичні факти, без зайвого нагромадження сухого фактичного матеріалу, образно й емоційно насичено, автор досягає простого й доступного їх сприйняття та запам'ятовування дітьми.

В уяві головних героїв формується нібито інший світ, зі знайомими їм людьми, місцями, але дещо відмінним від того, у якому вони живуть. Крім того, зміщуються часові межі, внаслідок чого головні герої опиняються в ілюзорному майбутньому з особисто спроектованими ситуаціями в ньому. Гра фантазії вибудовується на основі конкретних життєвих пригод і є їх логічним, на думку героїв, продовженням. Таким чином, пригодницький сюжет із реальної площини переходить в ірреальну. Вираження ірреального знаходимо у снах, які є підтвердженням пригодницького жанру, оскільки героїв, як і наяву, чекають випробування, несподіванки, проте не позбавлені вимислу та фантасмагоричності. За аналогією до уявного майбутнього, сновидіння мають у своїй основі події реальності. Наприклад, після несподіваного знайомства на острові Переекзаменовки з київськими школярами та проведеного разом із ними цікавого насиченого дня Павлуша засинає від утоми й бачить сон: «Стою я, значить, на березі острова Переекзаменовки <...> і бачу: випливає на плесо корабель, величезний білий океанський корабель <...> З корабля спускають трап і по трапу йде на берег... Гребенючка. Підходить до мене й каже: “Здрастуйте вам. До нас на острів приїхала німецька делегація піонерів. Ви будете за перекладача”» [3, 125]. Сон перегукується з дійсністю, але реалії в ньому дещо перебільшені: замість човна - корабель, а на ньому не київські учні, а - німецька делегація піонерів. Вдаючись до прийому розповіді крізь призму сновидінь та уяви, автор розширює можливості зображення, цілком обґрунтовано залучаючи до повісті про буденні пригоди звичайних сільських хлопчаків, химерні ситуації, ілюзорних героїв, містифіковані предмети тощо. Усе це характерне для пригодницьких творів у жанрі фентезі.

Уведення до пригодницької повісті В. Нестайка для дітей інших жанрових одиниць (листів та пісень, легенд, народних вірувань, прокльонів) виконує образно-словесну, інформативну, гносеологічну та повчально-дидактичну функції.

Отже, трилогія В. Нестайка «Тореадори з Васюківки» - пригодницька повість, урізноманітнена за рахунок уведення до її тексту фольклорного та епістолярного жанру, що забезпечує інтертекстуальність твору, домінує хронологічна подієва композиція, поєднання ретроспективної форми із поглядом у майбутнє, епізодичне використання снів, уяви, містифікацій, пригод, химерних ситуацій. Ця повість є художньо динамічним та емоційно насиченим твором, що має важливе виховне значення для юних читачів.

Список використаних джерел

1. Бовсунівська Т. В. Жанрові модифікації сучасного роману / Т. В. Бовсунівська. Харків: Вид-во «Діса плюс», 2015. 368 с.

2. Нестайко В. Чому я пишу для дітей / В. Нестайко // Література. Діти. Час: Збірник літературно-критичних статей про дитячу літературу. 1969. Вип. 14 - К.: Веселка, 1984. С. 89-96.

3. Нестайко В. Тореадори з Васюківки / Всеволод Нестайко. К.: Веселка, 1973. 416 с.

Размещено на Allbest.ru