Проблематика казки-притчі Емми Андієвської "Говорюща риба"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблематика казки-притчі Емми Андієвської «Говорюща риба»

Вікторія Сафатова

(студентка І курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти

факультету філології та журналістики)

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Буряк О. Ф.

Творча особистість Емми Андієвської займає особливе місце в українському літературному процесі. Це зумовлено зокрема самобутністю художнього світу її віршів, оповідань, казок, романів, унікальністю авторського художнього мислення, харизмою мисткині.

Л. Таран називає Е. Андієвську «суцільною аномалією», «ненормою» [22, с. 13], «людиною- оркестром» [23, с. 11], бо вона дуже оригінально виявляє себе в різних іпостасях: поет, прозаїк, художник, активний громадський діяч. андієвська казка притча

На сьогодні є досить багато літературознавчих праць, у яких міститься аналіз поетичних та прозових творів письменниці, представлена характеристика визначальних рис її художнього стилю.

П. Сорока [20] у своїй монографії «Емма Андієвська. Літературний портрет» велику увагу приділяє вивченню романістики, називаючи її експериментальною. І. Зимоморя [9] у книзі «Емма Андієвська: психологічний дискурс» досліджує психологізм романів мисткині. Ю. Бондар [3], Л. Тарнашинська [24] осягають творчість Андієвської в контексті проблеми психології творчості.

Літературні казки письменниці були об'єктом вивчення багатьох науковців: жанрову природу творів осмислювали Н. Буркалець [5], М. Ковінько [13], художні особливості - В. Просалова [і5], [16], яка провела розкішні компаративістські паралелі, Н. Смірнова [19], що з'ясовує специфіку художнього світу, А. Демченко [7], котра осягає міфопоетичний код творів.

О. Бородкіна [4], Е. Головецька [6], Н. Дробот [8], Н. Кідалова [12], І. Оберемко [10], [11], І. Павлів [14], Н. Римар [17], Ситченко А. [18], К. Соснова [21], С. Шепель [25] та ін. розглядають проблематику, ідейні смисли через призму методології вивчення творів Е. Андієвської в школі.

Ці та інші наукові студії - стереоскопічна літературознавча проекція творчості Емми Андієвської, але, зважаючи на багатовимірність цього літературного феномену, окремі його аспекти потребують глибинного вивчення. Один із них - осмислення жанрово-стильових, ідейно-змістових особливостей казок Е. Андієвської, що й визначає актуальність нашого дослідження.

Мета нашої розвідки - з'ясувати проблематику казки Е. Андієвської «Говорюща риба» і специфіку її художнього втілення.

Предмет нашого дослідження - особливості художньої презентації філософських проблем у казці- притчі Е. Андієвської, об'єкт - казка «Говорюща риба».

Емма Андієвська створила цикл оригінальних філософських казок, які відзначаються незвичайними фантастичними персонажами, цікавим сюжетом, глибоким ідейним змістом. Ці твори входять до книги «Казки» (2000) [2], що вийшла в Бібліотеці альманаху українців Європи «Зерна». Вісімнадцять творів об'єднані бесідами оповідачів Шакала та Консервної Бляшанки, що спілкуються на веранді будинку в той час, коли господарі відлучилися з дому. Герої-оповідачі розповідають одне одному казки: Консервна Бляшанка - веселі, а Шакал - сумні. У такий спосіб авторка представляє різні погляди на світ, зокрема зображує світ людей у несподіваному ракурсі, коментує філософські смисли, закладені у творах.

Одна з казок, які входять до цього циклу, - це «Г оворюща риба», де порушено комплекс філософських проблем. Ключова - проблема «неординарна особистість і суспільство», пов'язана з низкою інших: проблема комунікації, проблема дружби, проблема взаєморозуміння в родині.

Головна героїня твору Говорюща риба яскраво втілює образ неординарної особистості, адже наділена властивістю принципово не характерною для риб - вмінням говорити (у фольклорі, навпаки, саме мовчазність акцентується як сутнісна ознака риби: мовчить як риба).

У творі окреслено традиційний для літератури конфлікт неординарної особистості із суспільством, зокрема його змальовано через призму стосунків у сім'ї. Незвичайна здатність риби розмовляти вважалася її батьками відхиленням від норми, «дитячою хворобою». Коли Говорюща риба подорослішала, вона, з одного боку, відчула непереборну потребу говорити, їй подобалося, як слова утворюють красиві бульбашки, з іншого боку, героїня відчула себе зайвою у риб'ячому товаристві, адже інших риб вона дратувала своєю балакучістю. Таким чином актуалізуються філософські проблеми «бажання і можливості», «очікування й реальність». Відторгнутість Говорющої риби, неприйняття її родиною й одноплемінниками змусило героїню шукати задоволення своїх потреб в іншій сфері. Прикметно, що Емма Андієвська з цією метою обирає сушу, землю, які вбивчі для риби, там вона приречена на загибель, тому що не може ані дихати, ані плавати. У такий спосіб через персоніфікацію авторка увиразнює неординарність головної героїні, яка не лише вміє говорити, а й жити на суші і навіть ходити.

На нашу думку, проблема «неординарна особистість і суспільство» увиразнюється і через образ рибалки, котрий не має друзів серед людей, не має взаєморозуміння зі своєю дружиною. Він, як і Говорюща риба, чужий у своєму середовищі. Але якщо Говорюща риба втілює активний тип неординарної особистості, яка бореться за право самореалізації, шукає способи і засоби збереження свого унікального «Я», то образ рибалки, навпаки, представляє пасивну особистість, не здатну відстояти себе, свою зону комфорту.

Через висвітлення взаємин Говорющої риби і рибалки актуалізується проблема дружби. У пошуках істоти, з якою можна спілкуватися, втілюючи своє бажання говорити, героїня подружилася з рибалкою, що натомість був мовчазним й охоче вислуховував розповіді нової подруги. Протилежності притягнули одна одну, породжуючи гармонію. Незвичайна риба, яка набридала розмовами іншим рибам і дивакуватий чоловік, який мовчить із тими, з ким треба говорити, подружилися. Здається, що може об'єднувати таких різних персонажів? Очевидно, самотність і прагнення знайти близьку істоту, споріднену душу. Саме тому риба допомагає людині зловити інших риб, а рибалка знаходить спільну мову лише з Говорющою рибою, не маючи взаєморозуміння з людьми: ні з жінкою, ні з іншими рибалками. Однак чоловік і Говорюща риба - представники різних життєвих сфер зі своїми цінностями, нормами, законами, тому вони не здатні повністю зрозуміти один одного. Рибалка зумів почути голос риби, але не збагнув, що вона не така, як люди і потребує особливого відношення. Говорюща риба не здатна усвідомити, що для людей вона може бути звичайним уловом. Рибалка і риба за своєю суттю, функціями - образи-антиподи, тому вони так і не змогли до кінця зрозуміти ані одне одного, ані того, що риби і люди не є однаковими.

Письменниця зображує трагічну розв'язку цієї дивної дружби: коли риба прийшла на запрошення рибалки в гості, його не було вдома, а дружина не збагнувши, що перед нею унікальна риба, підсмажила її на пательні, як і інших риб. Заклопотана приготуванням вечері господиня, яка завжди була зациклена на собі, не почула риби, яка намагалася заговорити з нею, пояснити, що вона гостя, а не їжа.

Таким чином актуалізується проблема комунікації: світ потерпає від глухоти, від непочутості інших. За Е. Андієвською, брак, деформованість комунікації вбиває.

У нашому житті ми часто зустрічаємо неординарних особистостей, зазвичай, це творчі люди, реалізація талантів яких залежить від оточення. Звичайні, пересічні люди не люблять і не сприймають яскравих особистостей, тому що ті прагнуть виділитися із сірої маси, створюючи дискомфорт для інших, на думку яких всі мають бути однаковими і навіть мислити однаково. Але найгірше те, що так думають не тільки сторонні люди, а й близькі та друзі. Втрата підтримки, розуміння, неможливість досягти поставлених цілей призводить до того, що згодом неординарні особистості втрачають віру в себе і сенс життя. Буває, що все це призводить до трагічних наслідків.

Ключова проблема «неординарна особистість і суспільство» тісно пов'язана з іншою - проблемою взаєморозуміння в родині, яка розкривається через змалювання стосунків і в родині Говорющої риби, і взаємини рибалки з його дружиною. Рибалка і його жінка були абсолютно різними людьми, не спілкувалися, не підтримували одне одного і навіть не прагнули це змінити. Все, що їх тримало разом, - спільний побут.

Варто сприймати кожну людину, якою б вона не була, а також вміти розмовляти і чути іншого, щоб змінювати своє життя і життя тих, хто поряд, на краще. Якби чоловік довіряв своїй дружині, ділився з нею сокровенним, то неодмінно повідомив би, що до них прийде незвичайна гостя, і трагедії можна було запобігти.

Шакал слушно зауважує: «...він [чоловік] ніколи не гуторив із нею так, як із рибою. Зрештою, не виключено, що жінка його просто ніколи не слухала» [1, с. 31]. З одного боку, можна засуджувати дружину, яка є настільки приземленою, що не здатна помітити нічого і нікого, окрім хатніх клопотів, яка весь час дорікає чоловікові за його недолугість. А з іншого, - хто ще, як не чоловік, винен у тому, що його жінці ніколи й вгору глянути, не те що думати про високе.

Таким чином у контексті проблеми взаєморозуміння в родині можна говорити і про локальнішу проблему розподілу сімейних обов'язків, ролей.

У казці ескізно окреслені й інші проблеми, наприклад, проблема творчості. Образ Говорющої риби прочитується і як образ творчої особистості, яка насолоджується словотворенням: «яка розкіш вимовити слово, а потім побачити, як кольорові бульбашки рухаються по воді» [1, с. 30].

У творі на підтекстовому рівні також утілено проблему вимушеної еміграції, яка має автобіографічне підгрунтя (12-річною дівчинкою Е. Андієвська разом із родиною емігрувала з України і все життя мешкає за кордоном: в Німеччині, США). Молода і недосвідчена риба не може зрозуміти, чим загрожує їй порушення традиції мовчати, не може зрозуміти, чого бояться старі риби. Мимоволі вона стає ворогом для інших одноплемінників. Перед героїнею постає вибір: лишитися там, де народилася, але втратити себе, чи спробувати зберегти своє Я в іншому середовищі. Якщо перший варіант загрожував втратою індивідуальності, то другий виявився смертельно небезпечним. Відтак, акцентовано звучить ідея: ствердження думки про приреченість на загибель самобутньої особистості.

Отже, казка-притча «Говорюща риба» наснажена драматичним пафосом. Усі філософські проблеми, порушені у творі, мають драматичне і трагічне розв'язання: ключова проблема «неординарна особистість і суспільство» - неможливість реалізації самобутньої особистості в будь-якому середовищі; проблема дружби - згубність дружби між представниками різних «суспільств»; проблема взаєморозуміння в родині - ігнорування того, хто поряд; проблема комунікації - деформованість комунікативних зв'язків, заблокованість, «глухота» людей, зациклених на собі; проблема еміграції - вихід із органічного для індивіда середовища завжди болісний і травматичний; проблема творчості - категоричне неприйняття творчого самовияву іншими.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Андієвська Е. Говорюща риба. Вивчаємо українську мову та літературу. 2012. №28. С. 30-33.

2. Андієвська Е. Казки. Париж-Львів-Цвікау : Зерна 2000. 138 с.

3. Бондар Ю. Фантастичні світи Емми Андієвської. Столиця. 1997. №20. С. 9.

4. Бородкіна О. Казка-притча Емми Андієвської «Говорюща риба». Усвідомлення морально-етичних цінностей необхідних для гармонійного й щасливого життя у світі: урок української літератури, 6 кл. Українська мова та література. 2018. № 23-24. С. 10-- 12.

5. Буркалець Н. Термінологічний корпус шкільного літературознавства: казка-притча (до вивчення «Казки про яян» Е. Андієвської).

Урок Української. 2007. №6. С. 40--45.

6. Головецька Е. Два уроки з вивчення «Казки про яян». Українська література в загальноосвітній школі. 2007. №7. С. 33--36.

7. Демченко А. Міфопоетичний код казки-притчі «Говорюща риба» Емми Андієвської. IX Міжнародна наукова Інтернет-конференція з україністики. Мюнхен 4--8 листопада. 2019. С. 276--284.

8. Дробот Н. Емма Андієвська. «Казка про Яян». Урок-дослідження з використанням інтерактивних технологій у 6-му класі. Українська мова та література. 2011. №3 (січень). С. 6--8.

9. Зимоморя І. Емма Андієвська: психологічний дискурс. Дрогобич: Коло, 2004. С. 56--64.

10. Оберемко І. Емма Андієвська. «Казка про яян». Прихований повчальний зміст твору. Змістово-пошуковий міні-модуль 2 у 6-му класі. Українська мова та література. 2011 №3 (січень). С. 12--13.

11. Оберемко І. Емма Андієвська -- українська письменниця і художниця. «Казка про Яян». Змістово-пошуковий міні-модуль 1 у 6-му класі. Українська мова та література. 2011 №3 (січень). С. 10--11.

12. Кідалова Н. Емма Андієвська. Казка-притча «Говорюща риба» : цикл уроків. Укр. мова та літ. 2014. №23. С. 16--21.

13. Ковінько М. В. Контроверсійність тлумачення сучасної казки-притчі (на матеріалі твору Емми Андієвської «Говорюща риба»). Літературознавчі студії. Київський університет. 2013. С. 389--395.

14. Павлів І. «Говорюща риба». Принципи толерантного ставлення до інших, вірності мріям, прагнення гармонії зі світом: урок української літератури за творчістю Е. Андієвської : 6 клас. Бібліотечка «Дивослова». 2014. №9. С. 31--33.

15. Просалова В. «Я свою Україну ношу, як слимак свою хатку...» : про авторські казки української письменниці Емми Андієвської. Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка.Донец. від-ня Наук. т-во ім. Шевченка. Донецьк : [б. в.], 2017. Т. 43. С. 175-- 184.

16. Просалова В. Художні особливості казок Емми Андієвської. Синопсис: текст, контекст, медіа. №3 (15). 2016. С. 12--15.

17. Римар Н. В. Емма Андієвська. «Говорюща риба» : урок. Вивчаємо українську мову та літературу. 2014. №27. С. 19--21.

18. Ситченко А. Вивчаємо «Казку про яян» Емми Андієвської. Українська література в загальноосвітній школі. 2009. №11. С. 12--13.

19. Смірнова Н. П Особливості моделювання художнього світу в казках Е. Андієвської. Науковий вісник кафедри Юнеско КНЛУ. Серія Філологія. Педагогіка. Психологія. Випуск 22. 2011. С. 168--173.

20. Сорока П. Емма Андієвська. Літературний портрет. Тернопіль : Стар Софт, 1998. С.8--23.

21. Соснова К. Емма Андієвська «Казка про «яян»» (6 клас). Дивослово. 2013. №1. С. 12--15.

22. Таран Л. Емммма Андієєєєєєєвська. Жінка як текст: Емма Андієвська, Соломія Павличко, Оксана Забужко / упор. Л. Таран. К.: «Факт», 2002. С. 11--13.

23. Таран Л. Емма Андієвська: людина-оркестр. Вечірній Київ. 2003. 12 лютого. С. 11.

24. Тарнашинська Л. Художній світ Емми Андієвської: ірраціональність як домінанта творчого мислення. Емма Андієвська: проблеми інтерпретації. Збірник наукових статей до ювілею письменниці. Донецьк : Нора-Прес, 2011. С. 43--51.

25. Шепель С. Вивчаємо «Казку про яян» Емми Андієвської. Українська література в загальноосвітній школі. 2012. №6--7. С. 40--41.

Размещено на Allbest.ru