Роман Джорджа Оруелла "1984" крізь виміри часу

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОМАН ДЖОРДЖА ОРУЕЛЛА «1984» КРІЗЬ ВИМІРИ ЧАСУ

джордж оруелл письменник роман

Колядич Ю.В.,

старший викладач,

Вінницький державний педагогічний

університет ім. М. Коцюбинського

У статті з позицій часу проаналізовано роман «1984» англійського письменника Джоржда Оруелла. Визначено його жанрово-стильові та проблемно-тематичні домінанти.

Ключові слова: роман, антиутопія, тоталітаризм, художня форма.

В статье проанализирован роман «1984» английского писателя Джорджа Оруелла, его жанрово-стилистические и проблемно-тематические доминанты.

Ключевые слова: роман, антиутопия, тоталитаризм, художественная форма.

The novel “1984” of the English writer George Orwell is analysed from the time view in the article. Its genre-stylistic and problematic-thematic dominants are defined there too.

Key words: novel, anti-utopia, totalitarianism, fiction form.

Джордж Оруелл - один із митців західного світу. Навіть і сьогодні, коли про нього написано значно більше, аніж написав він сам, багато що в ньому видається загадковим. Для масового читача він постав у ролі політичного памфлетиста, запеклого ворога соціалізму, автора спрямованих проти нього антиутопій. Лише найновіші дослідження суттєво змінили акценти у ставленні до цієї справді неймовірно суперечливої постаті, а також до створених письменником книг.

Популярність Оруелла підтверджує і те, що в 1984 році сталася небувала у світі подія: ЮНЕСКО оголосив цей рік роком Дж. Оруелла.

Майбутній письменник народився в Бенгалії, в аристократичній англо-індійській родині, навчався аристократичному Ітоні (привілейована англійська школа). Ще дитиною він бачив занадто багато несправедливості, злиденності та жорстокості, щоб не зрозуміти: все це скоро виллється у вибух гніву, в якому колонізатори не зможуть звинуватити нікого, крім себе. Одвічний англійський егоцентризм, самовдоволення і пиха будуть постійною мішенню його гіркої іронії.

Ще юнаком Оруелл рішуче порвав зі своїм середовищем, з можливістю колоніальної кар'єри. Наприкінці 30-х років він уже замислювався над питанням: «Який сенс долати фашизм заради аніскільки не кращого, але набагато могутнішого британського імперіалізму?» Спокутуючи гріхи цього імперіалізму, Оруелл намагався служити справедливості, працюючи дрібним поліційним чиновником у Бірмі.

Після цього він живе у лондонських нічліжках, заробляє на прожиття в Парижі, миючи посуд у підвалах тамтешніх ресторанів. Його мучить комплекс соціальної неповноцінності, зумовлений аристократичним походженням, співчуттям до простої людини, до трудівника, цього справді єдиного позитивного героя.

На той час віра в близьке всесвітнє торжество соціалізму, що супроводжувалася неприйняттям усього буржуазного і міщанського, вважалася у молодих інтелектуалів звичайним явищем: Оруелл майже повністю поділяв її. Він зображував бідність робітничих кварталів у промислових містах англійської Півночі. Назавжди його вразили голодні шахтарі доби депресій, запам'яталась дружина чи донька одного з них, брудна, в лахмітті, яка збирала недопалки на залізничному насипі. Митець критикував убогість помислів, прагнень, життя благополучного «середнього стану», з яким не міг порозумітись його герой-мрійник («Хай цвіте аспідістра», 1936). Взагалі, людське приниження - не просто провідна, а й єдина тема його перших книг «Животіння в Парижі і Лондоні» (1933), «Дорога на Уайген-пірс» (1937) та ін.

Оруелл співпрацює з лівими видавництвами та редакціями, як кореспондент їде в Іспанію, охоплену громадянською війною, і невдовзі стає там бійцем республіканського війська. Іспанська війна стала для Оруелла, як і для всіх, хто пройшов цей іспит, кульмінацією життя та перевіркою ідей. Після повернення додому, в червні 1937 року, він залишається на позиціях демократичного соціалізму, але ключовим тепер стає в нього поняття «демократичний», тому що в Іспанії Оруелл вперше переконався, що соціалізм може бути зовсім інший - за сталінською моделлю - соціалізм, який карає революцію в ім'я диктатури вождів та бюрократів.

Про це письменник пише так: «...В середині 1937 року, коли комуністи здобули контроль (чи частковий контроль) над іспанським урядом і почалося переслідування троцкістів, ми обоє з дружиною опинились між переслідуваними. Нам пощастило уникнути арешту й покинути Іспанію живими, в той час як багатьох з-поміж наших друзів було розстріляно, інші тривалий час просиділи у в'язницях чи просто позникали.

Ці переслідування в Іспанії відбувались водночас із великими чистками в СРСР і були лише їхнім відлунням. Суть звинувачень (а саме - змова з фашистами) була тут і там однакова: коли йшлося про Іспанію, я мав цілковиту впевненість, що ці звинувачення неправдиві. Увесь цей досвід був для мене цінною наукою: він показав мені, як легко тоталітарній пропаганді керувати думкою освідчених верств у демократичних країнах.

Ми з дружиною були свідками того, як невинних людей кидали до в'язниць тільки тому, що їх запідозрювали в неправовірних переконаннях. А повернувшись до Англії, ми побачили, що порівняно розсудливі й добре поінформовані спостерігачі вірять в усякі неймовірні оповіді про змови, зраду та саботажі, про які інформувала преса з московських судових залів.

Саме тоді як ніколи виразно я збагнув негативний вплив радянського міфу на західний соціалістичний рух» [7, с 25].

Так Оруелл прозрів і почав невтомно боротися проти сталінізму і більшовицько-комуністичного тоталітаризму. Йому вдалося підмітити і вдало увиразнити в художній формі, використовуючи фантастику і гротеск, усі найголовніші особливості та реалії тоталітаризму, показати закономірності виродження утопічної, ворожої людині комуністичної теорії, жорстокість і абсурдність «комуністичного раю».

Британське національне архівне відомство обнародувало досьє на письменника. Як з'ясувалося, контррозвідка МІ-5 підозрювала його в симпатіях до комунізму. МІ-5 та лондонський особливий підрозділ поліції стежили за Оруеллом більше 20-ти років - з 1929 по 1950 рік. Перші записи в досьє письменника з'явилися, коли він жив у Парижі й працював над книгою «Фунт лиха в Парижі та Лондоні». Тоді ж він запропонував лівій британській газеті «Workers' Life» стати її іноземним кореспондентом. Так Оруелл потрапив під нагляд. Втім, паризький агент хоч і зазначав, що письменник читає численні французькі газети, у тому числі й комуністичну «L'Humanite», але в прямих зв'язках з комуністами його не викривав.

Через сім років, тобто в 1936 році, Оруелл відправився на північний захід Англії, щоб працювати над книгою «Дорога на Уайген-Пірс». За свідченнями інформаторів поліції і контррозвідки, письменник відвідував там збори комуністичної партії. За рік Оруелл виїхав до воюючої Іспанії, де боровся на стороні республіканців. У зв'язку з цим у досьє письменника мовиться, що він був «в деякому роді анархістом» і був схильний контактувати з «представниками екстремістів».

Лише після публікації в 1945 році роману «Тваринна ферма», алегорії на Радянський Союз, секретні служби остаточно припинили визнавати Оруелла загрозою національній безпеці. У його досьє є запис такого змісту: «Погляди Оруелла є безумовно лівими, але він далеко відійшов від ортодоксального комунізму» [7, с 30].

Ідеєю-фікс Оруелла стає можливість світу, де проста людина зможе досхочу їсти, насолоджуватись як працею, так і дозвіллям, спокійно закінчувати і починати свій день.

Під час другої світової війни Оруелл веде антифашистські радіопередачі на Індію. У повоєнні роки він нещадно критикує лейбористів - з позицій ліворадикальної опозиції, «єретика серед лівих», за власним висловом.

Письменник живе у злиднях і помирає від перевтоми і перенапруження, власноруч передруковуючи рукопис роману «1984».

Працюючи над казкою «Тваринна ферма» Джордж Оруелл зацікавився романом Є. Замятіна «Ми». Про це він сам писав так: «Мене цікавить такий тип книжок, і я сам роблю начерк своєї, яку, можливо, з часом створю» [7, с 26]. Згодом він напише рецензію на англомовне видання роману Замятіна 1946 року та передмову до українського перекладу у 1947 році. Роман Замятіна справив певний вплив на Оруелла. Але варто наголосити, що інакше не могло бути: Замятін вплинув і на Олдоса Хакслі, і на Оруелла, бо зумів зазирнути у майбутнє, передбачити розвиток суспільства, у якому сам жив, відкрив таємні пружини, що визначали шляхи розвитку, форми прояву та жахливі наслідки тоталітаризму.

Та Оруеллів роман суттєво відрізняється від роману «Ми», бо в нього увійшла реальність, що сповнила ту чверть століття, яке відокремлює роман Оруелла від твору Замятіна, і тому англійський письменник зумів втілити в художній формі всі особливості тоталітаризму, всі форми його прояву, показати антилюдський зміст «комуністичного раю», його згубний вплив на суспільство взагалі і на людину зокрема.

Оруелл використав також художній досвід антиутопії Олдоса Хакслі «Чудовий новий світ», яку він теж добре знав і з якою порівнював у згаданій рецензії роман Замятіна, відзначаючи: «Роман Олдоса Хакслі «Чудовий новий світ» частково зобов'язаний своєю появою цій книзі (тобто романові Є. Замятіна). В обох творах розповідається про бунт природного, людського проти раціонального, механізованого, бездушного світу, в обох дію перенесено на 600 років уперед. Атмосфера обох книг схожа, і змальовується, загалом кажучи, один і той же тип суспільства» [7, с. 26].

Роман «1984» Дж. Оруелла надруковано 8 червня 1949 року в Лондоні. Початок роботи над текстом відносять до 1947 року.

Робоча назва роману спочатку була «Остання людина в Європі». Відомо, що видавець книги Фредерік Ворберг наполягав на зміні назви для підвищення інтересу потенційних читачів. Причини, чому саме автор зупинився на виборі назви «1984», до цього часу невідомі. Найбільш поширеною є думка, що рік дії роману вибраний простою перестановкою останніх цифр 1948 - року видання роману. Також можливо, що в назві відображений рік фактичного написання роману + біблійні сорок років ходіння по пустелі в пошуках Землі Обітованої. Проте назва «1984» може бути присвячена сторічному ювілею першої значущої соціалістичної організації, заснованої в 1884 році. Однак, це лише гіпотези.

Для викладу своїх позицій Оруелл обрав художню форму соціально-фантастичного роману, роману-антиутопії. Відомо, що цей твір активно використовувався західною пропагандою як антикомуністична сатира, проте сам письменник неодноразово говорив, що «1984» не треба розглядати як критику соціалістичних ідей. Оруелл був впевнений, що ідея тоталітаризму живе у свідомості населення скрізь, тому письменник ставив собі за мету простежити це та попередити людство про неможливість її втілення у життя.

Роман «1984» у концентрованому вигляді містив відповіді на основні політичні й філософські питання, які в 30-40-х роках вирішувало для себе "усе прогресивне людство": ставлення до соціалізму, фашизму, небезпека тоталітарного суспільства, подальші шляхи розвитку демократії. Оскільки дія роману розгортається у 1984 році, який на момент написання книги був майбутнім, автор мав можливість передбачити глобальні геополітичні проблеми - приховане протистояння наддержав, що проявляється в кривавих локальних конфліктах, розподіл світу на сфери впливу, за якого цілі народи виявляються розмінною монетою.

У творі описано кілька місяців з життя Вінстона Сміта - рядового члена суспільства, побудованого за принципами "ангсоцу" ("англійського соціалізму") у вигаданій наддержаві Океанії у 1984 році. Прототип соціалістичного суспільства майбутнього проглядається досить прозоро - це Радянський Союз 40-х років. Вусатий лідер "Старший Брат", привілейовані "вищі товариші" з "внутрішньої партії", "поліція думки", великі чистки, "трудові табори", пошук внутрішніх ворогів, похмура атмосфера загальної підозрілості, злидарський побут - добре знайомі елементи сталінської диктатури. Разом з тим технології керування суспільством і придушення інакомислення набувають подальшого розвитку, для стеження й "обтісування" використовуються більш витончені технічні засоби, маніпулювання інформацією у величезних масштабах унеможливлює навіть виникнення недозволених думок.

Драматичним є й географічне місце дії роману - "Військово-повітряна зона № 1", безлика провінція величезної тоталітарної Океанії, - це колишня Великобританія. Автор показує: навіть цей центр європейської демократії, який має багатовікові традиції політичної свободи і не здався ні зовнішньому, ні внутрішньому фашизму, може за 35 років перетворитися в похмуру гігантську в'язницю, якщо люди втратять пильність.

Художня форма роману не тільки не заважає осмисленню позиції автора, але, навпаки, надає думкам Оруелла переконливості і рельєфності, дозволяє викласти політичні й політологічні аргументи. Позиція автора є зрозумілою - тоталітаризм становить небезпеку для людства. Позбавлення людини волі, як особистої, так і політичної, не може бути виправдане ніякими ідеалами.

Роман «1984» - це застереження про неможливість побудувати нову державу на засадах тоталітаризму й гноблення.

Література

1. Борецький М. І. Антиутопія Дж. Орвелла «1984» як узагальнена картина радянського тоталітаризму / М.І. Борецький // Відродження. - 1996. - № 1. - С. 25-28.

2. Вайновська М. К. Дж. Оруелл «1984» як роман-антиутопія. Проблема впливу на погляди і позицію людини / М.К. Вайновська // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2001. - № 7. - С. 25-29.

3. Оруэлл Дж. «1984» и эссе разных лет / Дж. Оруэлл. - М., 1989. - 377 с.

Размещено на Allbest.ru