Релігійність Юрія Липи (1900-1944)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Релігійність Юрія Липи (1900-1944)

Кучеренко Світлана Володимирівна,

Кучеренко С. В. Релігійність Юрія Липи (1900-1944)

Ключові слова: Юрій Липа, релігійність, біографія, творчість, духовність.

Kucherenko S. V. Yuri Lypa's religiousness (1900-1944)

The article deals with the presence of religion in the life and work of Ukrainian public and cultural figure, doctor, writer and thinker Yuri Lypa. The definition of „religiousness” is given, relevant biographical facts found, nonrandom works are analyzed.

Yuriy Lypa is a native of Poltava region (town of Stari Sanzhary, April 22, 1900, 5.05 in the new style). After the adoption by his family of his father - a doctor, writer, politician Ivan Lypa - he lived in the Odessa region (19091918). Participant in revolutionary events in Odessa (1917-1918), co-founder of the publishing house „Narodni Styag” (1917-1936). Yu. Lypa studied law at Odessa (1918) and Kamyanets-Podilsky (1919-1920) universities and medicine at the universities of Poznan (1922-1928) and Vilno (1932). During 1929-1943 Yu. Lypa lived in Warsaw, where he carried out his medical, literary, scientific and public activities. Member and co-organizer of the literary groups „Soncecvit” (1921) and „Tank” (1929), the Ukrainian student corporation „Chornomore” (1925-1933), the Ukrainian Economic Bureau (1933-1934); Ukrainian Black Sea Institute (1940-1944). Yu. Lypa's creative legacy includes more than 360 poetic and prose works, publicistic and medical works. The last year of his life (1943-1944) was in the Lviv region (Yavoriv, Buniv and Ivanyky). Yu. Lypa was tortured by the enkavedysts on August 19, 1944 for being a UPA doctor.

From many interpretations of religiosity as spirituality and faith, religious knowledge and practices, the subjective manifestation of the existence of religion, etc., to analyze the emergence of this worldview trait chosen understanding of the phenomenon by the Pope Ivan Pavlo II: „Religiousness originates from a deep human desire for truth and underlies the free and personal search for the divine”.

Yuri Lypa's religiousness arose and deepened under the external influence (origination, upbringing, environment) and the internal needs of personal development, as well as a result of his spiritual experience, including spiritual practices.

Key words: Yuri Lypa, religiousness, biography, creativity, spirituality.

На тлі підвищеної цікавості суспільства до зміни релігійної ситуації в Україні актуалізувалися питання щодо релігійності історичних персоналій. Це спонукає біографів вивчати об'єкти дослідження на предмет їхнього ставлення до релігії, присутності віри, належності до певної конфесії, притаманності духовних цінностей, наявності моральних якостей; виявляти еволюцію в діяльності та світогляді досліджуваної особистості за допомогою біографічних фактів (подій, вчинків), творів (думок, міркувань).

Цією статтею поставлено проблему і розпочато аналіз релігійності українського громадського, політичного і культурного діяча, лікаря, письменника і мислителя Юрія Івановича Липи Докл. про нього див. Кучеренко С. Чорноморець // Стамбол І., Кучеренко С. Іван та Юрій Липи. Харків: Фоліо, 2016. С. 63-121.. Досліджуючи, здавалося б далеку від духовності, геополітичну спадщину Ю. Липи, політологи епіграфом до своєї статті обрали несподівано влучний для нашої теми вислів Ю. Липи „Безрелігійність є одна з постатей духовного лінивства'” (Медвідь, Баран, 2013, с. 29).

У житті Ю. Липи було багато всього, що могло впливати на формування та поглиблення його релігійності - це і зовнішній вплив на формування його світогляду, і внутрішні потреби його розвитку, а також пережитий ним духовний досвід, в тому числі під час духовних практик.

Матір Юрія, Єлисавета Булдовська, походила з священничої родини. В оточенні священництва він зростав до 9 років. Батько Ю. Липи Іван Липа (1865-1923) - писав статті на релігійну тематику, в часи Директорії УНР обійняв посаду міністра культів, був причетний до відзначення духовенством свята Злуки УНР і ЗУНР у 1919 р., а також до процесу запровадження автокефалії православної церкви. У русі автокефалістів 1922-1927 рр. брав участь дядько Ю. Липи по мамі, майбутній митрополит Харківський Феофіл Булдовський.

Дружина пароха с. Виців (поблизу Старого Самбора на Бойківщині) Анна Блонарович згадувала, як доктор Липа „приїздив до них на вакації”. Дуже шанував повсякденну працю родини сільського священика. Одного разу, як гість від'їжджав, господиня зажурилася, що не могла нічого приготувати на дарунок. Попросила чоловіка, щоб Службу Божу відправив за його родичів. „Ю. Липа дуже зрадів, але і рівночасно смуток насунувся на його лице. Цілу Службу Божу клячав на колінах і плакав, наче малий хлопець, а прийшовши до хати, сказав, що більшої радості не могли йому зробити... Під час побуту ходив завжди до церкви на Богослужіння. у великодньому часі посту бив поклони разом з людьми. Вірив і молився” (Блонарович, 1974, с. 4).

Перший біограф Ю. Липи Лев Биковський (1895-1992) вважав, що д-р Липа мав понадрелігійний світогляд і відзначався надзвичайною релігійною терпимістю. На доказ свого твердження згадав про його шлюб з донькою уніатського священника, близькі стосунки з православним митрополитом Холмським Іларіоном (І. Огієнком) та приятелювання з греко-католицьким ігуменом у Варшаві о. Пушкарським. Цікаво, що міжконфесійний шлюб православного з греко-католичкою залагодив митр. А. Шептицький, який здійснив чин вінчання. Ю. Липа приятелював з особистим лікарем митр. А. Шептицького В. Кархутом, відвідував митрополита, коли бував у Львові, листувався з ним. Збереглося декілька листів митрополита до Ю. Липи.

На думку Л. Биковського, Ю. Липу більше цікавили не сучасні релігії, а „прапоганські” релігійні світогляди наших предків, що відбилося у його дослідницьких і синтетичних працях. Друг Ю. Липи був переконаний, що містицизм почасти наблизив його загибель (Биковський, 1964). Йдеться про впевненість Ю. Липи у передбаченнях відомої в Галичині стигматички, монахині Анастасії Волошин (сестри Міріам, ЧСВВ) (1911-1994) про те, що до Львова „вони [радянська влада - С. К.] не прийдуть”. Про цей факт також згадував У. Самчук (1905-1987), який вважав, що саме тому ідеаліст, символіст і містик Ю. Липа був проти виїзду з України на чужину (Самчук, 1975).

Щодо захоплення містицизмом, то у своїх спогадах Марта Сарновська (подруга Ю. Липи часів навчання у Познані) описала, як була стурбована виснаженістю знайомого студента медицини і таємничою атмосферою його кімнати, де на стіні висів великий хрест. Дослідники медичної діяльності Ю. Липи зробили припущення, що він таким чином опановував нетрадиційні методи лікування. За свідченнями пацієнтів, доктор досконало володів гіпнозом. Приятель Ю. Липи яворівських часів Остап Малюк (1953) згадував, як доктор лікував його хронічний головний біль і нервовий стан, пильно вглядаючись в очі, та жартував, що в його товаристві не сміє бути хворих, похнюплених і нервових. „Не дивно, що селяни говорили про нього, що як подивиться, то якби камінь з серця зняв, а дивиться глибоко, аж на душі благо робиться” (с. 94).

Незвичайні здібності Юрія проявилися ще в юності, коли він у стані хвороби на фоні високої температури порадив не писати листа тітці, бо вона вже не живе. На здивування батька-лікаря хворий син пояснив, що прочитав це на його чолі (того ж дня принесли телеграму із сумною звісткою).

Цікавими є уривки з листування Ю. Липи з видавцем Андрієм Жуком (1880-1968), який готував текст його головної книги „Призначення України” до друку та критикував автора за надмірні очікування від дії надприродних сил на суспільство і радив „дати спокій з Провидінням”. Ю. Липа на це відповів: „...І не дивуйтесь на слово Провидіння. Вірити треба. А коли хто не вірить, нехай не перешкоджає іншому вірити. ” (18.04.1938); „. а тепер до релігійності в „Признач [енні]”. Ви не воюйте з цим. З Богом воюють тепер тільки большевики.. Вірити в Провидіння, це не значить піддаватися клірові” (19.04.1938); „.От тільки з Провидінням нам нелегко. Але може почну з цього боку: для людей, що мають силу в собі, призначена ця книжка. А певна релігійність це і є надмір сил, подивитися з чисто матеріалістичного погляду. Правда цей „надмір” може бути і в „романтизмі”, .але я вже волію релігійність, бо таки є елемент послушенства дуже важний у суспільній будові” (20.04.1938); „.Вражає вас віра в Провидіння. Бачите, є між нами тільки одна різниця. - що вас не розстрілювали, а мене розстрілювали. Небезпека смерті дуже багато дає. Або ламає, або перевиховує. Може тому і це закінчення більше надається до будучини, ніж ви думаєте. Бо будучина - це небезпека смерті може для всіх наших земляків. ”(28.04.1938) (ЦДІАЛ України, кол. 9, м/ф 77055, арк. 175, 176, 177, 179).

В останньому уривку йдеться про небезпечну пригоду, що сталася в травні 1919 р. з п'ятьма українськими урядовцями (серед них були батько і син Липи) на окупованому румунами Прикарпатті. Вони пережили арешт, пограбування і дивом уникли розстрілу. За клопотанням українського уряду полонені мали бути звільнені, а відібране у них майно - повернуте. Проте румунські вартові, щоб не віддавати гроші, замість звільнення вивели людей вночі для знищення. Однак розстрільники недорахувалися одного міністра - це означало, що втікач міг розповісти про скоєння злочину і порушення наказу з Бухареста. Довелося відпустити нещасних, але з погрозами розстріляти, якщо попадуться протягом 24 годин. Вони переховувалися в горах і завдяки щасливому випадку потрапили на потяг, що прямував у звільнений від більшовиків Кам'янець. З пояснення в листі розуміло, що пережитий псевдорозстріл змінив 19-літнього Юрія, а набутий досвід, як він висловився, „перевиховав” (Липа, 2000, с. 91).

За наведеними, навіть у неповному обсязі, біографічними фактами, уявляється неповторний духовний шлях особистості.

Феномен релігійності має багато тлумачень: духовність і віра, релігійні знання і практики, суб'єктивний прояв буття релігії тощо. „Релігійність бере свої початки з глибокого людського прагнення до правди і лежить в основі вільного й особистого пошуку божественного” (Іван Павло ІІ, з промови 19.10.1983). юрій липа релігійність поезія

Ілюстрацією пошуку божественного Ю. Липою може бути еволюція тематики його поезій. Порівняймо назви авторських збірок: лірична „Світлість” (1925), войовнича „Суворість” (1931), промовиста „Вірую” (1938). У відгуку о. Гавриїла Костельника (1939) щодо останньої читаємо: „Ю. Липа - мислитель, чуткий на вищі морально-релігійні вартості... з кожного його вірша промовляє до нас потужна й промінна душа” (Костельник, 2016, с. 529). Твір „Пребудь в мені” (Липа, 2016, с. 109) о. Г. Костельник вважав „найсильнішим віршем” Ю. Липи.

Пребудь в мені! Все ближче ночі тінь

І тьма - густіша. Боже, вдалечінь

Відходять блага й сили помічні, -

Безпомічному поможи мені!

Наш день малий, він швидко проплива.

І втихне сміх, і слав минуть слова, -

Нехай же змінні загасають дні,

Ти, що - незмінний, о пребудь в мені.

Молю Тебе! Не будь лишень на мить,

A, як до учнів, злинь, щоб говорить.

Як лагода, як визвіл заясній,

Не проминай, - зостань в душі моїй!

З'явись і сповнись мною! Борони

Від страху жить, від труду, що як сни,

Хто ж, як не Ти, підпора й провідник,

Що в сонце й бурю вестиме повік?

Свій хрест подай, як звідси буду йти,

Шлях освіти, верхівлі освіти,

Де рай цвіте, а не чуття земні.

Життя чи смерть, - а Ти пребудь в мені

B. Марочкін, який у 1989 р. повернув із забуття ім'я митця, відзначив у віршах Ю. Липи глибоку віру в Бога і в перевагу духовного над матеріальним. На думку дослідника, „саме на царині релігійної поезії Юрій Липа після Богдана-Ігоря Антонича досяг чи не найбільших вершин в українській поезії ХХ століття” (Марочкін, 1989, с. 3). Т. Мейзерська (2007) назвала духовну поезію Ю. Липи пристрасною молитвою, в якій відчувається богоприсутність, богонатхненність, відточене до афористичності богозвертання і підсумувала: „За релігійним пафосом богомислення, богопізнавання і боговопрошання твори Ю. Липи можна поставити в один ряд із релігійними творами Г. Сковороди, Т. Шевченка та І. Франка (с. 102).

Мисткиня Аріядна Стебельська (1919-2002) у статті до 30-річчя загибелі друга писала, що його поняття життя і смерті, долі і чину, нації і Бога творять його органічне „вірую” (Стебельська, 1974, с. 1). За О. Астаф'євим (2015) світогляд Ю. Липи можна окреслити висловом „Бог і Україна”, „Бог і Нація” (с. 8). Тут можна було б навести його відомі вірші „Будь славен, Боже України...” або „Ми - Нація”, але зупинимося на характерному уривку менш знаного вірша „Селяни” (Липа, 2016, с. 78):

... Коли ж надійде день Страшного Суду І велику огняну стіну утворять херувими, І архангели, трублячи в труби, -

Встануть селяни, як тучі, і заповнять рівнини,

І промовить кожен із дивним спокоєм:

- Господи, був я і злодієм, і героєм, - Я ж бо різним голосам внемлю, - Але дав Ти мені, Боже, землю, То не пустив я нікого, І не віддав нікому Аж до блиску і грому Страшного Суду Твойого.

Загалом прояв релігійності у літературній діяльності Ю. Липи - проблема, що потребує дуже докладного вивчення і висвітлення. В рамках даної статті розглянуто дві невипадкові рецензії.

Рецензія Ю. Липи „Святе Письмо рідною мовою”, написана під впливом українського перекладу Біблії професора Івана Огієнка (18821972). Прихильникам збереження старослов'янської мови Святого Письма і противникам української мови у Біблії на закид, що буденна мова не може висловити натхнення молитви, автором дана однозначна відповідь: „ натхненна мова говорить там, де говорить натхненне серце ”. Ю. Липа (1939), вражений здатністю перекладача „гнобленню противенств і болю сучасного життя” протиставити „ясність думки та простоту вислову”, „спокій та прозорість св. Письма”, порівняв мову його перекладу з піснею, містерією, легендою, поемою і відзначив: „Цяритмічність мови Огієнка в св. Письмі - це найбільший наш скарб, який дістаємо в українській культурі останніх часів, бо це прагнення сили, й то сили Божої для українських людей! То не м о в а щ о д е н н о с т і, - це мова українців у м о л и т в і” (с. 50-58).

Рецензія Ю. Липи (1932) на книгу М. Токаржевського „Straz przednia” (Липа, 1932, с. 381-382) містить критику світогляду і діяльності ксьондза - теолога. Літературознавець О. Астаф'єв, спираючись на текст рецензії, обґрунтував концепцію абсолюту у творах Ю. Липи та дійшов висновку, що у нього зовсім інші погляди на теодицею, ніж у автора книги „На сторожі майбутнього”. На думку дослідника рецензент ніби продовжує традицію романтиків, які вважали, що Бог не завжди і не всюди „присутній” у світі, інакше б не існувало війн і страждань. Бог перебуває не в даності і необхідності „світу”, а в його заданості і свободі. Бог присутній і діє лише в свободі, а не в необхідності. Бога можна знайти в Істині, Добрі, Красі, Любові, а не в світопорядку. Бог є Дух, і Він може діяти лише в духові і через дух. До Бога незастосовні наші поняття про силу, про владу, про причинність.

Відповіддю на поставлену у Біблії тему теодицеї став месіанізм, який надав універсального характеру національним домаганням. Ідею месіанської свідомості Ю. Липа втілював у своїх творах. Він вважав, що твори письменників мають організовувати життя націй. Розглядаючи взаємодію абсолютного (Бога) і світу, спираючись на християнську концепцію творення і свободи, Ю. Липа бачив шлях до майбутнього у розквіті української держави і нації: коли українська людина відчує себе абсолютною і вільною особистістю, і в ній зможуть збігтися протилежності соіпсійепйа oppositorum - Бог і світ. Цю концепцію він уперше розвинув у рецензії на книгу о. М. Токаржевського. Обґрунтувавши, що конструкція „самороздвоєння абсолютного” дуже відчутна у тварному світі людської волі і зла, де шлях до абсолютного може лежати через людську трагедію і смерть (Астаф'єв, 2015, с. 4-12).

На завершення проілюструємо вищенаведені думки дослідника творчості Ю. Липи. У вірші „Народи” (Липа, 2016, с. 100) поет дав відповідь на питання „За що боротись? У чому великість народу?”

За що боротись, у чому великість народу?

Може, за це умирать, за будівлі в мармурі?

Може, за танці й пісні, чи зручні мальовила?

Мудрі системи до праці, чи марші стрункі?

Де та великість народу: чи в посувах війська,

В вірнім триванню жінок, чи в дитячому сміху?

В важкій аскезі учених, у гарті відкривців?

Чи в одиницях, чи в юрбах, чи в геніях, де?

Все це, - промовила Мудрість, - є важне, та мало,

Все, що - напружене й скромне, все - в ласці у Бога,

Але найбільше добро, це - зростання Людини,

В вашім народі зростання Людини зусиллям людей.

У новелі „Табор” (Липа, 2016, с. 518) письменник вложив у заповіт колишнього вчителя, вояка армії УНР молитву для українців: „Боже народів, утвердження і небес, і землі, і моря, Боже походів і самопожертви, до Тебе молиться найсамотніший народ у світі, народ найсильніший, бо перетравив і меч, і підлість чужого слизького слова, найсильніший, бо злочини, й гріхи своїх дітей перетривав... Боже, дай нам, щоб усе, що найвеличніше - було в нас, і сповни нарід наш молитвою вічного напруження. Дай так, щоб ніхто в нас не мав замкнених очей, щоб тривога батьківська була в кожному серці, і щоб руки наші учились всіх способів боротьби, щоб уми наші пізнали всі науки, а воля наша знищила всіх противників! За сірість минулих років, за блуканину на роздоріжжях, дай нам тепер велику дорогу одності й молитви!”.

Список використаної літератури

1. Медвідь Ф. М., Баран В. В. Культури і релігії у „Чорноморській доктрині” Юрія Липи. Наукові праціМАУП. Київ, 2013. Вип. 1. С. 28-34.

2. Блонарович А. Спомини про нашого письменника Юрія Липу. ЛітописБойківщини. Торонто, 1974. № 1/20. С. 4.

3. Биковський Л. Юрій Липа, 1900-1944: спроба життєпису. Український історик. Денвер, 1964. Ч. 4.

С. 37.

4. Самчук У. На коні вороному. Спомини і враження. Вінніпег : Волинь, 1975. 360 с.

5. Малюк О. Спомини про Юрія Липу. Київ- Філадельфія, 1953. Кн. ІІ. С. 94.

6. Листи Ю. Липи до А. Жука 18, 19, 20, 28.04.1938. Центральний державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАЛ). Кол. 9. М/ф 7705. Арк. 175, 176, 177, 179.

7. Липа І. Із щоденника. Юрій Липа. Збірник статей і матеріалів, приурочених 100- літньому ювілею з дня народження Юрія Липи / упор. І. Скрипник. Івано- Франківськ : Факел, 2000. С. 89-91.

8. Компендіум соціальної доктрини церкви / за заг. ред. Л. Коваленко. Київ : Кайрос, 2008. С. 25-26.

9. Костельник Г. Ю. Липа „Вірую”: рецензія. Липа Ю. Час людини: твори / упоряд., прим., передм. С. Кучеренко. Харків : Фоліо, 2016. С. 529-530.

10. Липа Ю. Час людини: твори / упоряд., прим., передм. С. Кучеренко. Харків : Фоліо, 2016. С. 109.

11. Марочкін В. „Ех, виорію небо орлами....”. Молода гвардія (Київ). 1989. № 211 (4 листопада). С. 3.

12. Мейзерська Т. Езотерична проблематика поетичної збірки Ю. Липи „Вірую”. Треті Липівські читання: збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції / упоряд. Г. Дольник. Київ : Друк, 2007. С. 101-107.

13. Стебельська А. Поезія Ю. Липи: Бог, нація і чин.

Література і мистецтво. Додаток до газети „Гомін України ”. Торонто, 1974. Липень - серпень (Ч. 7-8). С. 1.

14. Астаф'єв О. Г. Концепція абсолюту у творах Юрія Липи. Літературознавчі студії: зб. наук. праць. Київ, 2015. Вип. 1. C. 8.

15. Липа Ю. Велетенське завдання: Святе Письмо рідною мовою. Рідна мова (Варшава). 1939. Ч. 2. Стовп. 50-58.

16. Липа Ю. Straz przednia (Ks. М. Tokarzewski) : рецензія. Літературно- науковий вістник. 1932. Т. 108. Кн. 4. С. 381-382.

References

1. Medvid, F. M., & Baran, V. V. (2013). Kul'tury i relihiyi u „Chornomors'kiy doktryni” Yuriya Lypy [Cultures and religions in Yuriy Lypa's Black Sea Doctrine]. Naukovipratsi MA UP - Scientific works of IAPM, 1, 28-34 [in Ukrainian].

2. Blonarovych, A. (1974). Spomyny pro nashoho pys'mennyka Yuriya Lypu [Memories of our writer Yuri Lipa]. Litopys Boykivshchyny - Chronicle of Boykivshchyna, 1/20, 4 [in Ukrainian].

3. Bykovs'kyy, L. (1964). Yuriy Lypa, 1900-1944: sproba zhyttyepysu [Yuriy Lypa, 1900-1944: an attempt at a biography]. Ukrayins 'kyy istoryk- Ukrainian historian, 4, 37 [in Ukrainian].

4. Samchuk, U. (1975). Na koni voronomu. Spomyny i vrazhennya [On a black horse. Memories and impressions]. Vinnipeg: Volyn' [in Ukrainian].

5. Malyuk, O. (1953). Spomyny pro Yuriya Lypu [Memories of Yuri Lypa]. (Vol. 2). Kyiv-Filadel'fiya [in Ukrainian].

6. Lysty Yu. Lypy do A. Zhuka 18, 19, 20, 28.04.1938 [Letters of Yu. Lypa to A. Zhuk]. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, Lviv (TsDIAL) - Central State Historical Archives of Ukraine in Lviv (CSHAUL). Kol. 9. M/f 77055. Ark. 175-176, 177, 179 [in Ukrainian]. 7. Lypa, I. (2000). Iz shchodennyka [From the Diary]. Skrypnyk, I. (Comp.) Yuriy Lypa. Zbirnyk statey i materialiv, pryurochenykh 100-litn 'omu yuvileyu z dnya narodzhennya Yuriya Lypy [Yuriy Lypa. Collection of articles and materials dedicated to the 100th anniversary of the birth of Yuri Lypa]. (pp. 89-91). Ivano-Frankivs'k: Fakel [in Ukrainian]. 8. Kovalenko, L. (Ed.). (2008). Kompendium sotsial'noyi doktryny tserkvy [Compendium of the social doctrine of the church]. Kyiv: Kayros [in Ukrainian]. 9. Kostel'nyk, H. (2016). Yu. Lypa „Viruyu”: retsenziya [Yu. Lypa. „I believe”: a review]. Kucherenko, S. (Comp.). Lypa Yu. Chas lyudyny: tvory - Lypa Yu. Man's time: works. Kharkiv: Folio [in Ukrainian].

10. Kucherenko, S. (Comp.). (2016). Lypa Yu. Chas lyudyny: tvory [Lypa Yu. Man's time: works]. Kharkiv: Folio [in Ukrainian].

11. Marochkin, V. (1989, November 4). „Ekh, vyoriyu nebo orlamy....” [„Eh, the sky eagles eagles...”]. Moloda hvardiya - Young Guard, 211, 3 [in Ukrainian].

12. Meyzers'ka, T. (2007). Ezoterychna problematyka poetychnoyi zbirky Yu. Lypy „Viruyu” [Esoteric Problems of Yu. Lypa's Poetic Collection „I Believe”]. Treti Lypivski chytannia - Third Lypiv readings. (pp. 101-107). Kyiv [in Ukrainian].

13. Stebel's'ka, A. (1974). Poeziya Yu. Lypy: Boh, natsiya i chyn [Poetry of Yu. Lypa: God, nation and rank]. Literatura i mystetstvo. Dodatok do hazety „Homin Ukrayiny” - Literature and art. Supplement to the newspaper „Homin Ukrainy”, 7-8, 1 [in Ukrainian].

14. Astafyev, O. H. (2015). Kontseptsiya absolyutu u tvorakh Yuriya Lypy [The concept of the absolute in the works of Yuri Lypa]. Literaturoznavchi studiyi - Literary Studies, 1, 8 [in Ukrainian].

15. Lypa, Yu. (1939). Veletens'ke zavdannya: Svyate Pys'mo ridnoyu movoyu [Giant task: Scripture in the native language]. Ridna mova - Native language, 2, 50-58 [in Ukrainian].

16. Lypa, Yu. (1932). Straz przednia (Ks. M. Tokarzewski): retsenziya [Straz przednia (Ks. M. Tokarzewski): review]. Literaturno-naukovyi vistnyk - Literary-scientific bulletin, 108, kn. 4, 381-382 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru