Мотив божевілля як невід’ємний чинник хронотопу в новелі "Система доктора Смолла і професора Піріа" Е.А. По

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мотив божевілля як невід'ємний чинник хронотопу в новелі «система доктора Смолла і професора Піріа» е. А. По

Наталія Шерстюк

Анотація

У статті розглядаєт ься проблема психічних розладів та аналізуються особливості часо- простору в новелі «Система доктора Смолла і професора Піріа» американського письменника ХІХ століття Едгара Аллана По. Метою статті є ґрунтовний аналіз художнього хронотопу як особливого способу впливу на читача та виокремлення особливостей часу і простору в аналізованому творі. Ґрунтовно описується дуальний хронотоп та осмислюється художня реалізація випадків практичної психіатрії. Основним видом хронотопу в «психологічній» новелі є реальний та історичний хронотоп, автор неодноразово акцентує увагу на просторових топосах, зокрема божевільні, що виформовують неповторний авторський стиль.

Ключові слова: Е. По, «Система доктора Смолла і професора Піріа», мотив, хронотоп, час, простір, наратив, топос, локус, божевілля.

Abstract

MOTIVE OF MADNESS AS AN INTEGRAL FACTOR OF THE CHRONOTOPE IN THE STORY “THE SYSTEM OF DOCTOR TARR AND PROFESSOR FETHER” BY E.A. POE

Nataliia Sherstiuk

Department of Foreign Languages with Latin and Medical Terminology, Ukranian Medical Stomatological Academy, Poltava, Ukraine.

Background: The article deals with the problem of mental disorders and analyzes the spatiotemporal features in the short story by American writer Edgar Allan Poe “The System of Doctor Tarr and Professor Fether”.

Purpose: to provide a detailed analysis of the chronotope as a special way of influencing the reader and highlighting the spatio-temporal features in the short story.

Results: The analysis presented in this article shows the dual chronotope and the artistic realization of cases of practical psychiatry. A real and historical chronotopes are the main part of the psychological short story. A spatial topos forms the unique author's style. There are no obvious realtime markers in the short story that would reproduce the time of the literary work. The psychological factor is amplified and the signs of personal chronotope are distinguished.

There are motives of play and irrationality which are markers of real space-time and have dual features in the short story. The line between madness and common sense is absent because these ones have connection with each other. The motive “insane mind and healthy consciousness” is important in Edgar Poe's short stories. Madness is the game's form: it is the presence of rules, a certain logic and freedom of choice. The short story shows the opposition of the real and the surreal chronotopes, which form the shape of the complex artistic world of literary works. Unreality is projected through the Gothic tradition.

Discussion: Given analysis sheds some light on types of space-time in short story (real, mystical, historical, social). They associate with a deep psychologism, which makes it possible to recreate events and find the right solution to reveal the secret.

Keywords: E. Poe, “The System of Doctor Tarr and Professor Fether”, motive, chronotope, time, space, narrative, topos, locus, madness.

Едгар По (Edgar Allan Poe (1809-1849)) є одним із представників американського романтизму, котрий і нині залишається одним з найпопулярніших пис ь- менників. Е. По - зачинатель детективного жанру, який згодом став одним із центральних напрямів у літературі, і перший американський письменник, що почав працювати у жанрі «short story». Його твори читають і перечитують все нові й нові покоління у всьому світі. Творчість великого американського письменника стала надбанням світової культури. З-під пер а митця вийшли такі твори, як-от: «Падіння дому Ашерів» (1839), «Провалля і маятник» (1842), «Чорний кіт» (1843), «Серце виказало» та ін.

Дослідники всебічно розглядали творчість митця (Ковалев Ю., Кларк Дж., Меєрс Дж., Дмитрієва Л., Павлова М., Ніколюкін А., Осипова Е. та ін.), однак багато питань ще потребують детального дослідження.

Метою дослідження є ґрунтовний аналіз художнього хронотопу як особливого способу впливу на читача та виокремлення особливостей часу і простору в аналізованому творі.

Цікавим твором, у якому ґрунтовно описується дуальний хронотоп, є новела Едгара Аллана По «Система доктора Смолла і професора Піріа», що є досить кор отким і складається із маленьких істор ій пр о цікаві випадки пр актичної психіатрії. У творі йдеться про психіатричну лікарню на півдні Фр анції, у якій людей лікують за допомогою нестандартних методів. Оповідь у твор і ведеться від імені невідомого нар атора, котр ому закортіло ознайомитися із методами л і- кування в окремо взятій божевільні, і він за рекомендацією попутника потр ап- ляє у цей заклад, знайомиться із головним лікарем і має змогу поспілкуватися із людьми, котрих зустрічає на своєму шляху.

Художній час і художній пр остір новели стають найважливішими катег о - ріями внутрішнього світу, що моделюється письменником. Саме просторово - часовий континуум відтворює параметри світу, спроєктованого автором, визначаючи специфіку жанру, стилю тощо, а також виконує імагогічну, характерологічну функцію, адже образ у літературі «завжди істотно хронотопічний» (Ба х- тин 23 5). Хронотоп формує певне уявлення про цілісну картину світу, оскільки художній образ «своїм змістом відтворює просторово-часову картину світу, до того ж в її символіко -ідеологічному, ціннісному аспекті» (Роднянская 1174).

Хронотоп у новелі «Система доктора Смолла і професора Піріа» Е. По є напрочуд важливим, адже саме час і простір відіграють значну роль у творах психологічного типу. Із самого початку час і простір закодовується автором, йдеться про ХІХ століття, події розгортаються у Франції, яка стає для письмен - ника тим екзотичним локусом, де можуть відбуватися події. «During the autumn of 18-, while on a tour through the extreme southern provinces of France, my route led me within a few miles of a certain Maison de Sante or private mad-house» (Poe). Час і простір не деталізується автором, відтворюються будні пересічного безіменного героя, який мандрує півднем Франції. Науковець Л. Є. Кройчик вважає, що визначення місця події на початку оповідання відіграє стандартну роль введе н- ня читачів у художній світ твору, виконує роль «стандартних атрибутів» (Кройчик 135). На нашу думку, автор намагається ввести читача у кур с подій, що виконує прогностичну функцію, оскільки простір виформовує сюжет і, вужче, героя, котрий є одиницею художнього світу (у цьому оповіданні - це екзотичний для американської літератури топос півдня Франції, звичайний пер есічний герой, через призму якого бачаться події). Тобто, побутовий простір уводиться у текст ще із початку оповіді: йтиметься про приватну лікарню для душевно - хворих, яка розмітилася у замку, екскурсія оповідача лікарнею, обід у їдальні тощо, що є частиною реального хронотопу.

У новелі зустрічається кілька видів хронотопу, основними із яких є істор ич - но-побутовий та особистісний, що виформовує кожну окрему особистість та відтворює індивідуальні зрушення у людській психіці. Для художнього пр осто - ру новели характерні й готичні мотиви, які стають у творах такого типу констант - ними: описи приміщення, нагнітання атмосфери страху і жаху, таємниця, нед о- сказаність тощо. Особистісний тип хронотопу употужнено психологічними мотивами, які й визначають екзистенцію особистості. Психопатичне божевілля веде у Е. По до розпаду особистості. Один із дослідників, філософ М. Фуко, кот - рий досліджував явища божевілля у світовому мистецтві (полотна І. Боша, А. Дюрера, П. Брейгеля, твори С. Бранта, Е. Роттердамського та ін.) зазначав, що у гуманістів «безумство обмежується Всесвітнім дискурсом. «Там він стає ... обеззброєним. Це змінює масштаб: народжений у серцях людей, він керує та змінює їхню поведінку. Сформоване у такий спосіб божевілля перетворюється на іронію і належить до «критичної свідомості людини» (Foucault 27). Ключову роль відіграє ефект відсторонення автора і читача, спроба не залучення, а сп остереження за чужим. На думку філософа, протистояння трагічного досвіду та критичної свідомості призведе до перемоги останньої, мовний до свід витіснить візуально-пластичний. Але неявна присутність трагічного досвіду божевілля буде відчуватися під оболонкою критичної свідомості, виведена на поверхню в добу історичних катаклізмів, призводячи до вибуху (F oucault 2 6 -27). На нашу думку, у представленій новелі втілено обидва чинники божевілля, що тісно переплітаються між собою. новела часопростір психічний твір

У новелі відтворюється р еальний локус - психіатрична лікарня, у якій пр ак - тикується унікальна система лікування. Наратор чув про неї від багатьох паризьких лікарів, тому й намагається потрапити у закритий простір і сам усе поб а- чити. «I had heard, at Paris, that the institution of Monsieur Maillard was managed upon what is vulgarly termed the «system of soothing» - that all punishments were avoided - that even confinement was seldom resorted to - that the patients, while secretly watched, were left much apparent liberty, and that most of them were permitted to roam about the house and grounds in the ordinary apparel of persons in right mind» (Poe). Оповідач потрапляє до лікарні за рекомендацією попутника, котрий був знайомий з головним лікарем, але сам остерігався таких місць, тому туди їхати не захотів. Новела має досить реальний, конкр етний простір, з характерною для нього точністю зображення місця й часу перебування в лікар ні. Наратор відтворює події з позиції ретроспекції, переповідає, що він бачив і за чим спостерігав у минулому: оповідач «вирушає в минуле, в невідомість, щоб відновити події» (Ковалев 121). Ретроспективність у новелі - категорія не визначена, не достовірна, оскільки кожна людина, з якою познайомився оповідач, не є тією, що здається: хворі здійняли бунт і захопили управління лікарнею, медич - ний персонал опинився під вартою.

У цій новелі мотиви гри, ірраціональності стають маркерами реального часо- простору та проявляються дуально. У творі стирається межа між хворобою та здоровим глуздом, оскільки ці категорії тісно взаємопов 'язані. Мотив «хворої / здорової свідомості» є константним у новелах Е. По психологічного різновиду. Божевілля у сюжеті подано у формі гри: це і наявність правил, певної логіки та свободи вибору. Саме за цими параметрами позиціонуються герої: і хворі, і лікар і, кожен одягає власну маску та гр ає певну р оль. Часом незр озуміло, де межа у різних станах свідомості, тому логіка і хаос у новелі тісно переплітаються, вивільняючись у домінантний принцип особистісного хронотопу - р оздвоєння особистості, що породжує туманність та невизначеність.

Реальний час у новелі описується досить побіжно, оскільки в оповіді відсутні явні маркери, які б відтворювали час твору. Персонажі розповідають пр о себе та власні психічні зрушення у третій особі. «The keepers and kept were soon made to exchange places. Not that exactly either for the madmen had been free, but the keepers were shut up in cells forthwith, and treated, I am sorry to say, in a very cavalier manner» (Poe). Оповідач бачиться хворими як наївний випадковий св і- док, що не здатний відрізнити хворих від здорових. Дивним є і той факт, що навіть після повернення хворих у свої палати, після повернення оповідача до звич - ного життя, він продовжує шукати інформацію про медичні праці доктора Смолла та професора Піріа, які у творі є певними фікціями. «I am forced to acknowledge my ignorance, I replied; but the truth should be held inviolate above all things. Nevertheless, I feel humbled to the dust, not to be acquainted with the works of these, no doubt, extraordinary men. I will seek out their writings forthwith, and peruse them with deliberate care. Monsieur Maillard, you have really - I must confess it - you have really - made me ashamed of myself!» (Poe). На нашу думку, автор актуалізує проблему божевілля і на рівні оповідача, котрий не здатний відрізнити правду від брехні або вигадки, що тягне за собою неподільність поняття «здоровий глузд / божевілля».

Новела побудована на протиставленні реального та ірреального хронотопів, які, поєднуючись, виформовують складний художній світ творів. Ірреальність проєктується через готичну традицію, характерну для оповіді. Лікар ня стає тим загадковим, ірреальним місцем, яке наче й існує насправді, але подається загадково, туманно. Лікар ня стає важливим часопр осторовим топосом, о скі льки це класичне місце розвитку подій у готичному творі, що характеризує героїв та сприяє розвитку сюжету. Топос «замкненої лікарні», містить певну таємницю, яку читачеві потрібно осягнути. Опис лікарні характеризується утаємничені - стю: будівля була занедбаною і вселяла певний страх, дорога, що вела до буди н - ку, проходила через сиру гущавину. «It was a fan tastic chateau, much dilapidated, and indeed scarcely tenantable through age and neglect. Its aspect inspired me with absolute dread, and, checking my horse, I half resolved to turn back. I soon, however, grew ashamed of my weakness, and proceeded» (Poe). Наратор описує клініку «Maisons de Santй» як незвичайне місце, де лікуються люди освічені та заможні, р одичі яких можуть заплатити за лікування. Захопивши владу, ніхто з пацієнтів навіть не спробував втекти, а, навпаки, вони побудували спр аведливе суспіль - ство та зажили нормальним життям без процедур, де кожен один одного під - тримував. Психічно хворими вони не перестали бути, але ніякої шкоди не пр и- носили. Хворий лікар Майяр зміг досить вдало керувати хворими людьми.

Художній простір новели чітко структурований і диференційований письменником на два експліцитно антагоністичні топоси: зовнішній і внутрішній простір. По -перше, це протистояння проглядається на рівні зовнішній світ / внутрішній замкнений світ лікарні, що поєдналися лише через образ оповідача, якого «допускають» до себе хворі заради розваги. Саме оповідачеві дається можливість розгледіти особистісні простори героїв, оскільки вони закриті для загалу, але відкриті для наратора.

Замкнений простір лікарні символізує захищеність героїв від зовнішнього ворожого світу, і прихід невідомої людини в будинок завжди означає «перехід в інший світ» (Гессе 434). Замок, у якому розміщується лікарня, що є у фольклор - них джерелах символом неприступності і оселею знатного роду, у новелі символізує таємницю, відстороненість від реального, зовнішнього світу. Отже, невипадково саме з опису лікарні починається новела, і впродовж твору автор неоднор азово повертається до змалювання інтер ' єру чи екстер ' єру замка. Особливо у топосі лікарні виділяється локація «вітальні», одного із затишних місць цього простору: «When he had gon e, the superintendent ushered me into a small and exceedingly neat parlor, containing, among other indications of refined taste, many books, drawings, pots of flowers, and musical instruments. A cheerful fire blazed upon the hearth» (Poe) та їдальні: «At s ix, dinner was announced; and my host conducted me into a large salle a manger, where a very numerous company were assembled» (Poe). Дослідники наголошують, що образ будинку - це ні що інше, як «просторовий образ душі» (Kendler 557), втілення колективної свідомості людей, які мешкають у ньому, тому не дивно, що із першої своєї зустрічі із меш - канцями замка, наратор відчуває змішані почуття, які він не може пояснити.

Простір лікарні у новелі деталізується: ґрунтовно змальовується екстер ' єр, перше враження оповідача під час в'їзду до лікарні, детально прописується й інтер ' єр, увага акцентується на вікнах у їдальні як мар кер ах «межі», що були завжди щільно зачиненими, відсутністю килима на підлозі, що є символ ом затишку в оселі тощо. «The dining-room itself, although perhaps sufficiently comfortable and of good dimensions, had nothing too much of elegance about it. For example, the floor was uncarpeted; The windows, too, were without curtains; the shutters, being shut, were securely fastened with iron bars, app lied diagonally, after the fashion of our ordinary shop -shutters. The ap artment, I observed, formed, in itself, a wing of the chateau, and thus the windows wer e on three sides of the p arallelo gram, the door being at the other. There were no less than ten win dows in all» (Poe). Граничний простір межі локалізує в рецепції наратора сакральний пр остір кімнат лікарні, побутова наповненість яких тісно переплітається із долями персонажів, які опинилися за «межею».

Замкнений простір лікарні пр отиставлено зовнішньому пр остору ворожого зовнішнього світу, де одні люди налаштовані негативно щодо інших, несхожих на них. Показово, що попутник оповідача уникає контакту із божевільними, не хоче заїхати до клініки разом із героєм. Дуальність простору представлена і на протиставленні мотивів «розум / божевілля», які у творі тісно переплітаються та подаються через ракурс бачення героя-протагоніста. Ці мотиви найбільш виразно проявляються через випадкових персонажів, з якими обідає головний герой, оскільки не існує показника психічної норми, який би визначав божевілля персонажа. Відкритий фінал новели оголює протиріччя в душі гер оя, визначає конфлікт та «межу» між реальним та ірреальним хронотопом.

Для художнього простору характерний прийом іронії, за допомогою якого змальовуються пацієнти у лікарні. Вони портретуються гіперболізовано, що створює комічний ефект: гості одягнені у дороге вбрання, однак без смаку, столи «ломилися» від вишуканої їжі, якої б вистачило на значно більшу кількість народу (алюзія на Ф. Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель»), навколо хаотично були розставлені свічки у срібних канделябрах, що засліплювали очі. У вітальні грав невеличкий оркестр, який своїми різкими звуками дратував гостя, але пр и- носив задоволення оточуючим. Герой почуває себе не комфортно у цьому місці, водночас мешканці закладу отримують задоволення від того, що їх оточує.

У просторі досить детально виписана галерея душевнохворих людей. Серед них чоловік, котрий вважав себе англійським чайником і щор анку полірував себе замшею з крейдою, інший бачив себе ослом і відмовлявся їсти звичайну їжу. Його, однак, швидко вилікували, годуючи лише чортополохом. Третій вважав себе сиром і ходив із ножем, прохаючи інших відрізати від себе шматочок: «We had a pat ient, once upon a time, who very pertinaciously maintained himself to be a Cordova cheese, and went about, with a knife in his hand, soliciting his friends to try a small slice from the middle of his leg» (Poe). Виписані у новелі персонажі поповнюють когорту «маленьких» людей, проблеми яких у зовнішньому світі нікого не цікавлять. Проте, у цьому замкненому пр осторі вони почуваються комфортно серед таких, як вони самі.

Константним в оповіді є історичний хронотоп, який проглядається через вікторіанську добу, яка плавно переходить у новий час, коли за допомогою психіатрії можна було вплинути на політичну ситуацію, наприклад, змістити із високих посад небажаних родичів. Це стає новим способом політичних р епр есій. Наразі дослідники схиляються до думки, що у новелі Е. По зображує давню хворобу - шизофренію, яка була відомою і вивчалася ще у ХІХ столітті. Е. Альт - шулер цитує новели Е. По та наводить додаткові докази того, що шизофренія шир око поширилася в Євр опі на початку ХІХ століття (Kendler 551).

Отже, у новелі «Система доктора Смолла і професора Піріа» Е. По спосте- р ігаємо кілька типів хр онотопу, основними з яких стають р еальний та ір реал ь- ний. Часом відбувається їхня швидка зміна, оскільки саме головний гер ой, людина, що постійно перебуває на «межі», під дією нелогічності і хаосу, виформовує то один, то інший часопростір, які змінюються колоподібно та циклічно. Для ірреального часопростору характерні готичні мотиви, мотиви таємниці, гри, ідеального і р еального світів, які стають константним у творі та окр еслюють ту романтичну традицію, що характерна для творчості Е. По. Проте у творі вимальовується і реальний хронотоп, який втілюється через обр аз божев ільних, постаті яких ґрунтовно виписані, як і їхнє перебування в психлікарні. Детально промальовані певні топоси: лікарні, вітальні, їдальні тощо. Сталими мотивами часопростору стають мотиви роздвоєння, дуальності, дзеркальності, які проявля - ються через опозицію «божевілля / розум» і визначають екзистенцію особистості.

Література

1. Бахтин М. М. Формы времени и хронотопа в романе. Вопросы литературы и эстетики: исследования разных лет. Москва: Художественная литература, 1975. С. 234-407.

2. Гессе Г. Душа ребенка. Собр. соч.: в 4-х т. Санкт-Петербург, 1994. Т. 1. С. 433-463.

3. Ковалев Ю. В. Эдгар Аллан По. Новеллист и поэт. Монография. Ленинград: Худож. лит., 1984. 296 с.

4. Кройчик Л. Е. Система журналистских жанров. Основы творческой деятельности журн а- листа. Санкт-Петербург, 2000. С. 134-138.

5. Роднянская И. Б. Художественное время и художественное пространство. Литературная энциклопедия терминов и понятий. Москва: НПК «Интелвак», 2003. С. 772-780.

6. Kendler Kenneth S. Kraepelin and the differential diagnosis of dementia praecox and manic- depressive insanity. Comprehensive Psychiatry. Vol. 27, n. 6, 1986. P. 549-558.

7. Foucault M. Madness and Civilization: A History of Insanity in the Age of Reason. London & New York : Routledge, 2006. 299 p.

8. Poe E. A. The System of Doctor Tarr and Professor Fether. In The Works of Edgar Allan Poe / E. A. Poe.

References

1. Bahtin, M. M. “Formy vremeni i hronotopa v romane (Forms of time and chronotope in the novel)”. Voprosy literatury i estetiki: issledovaniya raznyh let (Issues of Literature and Aesthetics). Moskva: Hudozhestvennaya literatura, 1975. 234-407. Print.

2. Gesse, G. Dusha rebenka (The Child's Soul). Sobr. soch.: v 4 t. Sankt-Peterburg, 1994. T. 1. 433-463. Print.

3. Kovalev, Yu. Edgar Allan Po. Novellist i poet (Novelist and Poet). Leningrad: Hudozh. lit., 1984. 296. Print.

4. Krojchik, L. “Sistema zhurnalistskih zhanrov (The system of journalistic genres)”. Osnovy tvorcheskoj deyatel'nosti zhurnalista (Fundamentals of the creative activity of a journalist). Sankt-Peterburg, 2000. 134-138. Print.

5. Rodnyanskaya, I. “Hudozhestvennoe vremya i hudozhestvennoe prostranstvo (Artistic time and space)”. Literaturnaya enciklopediya terminov i ponyatij (Literary encyclopedia of terms and concepts). Moskva: NPK “Intelvak”, 2003. 772-780. Print.

6. Kendler, Kenneth S. Kraepelin and the differential diagnosis of dementia praecox and manic- depressive insanity. Comprehensive Psychiatry. Vol. 27, n. 6, 1986. P. 549-558. Print.

7. Foucault, M. Madness and Civilization: A History of Insanity in the Age of Reason. London & New York : Routledge, 2006. 299. Print.

8. Poe, E. The System of Doctor Tarr and Professor Fether. In The Works of Edgar Allan Poe / E. A. Poe.

Размещено на Allbest.ru