Принципи акмеїстичної поетики у творах І. Багряного

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

.

Принципи акмеїстичної поетики у творах І. Багряного

Крижановська О.О.,

імені Тараса Шевченк^', м. Полтава, Україна

Крижановська О. О. Принципи акмеїстичної поетики у творах

Ключові слова: акмеїзм, Іван Багряний, поетика, поезії, рецепція.

Крыжановская О. О. Принципы акмеистической поэтики в произведениях И. Багряного

В статье установлено, что функционирование акмеизма в произведениях авторов ХХ - ХХІ веков, творческая рецепция его принципов доказывает продуктивность и независимость литературного направления от хронологических характеристик. Автор статьи опирается на концепцию ценностной системы акмеизма, которую предложила украинская исследовательница Татьяна Пахарева. В статье определено, что доминантными маркерами акмеистических произведений выступает синтетическое сочетание историзма, культуроцентризма и этикоцентризма. Доказано, что эти принципы акмеистической поэтики творчески интерпретированы украинскими авторами, в частности, Иваном Багряным. Стихотворения И. Багряного „Сандро Боттичелли”, „Шахтар”, „Маляр” демонстрируют авторскую интерпретацию акмеистических маркеров историзма, культуроцентризма и этикоцентризма. В статье последовательно доказывается, что поэт лишает Сандро Боттичелли исторически обусловленной монументальности, изображает художника одиноким человеком. Такая авторская поэтическая рецепция позволяет читателю осознать связь собственного внутреннего мира с миром итальянского художника. Доказано, что в стихотворении „Шахтар” И. Багряный представляет приницпиально иную интерпретацию. Лирический герой произведения приобретает масштаб и становится частью мировой истории и культуры. В стихотворении „Маляр” И. Багряный придает работе художника эстетического смысла, отождествляет его с выдающимися художниками мировой культуры. Доказано, что в поэтической практике автора уделяется большое внимание соединению истории иличностной судьбы. В статье определено, что во многих произведениях поэта, написанных в эмиграции, история Украины сочетается с авторским трагическим опытом, акцентируется на авторском убеждении в том, что существует персональная ответственность каждого украинца за судьбу своей страны. В статье исследована творческая рецепция Иваном Багряным магистральных эстетических категорий акмеистической поэтики: историзм, культуроцентризм и этикоцентризм. Автор статьи доказала, что эти принципы акмеизма раскрывают своеобразие поэтического мира Ивана Багряного, способствуют более глубокому пониманию его мировосприятия.

Ключевые слова: акмеизм, Иван Багряный, поэтика, поэзия,

рецепция.

Kryzhanovska O. O. The principles of acmeistic poetics in the works of I. Bahrianyi

The author of the article, Olha Kryzhanovska, found that acmeism develops not only in the works of poets of the early twentieth century, but also throughout the twentieth century and in the modern literary process. The history of the development of acmeism proves its productivity. Acmeism does not depend on chronology. Acmeism has changed over a hundred years of existence, this is not a literary direction, it is a creative method. The author of the article to study poetry, Ivan Bahrianyi, uses the concept of the Ukrainian researcher Tatyana Pakhareva. The author of the article determined that the dominant markers of acmeistic works are the synthesis of historicism, cultural centrism and ethicocentrism. The author of the article proved that these principles of acmeistic poetics are present in the poetry of Ivan Bahrianyi. The poems „Sandro Botticelli”, „Shakhtar”, „Malyar” have such acmeistic markers: historicism, cultural centrism and ethicocentrism. In the article, the author proved that the image of Sandro Botticelli is not monumental. The poet depicts the artist from Italy as a lonely man. The author of the poem helps the reader to see the connection with the Italian artist. Olha Kryzhanovska proved that in the poem „Shakhtar” Ivan Bahrianyi presents a different interpretation. The lyrical hero of the work has a large historical scale. It is a big world culture. In the poem “Malyar”, Ivan Bahrianyi compares the work of a painter with the work of great artists. The author of poems makes ordinary people who have working professions great personalities in history. Olha Kryzhanovska proved that in poetry Ivan Bahrianyi wrote a lot about the history and fate of man.Ivan Bahrianyi believed that the history of Ukraine and the fate of a citizen of Ukraine are connected. Olha Kryzhanovska proved that the poems that Ivan Bahrianyi wrote in exile represent the tragic experience of the poet. Ivan Bahrianyi wrote that every Ukrainian participates in the fate of Ukraine and is responsible for his homeland. Olha Kryzhanovska studied historicism, cultural centrism and ethicocentrism in the poetry of Ivan Bahrianyi. The author of the article proved that these principles of acmeism help to deeply understand the works of the Ukrainian poet Ivan Bahrianyi.

Key words: acmeism, Ivan Bahrianyi, poetics, poetry, reception.

Акмеїзм як явище світової поезії та його функціонування у творах митців ХХ-ХХІ століття в сучасній літературознавчий науці вивчений недостатньо. У більшості досліджень домінує точка зору про хронологічні рамки існування акмеїзму, втім творча рецепція його принципів довела продуктивність та незалежність від часових характеристик. „Акмеїстичні тенденції не успадковуються як традиція, а продовжують розвиватися як живий функціональний складник літературного процесу. У цьому сенсі ми можемо говорити <..> про становлення поетичної практики акмеїзму протягом усього двадцятого століття” (Пахарєва, 2005). Отже, історія функціонування акмеїзму як літературного напрямку доводить, що він поступово перетворився на метод, має специфічні художні та естетичні принципи. Акмеїстична поетика вже ставала предметом літературознавчих пошуків. Н. Дзуцева, Л. Кихней, О. Клінг, Ю. Лотман,

З. Мінц, В. Тюпа, Т. Пахарєва, О. Червінська та ін. розглядали різні аспекти художнього методу, виокремлювали закономірності його функціонування. Втім у сучасному літературознавстві переважає дослідження поетичної рецепції акмеїзму у творах російських митців, хоча в історії світової літератури багато прикладів опанування художніх принципів методу авторами інших країн. Сьогодні майже немає робіт, присвячених вивченню акмеїстичних принципів у творах українських митців. Раніше ми вже розглядали функціонування акмеїзму в поетичних творах Є. Плужника та Д. Фальківського (Крижановська, 2020; Крижановська, 2021), які належали до літературної групи „Ланка”- МАРС. У складі цього об'єднання був І. Багряний, чиї поетичні твори також демонструють звернення до акмеїзму. Все це зумовлює актуальність нашої наукової розвідки та її мету - дослідити функціонування принципів акмеїстичної поетики у творах І. Багряного.

У маніфесті „Наследие символизма и акмеизм” М. Гумільова визначено коло авторів, чиї творчі відкриття демонструють головні естетичні вектори літературного напрямку: „Шекспір показав нам внутрішній світ людини, Рабле - тіло та його радощі, мудру фізіологічність, Війон розповів нам про життя, яке нітрохи не сумнівається в самому собі, хоча знає все - і Бога, і порок, і смерть, і безсмертя, Теофіль Готьє для цього життя і знайшов в мистецтві гідний одяг бездоганних форм” (Гумільов, 1991, с. 19-20). О. Мандельштам, підтримуючи у статті „Утро акмеизма” М. Гумільова, підкреслив значення традицій Ф. Тютчева у поетиці акмеїзма (Мандельштам, 1990, с. 143). Підкреслимо, що поети акцентували на зв'язку акмеїзму з французькою літературою, з „романським духом' (Гумільов, 1991, с. 17). Французька традиція визначила акмеїстичне ставлення до непізнаваного („Завжди пам 'ятати про непізнаване, але не ображати своєї думки про нього більш-менш імовірними здогадками” (Гумільов, 1991, с. 19)) та гармонійне світовідчуття („Шляхетна суміш розсудливості і містики і відчуття світу як живої' (Мандельштам, 1990, с. 145)). Сучасні дослідники, узагальнюючи статті М. Гумільова та О. Мандельштама, визначили наступні домінанти акмеїстичного методу: „Відмова від містики, повернення на землю, цінність речей і матеріалу, розмежування явищ різних типів (на противагу символістської загальної співвіднесеності)” (Лотман , Минц, 1989, с. 69). Можемо констатувати, що ці принципи акмеїстичної поетики творчо інтерпретовані українськими митцями, зокрема, І. Багряним, котрий у поезіях „опоетизовує реальних людей у побутових обставинах' та відтворює лаконічні конкретно-предметні образи (Ковалів, 2015, с. 171 - 176).

Продуктивною виявляється модель дослідження творчого опанування акмеїстичної поетики, що була запропонована Т. Пахарєвою, котра визначила синтез „історизму, культуроцентризму та етикоцентризму” (Пахарєва, 2005) як складові ціннісної системи акмеїзму. Дослідниця підкреслює, що акмеїстичне розуміння культури „свідчить про соціальну значущість культурної діяльності та тісний взаємозв'язок акмеїстичного світовідчуття буття в культурі з буттям в історії' (Пахарєва, 2005). Етикоцентризм в акмеїстичній ціннісній системі реалізовано через головні моральні категорії (совість, зрада, вірність): „Надавши естетичної діяльності статус вчинку, створили єдину конструктивну для <...> соціальної реальності ХХстоліття модель поетичної поведінки” (Пахарєва, 2005). Історія у акмеїстів є „простором здійснення етичного вибору. Звідси актуалізація в акмеїзмі наступних понять і мотивів: мужність, влада, кара (в цей же комплекс значень входить і все, що пов'язано з категорією тілесності), подвиг, пам'ять” (Пахарєва, 2005). Дослідниця зазначає, що акмеїстичні твори дозволяють зрозуміти зв'язок особистості з історичними подіями: „Людина виявляється переважно або об'єктом впливу історичних процесів (в прямому сенсі слова „ пасивною ” особою), або „утримувачем ” часу, який може намагатися взаємодіяти з історією „ на рівних” (Пахарєва, 2005).

Поезії І. Багряного „Сандро Боттічеллі”, „Шахтар”, „Маляр” демонструють авторську інтерпретацію акмеїстичних маркерів історизму, культуроцентризму та етикоцентризму. Прикладом опанування акмеїстичної поетики є рецепція образу Сандро Боттічеллі:

Розписуючи семафор, -

Не „Комункультівський”, а просто так, в пустелі,

І не в пустелі, а між небом і піском, - На стовбур нагвинтивши пару ком,

Висить кирпатий Сандро Ботічеллі З квачем в зубах... Не Ботічеллі, ні!

Експрес часу завіз десь флорентійця Ген-ген далеко! Пензель бородою Заріс давно, - згрубів, та не заскнів! - Карміном розчиняючи пісні,

В новім порядку ниже їх на німб новий цей (Багряний,2022).

У поезії І. Багряний змальовує й Данте і Беатріче, котрі є традиційним уособленням вічного кохання:

Надхненний майстер піт стира з лиця.

У спектрі соняшнім, як хмарка у етері,

Задуманий пливе на манівцях І про босеньку музу мріє без кінця,

Немов про Беатріче той Алігієрі (Багряний,2022).

Образ Сандро Боттічеллі у поезії І. Багряного поєднується із образом експреса ХХ століття, що здатен переносити ліричного героя від давніх часів до сучасності, демонструючи зв'язок зі світовою історією та культурою:

Летить експрес десь. Поспішає. Кличе.

Діставши дозволу, жене крізь всенький світ...

Кирпатий Сандро, взявши твір у вічі,

Складає гімн босенькій Беатріче, - З експресом шле натхненниці привіт (Багряний,2022).

І. Багряний індивідуалізує Сандро Боттічеллі, позбавляє історично обумовленої монументальності, зображує митця самотньою людиною, що лише мріє про кохання. Авторська поетична рецепція дозволяє читачеві усвідомити зв'язок власного внутрішнього світу, своїх почуттів зі світом італійського митця.

Іншу інтерпретацію ми бачимо у поезії „Шахтар”, ліричний герой тут навпаки набуває історичного масштабу, стає частиною світової історії та культури:

Похмурий маг зідхає і встає, -

Квадрати біцепсів напнув, нап'яв сталеві жили,

Тризубом кайла розмахнув і з усієї сили

В тисячоліття

Б'є!

І громи лун. І іскр метеорити

Зі свистом бризкають. І порох шелестить,

Паде до ніг.

Встають зі сну світи.

І хтось гука з доби палеоліту. (Багряний,2022).

Поет порівнює шахтаря з реформатором, надає його роботі великого значення, робить визначною особистістю в історії:

Щоби з'єднать часи, щоб збудувать мости,

Щоби переступити смерті чорний кратер І вічно в перевтіленнях цвісти, - Прийшов сюди він, сірий і простий,

В квадратах біцепсів відважний реформатор (Багряний,2022).

У поезії „Маляр” І. Багряний надає роботі маляра естетичного сенсу, ототожнює його з видатними митцями світової культури:

Чим він не да Вінчі? не Буонарроті?

Майстер з Чинквеченто, з глибини віків?

Може, й не палітра, може, то цеберка,

Може, і не пензель - щітка то проста,

Але й за об 'єкта ж хата, а не церква!

Але ж і епоха - не така, як та <...>Охра, синь і зелень, умбра і білило,

А в крайках лисніє, як єдваб, кармін...

Майстер, як альхемік, мрійний і похилий,

Гей би з Чинквеченто,

ніби з Риму він. (Багряний,2022).

Поезії І. Багряного виявляють такі характеристики акмеїстичної картини світу, що Т. Пахарєва визначає, як „розміщене в контекст історії „Я”, що несе в собі причетність до спільної історичної долі. Це скоріше „Я”, мисляче себе як одиничний, індивідуальний приклад якоїсь <...> загальної долі, спільність з якою задана епохою” (Пахарєва, 2005). У поетичній практиці автор приділяє велику увагу з'єднанню історії та долі, історії та особистості, історії та моральної реалізації. Історія України поєднується з авторським досвідом, з його трагічною долею та світовідчуттям. Поет наголошує на персональній відповідальності кожного українця за все, що сталося і станеться з його Батьківщиною:

Як крик з могил Печори,

Як зойки з Колими,

Серед нужди і горя На світ родились ми.

Відповідай!..

Гартований ударом В сльозах душі й її пекельному вогні, - Всім Каїнам,

Хамам,

Всім Юдам і рідні,

Всім ворогам твоїм й самому Сатані За честь Вітчизни, топтану в багні,

Відповідай

Своїм страшним ударом (Багряний,2022).

Отже, ми дослідили творчу рецепцію І. Багряним магістральних естетичних категорій акмеїстичної поетики: історизм, культуроцентризм та етикоцентризм. Розглянуті принципи акмеїзму репрезентують своєрідність поетичного світу автора, розкривають його світосприйняття. Перспективи нашого дослідження бачимо у вивченні традицій акмеїстів М. Гумільова та О. Мандельштама у поетичній практиці І. Багряного.

Список використаної літератури

акмеїзм поезія багряного

1. Багряний І. Поезії. URL :https://www.ukriib.com.ua/books/printitphp?tid=3054.

2. Гумилёв Н. Сочинения : в 3 т. Москва : Художественная литература, 1991. Т. 3. 430 с.

3. Ковалів Ю. Історія української літератури кінець ХІХ - початок ХХ століття : у 10 т. Київ :Академія, 2015. Том 4. У сподіваннях і трагічних зламах. 576 с.

4.Крижановська О. „Прими мой братский поцелуй” (типологічні сходження поезій Д. Фальківського та М. Гумільова). Вісник Запорізького національного університету. Збірник наукових праць. Філологічні науки. 2020. Вип. 2. С. 179-183.

5. Крижановська О. Художні принципи акмеїзму в поетичній практиці Є. Плужника та Д. Фальківського. Південний архів. Філологічні науки. 2020. Вип. LXXXIV. С. 98-102.

6. Крижановська О. „Ланка”-МАРС та „Серапіонові брати”:порівняльно-типологічний аспект : монографія. Київ :ТОВ НВП „Інтерсервіс”, 2021. 352 с.

7. Лотман M., Минц З. Статьи о русской и советской поэзии. Таллин : Ээсти раамат, 1989. 160 с.

8. Мандельштам О. Сочинения : в 2 т. Москва : Художественная литература, 1990.

9. 9. Пахарева Т. Акмеистические тенденции в русской поэзии последних десятилетий ХХ - начала XXI в. : дисс. ... д-ра филол. наук : 10.01.02. Киев, 2005. 420 с. URL: https://www.twirpx.com/file/396791/.

References