Стиль мови поезії XIII ст. та джерела формування віршованої поеми тюркською мовою під впливом арабо-перської поезії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стиль мови поезії XIII ст. та джерела формування віршованої поеми тюркською мовою під впливом арабо-перської поезії

Емірамзаєва А.С.

асистент кафедри тюркології Інститут філології

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка



Анотація

поезія літературний мова

Ключові слова: Схід, Азія, тюркомовні писемні пам'ятки, релігія, рима, поезія, каденція, алітерація.

Стаття присвячується дослідженню мови поезії та стилю часу, а саме ХІІІ ст. На прикладі декількох поем, написаних тюркською мовою, таких поетів як Кул Галі (ХІІІ ст.), Дурбек (ХV ст.) та Махмуд Киримли (ХІІІ ст.), ми спробували показати особливості текстів, зокрема стиль тексту перехідного періоду.

Наше дослідження цікаве тим, що стиль мови поезії XIII ст. не досить вивчений, оскільки увага дослідників акцентувалася на окремих поемах. Натомість вивчення мови конкретної доби допомагає не тільки розкрити особливості мови певної території, а й висвітлити формування літературної норми, спочатку загальної, а потім окремих мов. Головною метою цієї статті є виявлення особливостей трьох текстів, які характеризують мову й стиль доби, а також дати характеристику творів ХІІІ-XV ст., перехідного періоду. У нашому дослідженні ми на основі трьох поем аналізуватимемо мову доби. Завдяки таким ученим, як К. Конуратли, Р. Фазил, A. Кокієва, було здійснено транслітерацію твору з арабографічної на латинографічний та кирилографічний текст, а також проаналізовано поему Махмуда Киримли «Юсуф і Зулейха». Дослідженням поеми «Кисса-і Йусуф» («Кисса-і Юсуф») Кул Галі займалися такі вчені, як Н. Хісамов, М. Усманов, Х. Усманов, М. Закієва, Н. Юзєєв, М. Гайнутдінов, над аналізом поеми «Юсуф і Зулейха» Дурбека працювали Бертельс, Ойбек, B. Зохідов, І. Султон, А. Каюмов, Б. Валіхожаєв, С. Гайдаров, Н. Маллаєв, П. Шамсієв, Х. Заріпов, Г. Карімов, Х.А. Акромов та ін.

Пропонована тема маловивчена, а мова і стиль тієї доби не досить розглянуті мовознавцями. Окремо поеми аналізувалися, хоча й не досить глибоко, а у порівняльному аспекті з визначенням особливостей, характерних стилю доби, досліджень майже немає.

Мова цього періоду змішана, тобто використовуються слова, афікси, які належать до будь-якої групи тюркських мов, лексика переважно тюркська. А у творах пізнішого періоду відбулися певні зміни у лексиці, збільшилася кількість запозичень з перської та арабської мов. Віршування поступово зазнало арабо-перського впливу.



Language style of the xiii century poetry and sources of formation of poetry poem in turkic languague under the influence of arab-persian poetry

Emiramzaieva A.S.

Assistant at the Department of Turkology Institute of Philology of Taras Shevchenko National University of Kyiv

Abstract

Key words: East, Asia, Turkic written records, religion, rhyme, poetry, cadenza, alliteration.

The article focuses on the examining language of poetry and style of the time, in particular XIII century. Several poems of poets such as Qol Ghali (XIII century), Durbek (XV century) and Crimean Tatar poet Mahmud Qirimli were examined. Because of them, we made an attempt to show the special features of the texts especially the style of the transitional period texts.

Our study draws attention to the fact that the style of the language of poetry of the XIII century has been properly examined, the attention of researchers was focused on distinct poems, which highlights not only by the name, but also by the peculiarity of their language. The study of a language of a certain period helps not only to reveal the peculiarities of a language on the certain territory, but also to highlight the shaping of the literary norm, firstly, as a general, and later as a separate language. In our research, we analyze the language of the period by focusing on three poems. Thanks to such scholars as K. Konuratly, R. Fazyl, A. Kokieva, the work was transliterated from Arabic script to Latin and Cyrillic, and, furthermore, it the poem “Yusuf and Zuleyha” written by Mahmud Qirimli was analyzed. The research of the poem “Qissa-i Yosif” written by Qol Ghali was done by such scientists as N. Khissamov, M. Usmanov, Kh. Usmanov, M. Zakieva, N. Yuzef, M. Gaynutdinov, on the poem “Yusuf and Zuleyha” written by Durbek worked: Bertels, Oybek, V. Zokhidov, I. Sulton, A. Kayumov, B. Velihodjayev, S. Haydarov, N. Mallaev, P Shamsiyev, Kh. Zaripov, H. Karimov, Kh. Akromov and others.

The given topic was a little studied, and the language and style are insufficiently considered by linguists. Just a poem on its own maybe, not enough, but still were studied, however, there are no researches in the comparative aspect. The language of this period is mixed, which means some words are used, affixes of which may belong to any group of Turkic languages, we can see this in the ancient texts and the XIII century works. The vast majority of lexis is Turkic. But still in the work written in the XIV-XV centuries there were some changes in vocabulary, the number of borrowings from Person and Arabic increased. Versification (rhyme, meter, etc.) was gradually getting under the Arabic-Persian influence.



Постановка проблеми

Актуальність нашого дослідження зумовлена тим, що стиль мови поезії XIII ст. є не досить вивченим, оскільки увага дослідників акцентувалася переважно на окремих поемах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Багато праць з історії розвитку літературних мов різних народів світу ґрунтуються значною мірою на дослідженні самого тексту. У нашому дослідженні ми на основі трьох поем аналізуватимемо мову доби. Вивчення мови конкретної доби допомагає не тільки розкрити особливості мови певної території, а й висвітлити формування літературної норми, спочатку загальної, а потім окремих мов.

Завдяки таким ученим, як К. Конуратли, Р. Фазил, А. Кокієва, було здійснено транслітерацію твору з арабографічної на латинографічний та кирилографічний текст, а також проаналізовано поему Махмуда Киримли «Юсуф і Зулейха». Дослідженням поеми «Кисса-і Йусуф» Кул Галі займалися такі вчені, як Н. Хісамов, М. Усманов, Х. Усманов, М. Закієва, Н. Юзєєв, М. Гайнутдінов, над аналізом поеми «Юсуф і Зулейха» Дурбека працювали Бертельс, Ойбек, В. Зохідов, І. Султон, А. Каюмов, Б. Валіхожаєв, С. Гайдаров, Н. Маллаєв, П. Шамсієв, Х. Заріпов, Г. Карімов, Х.А. Акромов та ін. і Йусуф»

Мета статті

Головною метою цієї статті є виявлення особливостей трьох текстів, які характеризують мову і стиль доби. Поставлена мета передбачає необхідність вирішення таких завдань:

порівняти мову, розмір, риму поем між собою, а також з давньотюркськими текстами, створеними до ХІІІ ст.;

дослідити тексти та виявити особливості кожної авторської поеми-трактування сюжету про Юсуфа і Зулейху;

дати характеристику творів ХІІІ-XV ст., перехідного періоду.

Новизна дослідження полягає в тому, що пропонована тема маловивчена, а мова і стиль тієї доби не досить розглянуті мовознавцями. Окремо поеми аналізувалися, хоча й не досить глибоко, а у порівняльному аспекті з визначенням особливостей, характерних стилю доби, досліджень майже немає.

Виклад основного матеріалу

Вивчення літератури нечисленних народів почалося лише в 20-ті роки XX ст. Проте окремі дослідники намагалися віднайти загальнотюркське коріння і простежити розвиток тюркських літератур починаючи з VI-VIII ст. [15].

Як відомо, на Сході, а також у Середній та Малій Азії, у тому числі в Криму, в період Середньовіччя література поділялася на палацову (Divan edebiyati) і народну (Halq edebiyati). До палацової та народної літератури вчені зараховують також релігійно-містичну (Tasavvuf edebiyati), яка сформувалася на Близькому Сході у VIII ст. [8, c. 99]. Класифікація Дж. Кудрета далеко не завжди збігається з тією, що склалася в турецькому літературознавстві раніше і викладена у працях А. Кабакли. Дж. Кудрет вживає три чіткі терміни: письменство тасаввуфу, дивану й народне, а А. Кабакли схильний у формуванні термінології вдаватися до нюансів: релігійно-суфійські твори для народу (halq iqun diniy-tasavvuf eserleri), література текке та релігійна (din ve tekke edebiyati), а в іншому разі просто література текке [11, с. 179]. Для палацової літератури характерні загальноісламські особливості, натомість література, створена в народному середовищі, вирізнялася саме місцевим, національним колоритом [8, c. 99]. Проте іноді ці напрями тісно перепліталися один з одним. Лінгвістичний аналіз перших мусульманських тюркомовних писемних пам'яток показав, що вони всі є витвором народного середовища, оскільки в них певною мірою збережені народна мова та стиль часу [8, c. 99].

З. Рустамбейлі висловлює думку, що сьогодні «ми можемо тільки припустити, що якби відомі нам писемні пам'ятки XIII-XIV ст. створювалися в палацах, то, напевно, це був би синтез класичної і традиційної арабської і перської літератури. З'явившись у своїй первинній природній формі, тюрксько-мусульманська література того періоду повністю зберегла свою архаїчність, постала літературою поетів, далеких від палацового середовища, які жили й творили серед народу, а не етносу, що відчував на собі вплив феодальних суспільно-економічних відносин» [8, с. 99].

У разі періодизації історії тюркомовної літератури ісламської епохи окремо виділяють ранній класичний період (XI, а іноді й XII ст.). Поезія XIII-XIV ст. вважається (особливо епічна) зразком твору перехідного періоду до класичної літератури, тому що в ній простежуються відблиски прийдешньої «нормальної» арузської поезії [8, с. 100].

На думку А. Кокієвої, основним фундаментом писемної спадщини тюркських народів є такі давні твори: орхоно-єнисейські пам'ятки VIII ст., «Кутадгу біліг» («Наука про осягнення щастя») Юсуфа Баласагуні, «Диван лугат ат-тюрк» («Зібрання тюркських слів») Махмуда Кашгарі. Походження кримських татар починається саме з цього періоду [7, c. 50].

Твором, який започаткував кримськотатарську літературу, є «Юсуф та Зулейха» Махмуда Киримли. Це перший літературний твір серед відомих писемних пам'яток XII-XIII ст.

З поширенням ісламу в Криму релігійні теми в арабській народній творчості починають відображатися у фольклорі кримських татар. У цей час створюються релігійні кисси та ілляхі.

Саме у творі «Юсуф та Зулейха» Махмуда Киримли, який жив наприкінці ХІІ - на початку ХІІІ ст., простежується вплив релігійної літератури [7, c. 51].

Особливої популярності літературно-художній сюжет про Юсуфа і Зулейху набув на Сході. У літературах народів Сходу налічується більше 150 відомих творів на цю тему; художні обробки цього сюжету трапляються в літературах народів Середньої Азії і Закавказзя, Поволжя і Казахстану, Ірану та Афганістану, Індії та Пакистану, Туреччини й Арабського Сходу [2, c. 5].

Першим тюркським оригінальним твором досі вважають поему ХІ ст. «Кутадгу біліг» Ю. Баласагуні, яка стала важливим літературним явищем доби, позначеної невідворотним впливом ара- бо-перської поетичної школи.

З. Рустамбейлі і Г. Халимоненко вважають найбільш яскравими зразками ранньої класичної тюркської літератури поему «Кутадгу біліг» Юсуфа Баласагуні та твір Махмуда Кашгарі «Диван-улугат ат тюрк» (точніше поетичні зразки, наведені у ньому). Дослідниця І. Стеблева вважає цілком очевидним, що ранні твори класичної тюркомовної поезії показують перехід від давньотюркського вірша з характерною для нього рівноскладовістю до тюркських рівноскладових віршів за допомогою регулівного впливу системи аруза. «До XI ст. ...арабо-перська теорія рими, так само як і теорія метрів аруза, була детально розроблена і сформульована... Ранні зразки тюркомовної поезії показують, що традиція точної рими в поезії тюркських мов має власний закономірний шлях розвитку. Теоретичні правила, основані на нетюркській поезії, у разі перенесення на тюркомовний матеріал перший час неминуче повинні були у чомусь порушуватися... Під час розгляду рими у віршах з «Дивану» порівняно з арабо-перською поезією виявляється, що вона має ті самі особливості, що й рима «Кутадгу біліг»...

Однаковий характер рими в ранніх творах класичної тюркомовної поезії пояснюється насамперед загальним станом лексики мови, а вже потім нижчим порівняно з періодом розквіту тюркомовної класичної поезії рівнем поетичної техніки для побудови рими. Для створення рими, як і для реалізації в тюркськомовному середовищі метрів аруза, велике значення мало збагачення поетичного словника арабо-перською лексикою, яка змінила фонологічну структуру мови. Розроблена теорія рими, характерна для арабської та перської мов, у тюркомовній поезії знайшла своє реальне втілення завдяки запозиченням з цих мов» [8, c. 100].

Твір Ю. Баласагуні «Кутадгу біліг» може вважатися новим рівнем поетичної думки, тюркської зокрема і східної загалом. Додавши особливого колориту і блиску в тюркський вірш, він справив великий вплив на всю подальшу тюркську літературу. Зауважимо, що цей твір був першою тюркомовною поемою, написаною в стилі аруз. Мова твору - прекрасний поетичний витвір, який вказує, що формування норм тюркської писемної мови до XI ст. уже завершилося. Адже, «Кутадгу біліг» є зразком тюркської культури, філософської думки, високої художньо-поетичної творчості [13].

Г. Халимоненко зазначає, що першим поштовхом до тенденції вивчати рунічні тексти в літературному аспекті була не пряма, а все-таки дотична спроба Ф. Корша вдатися до давньотюркських епітафій, щоб знайти в них джерела тюркського народного вірша. Дослідник Т. Ковальський дотримувався іншої думки, яку з часом підтримав один з найвидатніших тюркологів сучасності О. Щербак, - «ці написи за своїм характером не є поетичними творами».

Тюркський народний вірш складається за принципом силабіки, тобто структура вірша визначається кількістю складів у ньому, без метричного відліку кількості наголосів та їх розташування. Силабічне розташування органічне для поезії у мовах з постійним наголосом у словах (наприклад, польська, сербська, тюркські). У силабічній системі також використовується наголос, проте він тут не є основою метричної архітектоніки вірша, оскільки регулярного чергування наголошених та ненаголошених складів у такому віршуванні немає, а наголос впливає лише на якість нерегулярної ритміки вірша. Ритмічне членування силабічного вірша потребує свого вияву, власної метричної одиниці, що й виявляється у ритмічній каденції: виникають межі або словоподіли між словами чи їх групами [11, с. 33-35].

Професор звертає увагу на низку досліджень таких відомих учених, як В. Радлов, Т Ковальський, Ф. Корш та В. Жирмунський.

В. Радлов наголосив на значенні розташування словоподілів наприкінці словосполуки для ритміки тюркського вірша. Пізніше дослідники підтвердили особливе значення трискладової клаузли, тобто трискладового слова чи тісно поєднаної групи слів наприкінці вірша. Дослідник Т. Ковальський помітив, що тюркський епічний вірш майже завжди має сім чи вісім складів. Такий вірш справді притаманний жанру героїчного епосу, особливо казахському, проте у киргизькій віршовій формі, наприклад у «Манасі», панує короткий вірш, але спостерігається й довгий на 9-10-11-13 складів.

Цікаву думку висловив Ф. Корш, що довгий вірш має пізніше походження, оскільки розвинувся з короткого шляхом подвоєння першої чотирискладової частини 4+3 > 4+4+3. В. Жирмунський припускає можливість первісного існування вірша з широким кількісним діапазоном складів, що призвело в процесі диференціації жанрів до того, що героїчному епосу став притаманний короткий вірш, а довгий - ліриці та родинно- побутовій поемі. Принцип рівноскладовості («ізосилабізму») не став підвалиною ритміки тюркського епічного вірша. В. Жирмунський вважав, що в основу міг бути покладений ритміко-синтаксичний паралелізм - цьому сприяв досить вільний підрахунок складів у багатьох народів, зокрема й тих, які належать до алтайської родини [5, с. 11].

Професор Г. Халимоненко також зазначає, що однією з найдавніших форм у ритмічній організації вірша було невибагливе повторення слів. Саме з таких повторень виникли паралельні, розвинулася граматична рима (початкова, середня й прикінцева) - звісно ж, спочатку абсолютно неусвідомлено. Проблема римування залежить не тільки від акцентуації, а й від особливостей морфологічної будови мови. Особливістю тюркських (аглютинативних) мов та їхнього синтаксису (присудок завершує речення) є те, що ритміко-синтаксичний паралелізм обов'язково спричинює граматичну риму: співзвучність тотожних кінцевих афіксів, наприклад афікси дієслів 3-ї особи минулого часу -di/-di - одна з найпоширеніших форм римування у тюркському вірші.

Крім того, Г. Халимоненко дотримується думки, що рима у тюркському вірші з'являється мимоволі внаслідок граматичного паралелізму закінчень і може бути початковою, середньою та прикінцевою. З часом рима набрала самостійного композиційного значення лише у прикінцевій позиції, що пов'язано з її роллю звукової межі синтаксичного ряду - вірша. Оскільки наголос (тонічний принцип) не виконує в народному вірші визначальної ролі, а рима виникає лише внаслідок паралелізму, поширюється тенденція до розлогої рими - римується не останній наголошений склад, а два чи три склади, тобто не один афікс, а ціла група афіксів [11, с. 35].

Ритміко-синтаксичний паралелізм, що дав розвиток прикінцевій римі, водночас вплинув і на вирівнювання складового обсягу віршованих рядків: вірш тяжів до постійної, однакової кількості (з несуттєвими коливаннями) складів у кожному рядку, причому кількість складів породжувалася числом слів у паралельних віршах. Як результат довершеної організації вірша постає така його архітектоніка: кількість складів є основним метричним принципом; прикінцева рима стає обов'язковою, а паралелізм та алітерація виконують роль лише необов'язкових стилістичних засобів.

Розвиток давнього народного вірша завершився формуванням прикінцевої рими, яка водночас ставала межею віршованого рядка як ритміко-синтаксичної та змістової єдності. Натомість обмежувалося вживання таких засобів структурної організації вірша, як внутрішня рима та алітерація [11, с. 36].

Дослідниця Джубатова, розглядаючи проблему тюрксько-ірано-арабських контактів, вказує на те, що тема розглядається в багатьох наукових дослідженнях таких учених, як В. Бартольд, Є. Бертельс, Б. Гафуров, А. Щербак, І. Оранський. Але все одно не можна стверджувати, що ця тема ґрунтовно вивчена. У мовознавстві казахів та інших тюрків досі немає фундаментальних праць з цього питання. У лінгвістичних дослідженнях радянського періоду культурно-історичний аспект запозиченої лексики не розглядався взагалі, а якщо і згадувався, то лише поверхово. Напевно, причин такого підходу було кілька: радянська ідеологія, відсутність кваліфікованих кадрів, тенденційність, упереджене ставлення західних учених до історії Середньої і Центральної Азії. Тут доречне висловлювання Е. Бертельса про необ'єктивну, помилкову думку вчених щодо поняття «перська література»: «У ХХ ст. на Заході ніби «забули» про причини такого найменування і стали приписувати всю цю літературу іранському народу. При цьому багато сходознавців схильні були вважати провідною країною в усі історичні періоди Іран, а Середню Азію розглядати лише як своєрідну іранську провінцію, ...та сама літературна мова, якою згодом користувалися на території теперішнього Ірану, розквітла спочатку саме в Середній Азії». Зараз ХХІ століття, суспільство зазнало докорінних змін, зокрема й у науковій свідомості, відбувається переоцінювання культурних цінностей, що в кінцевому підсумку приведе до фундаментально якісної нової науково-дослідницької роботи [14].

Ознайомившись з дослідженнями видатних тюркологів, можна погодитися із думкою Заміни Рустамбейлі стосовно зразкових творів ХІІІ-ХІV ст., назвавши їх творами перехідного періоду класичної літератури, тому що в них простежуються відблиски прийдешньої «нормальної» арузської поезії. Проаналізуємо уривки з поеми Кул Галі «Кисса-і Йусуф» («Сказання про Йусуфа», 1233), Дурбека «Юсуф і Зулейха» (1409), а також повний текст кримського поета Махмуда Киримли «Хікяєт-і Юсуф ве Зулейха» («Розповідь Юсуф і Зулейха», 1220).

Можемо припустити, що «Хікяєт-і Юсуф і Зулейха» («Хікаєт-і Юсуф і Зулейха) Махмуда Киримли підтверджує перехідність періоду. Зберігається тюркський розмір твору, жанр, рима тощо.

Бир сёзе башлаялум -

Эввелин Аллах дею.

Эм инает ол иде

Фадл-и бисмиллях дею

Кожний рядок семискладовий.

Розмір вірша тюркський

(бармак).

Тюркський народний

чотиривірш.

Рима: абвб.

Якъуб пейгъамбер иди, >

Хакъкъа явер эр иди,

Динъле ахыр не олды,

Къыссасыны анълаю. _>

Повествование начну

Во имя Светлого Аллаха.

Я вознесу ему хвалу

С благословеньем «Бисмилляха».

Кожний рядок семискладовий.

Розмір вірша тюркський (бармак). Тюркський народний чотиривірш.

Рима: гггб [7, с. 58].

Пророком мудрым был Якуб,

Аллаха преданный посланник.

Внимательным к рассказу

будь -

Поймешь ты смысл повествованья!

переклад Ірини Сотнікової [16].

Більшість чотиривіршів семискладові, але є випадки й десяти-, одинадцяти-, дванадцяти-,

11-складовий

10-складовий

11-складовий

14-складовий

чотирнадцяти-, п'ятнадцятискладових рядків. Стосовно жанру зробимо припущення, що це давня форма народної поезії кошма.

Гер хара къылдым исе асий олуб,

Я анам хакъкъын тутма би гунах, Пес, гуняхым ёкъ исе, бильдир, къон...

Бир алямет эйлегиль бунлара сен, падишах [7, с. 20].

(текст транслітеровано А. Кокієвою).

Кримськотатарський дослідник Р. Фазилов, який працював багато років над створенням історії кримськотатарської літератури, у своїй статті висловив таку думку: «Слід зазначити, що Махмуд Кримський і Алі є не єдиними з тюркомовних авторів, які написали поему на відомий біблійно-коранічний сюжет про Юсуфа (Йосипа) і його братів. Це і турецькі поети Шейад Хамза (або Шеййад Гамза та його поема (месневі) «Юсуф та Зеліха» [11, с. 172]), Хамзевій, Хамді, чагатайський поет Дурбек та інші. Однак першим тюркомовним автором, який написав поему на цей сюжет, був Махмуд Кримський (Киримли). Поема Алі Халіль огли «Сказання про Юсуфа» в Криму не збереглася. Списки цієї поеми збереглися на території нинішнього Татарстану. Казанськотатарські філологи вважають, що поет Алі (Кул Галі, «раб Алі», як сам поет писав про себе) - виходець із поволзьких татар. Ця поема неодноразово публікувалася там окремими виданнями. В її рядках, створених майже 800 років тому, ясно відчувається дух того часу. Володіючи поетичною майстерністю, Алі скромно називає себе «простим служителем поетів». Поема показує, що вже наприкінці XII ст. кримські татари мали поезію високого рівня, розвинену літературу, літературну мову. Отже, поема «Юсуф і Зулейха» Махмуда Кримського є не тільки найдавнішою пам'яткою кримськотатарської літератури, а й одним з найдавніших поетичних творів тюркською мовою» [17].

Цей мандрівний у східній літературі сюжет переосмислений в унікальному стилі (в узбецькій [19], татарській, кримськотатарській, турецькій, азербайджанській мовах).

Є думка, що поема «Юсуф і Зулейха» була написана ще раніше, не у XIII, а в XII ст. Про це пише Різа Фазилов: «Як нині встановлено, найдавнішими письмовими пам'ятками кримськотатарської літератури, створеними в Криму до навали монголо-татар, є поема «Юсуф і Зулейха» поета Махмуда Киримли (Махмуда Кримського), написана, за деякими даними, наприкінці XII ст., і поема «Кисса-і Юсуф» («Сказання про Юсуфа») поета Алі Халіль огли, що датується 609 роком Хіджри, тобто 1212 роком (Хіджра - мусульманське літочислення). Поеми ці написані на основі коранічного оповідання про пророка Юсуфа (про Прекрасного Йосипа). Збережена до наших днів поема «Юсуф і Зулейха» є початком писемної літератури кримських татар» [17].

Махмуд Киримли жив наприкінці ХІІ - на початку ХІІІ ст. Дестан під назвою «Хікяєт-і Юсуф ве Зулейха» (поема «Юсуф і Зулейха»), написаний ним майже в останні роки життя, лишився незавершеним через смерть автора. Інший поет, сучасник Махмуда Киримли, Халіль оглу Алі (Кул Галі) дописує дестан [10, с. 29]. Згодом твір, що налічує 5600 рядків, він адаптує (перекладає) з кипчацької на всім зрозумілу тюркську мову. Пізніше він і сам пише поему про Юсуфа під назвою «Кисса-і Юсуф».

Підтвердження ми отримуємо із самого твору.

Бу китабы дёндюрен, Къырым дилин гидерен, Тюркий дили гетирен Чокъ захметлер гордимю?

Ол Халиль огълы Али, Еди дивандыр эли, Ол дюзди Тюркий дили, Дешт дилинден дёндюрю.

Благословен поэта дар.

Но чтобы стал язык понятен,

На тюркском повесть написал, Как пожелал того Создатель,

Али - простой служитель слов, Аллаха раб и сын Халила. С кыпчакского он перевел Махмуда Крымского мотивы.

переклад Ірини Сотнікової

На прикладі уривку з поеми «Кисса-і Йусуф» ми бачимо певний вплив арабо-перського віршування. Дослідник Н. Юзєєв зазначає: «Своє авторство Кул Галі закріплює в традиціях класичної арабо-перської літератури: розкриває своє ім'я («це вигадав немічний раб на ім'я Галі»), визначає свою мету, розмір і характер вірша («вони складені в розмірі «рубаї» («руба'і»), віршем «назм»), уточнює дату завершення твору. Лише однієї важливої деталі з обов'язкового літературного етикету середньовічної літератури ми не бачимо в поемі. Це - присвята твору правителю тієї держави, на території якої живе поет або на якого покладає свої надії. Відсутність присвяти, що робить особу поета більш загадковою, мабуть, зовсім не пояснюється незнанням літературного етикету. Швидше за все, автор опустив присвячення навмисне. У цьому проявилася його ідеологічна, світоглядна позиція» [12, с. 62].

Иич кемсэгэ шэфэгэтец а дундермэгил, Мэжрухлари дар койуйа индермэгил,

БеИтан берлэ бэла утыйн йандырмагил, Мэхбуслэрэ миИербаинлъщ цылгыл имди.

Никому в заступничестве не отказывай, Раненых в узкий колодец не бросай, Клеветой не разжигай огонь бедствия, К заключенным в темницу будь великодушным [1, с. 39].

Дослідник Хатіб Усманов звертає нашу увагу на те, що у кожній строфі 12 складів. Вони розділені на три рівні відрізки. У результаті в кожному відрізку вийшло по 4 склади. Один такий відрізок називається метричною ланкою. Послідовне повторення створює ритм. Такий вірш у поезії тюрків досяг досконалості ще в VIII-X ст. нашої ери [9, с. 177].

Двадцять чотири склади - це розгорнуті в один рядок два вірша по дванадцять складів кожен. Якщо їх написати, як потрібно (як пишеться і друкується зараз), строфа вийде в чотири вірша, кожен з яких складається з дванадцяти складів. Кул Галі у своєму розумінні так і представив свою строфу.

Уже за часів Кул Галі в тюркському оточенні віршовані твори ділили на шігирь/шіір (вірш) і назм (розповідь віршами). Останній відрізнявся від першого простотою свого стилю, не містив складних метафор і порівнянь. Можна припустити, що Кул Галі у своєму творі найбільше уваги приділяв сюжетності, жвавості зображених персонажів [9, с. 175-176].

Це пояснюється тим, що тоді літературні твори в тюркському світі складалися на наддіалектній старотюркській літературній мові, основи якої були закладені ще в давньотюркський період (V-X ст.). Старотюркська писемна літературна мова формувалася на основі застосування дав- ньотюркських літературних норм у нових регіонах і в умовах мусульманської ідеології. Ця мова застосовувалася в X-XV ст. спочатку в Цараха- нідській, Хорезмській, Булгарській державах, у сельджукському об'єднанні, потім у Золотій Орді і мамлюкському Єгипті. Загальний, змішаний, наддіалектний характер цієї мови пояснюється об'єктивними причинами. По-перше, старотюркська мова продовжує основні традиції давньотюркських літературних норм, встановлених у період існування великої давньотюркської держави - Тюркського каганату. По-друге, спільні риси мови тюркомовного населення різних регіонів сприяли становленню особливостей арабського письма. По-третє, у писемній мові багато перських та арабських запозичень і давньотюркських архаїзмів. По-четверте, тоді тюркські племена, племінні спілки, що жили на віддалених територіях, були об'єднані широкими економічними та культурними зв'язками. Тому письменники не вважали за потрібне обмежувати мову своїх творів народними нормами лише одного регіону, писали загальноприйнятою літературною мовою, при цьому намагалися показати свою майстерність шляхом використання чужих мовних елементів, незвичних для простих людей [6, с. 119].

Дурбек жив наприкінці XIV - на початку XV ст. У його творі ми спостерігаємо вплив як у складі, так і в жанрі (месневі).

Mendan senga bashoratlar, Hali qo'ngay boshingga davlatlar.

Kipodshoh bo'larsan

Misr shahriga, Egilibon kelgaylar eshigingga [18]. J

Кожний ряд одинадцятискладовий.

^11 Розмір вірша аруз.

Рима: аа; бб;

М. Гайнутдінов дотримується думки, що саме у поемі Кул Галі сюжетний матеріал від початку до кінця витриманий у фольклорно-казковому дусі. Розповідь починається з чудесного (казкового) сну головного героя (Йусуфа), далі, як і в казках, зображується його принижене становище: знущання (заздрість) братів, страждання, поневіряння, випробування героя на чужині; сходження його у фіналі на царський престол - мотиви, що перегукуються з казкою. Історична достовірність образів, щирість, реалістичність викладу, насиченого побутовими деталями, піднімають ці казкові матеріали над фольклором і ніби наближають їх до рівня героїчного епосу. Відсутність родоплемінних, етнічних мотивів, риси любовно-романтичного епосу, релігійна благочестивість героїв (пророки) нейтралізують жанрову структуру і проблематику героїчного епосу в творі. Із введенням сюжетної лінії Зулейхи героїчний епос трансформується у любовно-романтичний. Однак і любовно-романтичний мотив займає лише частину твору, тому і він не може визначити жанр твору [3, с. 208].

Те саме можна сказати і про поему Махмуда Киримли: порівняно із твором Дурбека, яка більше нагадує ліричний епос, у творі Дурбека «Юсуф і Зулейха» відчувається вплив перської літератури. Поеми Кул Галі та Махмуда Киримли зберігають тюркський колорит. У мові відчувається вплив давньотюркської мови орхоно-єнисейських написів, а також писемних пам'яток XI ст. («Кутадгу біліг» Юсуфа Баласагуні, «Диван лугат ат-тюрк» Махмуда Кашгарі).

Отже, перші поетичні твори тюркською мовою перехідного періоду продовжили процес переходу від давньотюркського вірша з притаманною йому різноскладовістю до рівноскладових віршів під впливом системи арузу, яка в тюркській дійсності зазнала певної еволюції і ввібрала більше своєрідних особливостей.



Висновки і пропозиції

Сподіваємося, наше дослідження допоможе у вирішенні проблем тюркського, зокрема кримськотатарського, літературознавства та мовознавства. Розглянута тема є доволі широкою і потребує подальшого дослідження. Надалі з метою зацікавленого вивчення мови перехідного періоду необхідно більш детально розкрити особливості стилю мови вказаного періоду, адже саме вона містить відображення авторських уявлень, концепцій та творчої манери певного часу.

Результати дослідження можуть бути використані у викладанні стилістики, літературознавства, загального мовознавства, історії мови та історії літератури.



Література

1. Абдуллин Я. Сила бессмертных идей Кул Гали. Поэт-гуманист Кул Гали: сб. статей. Казань: Татар. кн. изд-во, 1987. 264 с. с ил.

2. Алиева Г. Вступительная статья. «Дурбек и его поема «Юсуф и Зулейха». Дурбек. Юсуф и Зулейха. Староузбекская поема в переводе. Москва: «Художественная литература», 1987.

3. Гайнутдинов М. Жанр «Кісса-и Йусуф» Кул Гали. Поэт-гуманист Кул Гали: сб. статей. Казань: Татар. кн. изд-во, 1987. 264 с. с ил.

4. Гаркавец А.Н. Codex Cumanicus: Половецкие молитвы, гимны и загадки XIII-XIV веков. Краткое издание. Москва: Русская деревня, 2006. 88 с.

5. Жирмунский В.М. О некоторых проблемах теории тюркского народного стиха. Тюркологический сборник. Москва: Наука, Главная редакция восточной литературы, 1970.

6. Закиев М. Язык «Кысса-и Йусуф» Кул Гали и этно-языковая ситуация в волжской Булгарии. Поэт-гуманист Кул Гали: сб. статей. Казань: Татар. кн. изд-во, 1987. 264 с. с ил.

7. Кокиева А. Интегрирленген курс «Къырымтатар ве джиан эдебияты» 9 сыныф, окъутув къырымтатар тилинде алып барылгъан умумтасиль мектеплери ичюн дерслик. Черновцы: «Букрек» нешрият эви, 2017. - 288 с.

8. Рустамбейли З. Лингвостилистические особенности первых тюркоязычных поэм. Вестник КазНУ. Серия филологическая. № 3 (133). 2011. С. 99-104.

9. Усманов Х. Вклад Кул Гали в развитие тюркского стиха. Поэт-гуманист Кул Гали: сб. статей. Казань: Татар. кн. изд-во, 1987. 264 с. с ил.

10. Фазылов Р. Къырымтатар эдебиятынынъ тарихы. Кьыскъа бир назар / Риза Фазылов, Сафтер Нагаев. Симферополь: Къырым девлет окъув-педагогика нешрияты, 2001. 640 с.

11. Халимоненко Г. Історія турецької літератури. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Серія історії літератури народів Сходу. Київ, 2009. 544 с.

12. Юзеев Н. Поэт мудрости, любви и печали. Поэт-гуманист Кул Гали: сб. статей. Казань: Татар. кн. изд-во, 1987. 264 с. с ил.

13. Багирли Айгюн Агабагир гызы. К некоторым аспектам жизни и творчества Юсифа Баласагунлу. Academic Journal of History and Idea. Vol. 1. No. 4. December 2014. URL: https://dergipark.org.tr/tr/download/article-file/285806 (дата звернення: 25.07.2020).

14. Джубатова Б.Н. К проблеме изучения тюркско-ирано-арабских языковых контактов. Казахстан. URL: https://www.ayk.gov.tr/wp-content/uploads/2015/01/DJUBATOVA-B.-N.-К-ПРОБЛЕМЕ-ИЗУЧЕНИЯ-ТЮРКСКО-ИРАНО-АРАБСКИХ-ЯЗЫКОВЫХ-КОНТАКТОВ^Ј%20 (дата звернення: 2025.07.2020).

15. Киндикова Н.М. Древняя поэзия тюрков: проблемы изучения. URL: https://lingvotech.com/kindikova-99 (дата звернення: 01.08.2020).

16. Риза Фазыл. Из истории крымскотатарской литературы. Литература - зеркало души народа. URL: http://bogurcha.blogspot.com/2015/11/blog-post_14.html.

17. Риза Фазыл. Из истории крымскотатарской литературы. Литература - зеркало души народа. 15 ноября 2015 г. URL: http://bogurcha.blogspot.com/2015/11/blog-post_15.html.

18. Mansurova Dildora Bahodirovna mavzu: “Yusuf va Zulayho” Dostonida an'ana va o'ziga xoslik (Bitiruv malakaviy ishi).

19. Durbek (XIV-XV asrlar) Chop etish uchun E - mailga yuborish Adabiyot - O'zbek mumtoz adabiyoti. URL: http://www.ziyouz.com/index.php?option=com_content&task=view&id=1004.&Itemid=;210.

20. Kirimli M. Yusuf ile Zuleyha / Mahmud Kirimli, ne§irge azirlayan I.H. Ertaylan; Istanbul Universitesi Edebiyat Fakultesi yainlari. No 860. Istanbul, 1960. 122 s.

References

1. Abdullin, Ya. (1987). Sila bessmertnyh idey Qol Ghali [Poet-humanist Qol Ghali: collection of articles]. Kazan: P. 67 Tatar, Publishing [in Russian].

2. Aliyeva, H. (1987). Vstupitelnaya statya. “Durbek i ego poema “Yusuf i Zuleyha” [Durbek Yusuf i Zuleyha. Starouzbetskaya poema v perevode]. Moskow: “Khudojestvennaya Literatura” [in Russian].

3. Haynutdinov, M. (1987). Janr “Qissa-i Yosif” Qol Khali [Poet-humanist Qol Ghali: collection of articles]. Kazan: P 67 Tatar, Publishing [in Russian].

4. Harkavets, A.N. (2006). Codex Cumanicus: Polovetskiye molitvy, himny i zagadki XIII-XIV vekov. Kratkoye izdaniye. Moskow: Russkaya derevnya [in Russian].

5. Jirmunskiy, V.M. (1970). O nekotoryh problemah teorii tyurkskoho narodnoho stiha [Tyurkologicheskiy sbornik]. Moskow: “Nauka” Publishing, Main Edition of Eastern Literature [in Russian].

6. Zakiyev, M. (1987). Yazik “Qissa-i Yosif” Qol Khali i etno-yazykovaya situatsiya v voljskoy Bulgarii [Poet-humanist Qol Ghali: collection of articles]. Kazan: P. 67 Tatar, Publishing [in Russian].

7. Kokiyeva, A. (2017). Integrirlengen kurs ,Qirimtatar ve cian edebiyatii [9 sinif, oqutuv Qirimtatar tilinde alip barilgan umumtasil mektepleri igun derslik]. Chernovtsy: “Bukrek” [in Crimean Tatar].

8. Rustambeyli, Z. (2011) Lingvostilisticheskiye osobennosti pervyh tyurkoyazychnyh poem. Almaty: Vesnik KazNU [in Russian].

9. Usmanov, Kh. Vklad Qol Khali v razvitive tyurkskoho virsha [Poet-humanist Qol Ghali: collection of articles]. Kazan: P 67 Tatar, Publishing [in Russian].

10. Fazylov, R. (2001). Qirimtatar edebiyatnin tarihi. Qisqa bir nazar. Simferopol: Qirim devlet oquv-pedagogika ne§riyati [in Crimean Tatar].

11. Khalonenko, H. (2009). Istoriya turetskoyi literatury [Seriya istorii narodov literatury narodiv Skhody]. Kyiv: Kyivskiy natsionalniy universytet imeni Tarasa Shevchenka.

12. Yuzeev, N. (1987). Poet mudrosti, lyubvi I pechali [Poet-humanist Qol Ghali: collection of articles]. Kazan: P 67 Tatar, Publishing [in Russian].

13. Bahirli, A.A. (2014). K nekotorym aspektam jyzni I tvorchesva Yusifa Valasagunlu. Retrieved from: https://dergipark.org.tr/tr/download/article-file/285806. [in Russian].

14. Jubatova, B.N. (2015). K probleme izucheniya turksko-irano-arabskih yazykovyh kontaktov. Retrieved from: https://www.ayk.gov.tr/wp-content/uploads/2015/01/DJUBATOVA-B.-N.-К-ПРОБЛЕМЕ-ИЗУЧЕНИЯ-ТЮРКСКО-ИРАНО-АРАБСКИХ-ЯЗЫКОВЫХ-КОНТАКТОВ^Ј%20 (дата звернення: 2025.07.2020).

15. Kindikova, N.M. (1999). Drevnyaya poeziya tyurkov: problemy izucheniya. Retrieved from: https://lingvotech.com/kindikova-99 [in Russian].

16. Fazyl, R. (2015). Iz istorii krymskotatarskoy literatury. Literatyra - zerkalo dushy naroda. Retrived from: http://bogurcha.blogspot.com/2015/11/blog-post_14.html [in Russian].

17. Fazyl, R. (2015). Iz istorii krymskotatarskoy literatury. Literatyra - zerkalo dushy naroda. Retrived from: http://bogurcha.blogspot.com/2015/11/blog-post_15.html [in Russian].

18. Mansurova, D.B. (2016). “Yusuf va Zulayho” Dostonida an'ana va o'ziga xoslik [Bitiruv malakaviy ishi] [in Uzbek].

19. Durbek, (XIV-XV centuries). Chop etish uchun E - mailga yuborish Adabiyot - O'zbek mumtoz adabiyoti. Retrived from: http://www.ziyouz.com/index.php?option=com_content&task=view&id=1004&Ite mid=210 [in Uzbek].

20. Ertaylan, I.H. (Ed.). Kirimli, M. (1960). Yusuf ile Zuleyha. Istanbul: Istanbul Universitesi Edebiyat Fakultesi yainlari [in Turkish].

Размещено на Allbest.ru

...