Художні особливості жанру балади у творчості Сергія Жадана

Основна частина

Багатогранна постать Сергія Жадана - поета, прозаїка, есеїста, перекладача давно відома в сучасній українській літературі. Без наукового осмислення доробку цього митця неможливе глибинне розуміння тенденцій розвитку української літератури кінця ХХ - поч. ХХІ ст.

Твори Сергія Жадана відзначені численними преміями: національними (переможець Всеукраїнського рейтингу «Книжка року» в номінації «Голос душі» (Балади про війну і відбудову) (2001), переможець Всеукраїнського рейтингу «Книжка року» в номінації «Красне письменцтво» («Капітал») (2006), премія Президента України «Українська книжка року» за роман «Месопотамія» (2016)) і міжнародними (Herman- Kesten-Stipendium (Нюрнберг, 2001), стипендія Gaude Polonia (Варшава, 2005), нагорода польського Економічного форуму в номінації «Нова культура нової Європи» (2014)) [5].

Поезія і проза митця перекладена більше як двадцятьма мовами: німецькою, англійською, шведською, італійською, угорською, польською, сербською, хорватською, чеською, литовською, білоруською, російською, вірменською [8].

Сергій Жадан користується беззаперечним авторитетом серед молоді, цьому сприяють і музичні проекти, зокрема «Жадан і собаки в космосі», з якими він гастролює містами України.

Критики по-різному оцінюють літературний доробок письменника, визначають його статус і роль у сучасному історико-літературному процесі: вічний підліток, сумний клоун, панк і революціонер безпритульної генерації (Т. Гундорова) [3, с. 175]; безнадійно застуджене горло української літератури початку ХХІ ст. (О. Бойченко) [1, с. 522].

Уже в 90-х роках Жадан-поет справив враження на українського читача розкутістю думки і слова, оригінальністю художнього стилю, врешті - харизмою. Його творчість має широкий жанровий спектр. Проза презентована традиційними жанрами: оповідання (збірки «Біг Мак» (2003), «Гімн демократичної молоді» (2006)), повість («І мама ховала це у волоссі» (2012)), роман («Депеш Мод» (2004), «Ворошиловград» (2010), «Інтернат» (2017)), а також новаторською авторською жанроформою - роман у новелах і тридцять віршів («Месопотамія» (2014)).

Жанрово розмаїта й поезія Сергія Жадана. У книгах «Генерал Юда (1995), «Цитатник: Вірші для коханок і коханців» (1995), «Пепсі» (1998), «Балади про війну і відбудову» (2001), «Життя Марії» (2015), «Тамплієри: Нові вірші, 2015-2016» (2016), «Антена» (2018) можна зустріти і верлібр, і білий вірш, і пісню, і баладу.

Без Сергія Жадана вже неможливо уявити сучасну вітчизняну культуру. Бажання дізнатися про нього, чи то як про письменника, чи то як прогромадського діяча, задовольнити досить складно, адже статей, рецензій наукових студій про його творчу й громадську діяльність дуже мало. Це викликає прагнення осмислити неординарну особистість, яка формує український літературний канон, потужно впливає на творчу манеру інших, особливо, молодих митців. Звідси випливає актуальність нашої розвідки, в якій ми хочемо увиразнити жанровий вимір поезії митця.

Мета нашого дослідження - з'ясувати художні особливості балади у творчості Сергія Жадана.

Предмет дослідження - авторська модифікація жанру балади.

У традиційному тлумаченні балада - це жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом. Балада характеризується невеликою кількістю персонажів, напруженістю сюжету, наявністю фантастичних елементів, присутністю оповідача, використанням діалогів і повторів, драматичною розв'язкою [7, с. 75-76].

Сергій Жадан творчо переосмислює жанр балади у збірці «Балади про війну і відбудову». Стиль автора неординарний, адже семантику образів поет розширює та увиразнює різними експресивними засобами, що викликає неоднозначні емоції зокрема через вживання росіянізмів та нецензурної лексики.

Автор - постмодерніст. Це виявляється у сміливості міркувань, свободі думки, інколи - анархічних ідеях, песимістичному настрої, характерному для періоду розпаду СРСР. Постмодерністу властивий погляд відстороненого байдужого спостерігача, неупередженого критика, що і визначає критично-іронічне ставлення до політики, культури, історії народу, утвердженні думки про небезпеку зникнення перспектив для нормального розвитку країни.

Світогляд Жадана формувався в період 90-х років ХХ ст., тому митець досить точно відтворює думки і переживання свого покоління. Твори пронизані відчаєм та розпачем того загубленого покоління молодих людей, які залишилися ніби на узбіччі життя.

Із класичною баладою твори С. Жадана споріднюють переважно віршована форма, драматичний сюжет, а також використання діалогів та повторів.

Безпритульне, безпросвітне життя циганських родин змальоване у творі «циганські родини останні згустки Шанхаю»: «легкі наркотики отче що ростуть на їхніх городах», «порнографічним світлом на тихих дитячих обличчях / тримається небо рухається низько над головою» [6].

Буття циган зображено штрихами, але реалії, акцентовані автором, яскраво свідчать про нужденність: «строкаті густі килими які вони розпинають цвяхами на голих стінах», «гостре нічне паліччя» [6]. Створенню песимістичного настрою сприяє фон оповіді - березнева відлига, що посилює відчуття безнадії, незатишності, суголосна настроєвості вірша.

У баладі «Музика для товстих» поет зображує сюрреалістичну візію - Юрій Андрухович «сварливий сімдесятирічний письменник / автор напівзабутих детективів», який «переводить стрілки годинника на зимовий час» у притулку для літніх людей. Таким чином фантастичне начало балади трансформувалося у фантасмагоричну, уявну картину - патріарх українського постмодернізму у майбутньому.

Сюжет твору - життя мешканця притулку протягом дня сповнене дріб'язкових клопотів: «підкреслює маркером свої прізвища / підкреслює думки що йому сподобались / підкреслює імена померлих друзів / підкреслює цікаві радіопередачі на наступний тиждень» [6]. Але серед цієї мізерії буденних справ драматичним акордом звучить згадка про померлих друзів, яка не викликає в ліричного героя бурхливих емоцій, бо він вже звик до думки про смерть, готовий до неї.

Образ Ю. Андруховича - ключової фігури сучасної української культури представлений як жалюгідної, нікому не потрібної людини. Звучить гірка іронія: той, хто презентував Україну у світі: «Юрій Андрухович - українець /якщо ти не схибив /поезія твого народу зрозуміла іншим / без перекладу / навіть коли тобі на це насрати» [6], тепер забутий, покинутий напризволяще

Тяжке, безнадійне, безпросвітне життя студентів-петеушників - узагальнений образ молодого покоління 90-х років, зображено в баладі «Петеу» Сергія Жадана.

ПТУ (професійно-технічне училище) - державна система навчальних закладів, що готувала робітничі кадри для промисловості. У перші повоєнні роки до ПТУ заганяли примусово, «вербували» переважно сільську дітвору. Виходили із цих закладів і ті, кого потім шанували за «золоті руки», і ті, хто ставав на слизьку дорогу.

Сергій Жадан солідаризується з тими, хто втілював протест і заперечення фальшивої радянської ідеології, системи, яка лише імітувала турботу про людину, зокрема про підростаюче покоління. Якщо припустити, що це не тільки поетична гра, а митець і справді був одним із них, то йому неймовірно пощастило - він зумів зберегти своє «Я», зреалізуватися.

Коли читаєш баладу «Петеу», то відчуваєш біль людини, яка пережила дуже складні часи.

Кожен підліток у своєму житті рано чи пізно стикається з проблемами нерозуміння та несприйняття його дорослими, усвідомленням, що він самотній у цьому світі і його ніхто й ніколи не зрозуміє.

Цей твір актуалізує проблему «батьки і діти»: сучасні підлітки можуть побачити, що їхні батьки, як і вони, теж були в ситуації складного вибору, на роздоріжжі, розв'язували проблеми, схожі на їхні.

Втрата впевненості в завтрашньому дні, песимізм - світовідчуття, настрій молоді, яка втрачає найдорожче: «рік починається смертями друзів і зупинившись в очах / лишає снайперські мітки / на душах і на речах» [6]. Абсурдність буття увиразнюється через експлуатацію митцем традиційного святкового побажання: «щасливо - говорять вони - до наступного року» [6], що дисонує із реальністю, яка не обіцяє нічого доброго.

У баладі «Петеу» відтворено реалії студентського життя 90-х років: «добрі часи погані часи вони залишали нам шанс/коли ти грівсь на шкільних подвір'ях/й виригував палений польський шнапс» [6].

С. Жадан не обирає якийсь один ракурс, вимір у змалюванні портрета молодого покоління, а намагається бути максимально об'єктивним, тому його герої мають химерну поведінку, їм властиві героїчні дурощі і зухвальство, які, зазвичай, виходять за межі суспільних норм і правил, суворо караються законом:

література жадан поезія балада

тінейджерські зіткнення в кінотеатрах вуличний секс фасований чай

скільки утіх і всіляких затій пропонувало життя

і що цікаво - на кожну була стаття [6].

Поет уболіває за вразливі понівечені дитячі душі, їхнє майбутнє:

скільки муті в дитячих серцях й особливо вночі

школа яка не навчила нічому

і час що нічому також не навчив

У завершальних строфах твір набуває нових ідейних смислів національного

звучання:

коли українець прийде до бога я знаю

що саме він скаже йому

він скаже богові знаєш док

мене не кличе твоя труба

якщо я весь час боровся з собою

хто скаже що це боротьба [6].

Образ петеушників - молодого покоління 90-х років розширюється до образу українського народу - суперечливого, внутрішньо конфліктного, з невизначеними чітко пріоритетами.

Розчарування в собі, у своїх силах, здатності змінити світ, розчарування через відсутність підтримки з боку суспільства, влади прочитуються в рядках: «поразки завжди забуваються наче біль / важко бути героєм коли це не коштує жодних зусиль», «і тільки й лишається слухати зиму що звідкись та нависа / і пластиковою запальничкою прогрівать небеса» [6]. Сліди образ на світ і Батьківщину досі можна помітити но обличчях багатьох людей відповідного віку.

Драматичний гіперболізований образ - «тиша така навкруги / що чути навіть як дихають в небі птахи» [6] сугестує відчуття порожнечі й, відповідно, самотності - буттєвого стану молодої людини.

Балади С. Жадана не завжди мають чітко окреслений подієвий сюжет, це, швидше, імпресіоністичні драматичні картини, які відтворюють враження від побаченого, переживання події, ситуації. Таким чином у жаданівській баладі як ліро-епічному жанрі домінує ліричне начало.

Фантастичні елементи, характерні для класичної балади, часто трансформуються у сюрреалістичні, фантасмагоричні.

Жаданові балади - це виразно реалістичні твори, наснажені переважно песимізмом і болем. Домінують мотиви безнадії, смерті, суїциду, безсенсовості життя.

Особливістю балад Сергія Жадана є також відсутність розділових знаків, очевидно, щоб читач сам визначав логічні наголоси, ідейні смисли.

Жадан - автор правди, вічний підліток з дорослими бажаннями, дуже сміливий письменник, адже з його зацикленістю на змалюванні життя соціального дна: алкоголь, наркотики, інші згубні звички, він міг у 90-тих роках опинитися у психіатричній лікарні.

Висновок

Вивчення творчості Сергія Жадана, зокрема його самобутніх балад, дає можливість читачеві не лише дізнатися про складні часи перебудови без прикрас, а й відчути настрій цієї епохи.

Бібліографія

1. Бойченко О. Груповий портрет з Марадоною / О. Бойченко // Українські літературні школи та групи 60-90-х р.р.: Антологія вибраної поезії та есеїстики / (Дністровий А., Голобородько В., Кордун В. та ін.). - Львів: ЛА «Піраміда», 2009. - С. 522-523

2. Голобородько Я. Літературна критика «Ді-джей української прози Сергій Жадан» / Я. Голобородько // Слово і час. - №10. - 2010. - С. 170.

3. Гундорова Т. Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодерн / Т. Гундорова. - К.: Критика, 2005. - 264 с.

4. Жадан С. Ефіопія / С. Жадан. - Харків: Фоліо, 2009. - 121 с.

5. Жадан Сергій Вікторович [Електронний ресурс]. - Вікіпедія. - Режим доступу: https: uk.wikipedia.org wiki Жадан_Сергій_Вікторович

6. Жадан С. Балади про війну та відбудову [Електронний ресурс] / С. Жадан. - Українська література: електронна бібліотека - все для вивчення української літератури. - Режим доступу: https://ukrclassic.com.ua/katalog/jj/zhadan-sergij/3183-sergij-zhadan-baladi-pro-vijnu- i-vidbudovu

7. Літературознавчий словник-довідник / [за ред. Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка]. - К.: ВЦ «Академія», 1997. - 752 с.

8. Сергій Жадан: біографія [Електронний ресурс]. - Сучасна українська книгосфера. - Режим доступу: https://Avtura.com.ua

9. Якимчук Л. «Сергій Жадан у дорозі на Донбас» / Л. Якимчук // Вивчаємо українську мову та літературу. - №29 (жовтень). - 2007. - С. 74

Размещено на Allbest.ru